Сьоме слово про священство
Незвичайне чудо! О, невимовна сила! О, страшне таїнство Священства! Христос, прийшовши, дарував його достойним. Воно духовне і святе, високоповажне і чисте. Припадаю і благаю зі сльозами та зітханням про те, щоб я зміг проникнути очима в це таїнство Священства, таїнство для тих, хто охороняє його гідно і свято. Дверний камінь — світлосяйний і незрівнянний, вежа непохитна, стіна нероздільна, міцна основа, яка підноситься від землі аж до небесного зводу. І що я говорю, браття? Воно торкається найвищих зводів, безперешкодно йде у самі небеса небес, разом із безтілесними силами блискуче і легко прямує вперед серед ангелів. І що я говорю — серед небесних сил? Стає співрозмовником Самого Господа ангелів, Творця і Подателя світла, і, по мірі бажання, тут же з великою відвагою отримує те, що просить.
Не перестаю, браття, звеличувати і прославляти такий великий ступінь достоїнства, який Тройця подала синам Адама, через який врятований світ й осяяне створіння, через який далі, гори і пагорби, і долини, і скелі наповнилися сяйвом і гідним поваги встановленням блаженного роду. Я говорю, звичайно, про ченців, як про це сказав велемовний Ісая: «Нехай виголошують з вершин гір» (Іс. 42, 11) люди для славослів’я. Через який (тобто ступінь достоїнства священства), видалено із землі і беззаконня, через який перебуває на землі цнотливість, через який диявол, упавши, втратив свою значимість, розпусні люди стали священними сосудами, дома — чистими і непорочними, нерозумні стали наставниками праведності; через який ліквідована сила смерті, і пекло втратило свою силу, і знищено Адамове прокляття, і приготовлений небесний весільний чертог; через який людське єство уподібнює свою силу до сили безтілесних. Що ще скажу і як звеличаю? Дар ступеня священства перевищує і слово, і розум. І, як я думаю, це і є те, про що з подивом загадково говорить Павло: «О, глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!» (Рим. 11, 33). Воно підноситься від землі до неба, надзвичайно швидко підносячи до Бога наші прохання, — служить послом перед Господом за рабів.
Із проникливістю спрямуймо, браття, свої думки у цю таємничу і страшну розповідь про те, що без доброчесного священства смертним не дається відпущення гріхів. Спрямуйте ваш розум, браття, бо ви — шанувальники благочестя, які сяють світлом вчення. Що ми недавно говорили про таїнства Священства? Гілка виноградної лози і хлібне зерно, і священство мають подібність. Гілка і хліб — раби, а священство — вільне. Отже, коли, крім скарбів, будуть зібрані ці три, то кожне подає цареві силу своїх плодів для пахощів. Гілка дає кров, подібно і хлібне зерно — хліб. А священство з цілковитою відвагою злітає високо від землі до неба, поки не побачить Самого Невидимого, і, поклонившись перед високим престолом, не помолиться за рабів до Владики, несучи сльози і стогін ближніх і приносячи їх Владиці. Подібним чином просить у милосердного Царя про втіху і покаяння, про полегшення і милосердя, щоб прийшов Дух Утішитель й освятив дари, які лежать на землі. І коли через посередництво ієрея, який служить за всіх, бувають принесені страшні Таїнства, сповнені безсмертям, тоді наближаються душі, які через Таїнства отримують очищення від нечистоти.
Погляньте, боголюбиві, які ці двоє є бездіяльними на землі, якщо не приєднається небесний вирок і не освятить дарів. Чи побачила ти, людино, сяючу чудодійність? Чи побачила священний ступінь, як він легко очищає душевні скверни? Благословенний Спаситель, Який послав на землю цей сяючий і очищаючий дар, що просвітив благодаттю ієреїв для того, щоб вони сяяли, як зірки, у світі. Народ, який був до нас, несучи ріг з єлеєм, досягав успіху. Ми ж, непотрібні раби Благословенного, отримали не ріг, не видимий єлей, але Сам Він, Глава, Високий і Страшний, зійшов з неба і дарував нам через покладання рук Свого Духа, Який зійшов на апостолів, мов вогонь.
О, невимовна сила, яка зволила вселитися в нас через покладання ієрейських рук! О, який великий ступінь має страшне Священство! Блаженний, хто живе в ньому чисто і непорочно. Петро, названий Кифою, впійманий біля морського берега, який отримав свідчення від Великого Пастиря, що «на цьому камені Я збудую Церкву Мою» (Мф. 16, 18), через священство отримав і небесні ключі. Подібним і Павло, який раніше був гонителем, сподобився цього дару і, будучи окриленим, спрямовувався туди і сюди, проповідуючи на землі і морі воскресіння з мертвих. Підіймімося до праведного Авеля, який був ієреєм на початку створення, і повчімося від нього, як він спочатку як ієрей приніс свою жертву Богові. Хіба не вогонь, який зійшов з неба, поїв його жертву? Коли ж він приносив Богові початки, то, як говорить Писання: «Зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, а на Каїна і на жертву його не зглянувся» (Бут. 4, 4–6). Далі Ной, врятований у ковчегу, після того, як вода зійшла, і він зупинився на Араратських горах, у свою чергу тут же виявив це священство і приніс у жертву Богові «приємні пахощі» (Бут. 8, 21). Тому Бог уклав з ним завіт не наводити більше на землю потоп і дав йому благословення «плодитися і розмножуватися» (Бут. 9, 1).
Чи побачив ти чудодійність священства? Чи побачив першого священика Авеля на початках творіння, як зійшов з неба на землю вогонь завдяки непорочному приношенню ним у жертву плодів? Чи побачив знову Ноя, гідного поваги ієрея під час другого творення, як Бог уклав з ним завіт? Такого ж священства удостоївся Авраам і приніс Богові Ісаака, звершивши жертву із власної утроби. Там Бог показує йому велике чудо — народження Господнє під виглядом рослини савек — миттєве зростання і благословення, яким Він благословив його: «Благословляться в сімені твоєму всі народи» (Бут. 22, 18). Цього священства сподобився і Мойсей, коли піднявся на гору Синай до Бога й отримав від Нього закон, завдяки чому його обличчя було покрите славою, так що воно сяяло сильніше за сонце. Подібно був визнаний гідним цього й Аарон, який став посередником перед Богом щодо гріхів народу. «Мойсей і Аарон між ієреями Його» (Пс. 98, 6). Подібно і Фінеєс завдяки цьому всечесному священству відхилив від народу смерть. Так само й Ілля у свою чергу, отримавши його, був вислуханий щодо вогню й умертвив негідних жерців.
Отже, браття, зрозуміймо, що гідність священства велика і надзвичайно важлива. Слава Єдинородному і єдиному Благому, Який через Свій Новий і святий Завіт дарував його Своїм апостолам, щоб вони самі показали нам приклад покладання їхніх рук на тих, котрі гідні. Вшановуймо ж усі щиро тих, котрі мають ступінь священства, знаючи, що коли хтось любить друзів царя, то такого ще більш любить цар. Полюбімо ж ієреїв Божих, бо вони — друзі Божі і завжди клопочуть за нас. Вшануй ієреїв, сповняючи заповідь Христову, Який говорить, що «хто приймає пророка, в ім’я пророка, одержить винагороду пророка» (Мф. 10, 41). Якщо ж ти не знаєш про ієрея, який зустрівся тобі, чи він гідний ступеня, не гідний, то все ж таки не стався з презирством через Христову заповідь. Як золото, змішане з брудом, не зазнає шкоди, і блискучий маргарит не змінюється, коли зіткнеться із деякими нечистими видами, так і священство нічим не оскверняється, хоч би той, хто його отримав, був недостойний його. Якщо хтось сподобився отримати цю честь і буде її заховувати гідно і в чистоті, тоді отримає від неї життя і нетлінний вінець. Якщо ж хтось насмілиться негідно захопити цю честь, то він забезпечує самому собі непроглядну пітьму і немилостивий суд.
Пропоную тобі, чоловіче, й інший приклад, щоб ти у своїй чванливості не наважився негідно отримати ступінь священства, оскільки Бог не благоволить до тих, котрі рукоположені з метою чванливості. Тож довідайся, що зазнали ті зухвалі, котрі колись повстали були проти Мойсея й Аарона і насмілилися безсоромно і нагло покадити перед Богом фіміамом. Хіба не пожер усіх їх вогонь за те, що зухвало зазіхнули на ступінь, якого не були гідні? Знову ж таки Маріам, пророчиця Божа, за те, що якимсь коротким словом дорікнула Мойсеєві щодо священства, з волі Всевишнього була покарана такою ганьбою, що прокаженою була вигнана за межі табору на сім днів.
Нині, браття, послужіть священству зі святістю, наслідуючи Мойсея й Аарона, і Єлеазара. Поглянь на цих благочестивих ієреїв, як завдяки священству вони відбивали полки ворогів. Маючи його, Мойсей підніс руки до Бога і уранив Амалика невиліковним ударом. Авраам, опоясаний ним, змусив тікати царів. Мелхиседек, отримавши його, благословив Авраама вищим благословенням. Отже, чи достойний ти, брате, отримати ступінь священства? Потурбуйся про те, щоб послужити Тому, Хто приєднав тебе до війська, чистотою і справедливістю, духовною мудрістю і славною цнотливістю. Зробися гарячим ревнителем, як Ілля, турботливим, як Єремія, цнотливим, як Йосиф, і непорочним, як Ісус Навин, гостинним, як Авраам, ніжно люблячим, як Давид, і лагідним, як Мойсей. Заблудлого наверни на шлях, зраненого перев’яжи, тих, котрі впали, підніми, немічних підтримай і роби чимало іншого подібного.
Я ж, улюблені, дивуюся, як це деякі з нерозумних зазвичай наважуються і замишляють безсоромно і безрозсудно отримувати священство, не будучи покликаними благодаттю Христовою, не усвідомлюючи, що вони, нещасні, якраз збирають собі вогонь і смерть. І говорю тобі, чоловіче, не тільки про те, щоб ти не отримував священства безрозсудно, але й про те, щоб ти навіть не доторкався до жодного із сосудів всечесного служіння, начебто не читавши про те, що потерпів Оза, коли торкнувся ковчега Божого. Завжди, улюблений брате, згадуй про ці Божественні слова Всевишнього, сказані через пророка Ісаю: «На кого Я спогляну: на смиренного й упокореного духом, і на того, хто тремтить перед словом Моїм» (Іс. 66, 2). Завжди пам’ятай цю заповідь і придбай скарб — смиренність у думках, щоб завдяки цьому ти зміг духовно зійти до небесного Єрусалима і принести духовні жертви Цареві і Богу на небесний вівтар, де сплітаються вінці нетління. І там перед лицем ангелів Христос пов’яже тобі вінець безсмертя, і разом з небесними воїнствами будеш оспівувати переможну пісню Святій Тройці навіки-віків. Амінь.
