Слово про те, що Христовому учневі слід бути лагідним і не гніватися поспішно
Божественний голос Господа в Євангелії, Який виконує закон, а не порушує (Мф. 5, 17), повчає нас не гніватися на брата (Мф. 5, 22), і цими словами доповнює заповідь «не вбивай» (Мф. 5, 21), видаляючи самий корінь убивства й очищаючи серце зсередини, а не тільки руки ззовні. Він наклав не таку кару, як закон, що діє негайно ж, а кару, відповідну до вироку суду, кажучи, «що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду» (Мф. 5, 22). Покарання, які накладаються Христом, настають не відразу ж, як у законі. Однак, хоч буває велика відстрочка щодо справедливої відплати, та все ж таки потім настає страшна кара. Адже, Хто більше заповідає, Той більше очікує і терпить, бажаючи очищення серця, що можливе тільки через докладання трудів. Тож, якщо ми і буваємо розгніваними, не відразу ж карає, бо, коли б негайно карав, то не було б навернення через покаяння. Тому Він відкладає покарання, щоб ми мали час для покаяння, щоб той, хто вчора розгнівався на брата, сьогодні покаявся й уклав із самим собою договір більше не гніватися на брата, щоб ми бодай трохи були подібними до Бога.
Він відводить нас від того, що відчужує наше життя від уподібнення Богові і веде після цього до краси, відповідній природі. Адже ми прагнемо до єднання з природою і спілкування з Божественним Духом, до постійного життя з Богом, докладаючи зусилля задля таких великих справ. Звернімо увагу на себе і через своє зневажливе ставлення не занедбуймо справу уподібнення Богові через те, що Господь бариться прийти. Не даваймо собі волі щодо порушення слів Божих, не занедбуймо старання, впадаючи в розпач через те, що не можемо досягти цього богоуподібнення, але нехай буде з нами надія заради Того, Хто дав повеління і дарує силу для звершення того, що велено. Зневажливого ставлення і безтурботності нехай не буде, бо через Його довготерпіння нас очікує і більш страшна кара. Як Він довго терпить, шукаючи виправлення, так Він буде й обурюватися, якщо ми не виправляємося, і скоро наздожене нас як таких, що зухвало повелися щодо благодаті.
Але нехай скоріше будуть зневажені нами всі справи цього віку, ніж Божественне веління. Багато хто з тих, які швидко дратуються, спонукають до гніву людей гнівливих. Людина ж, котра боїться веління страшного Царя, Який наказав зовсім не гніватися, ставиться байдуже до всіх, хто хоче її роздратувати. Вона легко стерпить того, хто ображає її словами, виявляє терплячість перед тим, хто хоче образити ділами, і тому, хто вдарить у щоку, підставить другу, і з гідністю стерпить від нападаючого ганебне слово, виражене заради лайки, маючи для себе дивну втіху в тому, що за це вона назветься блаженною, а також, щоб, погасивши гнів на брата, виявитися слухняною перед Господом й уникнути визначеної за такий гріх кари.
Тому Христос закликає нас звільнити себе від тілесних пристрастей, уникати любові до грошей і віддалятися від славолюбства, не залишати в собі жодного місця для задоволень, щоб через будь-що подібне ми не згубили свою душу і не зробитися далекими для Святого Духа. Людина, яка навчилася ставитися з байдужістю до грошей, як може бути роздратованою через гроші, якщо навіть хто-небудь захоче їх у неї вкрасти? І той, хто не прагне слави, як може через славу дійти до роздратування? Тому скинь із себе світський одяг й одягнися в духовний. Скинь із себе стару людину, щоб одягтися в нову. Тому це і називається відродженням і виголошується у Божественних Писаннях. Адже наше спасіння потребує зміни колишнього стану для того, щоб ми стали іншими в порівнянні з тим, ким ми є тепер, щоб ми перестали бути тими, ким є нині, почали інше життя, яким жили ще до злочину.
Не таким ти був у Бога, яким був з дитинства, і не такий напрям думок ти мав після того, як тебе Бог створив, який маєш після людського народження. Тому послухай Господа, Який клянеться, і бійся. «Істинно кажу вам, — говорить Він, — якщо хто не народиться звище, не може» ввійти до Царства Небесного (Ін. 3, 3). Тому почни більш нове життя, відійди від життя, застарілого в гріхах. Нехай учорашній перелюбник сьогодні стане цнотливим. Той, хто вчора без міри віддавався пияцтву, нехай сьогодні буде посником. Відкинь те, що було поганим, щоб знову отримати те, що було гарне дане тобі від початку. Мало проводити час зі спокійним духом і без гнівливості.
Хто бажає жити за образом і подобою Божою, той має бути зневаженим усіма, стати предметом глузувань, неповаги як на словах, так і в справах. Тому Він велів не відплачувати кривдникові злом, щоб, відплачуючи йому, ти не втратив природної покірності. Тому не думай про себе, що ти маєш право мстити кривдникові за себе. Пам’ятай про святі наставляння Павла. «Не будьте зарозумілі, — говорить він, — нікому не відплачуйте злом за зло» (Рим. 12, 16–17). Недобре стати месником, ані шукати відплати за себе. Доручи відплату за тебе Богові, Який мстить кривдникам без гнівливості. «Не мстіть за себе, — говорить (Писання), — а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», — говорить Господь» (Рим. 12, 19).
Не говори: Бог відплачує, буду відплачувати і я. Поглянь, що показав тобі Христос, прийшовши у світ для того, щоб явити спасенний спосіб життя, і щоб спастися, наслідуй Його. Він не прийшов як Суддя й Месник для тих, котрі повставали проти Нього. Він через незлобливість не шукав будь-якої вигоди для Себе, але звершував спасіння для світу. Незлобливість Христова скинула зухвалість диявола, і покірність Господня переборола дику лють лукавого. Тому і ти запропонуй собі цей зразок для наслідування. Він не розгнівався на тих, котрі образили Його, але, чуючи про Себе: «Ти самарянин і біс у Тобі», милостиво і лагідно відповів тим, котрі говорили: «У Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить» (Ін. 8, 48–50).
Отже, і ти не мсти за себе, але очікуй Суддю. Якщо Сам Суддя, Який прийшов у людському образі, не мстив, хоч і міг, але очікував суду Божого, бо, «коли Його лихословили, — сказано, — Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному» (1 Петр. 2, 23), то і ти зроби так само і наслідуй Господа, Який терпів безбожну нахабність навіть до хреста і тим, котрі заслуговували погибелі, подає спасіння. Він говорив Отцеві: «Прости їм цей гріх, бо не відають, що чинять» (Лк. 23, 34). Брат скривдив, став негідним братерства, зате ти не погуби братерства. Брат виявився наслідувачем братів Йосифа, приготував братовбивство, став ворогом братові, виявив надмірну злість, кривдить, не будучи сам ні в чому скривдженим. А ти зроби протилежне, щоб сказав, як псалмоспівець Давид: «З тими, що не бажають миру, я бажаю жити мирно» (Пс. 119, 6–7). Перемагай злого добром, заохочуй до добра його, розірви гнів смиренністю, покажи йому, що він несправедливо переслідує Христа, Який перебуває в тобі, переконай, що ти не заслуговуєш переслідування.
Але він невиправний і не змінюється при твоїй лагідності. Навіть і звірі змінюються перед людською лагідністю, а той більш дикий, ніж звірі. Не будь сварливим з таким і не виставляй гніву проти гніву, а ухилися, як мудрий керманич ухиляється від небезпечних скель. Остережися, як «глухого аспида, що затикає вуха свої, щоб не чути того, хто проклинає» (Пс. 57, 5–6). Не втрачай часу, «бо дні лукаві» (Еф. 5, 16). Живи в мудрості, знаючи, що ти на землі мандрівник, прибулець і переселенець, як і всі твої батьки (Лев. 19, 34). Так і ти посланий як вівця посеред вовків, якими були й апостоли. Не будь вовком замість вівці. Борючись із вовками, остерігайся, наскільки можеш, щоб не погубити скарбу правди. Остерігайся злодіїв. Будучи мудрим, як змія, остерігайся підступності. Якщо ж і зашкодить тобі вовк, якщо і наміриться розірвати тебе, то приготуйся перенести це, пам’ятаючи про того, хто говорить: «Вважають нас за овець, приречених на заколення» (Пс. 43, 23; Рим. 8, 36), дивлячись на Самого Господа, Який, «як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх» (Іс. 53, 7).
Прийде час і твоєї перемоги, коли ти переможеш, терплячи прикрощі разом із Христом. Господь не перечив і не волав, ніхто не чув Його голосу на вулицях. І апостол говорить, що він готовий «покарати всякий непослух, коли послух здійсниться» тих, котрі підкоряються (2 Кор. 10, 6). Довго терпить Бог, потерпи і ти, бо якщо нині страждає Христос у той же час, коли страждаєш ти, то заради Христа необхідно терпіти і служителю Христовому. Благай Його, і Він скоро вчинить помсту, покладе кінець лукавству грішників і підтримає праведного. «Бог — Суддя праведний, непохитний, довготерпеливий» (Пс. 7, 12). А довго терпить Він для того, щоб нас навернути до Себе. Йому слава навіки. Амінь.
