Леся Дичко
Наталя Степаненко
Леся Дичко
Леся Дичко — найвідоміший хоровий композитор в Україні. Її твори широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та у концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великобританії, Німеччині, Данії, Іспанії, Угорщині, Болгарії, Росії, Україні.
Після закінчення Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського своє творче і наукове життя пов’язує з художними колективами та мистецькими закладами Києва як член Національної спілки композиторів України (1968), правління Музфонду України (1973), Координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки (1994), Секретар правління НСКУ (1994), член журі хорового конкурсу імені М. Леонтовича, оргкомітетів фестивалів «Київ-Музік-Фест», «Музичні прем’єри сезону», член почесного комітету хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», член журі Всесвітнього хорового конкурсу сучасної музики в м. Дебрецен (Угорщина) та голова журі хорового Форуму християнської молоді України (Київ, 1999). Була членом Комітету з присудження Державних премій України імені Т. Г. Шевченка (1993–-2002) та членом Колегії Міністерства культури і мистецтв України (1996), плідно співпрацює з Київським патріархатом.
Композитор є автором 3-х балетів, 3-х хорових опер, 3-х симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій, 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень. Широкий діапазон творчих уподобань композитора доповнюють і хорові концерти, що виявляють ще одну грань її таланту –– потяг до живопису та скульптури, архітектури та самобутніх культур народів Європи, Азії, Латинської Америки, рідної України.
Улюблений жанр –– хорова музика. Л. Дичко продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики. Саме за твори хорового жанру була неодноразово відзначена почесними нагородами та преміями.
Художник яскравого музичного обдарування, Л. Дичко як композитор—мислитель тяжіє до фундаментального філософського узагальнення (Наприклад: опери «Золотослов» та «Різдвяне дійство» (Вертеп), симфонія «Привітання життя» та ін).
Учениця та послідовниця Б. Лятошинського, Л. Дичко створила свій неповторний стиль. Домінантою її творчості є універсалізм, що синтезує різні аспекти знань про побудову світу, божественно-духовне начало, історичну правду, загальнокультурні процеси суміжних видів мистецтва.
Ім’я композитора Лесі Дичко широко знане в світі, її творчість належить до найкращих надбань сучасної української музики.
Загальні відомості:
1939 — народилась 24 жовтня у м. Києві
1959 –– закінчила Київську школу-десятирічку імені М. В. Лисенка по класу теорії музики.
1964 –– закінчила Київську державну консерваторію імені П. І. Чайковського за класом композиції проф. Д. Данькевича та проф. Б. Лятошинського.
1971 –– закінчила аспірантуру під керівництвом проф. Б. Лятошинського та проф. Н. Пейка (Москва, Росія).
З 1965 –– студія при Національній заслуженій капелі бандуристів імені Д. Ревуцького
1965-–1966 –– Київський педагогічний інститут (нині Педагогічний університет імені М. Драгоманова)
1972–-1994 –– Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) –– читала курс історії музики
З 1994 –– Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, викладач композиції та теоретичних дисциплін.
У 2002 році викладала в Тегеранському університеті, а також в 1989 та 2004 роках виступала в Канаді з лекціями і творчими звітами про українську сучасну хорову музику
2005 –– доцент Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського
2009 — професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського
Нагороджена: Грамотою Верховної Ради України (1986); орденом Святої Варвари Великомучениці (2004), орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира ІІІ ступеня (1998), Срібною медаллю АМУ (1999), Почесною грамотою Великої Вченої ради НМАУ імені П. І. Чайковського (1999), Почесними відзнаками Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2004) та «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2005), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007), орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009). Лауреат Муніципальної премії «Київ» імені А. Веделя (2003)
Посада: 2009 –– професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського
