Бесіда на слова «вийшов від кесаря Августа наказ» і «записатися» святій Богородиці
1. Улюблені! Коли наш Спаситель Ісус Христос мав народитися, від кесаря Августа виходить загальний наказ, який стосується всього світу. Оскільки всеосяжна благодать повинна була осяяти всю землю, тому певним чином справи суспільні стикаються з релігією. Так під час народження Спасителя видається один наказ для всього світу.
Отже, «вийшов від кесаря Августа наказ», щоби був проведений перепис по всьому світу для приготування єднання релігії, для приготування шляху для євангельської проповіді, для приготування напрямку вчення. Колись, звичайно, було багато місцевих начальницьких установ, не було такого всеосяжного наказу кесаря. А коли за допомогою проповіді віра благочестя повинна була поширитися по всьому світу, світ об’єднується під єдиним гаслом. І не тільки світ, але й земне з небесним, і задля користі людей, щоби Божественна істина ні від кого не була прихованою, благочестя сповіщається всім.
Кесар Август велить, а Йосиф підкоряється і бере Діву. Коли ти запитаєш елліна чи навіть самого юдея, чому Август сподобився честі так довго царювати (а він царював п’ятдесят шість років і чотири місяці), то вони не зможуть відповісти, бо, не знаючи причини речей і не вірячи Божій благодаті, думають, що надто тривалий час випав на його долю за певним жеребом. При ньому народився Ісус Христос. Тому, якщо Август був римським імператором і причому першим, то Христос, звичайно, прийняв на Себе звершення Божого Провидіння про Його втілення на початках римської імперії. Повинен був явитися жезл залізний, жезл, про який говорить Давид: «Будеш пасти їх жезлом залізним»; і: «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою, і краї землі у володіння Твоє» (Пс. 2, 9, 8). Отець начебто розмовляв із Сином і говорив:
— Юдеї відреклися від Твого Царства й образили Твою владу. Це — народ відкинутий, небагато тих, котрі навернулися. «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою, і краї землі у володіння Твоє». Не частку Палестини і не обрізаний народ, негідний і з душею без серця, але «дам Тобі народи у спадщину Твою, і краї землі у володіння Твоє». Ти ж «будеш, пасти їх», бо вони не захотіли коритися Євангелію, бо не захотіли сприйняти чудеса. «Будеш, пасти їх» не словом, а ділом і «жезлом залізним», римською владою. Тому вони підлеглі владі жезла.
Ісус, коли прийшов до Єрусалима і побачив у храмі торгівлю і корисливі заняття, — адже всередині продавали і купували, ввозячи туди товар під виглядом жертвоприношень, — то, зробивши жезл і бич із вірьовок, вигнав торгівців із храму, кажучи: «Не робіть дому Отця Мого домом торгівлі» (Ін. 2, 16). І якби вони прийняли той жезл, то не потрібно було б пасти їх «жезлом залізним». Та оскільки вони не сприйняли спасенного жезла, тому потрапили не під бич і не під слово, яке бичує людей зі здоровими почуттями, але під «жезл залізний». Вони часто хотіли позбутися його, однак «жезл залізний» їх уражав, не просто вдаряючи, але умертвляючи. Тому, коли «жезл залізний» почав володарювати за царювання Августа, саме тоді і народився Христос.
Влада римлян — це початок проповіді, четверте царство. Можна помітити, що це в пророків таємниче збережено, бо ані в Новому, ані в Старому Завіті нема нічого незаписаного, але Старий знаменував собою Новий, а Новий витлумачив собою Старий. І часто я говорив, що два завіти і дві рабині, і дві сестри, які, мовби охоронці, супроводжують єдиного Господа. Господь говорить через пророків, Христос проповідується в Новому Завіті. Нове не є новим, оскільки було провіщене Старим. Старий не згаснув, оскільки його витлумачує Новий Завіт. Ти можеш бачити, що Даниїл, надто юний віком, але із сивиною за пророчим даром, пророкував у Вавилоні. Чому у Вавилоні? Тому, що народ був відведений у неволю до Вавилона і сімдесят років провів в Ассирійській землі. Отже, там народжується Даниїл, там виховується, ні в чому не зазнавши шкоди на чужій землі. Він мав розсудливість отців і від юності стає пророком. Святий Дух увійшов у його душу, і, досягши 18-літнього віку, Даниїл почав свою пророчу діяльність. Багато про що він пророкував, серед чого витлумачуються і чотири царства.
Навуходоносор, ассирійський цар, бачив в одному ідолі чотири різновиди — одне тіло, але чотири кольори. Ідол мав золоту голову, груди мав срібні, живіт мав мідний, а ноги мав залізні. Цей ідол складався із чотирьох речовин (Дан. 2, 31–33). Цар побачив, але не було того, хто б розтлумачив. Прийшли маги, прийшли халдеї, були приведені віщуни, були покликані ті, котрі завжди вводили царя в оману, і що ж вони говорять? Скажи нам сон, і ми витлумачимо його (Дан. 2, 4). Отже, Бог, улаштовуючи так, щоб вони не обманули його, як завжди, стирає із пам’яті царя образ сновидіння. Тому цар сказав: «Розкажіть мені сон» (Дан. 2, 9). Та оскільки вони щиро визнавали, що неможливо розповісти сон іншого, а вони розтлумачать тільки тоді, коли почують про нього, тому цар запрошує Даниїла, про якого стало відомо, що він сильний у таких речах. І він входить до царя Навуходоносора після того, як Святий Дух відкрив йому зміст сну, і говорить до царя:
— Царю, ти бачив це і це.
І водночас зі словами пророка, які він слухав, згадував про сон, і почуте нагадало йому про видіння. Отже, пророк розповідає цей сон і після того, як розповів сон, він уже став тлумачем, гідним довіри. І говорить:
— Ідол, якого ти бачив, це — чотири царства, бо чотири царства будуть на землі (Дан. 2, 37–43). Той ідол був цільний і стояв, як одне тіло. Але ти, царю, побачив, що без участі рук відірвався камінь і розтрощив ідола, і камінь зайняв і наповнив усю землю. Ось те, що ти побачив: ти побачив чотири царства. «Ти — це золота голова» (Дан. 2, 38).
Адже першими царювали ассирійці, дуже багаті і дуже пишні, і дуже зніжені. І говорить йому: «Ти — це золота голова. Після тебе постане інше царство, нижче за твоє» (Дан. 2, 38–39). Адже після ассирійців царювали перси і мідійці. І ці були досить славними. Третім постане царство мідне — царство греків і македонян, коли Олександр, будучи в Елладі, спорядив війська, напав на Персію, скинув Дарія і його царство підкорив своїй влади. Отже, він зрівняний з міддю через милозвучність мови. Елліни, які були з Олександром, і сам Олександр, були красномовними, а тому були порівняні з міддю. Бо золото, хоч і блистить, однак немилозвучне, так само і срібло. А мідь, хоч і гірша якістю, зате більш милозвучна щодо подання звуку. Тому він говорить:
— Третє царство — те, яке порівнюється із міддю, а четверте царство й останнє — залізне (Дан. 2, 40).
Отже, «будеш пасти їх жезлом залізним» (Пс. 2, 9). Поглянь на правдивість пророцтва. Даниїл бачив, що камінь відсічений від гори без допомоги рук. Як відсічений? Не залізом, без допомоги рук, бо Діва народжує без сторонньої допомоги. Камінь же вразив ідола, перетворився на велику гору і наповнив увесь світ. Один камінь заповняє всю землю. Той «камінь відірвався від гори без допомоги рук…, і зробився великою горою, і наповнив усю землю» (Дан. 2, 34–35).
2. Який це камінь? Слухай, що говорить Ісая: «Ось, Я покладаю в основу на Сіоні камінь…, камінь спотикання і камінь спокуси (Іс. 28, 16; 8, 14). «Але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться» (Рим 9, 33). Але не тільки Ісая говорить про цей камінь, а пророкує і Давид: «Камінь, що занедбали будівничі, став в основу кута. Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших» (Пс. 117, 22–23). Якого кута? Всякий кут зв’язує собою дві стіни, а цей Камінь зв’язав Новий і Старий Завіт, два народи: з язичників та юдеїв. Чому? «Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших». Не в очах усіх, але в очах нас, віруючих. Тому, коли бачиш, що Церква з юдеїв та еллінів зберігається одним Каменем, саме тоді нехай приходить тобі на згадку сказане.
Але, звичайно, хто-небудь може спитати, де серед нас є будь-хто з юдеїв? Із еллінів — тих ми бачимо. А ті, котрі з юдеїв, де вони? А звідки був Павло? Звідки був Петро? Звідки був Андрій? Звідки Іоан? Звідки багатотисячна Церква в Єрусалимі? Насамперед — з юдеїв, а потім — з еллінів. Коли увірували ті, котрі були серед них, маючи задатки благочестя, тоді прийшов залізний жезл і розсіяв тих, котрі залишалися в невір’ї, оскільки «Ти будеш пасти їх жезлом залізним і, як сосуд глиняний, розіб’єш їх» (Пс. 2, 9). Чому «як сосуд глиняний»? Якщо впаде глина, ще будучи вологою, то вона повертається до попереднього стану, а коли вже буде виготовлена посудина, випалена вогнем, і стане цілком сухим глиняним черепком, то після того, як буде розбита, вже не може повернутися до попереднього стану. «Ти будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
Звичайно, Христос народжується під час царювання царства залізного. «Камінь відірвався від гори без допомоги рук». Поглянь на однакові справи і на однакові слова: камінь розбив ідола і припинив існування царств, котрі були на землі, «зробився великою горою і наповнив усю землю». Навуходоносор, цар, побачив цей сон, однак забув сон, щоб не зміг розповісти магам і щоб за звичаєм не був обманутий ними, почувши від них одне замість іншого.
Отже, через деякий час сам Даниїл бачить інший сон. Однак то був не сон, а одкровення через видіння. Йому здавалося, що він знаходиться біля моря. І говорить Даниїл: «Чотири великих звірі вийшли з моря» (Дан. 7, 3). Але тихо і поступово підемо за образом пророцтва. «Вийшли, — говорить він, — чотири великих звірі з моря, несхожі один на одного». І, за його словами, між ними досить велика відмінність. «Перший — як левиця, але в нього крила орлині» (Дан. 7, 4). Там ти маєш золото, тут — левицю. Чому тут — левиця, а там — золото? Там — золото через розкіш і багатство, а тут — левицю через жіночу стать і жіночу ніжність, але все ж таки — звіра. «Перший — як левиця». Другого ж звіра побачив, як ведмедя, який «стояв з одного боку» (Дан. 7, 5). Там — срібло, тут — ведмідь через жорстокість. Третього звіра, говорить він, бачив, «як барса» (Дан. 7, 6), — найбільш швидкий звір. Оскільки Олександр, цар македонський, дуже швидко звершив навалу на схід, тому він порівнюється з барсом. Там мідь через милозвучність мови Еллади, а тут барс через досить велику швидкість нападу.
Говорить і про четвертого звіра, однак не називає імені, а називає страшним, страшним понад усяку міру. «У нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх колишніх звірів», які були до нього (Дан. 7, 7). Це був страшний звір. Пророк не назвав його імені. Адже це місце пророцтва повинно би бути зрозумілим, оскільки пророк відносив його до римлян. Тому, щоб це царство не зазнало наруги, він залишає цього звіра без імені.
— Коли ж, — говорить він, — я побачив цього четвертого звіра, то злякався і затремтів, бо він був дуже страшний і жахливий: усе топтав, усе руйнував, усе пожирав, над усім необмежено царювати. Куди направлявся, там усе підкоряв своїй владі.
І що говорить пророк?
— Раптом я побачив ріку вогненну. «Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями… Тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним» (Дан. 7, 9–10), Ветхим днями. «Розкрилися книги… І ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями» (Дан. 7, 10, 13).
Що ж тут відбулося? Уже не звірі, вже не море, вже не страх перед звіром, а Він отримав владу і Сам став необмежено панувати: «Володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине» (Дан. 7, 14), бо влада Його — із роду в рід. «Тут, — говорить пророк, — кінець слова» (Дан. 7, 28).
Отже, пророк бачив чотири царства так, як личило тому, хто відійшов від земних справ, а цар, бачив чотири царства в золоті і сріблі, і міді, і залізі, як личило йому. Якби цар побачив царства під виглядом звірів, а потім Даниїл витлумачував би йому, то було б незручно говорити йому: ти — перший звір, оскільки це було б образливим для нього. Але цар бачить, як цар, а пророк бачить подібне, тільки в іншому образі.
Це нами сказано, улюблені, не даремно і не без причини ми розглянули цю стародавню історію, а для того, щоб ви переконалися, що царство Августа було прославлене, було вшановане, було звеличене, було довготривалим, бо за нього народився Христос, і той муж був настільки вшанований, що навіть ім’я його стало символом достоїнства. Вам треба знати, що він царював п’ятдесят шість років. Коли ж виповнилося сорок два роки, народився Христос. Отже, Христос виховувався протягом п’ятнадцяти років його царювання. За Августом же один за одним були Тиверій. Вісімнадцятого року царювання Тиверія Христос іде на хрест і страждає, і воскрес, і вознісся. Тому за Августа Він жив п’ятнадцять років, за Тиверія — вісімнадцять. Ісус, за царювання кесаря Тиверія, будучи тридцятилітнім, відкрив Своє Божество перед учнями і проповідував потім три роки. Скрізь вшановується Тройця, тому, проповідавши упродовж трьох років, на вісімнадцятому році царювання Тиверія йде на страждання, звершивши у плоті домобудівництво.
3. Отже, щоб нам відновити те читання: «У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі» (Лк. 2, 1). Цей перепис — з’ясування справ, перше відкриття істини, щоб рід людський не залишався у невідомості, — це перший перепис. Невже пророки змовчали про це? Повернемося до Старого Завіту, розглянемо юдейські справи і справи юдейського безвір’я. Закликаю у свідки Давида, мужа гідного довіри, якщо про нього є бодай один спогад, шанованого в юдеїв, який заслуговує віри в очах Церкви. Отже, що ж говорить Давид? «Господь напише в переписі народів і владик цих» (Пс. 86, 6).
Це — слова пророка, а ось справи євангельські: «Цей перепис був перший…Пішов також, — говорить (Євангеліє), — і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, Яка була вагітна» (Лк. 2, 2, 4–5), — бо зачаття можливе тільки у шлюбі. «Коли ж вони були там, настав час народити Їй. І народила Сина свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостинниці» (Лк. 2, 6–7). Немає нічого більш простого, ніж ця справа. Немає нічого більш убогого, ніж народження Ісуса. Ісус зробився убогим заради нас, хоч був багатим. Марія поклала Спасителя в яслах. Не було нічого, що можна було б підстелити, нічого, чим би вкритися. Для Спасителя не потрібне було таке піклування про Нього і не потрібна зовнішня турбота, бо ж і зачинається Він не за законами природи. Достатньо було служіння з боку Діви. Він Сам був Сотворителем усього.
Отже, говорить (Писання): «Поклала Його в ясла… У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою» (Лк. 2, 7–8). Матфей говорить, що прийшли маги, а Лука, що «у тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою». Там маги, тут пастухи. І прийшов до них ангел, сповіщаючи про великі справи: «Я благовіщу вам радість велику… Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель» світу (Лк. 2, 10–11). І коли цей ангел говорив, відкрилися небеса і з’явився спільний згоджений спів тих, котрі вихваляють і виголошують: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління!» (Лк. 2, 14). Все повинно поєднатися: небо і земля вступити в єднання для того, щоб долішнє стало верхнім, щоби був мир і в ближніх, і в тих, котрі були віддаленими. Тому пастирі слухають радісну звістку. Чому пастирі? Бо ми заблудилися, наче вівці. Саме тому прийшов Пастир для світу — Христос Ісус, Спаситель світу, і пастирі отримують радісну звістку про Пастиря, і — «слава у вишніх Богу». Люди повинні були прославляти і підносити подяку Тому, Хто послав на землю мир, бо люди звільнилися від ворожнечі, яка була між ними і Богом. «У людях благовоління» — необхідно було, щоб люди побачили добре в тому, що відносилося до благочестя.
Отже, пастирі, отримавши радісну вістку і вислухавши слово, побачили звершення. Вони прийшли до печери і не побачили ложа, не побачили постелі, не побачили приготування трапези, але сидячу Марію, Йосифа і Дитя, Яке лежало. Євангеліст спочатку не говорить про батька, але насамперед говорить про Марію, бо Вона — істинна Мати. А вірніше — і Вона Сама від Себе не є матір’ю, оскільки не народила природно, а зачала надприродно. Вона не знала того, що відбувається, але була знаряддям Художника.
Отже, вони побачили Марію і Йосифа, і Дитя. Почувши слово, вони самі побачили звершення справи, здивувалися, були спасенні. Дитя, звичайно, лежало, терпеливо переносячи поки що ще недосконалий розвиток тіла та його ріст. І, як художник бере і готує інструмент, щоб, наприклад, гравець на цитрі потім скористався цитрою чи стрілець належним чином потім скористався луком і стрілою, так й Ісус, входячи в спілкування зі всіма, поступово росте. Чому ж не раптом? Чому відразу не став досконалим мужем? Він прийшов, щоб наслідувати наше єство, щоб освятити тлінність через приклад. Звичайно, якби Він прийшов у досконалому віці, то єретики поспішили б говорити:
— Діва не народила Його, Він не сприйняв тлінності від нашого роду.
Отже, Він народився від Діви, прийняв загальну тлінність, щоб освятити Адама — Своє створіння. І тому Він ріс потроху і хоч, як людина, перебував між людьми, однак, будучи Господом єства, жив безгрішно. Тому, коли ти почуєш про Нього, як про Дитя, то пригадуй пророцтво Ісаї, яким він провістив: «Немовля народилося нам…; владарювання на раменах Його…:, Бог кріпкий, Князь миру, Отець вічності» (Іс. 9, 6). Коли почуєш про Дитя, не нехтуй назвою, але дивуйся людинолюбству Бога і дивуйся звершенню спасіння, щоб ти став гідним слухання євангельських слів, щоб ти, супроводжуваний вірою, у терпеливості, вправляючись у благочесті, удосконалюючись любов’ю, став цілком неушкодженим у Христі Ісусі Господі нашому, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь.
