«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Кирил Єрусалимський --- Повне зібрання творінь

Десяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в Єдиного Господа Ісуса Христа», і також на слова з Першого послання до коринф’ян: «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі: але нам Єдиний Бог Отець, від Нього ж все, і ми від Нього: і єдиний Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» та ін. (1 Кор. 8: 5-6).

1. Ті, які навчилися вірити в Єдиного Бога, Отця Вседержителя, повинні вірувати і в «Єдинородного Сина, бо хто відкидає Сина, не має Отця» (1 Ін. 2: 23). «Я є двері, — говорить Ісус (Ін. 10: 9), — ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14: 6). Якщо ти відкидаєш ці двері, то закрите для тебе пізнання Отця. «Ніхто не знає Отця, тільки Син, і кому захоче Син відкрити» (Мф. 27: 27). Якщо ж ти відкидаєш Того, Який відкриває, то перебуваєш в невіданні. В Євангелії так сказано: «Якщо не вірить в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Ін. 3: 36). Бо Отець гнівається за відкидання Свого Єдинородного Сина. Обтяжливо для Царя, коли безчестять простого воїна, гнів його збільшиться, коли хтось з його найкращих охоронців чи друзів буде осоромлений. Але якщо хтось образить Єдинородного Сина Царя, тоді хто благатиме Отця, роздратованого за Єдинородного Сина?

2. Тому якщо хтось хоче бути благочестивим шанувальником Бога, той нехай поклоняється Сину, в іншому випадку Отець не приймає служіння. Отець з небес виголосив так: «Це Син Мій Улюблений, у Ньому ж [Моє] благовоління» (Мф. 3: 17). Благовоління Отця в Синові; якщо і твоєї любові не буде до Нього, то життя не будеш мати. Не наслідуй юдеїв, які підступно стверджують, що є тільки єдиний Бог, але, визнаючи єдиного Бога, знай, що є і Єдинородний Син Божий. Не я перший сказав це, але псалмоспівець від імені Сина говорить: «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій» (Пс. 2: 7). Тому, слухай не те, що говорять юдеї, але те, що говорять пророки. Ти дивуєшся, що вони відкидають слова пророків; вони пророків камінням побили і умертвили.

3. Ти віруй в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, у Єдиного говоримо, нехай Єдинородне буде синівство, у Єдиного, щоб ти не подумав, що є інший, у Єдиного, щоб по-різному зображені Його дії ти нечестиво не поширив на багатьох синів. Він називається Дверима, проте не віднось цього найменування до дерев’яних дверей, але до розумних Дверей, живих, які розпізнають тих, що входять. Називається Шляхом, який не потоптаний ногами, але який веде до Отця Небесного. Називається Агнцем (Діян. 8: 32) не безсловесним, але тим, який очищує світ від гріхів чесною Своєю Кров’ю; Агнцем, який ведеться перед тим, що стриже, і знає, коли має мовчати (Іс. 53: 7). Цей Агнець також називається і Пастирем, Який говорить про Себе: «Я є Пастир добрий» (Ін. 10: 11); Агнець за людським єством, Пастир за Божественним чоловіколюбством. І чи хочеш дізнатися, хто є словесними вівцями? Про це говорить Спаситель апостолам: «Це Я посилаю вас, як овець посеред вовків» (Мф. 10: 16). Також Він називається Левом, Який не людей поглинає, але ніби через це ім’я показує царську й міцну та незмінну свою сутність. Називається ж Левом всупереч тому левові, ворогу нашому, який рикає і поглинає спокушених. Бо прийшов Спаситель, не змінюючи Свого лагідного єства, як сильний Лев від коліна Іудиного, який віруючих спасає, а ворогів зневажає. Називається Каменем, не бездушним, який січуть людські руки, але «наріжним Каменем, в Якому віруючі не осоромляться» (Іс. 28: 16).

4. Він називається Христом, помазаним не людськими руками, але Якого Отець предвічно помазав (Діян. 4: 27) на Первосвященство, яке вище за людське (Євр. 7: 3). Називається Мертвим, Який не залишився у пеклі, як всі інші мерці, але Який один «з мертвих встав» (Пс. 87: 6). Називається Сином Людським, Який не від землі отримав буття, як кожен з нас, але Який гряде «на хмарах» (Мф. 16: 13; 24: 30) судити живих і мертвих. Називається Господом (Лк. 2: 11) не в звичайному значенні, в якому називаються люди, але як той, який має природне і вічне володарювання. Він називається відповідно до самої речі Ісусом, отримавши найменування від спасительного лікування. Називається Сином не через усиновлення, але за природним народженням. Багато найменувань має наш Спаситель. Тому, щоб безліч імен не подало тобі випадку думати, що багато є синів, оскільки говорять єретики, які заблуджуються, що інший є Христос, інший Ісус та інші є Двері, і так далі, то віра застерігає тебе, правильно кажучи: «В Єдиного Господа Ісуса Христа», бо хоч і багато є імен, але особа одна.

5. Кожному різним чином Спаситель служить на користь. Для тих, хто бажає веселощів, стає Виноградом; для тих, які потребують собі входу, стає Дверима; ті, які бажають піднести молитви, стає Заступником Архієреєм; для грішників стає Агнцем, Який приноситься за них в жертву. Для всіх Він — все, Сам перебуваючи за Своєю сутністю таким, Який є. Бо, перебуваючи незмінним і маючи непорушне достоїнство істинного Сина, як якийсь добрий лікар і жалісливий вчитель, сходить до наших немочей. Будучи Господом через саму істину, не через перевагу отримав панування, але має природне право панувати, і не в звичайному значенні, як ми, називається Господом, але істинно є Господь, оскільки волею Отця володіє Своїми творіннями. Бо ми маємо панування над людьми рівними і подібними нам, а нерідко і над старшими, і часто юний господар володіє старими рабами. Не таке панування Господа нашого Ісуса Христа. Але раніше Він Творець, а потім — Господь. Раніше створив з волі Отця все, а потім володіє Своїми творіннями.

6. «Христос є Господь, Який народився у граді Давидовому» (Лк. 2: 11). І чи хочеш ти знати, що Христос з Отцем ще раніше, ніж прийняв людство, є Господь? Щоб ти не тільки вірою прийняв ці слова, але й мав на них докази зі Старого Писання, розкрий першу книгу Буття, бо так говорить Бог: «Створімо людину, не за образом моїм, але за образом нашим» (Бут. 1: 26), а після створення Адама говорить Писання: «І створив Бог людину, за образом Божим створив її» (Бут. 1: 27). Бо не тільки в Отці Писання вміщує достоїнство Божества, але привласнює його і Сину, щоб показати, що людина є творіння не лише Бога Отця, а й Господа нашого Ісуса Христа, бо і Він є істинний Бог. Цей Господь, Який творить разом з Отцем, сприяв Йому і в покаранні Содому, як говорить Писання: «І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку, і вогонь від Господа з небес» (Бут. 19: 24). Цей Господь явився також Мойсею (Вих. 3: 2-6; Вих. 34: 5-6), скільки він міг Його бачити. Бо чоловіколюбний Господь завжди поблажливий до наших немочей.

7. І щоб дізнатися тобі, що Він є Той Самий, що явився Мойсеєві, вислухай свідчення Павла, який говорить: «Бо пили від духовного грядущого каменю: камінь же є Христос» (1 Кор. 10: 4). І в іншому місці: «Вірою Мойсей залишив Єгипет, — і тут же говорить: і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби» (Євр. 11: 27-26). Цей Мойсей говорить до Нього: «Покажи мені Тебе Самого» (Вих. 33: 13). Бачиш, і пророки тоді бачили Христа, але скільки кожен міг вмістити. «Покажи мені Тебе Самого, щоб розумом побачити Тебе. Бог же говорить: «Ніхто, побачивши лице Моє, не залишиться живий» (Вих. 33: 20). Тому оскільки ні один, що живе, не може бачити Божественного лиця, і тому Він прийняв лице людини, щоб, дивлячись на Нього, ми були живі. Коли ж і це захотів показати в деякій славі, коли «лице Його засяяло, як сонце» (Мф. 17: 2), то ученики падають від страху, якщо ж Той, Хто просвітив тілесне лице, втім не таким світлом, яке міг показати Той, Хто діє тут, але яке могли знести ученики, злякало цих останніх так, що не змогли терпіти, то хто може поглянути на славу Божества? «Великого, — говорить Господь, — бажаєш ти, Мойсею, але Я виконаю твоє сильне бажання і це тобі слово сотворю (Вих. 33, 17), але стільки, скільки ти вмістити зможеш: ось поставлю тебе в печеру кам’яну» (Вих. 33: 22). Бо як малий ти, то в малому просторі і будеш перебувати.

8. Тепер ти повинен утвердити себе проти юдеїв тим, що буде тобі сказано. Бо я маю намір довести, що Господь Ісус Христос був у Отця. І так говорить Господь до Мойсея: «Я пройду перед тобою славою Моєю, і проголошу ім’я Господнє перед тобою» (Вих. 33: 19). Будучи Сам Господом, до якого ще Господа хоче взивати? Бачиш, як Він прикровенно викладав благочестиве вчення про Отця і Сина? Потім далі точно цими словами написано: «І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там біля нього, і призвав ім’я Господнє: і пройшов Господь перед лицем його і взивав: Господь, Господь щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий, і істинний, і правду зберігає, і подає милість в тисячі [родів], віднімає беззаконня і неправду, і гріхи» (Вих. 34: 5-7). Потім Мойсей, схилившись перед Господом, тим, які закликають Отця, говорить: «Нехай йде Господь з нами» (Вих. 34: 9).

9. Ти бачив цей перший доказ, вислухай і інший, також зрозумілий: «Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч Мене» (Пс. 109: 1). Господь Господеві це говорить, не рабу, але Господу всього, Своєму ж Сину, Якому «все підкорив, коли ж казати, що все підкорено Йому, то зрозуміло, що, крім Того, Який підкорив Йому все (1 Кор. 15: 27) та інше, і нехай буде Бог всього у всіх» (1 Кор. 15: 28). Єдинородний Син є Господь усіх, Син Отцю покірний, не захопивши панування, але природно отримав його від Самовладця. І Син не захопив, і Отець не відмовив у поданні. Син Сам говорить: «Усе Мені передано Отцем Моїм. Передано Мені» (Мф. 11: 27) не так, як раніше тому, який не мав, і Я зберігаю це ретельно, не відбираючи нічого у Того, Хто дав.

10. Тому Син Божий є Господь, Господь, Який народився у Вифлеємі юдейському, як ангел сповістив пастирям: «Благовістую вам радість велику, що народився вам сьогодні Христос Господь у місті Давидовому» (Лк. 2: 10-11). В іншому місці хтось з апостолів говорить про Нього: «Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх» (Діян. 10: 36). Коли ж Він говорить «всіх», то нічого не виключай з Його володарювання, хоча б то були ангели або архангели, або начала, або власті (Кол. 1: 16; Еф. 1: 21), або коли щось інше, назване апостолами, створене — все знаходиться під пануванням Сина. Він є Господь ангелів, як написано в Євангелії: «Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили і служили Йому» (Мф. 4: 11), бо не сказано, що допомагали Йому, «але служили Йому», що означає рабський стан. Коли Він захотів народитися від Діви, тоді служив Йому Гавриїл, вступивши в своє достоїнство для служіння Йому. Коли Він захотів піти до Єгипту, щоб знищити рукотворних єгипетських богів, то знову ангел з’являється у сні Йосифові. Після Його розп’яття і воскресіння, ангел благовістив і говорив жонам, як добрий служитель: «Ідіть, скажіть ученикам Його, що Він воскрес із мертвих і попередить вас у Галилеї» (Мф. 28: 7). Ніби так сказав: я не порушив повеління, а підтверджую, що це вам сказано, тому якщо ви цим погордуєте, то не я буду винен, але ті, які погордували. Тому цей Ісус Христос є єдиний Господь, про Нього і сьогоднішнє читання говорить: «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі та інші, але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» (1 Кор. 8: 5-6).

11. Ісус і Христос — два найменування. Ісус, бо спасає, Христос, бо священнослужить, і це передбачаючи, Божественний пророк Мойсей ці два найменування дав двом мужам із середовища всіх обраних: одного наступника своєї влади Навина перейменував «Ісусом» (Чис. 13: 17); іншого ж брата свого Аарона назвав «Христом» (Лев. 4: 5), щоб у двох обраних мужів уявити Первосвящениче і Царське достоїнство, яке мало прийти через Єдиного Ісуса Христа. Бо Христос є Первосвященик, так само як і Аарон. «Оскільки не сам себе прославив бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав до Нього: Ти є Священиком повіки за чином Мелхиседековим» (Євр. 5: 5-6). А Ісус Навин прообразував його багато в чому. Бо він, прийнявши правління над народом, почав його від Йордану, звідки і хрестився Христос, почавши проповідувати Євангеліє. Дванадцять мужів для розділення спадщини визначив Навинів син, і дванадцять апостолів, проповідників істини, на всю вселенну послав Ісус. Ісус, який був прообразом, врятував блудницю Рахав, яка увірувала, а істинний Ісус говорить: «Ось митарі та блудники випереджають вас в Царстві Божому» (Мф. 21: 31). Перед тим, хто був прообразом, від одного вигуку народу впали стіни Єрихону, а внаслідок слів Ісуса: «Не залишиться тут каменя на камені» (Мф. 24: 2), впав протилежний нашому юдейський храм. Не цей вислів був причиною падіння, але гріх злочинців був його причиною.

12. Один є Господь Ісус Христос, ім’я дивне, про Якого пророки таємно проголошували; пророк Ісая говорить: «Ось Спаситель твій іде, маючи з собою відплату» (Іс. 62: 11). Ісус же означає у євреїв Спаситель, бо пророча благодать, передбачивши вбивць Господа — юдеїв, — прикрила це ім’я, щоб вони, ясно дізнавшись, не прискорили вчинення злочину. Ясно ж, Ісусом Він названий не людьми, але ангелом, Який не по своїй волі прийшов, але був посланий силою Божою і говорив Йосифу: «Не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо народжене в ній є від Духа Святого. Народить же Сина, ти ж даси ім’я Йому Ісус» (Мф. 1: 20-21). І причину найменування цього відразу показує, говорячи: «Бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів». Подумай, якби Він міг мати людей, ще не народившись, як би Він не був раніше народження? І це пророк від Його імені говорить: «Від утроби матері Моєї назване ім’я Моє» (Іс. 49: 1), оскільки ангел провістив, що Ісусом назветься. І знову про злий задум Ірода говорить: «І під покровом руки своєї приховай Мене» (Іс. 49: 2).

13. Тому Ісус у євреїв означає Спаситель, а на грецькій мові — Лікар. Оскільки Він є Лікар душ і тіл і Цілитель духів, Цілитель сліпих чуттєвими очима і разом Просвітитель умів. Лікар видимих кульгавих і Путівник грішників до покаяння. Він говорить розслабленому: «Більше не гріши» (Ін. 5: 14), і «візьми ложе твоє і йди» (Ін. 5: 8). Бо оскільки тіло прийшло в розслаблення через душевний гріх, то Він раніше зцілив душу, щоб і тілу надати зцілення. Тому якщо хтось страждає душею від гріхів, то він має Лікаря. І якщо хтось з вас є маловіром, то нехай скаже Йому: «Допоможи моєму невірству» (Мк. 9: 24). Якщо хтось схильний і до тілесних хвороб, нехай не впадає у відчай, але нехай прийде до Нього, бо Він лікує і це, і нехай пізнає, що Ісус є Христос.

14. Юдеї визнають Його Ісусом, але аж ніяк не визнають Його Христом. Саме тому апостол говорить: «Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос» (1 Ін. 2: 22). Христос є Первосвященик, маючи «нескінченне священство» (Євр. 7: 24), Який почав не в часі священнодіяти, не має іншого наступника в первосвященстві, так, як ти і чув, коли ми в недільний день на зібранні пропонували повчання на слова: «За чином Мелхиседековим» (Пс. 109: 4). Не за плотським спадкоємством отримав первосвященство, не приготованим єлеєм, але предвічно від Отця помазаний, і тому більше за інших перевершує, оскільки клятвою утверджено Його священство: «Вони ж були священиками без клятви, Цей же з клятвою через того, хто говорив до Нього, клявся Господь, і не розкається» (Євр. 7: 20-21). Досить було для утвердження і одного волевиявлення Отця, проте ж образ утвердження подвійний; до волевиявлення приєднана клятва, «щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, ми мали тверде утішення» (Євр. 6: 18), приймаючи Ісуса Христа, Сина Божого.

15. Цього Христа, Який прийшов, юдеї відкинули, а біси сповідували. Втім, Він не був прихований від праотця Давида, який говорить: «Приготував світильник помазанику моєму» (Пс. 131: 17). Одні через світильник розуміють пророче світло, а інші — прийняту від Діви плоть, за такими словами апостола: «Маємо ж цей скарб у глиняних сосудах» (2 Кор. 4: 7). Він не був прихований і від того пророка, який говорить: «І сповіщаючи в людях свого Христа» (Амос. 4: 13). Знав Його і Мойсей, знав Його й Ісая, знав Його і Єремія. Кожен пророк знав Його. Пізнали Його і біси. «Він забороняв їм, бо знали, — як сказано, — Самого сущого Христа» (Лк. 4: 41). Первосвященики не знали, а біси сповідували. Первосвященики не знали, а жінка-самарянка проповідувала, говорячи: «Прийдіть, побачите людину, Яка сказала мені все, що вчинила: чи не Він є Христос» (Ін. 4: 29)?

16. Цей Ісус Христос є «Архієрей майбутніх благ, Який прийшов» (Євр. 9: 11), Який за багатством Свого Божества всім нам дарував Своє найменування. Царі люди не мають спільного з людьми імені Царя, а Ісус Христос, будучи Сином Божим, удостоїв нас імені християн. Але чи хтось скаже: ім’я християнина є нове і перед цим не вживалося, а все, що знову відкривається, через причину самої новини, здебільшого відкидають. В цьому випадку застерігає нас пророк, кажучи: «Тим, хто трудиться для Мене, дасться нове ім’я, яке благословиться на землі» (Іс. 65: 15-16). Запитаємо ж юдеїв, чи працюєте ви для Господа, чи ні? Тому покажіть нам ваше нове ім’я. Ви називалися юдеями і ізраїльтянами за Мойсея, і за інших пророків, і після повернення з Вавилону, і навіть до нинішнього часу. Тому де нове ім’я? Але ми, оскільки працюємо для Господа, носимо нове ім’я. «Нове», і притому таке нове ім’я, «яке благословиться на землі». Пронеслося по всій вселенній це ім’я, бо юдеї до відомої країни, а християни поширюються до кінця вселенної. Бо сповіщається ім’я Єдинородного Сина Божого.

17. Чи хочеш знати, що ім’я Христове знали і проповідували апостоли, а тим більше і Самого Христа мали в собі? Павло говорить до слухачів: невже «шукаєте доказів того, що говорить в мені Христос» (2 Кор. 13: 3)? Павло сповіщає Христа, кажучи: «Бо не себе проповідуємо, але Христа Ісуса Господа; а ми раби ваші — заради Ісуса» (2 Кор. 4: 5). Хто це говорить? Той, який раніше гнав його. Велике чудо! Той, який раніше гнав, сповіщає Христа. Від чого? Спокушений грошима? Але нікому не було потрібно спокушати його; чи, побачивши Його, Який знаходиться на землі, приєднався до Нього? Але тоді Він вже вознісся на небо. Вийшов для гоніння, і після закінчення трьох днів якою це силою гонитель проповідує в Дамаску? Інші для підтвердження своїх діл викликають своїх свідків: але я тобі поставив свідком зараз колишнього ворога. Невже ще сумніваєшся? Важливе свідчення Петра та Іоана: але для іншого воно підозріле, бо вони були своїми для Христа. Але коли той, який раніше був ворогом, помирає за Нього: то хто ще засумнівається в істині?

18. Говорячи про цей предмет, я воістину дивуюся провидінню Духа Святого, як Він іншим апостолам визначив написати мале число послань, а Павлу, який був раніше гонителем, дарував силу написати чотирнадцять послань. Бо Петру або Іоану Він не тому відмовив у цьому дарі, що вони були гірші — нехай такого не буде. Але щоб вчення не підлягало сумніву, що раніше колишньому ворогові і гонителю дарував сили написати більше, щоб всі таким чином увірували. «Дивувалися же всі за Павла і говорили: хіба це не той, який раніше гнав, чи не для того прийшов, щоб нас зв’язаними відвести до Єрусалиму» (Діян. 9: 21)? «Не дивуйся, — говорить Павло, — я знаю, що ми жорстоко йдемо проти рожна (Діян. 9: 5), знаю, що став недостойним назватися апостолом за те, що гнав церкву Божу» (1 Кор. 15: 9), проте ж «не знав» (1 Тим. 1: 13). Бо я думав, що проповідь про Христа є порушення закону, і не знав, що Він прийшов «виконати закон, а не зруйнувати: примножилася ж благодать Божа у мені» (1 Тим. 1: 14).

19. Багато є, улюблені, істинних про Христа свідчень: свідчить з небес Отець про Сина. Свідчить Дух Святий, що сходить «тілесним образом» у вигляді голуба (Лк. 3: 22). Свідчить архангел Гавриїл, сповіщаючи Марії. Свідчить Богородиця Діва. Свідчить блаженне місце ясел. Свідчить Єгипет, який прийняв Владику, Який ще був немовлям за тілом. Свідчить Симеон, який прийняв в обійми і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх людей» (Лк. 2: 28-29). Свідчить про Нього і пророчиця Анна, благоговійніша посниця і подвижниця. Свідчить Іоан Хреститель, найбільший з пророків, який починає Новий Завіт і деяким чином в собі поєднує обидва Завіти — Старий і Новий.

Свідчить з річок Йордан, з морів свідчить море Тиверіадське, свідчать сліпці, свідчать кульгаві, свідчать воскреслі мерці, свідчать біси, кажучи: «Що нам до Тебе, Ісусе? Знаємо Тебе, хто Ти, Святий Божий» (Мк. 1: 24). Свідчать вітри, які перестали за Його велінням, свідчать п’ять хлібів, помножені для насичення п’ятьох тисяч, свідчить святе древо Хреста, яке досі у нас видиме, і за допомогою тих, які з вірою беруть від нього частини, звідси вже майже всю вселенну наповнили. Свідчить та пальма, яка знаходилася в долині і подавала гілки всім, хто хвалив тоді Господа (Ін. 12: 13). Свідчить Гефсиманія, ніби досі ще примічаючи, показуючи Іуду, свідчить ця свята, що є на висоті, Голгофа, свідчить святійший гріб, і камінь, який ще досі лежить, свідчить нині сяюче сонце, яке під час страждання Спасителя померкло, свідчить темрява, яка була тоді від шостої години до дев’ятої, свідчить світло, яке засяяло від дев’ятої години до вечора, свідчить свята оливкова гора, з якої Він зійшов до Отця, свідчать і водоносні хмари, що прийняли Владику, свідчать також небесні врата, що прийняли Господа, про які говорить псалмоспівець: «Відкрийте врата ваші, і відкриються врата вічні, і ввійде Цар слави» (Пс. 23: 7). Свідчать ті, які були колись ворогами, з яких і блаженний Павло, не довго ворогував, але багато часу служив Йому, свідчать апостоли, проповідуючи істину не тільки словами, але муками і своєю смертю, свідчить Петрова тінь, іменем Христовим зцілюючи хворих, свідчать «хустки і пояси» (Діян. 19: 12), які так само силою Христовою лікували тоді посередництвом Павла, свідчать перси і готи, і всі навернені з язичників, помираючи за Того, Якого не бачили тілесними очима; свідчать біси, які досі виганяються вірними.

20. Такі і настільки різні, і так багато є свідків, невже ще не віриш Христу, про Якого свідчать? Тому якщо хтось раніше був у невірстві, — той нехай увірує сьогодні, якщо ж хтось раніше був вірним, нехай помножить більшу віру, віруючи в Господа нашого Ісуса Христа, і щоб пізнав, чиє носить на собі ім’я. Ти називаєшся християнином, бережи це ім’я, щоб тобою не був хулимий Господь наш Ісус Христос, Син Божий, але нехай світять твої добрі діла перед людьми, так щоб люди, бачачи їх, прославили у Христі Ісусі Господа нашого Отця Небесного (Мф. 5: 16), Якому слава і нині, і на віки віків. Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору