«Наша Парафія»

Священик, який має намір звершувати божественне Таїнство, повинен насамперед посповідатися (в гріхах) і помиритися зі всіма, зберігаючи, наскільки є сили, своє серце чистим від негідних помислів, ввечері стримуватися (від їжі) і перебувати в пильнуванні до часу священнодійства. Коли настане цей час, він, зробивши звичайний поклін предстоятелю (μετάνοια) 1, входить до храму й разом з дияконом робить три поклоніння на схід перед іконою Спасителя та Пресвятої Богородиці, і двом хорам по одному (поклонінню). Коли поклоняється, тихо промовляє таку молитву: «Господи, Боже наш! Простягни руку Свою зі святої оселі Своєї й укріпи мене на відправу цієї служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним Престолом Твоїм і безкровне священнодійство звершив, бо Тобі належать сила і слава на віки віків. Амінь 2».

Увійшовши до святилища 3, беруть кожен свій стихар і роблять три поклоніння на схід, кажучи про себе: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Лк. 18, 13).

Потім диякон, нахиливши голову і тримаючи правою рукою стихар з орарем, підходить до священика, кажучи. Благослови, владико, стихар з орарем». Священик, благословляючи рукою, говорить: «Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Після того диякон відходить на другий бік святилища й одягається в стихар, молячись так: «Нехай радіє душа моя у Господі» (Пс. 34, 9), «бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив красотою» (Іс. 61, 10). І поцілувавши орар, покладає на ліве плече.

Так само священик, узявши стихар 4, благословляє його і, поцілувавши, одягається (в нього), кажучи про себе, подібно до диякона, той же псалом. І взявши нарукавники, священик, (беручи один з них) на праву руку, говорить так: «Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів, і великою славою Твоєю стер Ти супротивників» (Іс. 15, 6); «правиця Господня дає їм силу» (Пс. 117, 15). Бере на ліву руку і говорить так: «Руки Твої створили мене і впорядкували мене» (Пс. 118, 73).

Потім, узявши єпитрахиль 5, благословляє, цілує й, одягаючи на шию, говорить: «Благословен Бог, що виливає благодать Свою на священиків Своїх, «як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки» (Пс. 132, 2-3).

І взявши пояс і благословивши, цілує і говорить: «Благословен Бог підперізує мене силою (Пс. 17, 33) і виливає благодать Свою завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Потім, узявши набедреник 6, якщо (той, що одягається) є протосинкел 7 великої церкви 8, або хтось інший, що має якусь відзнаку, і, благословивши його, поцілувавши, говорить: «Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідносте, і справедливосте, і дивно поведе Тебе правиця Твоя (Пс. 44, 4-5), завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Потім, узявши фелон 9 і благословивши, цілує і говорить: «Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють (Пс. 131, 9) завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Після того, відійшовши до умивальниці, вони миють руки, промовляючи: «Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи» (Пс. 25, 6-12).

Диякон готує священні (приналежності): ставить святий дискос 10 із лівого боку, чашу — з правого, та все інше. Далі, звершивши три поклони перед жертовником, кожен говорить: «Боже, будь милостивий до мене, грішного (Лк. 18, 13) і помилуй мене»; і (ще): «Ти, Спаситель наш, що відкупив нас від клятви закону» (Гал. 3, 13) чесною Твоєю Кров ю, на хресті розіп’ятий і списом проколений, що заради людей зробився Джерелом безсмертя, слава Тобі».

Далі диякон говорить: «Благослови, владико». І священик благословляє: «Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Тоді священик бере лівою рукою просфору, а правою святе копіє 11, і, роблячи ним знак (хреста) поверх печаті на просфорі, тричі промовляє: «На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа» (Лк. 22, 19). І відразу встромлює святе копіє з правого боку печаті, і, надрізаючи (зверху), говорить: «Як ягня на заколення ведено Його». Так само, встромлюючи святе копіє з лівого боку, говорить: «І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, — мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх». Встромлюючи святе копіє зверху над печаткою, говорить: «Від кайданів і суду Він був узятий». Знову, встромлюючи святе копіє з нижнього боку печатки, говорить: «Але про рід Його хто оповість?» (Іс. 53, 7-8).

Диякон, під час кожного надрізання, говорить: «Господу помолимось». Після цього, тримаючи орар правою рукою, диякон говорить: «Підніми (вирізаний Агнець), владико». І священик, просуваючи святе копіє з правого боку просфори, піднімає (вирізаний) Святий Хліб, промовляючи: «Бо візьметься від землі життя Його (Іс. 53, 8), завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». І кладучи його навзнак (тобто м’якою стороною вгору) на святому дискосі, після того, як диякон скаже: Принеси в жертву, владико» 12, священик приносить його в жертву хрестоподібно, кажучи: «Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння» (Ін. 1, 29). І повертає на протилежний бік, хрестом вгору, а диякон говорить: «Проколи, владико». Священик, встромлюючи в нього з правого боку святе копіє, говорить: «Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода» (Ін. 19, 34). Диякон вливає у святу чашу вино 13 і воду, звертаючись перед цим до священика: «Благослови, владико, святе З’єднання». І священик благословляє.

Після цього священик, узявши другу просфору, промовляє: «На честь і пам’ять Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Молитвами її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник». І виймаючи часточку святим копієм, кладе (її) з лівого боку Святого Хліба.

Далі, взявши третю просфору, промовляє: «(На честь і пам’ять) Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана, святих славних і всехвальних апостолів, святих священноначальників, отців наших: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, Афанасія, Кирила, Миколая Мирлікійського і всіх святих священноначальників, святого апостола, первомученика й архідиякона Стефана, святих великих мучеників: Георгія, Димитрія, Феодора і всіх святих мучеників, благочестивих, богоносних наших отців: Антонія, Євфимія, Сави Освяченого, Онуфрія, Арсенія, Афанасія Афонського і всіх благочестивих, святих безсрібників і цілителів: Косми і Даміана, Кіра й Іоана, Пантелеймона і Єрмолая, Самсона і Діомида, Фалалея і Трифона, й інших святих, і праведних богоотців Іоакима і Анни, святого (якого день), і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже». І так само, виймаючи часточку, кладе її внизу з лівого боку.

Потім, узявши іншу просфору, промовляє: «За нашого архієпископа, (ім’я і титул), чесне пресвітерство, Христове дияконство і весь священицький чин, за пам’ять і відпущення гріхів (достойних) повсякчасної пам’яті володарів цієї святої обителі (тут священик поіменно згадує і живих, і померлих, яких бажає), і прости, людинолюбний Господи, всім православним отцям і браттям нашим, і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою». І так, виймаючи часточку, кладе її внизу з лівого боку.

Після цього, диякон, узявши кадило і ладан, говорить священикові: «Благослови, владико, кадило»; і: «Господу помолимось». І священик промовляє молитву: «Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні (Іс. 29, 25), Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник; і за те пошли нам багату милість Свою, Своє милосердя, і обдаруй ними нас, рабів Тво’іх, які призивають ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Диякон: «Господу помолимось». І священик, покадивши звіздицю 14, кладе її поверх Хліба і говорить: «І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя (Мф. 2, 9), що лежало, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Диякон: «Господу помолимось». Священик, покадивши перший покровець, покриває (ним) Святий Хліб і говорить: «Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні (Пс. 92, 1.5), завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Диякон: «Господу помолимось. Покрий, владико». І священик, покадивши другий покровець і покриваючи святу чашу, говорить: «Покрила небеса благість Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля (Авв. 3, 3), завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Диякон: «Господу помолимось. Покрий, владико». І священик, покадивши воздух і закриваючи те й інше, промовляє: «Покрий нас покровом крил Твоїх (Пс. 16:8), Боже наш, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь» 15.

Після того вони обидва, склавши свої руки навхрест і благоговійно поклонившись, промовляють: «Благословен Бог наш, що так зволив, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Диякон, указуючи на приготовлені чесні Дари, говорить: «Господу помолимось». Священик (читає) молитву приношення: «Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Благодійника, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбний, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн». І далі голосно: «Бо святе й прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь».

І після молитви (священик) кадить Дари і завершує, промовляючи: «Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша». Диякон: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Священик: «Христос, істинний Бог наш, молитвами Всесвятої, Пречистої, Преблагословенної, Славної нашої Владичиці, Богородиці і Приснодіви Марії, силою Чесного і Животворчого Хреста і (молитвами) всіх святих нехай помилує нас, як Благий Бог і Чоловіколюбний». Хор (співає): «Амінь».

Далі, взявши кадило, диякон кадить хрестоподібно довкола святий престол, промовляючи про себе: «У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, безмежний». І читає 50-й псалом: «Помилуй мене, Боже».

Покадивши святилище і весь храм, знову входить у святий вівтар і, знову покадивши святий престол і священика, ставить кадило на його місце, а сам підходить до священика і, разом ставши перед святим престолом, поклоняються і моляться тихо, промовляючи: «Царю Небесний, Утішителю, Душе істини (Ін. 14, 16-17), що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші». І далі двічі: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, у людях благовоління» (Лк. 2, 14); й один раз: «Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою» (Пс. 50, 17).

Після цього священик цілує Євангеліє, а диякон святий престол, і, нахиливши голову перед священиком, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, говорить: «Час правити Господу. Владико, благослови». І священик, роблячи над ним знак хреста, говорить: «Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Диякон: «Амінь. Помолися за мене, владико». Священик: «Нехай виправить Господь стопи твої» (Пс. 118, 133). І знову диякон: «Пом’яни мене, владико». Священик: «Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Диякон: «Амінь, амінь, амінь». І тричі поклонившись, говорять про себе: «Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою».

І після цього диякон виходить із вівтаря і, тричі поклонившись, виголошує: «Благослови, владико». Священик голосно: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор (співає): «Амінь».

Диякон голосно: «У мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуи». Диякон: «За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з єднання всіх Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй» . Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось». Хор: Господи, помилуй». Диякон: «За архієпископа нашого (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: За благочестивих і Богом бережених царів наших, за весь дім царський і військо їх Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За допомогу на війні й підкорення під ноги їхні всякого ворога і супротивника Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За цю святу обитель, за всяке місто, село і країну, і за тих, що по вірі живуть у них Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За плаваючих, подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи».

Священик виголос: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Молитва першого антифону, тихо: «Господи Боже наш, Твоя держава несказанна і слава неосяжна. Твоя милість безмірна і чоловіколюбство невимовне. Сам, Владико, з благосердя Твого зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату милість Твою і щедрість Твою».

Коли священик у вівтарі тихо читає молитву, диякон у цей час зовні вівтаря виголошує мирні (прохання); а коли немає диякона, то священик читає молитву після цих мирних (прохань) і виголосу. 16

Після мирних прохань хор співає перший антифон 17 або, якщо недільний день, зображальні (псалми) 18.

Молитва другого антифону, тихо: «Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю Божественною силою і не залишай нас, що надіємось на Тебе». І тут так само священик діє в залежності від того, чи є диякон, чи ні.

Диякон: «Ще і ще в мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи».

Священик виголос: «Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Після других мирних (прохань) хор співає другий антифон або, якщо недільний день, другий зображальний (псалом).

Молитва третього антифону, тихо: «Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв виконати прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на благо їм сповни, і подай нам і в цьому житті розуміння Твоєї істини, і в майбутньому даруй життя вічне».

Диякон: «Ще і ще в мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи».

Священик голосно: «Бо Ти Благий і Чоловіколюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Тут хор співає третій антифон, або третю і шосту (пісню канону) 19, а коли це буде недільний день, то співає «Блаженні» (Мф. 5, 3-12) і (на честь) денного святого. Коли хор дійде до «Слава Отцю», священик і диякон роблять перед святим престолом три поклони (поясні). Священик, узявши святе Євангеліє, дає його диякону і, вийшовши так через північні двері (вівтаря), йдуть на звичайне місце, звершуючи малий вхід, обидва нахиляють свої голови, і диякон, тримаючи орар трьома пальцями, тихо скаже: «Господу помолимось», тоді священик читає молитву входу. Молитва входу зі святим Євангелієм, тихо: «Владико, Господи Боже наш, що встановив на Небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом з нами служили б і прославляли б Твою благість». Голосно: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Після завершення молитви диякон говорить священикові: «Благослови, владико, святий вхід», показуючи водночас орарем на схід. І священик, роблячи хрест на схід, говорить: «Благословен вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Потім диякон підходить до єпископа, якщо він присутній, і (той) цілує Євангеліє, або священик цілує. Після звершення тропаря 20, диякон стає посередині перед священиком, трохи піднімає руки, тримаючи святе Євангеліє, і голосно виголошує: «Премудрість. Станьмо побожно» 21. Після цього він і священик, поклонившись, входять у святий вівтар. Диякон кладе святе Євангеліє на святому престолі, а співці співають звичайні тропарі і (на честь) денного святого. Коли дійдуть до останнього, диякон, нахиляючи голову і тримаючи рукою орар, говорить священикові: «Благослови, владико, час трисвятого . Священик, роблячи над ним знак хреста, говорить: Бо Ти Святий є, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас». Після завершення тропаря диякон стає у святих вратах і, вказуючи орачем на тих, що стоїть у храмі, голосно виголошує: «І на віки віків». Хор: «Амінь .

Коли хор співає «Трисвяте», священик молиться тихо:

«Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятими голосами серафими оспівують і херувими славлять, і всі Небесні Сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до буття, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить, Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановляєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст Трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну і невільну, освяти наші душі і тіла і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодні були». Голосно: « Бо Ти Святий є, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Після завершення цієї (молитви), коли хор співає «Слава і нині», священик і диякон так само співають «Трисвяте», водночас роблячи три поясні поклони перед святим престолом. Потім диякон говорить священикові: «Звели, владико», і відходять до сідалища 22. Священик, відходячи, говорить: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє» (Ін. 12, 13). Диякон: «Благослови, владико, небесне сідалище». Священик: «Благословен Ти на Престолі слави Царства Твого, що сидиш на херувимах, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

І після завершення «Трисвятого» диякон, дійшовши до дверей, виголошує: «Будьмо уважні». Священик: «Мир усім». Диякон: «Премудрість». І читець починає: «Аллилуя 23. Псалом Давида». І знову диякон: «Будьмо уважні». Читець виголошує прокимен 24 Апостола і денний. І знову диякон: «Будьмо уважні». Після прочитання Апостола, священик виголошує: «Мир тобі». Диякон: «Премудрість». І хор: «Аллилуя. Псалом Давида».

Диякон, узявши кадило і ладан, підходить до священика, кажучи: «Благослови, владико, кадило». Священик, благословляючи, промовляє молитву: «Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні, Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник; і за те пошли нам багату милість Свою, Своє милосердя, і обдаруй ними нас, рабів Твоїх, які призивають ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». Диякон довкола кадить святий престол, все святилище і повітря 25. І після цього, відклавши кадило, йде до священика і, нахиливши до нього голову, тримаючи пальцями орар зі святим Євангелієм, тобто на тому місці святого престолу, говорить: «Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангеліста (ім’я)». Священик, звершуючи над ним знак хреста, говорить: «Бог, молитвами святого славного всехвального апостола і євангеліста (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою» 26. І диякон, сказавши: «Амінь», благоговійно поклонившись святому Євангелію і вийшовши в супроводі світильників і кадила через святі врата, йде і стає вгорі на амвоні 27 або на визначеному місці. Священик, стоячи перед святим престолом обличчям на захід, виголошує: «Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє». Диякон: «Від (ім’я євангеліста) Святого Євангелія читання». Священик: «Будьмо уважні». Після прочитання Євангелія священик говорить дияконові: «Мир тобі». Диякон, дійшовши до святих врат, віддає святе Євангеліє священикові.

Потім, ставши на звичному місці, (диякон) починає: «Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого промовмо». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Ще молимось за благочестивих і Богом бережених царів наших, за владу, перемогу, постійність, мир, здоров’я, спасіння їх, а особливо за поміч Господа, Бога нашого, за успіх їх у всьому і підкорення під ноги їхні всякого ворога й супротивника». Хор: «Господи, помилуй».

Священик тихо читає молитву: «Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву, і помилуй нас з великої милості Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милості». І голосно: «Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Диякон: «Ті, що наставляються 28, помоліться Господеві». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Ми, віруючі, помолимось за тих, що наставляються, щоб Господь помилував їх». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб Він просвітив їх словом істини». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб відкрив їм Євангеліє правди». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Ті, що наставляються, голови ваші вклоніть перед Господом». Хор: «Тобі, Господи».

Молитва за тих, що наставляються перед святим піднесенням (дарів), яку священик читає тихо: «Господи Боже наш, що в висотах живеш і на смиренних споглядаєш, Ти для спасіння роду людського послав Єдинородного Сина Твого і Бога, Господа нашого Ісуса Христа; зглянься на рабів Твоїх оголошених, що вклонилися Тобі, і сподоби їх у належний час купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління, приєднай їх до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви і прилучи їх до вибраного Твого стада». Голосно: «Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Після цього виголосу священик бере ілітон 29 і, за звичаєм, розгортає (його). Диякон: «Ті, що наставляються, підійдіть, що наставляються, підійдіть, ті, що наставляються, підійдіть 30. Щоб ніхто з тих, що наставляються, не залишився, тільки вірні, ще і ще в мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй».

Перша молитва за віруючих, яку священик читає тихо після того, як розгорнув ілітон: «Дякуємо Тобі, Господи Боже Сил, що сподобив нас і нині стати перед святим Твоїм жертовником і припасти до милосердя Твого за гріхи наші і за людську несвідомість. Прийми, Боже, благання наше, дай нам бути достойними приносити Тобі молитви, благання і жертви безкровні за всіх людей Твоїх; а нас, яких Ти настановив на цю Твою службу, учини гідними силою Святого Духа Твого неосудно і безпорочно в чистім свідоцтві совісти нашої призивати Тебе у всякий час і на всякому місці, щоб, вислухавши нас, Ти був Благий до нас з великої Твоєї милості».

Коли священик молиться, диякон, якщо є, виголошує мирні (прохання) на звичайному місці, зовні святого вівтаря: «Ще і ще в мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За цю святу обитель, за всяке місто, село і країну, і за тих, що по вірі живуть у них, Господу помолимось».

Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За плаваючих, подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Премудрість». Священик голосно: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Друга молитва за віруючих, яку священик читає тихо: «Знову й часто припадаємо до Тебе і молимось Тобі, Благий і Чоловіколюбний, щоб Ти, зглянувшись на благання наші, очистив наші душі й тіла від усякої тілесної і душевної скверни і дав нам безвинно й неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же, Боже, і тим, що моляться з нами, успіх у житті й вірі і в духовному розумінні; дай тим, що завжди зо страхом і любов’ю служать Тобі, безвинно й неосудно причаститися Святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися».

Коли священик молиться, диякон виголошує мирні (прохання) зовні святого вівтаря.

Священик виголошує: «Бо під Твоєю державою завжди охорону маючи, Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Після цього виголосу священик читає тихо молитву, хор співає Херувимську пісню, а диякон, підійшовши до священика, ладаном кадить довкола святий престол, святилище і священика. Після цього благоговійно стає зліва від священика, чекаючи завершення молитви.

Молитва, яку тихо читає священик під час співу Херувимської (пісні):

Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і похіттю не достойний приходити, або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих Небесних Сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти Сам непреложно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство Богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним; Тебе на Престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святих перебуваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного, Благого і Благопослушного: зглянься на мене, грішного і негідного раба Твого, і очисти мою душу й серце від совісті лукавої, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе-бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не відкидай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі дари ці. Бо Ти є Той, що приносиш жертву і принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Після завершення молитви разом читають Херувимську пісню, тричі поклоняючись під час її вимови; потім ще тихо 50-й псалом. І тричі поклонившись, відходять до жертовника. Диякон іде спереду з кадилом і, покадивши святі Дари, молиться тихо: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Лк. 18, 13). До священика говорить: «Візьми, владико».

Священик, піднявши воздух, кладе (його) на ліве плече диякона, кажучи: «Піднесіть руки ваші до Святині і благословіть Господа. Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю (Пс. 133, 2-3), завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Диякон: «Амінь».

Потім диякон уважно бере на голову святий дискос, тримаючи в правій руці одним пальцем кадило, а священик піднімає тільки святу чашу. І проходячи через храм, обидва моляться за всіх, промовляючи: «Нехай пом’яне Господь Бог усіх нас у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь», І це говорять часто, аж поки завершиться великий вхід. Увійшовши у святий вівтар, говорять про себе: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє» (Ін. 12, 13).

Потім диякон знову, нахиливши голову до священика, говорить: «Пом’яни, владико святий, мене, грішного». І священик: «Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Потім ставить святу чашу на священному престолі, промовляючи водночас такий тропар: «Благообразний Йосиф, із древа знявши пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав».

Потім священик знімає покровці зі святого дискоса і святої чаші, взявши воздух із плеча диякона і покадивши його, покриває ним святі Дари. Тоді диякон тричі кадить святі Дари, промовляючи: «Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион» (Пс. 50, 20). Після того тричі поклоняються перед святим престолом і моляться: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!» І священик стоїть, а диякон, нахиливши голову, говорить до священика: «Помолися за мене, владико». Священик говорить: «Дух Святий нехай зійде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе» (Лк. 1, 35). Диякон: «Той же Дух допомогає нам у всі дні життя нашого вам і нам, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Пом’яни мене, владико святий». Священик говорить: «Нехай пом’яне тебе Господь Бог У Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Диякон: «Амінь, амінь, амінь».

І поклонившись, (диякон) іде на звичайне місце, виголошуючи: «Доповнимо молитву нашу Господу». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: За принесені чесні дари Господу помолимось». Хор: Господи, помилуй». Диякон: «За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй».

Проскомидійна молитва, яку читає священик тихо після того, як Божественні дари перенесені на святий престол 31: «Господи Боже Вседержителю, Єдиний Святий, Ти приймаєш жертву хвали від тих, що всім серцем призивають Тебе! Прийми ж благання і від нас, грішних, та принеси його до святого Твого жертовника, і сподоби нас гідно приносити Тобі дари і жертви духовні за наші гріхи і людську несвідомість. І сподоби нас знайти благодать у Тебе, щоб була приємна Тобі жертва наша і щоб Благий Дух благодаті Твоєї вселився в нас, і в принесених дарах цих, і в усіх людях Твоїх».

Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших, у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон. «Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу в Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного, і доброї відповіді на Страшному Суді Христовім просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи».

Священик виголошує: «Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен є, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь». Священик: «Мир усім». Диякон: «Полюбімо один одного, щоб однодумно сповідувати». Хор: «Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну».

Священик поклоняється, тричі тихо промовляючи: «Возлюблю Тебе, Господи, Кріпосте моя; Господь — Твердиня моя і Пристановище моє» (Пс. 17, 2-3). Диякон цілує орар, тричі поклоняється і виголошує: «Двері, двері! В премудрості будьмо уважні» 32. І хор: «Вірую». Після завершення Символу віри диякон виголошує: «Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити». Хор: «Милість миру, жертву хвали».

Священик виголошує: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами» (2 Кор. 13, 13). Хор: «І з духом твоїм». Священик: «До неба піднесемо серця». Хор: «Піднесли до Господа». Священик: «Дякуємо Господеві». Хор: «Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній».

Священик, схилившись, тихо молиться: «Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословляти, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці володіння Твого. Ти є Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти, і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував. За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому за всі Твої до нас благодійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах».

І виголошує: «Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють». Хор: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, — повне небо і земля слави Твоєї. Осанна в вишніх. Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Осанна в вишніх!»

Диякон бере звіздицю, робить нею знак хреста на святому дискосі й, витерши її губкою і поцілувавши, кладе її з воздухом. Потім переходить на правий бік і благоговійно віє поверх святих Дарів опахалом; а коли немає опахала, робить це покровом.

Священик тихо молиться: «З цими блаженними Силами, Владико Чоловіколюбний, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий є і Пресвятий Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий є і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті й непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і промовив».

Священик нахиляє голову і, благоговійно піднімаючи праву руку, благословляє святий Хліб, голосно промовляючи: «Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». Хор: «Амінь».

Диякон, тримаючи орар, разом зі священиком указує на святий дискос, а так само на святу чашу. Так само й тоді, коли священик буде виголошувати: «Твої (дари) від Твоїх (рабів)».

Священик (про себе): «Так само і чашу після Вечері, промовляючи». І тримаючи зверху руку, благоговійно благословляє і виголошує: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26, 27). Хор: «Амінь».

Священик, схиливши голову, тихо молиться: «Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя», і виголошує: «Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все». Хор: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш».

Священик, знову схиливши голову, тихо молиться: «Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу, і просимо, і молимо, і благаємо: зішли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці».

Диякон відкладає опахало, яке тримав, або покрив, підходить ближче до священика й обидва тричі поклоняються перед святим престолом і, молячись, тричі промовляють про себе тихо: «Боже, будь милостивий до мене, грішного! Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі»; і далі: «Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного обнови в нутрі моєму» (Пс. 50, 12).

Потім диякон, схиливши голову, вказує орарем на святий Хліб і говорить тихо: «Благослови, владико, Святий Хліб». І священик, ставши прямо, тричі робить знак хреста над святими дарами, кажучи тихо: «І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого». Диякон: «Амінь», і знову: «Благослови, владико, святу чашу». Священик, благословляючи, говорить: «А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого». Диякон: Амінь». І знову, вказуючи орарем на те й інше святе, говорить: Благослови, владико». Священик, благословляючи рукою те й інше святе, говорить: «Перетворивши Духом Твоїм Святим». Диякон: Амінь, амінь, амінь». І нахиливши голову до священика, говорить: «Пом’яни, владико святий, мене грішного». Після цього переходить на місце, на якому раніше стояв, і знову бере опахало, як раніше.

Священик тихо молиться: «Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або в осуд. Ще приносимо

Тобі цю словесну службу за у вірі спочилих праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, проповідників, благовісників, мучеників, сповідників, посників і за усяку душу праведну, у вірі спочилу». І виголошує: «Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію». Хор співає: «Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю», або пісню дня. Диякон кадить довкола святий престол і пом’янники 33, згадує покійних і живих, кого бажає.

Священик, схилившись, тихо молиться: «За святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрестителя, за святих славних і всехвальних апостолів, святого (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і за всіх святих Твоїх, молитвами їх зглянься на нас, Боже. І пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне».

Тут священик згадує живих і померлих, кого хоче. За живих молиться: «За спасіння, Боже завітання, відпущення гріхів рабів Божих (називає імена)»; за померлих молиться: «За спокій, прощення душ рабів Твоїх (називає імена) й упокой їх, Боже наш, у місці світлому, де немає ні скорботи, ні зітхання, упокой їх там, де сяє світло лиця Твого».

І далі молиться: «Ще молимось Тобі, пом’яни, Господи, всіх єпископів православних, що правдиво навчають слову Твоєї істини, все пресвітерство, в Христі дияконство і всякий священний чин. Ще приносимо Тобі словесну цю службу за всесвіт, за Святу Соборну і Апостольську Церкву, і за тих, що в чистоті і побожному житті перебувають; і за христолюбивих царів наших, увесь царський дім і військо їхнє; дай їм, Господи, мирне царювання, щоб і ми за їх спокоєм тихе й мирне життя провадили у всякому благочесті та чистоті».

Диякон повертається до дверей святого вівтаря, тримаючи орар трьома пальцями, виголошує: «І за всіх (чоловіків), і за все (жінок)». Хор співає: «І всіх і все».

Священик голосно виголошує: «Найперше пом’яни, Господи, архієпископа нашого, (ім’я), і даруй його святій Твоїй Церкві, щоби був він у мирі бережений, почесний, здоровий, довговічний і правдиво навчав слову Твоєї істини». Диякон, ставши до дверей, виголошує: «За (ім’я), преосвященнійшого митрополита (або єпископа), і за благоговійнішого священика, (ім’я), що приносить святі Дари ці, за спасіння благочестивих і Богом бережених царів наших, і всіх (чоловіків), і все (жінок)». Хор: «І всіх і всіх».

Священик тихо молиться: «Пом’яни, Господи, місто це (село або монастир), в якому живемо, і всяке місто і країну, і тих, що по вірі живуть у них. Пом’яни, Господи, тих, що на морі, в дорозі, в недузі, в тяжкій праці, в полоні, і спаси їх. Пом’яни, Господи, тих, що дари приносять і благо діють у святих Твоїх церквах та пам’ятають за вбогих, і на всіх нас пошли милість Твою». Голосно: «І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь». Священик повертається до дверей і, благословляючи, голосно говорить: «Нехай же будуть милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа зі всіма вами». Хор: «І з духом твоїм».

Диякон виходить, якщо він є, або священик і, ставши на звичайному місці, виголошує: «Всіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «За принесені й освячені чесні дари Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Щоб Чоловіколюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як духовні пахощі, зіслав нам Божественну благодать і дар Святого Духа, помолимось». Хор: Господи, помилуй». Диякон: «Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось». Хор: «Господи, помилуй».

Священик тихо молиться: «На Тебе покладаємо все життя і всю надію нашу, Владико Чоловіколюбний, і просимо, і молимо, і благаємо: сподоби нас причаститися небесних Твоїх і страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистою совістю, на відпущення гріхів, на прощення провин, на спільність із Духом Святим, на насліддя Царства Небесного, на сміливість перед Тобою, не на суд і не в осуд».

Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо». Хор: «Подай, Господи». Диякон: «Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи».

Священик голосно: «І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти»: Хор: «Отче наш…» (Мф. 6, 3). Священик голосно: «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь». Священик: «Мир усім». Хор: «І з твоїм духом». Диякон: «Голови наші вклонімо перед Господом». Хор: «Тобі, Господи».

Диякон, трохи нахиливши голову і дивлячись на священика, що поклоняється, так само поклоняється. Священик, схилившись, молиться тихо: «Дякуємо Тобі, Царю невидимий, що незчисленною Твоєю силою все створив і з великої милості Твоєї все з небуття в буття привів. Сам, Владико, зглянься з неба на тих, що вклонили свої голови перед Тобою, бо не перед тілом і кров’ю вони вклонилися, а перед Тобою, страшним Богом. Ти ж, Владико, принесені дари на добро нам усім однаково подай кожному по потребі; тих, що плавають, супроводь; з подорожніми на землі і в повітрі будь у путі; хворих зціли, Лікарю душ і тіл наших». І виголошує: «Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен є, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Священик тихо молиться: «Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з Престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо перебуваєш; і сподоби державною Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям».

Після цього священик поклоняється, так само й диякон на тому місці, на якому знаходиться, тихо тричі промовляючи: «Боже, будь милостивий до мене грішника!». Так само і весь народ благоговійно поклоняється. Коли диякон побачить, як священик, протягуючи руки, бере Святий Хліб для звершення святого піднесення (Хліба), голосно виголошує: «Будьмо уважні». Священик: «Святеє святим». Хор: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь».

Потім хор співає причасний (кіноник) дня або святого 34. Диякон опоясується хрестоподібно орарем і, ставши праворуч від священика, що тримає Хліб, говорить: «Розломи на частини, владико, Святий Хліб». Священик, уважно й благоговійно розламуючи його на чотири частини, говорить: «Розломлюється і розділюється Агнець Божий, Син Отця, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує».

Тоді (священик) бере одну частину Святого Хліба і тримає в руці, а диякон, указуючи орарем на святу чашу, говорить: «Доповни, владико, святу чашу». Священик говорить: «Повнота віри Духа Святого». І робить хрест частиною Св. Хліба над чашею й опускає її в святу чашу. Диякон: «Амінь». Узявши гарячу воду, говорить священикові: «Благослови, владико, цю святу теплоту». Священик благословляє, кажучи: «Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». Диякон хрестоподібно вливає у святу чашу, кажучи: «Теплота віри повна Духа Святого. Амінь». І робить це тричі.

Після того диякон ставить набік гарячу воду і віддалік зупиняється. Священик говорить: «Дияконе, приступи». І диякон, підійшовши, робить благоговійно поклін, просячи прощення. Священик, тримаючи Святий Хліб, дає диякону. Поцілувавши руку, яка подає йому (частину), диякон бере святий хліб, кажучи: «Подай мені, владико, Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа». Священик говорить: «Подаю тобі Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне».

І диякон відходить, нахиливши голову, позаду святого престолу, молиться так само, як священик. Так само священик бере Святий Хліб і, нахиливши голову перед святим престолом, молиться так:

«Вірую, Господи, і визнаю, що Ти Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти, між якими я перший. Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм. Я недостойний, Господи, щоб Ти ввійшов під брудну покрівлю моєї душі, але як допустив Ти, Який був покладений у вертепі і яслах безрозсудних (тварин), і (лежав) у домі Симона прокаженого, коли допустив і блудницю, що прийшла до Тебе, і грішницю, подібну до мене, так Сам сподоби увійти до ясел нерозумної моєї душі і в осквернене моє тіло, (мене) мертвого і прокаженого. І як Ти не відкинув брудних уст блудниці, що цілувала Твої чисті ноги, так, Владико, Боже, не погордуй і мною, грішником, але як Благий і Людинолюбний, сподоби мене стати учасником (Причастя) Святого Твого Тіла і Крові. Полегши, Боже наш, відпусти, прости мені, грішному, мої падіння, скільки я Тобі згрішив з наміром чи без наміру, свідомо й несвідомо, словом чи ділом, чи побажанням, — все мені прости, як Благий і Людинолюбний, за молитвами Твоєї Пречистої Приснодіви Матері. Збережи, щоб я неосудно прийняв Чесне і Пречисте Твоє Тіло для зцілення душі і тіла. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

І так вони причащаються Святого Хліба; так само і зі святої чаші. Спочатку причащається священик, трьома ковтками за одним нахилом: з першим ковтком говорить: «В ім’я Отця», з другим: «І Сина», з третім: «І Святого Духа». Після причащання обтирає покровом святу чашу і свої вуста, обережно і благоговійно, кажучи: «Це торкнулося уст моїх, і відніме беззаконня мої, і гріхи мої очистить, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Тримаючи святу чашу, (священик) зве диякона, кажучи: «Дияконе, приступи». Диякон підходить, поклоняється раз, кажучи: «Ось підходжу до безсмертного Царя», і ще: «Вірую і визнаю…», — все. Священик говорить: «Причащається раб Божий, диякон (ім’я), Чесного і Святого Тіла і Крові Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне». Після причащання диякона священик говорить: Це торкнулося уст твоїх, і відніме беззаконня твої, і гріхи твої очистить», — те ж саме, що говорив про себе.

Тоді диякон, узявши святий дискос, дуже старанно витирає святою губкою з нього над святою чашею, уважно і благоговійно, і накриває святу чашу покровцем. Так само кладе на святий дискос звіздицю і покровці. Відкривають Царські врата, і диякон, поклонившись раз, бере благоговійно чашу, йде до Царських врат і, підносячи святу чашу, показує її народу, виголошуючи: «Зі страхом Божим і любов’ю приступіть». Хор: «Амінь, амінь, амінь. Благословен, хто йде в ім’я Господнє». І священик благословляє народ, голосно кажучи: «Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє» (Пс. 27, 9). І хор: «На многії літа, владико».

І диякон зі священиком повертаються до святого престолу. Священик кадить чашу, тричі промовляючи про себе: «Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя» (Пс. 107, 6). Потім, узявши святий дискос, кладе на голову диякона. Диякон, узявши його з благоговінням, відходить до жертовника, нічого не кажучи, і кладе його там. Священик, поклонившись, узявши святу чашу й обернувшись до дверей, дивиться на народ, кажучи: «Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Коли співають: «Нехай повні будуть уста наші», святі Дари відносяться на жертовник у супроводі диякона, при чому священик тихо промовляє цю молитву: «Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбний, Благодійнику душ наших, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних Таїн. Направ нашу путь, утверди всіх нас у страсі Твоїм, збережи наше життя і стопи наші утверди, молитвами та благаннями Славної Богородиці й Приснодіви Марії і всіх святих Твоїх».

Диякон, покадивши святі Дари і відклавши кадило, говорить, ставши на звичайному місці: «Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, безсмертні, небесні і животворчі страшні Христові Тайни, достойно подякуємо Господу». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю». Хор: «Господи, помилуй». Диякон: «Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного виблагавши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо». Хор: «Тобі, Господи». Священик голосно: «Бо Ти є освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь». Диякон: «З миром вийдемо», і далі: «Господові помолимося».

Молитва, яку голосно промовляє священик поза амвоном, зовні вівтаря:

«Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Божественною Твоєю силою і не запиши нас, що надіємось на Тебе. Мир світові Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, царям нашим, війську і всім людям Твоїм. Бо всяке благе даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла; і Тобі славу, подяку і поклоніння возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Хор: «Амінь».

Коли виголошується ця молитва, диякон стоїть перед Царськими вратами, схиливши голову і тримаючи орар, як завжди, до завершення молитви. Хор тричі співає: «Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку» (Пс. 112, 2), і далі псалом 33-й «Благословлю Господа» або (пісню) денного святого.

Молитва під час споживання святих (дарів), тихо:

«Ти Сам є сповнення Закону і пророків, Христе Боже наш, що сповнив усе, Отцем встановлене. Наповняй радістю та веселістю серця наші завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Після молитви, священик виходить і, ставши на звичайному місці, дає антидор 35; потім завершує, виголошуючи: «Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі». І хор: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». І якщо недільний день, священик говорить: «Христос, що воскрес із мертвих, є Істинний Бог наш». А коли немає недільної Служби, то говорить: «Христос, є Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, Божественною силою Чесного і Животворчого Хреста, (молитвами) святих, славних і всехвальних апостолів, і святого (ім’я святого, що його пам ять у той день), святого нашого отця, Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського, святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни, і всіх святих, помилує і спасе нас, Бо Він Благий і Чоловіколюбний».

І благословивши народ, входить у вівтар. Відразу після цього, якщо немає диякона, священик підходить до жертовника й уважно, благоговійно споживає те, що залишилось у святій чаші, тричі омиває святу чашу вином з водою і слідкує, щоб не залишилося того, що називають маргаритом 36.

Після того говорить: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…» (Лк. 2, 29). Збирає святі речі: чашу, дискос з покривалами, за звичаєм. Коли є диякон, тоді це робить він. А священик відходить у ризницю і роздягається, читають тричі: «Святий Боже…», далі: «Пресвята Тройце…»; і: «Отче наш…».

Тоді говорить завершальну (пісню на честь) Золотоустого: «Уст твоїх благодать, засяявши як світло вогню, освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула, а показала нам висоту смиренномудрості; своїми ж словами навчаючи, отче Іоане Золотоустий, моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші».

Потім кондак 37: «Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний! Ти Божу благодать з небес прийняв і своїми устами навчаєш усіх поклонятися Єдиному в Тройці Богові. Достойно величаємо тебе, ти-бо є наставник, що Божественне являє». Або говорить денну (пісню) або недільну, якщо недільний день, і тихо промовляє закінчення, за звичаєм.

Тоді, одягнувши свій священицький одяг, стає у дверях святого вівтаря і поклоняється, кажучи: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» Повернувшись до народу, благословляє, голосно кажучи: «Нехай береже Господь Бог усіх вас Своєю благодаттю і людинолюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». Увесь народ, нахиляючи голови, відповідає: «За молитвами святих отців». І мирно відходять зі Святим Богом.

Його ж слово про лагідність | Зміст | Дві молитви Іоана Золотоустого

1. Μετάνοια, що власне означає зміну думок — покаяння. Водночас ченці стали розрізняти: поклін земний (μ. μεγάλη) і поясний (μ. μιχρά). У давнину поклін земний від поклону покаянного нічим не відрізнявся, так само чернечий поясний поклін рівнявся звичайному προχΰνημα (поклонінню) мирян. Так термін μετάνοια спочатку означав також земний непокаянний поклін, а потім і поясний поклін, який і мається на увазі в цьому випадку. [↩]
2. Істинно. [↩]
3. Внутрішній устрій стародавньої грецької церкви подібний до нашого. Що ми називаємо вівтарем, у греків називалося άγιονβήμα (святе місце Небесного Судії), яке так само відділялося іконостасом від середньої частини церкви (ναός — корабель, тобто храм). В іконостасі ікони Спасителя і Божої Матері були там, де й у нас. А за іконостасом колись направо й наліво від вівтаря були особливі приміщення: направо — для священного посуду (σκευοφυλάχιον), а наліво приношення (πρόθετις) або жертовник (θυσιαστήριον). По-нашому — це ризниця і жертовник. [↩]
4. Стихар священика ще називається підризником, він не надто відрізнявся і відрізняється від дияконського: рукави вузькі й довгі, сам повинен бути білого кольору (знак чистоти душі). Назва στοιχάριον указує на прямий, як стих, рядок (οτοϊχος), крій цього одягу. Інша приналежність дияконського облачення — орар (ώράριον) — стрічкоподібний покров на лівому плечі. Цю назву стародавні пояснювали по-різному, але найвірогідніше вона походить від грецького слова ώρά — пора року, година. Стародавній диякон ним давав знак про час молитви та інші священні дії. [↩]
5. Επιμανϊχια — нарукавники, επιτραχήλιον — нашийник. Нарукавники — це невеликі ручні пов’язки, що стягують кінці рукавів. Назва склалася з грецького слова επϊ — на і латинського шапісае — рукави. Єпитрахиль за виглядом схожий на дияконський орар, тільки в ньому обидва кінці опускаються наперед і поєднані разом. Його назва походить від грецьких слів εm — на і τράχηλος — шия. [↩]
6. Це чотирикутний плат, що звішується на праве стегно. Як колись, так і тепер є відзнакою священика. [↩]
7. Представники вищої церковної влади колись мали біля себе наближених осіб, які зазвичай були першими кандидатами на заміщення цієї вищої церковної посади. Перший між такими особами називався πρωτοσΰγγελος. [↩]
8. Велика церква — це Константинопольський храм на честь святої Премудрості (ή άγια Σοφία), тобто Сина Божого. Називався він так завдяки своїй значимості та грандіозності самої споруди. [↩]
9. Верхній одяг священика, грецька назва якого φαινιον. У старовину він мав вигляд дзвона, без рукавів. [↩]
10. Під такою назвою (δίσκος), яка сягає далекої дохристиянської старовини, стародавні грецькі християни використовували невелике блюдо для св. Хліба. Свою стародавню християнську форму він зберіг досі. [↩]
11. Стародавні греки назвали невеликий ножик, що має форму списа λόγχη, на спомин голгофського списа. [↩]
12. Так описово передається грецький вислів θζσον, що дослівно означає «заколи» або «заріж». [↩]
13. Тут стародавні греки називали вино не οϊνος, а νάμα — живе джерело води. Цим вони хотіли вказати на витікання крові з пронизаного боку Ісуса Христа (вино червоне, як і кров). [↩]
14. Звіздиця — άστερίσχον — це дві металеві дуги, з’єднані хрестоподібно, яка знаменує зірку над Віфлеємськими яслами. [↩]
15. Як колись, так і тепер є три покривала для св. Дарів: два малі й рівні за величиною для дискоса й чаші, й один великий, який зі всіх боків закриває малі покровці. Його ще називають «воздух», що походить від грецького άήρ — повітря. Інша його назва у греків — νεφέλη — хмара. Обидві назви мають символічне значення. [↩]
16. Потрібно зауважити, що ειρηνικά — це ряд прохань, що починаються проханням про мир, і вони розрізняються на πρώτα (перші) і δεύτερα (другі); а εκφώνησις — голосно вимовлене завершення молитви — виголос. [↩]
17. Άντϊφωνον — почерговий спів двох хорів — начебто один хор відповідає іншому. У стародавній Церкві так співалися псалми (з долученням новозавітних віршів). [↩]
18. Під зображальними — τυπικά — маються на увазі псалми 22 (πρώτα τ.) і 145 (δεύτερα τ.). Грецький вислів τύπος тут означає норму, зразок. На­звані ці псалми так тому, що при необхідності їх брали з особливого чину άκολουθία τών τυπικών, що звершувався після міжчасся (μεσώριον) після шостого часу. [↩]
19. Τριξέκτη або τριτέκτη — це з і 6 пісні канону ранньої, які беруть у цьому випадку через те, що Літургія повинна звершуватися між 3 і 6 годиною дня. [↩]
20. Τροπάρίον — тут мається на увазі загальна назва церковного співу, а в цьому випадку: «Прийдіть, поклонімось…». [↩]
21. У грецькому тексті є два читання: σοφίαόρθή і σοφία όρθοί. Першим указується, що Євангеліє — це істинна премудрість; другим закликаються ті, що моляться, щоб вони стояли прямо, тобто побожно, піднесені духом. [↩]
22. Καθέδρα — сідалище, що знаменує небесний Престол Ісуса Христа, знаходиться за престолом на підвищенні. [↩]
23. Аллилуя — хваліть Бога (євр.). [↩]
24. Προκείμενον — вірш із псалма, що виголошується і співається перед читанням Апостола. [↩]
25. Мається на увазі великий покров на святих Дарах. [↩]
26. Тут благовістителем є сам диякон. [↩]
27. Άμβων — місце для сходження. У стародавній церкві влаштовувалося проти Царських врат, посередині храму. [↩]
28. Οί κατηχούμενοι — у нас не зовсім чіткий переклад: «оголошені». У стародавній Церкві так називалися ті, що готувалися прийняти таїнство Хрещення. [↩]
29. Είλητόν — шматок матерії (повинен бути лляний), на який ставляться дискос і чаша. [↩]
30. Чому виголошується: προσέλθετε (підійдіть)? Можливо, спочатку підходили й отримували благословення, а потім виходили. [↩]
31. Προσκομιδή — приношення. У стародавній Церкві хліб і вино для Таїнства приносилися віруючими. Крім того, в цьому богослужінні розрізняються три моменти, що мають характер приношення Богові: і) проскомидія, тобто приношення, коли Дари приготовляються, 2) перенесення Дарів на престол, з) на престолі, коли Дари вже освячені. [↩]
32. Слова: Τάς θύρας, τάς θύρας — «двері, двері» означають або те, щоби вхідні двері храму були зачинені (у прямому розуміння), або в переносному, щоб двері серця були або відкриті для премудрості, або закриті для всього земного. [↩]
33. Δίπτυχα — удвічі складене. Так називалися у стародавніх грецьких християн пом’янники, що являли собою дві складені таблиці (на подобу скрижалей Мойсея); на одній були імена живих, на другій — покійних. [↩]
34. Κοινωνιηον — пісня перед причащанням, а саме: перед самим розламуванням Святого Хліба. [↩]
35. Не всі з тих, що моляться, причащалися. Їм замість Святих Таїн давали антидор (άντιδωρον) — дослівно «замість дару» — це частини просфори, з якої на проскомидії виймається Агнець. [↩]
36. Μαργαρίτης — перлина. Так з пошаною називається будь-яка дуже дрібна часточка Св. Хліба. [↩]
37. Κοντάκιον — кондак (нашого служебника). Є дві думки щодо значення цього слова: і) походить від латинського canticum — пісня, 2) від грецького κοντός — короткий спис. Стосовно останнього тлумачать так: тут коротка, наче спис, похвала на честь того, хто чи що прославляється. [↩]

Опубліковано: 04.03.2017.

Коментарі закриті.