«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаЖиття святих і подвижниківОповіді з життя Києво-Печерських святих

Син воскресіння

Немає свята світлішого й радіснішого за Великдень. І немає іншого шляху до Великодня, як тільки хресний шлях. Хто потрапляє на Пасху, не пройшовши з Господом через Голгофу, — той не знає, що таке Пасха! Той на невимовному святі не син воскресіння, а випадковий гість, котрий не має спадщини в Царстві Отця Небесного.

Ми ж хочемо згадати сьогодні справжнього сина воскресіння, одного з багатьох-багатьох святих отців Києво-Печерської Лаври, які йшли одним шляхом боротьби за відновлення в собі образу й подоби Божої. Втім, Господу угодно було вирізнити його з-поміж усіх — і незбагненним промислом Божим він уподібнився Самому Спасителю і прийняв рани Його, і як істинний воїн Христовий, безстрашно ідучи за своїм Воєводою, переміг диявола, пекло та смерть і увійшов у воскресіння, як і Господь, — з хреста.

Був він родом киянин. Чиста його душа, пізнавши Бога, не забажала нічого в світі, як тільки служити Йому всіма силами і всім життям своїм. Легко й без сумніву роздав він усе своє майно бідним і прийшов до Києво-Печерської Лаври, щоб віддати Богові і всього себе. Бачачи полум’яну любов його до Господа і непохитність рішення, святі отці, випробувавши його добру волю трудами послуху, постригли його в монахи і нарекли Євстратієм, що в перекладі з грецької означає «добрий воїн». Це ім’я наче провістило майбутню битву щирого ченця та його славетну перемогу.

У монастирі побожний інок намагався наслідувати життя отців так сумлінно, як тільки міг, і, дивлячись на духовних братів своїх, учився тому доброму, що було в кожного з них. Наче бджола, що бере з кожної квітки лише нектар, збирав він найсолодший, найдорожчий, нетлінний мед чеснот. День і ніч молився він Богові зі сльозами, щоб Господь очистив його від гріха, від поганих звичок та лукавих думок, і щоб здобути йому чистоту, непохитну віру, нездоланну лагідність і незмінну любов, уповання та мужність, а понад усе — божественне смирення, тому що без смирення ніяка чеснота, ніяке знання і ніякий дар Божий не наближають людину до Бога. Отже, праведний Євстратій суворо стежив за собою, щоб не підноситися в серці своїм над жодною людиною. Коли ж бачив, що якийсь брат грішить, то плакав перед Господом за його душу, наче це був його власний гріх — і так рятувався від осуду. І образити його було неможливо, бо він дякував Богові за будь-яку прикрість і казав сам собі: «Я заслуговую значно гіркіших ліків, а Господь лікує мене дуже милостиво». З подякою він приймав і жорсткі докори, і звинувачення — і навчився любити всіх людей, шануючи в кожному безсмертну душу й не зважаючи на духовні немочі людські. Усім єством своїм він вбирав науку праведності та повчання святих.

Уночі, після тяжкої виснажливої праці й довгих богослужінь він, силою Божою перемагаючи втому, припадав до живоносного джерела — Євангелія Христового — і Слово Боже безсмертними зернами падало на дбайливо зорану землю його душі. Мов найцінніший скарб, оберігав він кожну ту зернину, і вони глибоко вкорінювалися в ньому, Господь відкривав йому розуміння, і зцілював, і зміцнював, і освячував його.

Вражений терпінням і сорокаденним постом Спасителя, і знаючи, що гріх і смерть входять в людину через нестримання, Євстратій привчив себе до такого суворого посту, що браття навіть нарекли його Постником.

І сам не помітив добрий воїн христовий, як у своїй боротьбі й великій любові до Господа крок за кроком ішов за своїм Спасителем. Таємно від усіх зійшло в його душі сонце святості, невидимо осяваючи і його, і всіх навколо найчистішим світлом Божої благодаті.

Ніколи і ніщо не трапляється з нами без відома Божого і без потреби, але все — тільки для спасіння безсмертної нашої душі. Як сказано: Багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже1. До того знаємо, що тим, які люблять Бога, усе сприяє для добра2 і не загине ніхто з тих, що надіються на Нього3. Ця істина справдилася на преподобному Євстратії. Господь зволив, щоб це духовне сонце вийшло зі стін монастиря і засяяло перед усім світом.

Того часу напали на нашу землю половці. Багато людей повбивали вони, а міцних і здорових чоловіків та жінок полонили й попродавали у рабство. Забрали вони тоді з Лаври і преподобного Євстратія і з ним ще п’ятдесят найсильніших іноків Києво-Печерських та продали їх у грецькій землі в місті Корсуні одному багатому вельможі.

Був той чоловік за походженням єврей – син народу обраного, син Авраамів, за нахилами ж своєї душі був сином противління4, що не прийняв Христа, сином тих, хто розпинав Спасителя і Бога свого.

Цей богоборець, купивши беззахисних служителів Христа і маючи над ними цілковиту владу, звелів їм негайно відректися від свого Господа, погрожуючи муками й голодною смертю кожному, хто залишиться християнином.

Але непохитний у мужності Євстратій зміцнював своїх друзів і втішав їх:

— Браття, Господь наш сказав: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене5. Чого боятися нам тимчасової смерті, коли Господь наш Ісус Христос є Переможцем смерті й пекла? Як ми потрапимо до Отця, якщо Христос — єдині двері у небесну батьківщину? Згадаймо, браття, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас6. Якщо підемо з Господом через Голгофу, то неодмінно увійдемо у вічну радість світлого воскресіння. Будемо ж міцні, браття! Поки живемо — будемо жити для Господа; якщо ж умремо — умремо у Господі7 і тимчасовою смертю здобудемо вічне життя!

Збадьорені цими живоносними словами, іноки зміцніли на дусі та сповнилися найглибшої духовної радості — і ніхто з них не зрадив Спасителя й не відрікся від Нього.

Усі вони, згаснувши тілами у стражданнях, голоді й спразі, легко злетіли душами у руки Господні, в оселі Небесні — хто через чотири, хто через сім, а найвитриваліші — через десять днів. Один лише Євстратій, звикнувши до суворого посту, ще залишався живий.

Тоді немилосердний господар звинуватив його у всіх своїх бідах, бо він втратив півсотні сильних рабів, а разом і великі гроші, що заплатив за них. Так завжди буває з грішниками: не розуміють вони, що біди їхні — від їхньої власної злоби, але завжди шукають винуватого. І цей нечестивець увесь свій гнів обернув на преподобного Євстратія. Він задумав помститися святому і за свої гроші, і за поразку, яку він зазнав від християн, а водночас і вимістити на ньому всю свою безумну ненависть до Господа Ісуса Христа.

Наближалася Пасха Христова. У цей час юдеї почали святкувати свою старозавітну пасху. Нечестивий багач скликав приятелів своїх, і вивели вони на глум закутого в кайдани Євстратія, котрий не їв і не пив уже п’ятнадцятий день — і почали святкувати, їсти й пити в нього на очах.

— Бачиш, — зловтішно насміхався вельможа, — Господь сам показав, за ким правда. Справедливий Господь віддав тебе мені в руки, і ти гинеш, як пес, без утіхи, на чужині, і навіть тіло твоє не буде поховане за те, що ти не шануєш Бога, а поклоняєшся розіп’ятому бунтівнику.

— Помиляєшся ти, — заговорив святий мученик, — не знаючи Писання, ні сили Божої8. Пророцтва всіх пророків здійснилися в одній людині — Ісусі Христі. Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам9. Він є Цар над усіма народами й царями, і царству Його не буде кінця10. Він — єдиний Суддя живих і мертвих, Він є Творець і Бог наш, що Його не обіймають небо і небеса небес11. Він є безмірною Любов’ю, розп’ятою на хресті заради нашого спасіння. Він зійшов на землю і ходив поміж нас, але ви не впізнали Його, тому що Бог пізнається тільки вірою і любов’ю. Ви ж у гордині своїй не маєте ні того, ні іншого, і не чуєте слів Божих, і не бачите знамень Його. То хто може напоумити вас, якщо ви не слухаєтеся Самого Господа?

— Бийте його за таке богохульство! — закричав багач своїм рабам.

І били святого мученика й мучили його — і він терпів тяжку наругу, як і Господь його у день Своїх страждань. А коли назнущалися, то зробили хрест і розіп’яли на ньому преподобного Євстратія, прибивши його цвяхами, як і Спасителя нашого.

