«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Кирил Єрусалимський --- Повне зібрання творінь

Дванадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на ці слова: «Воплоченого і втіленого», також на слова Ісаї: «І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: проси собі знамення» та ін. (Іс. 7: 10). «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому — Еммануїл» та ін. (Іс. 7: 14).

1. Вихованці чистоти й ученики цнотливості, похвалимо устами, сповненими чистоти, Бога, Який народився від Діви. Удостоївшись споживати «м’ясо» (Вих. 12: 9) духовного Агнця, споживімо від глави і разом із ніг, під главою розуміючи Божество, а під ім’ям ніг приймаючи людство. Будучи слухачами Святого Євангелія, повіримо Іоану Богослову. Він, сказавши: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1: 1), додав наступні слова: «І Слово стало плоттю». Але є святе діло, поклонятися Йому, як простій людині, однаково не є благочестивим ділом називати Його тільки Богом, Який не втілився. Бо якщо Христос є Бог, як те є істина, але Який не прийняв людства, то ми чужі спасінню. Тому потрібно поклонятися Йому як Богу і вірити, що Він і став людиною. Немає користі говорити, що Він людина без Божества; так само немає спасіння не визнавати в Ньому разом з Божеством людства. Так сповідуємо пришестя Царя і Лікаря. Бо Цар Ісус, бажаючи лікувати, зцілив хворіюче, підперезавшись рушником людства. Досконалий Учитель немовлят був немовлям разом з немовлятами, щоб навчити нерозумних. Хліб небесний зійшов на землю, щоб наситити голодних.

2. Але діти юдеїв, відкидаючи Того, Хто прийшов, і чекаючи того, хто має прийти на погибель, зреклися істинного Христа й у своєму заблудженні приймають неправдивого. І в цьому випадку відкривається істина слів Спасителя: «Я прийшов в ім’я Отця Мого, і ви не приймаєте Мене: якщо ж інший прийде в ім’я своє, того приймете» (Ін. 5: 43). До речі, тут я запропонував запитання юдеям: правдиві чи неправдиві слова пророка Ісаї, що Еммануїл народиться від Діви? (Іс. 7: 14). Якщо його звинуватять як неправдомовця, то це зовсім не дивно. Бо у них це звичайне діло не лише звинувачувати пророків як неправдомовців, а й побивати їх камінням. Якщо ж пророк справедливий, то покажіть Еммануїла і скажіть: той, хто має прийти, якого ви очікуєте, чи від діви народиться, чи ні? Якщо не народиться від діви, то ви в неправді звинувачуєте пророка, а якщо ви очікуєте цього в майбутньому, то для чого відкидаєте те, що вже збулося?

3. Тому нехай помиляються юдеї, оскільки вони цього хочуть, а Церква Божа нехай прославляється. Ми визнаємо істинне втілене Слово, не від чоловічої і жіночої похоті, як кажуть єретики, але, за Євангелієм, від Діви і Духа Святого став людиною, не примарно, а істинно. І що справді від Діви став людиною, то почекай до майбутньої бесіди і почуєш докази. Заблудження єретиків багатоскладові. Одні з них кажуть, що це Слово зовсім не народилося від Діви; а інші — що Воно, хоч і народилося, але не від Діви, а від жони, яка жила з чоловіком, а деякі стверджують, що втілений Христос — не Бог, але якась обожена людина. Вони наважилися сказати, що не предвічне Слово стало людиною, але якась людина через своє вдосконалення отримала вінець.

4. Ти ж згадай про те, що вчора було сказано про Його Божество. Віруй, що цей самий Єдинородний Син Божий, і народився згодом від Діви. Повір словам євангелиста Іоана: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами» (Ін. 1: 14). Вічне Слово від Отця народжене раніше всіх віків, а в останні дні прийняло для нас плоть. Але багато хто суперечить цьому і кажуть: яка була б настільки важлива причина Богу зійти до людства; і чи єство Боже справді може перебувати з людьми? І чи можливо Діві народити без мужа? При безлічі заперечень і при різноманітних дебатах вирішимо кожне з них за допомогою Христової благодаті і при молитві тих, які предстоять тут.

5. По-перше, дослідимо, для чого зійшов Ісус? Тут звертай увагу не на мою красномовність. Бо іноді можна бути обдуреним мудруванням. Але якщо на кожен предмет не почуєш свідчення пророків, то не вір словам. Якщо і про Діву, і про місце, і про час, і про образ народження не дізнаєшся з Божественного Писання, не приймай людського свідчення. Бо на того, хто тепер вчить, можна і підозру мати, але хто, маючи розум, буде підозрювати того, який виголосив за тисячу і більше років? Тому, якщо ти вишукуєш причину пришестя Христового, звернися до першої книги Писання. Бог створив світ за шість днів, але світ для людини. Сонце блищить пресвітлими променями, проте ж воно створене для того, щоб світити людині, та й всі тварини існують нам для служіння. Трави і дерева також створені для нашого вживання. Все творіння добре, але жодне з них не є образом Божим, а тільки людина. Сонце одним велінням, а людина створена руками Божими. «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1: 26). Матеріальний образ земного Царя шанують, а наскільки більший духовний образ Божий? Але оскільки це творіння торжествувало в раю, то воно було вигнане диявольською заздрістю з нього (Прем. 2: 24). Ворог радів через падіння того, кому він заздрив, і чи міг він бажати, щоб його ворог перебував у веселості? Не наважившись приступити до чоловіка через його кріпкість, він приступив до жінки як найслабшої, яка тоді була ще дівою. «Бо Адам пізнав Єву, дружину свою» (Бут. 4: 1) вже після вигнання з раю.

6. Друге коліно роду людського складали Каїн і Авель, і Каїн був першим людиновбивцею. Потім через примножену злобу людей потоп наповнив землю (Бут. 6: 13); на содомлян за беззаконня зійшов з неба вогонь. З плином часу Бог обрав собі Ізраїль, але і цей розбестився, і обраний рід отримав рану. Бо Мойсей на горі стояв перед Богом, а народ замість Бога поклонявся тельцю. Тоді, як Законодавець Мойсей сказав: «Не чини перелюбу» (Вих. 20: 14), людина зійшовши до «місця розпусти» (Чис. 25: 8), насмілилася чинити перелюб. Після Мойсея були послані пророки для лікування Ізраїля, але ці лікарі плакали, бо не могли припинити хвороби, так що деякі з них говорили: «Горе мені! Не стало милосердних на землі, немає правдивих між людьми» (Мих. 7: 2)! І в іншому місці: «Всі зблудили, всі нікчемні стали: немає тих, хто чинив би добро, немає жодного» (Пс. 13: 3). Також: «Злодійство і перелюбство, і вбивство поширилися по землі» (Ос. 4: 2). «Приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх» (Пс. 105: 37); ворожили, чаклували, віщували і ще: «Свій одяг зв’язують пов’язками, творячи завіси, тримаючись жертовників» (Амос. 2: 8).

7. Вельми велика була рана, що вкривала людство. Від ніг навіть до голови не було в ньому цілості, не можна було прикласти пластиря, ні єлею, ні пов’язки (Іс. 1: 6). Тому пророки зі сльозами і наріканням говорили: «Хто дасть із Сиону спасіння» (Пс. 13: 7)? І в іншому місці: «Нехай буде рука твоя над мужем правиці Твоєї і над сином людським, Якого ти укріпив для себе, і не відступимо від тебе» (Пс. 79: 18-19). Інший пророк молився такими словами: «Господи! Прихили небеса і зійди» (Пс. 143: 5), рани людства перевищують наше лікування: «Пророки Твої побиті, вівтарі Твої розкопані» (3 Цар. 19: 10). Зло, яке ми не в силах виправити, вимагає Твого виправлення.

8. Господь почув молитву пророків, Отець не знехтував нашим загиблим родом і послав з небес Лікаря — Сина Свого, Господа нашого. Один пророк так говорить: «Господь, Його ж ви шукаєте, гряде: і несподівано прийде. Куди ж? В Церкву Свою Господь» (Мал. 3: 1), в якій ви камінням кидали в Нього. Потім, почувши про це, інший пророк говорить йому: «І ти, кажучи про спасіння від Бога, звіщаєш це тихо! І ти, благовіствуючи пришестя Бога на спасіння, говориш про це в таємниці? «Зійди на гору високу, благовіствуй Сиону; скажи містам Іудиним» (Іс. 40: 9). Що ж сказати? «Це Бог ваш, ось Господь з силою йде» (Іс. 40: 10). Сам Господь також сказав: «Ось Я гряду, і поселюся посеред тебе, — говорить Господь» (Зах. 2: 10). «І прийдуть багато народів до Господа» (Зах. 2: 11). Ізраїльтяни відкинули спасіння, яке звершилося через Мене: «Гряду зібрати всі племена і народи» (Іс. 66: 18). «Бо до своїх прийшов, і свої не прийняли Його» (Ін. 1: 11). Ти грядеш, а що даруєш народам? «Гряду зібрати всі народи (Іс. 66: 18), і залишу на них знамення» (Іс. 66: 19). Бо після Мого подвигу на Хресті кожному з Моїх воїнів Я дам Царську печать для носіння на чолі. Інший пророк сказав: «І прихилив небеса, і зійшов, і морок під ногами Його» (Пс. 17: 10). Бо зішестя Його з небес для людей було невідомим.

9. Соломон, чуючи ці слова свого батька Давида, коли побудував чудовий храм і передбачив Того, Хто прийде в нього, з подивом говорить: «Чи істинно живе Господь з людьми на землі» (3 Цар. 8: 27)? Давид, попереджуючи це питання, істинно так говорить в надписаному на Соломона псалмі, в якому сказано: «Зійде, як дощ на руно» (Пс. 71: 6). «Дощ» — цим позначається Його небесне походження, а «на руно» — Його людство. Бо дощ, падаючи на вовну, падає без шуму, оскільки і волхви, коли невідомою була таємниця народження, говорили: «Де є народжений Цар юдейський» (Мф. 2: 2)? І Ірод, зніяковівши, випитував про народженого і запитував: «Де Христос народжується» (Мф. 2: 4)?

10. Хто ж є Цей, Який сходить? Давид тут же говорить: «І перебуватиме із сонцем і раніше місяця з роду родів» (Пс. 71: 3). Інший пророк також говорить: «Радій від радості, дочко Сиону, проповідуй, дочко Єрусалима: Ось Цар твій іде, для тебе гряде, праведний і спасаючий» (Зах. 9: 9). Царів багато, про якого ж Царя ти говориш, пророче? Покажи нам таку ознаку, якої не мають інші царі. Якщо ти говориш про царя, який носить порфиру, то цю відмінну прикрасу вже мають, якщо ти говориш про царя, який супроводжується воїнами і сидить на позолоченій колісниці, то і це вже інші мають. Покажи нам особливу ознаку того Царя, пришестя Якого ти звіщаєш. Пророк, відповідаючи на це, говорить: «Ось Цар твій іде для тебе, праведний і спасаючий: він лагідний і сидить на під’яремному і юному ослі, а не на колісниці». Ось єдина ознака Царя, Який приходить. З усіх Царів тільки один Ісус, сівши на осля, яке не було під ярмом, при хвалебних вигуках в’їхав у Єрусалим, як Цар. Що ж робить цей Цар, Який прийшов? «І ти заради крові завіту Твого випустив в’язнів Твоїх з рову, який не має води» (Зах. 9: 11).

11. Але й на осля можна було сісти. А ти, пророче, покажи нам краще ту ознаку, де зупиниться цей Цар, Який входить, і цю ознаку покажи нам не у віддаленні від міста, так, щоб ми його не знали, але покажи нам близьку ознаку, очевидну, щоб і, в місті перебуваючи, ми бачили те місце. Пророк і на це відповідає, говорячи: «І стануть ноги його у день на горі Єлеонській, яка перед лицем Єрусалиму на сході» (Зах. 14: 4). Невже хтось, що перебуває всередині міста, не бачить цього місця?

12. Тепер ми маємо дві ознаки, але хочемо дізнатися і про третю. Скажи нам, що робить Господь, Який прийшов? Говорить інший пророк: «Ось Бог наш» (Іс. 35: 4); і потім: «Він прийде і спасе нас» (Іс. 35: 5). «Тоді відкриються очі сліпих, і вуха глухих почують. Тоді скочить кривий, як олень, і зрозумілою буде мова гугнявих» (Іс. 35: 6). Нехай буде показано нам і ще свідчення. Ти, пророче, кажучи про Господа, Який прийде, уявляєш Його таким, Який творить такі ознаки, яких ніколи не бувало. Яку ще покажеш нам зрозумілу ознаку? «Сам Господь прийде на суд зі старійшинами людей і з їхніми князями» (Іс. 3: 14). Єдина ознака! Господь піддається суду рабів старійшин і страждає.

13. Юдеї при читанні не чують цього, бо вони закрили вуха серця, щоб не чути. Але ми так віруємо в Ісуса Христа, Який прийшов у плоті і став людиною, бо інакше не можемо осягнути Його. Оскільки ми не могли дивитися на Нього і насолоджуватися Ним в тому Його стані, в якому Він був, то Він став тим самим, що і ми, щоб таким чином ми удостоїлися насолоджуватися Ним. Якщо не можемо в усій повноті бачити сонця, створеного в четвертий день, то як можемо бачити Бога, його Творця? У вогні зійшов Господь на гору Синайську; народ не виніс цього, але сказав Мойсею: «Говори ти з нами, і ми будемо слухати, і нехай не говорить до нас Бог, щоб нам не померти» (Вих. 20: 19). І в іншому місці: «Бо чи є якась плоть, яка б чула голос Бога живого, Який говорить із середовища вогню, і залишилася живою» (Втор. 5: 26). Якщо слухання голосу Бога, Який говорить, стає причиною смерті, то як же не буде смерті від бачення Самого Бога? Та чого і дивуватися? Сам Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу» (Євр. 12: 21).

14. Отже, чого б ти хотів, чи того, можливо, щоб Той, Хто прийшов для спасіння, став винуватцем загибелі, бо люди не можуть витримати Його явлення, чи того, щоб Він відкрив нам Свою благодать? Даниїл не витримав бачення ангела, і чи ти можеш бачити Господа ангелів? З’явився Гавриїл, і Даниїл впав. І який же був той, хто з’явився і в якому вигляді? «Лице його було, як вигляд блискавки (Дан. 10: 6), а не як сонце, очі ж його — як вогняні світильники, а не як вогненна піч; голос же слів його — як голос народу», а не як голос дванадцятьох ангельських полків. І проте ж пророк впав. Ангел, підійшовши до нього, сказав: «Не бійся, Даниїле (Дан. 10: 12), встань, будь сильний, бо були почуті слова твої» (Дан. 10: 12). Даниїл говорить: «Встав у трепеті» (Дан. 10: 11). Але він не раніше почав відповідати, поки не торкнулося його щось подібне людської руки. Коли той, хто з’явився, змінився «в людську подобу» (Дан. 10: 18), тоді починає говорити Даниїл. І що ж він говорить? «Господи, в Твоєму баченні перевернулося нутро моє в мені (Дан. 10: 16): сила і дихання не залишилася в мені» (Дан. 10: 17). Якщо явлення ангела позбавило пророка голосу і сили, то чи явлення Бога залишить в тобі дихання? Доки, говорить Писання, «не торкнулася мене людська подоба» (Дан. 10: 18), Даниїл не приходив до тями. Отже, коли був показаний досвід нашої немочі. Господь прийняв на Себе те, в чому мала потребу людина. Оскільки людина могла чути тільки від подібної до неї особи, то Спаситель прийняв на Себе подібне до тієї єство, щоб краще навчити людей.

15. Вислухай і ще причину. Прийшов Христос, щоб хреститися і освятити хрещення; прийшов, щоб чудодіяти, ходячи по водах морських. Оскільки раніше Його явлення в плоті «море побачило і розтупилося, Йордан повернувся назад» (Пс. 113: 3), то Господь прийняв тіло, щоб море це, бачачи, зупинилося і Йордан без страху прийняв Його. Це одна причина. Є ще й інша. Через діву Єву прийшла смерть, через Діву ж чи, краще, з Діви повинно було з’явитися і життя, щоб як ту спокусив змій, так і Цій благовістив Гавриїл. Люди, залишивши Бога, зробили ідолів в людському образі. Тому оскільки ідолу в людському образі неправдиво поклонялися, як Богу, то Бог істинно став людиною, щоб знищити неправду. Диявол вживав проти нас знаряддям нашу плоть, і Павло, знаючи це, говорить: «Але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і полонить мене» та інше (Рим. 7: 23). Тому якою зброєю перемагав нас диявол, тим самим і ми спасенні. Господь прийняв від нас нашу подобу, щоб спасти людство; прийняв нашу подобу, щоб нужденному дарувати велику благодать, щоб грішне людство було в спілкуванні з Богом. «Коли ж збільшився гріх, то стало більше благодаті» (Рим. 5: 20). Господу належало постраждати за нас, але не наважився б приступити диявол, якби знав це. «Бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави» (1 Кор. 2: 8). Тому тіло стало отрутою смерті, щоб дракон, коли сподівався поглинути, вивергнув і тих, яких поглинув. «Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25: 8).

16. Невже Христос даремно втілився? Невже наше вчення є вигадкою і людським мудруванням? Чи не Божественне Писання є наше спасіння? Чи не пророчі пророкування? Тому вірно бережи цю запоруку, щоб ніхто не похитнув тебе. Віруй в Бога, що став людиною. Те, що Йому було можливо втілитися, це вже доведено. Якщо ж юдеї ще не вірять, то запитаємо їх: що дивного ми звіщаємо, кажучи, що Бог став людиною, коли ви говорите, що Авраам пригощав Господа? Що дивного вам звіщаємо, коли Яків говорив: «Бачив Бога лицем до лиця, і врятувалася душа моя» (Бут. 32: 30)? Той самий Господь, Який споживав їжу в Авраама, споживав і в нас. Отже, що дивного ми звіщаємо? Ми представимо і двох свідків, які на горі Синай стояли перед Господом. Мойсей знаходився в ущелині каменю та Ілля колись був також в ущелині каменю. Вони, бувши на горі Фавор разом з преображенним Господом, «говорили при учениках про Його кінець, який Йому належить завершити у Єрусалимі» (Лк. 9: 31). Тому те, що Йому було можливо стати людиною, це доведено, як я і сказав раніше. Решта доказів надається зібрати бажаючим.

17. Я обіцяв вам в моєму слові відкрити і час, і місце явлення Спасителя. І ми не повинні вийти з докором в обмані, а тим більше повинні тих, які недавно вступили до Церкви, відпустити утвердженими. Тому дослідимо час, в який прийшов Господь, оскільки це пришестя сталося недавно і піддається запереченню і оскільки «Ісус Христос вчора і сьогодні, на віки Той самий» (Євр. 13: 8). На це говорить пророк Мойсей: «Пророка поставить вам Господь Бог від вашої братії, як мене» (Втор. 18: 15). Залишимо до часу це слово, «як мене», воно буде досліджене у своєму місці. Але коли прийде цей очікуваний пророк? Звернися, говорить він, до Писання мого, розбери пророцтво Якова, сказане Іуді: «Іудо, тебе похвалять браття твої» (Бут. 49: 8) та інше. Не все будемо говорити: «Не збідніє князь від Іуди, і вождь від стегон його, доки прийде, коли Йому положено: і це сподівання не юдеїв, але народів» (Бут. 49: 10). Тому припинення влади в юдеїв він поставив ознакою пришестя Христового. Якщо вони не під владою римлян, то Христос ще не прийшов. Якщо вони мають князя від племені Іуди і Давидового, то ще не прийшов Той, Кого очікують. Соромлюся говорити про нове встановлення так званих у них нинішніх Патріархів. Який їхніх рід і хто їхня матір, надаю це тим, які знають. Але Цей, що гряде, «сподівання народів», яку ще має ознаку? Яків говорить далі: «Прив’язує до лози осля своє» (Бут. 49: 11). Ось те осля, про яке ясно сповістив Захарія!

18. Але ти ще шукаєш іншого свідчення про час. «Господь говорить до Мене: Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2: 7), і трохи згодом: «Пастимеш їх жезлом залізним» (Пс. 2: 9). І раніше мною сказано, що жезлом залізним ясно називається Римське царство, а що ще залишається сказати про нього, згадаю з пророцтва Даниїла. Він, сповіщаючи і пояснюючи Навуходоносору образ статуї, говорить і про все бачене, що відносилося до неї, і про камінь, який відсічений від гори без рук, який таким став не від людського мистецтва, який оволодіє всією вселенною. Вельми ясно також говорить: «І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові» (Дан. 2: 44).

19. Але ми вимагаємо ще яснішого доказу щодо часу пришестя. Людина, будучи недовірливою, якщо не дізнається точного обчислення і самих років, не повірить тому, що говориться. Отже, скільки часу і скільки років тому, як після припинення царів від племені Іуди потім почав царювати іноплемінник Ірод? Ангел, розмовляючи з Даниїлом, говорить йому: (зауваж, що говорить) «Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини» (Дан. 9: 25). Шістдесят дев’ять седмин років становить чотириста вісімдесят три роки. Тому слова ангела означають те, що після закінчення від створення Єрусалиму чотирьохсот вісімдесяти трьох років та з припиненням князів буде царем деякий іноплемінник, при якому народиться Христос. Дарій Мідянин закінчив побудову Єрусалима в шостий рік свого царювання, а за обчисленням греків — в перший шістдесят шостої Олімпіади. Олімпіадою у греків називаються урочисті ігри, що здійснюються після чотирьох років в той день, який за чотирирічним сонячним перебігом складається з годин, що залишаються по три від кожного року. А Ірод почав царювати у сто вісімдесят шостій Олімпіаді, в цей четвертий рік. Тому між шістдесят шостою і сто вісімдесят шостою Олімпіадою буде сто двадцять з невеликим Олімпіад. Зі ста двадцяти Олімпіад і складаються чотириста вісімдесят років. А інші три роки ймовірно включаються в часі між першим і четвертим роком. Тепер ти маєш доказ, заснований на Писанні, який говорить: «Від виходу слів, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини». Тому ось тобі пояснення часів, хоча є й інші різні тлумачення про передбачені Даниїлом седмиці років.

20. Тепер послухай слова Михея про місце обітниці: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафа, чи малий ти між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5: 2). Будучи Єрусалимлянином, в роздумі про місця знаєш вже наперед і те, що написано у сто тридцять першому псалмі: «Ось ми чули про нього в Євфрафі, знайшли його на полях діброви» (Пс. 131: 6). Бо ще в недалекі роки це місце було лісистим. Чув ти також Авакума, який говорить Господу: «Коли приблизиться літо, пізнається, коли прийде час, і явиться» (Авак. 3: 2). Яка ж ознака грядущого Господа, пророче? Він говорить далі: «Посеред двох тварин пізнаний будеш» (Авак. 3: 2), ясно кажучи через це Господу, що Ти, прийшовши у плоті, поживеш і помреш, і, воскреснувши з мертвих, знову будеш жити. З якої ж сторони Єрусалиму Він прийде? Від Сходу чи від Заходу, чи від Півночі, чи від Півдня? Скажи нам виразно. Він відповідає вельми ясно, і говорить: «Бог від Фемана гряде (Авак. 3: 3) (а Феман, за поясненням, означає Південь), і Святий від гори Фаран, притіненої хащі». Згідно з цим сказав і Псалмоспівець: «Побачив я в полях діброви» (Пс. 131: 6).

21. Ще ми хочемо знати, від кого Він вийде і як вийде? Про це говорить нам Ісая: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7: 14). Юдеї заперечують цьому (бо вони здавна мають звичай злісно противитися істині) і кажуть: написано, не «Діва», але «младолітня» (neani V). Допустивши і це, я все знаходжу істину. Треба запитати їх: діва, бувши зґвалтованою, коли чинить крик — чи після зґвалтування, чи до зґвалтування, закликаючи до себе на допомогу? Коли ж Писання говорить: «Взивала отроковиця (neani V), і ніхто не допоміг їй» (Втор. 22: 27), хіба не про діву тут говорить? Але щоб ясніше ти дізнався, що в Божественному Писанні і діва називається «младолітньою» (neani V), то вислухай слова в книзі Царств про сунамитянку Авісаг: «І була отроковиця (neani V) дуже доброю» (3 Цар. 1: 4). А відомо, що вона після її обрання була приведена до Давида дівою.

22. Але юдеї знову кажуть, що це пророцтво сказано Ахазові про Єзекію. Прочитаємо ж слова Писання: «Проси собі знамення у Господа Бога твого у глибині або на висоті» (Іс. 7: 11). Це знамення повинно бути незвичайним. Бо знаменнями були витікання води з каменю, розділення моря, повернення сонця тощо. Але те, що буде сказано, ясніше містить в собі викриття проти юдеїв. Знаю, що я розлого говорю, і слухачі стомилися; втім, вислухай терпляче моє розлоге слово, оскільки це пропонується для Христа і не є маловажливим предметом. Ісая виголосив це пророцтво в царювання Ахаза, а Ахаз царював тільки шістнадцять років. І оскільки в ці роки було сказано йому пророцтво, то заперечення юдеїв викриває наступник царства Єзекія, син Ахаза, який зацарював з двадцяти п’яти років. Бо пророцтво відноситься до шістнадцяти років, а Єзекія народжений був Ахазом за дев’ять років раніше до пророцтва. Яка ж була потреба говорити пророцтво про того, який вже був народжений ще перед царюванням Ахаза, батька свого? Бо пророк не сказав, що зачала, але що зачне Діва, сповіщаючи про це через передбачення.

23. Те, що від Діви народиться Господь, ми ясно бачили. А з якого роду була Діва, це треба показати: «Клявся Господь Давиду істиною, і не відречеться її; від плоду утроби твоєї посажду на престолі твоєму» (Пс. 131: 11). І в іншому місці: «Покладу на віки віків насіння Його, і престол Його, як дні неба» (Пс. 88: 30), і потім: «Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду» (Пс. 88: 36), «Насіння Його повіки перебуватиме, і престол Його, як сонце переді Мною і як місяць, стоятиме вічно» (Пс. 88: 38). Бачиш, що мова йде про Христа, а не про Соломона, бо престол цього не перебував, як сонце. Якщо ж хтось буде суперечити цьому, що Христос не сів на матеріальний престол Давида, то наведемо ці слова: «На сідалищі Мойсея сидять книжники і фарисеї» (Мф. 23: 2), де позначається не матеріальне сідалище, але влада вчення. Так і під престолом Давида розумій не матеріальний престол, але саме Царство. Нехай будуть свідками для тебе отроки, які виголошували: «Осанна Синові Давидовому: Благословенний Цар Ізраїлів» (Мф. 21: 9)! І сліпці кажуть: «Сину Давидів! Помилуй нас» (Мф. 9: 27); і Гавриїл ясно свідчить, кажучи Марії: «І дасть Йому Господь Бог престол Давида, батька Його» (Лк. 1: 32); і Павло говорить: «Згадуй Ісуса Христа, Який встав з мертвих, з сімені Давидового, за моїм благовіствуванням» (2 Тим. 2: 8); і на початку послання до Римлян говорить: «Який був із сімені Давидового по плоті» (Рим. 1: 3). Тому шануй Його народженим від Давида, вірячи пророцтву того, хто говорить: «І буде в той день із кореня Єсеєвого, який стане як знамено для народів, на нього будуть уповати народи» (Іс. 11: 10).

24. Але юдеї завзято сперечаються проти цього. Ісая передбачив і це, кажучи: «І захочуть, щоб були спалені вогнем» (Іс. 9: 5). «Бо немовля народилося нам (Іс. 9: 6), а не їм, Син, і дано нам». А цим показує, що Він раніше був Сином Божим, потім дався нам, і трохи згодом говорить: «І миру немає межі» (Іс. 9: 7). Римське царство має межу, а царство Сина Божого не має меж. Перси і мідяни мають межі, а Син Божий не має меж. Потім йдуть слова: «На престолі Давида й у царстві його, щоб утвердити його». Отже, Свята Діва походить від Давида.

25. Пречистому і Учителю чистоти належало вийти з чистих чертогів. Бо якщо добрий священнослужитель Ісуса утримується від жони, то як Сам Ісус міг народитися від мужа і жони? «Але ж ти, — говорить Він у псалмі, — вивів мене з утроби» (Пс. 21: 10). Вникни уважно в цей вислів: «вивів мене з утроби», який показує, що Він народився, будучи без мужа «виведений з утроби» і дівочої плоті. Бо по іншому народжуються від шлюбного союзу.

26. Він не соромиться прийняти плоть від цих членів, будучи Сам Творець членів. І хто ж говорить нам про це? Говорить Єремії Господь: «Раніше, ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і раніше, ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе» (Єр. 1: 5). Якщо при створенні людей торкається членів і не соромиться, то чи поставить в сором творити святу плоть як покривало Божества для себе Самого? Бог і досі утворює немовлят в утробі, як написано в книзі Іова: «Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене. Шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене». Немає нічого поганого в людському складі, якщо він не буде осквернений цей перелюбством і нестриманістю. Хто створив Адама, створив і Єву, і як чоловіча стать, так і жіноча була створена Божественними руками. Жоден член в тілі спочатку не створений поганим. Тому нехай замовкнуть всі єретики, лихословники тіла чи, краще, Самого Творця. Але ми згадаємо слова Павла: «Чи не знаєте, що тіла ваші є храм Духа Святого, Який живе у вас» (1 Кор. 6: 19)? Також і пророк говорить від імені Ісуса: «Плоть моя від них» (Ос. 9: 12), і ще написано: «Цього ради дасть їй, яка до часу народжує» (Мих. 5: 3). Яка ж ознака цього, він говорить потім: «Народить, і інші від їхніх братів навернуться». І яке заручення Діви, Святої Невісти? «І заручу тебе собі у вірі» (Ос. 2: 20). І Єлисавета, розмовляючи з Нею, подібним чином говорить: «І блаженна та, яка увірує, бо буде звершене сказане їй від Господа» (Лк. 1: 45).

27. Але засуджують нас і греки, і юдеї, кажучи, що неможливо було народитися Христу від Діви. Еллінам закриємо уста їхніми власними байками, бо ви, які говорите, що вкинені камені перетворювалися на людей, чому говорите, що неможливо народити Діві? Ви, пустослови, що з мозку народилася дочка, чому говорите, що неможливо народитися Синові з дівственної утроби? Ви говорите, що Бахус народився від стегна вашого Юпітера, чому відкидаєте нашу істину? Знаю, що говорю таке, яке непристойно слухати сьогодні, але, щоб ти при нагоді міг викрити греків, я пропоную це, обертаючи їхні власні байки проти них самих.

28. Обрізаним же так заперечуй, питаючи: що важче, народжувати неплідній старій жінці, яка вже не має звичайного у жінок, або народити юній діві? Сарра була неплідна і не мала звичайного у жінок, але народила проти єства. Отже, якщо народити неплідній є проти єства, то і народити Діві є проти єства. Або те й інше відкидай, або те й інше приймай. Бо той Самий Бог і одне створив, і друге влаштував. Ти не смієш сказати, що там можливо було Богу, а тут неможливо. І ще, який закон природи перетворив людську руку під час однієї години в інший вид і знову привів до свого попереднього стану? Яким чином рука Мойсеєва стала білою, подібно до снігу, і потім знову прийшла в попередній стан? Ти скажеш, що Бог зі Своєї волі змінив її. Там воля Божа можлива, а тут невже не можлива? І при тому, те знамення було тільки для Єгипту, а це знамення зроблено було для вселенної. О, юдею! Що важче, Діві народити чи жезлу перетворитися на тварину? Ви вірите, що у Мойсея прямий жезл, який обернувся на вигляд змія, налякавши навіть упалого, і той, який перед цим тримав жезл, втік від нього, як від змія, бо це справді був змій; втікав же Мойсей, не побоявшись того, що тримав, але злякавшись перетвореного. Жезл мав зуби і зміїні очі. Отже, в жезла є очі, які дивляться: і невже з дівочої утроби з волі Божої не народиться Немовля? Замовчую, що з жезлом Аароновим в одну ніч трапилося те, що з іншими деревами буває через багато років. Бо хто не знає, що жезл, який не має кори, хоча б і був посаджений серед річок, ніколи не проросте? Оскільки ж Бог не узгоджується з єством дерев, але є Творець єства, то безплідний і сухий, і без кори жезл процвів і проріс, і приніс горіхові плоди. Тому, давши надприродним чином жезлу плід, для первосвященника, якого поставляє, чи не міг дарувати Діві народження для істинного Первосвященика?

29. Згадувані слова повинні бути переконливими. Але юдеї ще перечать і не переконуються розповіддю про жезл, якщо не переконаються подібними чудесами і надприродними народженнями. Тому запитаю я їх таким чином: від кого на початку народилася Єва? Яка мати зачала її безматірною? Писання говорить, що вона народилася з ребра Адамового. Тому невже з ребра чоловіка без матері Єва могла народитися, а з утроби дівочої без чоловіка немовля народитися не може? Жіночий рід запозичений благодаттю мужам, бо Єва народжена Адамом, а не матір’ю зачата, але так, ніби походить від єдиного мужа. Але Марія віддала борг цієї подяки, народивши не від чоловіка, але від Себе єдиної непорочним чином через Духа Святого силою Божою.

30. Уявімо ще найважливіше за це: хоча народження тіл від тіл є дивно, але втім можливим. А що земний порох став людиною — це дивовижно, що безформне грязиво отримує оболонку і світло очей — це набагато дивніше. Що з однакового пороху народжуються і кріпкість кісток, і ніжна легеня, й інші різновиди членів — це дивно. Те, що одухотворене грязиво обходить вселенну, саме рухається, влаштовує, це дивно. Те, що грязиво вчить і говорить, і будує, і царює — це дивно. Нерозумні юдеї! Звідки Адам народився? Чи не Бог, взявши порох від землі, утворив це дивне створіння (Бут. 2: 7)? І якщо грязиво перетворюється в око, то чи Діва не народить Сина? Якщо те, що особливо неможливо між людьми, відбувається, то чому ж не бути тому, що можливо?

31. Це повинні згадувати ми, браття, вживаючи ці знаряддя для захисту. Не будемо терпіти єретиків, які навчають, що пришестя було примарним; будемо відвертатися і від тих, які говорять, що народження відбулося від мужа і жони, які насмілюються стверджувати, що Він народився від Йосифа та Марії, бо написано: «І прийняв дружину свою» (Мф. 1: 24). Але згадаємо, що Яків раніше, ніж отримав Рахіль, говорить Лавану: «Дай мені дружину мою» (Бут. 29: 21). Бо як ця раніше звершення шлюбу лише тому, що була обіцяною, названа жоною Якова, так і Марія тому, що була заручена, названа жоною Йосифа. Поміть же обережність Євангелія, яке говорить: «Шостого ж місяця був посланий ангел Гавриїл від Бога в місто галилейське, ім’я Йому Назарет, до діви, яка була заручена з мужем, ім’я Йому Йосиф» й інше (Лк. 1: 26). І в іншому місці, коли був перепис і коли пішов Йосиф записатися, як говорить Писання. Пішов же і «Йосиф з Галилеї записатися з Марією, зарученою з ним, яка була вагітною» (Лк. 2: 4-5). Вона була вагітною. Тим часом не сказано: дружину свою, але «зарученою» з ним. «Послав Бог Сина Свого, — говорить Павло, — не народженого від мужа і жони, але народженого від жони» (Гал. 4: 4) тобто, від Діви. Бо ми колись довели, що і Діва називається жоною. Від Діви народився Творець дівственних душ.

32. Але ти дивуєшся цій події? Здивувалася цьому і Та сама, Яка породила. Бо Вона говорить Гавриїлу: «Як Мені буде це, коли чоловіка не знаю» (Лк. 1: 34). А він відповідає: «Дух Святий зійде на Тебе і сила Всевишнього осінить Тебе: тому і народжуване Святе назветься Сином Божим» (Лк. 1: 35). Чисте й непорочне народження. Бо, де дихає Дух Святий, там немає ніякої нечистоти. Непорочним є плотське народження від Діви Єдинородного, хоча єретики перечать цій істині. Їх викриє Дух Святий, образиться ними сила Всевишнього, яка осіняє, стане проти них Гавриїл в день судний, посоромить їх місце ясел, які прийняли Господа. Свідками будуть на них пастирі, які благовістили тоді, і воїнство ангелів, які прославляли, які оспівували і виголошували: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2: 14). Будуть свідками храм, у який Він був принесений тоді в сороковий день, дві горлиці, які були принесені за Нього, і прийняв Його тоді в обійми Симеон і пророчиця Анна, яка була при тому [храмі].

33. Отже, коли Бог свідчить, свідчить разом Дух Святий, і Христос говорить: «Чого шукаєте, як вбити Мене, людину, яка говорить вам істину» (Ін. 7: 19)? То нехай замовкнуть єретики, які суперечать Його людству. Бо заперечують вони Тому, Який говорить: «Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене» (Лк. 24: 39). Нехай поклоняємося народженому від Діви Господу, і нехай пізнають діви вінець свого стану, нехай пізнає і чернечий чин славу чистоти, бо ми не позбавляємося достоїнства за чистоту. Хоча в утробі Діви був дев’ять місяців Спаситель, втім чоловіком став в тридцять три роки. Отже, якщо приймає честь Діва за дев’ятимісячний час, то набагато більші ми за час багатьох років.

34. Нехай всі ми пройдемо поприще чистоти за допомогою благодаті Божої, «юнаки і діви, старі з молодими» (Пс. 148: 12). Нехай не віддамося нестриманості, але так прославмо ім’я Христове. Пізнаймо славу чистоти, бо вона є ангельський вінець, річ, яка перевищує людину. Будемо зберігати тіло, що має засяяти, подібно до сонця. Не осквернімо його для малого задоволення, настільки славного тіла. В короткий час, в один час звершується гріх, а сором вічно продовжується через багато років. Ті, які прагнуть чистоти, — є ангели, які живуть на землі. Діви мають частку з Дівою Марією. Нехай відкинуть вони всяку зайву прикрасу, всякий нечистий погляд, всяку спокусливу ходу, всякий блиск одягу і приманку похоті — запашні пахощі. Пахощами ж для всіх нехай буде запашна, з добрими ділами поєднана молитва і тілесна святість, щоб народжений від Діви Господь як про нас, мужів, які зберігають чистоту, так і про жон, які достойні вінця, сказав: «Оселюся в них і ходитиму в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом» (2 Кор. 6: 16; Лев. 26: 11-12). Йому слава на віки віків. Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору