На Благовіщення Преславної Владичиці нашої Богородиці
Знову радісне благовістя, знову вістка про волю, знову відкликання назад, знову повернення, знову голос радості, знову звільнення від рабства. Ангел розмовляє з Дівою, оскільки з жінкою розмовляв змій. «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем» (Лк. 1, 26–27). Гавриїл був посланий об’явити спасіння всьому світові. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про повернення із неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб перемінити безчестя жіноцтва на честь. Гавриїл був посланий, щоби приготувати чистому Нареченому гідний чертог. Гавриїл був посланий, щоб заручити творіння з Творцем. Гавриїл був посланий до одушевленого палацу Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви, зарученої Йосифу, але збереженої для Сина. Був посланий безтілесний раб до чистої Діви. Був посланий вільний від гріха до нетлінної. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, який біжить перед денним світлом. Був посланий Гавриїл, який показує Того, Хто знаходиться в надрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, який показує на Того, Хто перебуває на троні й у вертепі. Був посланий воїн, який волає про таїнство Царя, — таїнство, яке пізнається вірою, не досліджується зайвою цікавістю, таїнство, якому поклоняємося, не виважуємо, ніби на вазі, таїнство, яке сповідуємо, а не вимірюємо.
«Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви». Про який шостий місяць йдеться? Про який? Від якого Єлисавета прийняла благовістя, від якого зачала Іоана. Звідки це видно? Нехай пояснить сам архангел, який говорить Діві: «Ось, — говорить він, — і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоч називають її неплідною» (Лк. 1, 36). «Шостого ж місяця». Шостий місяць зачаття Іоана. Необхідно було, щоб спочатку прийшов воїн, необхідно було, щоби спочатку явився охоронець, необхідно було, щоб спочатку проклав шлях вісник приходу Господа, «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем», але не одруженої, хоч «зарученої», але чистої. Чому «зарученої»? Щоб той розбійник скоро не довідався про тайну. Про те, що Цар прийде через Діву, лукавий знав, бо і він чув слова Ісаї: «Ось, Діва в утробі прийме» (Іс. 7, 14), і, звичайно, старанно пильнував усе, що було провіщено про Діву, щоб як тільки помітить, що ця тайна звершуються, приготувати безчестя. Тому Господь прийшов через заручену, Яка вже прийняла на себе зобов’язання.
«Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф» (Лк. 1, 26–27). Послухай, що творить про цього мужа і Діву пророк. «Запечатана книга, яку дадуть тому, хто вміє читати» (Іс. 29, 11). Ким є ця запечатана книга, якщо, звичайно, не чистою Дівою? Від кого вона дається? Звичайно, що від священиків. Кому вона буде дана? Теслі Йосифу. Цей Йосиф, який колись жив чесним шлюбом і мав синів, утратив дружину й решту часу жив у цнотливості, виховуючи дітей у повчанні і наставлянні Господньому. Адже відомо, що апостол Павло, прийшовши для проповіді і знайшовши одного із його синів, пише: «Іншого з апостолів я не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього» (Гал. 1, 19), — не як народженого від Діви Марії, але від Йосифа. Отже, коли священики віддали Марію цнотливому Йосифу і запропонували йому Її, вичікуючи зручного для шлюбу часу, тоді він, прийнявши Її, повинен був зберігати Діву в чистоті. Це пророк провістив набагато раніше. «Запечатана книга, — говорить він, — яку дадуть тому, хто вміє читати», тобто тому, котрий одружився, а він скаже: не можу прочитати. Чому не можеш, Йосифе?
— Не можу, — говорить, — прочитати, бо книга запечатана. Для кого вона зберігається?
— Вона зберігається в житло для Творця всіх.
Але повернемося до попереднього. «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви», отримавши, звичайно, такі накази:
— Слухай, ангеле, — було сказано, — будь слугою страшного таїнства, послужи таємному чуду. Мої співстраждання примушують Мене зійти, щоб знайти заблудлого Адама. Гріх зробив старим того, хто був створений на Мій образ, спотворив творіння Моїх рук, затьмарив красу, яку Я створив. Вовк заволодів Моєю отарою, райське житло спорожніло. Древо життя охороняється вогненним мечем, і місце насолоди зачинене. Я виявляю співчуття тому, хто зазнав нападу, і хочу впіймати ворога. Я хочу, щоб це було приховане від усіх сил, які знаходяться на небі, і тільки тобі довіряю таємницю. Іди до Діви Марії, відправляйся до одушевлених воріт, про які говорить пророк: «Преславно говорять про тебе, місто Боже!» (Пс. 86, 3). Відправляйся до Мого раю, обдарованого розумом, відправляйся до східного міста, відправляйся до житла, Яке гідне Мого Слова, відправляйся до другого неба на землі, відправляйся до легкої хмари й об’яви Їй про дощ Мого явлення. Відправляйся до святилища, Яке приготовлене для Мене, відправся до чертога Мого втілення, відправся до чистої шлюбної кімнати Мого тілесного народження. Скажи на вухо розумному Ковчегу, приготуй для Мене вхід для слуху. Але не доведи до збентеження, не збентеж душі Діви. Стань перед Святилищем зі скромністю. Насамперед звернися до Неї голосом радості, скажи Марії: «Радуйся, Благодатна!» (Лк. 1, 28), щоб Я виявив співстраждання до стражденної Єви.
Ангел почув це і, звичайно, роздумував про себе: незвичайна справа — слово перевершує думку. Страшний для херувимів, на Якого не сміють дивитися серафими, незбагненний для всіх ангельських сил, про яку подію сповіщає?! Сповіщає Діві про присутність у ній Своєї Особи, а вірніше — обіцяє їй про вхід через слухання! Той, Хто засудив Єву, поспішає так надзвичайно прославити її Дочку і говорить: приготуй Мені вхід для слухання! І чи може утроба вмістити Немісткого? Воістину страшне таїнство! Коли ангел розмірковував про це, Господь говорить йому:
— Чому бентежишся і дивуєшся, Гавриїле? Хіба недавно ти не був посланий Мною до священика Захарії? Хіба ти не подав йому добру вістку про народження Іоана? Хіба не наклав ти на ієрея кару мовчання за те, що не повірив? Хіба не засудив ти старця на позбавлення голосу? Хіба ти не провістив, хіба Я не затвердив? Хіба не сталося так, як ти благовістив? Хіба не зачала неплідна? Хіба не упокорилася утроба? Хіба не відступила хвороба безплідності? Хіба не втекла бездіяльність єства? Хіба тепер не принесла плід та, котра досі не приносили плодів? Хіба «буває безсилим у Мене — Творця якесь слово» (Лк. 1, 37)? Отже, чому ти охоплений сумнівом?
Що ж тепер ангел?
— Господи, зцілити вади єства, припинити бурю страждань, повернути мертвість органів до життєдайності, повеліти єству виявити силу народження, знищити неплідність в уже застарілих органах, видозмінити стебло, яке вже постаріло, до стану зеленіючого, раптом показати безплідну ниву матір’ю колосся — все це є справою Твоєї могутності, яка завжди звершується. І про це свідчать Сара і після неї Ревекка, і далі Анна, які були охоплені тяжкою хворобою безпліддя, а потім отримали від Тебе бажане. Але щоб народила Діва, Яка не знала мужа, — це вище законів єства. Але Ти сповіщаєш Діві і про Твоє пришестя. Межі неба і землі не вміщають Тебе, то як же вмістить Тебе дівоча утроба?
І Господь говорить:
— А як умістив Мене намет Авраама?
Ангел говорить:
— Бо він володів повнотою гостинності. Потім подумай, Господи, там Ти явився патріархові у наметі, розташованому біля дороги, і Ти, Котрий усе наповнюєш, пройшов повз. Як же витерпить вогонь Божества Марія? Престол Твій пломеніє, сяючи сяйвом, то невже Діва зможе без жаху носити Тебе?
— Так, звичайно, якби вогонь у пустелі заподіяв шкоди купині (Вих. 3), тоді, безсумнівно, зашкодила б і Марії Моя присутність. Якщо ж той вогонь, який знаменує явлення з неба Божественного вогню, тільки зросив купину, а не спалив, то що ти можеш сказати про Істину, Яка сходить не в полум’яному вогні, а у вигляді дощу?
Тоді, нарешті, ангел виконав те, що йому було велено, і, прийшовши до Діви і ввійшовши, звернувся до Неї, промовляючи: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1, 28). Уже диявол не проти Тебе, бо де колись ворог спричинив рану, там лікар накладає пластир. Звідки смерть почала свій напад, звідти життя влаштовує вхід для життя. Через жінку розливається зло, через дружину течуть блага. «Радуйся, Благодатна!» Не соромся, ніби заслуговуєш осуду, бо Ти стаєш Матір’ю Того, Хто засудив. «Радуйся, Благодатна!» Радуйся, Непорочна, Яка народжує Нареченого світу, який перебував у вдівстві. «Радуйся, Благодатна», бо Ти потопила в материнській утробі смерть. Радуйся, одушевлений Божий храме! Радуйся оселе, рівноцінна небу і землі! Радуйся, велике вмістилище немісткого єства!
Так лікар приступає до немічних, для тих, котрі сидять у темряві, являється Сонце правди; для тих, котрі у буревії, — якір і безпечна від морських хвиль гавань. Для рабів, непримиренно зненавиджених, народився Посланець і союз миру; невільників відвідав Спаситель; тих, котрі зазнали нападу ворогів, — надійний Покровитель з невимовною радістю і любов’ю, «Бо Він є мир наш» (Еф. 2, 14), — як говорить божественний Апостол, — мир, яким, о, якби нам завжди насолоджуватися, за благодаттю самого Христа і Бога нашого, Котрому слава навіки-віків. Амінь.
