«Наша Парафія»

Встала в небі зоря вечорова
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,
козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят.

Вона усе на світі може —
поправить вчинки і слова,
у ризи вдягне образ Божий,
догляне вольності права.

Ізцілить рани і образи,
одягне в золото ліси,
усе покриє, всіх розважить
і сповнить — що б не попросив.

Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!

О Матір Божа! Зіркою зорієш
в соє життя беззахисне, земне.
Прошу Тебе, втішальнице Маріє,
великим серцем захисти мене!

Як проходить пресвітла Пречиста,
Шелестить позолочене листя.
І пряде, і пряде без упину
Срібний шовк — дорогу павутину.

Усміхається сонце осіннє,
Мерехтить поміж листом проміння.
І летить понад стерні, над полем
Павутиння ласкаве поволі.

Як проходить пресвітла Пречиста,
Горобина їй сипле намисто.
Україною йде в кожну осінь
З веретеном Предобра і досі.

Покрова, матінка Покрова,
Ти вічна тиша вечорова,
Ти ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок.

Он там яріє горобина,
І величава Катерина
Нам дорікає: «Діти, діти..»
І куполами тихо світить.

Усі ми під твоїм покровом, —
Свята земля, свята основа,
Хай буде радість, буде свято,
Бо ми живем, бо нас багато.

Козацька слава не погасне,
Як образ дорогий і ясний,
Як ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок,
Як вічна тиша вечорова, —
Покрова, матінка Покрова.