Слово про мир, виголошене єпископом Северіаном, коли він був прийнятий блаженним Іоаном, єпископом Константинопольським
Пря народженні Господа і Спасителя нашого, під час Його тілесного приходу, небесні лики ангелів благовістили пастирям, промовляючи: «Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям» (Лк. 2, 10). Запозичаючи від святих ангелів цей виголос, ми сьогодні сповіщаємо велику радість вам. Сьогодні Церква в мирі, а єретики в гніві. Сьогодні кораблі Церкви в пристані, а лють єретиків метається на хвилях. Сьогодні пастирі Церкви в спокої, а єретики в сум’ятті. Сьогодні вівці Господні в безпеці, а вовки шаленіють. Сьогодні виноград Господній у достатку, а нечестиві трудівники у втраті. Сьогодні народ Христовий радіє, а вороги істини принижені. Сьогодні Христос у радості, а диявол у печалі. Сьогодні ангели у радощах, а демони в зніяковілості. Але що багато говорити? Сьогодні Христос, Цар миру, виступивши зі Своїм миром, змусив утікати всякий розбрат, прогнав сварки, розсіяв незгоду. І як сонячне світло опромінює небо, так Церкву опромінило сяйво миру.
О, якою жаданою є сама назва миру, цієї непохитної основи Христової віри і небесної зброї вівтаря Господнього! Що ще сказати про мир? Мир — це найменування Самого Христа, про що й Апостол говорить: «Бо Він є мир наш, Який створив з обох одне» (Еф. 2, 14), — (з’єднав) те, що було роз’єднане не вірою, а заздрістю диявола. І наче під час в’їзду (до міста) царя, вулиці набирають святкового вигляду, все місто прикрашається квітами та різними прикрасами і з дороги забирається все, що могло б образити погляд царя, так і тепер, під час урочистого входу Христа, Царя миру, нехай буде забране все сумне: нехай буде вигнана неправда, бо засяяла істина, нехай тікає геть незгода, бо відродилася злагода. Часто можна побачити, як при зображенні (двох) царів чи братів художник, бажаючи наочно виразити їхню взаємну єдність, зображує позад них злагоду у виді вродливої жіночої фігури, яка своїми руками обіймає обох, показуючи цим, що ті, котрих бачать розділеними тілесно, у думках та волі одностайні Так тепер Божий мир, ставши посередині й прийнявши нас усіх у велелюбні обійми, з’єднанням рук допомагає нам при розділенні тіл злитися в єдину душу. У цьому, без сумніву, сповняється слово пророче, яке говорить: «рада миру буде між тим і другим» (Зах. 6, 13).
Ще тільки вчора наш спільний отець у євангельському слові провіщав мир, і ось сьогодні ми підтвердили слова миру. Учора він зі словами миру розкрив для нас свої обійми, а сьогодні ми зі зм’якшеним серцем і простягненими руками поспішаємо до Господа з дарами миру. Війна вже припинилася, тріумфує блаженство миру. Тепер диявол у печалі і все полчище демонів видає крики. Тепер радість на небесах і радість серед ангелів, для яких особливо приємний мир. Цій справі (примирення, що звершилося), дивуються і небесні сили, бо вони (постійно) знаходяться біля Того невичерпного Джерела миру, з Якого, наче краплями, зволожується і наша земна нива. Тому, хоч мир власне на землі, однак сяйво його слави розливається до небес. Небесні ангели вихваляють його і говорять: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління!» (Лк. 2,14). Бачиш, як усі небесні і земні взаємно обмінюються благами миру? Небесні ангели проголошують мир землі, а святі на землі вихваляють Сидячого на небесах Христа, Який є мир наш, і через таємничі лики викликують: «Осанна у вишніх!» (Мф. 21, 9).
Отже, скажемо і ми: «Слава у вишніх Богу», Який скинув диявола і підніс Христа Свого. «Слава у вишніх Богу», Який знищив розбрат і відновив злагоду. Звичайно, я не можу забути хитрості диявола, підступність якого відома і вам. Бачив сатана непохитність вашої віри, вашу непохитну сталість у цьому благочесті догматів, бачив достаток ваших плодів від добрих справ, і ось усе це приводить його до несамовитості: вій запалюється скаженою люттю, щоб зруйнувати дружбу, викорінити любов і розірвати мир. Але нехай завжди буде з нами Божий мир у Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Богу-Отцю і Духові Святому слава навіки-віків. Амінь.