— Приклич свого Бога, — глумився зі святого у сліпій злобі запеклий юдей, — може Він здійме тебе з хреста, якщо ти угодний Йому! Але Бог прокляв тебе, тому й гинеш ти найганебнішою смертю у святий день, тоді, коли Господь дає нам радощі й святкування, дає багатство й достаток, і силу, і владу, і всі блага Свої, і ми втішаємося пасхою Господньою.

— О нещасний і засліплений ти чоловік, — відмовив йому з хреста мужній воїн Христовий. — Не знаєш ти, що Пасхи без хреста не буває. Хіба не сказав улюбленець Божий пророк Давид, якого ви так шануєте: Близько Господь до скорботних серцем і смиренних духом Він спасає12? Хіба не чув ти, що ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю13? Сила Божа в немочі виявляється14. І зараз, як ніколи, наблизився до мене Господь. Милістю Своєю Він зміцнює мене у стражданнях, і, сподіваюся, Він скаже й мені, як розбійнику, що покаявся: Сьогодні ж будеш зі Мною в раю15 і, як блудного сина16, приведе мене до Отця, де Пасха нескінченна і любов безмірна. Ти ж, нещасний, сам себе зробив сином погибелі, відрікшись від Того, Хто сказав: Я є воскресіння і життя: хто вірує в Мене, коли і помре, оживе17. Господь наш прощає будь-який гріх і злочин, якщо людина кається і щирим серцем звертається до Нього. Ти ж не хочеш повернутися до Спасителя, а йдеш за дияволом, який тебе ненавидить, і не знаєш, що сьогодні ж радощі твої обернуться на ридання: душу твою забере мучитель, котрому ти служив, і загибель твоя буде подібною до загибелі зрадника Божого — Юди.

Розлютився від цих слів мучитель і, схопивши спис, пробив святе серце преподобного. І негайно побачили всі — і раби, і вельможі — полум’яну колісницю, що возносила радісну душу незламного переможця, і був голос із неба: «Ось славний житель небесного граду!»

Злякався тоді злочестивий юдей і вкляк від страху, але не розкаявся і не звернув зі злого шляху — а повелів слугам кинути тіло мученика у море, наче можна було сховати від Бога свій злочин у безодні морській.

Того ж самого дня, за пророцтвом преподобного Євстратія, спіткала мучителя несподівана смерть: за наказом грецького царя його і деяких інших вельмож було повішено, і так загинув цей нещасний чоловік смертю Юди.

Тіло ж святого мученика християни довго шукали у морі, і багато чудес творив на тому місці Господь, прославляючи Свого сповідника. Та скільки не шукали самого преподобного — не знайшли його. Святі мощі його було знайдено… у Києво-Печерській Лаврі — серед улюблених отців, учителів і братів святого Євстратія. Таке чудо сотворив Господь, явивши всемогутність Свою, бо як легко Йому перенести праведника з чужини у земну Батьківщину, так легко перенести душу вірної дитини Своєї з юдолі плачу — землі — у Небесну Батьківщину.

Відтоді святкують пам’ять святого Євстратія навесні, коли наближається чи вже настав Великдень — 28 березня (10 квітня за новим стилем) — люди сходяться, щоб ушанувати святого, у Лавру, бо й досі святі мощі преподобного спочивають у Ближніх печерах Лаври. Господь прославив їх нетлінням, і донині відбуваються біля святого чудеса — на доказ вічного життя того, хто залишився до кінця вірним Господу і Богу нашому Ісусу Христу. Йому ж з Отцем і Святим Духом слава, честь і поклоніння навіки віків. Амінь.

Ганна Куземська,
парафія Св. Архистратига Михаїла
anna@parafia.org.ua

 

  1. Діян. 14:22 []
  2. Рим. 8:28 []
  3. Пс. 33:23 []
  4. Єф. 2:2, 5:6; Кол. 3:6 []
  5. Ін. 14:6 []
  6. Рим. 8:18 []
  7. Рим. 14:8 []
  8. Мф. 22:29 []
  9. Діян. 4:11–12 []
  10. Лк. 1:33 []
  11. 2 Хрон. 6:18 []
  12. Пс. 33:20 []
  13. Пс. 125:5 []
  14. 2 Кор. 12:9 []
  15. Лк. 23:39–43 []
  16. Лк. 15:11–32 []
  17. Ін. 11:25 []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору