«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Кирил Єрусалимський --- Повне зібрання творінь

Сімнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, в якому пропонується продовження вчення про Святого Духа, і на слова з Першого послання до коринф’ян: «Одному Духом дається слово премудрості» та ін. (1 Кор. 12: 8).

1. У попередньому повчанні ми, наскільки змогли, запропонували вашій любові, слухачі, деяку частину свідчень про Святого Духа; тепер, з волі Божої, наведемо ще, скільки можна буде, свідчення з Нового Завіту, що залишилися. Спочатку, щоб не обтяжити вашого слуху, я зупинив ревність вашу (бо словом про Святого Духа ніколи насититися не можна); нині запропонуємо деяку частину того, що залишилося сказати. Я щиросердно зізнаюся нині, що неміч наша не може вмістити всього, сказаного про це в Писанні, втім і тепер не буду вдаватися до людського мудрування, бо це марно; запропоную тільки те, що міститься у Священному Писанні, бо це абсолютно безпечно, за словами святого апостола Павла, який говорить: «Я ж промовляю не навченими людською премудрістю словами, але навченими від Духа Святого, духовне духовним розуміючи» (1 Кор. 2: 13). Ми, чинимо подібно до подорожуючих або тих, що пливуть, які, маючи одну мету в далекому своєму шляху, хоча з ретельністю поспішають досягти її, але ж через неміч людську, зазвичай, зупиняються для відпочинку у відомих містах або пристанях.

2. Хоча наші міркування про Святого Духа ми розділяємо, але Він Сам є нероздільним і одним і Тим Самим. Бо як у наших бесідах про Отця іноді пропонувалося вчення про Його єдиновладдя, іноді про те, чому Він іменується Отцем або Всемогутнім, а іноді про те, що Він є Творцем усього, і тоді розділенням повчань не розділялася віра, бо і був, і є один кінець благочестя. І як у бесідах про Єдинородного Сина Божого в один час повчали ми про Його Божество, а в інший пропонували вчення про Його людську природу, і, хоча розділяли вчення про Господа нашого Ісуса Христа на багато міркувань, проте проповідували нероздільну віру в Нього: різним чином і нині, розділяючи наші повчання про Святого Духа, ми проповідуємо нероздільну віру в Нього. Бо один є і Той Самий Дух, Який розділяє дарування окремо кожному, як Йому угодно, але Сам перебуває нероздільним. Бо Утішитель не є іншим, відмінним від Духа Святого, але є один і Той Самий, тільки званий різними іменами. Він має життя, самобутність; говорить, діє, і всіх розумних істот, Богом через Христа створених, тобто ангелів і людей, є Освятителем.

3. Щоб через різні імена Духа Святого деякі зі свого невігластва не подумали, що це є різні духи і що не один і Той Самий Дух, Який є єдиним, то, застерігаючи тебе, Вселенська Церква передала у сповіданні віри вірувати в Єдиного Духа Святого, Утішителя, Який говорив через пророків, щоб ти знав, що хоч і багато є найменувань, проте єдиним є Дух Святий. Про ці найменування, обравши деякі з багатьох, тепер скажемо.

4. Називається Він просто Духом, як нині читано: «Одному Духом дається слово премудрості» (1 Кор. 12: 8). Називається Духом істини, як каже Спаситель: «Коли ж прийде Дух істини» (Ін. 16: 13). Називається Утішителем, як сказав Цей Самий Спаситель: «Якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас» (Ін. 16: 7). А що Він є один і Той Самий, різними іменами званий, показується ясно з наступного. Бо про те, що Дух Святий є Тим Самим, що й Утішитель, сказано: «Утішитель же Дух Святий» (Ін. 14: 26). Стосовно ж того, що Утішитель є Тим Самим, що й Дух істини, сказано так: «І іншого Утішителя дасть вам, і буде з вами на віки, Дух істини» (Ін. 16: 16). І ще: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини» (Ін. 15: 26). Називається Він і Духом Божим, як написано: «І бачив Духа Божого, Який сходив» (Мф. 3: 16); і в іншому місці: «Ті, які Духом Божим водяться, є синами Божими» (Рим. 8: 14). Називається і Духом Отця, як каже Спаситель: «Не ви будете промовляти, але Дух Отця вашого промовлятиме у вас» (Мф. 10: 20); і Павло знову: «Заради цього схиляю коліна мої до Отця… і т. д. нехай Господь дасть вам утвердитися Духом Його» (Еф. 3: 14-16). Називається і Духом Господа, як сказав Петро: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього?» (Діян. 5: 9). Називається також Духом Божим, і тут само Христовим, як пише Павло: «Ви ж не є у плоті, але в Дусі, бо Дух Божий живе у вас: якщо ж хто Духа Христового не має, цей не є Його» (Рим. 8: 9). Називається і Духом Сина Божого, як сказано: «Оскільки ви є сини, послав Бог Духа Сина Свого». Називається насправді окремо Духом Христовим, як написано: «На котрий чи на який час являвся в них Дух Христів» (1 Пет. 1: 11). І в іншому місці: «За вашою молитвою і поданням Духа Ісуса Христа» (Флп. 1: 19).

5. Крім цих, ти знайдеш і багато інших найменувань Духа Святого. Він називається Духом святині, як написано: «За Духом святині» (Рим. 1: 4). Називається і Духом усиновлення, як каже Павло: «Бо не прийняли Духа рабства на страх, але прийняли Духа усиновлення, про Нього ж співаємо: Авва, Отче» (Рим. 8: 15). Називається і Духом одкровення, як написано: «Нехай Господь дасть вам Духа премудрості і одкровення для пізнання Його» (Еф. 1: 17). Називається і Духом обітниці, як говорить той самий Павло: «В Ньому ж і ви, які увірували, знаменувалися Духом обітниці Святим» (Еф. 1: 13). Називається і Духом благодаті, як цей самий апостол знову говорить: «І Духа благодаті відкрив» (Євр. 10: 20). Він називається багатьма іншими подібними іменами. Ти ясно чув ще в попередньому повчанні, що Він у псалмах іноді «благим» (Пс. 142: 10), іноді «могутнім» (Пс. 50: 14) іменується. А в пророцтві Ісаї називається Духом «премудрості і розуму, і ради, і кріпості, і знання, і благочестя, і Духом страху Божого» (Іс. 11: 2, 3). Все ж це, що й раніше, і тепер сказано, підтверджує, що хоча різні найменування, але один і той самий Дух Святий, Який має життя і самобутність і завжди разом з Отцем і Сином перебуває; не устами і словом Отця або Сина промовляється або дихає, не в повітрі розливається, але особисто існує; Сам говорить і діє, влаштовує й освячує, оскільки нероздільне, сукупне і єдине спасительне про нас провидіння Отця і Сина, і Святого Духа, як сказали ми раніше. Бо я хочу, щоб ви пам’ятали нещодавно сказане мною і абсолютно знали, що не один в законі і пророках, а інший в Євангелії і апостолах, але один і той Самий є Дух Святий у Старому і Новому Завіті, Який прорікав Божественне Писання.

6. Цей Дух Святий зійшов на Святу Діву Марію. Бо коли Христос Єдинородний повинен був народитися, сила Всевишнього осінила Її і Дух Святий, Який зійшов на Неї, освятив Її, щоб можливо було Їй прийняти Того, через Якого все сталося. Не потрібно мені говорити про це багато, щоб навчити тебе, що нескверним і чистим є це народження: бо ти знаєш, що Гавриїл говорив Їй, я провіщаю Тобі те, що має бути, але не дію в цьому; хоча й архангел, але знаю свій обов’язок, і звіщаю Тобі радість, а як маєш народити, це залежить не від мого дарування. «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе: тому ж і народжуване Святе назветься Сином Божим» (Лк. 1: 35).

7. Цей Дух Святий діяв у Єлизаветі. Бо не тільки Він буває в дівах, але наближається і до поєднаних з чоловіками, якщо шлюб буде за законом: «І сповнилася Духа Святого Єлизавета» (Лк. 1: 40) і пророкувала. І ця добра раба говорила про Господа: «І звідки мені це, що прийшла Мати Господа мого до мене?» (Лк. 1: 43). Ублажала Її Єлизавета. Цим Святим Духом сповнившись, Захарія, батько Іоана, пророкував, казавши про те, як багато Єдинородний принесе благ, і про те, що Іоан за хрещенням своїм буде Предтечею Його. Цим Святим Духом був сповіщений і праведний Симеон «не бачити смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк. 2: 26), і, прийнявши Цього Христа на руки у храмі, ясно про Нього свідчив.

8. Й Іоан, сповнений Духа Святого ще в утробі матері своєї, для того освячений Ним, щоб хрестити Господа; він сам не давав Духа, але проповідував про Того, Який дає Духа. Бо говорив він: «Я вас охрещую водою на покаяння, а Той, Хто йде за мною, Той вас охрестить Духом Святим і вогнем» (Мф. 3: 11). Вогнем, для чого це? Оскільки у вигляді вогненних язиків було зішестя Святого Духа, про що з радістю говорить Спаситель: «Вогонь прийшов звести на землю, і як хочу, щоб він уже запалав!» (Лк. 12: 49).

9. Цей Дух Святий зійшов, коли Господь хрестився, щоб не була прихована слава Того, Який хрестився, як Іоан говорить: «Але Той, Який послав мене хрестити водою, Той говорив мені: над ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим» (Ін. 1: 33). Але зауважуй, що говорить Євангеліє: «Розкрилися небеса» (Мф. 3: 16). Розкрилися ж через славу Того, Який сходив. «І ось,  — говорить, — розкрилися небеса, і бачив Духа Божого, Який сходив, як голуб, і йшов на Нього», тобто Він сходив Сам собою. Бо повинно було бути, як деякі пояснювали, щоб початки і переважні дії Духа Святого, Який дарується охрещуваним, сповіщені були людській природі Спасителя, Який дарує цю благодать. Зійшов же Він у вигляді голубиному, може бути, як дехто каже, відповідно з чистою і незлобивою голубкою, яка зображала Його і приносилася в жертву під час молитов за народжуваних дітей і відпущення гріхів. Оскільки було гадально передбачено, що Христос точно цим очевидним чином відкриє Себе. Бо в піснях про Жениха звіщається і говориться: «Очі Його, як голубки при потоках вод» (Пісн. 5: 12).

10. Цю голубку частково прообразувала, на думку деяких, голубка Ноєва. Бо як при ньому за допомогою дерева і води звершилося для тих, що були з ним, спасіння, а разом почалося нове буття, і голубка до вечора повернулася до нього з оливковим листком, подібним чином, говорять ці тлумачі, і Дух Святий зійшов на істинного Ноя, винуватця іншого буття, Який з’єднує воєдино волі всіх народів, які були прообразовані різними видами тварин, що були у ковчезі. Бо після Його пришестя мислені вовки пасуться разом з ягнятами. Церква Його має тільця і вола, і лева, які разом пасуться, так як ми досі бачимо, що церковні вчителі керують і навчають земних правителів. Отже, зійшла ця духовна голубка під час Хрещення, за поясненням деяких, для того, щоб показати, що це Той Самий, Який через древо Хресне спасе віруючих, і до вечора через свою смерть має дарувати спасіння.

11. Але це можна й інакше пояснити: проте краще послухаємо і тепер, що говорить про Святого Духа Сам Спаситель. Він говорить: «Якщо хто не народиться від води і Духа, не ввійде в Царство Боже» (Ін. 3: 5). А що ця благодать від Отця, говорить Він: «Тим більше Отець, Який на небесах, дає Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Лк. 11: 13). І що Богові треба поклонятися духом, говорить: «Але наближається час і нині є, коли істинні поклонники поклонятимуться Отцю духом та істиною, бо Отець таких шукає, які поклоняються Йому. Дух є Бог, і кланятися Йому належить в дусі та істині» (Ін. 4: 23-24). І ще: «Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів»… і т. д. (Мф. 12: 28), після цього невдовзі: «Заради цього кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям; хула ж на Духа не проститься» (Мф. 12: 31). Тут само: «Хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12: 32). І в іншому місці говорить: «І Я ублагаю Отця, і іншого Утішителя дасть вам, Який буде з вами на віки, Духа істини, Його ж світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його. Ви ж знаєте Його, бо в вас перебуває і в вас буде» (Ін. 14: 16, 17). І знову каже: «Це говорить вам Той, Який у вас є. Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, Той вас навчить усьому і нагадає вам усе, про що Я говорив вам» (Ін. 14: 26). І ще: «Коли ж прийде Утішитель, Його ж Я пошлю вам від Отця, Дух істини, що від Отця сходить, Той свідчить про Мене» (Ін. 15: 26). І в іншому місці говорить Спаситель: «Якщо не піду Я, Утішитель не прийде до вас; і, прийшовши, Він викриє світ у гріхах і в правді, і в суді» (Ін. 16: 7, 8). І потім знову: «Ще багато маю говорити вам, але не можете вмістити нині» (Ін. 16: 12). «Коли ж прийде Він, Дух істини, наставить вас на всяку істину, бо не від себе має говорити, але, скільки почує, говоритиме і про прийдешнє вам сповістить» (Ін. 16: 13). «Він Мене прославить, бо від Мене прийме і сповістить вам» (Ін. 16: 14). «Все, що має Отець, є Моїм: заради цього говорив вам, що від Мене прийме і сповістить вам» (Ін. 16: 15). Я тепер запропонував тобі свідчення Самого Єдинородного, щоб ти не слухав слів людських.

12. Цього Святого Духа спільність дарував Спаситель апостолам, бо написано: «І, це говорячи, дунув, і говорить їм: прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, простяться їм, на кому затримаєте, затримаються» (Ін. 20: 22, 23). Це вдихання друге, оскільки перше втрачене від свавільних гріхів (Бут. 2: 7). Про це друге написано: «Зійде, вдихаючи в обличчя твоє, і віднімаючи тебе від образ» (Наум. 2: 1). «Зійде», звідки? З пекла. Бо Євангеліє розповідає, що цей Його подих був після воскресіння. І хоча тепер дарує благодать, але ще хоче дати більше, і говорить апостолам: Я готовий дарувати і тепер, але ще не можете прийняти. Прийміть поки благодать в тій мірі, як вмістити можете; втім чекайте і більшого. «Ви ж сидіть у місті Єрусалимі, аж поки зодягнетеся силою з висоти» (Лк. 24: 49). Нині прийміть трохи, тоді отримаєте сповна. Бо часто трапляється, що той, який приймає, недосконало користується даним йому, але той, який вдягається, покривається одежею з усіх сторін. Не страшіться, каже Він, зброї диявола і стріл його, бо будете мати силу Святого Духа. (Пам’ятайте нещодавно сказане, що Дух Святий не розділяється, але тільки благодать, що через Нього посилається).

13. Отже, Ісус вознісся на небо і виконав обіцянку. Він говорив ученикам: «Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам» (Ін. 14: 16). Вони перебували у Єрусалимі, очікуючи зішестя Духа Святого; і при настанні дня «П’ятидесятниці» (Діян. 2: 1), в цьому місті Єрусалимі (і цю перевагу маємо ми; блага, про які ми говоримо, не де-небудь послані, а у нас даровані). У день, кажу, П’ятидесятниці, коли вони були разом, зійшов з неба Утішитель, Який охороняє та освячує Церкву, промишляє про душі, керманич охоплених, просвічує заблудлих, нагороджує подвижників і увінчує переможців.

14. Зійшов же для того, щоб наділити силою і щоб хрестити апостолів. Бо каже Господь: «Через кілька днів після цього будете охрещені Духом Святим» (Діян. 1: 3). Не часткова ця благодать, але досконала сила. Бо як той, що занурюється у води й охрещується, з усіх боків буває оточений водами, так і апостоли Духом Святим хрестилися досконало і повністю. Але вода омиває зовнішність, Дух же Святий охрещує все внутрішнє душі, і чому дивуєшся? Ось тобі чуттєвий приклад, який хоча малий і неважливий, але корисний для простих людей: якщо вогонь, проймаючи твердість заліза, все робить вогненним, так що холодне буває гарячим і чорне робиться світлим; якщо (кажу) вогонь, будучи тілом, входить в тіло заліза і там безперешкодно звершує свою дію, то що дивуватися, якщо Дух Святий входить в саму середину душі?

15. Але щоб велич такої благодаті, яка сходить, не була таємною, вона, як небесна труба, зашуміла: «Бо був раптово з неба шум, ніби від сильного вітру» (Діян. 2: 2). Що означало її сходження? Щоб і очі бачили вогненні язики, і вуха чули шум, «і наповнився весь дім, також і ті, що сиділи» (Діян. 2: 2). Дім той став вмістилищем Духовної води. Ученики перебували всередині і весь дім наповнився нею. Отже, за обітницею, вони хрестилися усім єством, зодягнулися душею і тілом в Божественний і спасительний одяг: «І явилися їм розділені язики, як вогненні, та спочили по одному на кожному з них, і сповнилися вони Духа Святого» (Діян. 2: 3, 4). Прийняли вони вогонь необпалюючий, але спасительний; вогонь, який терня гріхів знищує, а душу просвічує. Цей вогонь має нині прийти і на вас, і терня гріхів ваших попалити і винищити; а дорогоцінне надбання душ ваших ще більше просвітити і дарувати вам благодать. Бо її дарував Він тоді і апостолам. У вигляді ж вогненних язиків спустився на них для того, щоб за допомогою вогненних язиків увінчати їхні голови новими духовними вінцями. Полум’яний меч загороджував спочатку вхід раю — спасительний вогняний язик повернув благодать.

16. «І почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати» (Діян. 2: 4). Галілеянин Петро та Андрій то перською, то мідійською мовою розмовляли, Іоан та інші апостоли на всіх мовах говорили перед язичниками. Бо не нині почали звідусіль збиратися сюди у великій кількості чужоземці, але з тодішніх часів. Який знайдеться вчитель, який би раптово навчив тому, про що вони, не вчившись, дізналися? Стільки років, керуючись граматикою й іншими способами навчаються грецької мови, щоб добре говорити нею, і все одно не всі однаково говорять: ритор говорить добре, а граматик іноді й не добре, і той, хто знає граматику, не знає науки любомудрості. Але Дух Святий раптом навчає багатьом мовам, яких апостоли за весь попередній час не знали. Це істинно велика мудрість; це Божественна сила. Як можна порівняти довгочасне їхнє неуцтво з повною, різноманітною, надзвичайною, раптово відкритою дією мов?

17. Сталося замішання у народі, який слухав. Друге замішання, протилежне першому, злому вавилонському змішанню: бо в цьому змішанні мов було розділення волі, оскільки задум був богопротивним; а тут — утвердження і з’єднання думки, тому що тут метою було благочестя. Через що відпадання, через те саме і відновлення. Слухачі дивувалися цьому та говорили: «Як ми чуємо, що вони говорять» (Діян. 2: 6). Зовсім не дивно, якщо ви знаєте, бо й Никодим не знав, як приходить Дух, і йому сказано: «Дух, де хоче, там і дихає, і голос Його чуєш, але не знаєш, звідки приходить» (Ін. 1: 8). Так само і я не можу розповісти вам, чим Він є у Істоті Своїй.

18. «Інші ж, глузуючи, говорили, що вони напилися вина» (Діян. 2: 13). Істину говорили, але з насмішкою. Вино справді нове, благодать Нового Завіту. Але це нове вино з Духовного винограду, який багато разів вже приносив плоди у пророках, а в Новому Завіті процвів повністю і досконало. Бо як речовинна виноградна лоза, завжди перебуваючи одинаковою, в певний час приносить нові плоди, так і цей Дух, перебуваючи завжди таким, Яким Він є, і багато разів діючи у пророках, нині показав щось нове і чудесне. Бо сповіщалася благодать і отцям, але тут переповнена. Бо там прилучалися тільки Духа Святого, а тут охрестилися ним повністю.

19. Але Петро, який мав Духа Святого і знав, кого має в собі, говорить: «Мужі юдейські» (Діян. 2: 14), яким відомий пророк Іоїль, але які не розумієте, що написано в нього: «Вони не є п’яні, як ви думаєте» (Діян. 2: 15). Вони упилися, але не тим, що ви припускаєте, але тим, про що написано: «Уп’ються від достатку дому Твого, і з джерела солодкості напоїш їх» (Пс. 35: 9). Упилися напоєм тверезим, який умертвляє гріх і оживотворяє серце, напоєм, протилежним до тілесному напою, бо він подає забуття того, що було відомим, а цей сповіщає пізнання про невідомі речі. Упилися, випивши вина від Духовної лози, яка говорить про себе: «Я є лоза, ви ж гілки» (Ін. 15: 5). Якщо ж ви мені не вірите, то зрозумійте істину слів моїх із самого часу: «Бо є третя година дня» (Діян. 2: 15). Бо в третю годину, за словами Марка, розіп’ятий в третю годину нині послав цю благодать. Бо не інша благодать розіп’ятого, а інша тепер діючого; але Той, Хто був розіп’ятий і обіцяв, тепер виконує Свою обітницю. Якщо ж хочете мати свідчення, то слухайте, каже Петро: «Це є те, що сказав пророк Іоїль: і буде після цього, каже Господь, виллю від Духа Мого» (Іоїл. 2: 28). Через слово «виллю» зображується рясне дарування: «Бо не в міру Бог дає Духа. Отець любить Сина, і все дасть в руки Його» (Ін. 3: 34-35). Він дав Йому владу давати і благодать Всесвятого Духа, кому Він благозволить. «Виллю від Духа Мого на всяку плоть, і пророкуватимуть сини ваші і дочки ваші» (Діян. 2: 17; Іоїл. 2: 28); і потім: «І на рабів Моїх, і на рабинь Моїх, у дні ті виллю від Духа Мого, і пророкуватимуть» (Діян. 2: 18; Іоїл. 2: 29). Дух Святий не дивиться на обличчя: Він не шукає зовнішніх переваг, але благочестя душі; і багаті нехай не підносяться, а бідні нехай не впадають у відчай; готуй тільки кожний себе до прийняття небесної благодаті.

20. Багато вже нині сказано вам, і, можливо, втомився ваш слух: але ще більше залишено, і, воістину, щоб викласти вчення про Святого Духа, потрібно було третє, потрібно багато повчань; але вибачте мені це: бо хоча з причини настання святого свята Пасхи продовжив я нині моє слово, проте ж усіх свідчень, які б належало запропонувати із Нового Завіту, викласти я не міг; ще не наведено мною багато свідчень з Діянь апостольських, де розповідається, як благодать Святого Духа діяла в Петрі і у всіх разом апостолах; не наведено також багато свідчень з Послань Соборних і чотирнадцятьох послань Павлових: з усіх цих Писань, як з великого лугу квітів, постараємося тепер зібрати свідчень, принаймні, не багато, щоб згадати про них.

21. Силою Святого Духа, волею Отця і Сина, Петро «ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій» (Діян. 2: 14), (бо сказано): «Піднеси силою голос твій, благовіствуючи Єрусалиму» (Іс. 40: 9), духовною сіттю своїх слів уловив близько трьох тисяч душ. Настільки сильно діяла благодать в усіх апостолах, що ті самі юдеї, які розіп’яли Христа, в такій великій кількості увірували, хрестилися в ім’я Христове і постійно перебували у вченні апостолів і в молитвах. Тією самою потім силою Святого Духа Петро та Іоан, коли входили в храм на молитву в дев’ятій годині дня, при красних воротах ім’ям Ісуса зцілили кульгавого від народження, що мав сорок років (Діян. 3: 1, 2, 12), (щоб сповнилося сказане): «Тоді скочить кривий, як олень» (Іс. 35: 6); сіттю духовного вчення уловили п’ять тисяч чоловік, які раптом увірували, а заблудлих князів народних і первосвящеників викривали не власного мудрістю, бо вони були неосвічені і прості, але дією Духа Святого, бо написано: «Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав до них» (Діян. 4: 8). І через дванадцятьох апостолів благодать Святого Духа настільки сильно діяла у віруючих, що у них, як серце і душа були єдиними, так і використання майна було спільним, і оскільки власники маєтків і домів з благоговінням приносили ціну за продане майно, то між ними не було нікого бідного. Коли ж Ананія і Сапфіра насмілилися сказати неправду Духу Святому, то отримали гідну кару.

22. «Руками ж апостольськими творилося в народі багато знамень і чудес» (Діян. 5: 12). І така виливалася на апостолів духовна благодать, що вони були страшними при всій своїй лагідності. «Бо від інших ніхто не насмілювався прилучатися до них, але люди величали їх» (Діян. 5: 13); «приєднувалися ж віруючі до Господа, безліч чоловіків і жінок» (Діян. 5: 14). Вулиці ж наповнилися хворими, що лежали на постелях і ліжках, «щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила когось із них» (Діян. 5: 15). «Сходилося ж безліч людей із навколишніх міст у святий Єрусалим, приносячи недужих та страждаючих від нечистих духів, і всі зцілялися» (Діян. 5: 16) цією силою Святого Духа.

23. Також дванадцять апостолів, будучи вкинуті архієреями у в’язницю, коли чудесно були виведені із неї вночі ангелом, і з храму були приведені до них на судилище; то безбоязно викривали їх у своєму до них слові про Христа. Додали до цього й те, що і «Духа Святого дасть Бог тим, хто слухняний Йому» (Діян. 5: 32): і бувши битими, «йшли, радіючи» (Діян. 5: 41), «і не переставали учити і благовістити про Ісуса Христа» (Діян. 5: 42).

24. Благодать Святого Духа діяла не тільки у дванадцятьох апостолах, але і в первородних синах безплідної колись Церкви, тобто в семи дияконах. Бо вони були обрані, як написано: «Сповнені Духа Святого і премудрості» (Діян. 6: 3); достойний свого імені, Стефан, один із них, початок мучеників, «муж сповнений віри і Духа Святого» (Діян. 6: 5), «творив знамення і чудеса великі в народі» (Діян. 6: 8); а тих, які сперечалися з ними, перемагав, бо «не могли протистояти премудрості і Духові, Яким він говорив» (Діян. 6: 10). Будучи ж обвинуваченим і приведеним на судилище, сяяв ангельським світлом: «Дивлячись на нього, всі, хто сидів у синедріоні, бачили лице його, як лице ангела» (Діян. 6: 15). Коли ж мудрою відповіддю викрив твердошиїх юдеїв, людей з необрізаним серцем і розумом, які завжди бунтувалися проти Духа Святого, то побачив розкриті небеса, побачив Сина Людського, Який стояв праворуч Бога, побачив не власною силою, але, як говорить Божественне Писання, «сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога» (Діян. 7: 55).

25. Тією самою силою Духа Святого і Филип, іменем Христовим, колись у Самарійському місті виганяв нечистих духів, які виходили з великим криком, зціляв розслаблених та кривих, і безліч народу, який увірував, приводив до Христа; а Петро та Іоан, після прибуття, з молитвою та покладанням рук цим, які увірували, дарували Духа Святого, Якого по справедливості недостойним вважався один Симон волхв; а одного разу той самий Филип, будучи покликаним на шляху ангелом Господнім для навернення благоговійного ефіопського євнуха, від Самого Духа ясно почувши: «Підійди і пристань до колісниці цієї» (Діян. 8: 29), навчив ефіопа і послав в Ефіопію проповідника Христового, як написано: «Ефіопія простягне руки свої до Бога» (Пс. 67: 32), і, будучи взятий ангелом, проповідував Євангеліє в інших містах.

26. Цим Святим Духом сповнився Павло після того, як був покликаний Господом нашим Ісусом Христом: свідком цього є благочестивий Ананія у Дамаску, який говорив до нього: «Господь Ісус, Який явився тобі на шляху, яким ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Духа Святого» (Діян. 9: 17). Цей Святий Дух тієї самої миті подіяв, сліпому на очі Павлу дарував прозріння, а душу запечатав своєю благодаттю, вчинив її обраним знаряддям, щоб поніс ім’я Господа, Який йому з’явився, до царів та синів Ізраїля, і колишнього гонителя вчинив проповідником і добрим рабом, бо він весь простір від Єрусалиму до Іллірії наповнив Євангельським вченням, вчив і в Римі, і через свою ревність пройшов із проповіддю навіть до Іспанії, переніс незліченні труди і звершував знамення і чудеса. Але про нього тепер досить.

27. Силою Святого Духа верховний апостол і той, який має ключі Царства Небесного, Петро в Лідді, що нині Діосполь, зцілив розслабленого Енея, в Іоппїї воскресив із мертвих доброчесну Тавифу; у верхній частині дому бачив в захопленні відкрите небо і сосуд, що сходив звідти, подібний до плащаниці, повний всіляких і різнорідних тварин, ясно навчився не вважати жодної людини нечистою або скверною, хоча б вона була і елліном, і коли був покликаний Корнилієм, від Того Самого Святого Духа ясно почув: «Це мужі шукають тебе, але, вставши, вийди та йди з ними ні про що не розмірковуючи, бо Я послав їх» (Діян. 10: 19, 20). І щоб ясно показати, що і язичники можуть бути причасними благодаті Святого Духа, то, коли Петро прибув до Кесарії і навчав про Христа, Писання говорить про Корнилія і тих, які перебували з ним: «Коли ще промовляв Петро слова ці, зійшов Дух Святий на всіх, хто слухав слово» (Діян. 10: 44), так що і з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися і, жахаючись, говорили: «Як і на язичників дар Святого Духа зійшов» (Діян. 10: 45).

28. І коли почала поширюватися проповідь про Христа в Антиохії, славному місті Сирійському, то звідси посланий був до неї Варнава, добрий співробітник, «муж благий і сповнений Духа Святого і віри» (Діян. 11: 24). Він, бачачи велику ниву віруючих у Христа, з Тарсу привів в Антиохію сподвижника Павла. І оскільки багато народу в Церкві збиралося і навчалося, то «ученики в Антиохії вперше почали зватися християнами» (Діян. 11: 26). Я вважаю, що це давно провіщене від Господа нове ім’я, дане віруючим Духом Святим. Коли вилилася від Бога на Антиохію велика благодать, то з’явилися там пророки і вчителі, між іншими й Агав. «До тих, хто служить Господеві і постує, говорить Дух Святий: відокремте Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх» (Діян. 13: 2). І після покладання на них рук вони були послані від Святого Духа. Отже, видно, що Дух Святий, Який говорить і посилає, є живий, самосущий і діючий, як ми вище про це сказали.

29. Цей Дух Святий разом з Отцем і Сином, установивши у Вселенській Церкві Новий Завіт, звільнив нас від тяжкого тягаря законного; я розумію тут постанови про чисту і нечисту їжу, про суботи та новомісяччя, про обрізання, про кроплення і жертви, бо всі вони, будучи даними на час, мали «тінь прийдешніх благ» (Євр. 10: 1); при явленні самої речі, по справедливості, залишені. Бо коли внаслідок суперечки, що сталася від тих, які стверджували, що потрібно обрізуватися і дотримуватися обрядів Мойсеєвих, були послані до Єрусалиму Павло і Варнава, то апостоли, які перебували тут, написаним посланням звільнили всю вселенну від всього законного і прообразного. Втім вони не присвоювали собі права розпоряджатися такою важливою справою, але в написаному посланні сповідують: «Угодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цих потрібних: утримуватися від ідоложертовного і крові, і задушенини, і блуду» (Діян. 15: 28, 29). Цим писанням ясно показали, що хоча його написано було апостолами — людьми, але дією Духа воно стало законом для вселенної; цей [закон] прийнявши, Варнава та Павло зробили його дієвим у всьому світі.

30. Продовживши досі своє слово, я прошу у вас, любі, а особливо у Духа, Який живе в Павлові, прощення, якщо, з причини моєї слабкості і вашої, слухачі, втоми, не міг усього сказати. Бо чи можу я розповісти, як належить, про чудесні діяння, які силою Святого Духа, іменем Христовим звершені ним на Кіпрі над Елімом волхвом, в Лістрі, де зцілив він кульгавого, в Кілікії, Фригїї, Галатії, Місії та Македонії, або те, що він вчинив він у Филипах; тут розумію його проповідь і вигнання ім’ям Христовим пророчого духа, і під час ночі, після струсу в’язниці, спасіння через хрещення в’язничного вартового з усім його домом; або те, що він зробив у Солуні, і серед Афін в Ареопазі зробила його проповідь, або те, як навчав він і у всій Ахаї? Чи можу я, як належить, розповісти про дії, звершені через Павла в Ефесі Духом Святим, Якого, раніше не знаючи, ті, які там мешкали, пізнали за допомогою Павлового вчення? Бо коли Павло поклав руки і коли зійшов на них Дух Святий, «вони говорили іншими мовами і пророкували» (Діян. 19: 6). Така в ньому була благодать Духа Святого, що не тільки сам він дотиком лікував, але і зняті з його тіла хустки та рушники зцілювали хвороби і виганяли злих духів; навіть ті, які займалися чародійством, «зібравши свої книги, спалювали перед усіма» (Діян. 19: 19).

31. Не згадую про його дію в Троаді над Євтихом, який, уві сні впавши з третього поверху вниз, був піднятий мертвим і воскрешений Павлом. Замовчую і про розмову його з ефеськими пресвітерами, яким закликавши їх в Мілет, ясно казав: «Бо Дух Святий по всіх містах свідчить, мовлячи, що кайдани та скорботи чекають мене» (Діян. 20: 23); бо словами «по всіх містах», Павло ясно показав, що в кожному місті творені ним чуда були звершувані дією Святого Духа, мановінням Божественним та іменем Христа, Який говорив у ньому. Силою цього Святого Духа той самий Павло поспішно прибув до святого міста Єрусалиму. Хоча Агав передрік Духом, що з ним трапиться тут, але він не переставав з відвагою проповідувати про Христа. Будучи ж приведеним у Кесарію, серед судилища, то перед Феліксом, то перед Фестом правителем і Агриппою царем Павло настільки сильну мав від Святого Духа благодать премудрості, що навіть сам цар юдейський Агриппа сказав: «Ти майже переконуєш мене стати християнином» (Діян. 26: 28). Той Самий Дух Святий зберіг Павла від ушкодження, коли він був укушений єхидною на острові Меліті, та звершив через нього різні зцілення над недужими. Той Самий Дух Святий, нарешті, до царюючого Риму довів цього проповідника Христового, який був колись гонителем, де він багатьох юдеїв, які там проживали, переконав вірувати в Христа, а тим, які противилися, ясно говорив: «Добре Дух Святий промовляв через пророка Ісаю, який говорив до отців ваших»… і т. д. (Діян. 28: 25).

32. А що Павло і всі подібні до нього апостоли та інші після них віруючі в Отця і Сина, і Святого Духа (Єдиносущного) сповнені були Духом Святим, для цього послухай, що Павло ясно пише у своїх посланнях: «І слово моє, й моя проповідь були не в переконливих словах людської премудрості, але в явленні Духа та сили» (1 Кор. 2: 4); і в іншому місці: «Запечатав нас» (2 Кор. 1: 22) «на це саме і створив нас Бог, і дав нам запоруку Духа» (2 Кор. 5: 5). І ще: «Той, Який воскресив Ісуса з мертвих, оживить ваші смертні тіла Духом Його, Який живе у вас» (Рим. 8: 11). Також у посланні до Тимофія: «Добрий заповіт збережи Духом Святим, Який живе в нас» (2 Тим. 1: 14).

33. А що Дух Святий самосущий і живе, і говорить, і пророкує, про це багаторазово мною сказано було раніше. І Павло ясно пише до Тимофія: «Дух же виразно промовляє, що в останні часи відступлять деякі від віри» (1 Тим. 4: 1), що ми бачимо в розділеннях Церкви, які були не тільки у минулі, але є і в наші часи, оскільки омана єретиків різноманітна і багатогранна. І в іншому місці також він говорить: «Яка була провіщена синам людським минулих поколінь, а нині відкрита святим Його апостолам і пророкам Духом Святим»… і т. д. (Еф. 3: 5). І ще: «Тому, як говорить Дух Святий» (Євр. 3: 7). Також: «Свідчить же і нам Дух Святий» (Євр. 10: 15). І в іншому місці взиває до озброєних правдою, кажучи: «І шолом спасіння прийміть, і меч духовний, який є слово Боже, усякою молитвою та благанням» (Еф. 6: 17, 18). І також: «Не впивайтеся вином, бо в ньому є блуд, але краще наповнюйтесь Духом, повчаючи самі себе у псалмах і співах, і піснях духовних» (Еф. 5: 18, 19). І ще: «Благодать Господа Ісуса і любов Бога, і спільність Святого Духа нехай буде зі всіма вами» (2 Кор. 13: 13).

34. Все це і ще багато чого опущеного тим, які розуміють, являє самосущу, освячуючу і діючу силу Духа Святого. Бо мені не вистачило б для розповіді часу, якщо б я захотів запропонувати інші свідчення про Святого Духа з чотирнадцятьох послань апостола Павла, в яких він різноманітно, достатньо і благочестиво вчив про Нього. Втім, Сам Всемогутній Дух Святий нехай простить, що я за браком часу опустив, а вам, слухачі, нехай подасть найдосконаліше пізнання того, що опущено. Бо старанні з вас дізнаються це з багаторазового читання Божественного Писання, а цими двома і раніше сказаними повчаннями більш утвердяться у вірі в Єдиного Бога Отця Вседержителя і в Господа нашого Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, і в Духа Святого, Утішителя. Хоча назва та іменування це Духа в Божественному Писанні приписується всім трьом Особам, бо говориться про Отця: «Дух є Бог» (Ін. 4: 24), як написано в Євангелії від Іоана; і про Сина: «Дух лиця нашого Христос Господь» (Плач. 4: 20), як каже пророк Єремія; і про Святого Духа: «Утішитель же Дух Святий» (Ін. 14: 26); як сказано, проте вчення віри, яке благочестиво розуміється, відкидає заблудження Савелія. Отже, повернемося міркуванням до того, що тепер мені потрібно і для вас корисно сказати.

35. Стережись, щоб не приступити тобі до тих, які охрещують, подібно до Симона, з лицемірством, серцем своїм не піклуючись про істину. Наша справа засвідчити, а твоя — утверджуватися. Якщо стоїш у вірі, блаженний ти, якщо впав у невірство, то з цього часу залиш невірство і будь упевнений. Під час хрещення, коли приступиш до єпископів або пресвітерів, або дияконів (скрізь є благодать: і в селах, і в містах, в простих людях і в учених, у рабів і вільних, бо благодать не від людей, але від Бога дається через людей), приступай до того, що охрещує, але, приступаючи, не дивися на обличчя того, кого бачиш, а тримай в думках цього Святого Духа, про Якого нині розмовляємо. Бо Він готовий покласти печать на твою душу. І воістину небесну і Божественну, якої жахаються дияволи, Він дасть тобі печать, як і написано: «У Ньому і ви, які увірували, знамену валися Духом обітування Святим» (Еф. 1: 13).

36. Але Він випробовує душу, не кидає перли перед свинями. Якщо ти лицеміриш, то люди охрестять тебе нині, а Дух не охрестить тебе. Якщо ж приступаєш з вірою, то люди будуть звершувати видиме, а Дух Святий дарує невидиме. Ти у цей один час будеш підданий важливому випробуванню, обранню у велике воїнство: якщо погубиш час цей, то неможливо буде виправити тобі зла. Якщо сподобишся благодаті, то просвітиться твоя душа: отримаєш силу, якої не мав, отримаєш зброю, страшну злим духам. І якщо не складеш із себе цієї зброї, а будеш зберігати печать на душі, то злий дух не приступить до тебе, бо жахається; оскільки Духом Божим виганяються злі духи.

37. Якщо увіруєш, то не тільки отримаєш відпущення гріхів, але і звершиш діла, що перевищують сили людські. Дай Бог удостоїтися тобі і пророчого дару. Ти отримаєш благодать в тій мірі, як вмістити можеш, а не в тій, як я кажу. Мені можна говорити про мале, а тобі отримати більше; бо ж віра є великою купівлею. Утішитель завжди буде оберігати тебе, буде піклуватися про тебе як про Свого воїна і тоді, коли ти входиш, і тоді, коли виходиш, і коли зло задумують проти тебе. Він дасть тобі всякого роду дари, якщо ти гріхами не образиш Його. Бо написано: «Не ображайте Духа Святого Божого, бо Ним знаменуватиметесь у день визволення» (Еф. 4: 30). Як, улюблені, потрібно зберігати благодать? Будьте готові до прийняття благодаті і, прийнявши, не втрачайте її.

38. Сам же Бог всього, Який говорив Духом Святим через пророків і послав Його тут в день П’ятидесятниці на апостолів, Сам і нині нехай пошле на вас Його і Ним нехай збереже і нас, благодіючи всім нам взагалі, щоб завжди приносити нам плоди Святого Духа, любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, лагідність, стриманість (Гал. 5: 22-23) у Христі Ісусі Господі нашому; через Нього і з Ним слава Отцю разом зі Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору