Андрій Гнатишин
Андрій Гнатишин народився 26 грудня 1906 року в Галичині — у селі Чижиків недалеко від Львова. Після закінчення гімназії він пройшов курс філософії в Львівській теологічній академії, проте покликання до музики, яке проявилося ще в гімназійні роки, взяло гору. Андрій Гнатишин здобув професійну музичну освіту у Музичному інституті імені М. Лисенка у Львові, де серед його викладачів були як Б. Кудрик, Г. Левицька, С. Людкевич та Н. Нижанківський. Його неабиякий музичний талант помітив тодішній львівський митрополит Андрей Шаптицький, який 1931 року виділив йому стипендію для навчання композиції та мистецтву диригування в Новій Віденській консерваторії.
Після закінчення музичних студій у 1934 році А. Гнатишин залишився у Відні, де продовжував брати приватні уроки композиції і вокалу. Дещо пізніше він очолив тут хор української церкви Святої Варвари, з яким були надалі пов’язані багато десятиріч його творчого життя.
Під час Другої світової війни Андрій Гнатишин був співаком, а також виконував обов’язки регента в хорі в українській церкві в Берліні, а після закінчення війни знову повернувся до Відня, де став диригентом хору сербської і російської церков.
З 1954 року А. Гнатишин знову очолив хор церкви Святої Варвари, з яким працював аж до кінця своїх днів.
Церква Святої Варвари, починаючи з 30-х років ХХ століття, стала центром української культури в Австрії. Значна заслуга в цьому належить і невтомній діяльності А. Гнатишина, який бачив завдання діяльності свого хору не лише в майстерному виконанні Літургії в храмі щонеділі і в свята, а й в необхідності, за його словами, «показати нашу музичну культуру і церковну, і світську чужинцям, жиючим в Австрії, та широкому світові й тим самим зробити добре ім’я нашому українському народові й привити симпатію». Хори під його орудою (церковний і світський) були активними учасниками всіх культурних заходів, які проводила українська діаспора у Відні. Це були Шевченківські концерти, святочні академії з нагоди різних подій ( на честь Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Лесі Українки, кардинала Йосифа Сліпого в залі Італійського культурного інституту, митрополита Андрія Шептицького, з нагоди 100-річчя академічного товариства «Січ» у Відні та ін.). На цих заходах А. Гнатишин часто виступав з доповідями про творчість видатних українських композиторів.
На сторінках українських періодичних видань «Християнський голос», «Українське слово» та ін., а також в австрійській пресі А. Гнатишин публікував критичні статті про музично-просвітницьку діяльність українських виконавців з діаспори — оперну співачку Іру Маланюк, піаністку Дарію Каранович (пізніше директор Українського музичного інституту в Ньюарку, США), віолончеліста Богдана Бережницького, скрипаля Вільгельма Барана та ін. Всі ці талановиті музиканти, що здобули визнання в Європі, не тільки брали участь у концертах, які організовувало братство Святої Варвари у Відні, а й пропагували українську музику на своїх концертах, виконуючи твори українських композиторів.
У кінці 50-х років ХХ ст. А. Гнатишин разом з тодішнім душпастирем церкви Святої Варвари Володимиром Ґавлічем організували запис церковного хору на довгограючі платівки. Так з’вилася широко відома в українській діаспорі «віденська» Служба Божа, яка в 1960 році за допомогою М. Денисюка побачила світ в США. Цей запис, здійснений на високому технічному рівні на двох Hi-fi грамплатівках, скоро став широко відомим на всіх континентах де проживали українці, його за невелику плату можна було замовити через пошту до будь-якої країни, він часто транслювався радіостанціями що здійснювали україномовні передачі.
Завдяки зусиллям Андрія Гнатишина українська музика у виконанні хору Святої Варвар залунала на хвилях австрійського радіо. У виконанні хору для радіо були записані Свята Літургія і Вечірня, а також «Церковні та народні пісні України», «Воскресні пісні й гаївки», «Українські коляди», «Воскресна Утреня» та «Коляди слов’янських народів», а в радіопередачах також розповідалося про обряд української церкви, про звичаї нашого народу, про його творчість. Австрійське радіо передавало ці передачі на всю Європу, в тому числі і на Україну. Радіопередачі справили враження, і незабаром хор церкви Святої Варвари почали запрошувати до австрійських храмів. Зокрема хор співав у центральному соборі Святого Стефана у Відні, а в газетах з’явилися схвальні відгуки. Діяльність Андрія Гнатишина мала такий широкий розголос у Відні, що навіть австрійські церкви запрошували його для відправи служби. З цього приводу Гнатишин писав: «Це було 5 лютого 1961 р., можна сказати — історична дата, коли перший раз співають австрійські богослови українську службу божу під управою українського диригента».
Хор церкви Святої Варвари виконував і церковну, і світську музику. Свідченням високого рівня його професіоналізму були виступи у найпрестижніших залах Відня і інших міст Австрії. Так з нагоди 100-річчя існування братства Св.Варвари хор з великим успіхом виступив у залі Моцарта за участю українського оперного співака М. Старицького, який приїхав на цей концерт з Парижа. Духовний концерт слов’янської музики відбувся 13 липня 1963 р. у Зальцбурзі на честь міжнародного Кирило-Мефодіївського конгресу. У Відні в залі Брамса хор виступив разом з уславленою Ірою Маланюк. На концерті в залі Віденської консерваторії 8 травня 1971 р. хор виконав воскресні пісні й псалми, гаївки й народні пісні.
1963 року за великі досягнення у музично-просвітницькій і творчій діяльності президент Австрії вшанував Андрія Гнатишина званням професора.
Концертна і просвітницька діяльність А. Гнатишина не обмежувалася Австрією. Він побував у США, де відбулися його авторські концерти як диригента у Клівленді, Детройті, Чикаго, Філадельфії, Ньюарку. В квітні 1980 р. Гнатишина запросили до Канади, його концерти з великим успіхом пройшли в Едмонтоні і Торонто.
Незабутнім для композитора й диригента став 1988 рік, коли хор церкви св. Варвари разом з іншими українськими хорами співав під орудою Гнатишина під час Папського богослуження у базиліці св. Петра у Римі з нагоди тисячоліття хрещення Руси-України. Богослуження відправляв Святійший отець Іван Павло ІІ.
Бог дарував Андрієві Гнатишину щасливе довголіття, і великому українцеві пощастило дочекатися проголошення державності його улюбленої України. Він побував на своїй малій батьківщині на Львівщині, мав зворушливу зустріч зі своєю матір’ю, з якою не бачився довгі-довгі десятиліття… Значною подією стали концерти з творів Андрія Гнатишина за його участю у Львівській опері 1990 р. та у Київському залі органної та камерної музики 1994 р., коли композитора сердечно вітали його колеги з України, музиканти і широка публіка. Під час перебування в Києві композитор особисто передав у фонди Музичного відділу Національної бібліотеки України імені В. Вернадського рукописи своїх творів. Серед них — партитура та клавір опери на три дії «Олена», літургія «Служба Божа», «Стрілецькі пісні» та ін. твори для фортепіано, скрипки, віолончелі, обробки народних пісень. Після смерті професора (3 вересня 1995 року) його музична спадщина, книги й значна частина архіву за його заповітом також були передані до Національної бібліотеки ім. Вернадського в Києві…
Андрій Гнатишин був, насамперед, композитором-практиком, котрий все своє життя віддав роботі із церковним хором, тому значна частина його творчого доробку репрезентує саме хорову духовну музику. Андрій Гнатишин як композитор створив понад 260 композицій у церковній і світській музиці, серед яких дві опери («Олена» (1982) — за однойменним оповіданням М. Шашкевича i «Бабусина пригода»(1988) — за казкою О. Олеся), «Українська сюїта» для симфонічного оркестру (1936), струнний квартет, фортепіанне тріо, 15 літургій, три молебні (до рівноапостольного князя Володимира для мішаного хору (1984), Пресвятої Богородиці (1988), Христа Чоловіколюбця (1989)), інші духовні твори, кантати, хори на вірші Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся, обробки українських народних пісень. Він є автором декількох збірок українських пісень, випущених австрійськими музичними видавництвами для дітей та німецькомовних хорів.
Глибоко народні за мелодикою, колоритні за національним духом, високо естетичні за майстерністю, твори Андрія Гнатишина звучать не лише в Україні, де народився композитор, та Австрії, де він сформувався як митець і людина з високим почуттям громадянського обов’язку й патріотизму. Музика великого Маестро звучить у всіх куточках світу, де живуть українці, де витає український дух і українська пісня…
