Вірші на свято Покрови
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,
козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят.
поправить вчинки і слова,
у ризи вдягне образ Божий,
догляне вольності права.
Ізцілить рани і образи,
одягне в золото ліси,
усе покриє, всіх розважить
і сповнить — що б не попросив.
Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!
в моє життя беззахисне, земне.
Прошу Тебе, втішальнице Маріє,
великим серцем захисти мене!
Шелестить позолочене листя.
І пряде, і пряде без упину
Срібний шовк — дорогу павутину.
Усміхається сонце осіннє,
Мерехтить поміж листом проміння.
І летить понад стерні, над полем
Павутиння ласкаве поволі.
Як проходить пресвітла Пречиста,
Горобина їй сипле намисто.
Україною йде в кожну осінь
З веретеном Предобра і досі.
Ти вічна тиша вечорова,
Ти ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок.
Он там яріє горобина,
І величава Катерина
Нам дорікає: «Діти, діти..»
І куполами тихо світить.
Усі ми під твоїм покровом, —
Свята земля, свята основа,
Хай буде радість, буде свято,
Бо ми живем, бо нас багато.
Козацька слава не погасне,
Як образ дорогий і ясний,
Як ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок,
Як вічна тиша вечорова, —
Покрова, матінка Покрова.
