До Маковія — вірші
Йде сім’ями та поодинці
Народ на свято Маковія.
У церкві служба. Чорнобривці
В букетах, квіти деревію,
Меліси, пижма, васильків.
До Церкви Люд Господь привів.
Цілющі пахощі степів
Розносить вітерець, що віє.
Калина в зіллі червоніє
І горобина, злотий колос…
Священника могутній голос
Лунає. Хору спів жіночий.
Проміння Сонця світить в очі.
Високий Дух — звитяг предтеча.
Принишкла приязно малеча.
В дворі, у церкві — від порога —
Народ звертається до Бога.
Юрмились люди. Їх кропили,
Духмяне зілля посвятили.
Піднесені — всі розійшлись
Зі служби, як велось колись.
На зустріч я — супроти зла —
Надії зілля повезла.
***
Прудких думок потік миттєвий —
Розгорнутий сувій життєвий,
Що Богом писаний, мов повість.
Я подумки на мить згадала
Дитячі роки, як навчала
Мене бабуся: «Бог — то совість!..
Сакральну вишивку хрестом
святий нам дарував Престол…
У правди лиш одна дорога:
Без Бога — ані до порога!»