«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориАпологети

Святий Іустин Філософ. Розмова з Трифоном юдеєм

1.

Одного разу вранці під час моєї прогулянки алеями Ксисту я зустрів якогось чоловіка у супроводі інших, який сказав мені: «Здрастуй, філософе!» І після цих слів він негайно повернувся до мене і почав прогулюватися поруч зі мною, те ж зробили і його друзі. Я у свою чергу привітав його і запитав, що йому потрібно від мене?

— Я дізнався, — сказав він, — від Коринфа, послідовника Сократа, в Аргосі, що не потрібно нехтувати або зневажати людей, які носять такий, як у тебе, одяг, але потрібно виявляти їм всіляку повагу і вступати в бесіду з ними; можливо, з такого звернення буде яка-небудь користь для тієї людини або для мене, адже для обох добре, якщо той або інший отримає користь. Ось чому, коли я бачу кого в такому одязі, то з радістю підходжу до нього; з тієї ж причини і тепер охоче звернувся до тебе зі своєю бесідою, і ці люди слідують за мною також в надії почути від тебе що-небудь корисне.

— Хто ж ти, найчудовіший із смертних? — сказав я сміючись.

Він відверто сказав мені своє ім’я і народження. «Мене звуть Трифоном, — сказав він, — я єврей обрізаний, в останню війну залишив свою батьківщину, поселився в Греції і живу здебільшого в Коринфі».

— Як же ти можеш — запитав я, — отримати стільки користі від філософії, скільки від твого законодавця і пророків?

— Чому ж ні? — відповідав він. — Чи не про Бога завжди говорять філософи, і чи не мають всі їхні міркування своїм предметом Його єдність і провидіння? Чи не є справжнім завданням філософії — досліджувати природу Божества?

— Звичайно, — сказав я, — така і наша думка. Але багато хто з філософів абсолютно байдужий до того, чи є один або багато богів, і їх провидіння розповсюджується на кожного з нас або ні, нібито це пізнання ніскільки не веде до щастя. Вони навіть прагнуть довести нам, що Бог промишляє про світ, але тільки в загальному, про роди і види істот, а про мене і про тебе, і про кожного окремо не піклується, хоч би ми молилися йому цілі ніч і день. Легко зрозуміти, до чого схиляється у них таке мудрування: воно надає безстрашність та свободу і вчителям і їхнім послідовникам робити і говорити, що їм завгодно, не боячись покарання і не чекаючи якої-небудь нагороди від Бога. Та й чого зрештою можуть сподіватися або боятися люди, які стверджують, що завжди буде одне і те ж, що я і ти знову житимемо, як тепер, не ставши ні кращими, ні гіршими. Але інші, відштовхуючись від думки, що душа безсмертна і безтілесна, думають, що не можуть підпасти під покарання, якщо зробили що-небудь зле, оскільки безтілесне недоступне стражданню; якщо ж душа безсмертна, то вона не потребує чого-небудь від Бога.

Тоді Трифон сказав з приємною усмішкою:

—  А ти як думаєш про це, яка твоя думка про Бога і яка твоя філософія, скажи нам.

2.

 — Я скажу тобі, що думаю, — відповідав я. — Філософія істинно є найбільшим і дорогоцінним здобутком в очах Божих: одна вона приводить нас до Бога і робить нас угодними Йому, і істинно святі ті, які спрямували свій розум до філософії; але багато хто не вгадав, що таке філософія і для якої мети вона послана людям, інакше б не було ні платоніків, ні стоїків, ні перипатетиків, ні теоретиків, ні піфагорійців, тому що знання тільки одне. Чому ж вона розділилася на багато сект, я маю намір тепер сказати. Трапилося, що перші, які займалися філософією і стали через це знаменитими, мали таких послідовників, які самостійно не дослідили істину, але, вражені тільки мужністю і стриманістю вчителів, разом з новизною їхніх вчень прийняли за істину те, що кожен з них дізнався від свого вчителя; а потім і вони у свою чергу передавали своїм послідовникам такі ж й інші подібні до них поняття і стали відомими кожен під тим ім’ям, яким називався родоначальник їхнього вчення. Таким чином, і я сам, коли вперше побажав ознайомитися з одним із них, віддав себе в керівництво стоїка; але коли я прожив з ним досить часу і пізнання моє про Бога аніскільки не зросло (бо він сам не мав і не вважав необхідним мати таке пізнання), то я відстав від нього і звернувся до іншого, який називався перипатетиком, людині дотепній, як він сам про себе думав, він потерпів мою присутність кілька днів, а потім зажадав від мене призначити плату, щоб наша співбесіда не була для нас даремною. З цієї причини я залишив і його, вважаючи його негідним імені філософа. Але оскільки моя душа жадала дізнатися про те, що складає сутність і найголовніший предмет філософії, то я прийшов до знаменитого піфагорійця, людини, яка дуже пишалася своєю мудрістю. Коли я оголосив йому про своє бажання стати його слухачем і учнем, він запитав мене: «А чи вчився ти музиці, астрономії і геометрії? Чи думаєш, що можна зрозуміти що-небудь з науки, яка веде до щастя, якщо ти раніше не займався ґрунтовно тим, що відволікає душу від плотського і готує її до розумового, так щоб вона була здатна споглядати красу і добро в їхній сутності?» Після того він багато говорив про користь цих пізнань і про необхідність їхнього вивчення і відіслав мене, коли я зізнався в їхньому невіданні. Природно, я засмутився через те, що руйнувалася моя надія, і тим більше, що я вважав його людиною з деяким знанням; але з іншого боку думаючи, як багато часу мені було потрібно віддати тим наукам, я не зважився на подальшу відстрочку. Серед таких труднощів мені прийшло на думку спробувати також платоніків, тому що і вони користувалися великою славою. Один із знаменитих платоніків, чоловік розумний, недавно лише прибув в наше місто; з ним я займався багато часу, вдосконалювався і робив швидкі успіхи з кожним днем. Мене сильно захоплювало Платонове вчення про безтілесне, і теорія ідей додавала крил моїй думці; незабаром, здавалося, я став мудрецем, і у своїй безрозсудності сподівався скоро споглядати самого Бога, бо такою є мета платонової філософії.

3.

У такому настрої одного разу, коли мені спало на думку вдатися до глибокого спокою і віддалитися від всякого людського сліду, я відправився в одне місце недалеко від моря. Коли я наближався до того місця, де я хотів залишитися наодинці з самим собою, раптом з’явився древній старець, поважний виглядом, з приємною і поважною поставою, який йшов слідом за мною на недалекій відстані. Повернувшись до нього, я зупинився і пильно подивився на нього.

—  Ти знаєш мене? — запитав він.

—  Ні, — сказав я.

—  Чому ж так дивишся на мене? — сказав мені.

—  Дивуюся, — відповідав я, — що ти зустрівся в тому ж місці зі мною; я не очікував побачити тут кого-небудь з людей.

—  Я турбуюся — відповідав він, — про деяких з моїх домашніх: вони відлучилися, і я приходжу сюди виглядати їх, чи не з’являться вони звідкілясь. А ти навіщо тут?

—  Я люблю, — сказав я, — такі прогулянки, де ніщо не турбує мій розум і я можу розмовляти з самим собою, не побоюючись перерви: ці місця вельми зручні для розумових занять.

—  Так ти є любителем розмірковувати, — сказав він, — а не справ істини, і не прагнеш бути більше діяльним мудрецем, ніж софістом.

—  Що ж може бути кращим, — відповідав я, — за те заняття, як довести, що розум володарює над усім, і що людина, яка зробила його своєю опорою і підтримується ним, може дивитися на блукання і прагнення інших і бачити, що вони не роблять нічого розумного, нічого угодного Богу. Без філософії і здорового глузду ніхто не може володіти мудрістю. Тому всяка людина повинна філософствувати і вважати це справою найважливішою і найпрекраснішою, а інше — другорядним і третьорядним, і якщо щось робиться з філософією, то буває в міру і достойним пошани, а без неї — шкідливе і принизливе для тих, які беруться за це.

—  Отже, філософія надає щастя? — запитав він.

— Дійсно, — сказав я, — і тільки вона.

—  Але що таке філософія, — сказав він, — і що за щастя дає вона, скажи мені, якщо ніщо не заважає?

— Філософія, — відповідав я, — є знанням про суще і відання істини, а щастя є нагорода цього знання і мудрості.

—  А що ти називаєш Богом? — запитав він.

—  Те, що завжди перебуває одним і тим самим, будучи причиною буття інших істот, дійсно є Богом. Такою була моя відповідь старцю, і він слухав її із задоволенням. Потім знову запитав мене.

—  Чи не є знання спільною назвою для різних речей? Тому що той, хто у всіх мистецтвах є досвідченим і в якому-небудь із них, називається знавцем: так є в мистецтві керування військом, мореплаванні і медицині. Але не так у речах божественних і людських. Чи є якесь знання, яке давало б нам відання про речі божественні і людські, а також про те, що в них є божественне і справедливе?

—  Звичайно є, — відповідав я.

—  Що ж? Чи можна знати Бога і людину так само, як ми можемо знати музику, арифметику, астрономію і тому подібне?

—  Аж ніяк, — сказав я.

—  Отже, ти несправедливо відповідав на моє питання, — заперечив він. — Бо інші пізнання здобуваються нами за допомогою досвідченості або роздумів, а інші виходять через видіння. Якщо хто-небудь сказав би тобі, що в Індії є тварина, за своєю природою несхожа на всіх інших, але така-то або така, багатообразна і різнокольорова — ти не мав би про неї пізнання доки не побачив би її, і не міг би нічого сказати про неї, якби не почув про неї від очевидця.

—  Звичайно так, відгукнувся я.

—  Як же, запитав він, — філософи можуть мислити або говорити правильно про Бога, коли вони не мають пізнання про Нього, не бачили Його, і не чули про Нього?

—  Звичайно, отче, — відповідав я. — Божество не може бути видиме очима, як інші живі істоти: воно може бути осягнуте лише розумом, як говорить Платон, і я вірю йому.

4.

 —  Чи є в нашому розумі, — запитав він, — сила такої природи і об’єму, щоб могла осягнути те, що не було раніше сповіщене за допомогою відчуттів? Або чи побачить коли розум людини Бога, якщо не буде він наставлений Святим Духом?

—  Платон говорить, — відповідав я, — що таким є око розуму, і для того воно дане нам, щоб ми могли за його допомогою, коли воно чисте, споглядати те істинно суще, яке є джерелом всього того, що пізнається розумом, яке не має ні кольору, ні форми, ні величини, ні чого-небудь іншого видимого оком, але є істотою тотожною собі, вищою всякої суті, невимовною, нез’ясованою, єдино прекрасною і благою, яка раптово виявляється в благородних душах внаслідок їхньої спорідненості і бажання бачити Його.

— Яку ж спорідненість, — запитав він, — ми маємо з Богом? Хіба душа божествена і безсмертна є частиною того верховного Розуму? Як вона бачить Бога, таким само чином і ми можемо нашим розумом осягати божество і через те вже нині блаженствувати?

—  Абсолютно так, — сказав я.

—  Невже душі всіх тварин, — запитав він, — осягають Його? Або душа людини одного роду, а душа коня або віслюка іншого?

—  Ні, — відповідав я, — але душі у всіх однакові.

—  Чи побачать Бога і коні, і віслюки, — сказав він, — або чи бачили вони Його коли-небудь?

—  Ні, відповідав я, — і небагато хто з людей бачить Його, але тільки ті, які жили праведно і стали чистими через справедливість і всяку чесноту.

—  Значить, людина бачить Бога, — заперечив він, — не за своєю спорідненістю з Ним і не тому, що має розум, але тому, що є стриманою і справедливою.

—  Так, — сказав я, — і ще тому, що вона обдарована здатністю мислити про Нього.

—  Що ж? А кози або вівці чи обожнюють кого?

—  Нікого, — сказав я.

—  Чи побачать Бога, за твоїм міркуванням, і ці тварини? — запитав він.

—  Ні, тому що їхнє тіло перешкоджає їм.

—  А якби ці тварини могли говорити, — сказав він, — будь впевнений, що вони з більшою справедливістю засуджували б наше тіло. Але тепер допустімо це, і нехай буде так, як ти говориш. Скажи мені ось що: чи бачить душа Бога тоді, коли вона знаходиться в тілі, чи коли звільниться від нього?

—  І в той час, поки існує в людському вигляді, — сказав я, — вона може споглядати Бога розумом, але особливо тоді, коли відійде від тіла й існуватиме самостійно, вона досягне Того, що любила цілком і назавжди.

—  Чи пам’ятає вона про це, коли знову з’єднується з людським тілом?

—  Не думаю, — сказав я.

—  Яка ж користь для душ, які бачили Бога, або яку перевагу має чоловік, що бачив Його, перед тим, який не бачив, якщо він не пам’ятає навіть того, що вона бачила Його?

—  Не можу сказати, — відповідав я.

—  А що терплять ті, які визнані недостойними цього споглядання?

—  Вони заключаються, ніби в кайдани, в тіла деяких тварин, і це їхнє покарання.

—  Чи знають вони, що саме з цієї причини вони поміщені в такі тіла і що вони згрішили?

—  Не думаю.

—  Здається, що і для цих душ немає ніякої користі від покарання; зрештою, не можна сказати, що вони караються, якщо не усвідомлюють покарання.

—  Звичайно, ні.

—  Отже, душі не бачать Бога, не переходять в інші тіла, інакше вони знали б, що вони можуть бути покарані таким чином і боялися б зробити потім і найлегший гріх. Але я згідний, — продовжував він, — що душі здатні розуміти, що є Бог, і що справедливість і благочестя — добро.

—  Справедливо говориш, — сказав я.

5.

 — І ці філософи нічого не знають про такі речі, бо не можуть сказати навіть, що таке душа.

—  Це здається несправедливим.

—  Інакше не слід називати її безсмертною, бо якщо вона безсмертна, то і безпочаткова.

—  На думку деяких платоніків, вона безпочаткова і безсмертна.

— І сам світ ти називаєш безпочатковим?

—  Деякі стверджують це, але я не згідний з ними.

—  Справедливо робиш. Бо яка підстава думати, щоб тіло, що має таку твердість і силу опору, складне і змінне, яке щодня руйнується і оновлюється, не утворилося з якої-небудь причини? Якщо ж має початок, то і душі з необхідності отримали початок і можуть перестати існувати: бо вони сотворені для людей і інших тварин, навіть якщо, на твою думку, вони утворилися окремо, а не разом із своїми тілами.

— Здається, це справедливо.

—  Отже, вони не безсмертні.

—  Ні, тому що і сам світ, як ми бачили, отримав початок.

—  Але в той же час я не стверджую, щоб душі знищилися, тому що це було б вельми вигідним для злих. Що ж буває із ними? Душі благочестивих знаходяться в кращому місці, а злі і беззаконні — в гіршому, чекаючи тут на час суду. Таким чином, ті, які виявилися достойними бачити Бога, вже не вмирають, а інші караються, доки Богу угодно, щоб вони існували і були покарані.

—  Чи не те ж саме ти говориш, що і Платон в Тімеї викладає щодо світу: він, за його словами, схильний до руйнування, оскільки отримав початок, проте не руйнуватиметься і не піддається жеребу смерті, тому що так хоче Бог? Чи не думаєш ти, що це саме стосується як душі, так і взагалі всіх речей? Бо все, що після Бога існує або існуватиме, має тлінну природу і може руйнуватися і знищитися; один Бог безпочатковий і непорушний і через те Він є Бог, все ж інше після Нього має початок і підлягає руйнуванню. Тому душі смертні і підпадають покаранню, бо якби вони були безпочаткові, то не грішили б і не були б заражені дурістю, не були б то боязкими, то знову зухвалими, добровільно не переселялися б у свиней, змій і собак, не могли б бути до того змушені, тому що вони безпочаткові. Бо одне безпочаткове схоже з іншим безпочатковим, так само і тотожне йому; і одного не можна ставити вище за інше за силою або за честю. Звідси неможливо, щоб існувало багато безпочаткових істот, бо якби була якась відмінність між ними, то скільки б ти не шукав, не знайшов би причини цієї відмінності, тягнучись думкою в безкінечність, зрештою, після всіх трудів ти зупинишся на одному безкінечному і це назвеш причиною всіх речей. Хіба цього не знали, — говорю, — Платон і Піфагор, мудреці, які стали для нас ніби стіною і оплотом філософії?

6.

 — Мені немає діла, — відповідав старець, — до Платона і Піфагора, і взагалі ні до кого, хто б розділяв їхні думки. Але істина ось у чому: ти дізнаєшся про це з наступного. Душа або сама є життям, або тільки отримує життя. Якщо вона є життям, то оживотворює що-небудь інше, а не саму себе, так само, як рух рухає швидше що-небудь інше, ніж сам себе. А те, що душа живе, ніхто не заперечуватиме. Якщо ж живе, то живе не тому, що є життям, але тому, що причасна життю: причасне чому-небудь різниться від того, чому причасне. Душа причасна життю, тому що Бог хоче, щоб вона жила, і тому може перестати колись жити, якщо Бог захоче, щоб вона більше не жила. Бо душі не властиво жити так, як Богу; але як людина існує не завжди, і її тіло не завжди сполучене з душею, коли потрібно руйнуватися цьому союзу, душа залишає тіло і людина вже не існує, так і від душі, коли потрібно, щоб її більш не було, віднімається життєвий дух, і душа вже не існує, а йде знову туди, звідки вона взята.

7.

 —  Якому ж учителеві, — запитав я, — людина може довіритися або звідки чекати допомоги, якщо немає істини і у цих філософів?

—  Були колись люди, які набагато древніші за кого-небудь з цих, яких вважали за філософів, — люди блаженні, праведні й угодні Богу, які говорили Духом Святим і передбачили майбутнє, яке і збувається нині: їх називають пророками. Вони одні і назвали, і сповістили людям істину, не дивлячись ні на кого, не боячись, не захоплюючись славою, але говорили тільки те, що чули і бачили, коли були сповнені Святим Духом. Їхні писання існують ще и досі, і хто читає їх з вірою — отримає багато напоумлення щодо початку і кінця речей, так само як із того, що повинен знати філософ. Вони в своїх промовах не пускалися в докази, бо вони вищі за всякий доказ, будучи достовірними свідками істини; самі події, які вже здійснилися і які до тепер ще здійснюються, змушують приймати їхні свідчення. Також заради чудес, які сталися, вони заслуговують віри, тому що прославляли Творця всього, Богом Отця, і сповіщали про посланого від Нього Христа Сина Його; чого не робили і не роблять лжепророки, сповнені духа неправди і нечистоти: останні навпаки насмілюються звершувати деякі чудеса для дивування людей і поширюють славу духів неправди і демонів. Але ти перш за все молись, щоб відкрилися тобі двері світла, бо цих речей нікому не можна бачити або зрозуміти, якщо Бог і Христос Його не подадуть розуміння.

8.

Сказавши це і багато чого іншого, що повторювати тепер не час, старець віддалився, вселяючи в мене роздуми про його слова, і я більше не бачив його. Але в моєму серці негайно зайнявся вогонь, і мене обійняла любов до пророків і тих мужів, які є друзі Христові; і, роздумуючи з самим собою про його слова, я побачив, що ця філософія є єдина, тверда і корисна. Отже, таким саме чином я став філософом. Бажав би я, щоб і всі були однієї думки зі мною і не відверталися від учення Спасителя; бо воно вселяє якийсь страх і володіє силою вражати тих, які відвернулися від істинного шляху, і разом служить солодким заспокоєнням для тих, які живуть згідно з ним. Тому, якщо скільки-небудь піклуєшся про самого себе і бажаєш собі спасіння, і сподіваєшся на Бога, ти тепер можеш зручно, якщо не цураєшся праці, пізнати Христа Божого і, ставши досконалим учнем, досягнути блаженства. При цих словах, мій любий, супутники Трифона засміялися, а сам він, посміхнувшись, сказав:

—  Я схвалюю дещо з того, що ти говорив, і дивуюся з твоєї ревності про божественне, але краще було б тобі слідувати філософії Платона або когось іншого і жити в подвигу терпіння, стриманості і цнотливості, ніж спокушатися помилковими словами і йти за людьми, які нічого не варті. Бо якщо б ти залишався вірний тим філософським початкам і жив бездоганно, то залишалася б для тебе ще надія на кращу долю; але тепер, коли ти залишив Бога і поклав свою надію на людину, які засоби спасіння залишаються для тебе? Тому, якщо хочеш послухатися мене (бо я вже дивлюся на тебе, як на друга), то спершу прийми обрізання, потім, як узаконено, дотримуйся суботи і свят і новомісяч Божих, і взагалі виконуй все, написане в законі, і тоді, можливо, тобі буде милість від Бога. Щодо Христа, якщо Він народився і знаходиться де-небудь, то Він невідомий іншим, не знає сам себе і не має ніякої сили, доки не прийде Ілля, не помаже і не виявить Його всім. А ви, християни, прийняли неправдиву чутку і уявили собі якогось Христа і заради Його так безрозсудно губите ваше життя.

—  Вибачливо тобі, людино, — заперечив я, — і нехай проститься тобі це: ти говориш про те, чого не знаєш; йдеш за вчителями, які не розуміють писань, і навмання говориш, що спаде тобі на думку. Якщо ж тобі угодно прийняти докази того, що ми не захоплені в оману і не перестанемо сповідувати Христа, хоч би за це і падали на нас всякі образи від людей і найжорстокіший тиран примушував нас до зречення: то я доведу тобі, якщо ти тут залишишся, що ми повірили не порожнім байкам і не бездоказовим словам, але вченню, яке сповнене Святого Духа і рясніє силою і благодаттю.

9.

На це знову засміялися супутники Трифона і підняли непристойний галас. Тоді я встав і був готовий піти від них; але Трифон взяв мене за одяг і сказав, що не відпустить мене, доки я не виконаю своєї обіцянки.

— Тоді не дозволяй твоїм товаришам, — відповідав я, — так шуміти і поводитися непристойно; але якщо хочуть, нехай слухають мовчки або залишать нас, якщо у них є важливіша справа; а ми, ходячи і відпочиваючи, продовжуватимемо бесіду.

Трифон погодився на цю пропозицію; і ми відважилися з ним відійти убік і прийшли на середню стадію Ксиста, а двоє з його супутників пішли від неї, сміючись над нашою ревністю. Коли ми досягли того місця, де з обох сторін знаходяться кам’яні лави, то супутники Трифона, які сіли з іншого боку, почали розмовляти про колишню юдейську війну, про яку один з них згадав.

10.

Коли вони закінчили, я знову почав свою промову до них.

— Друзі мої, в чому ви дорікаєте нам? Чи в тому, що ми живемо не згідно із законом, не обрізуємо плоті, подібно до ваших предків, не дотримуємось суботи, як ви? Або ви засуджуєте нас за наше життя і вдачу? Тобто, чи не повірили і ви наклепникам, ніби ми їмо людську плоть і після бенкетування гасимо свічки, і вдаємося до беззаконних злягань? Або звинувачуєте нас тільки в тому, що слідуємо такому вченню і тримаємося думок, які, на вашу думку, помилкові?

—  Це останнє дивує мене, — сказав Трифон, — а щодо наклепів, які багато хто підносить на вас, вони не достойні віри, оскільки суперечать людській природі. Але ваші правила в так званому Євангелії я знаходжу такими великими і дивовижними, що, на мою думку, ніхто не може їх виконати: я намагався їх прочитати. Особливо ж ось що бентежить нас: ви виставляєте своє благочестя і вважаєте себе кращими за інших, але нічим не відрізняєтеся від них і не перевершуєте язичників своїм життям: — ви не дотримуєтесь ні свят, ні субот, не маєте обрізання, а покладаєте свою надію на Людину розіп’яту, і проте сподіваєтеся отримати благо від Бога, не виконуючи Його заповідей. Чи не читав ти: «душа, яка не буде обрізана на восьмий день, винищиться від роду свого». Ця заповідь стосується іноплемінників і тих, які куплені за гроші. А ви знехтували цей завіт разом із наступними заповідями, проте прагнете переконати нас, що знаєте Бога, хоча не дотримуєтесь жодного з тих обов’язків, які виконують ті, які бояться Бога. Якщо можеш захиститися в цьому і показати нам, яким чином ви чого-небудь сподіваєтеся, коли не дотримуєтесь закону, то з великим задоволенням ми вислухали б це від тебе, і тоді зможемо таким само чином досліджувати і решту.

11.

 —  Не буде ніколи і від віку не було іншого Бога, Трифоне, так я почав говорити йому, крім Того, Який створив і влаштував все, що ми бачимо; і не іншого Бога вважаємо нашим, а іншого — вашим, але визнаємо Одного і Того ж, Який вивів батьків ваших із землі єгипетської міцною рукою і силою великою, ні на кого іншого не уповаємо (бо немає іншого), крім Того, на Якого і ви, — Бога Авраама, Ісаака і Якова. Наша надія, втім, не через Мойсея і не через закон; інакше не було б відмінності між вами і нами. Але я читав, Трифоне, що колись повинен настати останній закон і завіт щонайміцніший за всіх інших, якого належить дотримуватися всім людям, охочим отримати спадщину Божу. Закон, даний на Хориві, є вже вітхим законом і лише для вас, юдеїв, а той, про який я говорю, — для всіх людей взагалі; новий закон, поставлений над законом, відміняє древніший, і завіт наступний так само знищує колишній. Нам дарований закон вічний і досконалий і завіт вірний, це

— Христос, після Якого немає більше закону, ні постанови або заповіді. Чи не читав того, що говорить Ісая: «Послухайте Мене, народ Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! Бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів. Правда Моя близька; спасіння Моє приходить і сподіватися будуть народи на силу Мою». Про той самий новий завіт Бог говорить через Єремію: «Ось прийдуть дні, — говорить Господь, — і Я вчиню новий завіт з домом Ізраїлевим і з домом Юдиним, не такий, який уклав Я з батьками їхніми того дня, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської». Отже, якщо Бог провістив, що Він встановить новий завіт і притому такий, який буде світлом для народів, а ми бачимо і впевнені, що ім’ям цього самого розіп’ятого Ісуса Христа люди навернулися до Бога від ідолослужіння і іншого беззаконня, і до смерті перебувають в своєму сповіданні, і зберігають благочестя; то всі можуть зрозуміти і з самих цих дій, і з супроводжуючих їх чудес, що Він є новий закон і новий завіт і надія тих, які зі всіх народів очікували благодіянь від Бога. І ми, які приведені до Бога через цього розіп’ятого Христа, ми дійсний духовний Ізраїль і рід Юди, Якова, Ісаака і Авраама, який в обрізанні отримав свідчення і благословення від Бога за свою віру і був названий отцем багатьох народів, як це буде доведено в моєму подальшому роздумі.

12.

Понад те я приєднав і інші слова Ісаї, де він виголошує: «Послухайте слова Мої і буде жива душа ваша, і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. Ось, Я дав його свідком для народів. Народи, які Тебе не знають, закличуть Тебе і люди, які не знають Тебе, поспішать до Тебе заради Господа Бога Твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе». Цей самий закон ви знехтували і новий святий завіт Його відкинули, і навіть тепер не приймаєте його і не розкаюєтеся в своєму лиходійстві, «бо огрубіло серце народу цього, і очі свої зімкнули». І Єремія голосно сповіщав, і ви не чуєте. Прийшов Законодавець, і ви не бачите Його: убогі проповідують Євангеліє, сліпі бачать, а ви не розумієте. Вже потрібне друге обрізання, а ви багато думаєте про своє обрізання за плоттю. Новий закон повеліває вам повсякчасно дотримуватись суботи, а ви залишаєтеся при одному дні і думаєте, що ви благочестиві, не думаючи про те, навіщо вам дана ця заповідь. Знову, якщо їсте прісний хліб, то говорите, що ви виконали волю Божу, але не цим благодогоджається Господь Бог наш. Якщо хто з вас винний в клятвопорушенні або крадіжці, нехай не грішить більше; якщо хто розпусник, нехай покається, і тоді він вчинить істинну і приємну суботу Божу. Якщо хто має нечисті руки, нехай омиє і буде чистий.

13.

Звичайно, не в баню посилав вас Ісая, щоб очистити вас від вбивства і інших гріхів: їх не зможуть омити всі води морські; але, як належить, він сповіщав ще тоді те спасительне омивання, яке належить тим, що каються, тим, які очищаються не кров’ю козлів і овець або попелом юниці, або приношеннями пшеничної муки, але вірою через кров і смерть Христа, померлого саме для того. Так говорить про це Ісая: «Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів, і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого. Йдіть, йдіть, виходьте звідти, не доторкайтеся до нечистого, виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носять сосуди Господні! Бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите, бо перед вами піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем за вами. Ось, раб Мій буде сповнений розумом, підніметься і піднесеться, і звеличиться. Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — стільки було спотворене більше за будь-яку людину лице Його, і вигляд Його — більше за синів людських! Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули. Господи! Хто повірив почутому від нас, і кому відкрилася правиця Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагонець, як паросток із сухої землі; немає в Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було в Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був зневажений і умалений перед людьми, муж скорбот і той, який пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажений, і ми ні у що ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші болісті; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він ранений був за гріхи наші і мучений за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, спокусилися кожний на свою дорогу — і Господь поклав на Нього гріхи всіх нас. Він був мучений, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тими, що стрижуть його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. Від пут і суду Він був взятий; але рід Його хто сповістить? Бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. Йому призначали гріб з злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди в устах Його. Але Господеві угодно було вразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить нащадків довговічними, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. Тому Я дам Йому частину між великими, і із сильними буде розділяти здобуток за те, що віддав душу Свою на смерть, і до злодіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріхи багатьох і за злочинців став заступником. Звеселись, неплідна, яка ненароджує; викликни і виголоси та, що не мучилась родами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. — Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довгі шнури твої і утверди кілки твої; тому що ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста. Не бійся, тому що не будеш посоромлена; не засмучуйся, тому що не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юності твоєї і не будеш більше згадувати про безславність вдівства твого. Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом всієї землі назветься Він. Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юності, яка була відкинута».

14.

Отже, через купіль покаяння і пізнання Бога, яка була встановлена, як говорить Ісая, ради беззаконня людей Божих, ми увірували, і оголошуємо, що це хрещення нам провіщене, тільки воно одне може очистити тих, що покаялися, і воно є водою життя; а водоймища, які вирили ви самі для себе, зруйновані і ні до чого вам не придатні. Бо яка користь в тому омиванні, яке очищає тільки плоть і тіло? Омийтеся душею від гніву і користолюбства, від заздрості, від ненависті, і тоді все тіло буде чисте. Таке значення і прісних хлібів, а саме, щоб ви не робили давніх діл злої закваски; а ви розумієте все в плотському значенні і вважаєте за благочестя, якщо робите такі діла, тоді як ваші душі наповнені підступності і всякого роду зла. Тому після семи днів споживання опрісноків Бог заповідав вам готувати нову закваску, тобто робити інші діла, а не наслідувати давні і злі. І щоб довести, що цього вимагає від вас ваш новий Законодавець, приведу знову слова, раніше наведені мною, разом з декількома іншими, які тоді я опустив. Ісая говорить так: «Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене, послухайте, і жива буде душа ваша — і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народів. Ось, ти закличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.

Шукайте Господа, коли можна знайти Його, призивайте Його, коли Він близько. Нехай залишить нечестивий шлях свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий. Мої думки — не ваші думки, ваші шляхи — не шляхи Мої, — говорить Господь. — Але як небо вище від землі, так шляхи Мої вищі за шляхи ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, поки не напоїть землю і зробить її здатною народжувати і Вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто споживає, так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, — воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодне, і робить те, для чого Я послав його. Отже, ви вийдете з радістю і будете супроводжені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева в полі плескати вам. Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде у славу Господа, у знамення вічне, незламне». Ці та інші подібні слова пророків, Трифоне, додав я, стосуються частково до першого пришестя Христа, в яке Йому було провіщено явитися безславним, безвидним і смертним, а частково до другого Його пришестя, коли Він прийде у славі і на хмарах небесних; тоді народ ваш побачить і пізнає Того, Кого прокололи, як передбачив Осія, один з дванадцяти пророків, і Даниїл.

15.

Отже, навчіться дотримуватися істинного посту Божого, як говорить Ісая, щоб ви благовгодили Богу. Ісая сповістив так: «Викликни голосно, не утримуйся; підніми голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його. Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не залишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: Чому ми постимося, а Ти не бачиш? Смиряємо душі свої, а Ти не знаєш? Ось, в день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. Ось, ви поститесь для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститесь в цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. Чи такий піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господеві? Ось піст, що Я його обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма і пригноблених відпусти на волю, і розірви всяке ярмо; розділи з голодним хліб твій і блукаючих бідних введи в дім; коли побачиш нагого, зодягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. Тоді ти звернишся — і Господь почує; воззовеш — і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець говорити образливе, і віддаси голодному душу твою, і наситиш душу страждальця, тоді світло твоє зійде в темряві, і морок твій буде, як полудень; і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповняти кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають». Тому обріжте крайню плоть вашого серця, як вимагає у всіх цих висловах слово Боже.

16.

І Сам Бог виголосив через Мойсея такі слова: «Обріжте крайню плоть серця вашого і не будьте далі жорстокосердими, бо Господь, Бог ваш, є Бог богів і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере дарів». І в книзі Левит: «За те, що вони вчинили проти Мене і зневажили Мене, і за те, що вони йшли проти Мене, і Я пішов проти них і винищу їх у землі ворогів їхніх. Тоді скориться необрізане серце їхнє». Плотське обрізання, прийняте від Авраама, було дане вам як знак, яким ви були відокремлені від інших народів і від нас, і щоб ви одні терпіли ті біди, які нині спіткали вас справедливо, і щоб країна ваша була спустошена і міста спалені вогнем, плоди ваші винищені на ваших очах ворогами, і ніхто з вас не смів входити до Єрусалиму. Бо ви нічим іншим не відрізняєтеся від інших людей, як тільки обрізанням; і ніхто з вас, я думаю, не наважиться заперечувати, що Бог передбачив і передбачає майбутнє і що Він готує всякому долю відповідну до його заслуг. Тому достойно і по справедливості спіткали вас ті біди, бо ви убили Праведного і раніше Нього пророків Його, та й нині ви зневажаєте і скільки можете знеславлюєте тих, які уповають на Нього і на Вседержителя, Який послав Його, і Творця всього Бога, і проклинаєте у своїх синагогах віруючих в Христа. Ви в теперішній час не маєте влади самі вбивати нас, цьому перешкоджають ті, що володарюють нині, а коли могли, ви це робили. Тому і Бог взиває до вас через пророка Ісаю: «Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві вбиваються, і ніхто про це не думає. Праведник взятий від лиця неправди. Гріб його буде в світі, бо він взятий від середовища вашого. Ви привели сюди синів беззаконня, сім’я перелюбників і дітей блудниці. Над ким ви глузуєте, проти кого розширюєте рот, висуваєте язик?».

17.

Інші народи не стільки, як ви, винні в цьому несправедливому ставленні щодо нас і Христа; бо ви винуватці їхнього злого упередження проти Праведника і проти нас, Його послідовників. Коли ви розіп’яли Його, єдину непорочну і праведну Людину, ранами Якої зціляються всі, що приходять через Нього до Отця і коли ви дізналися, що Він воскрес з мертвих і зійшов на небо, як провіщено в пророцтвах, то ви не тільки не розкаялися у своїх лиходійствах, а послали вибраних людей з Єрусалима у всю землю виголошувати, ніби з’явилася безбожна єресь християнська, і поширювати наклепи проти нас, які всі незнаючі нас зазвичай повторюють. Таким чином, ви причина несправедливості не тільки вашої власної, але і всіх інших людей. І справедливо виголошує Ісая: «Через вас ім’я Моє хулиться серед народів». І: «Горе душі їхній! Бо самі на себе накликають зло говорячи: зв’яжемо праведника, тому що він некорисний нам. За це вони приймають плоди від діл своїх. Горе беззаконому, зло наздожене його за діла рук його.» І знову в іншому місці: «Горе тим, хто тягне на себе беззаконня мотузками суєти, і гріх, ніби ременями колісничними; які говорять: нехай Він поспішить і прискорить діло Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїля, щоб ми дізналися! Горе тим, що зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — тьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким!». Ви постаралися по всій землі розпустити ті гіркі, похмурі і неправдиві звинувачення проти єдиного непорочного і правильного Світла, посланою від Бога людям. Він здавався вам даремним, коли вигукнув перед вами: «У писанні сказано: дім Мій домом молитви назоветься; а ви зробили його вертепом розбійників». І він перекинув столи міняйлів у храмі, і сказав: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість, віру і любов Божу; ви уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток». І до книжників: «Горе вам, книжники, що взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, бороните, вожді сліпі».

18.

Оскільки ти сказав, Трифоне, що читав вчення, викладене Спасителем нашим, то не вважаю недоречним того, що я приєднав декілька коротких Його висловів до слів пророчих. Отже: «Омийтеся, очистіться; віддаліть лукаве від душ ваших» — так Бог повеліває вам омитися цим омиванням і обрізатися істинним обрізанням. Ми також дотримувалися б вашого обрізання за плоттю і суботи, і взагалі всіх свят, якби не знали, з якої причини вони заповідані вам, а саме: за ваші гріхи і грубість серця.

Бо якщо ми терпляче зносимо всі напади на нас злих людей і демонів, і навіть серед невимовних образів смерті і мук молимося про помилування наших мучителів і за заповіддю нового Законодавця нікому не бажаємо і щонайменшої помсти; то чому б, Трифоне, не дотримуватися нам того, що аніскільки не шкодить нам, тобто плотського обрізання, субот і свят.

19.

 — Це по-справжньому гідне здивування, що ви переносите такі лиха, а не дотримуєтеся всього того, про що у нас тепер мова? Це тому, що обрізання необхідне не для всіх, а тільки для вас юдеїв, щоб, як я раніше сказав, вам піддатися бідам, які ви справедливо терпите нині. Ми не приймаємо і вашого даремного омивання з водоймищ, бо воно ніщо у порівнянні з хрещенням життя. Тому і виголошує Бог, що «Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.» І ви, будучи обрізані за плоттю, маєте потребу в нашому обрізанні, а ми, маючи це, не потребуємо вашого. Якби плотське обрізання було необхідним, як ви думаєте, то Бог не створив би Адама не обрізаним, не звернув би уваги на дари Авеля, що приносив жертви в необрізанні плоті, не догодив би Йому необрізаний Енох, так що він не був знайдений, тому що Бог взяв його. Необрізаний Лот врятувався з Содому, тому що ангели і сам Господь вивели його. Ной, початок нового роду, будучи необрізаним, увійшов зі своїми дітьми в ковчег. Необрізаним був Мелхиседек, священик Вишнього, якому Авраам, який перший прийняв обрізання за плоттю, дав десятину, і благословив його Мелхиседек, за чином якого Бог сповістив через Давида поставити вічного священика. Отже, вам одним потрібне було це обрізання, щоб, як говорить Осія, один з дванадцяти пророків, «люди були не люди і народ — не народ». Всі раніше названі праведники догодили Богу, не дотримуючись суботи, і після них Авраам і всі нащадки його до часу Мойсея, при якому народ ваш явився неправедним і невдячним перед Богом, зробивши в пустелі тільця. Тому Бог, зглянувшись на слабкість народу, повелів приносити жертви тільки в ім’я Його, щоб ви не ідолослужили, а ви цього не дотримались, але навіть закололи дітей своїх в жертву демонам. Він повелів вам також дотримуватися суботи для того, щоб ви пам’ятали про Бога, як на це вказує вислів Божий: «щоб ви знали, що Я Бог — визволитель».

20.

Бог також повелів вам утримуватися від деяких страв, Щоб ви і під час прийняття їжі і пиття мали перед очима Бога, оскільки ви непостійні і схильні залишити пі знання про Нього, як говорить Мойсей: «І сів народ їсти і пити, а потім став грати». І в іншому місці: «І їв Яків, і розповнів Ізраїль, і став впертим; розповнів, потовстів і розжирів; і залишив він Бога, який створив його.» Але що Бог дозволив Ною, чоловікові праведному, їсти всяку тварину, окрім м’яса в крові, яка померла сама собою, це розказано вам Мойсеєм в книзі Буття. Трифон хотів заперечити мені словами «як злаки трав’яні», але я випередив його і запитав: чому ви слова «як злаки трав’яні» приймаєте не в тому значенні, в якому вони сказані Богом, тобто як злаки, які Бог створив в їжу людині, так і тварин дав для того, щоб вона їла м’ясо? Але як ми деяких рослин не їмо, ніби — ви говорите — що в той час Ною було звелено робити відмінність в тваринах. Таке ваше пояснення не може бути прийняте. Насамперед я міг би легко довести, що всякий злак є трава і вживається в їжу, але не зупинятимуся на цьому. Уявімо, що ми робимо відмінність між злаками трави, але не всі рослини їмо не тому, що вони нечисті і погані, а тому, що вони або гіркі, або отруйні або колючі; але всі рослини солодкі поживні і прекрасні, чи ростуть вони на морі чи на землі, ми споживаємо із задоволенням. Звідси витікає, що Бог через Мойсея повелів вам утримуватися від тварин нечистих, хижих і лютих тому, що ви, які їли манну в пустелі і бачили всі чудеса, сотворені для вас Богом, вилили золотого тільця і поклонялися йому. Завжди справедливо Бог говорить про вас: «Рід розбещений, діти, у яких немає вірності».

21.

А що за гріхи ваші і ваших батьків Бог для нагадування про них, як я раніше сказав, повелів вам зберігати суботу і поклав на нас інші заповіді, і що він залишив деяких з вас живими для язичників, щоб ім’я Його не осквернилося в них: це можуть довести вам самі Його слова. Так сказано через Єзекиїля: «Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і не приліплюйтеся до єгипетських звичаїв, і виконуйте суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. Але ви прогнівили Мене; і діти ваші за заповідями Моїм не жили і уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що, людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою в пустелі; але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. Також, піднявши руку Мою в пустелі, Я присягнув розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, і очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. І попустив їм заповіді недобрі і постанови, від яких вони не могли бути живі, і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь всякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь».

22.

Далі, що за гріхи народу вашого і за ідолопоклонство Бог повелів також приносити жертви, а не тому, що вони були потрібні Йому, послухайте, як про це говорить Він через Амоса, одного з дванадцяти пророків: «Горе тим, що бажають дня Господнього! Для чого вам цей день Господній? Він темрява, а не світло, це те саме, що якби хто втік від лева, і потрапив би йому назустріч ведмідь або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його, Хіба день Господній не морок, а світло? Він темрява, і немає в ньому сяйва. Ненавиджу, відкидаю свята ваші і не сприймаю пахощів від жертв під час урочистих зібрань ваших. Якщо принесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повних тельців ваших. Віддаліть від Мене шум пісень ваших, бо звуків гуслів ваших Я не буду слухати. Нехай, як вода, тече суд, і правда — як сильний потік! Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари в пустелі впродовж сорока років, доме Ізраїлів? Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе. За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!

Горе безтурботним на Сионі і тим, що надіються на гору Самарійську, вельможам, які головують в народі, до яких приходить дім Ізраїля! Пройдіть у Калне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спуститеся в Геф Филистимський: чи не краще вони цих царств? Чи не ширші краї їхні за краї ваші? Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, ви, які лежите на постелях з слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців із багатого пасовища, співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид, п’єте з чаш вино, мажетеся найкращими мастями і не уболіваєте за біди Йосифа! За те нині підуть вони в полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених». І ще через Єремію: «Всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо, тому що батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді в той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву». І ще через Давида в псалмі сорок дев’ятому Він так сказав: «Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця до заходу. Від Сиону велич краси Його. Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. Він закликає з висоти небо і землю судити народ Свій: «Зберіть до Мене святих Моїх, які стали в завіт зі Мною при жертвах!» Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. Я знаю всіх птахів небесних, і вся краса поля переді Мною. Коли б Я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. І призови Мене в день скорботи твоєї — Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш в уста свої? Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою гріхи твої. Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». І так Бог і жертви від вас не приймає, і спочатку встановив приносити їх не через потребу в них, а за ваші гріхи. Навіть і храм, званий єрусалимським, Бог визнав Своїм домом або палацом не тому, щоб мав в ньому потребу, а для того, щоб ви принаймні там шануючи Його, не кланялися ідолам. Це підтверджується словами Ісаї: «Так говорить Господь: небо — престол Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого?».

23.

Якщо ми не визнаємо цього, то повинні будемо впасти в безглузді думки: або ніби то не один і той же Бог був в дні Єноха і всіх інших, які не знали ні обрізання плотського і не дотримувалися суботи й інших постанов, наказів Мойсеєвих, або ніби Богу угодно було, щоб рід людський не завжди звершував одні і ті ж праведні діла; думати так смішно і безглуздо. Але ми повинні сповідувати, що Бог, будучи завжди один і той самий, казав виконувати ці і подібні до них дії людям грішним, і таким чином можемо визнати Його людинолюбцем, який передбачає майбутнє всезадоволеним, правосудним і благим. Якщо щось не так, то відповідайте мені, господарі мої, як ви думаєте про цей предмет?

Ніхто не відповідав. Тоді я почав: Ось, Трифоне, тобі і охочим бути прозелітами я розповім те божественне вчення, яке я чув від того чоловіка. Ви бачите, що стихії не бувають бездіяльні і не дотримуються суботи. Перебувайте так, як ви народилися. Якщо до Авраама не було потреби в обрізанні, а до Мойсея — в суботі, в святах і приношеннях, то і нині, коли з волі Отця Син Божий Ісус Христос народився без гріха від Діви з роду Авраамового, також немає в них потреби. Та й сам Авраам, будучи ще в необрізанні, був виправданий і отримав благословення за віру, яку мав до Бога, як показує Писання; обрізання ж він отримав тільки як знамення, а не для виправдання, що змушують нас визнати і Писання — і сама суть справи. Тому справедливо сказано про той народ: «необрізаний у восьмий день, знищиться душа його з народу свого». І нездатність жіночої статі до плотського обрізання доводить, що це обрізання дане як знамення, а не як діло праведності; Бог так створив жінок, що і вони також можуть виконувати все святе і доброчинне. Ми бачимо, що тілесний устрій чоловіка і жінки різний, але знаємо, що і той, і інша праведні або неправедні не за цією підставою, але щодо благочестя і чеснот.

24.

Можна було б, друзі мої, продовжував я, довести вам, що восьмий день більше, ніж сьомий, містить в собі таїнство, яке сповіщалося таким чином Богом. Але щоб не здавалося, що я ухиляюся до інших предметів, зрозумійте, прошу вас, що кров обрізання знищена і ми увірували в спасительну кров: інший тепер завіт, інший закон вийшов від Сиону. Ісус Христос всіх бажаючих обрізує, як колись було передбачено «кам’яними ножами», щоб був «народ праведний, який зберігає істину і мир». «Йдіть зі мною всі, хто боїться Бога, хто хоче бачити блага єрусалимські. Йдіть, ходитимемо в світлі Господньому; Він відпустив народ свій, дім Якова, йдіть всі народи зберемося до Єрусалиму, який вже не охоплений війною за гріхи людей». «Я відкрився тим, які Мене не шукають, знайдений тими, які Мене не питають», — говорить Господь через Ісаю. — Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, які не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народові, який не іменувався ім’ям Моїм. Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми думками, до народу, який постійно ображає Мене в лице».

25.

Разом з нами побажають мати хоч малу частку в спадщині ті, які виправдовують самих себе і називаються дітьми Авраама, як Дух Святий через Ісаю проголошує, кажучи ніби від їхнього імені: «Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність і могутність Твоя? Де велике милосердя Твоє, бо Ти терпів нас, Господи. Тільки Ти Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш». Для чого, Господи, Ти попустив нам спокуситися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Повернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. Ми стали такими, як спочатку, коли Ти не володів нами і ім’я твоє не прикликалося нами. О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! Гори розтанули б від імені Твого, як від вогню, який плавить, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від імені Твого здригнулися б народи. Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, гори танули від імені Твого. Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені? Усі ми стали, немов нечисті, і вся праведність наша як забруднений одяг; і всі ми зів’яли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. І немає того, хто закликає ім’я Твоє, який поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти приховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших. Але нині, Господи, Ти Отець наш; ми глина, а Ти творець наш, і всі ми діла рук Твоїх. Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми всі народ Твій. Міста святині Твоєї стали пустелею, пустелею став Сион, Єрусалим спустошений. Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші пограбовані. Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри?» Що означають, — сказав Трифон, — слова Твої, ніби ніхто з нас не отримає ніякої спадщини на святій горі Божій?

26.

 — Не те кажу, — відповідав я, але що ті, які гонили Христа і гонять ще, і не розкаюються, не отримають ніякого спадку на святій горі. Навпаки народи, які увірували в Христа і розкаялися в чому згрішили, отримають спадок разом з патріархами, пророками і праведниками, народженими від Якова; хоча не суботствують, не обрізуються і не дотримуються свят, проте поза сумнівом отримають святий спадок Божий. Бог говорить через Ісаю так: «Я, Господь, покликав Тебе для правди, і буду тримати Тебе за руку, і зберігати Тебе, і поставлю Тебе завітом для народу, світлом для язичників, щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести на свободу і тих, хто сидить у пітьмі, — із в’язниць». І ще: «підніміть знамено для народів! Ось, Господь об’явив до краю землі: «Скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним. І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним».

Хто це йде від Едома, у червоних ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, що виступає в повноті сили Своєї? «Я Той, Хто проголошує правду, сильний, щоб спасати». Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи в Тебе, як у того, хто топтав в точилі? «Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав його у гніві Моєму, і давив його у люті Моїй; кров його бризкала на ризи Мої, і Я заплямував все одіяння Своє; бо день помсти у серці Моєму, і час Моїх відкуплених настав. Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було підтримуючого; але допомогла Мені правиця Моя і лють Моя — вона підтримала Мене — і потоптав Я народи в гніві Моєму, і сокрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їхню».

27.

 — Але навіщо ти, — заперечив Трифон, — приводиш з пророцтв тільки такі місця, які сприяють тобі, а не згадав про ті, де ясно повелівається зберігати суботу? Ось слова Ісаї: «Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми ділами, догоджати твоїм примхам і марнословити, то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: уста Господні прорікли це». «Друзі, — відповідав я, — я пропустив і інші пророчі вислови не тому, що вони суперечили мені, а тому, що ви знаєте і повинні знати, що якщо Бог через всіх пророків повеліває виконувати те ж, що повелів через Мойсея, то за вашу жорстокосердість і невдячність до Нього Він повторює одне і теж щоб хоч таким чином ви колись розкаялися і догодили Йому, щоб не заколювали своїх дітей в жертву демонам і не були «спільниками злодіїв, які полюбляють дари і ганяються за подяками, відмовляють в захисті сиротам і неуважні до суду вдовиці, і нарешті, щоб руки ваші не були наповнені кров’ю», бо «дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величавою ходою, і гримлять ланцюжками на ногах». «Всі відійшли, взиває Бог, всі стали непридатними: немає мудрого, немає навіть жодного. Язиками своїми вони обдурювали, горло їхнє гріб відкритий, отрута гаспидів за губами їх, руйнування і нещастя на їхніх шляхах, і дороги миру вони не знали». Отже, як на початку Бог поклав на вас ці заповіді за гріхи ваші, так за вашу завзятість в них або краще за їхнє примноження. Він повторенням одного і того ж спонукає вас до пригадування і пізнання Його. Але ви народ жорстокосердний, безрозсудний, сліпий і кульгавий, і «сини, у яких немає віри», як Сам говорить: «язиком своїм шанують Мене, серце ж їхнє далеко стоїть від Мене, і навчають своєму вченню а не Його». Ще скажіть мені: невже Бог хотів, щоб первосвященики грішили, приносячи жертви в суботи, або грішили ті, що обрізуються і ті, що обрізують інших в день суботній, коли Бог велить неодмінно обрізувати народжених на восьмий день, хоч би він був день суботній? Якщо Він знав, що нечестивим є обрізання в суботу, хіба не міг звеліти здійснювати його над народженими на день раніше або після суботи? Або чому Бог не навчив виконувати ті ж постанови людей праведних, таких, які жили до Мойсея, які називалися праведними і були приємні Йому, хоча не обрізувалися і не дотримувалися суботи?

28.

 — І раніше ми чули це від тебе, — сказав Трифон, — і звернули увагу; це, сказати по правді, варте уваги. І я не скажу, як інші, що так було вгодно Богу: це завжди прийом тих, хто не в змозі відповісти на питання.

— Оскільки я пропоную свої докази і увіщання з Писання і з суті самої справи, — сказав я, — то не зволікайте і не вагайтеся повірити мені, хоча я не обрізаний. Короткий час залишається вам для вашого навернення, і якщо Христос випередить вас Своїм пришестям, то марно каятиметеся, марно плакатимете, бо Він не почує вас. «Розоріть собі нові ниви і не сійте між терниною, — говорить Єремія до народу, — обріжте себе для Господа, і відніміть необрізання серця вашого». Отже, не сійте на терня і на землі неораній; від неї не буде вам плоду. Пізнайте Христа І ось нова земля, прекрасна і плодюча для ваших сердець. «Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю всіх обрізаних і необрізаних: Єгипет і Юдею, і Едом, і синів Аммонових, і Моава, і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що всі ці народи не обрізані, а весь дім Ізраїлів з не обрізаним серцем». Бачите, Бог не хоче того обрізання, яке дане як знамення: воно даремне і єгиптянам, і синам Моава і Едома. Але чи скіф хто або перс, проте якщо має пізнання про Бога і Христа Його і дотримується Його вічних заповідей — той обрізаний прекрасним і корисним обрізанням і є друг Богу, Який з радістю приймає його дари і приношення. Тепер скажу вам, друзі, слова Самого Бога, сказані до народу через Малахію, одного з дванадцятьох пророків. Ось вони: «Немає Мого благовоління до вас, — говорить Господь Саваоф, — і приношення з рук ваших неблагоугодне Мені. Бо від сходу сонця до заходу велике буде ім’я Моє між народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; велике буде ім’я Моє між народами, — говорить Господь Саваоф. А ви хулите його». І через Давида сказав: «Народ, якого не знав Я, служить Мені, лише почувши про Мене».

29.

З’єднаймося всі народи і разом прославимо Бога за те що Він споглянув на нас; прославмо Його через царя слави, через Господа сил. Бо Він явив благовоління своє і до язичників, і жертви наші для Нього приємніші за ваші. Отже, яка потреба мені в обрізанні, коли я маю на свою користь свідчення від Бога? Яка користь в такому хрещенні мені, хрещеному Духом Святим? У цьому, думаю, мені можна переконати навіть тих, які мають мале розуміння. Не мною складене таке вчення і не людським мистецтвом воно прикрашене, але Давид його оспівав, Ісая благовістив, Захарія проповідав, Мойсей написав. Чи знаєш його, Трифоне? Воно знаходиться у ваших писаннях або, краще, не у ваших, а в наших, тому що ми віруємо їм, а ви читаєте і не розумієте їхнього змісту. Не гнівайтеся, не докоряйте нас за необрізання тілесне, яке Сам Бог встановив, і не жахайтеся, що ми і в суботу п’ємо гарячу воду, тому що Бог і цього дня керує світом так само, як і у всі інші, і первосвященикам велено приносити жертви і того дня, як і в інші; і стільки було праведних, засвідчених Самим Богом, які не дотримувалися жодної з цих постанов закону.

30.

Але приписуйте своєму власному нечестю те, що Бог може бути неправдиво звинувачений безрозсудними людьми, ніби що Він не завжди навчав всіх однаковій праведності. І багатьом постанови законні здалися безрозсудними і недостойними Бога — це люди, які не отримали благодаті, щоб зрозуміти, що через них ваш нечестивий народ із хворою душею був закликався Богом до духовного навернення і покаяння, і що вічним є пророцтво, вимовлене після смерті Мойсея. Про це і в псалмі сказано, друзі. Але ми, навчені заповідями Божими, визнаємо їх «солодшими за мед і стільник»: це відкривається з того, що і смерть не примушує нас відмовитися від імені Господнього. Всім відомо, що ми, віруючі в Бога, благаємо Його зберегти нас «від чужих», тобто злих і неправдомовних духів, як образно говорить пророче слово одного з віруючих в Нього. І ми завжди благаємо Бога через Ісуса Христа, щоб зберегтися нам від демонів, які чужі богошануванню і яким ми колись поклонялися, щоб ми після навернення до Бога через Христа були непорочні. Тому що ми називаємо Його Помічником і Спасителем, від сили імені якого тремтять демони, які і дотепер заклинаються ім’ям Ісуса Христа, розіп’ятого при Понтійському Пилатові, колишньому правителеві Юдеї, вони підкоряються нам; звідси для всіх очевидно, що Отець Його дав Йому таку велику силу, що і біси підкоряються імені і домобудівництву Його страждання.

31.

Якщо ж така велика могутність Його, якою супроводжувалося і супроводжується домобудівництво Його страждання, то якою вона буде під час Його славного пришестя? Прийде Він, як Син Людський, на хмарах у супроводі ангелів, як сповістив Даниїл в таких словах: «Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Вітхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престол Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги. Бачив я тоді, що за висловлювання зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення у вогонь. І у інших звірів відібрана влада їхня, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін. Бачив я в нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син Людський, дійшов до Вітхого днями і підведений був до Нього. І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і язики служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не перейде, і царство Його не зруйнується. Затремтів дух мій в мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї засмутили мене. Я підійшов до одного з предстоящих і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити з мною, і пояснив мені зміст сказаного: «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі повстануть із землі. Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від всіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, який пожирав і сокрушав, а залишки топтав ногами, і про десять рогів, які були на голові в нього, і про другого, що знову вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і уста, які говорять зарозуміло, і який за виглядом став більше інших. Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і перемагав їх, доки не прийшов Вітхий днями, і суд був даний святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі. Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, зневажати і сокрушати її. А десять рогів значать, що з цього царства повстануть десять царів, і після них повстане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів, і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть надумає відмінити в них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів, і півчасу. Потім сядуть судді і віднімуть у нього владу губити і знищувати до кінця. Царство ж і влада, і велич царствена у всій піднебесній дана буде народу святих Всевишнього. Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно засмучували міркування мої, і лице моє змінилося на мені, але слово я зберіг у серце моєму».

32.

Коли ж я замовк на хвилину, Трифон сказав:

—  Ці і подібні місця з Писання, господарю мій, змушують нас чекати ту славну і велику особу, яка від Вітхого днями отримає, як Син Людський, вічне царство; а цей званий у вас Христос, був безславний і збезчещений, так що піддався самому крайньому прокляттю, яке можливе в законі Божому — був розіп’ятий на хресті.

—  Якби я не довів з писань, мною раніше приведених, — сказав я у відповідь Трифону, — що вид Його безславний, а рід Його невимовний, що за смерть Його багаті будуть убиті, і що раною Його ми зцілилися, що Він буде ведений, як вівця; якби я не розкрив, що Його пришестя буде двояке: одне — коли Він був розіп’ятий вами, інше — «коли дізнаєтесь, Кого ви прокололи і заплачуть племена ваші, кожне плем’я особисто, жінки і чоловіки їхні окремо», тоді могло б здатися, що я говорю темне і невідоме; а зараз я впродовж всієї розмови надаю всі докази з ваших святих і пророчих Писань в надії, що в числі вас може знайдеться хто-небудь з того сімені, яке за благодаттю Господа Саваофа збережене для вічного спасіння. Втім щоб ясніше розкрити вам справжнє питання, представлю й інші слова, сказані пророком Давидом: з них ви дізнаєтеся, що Христос від пророчого Святого Духа називається навіть Господом, що Господь всього Отець зводить Його від землі і садовить Його праворуч Себе, доки нарешті покладе ворогів в підніжжя ніг Його; це виконується з того часу, коли Господь наш Ісус Христос після воскресіння з мертвих вознісся на небо, а між тим часи, за словами Даниїла, наближаються до кінця і вже стоїть при дверях той, хто на Всевишнього вимовлятиме хульні і зухвалі слова і хто, за словами Даниїла, буде триматися «час, часи і півчасу». А ви, не знаючи, скільки часу він протримається, думаєте інакше; бо «час» ви розумієте як сто років. Якщо це так, то чоловіку беззаконня належить царювати принаймні триста п’ятдесят років, якщо сказане Даниїлом «і часи» прийняти тільки за два часи. Кажучи це, я відступив від справжнього предмету, щоб ви, переконавшись, тим, що сказане про вас Богом: «ви сини божевільні», і ще: «За це ось Я хочу переселити цей народ, так що мудрість мудреців його загине, і розуму в розумних його не стане», — перестали спокушати себе і інших, які слухають вас, а вчилися у нас, навчених благодаттю Христа. Ось ці слова, сказані Давидом: «Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх. Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. Із утроби раніше віків Я породив Тебе». Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим». Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів. Він вчинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову».

33.

Знаю, продовжував я, що цей псалом ви думаєте тлумачити так, що ніби він відноситься до царя Єзекії; але з слів самого псалма я зараз доведу вам, що помиляєтеся. Сказано: «Клявся Господь і не розкаявся», «Ти священик повік за чином Мелхиседековим» і інше. Ви не наважитеся суперечити нам, що Єзекія не був священиком і не є вічний священик Бога, а що сказане це про нашого Ісуса, показують самі слова. «Бо огрубіло серце народу цього, і вухами з трудом чують». Що стосується слів: «клявся Господь і не розкаявся», «Ти священик повік за чином Мелхиседековим», то ними Бог з клятвою внаслідок вашого невір’я оголосив Його священиком за чином Мелхиседековим; тобто, як Мелхиседек, за словами Мойсея, був священик Бога Всевишнього і притому священик тих, що не обрізані, і благословив Авраама, який був обрізаний, і той приніс йому десятину, так Бог оголосив, що Його вічний священик, званий від Духа Святого Господом, буде священиком тих, які не обрізані, і тих обрізаних, які прийдуть до Нього, тобто увірують в Нього і проситимуть благословення, Він прийме і благословить їх. А що Він спочатку буде смиренною людиною, а потім піднесеться — видно із заключних слів того ж псалма: «Із потоку в дорозі буде пити», і далі: «високо піднесе голову».

34.

Щоб ще довести вам ваше нерозуміння Писань, нагадаю інший псалом, навіяний Давиду Духом Святим, який, на вашу думку, стосується Соломона, який був царем у вас; але він також сказаний про нашого Христа. Ви обманюєтеся однозвучними словами. Де закон Господа названий «непорочним», там ви розумієте не той закон, який має бути після Мойсея, а закон, даний самим Мойсеєм, хоча Бог обіцяв дати «новий закон і новий завіт». І псалом, в якому сказано: «Боже, суд Твій дай цареві», ви відносите до Соломона, оскільки він був царем, хоча слова псалма ясно проповідують про вічного царя, тобто про Христа; бо Христос названий царем, священиком, Богом, Господом, ангелом і людиною, начальником воїнств, каменем, отроком народженим, який спершу приймає страждання, а потім сходить на небо і знову має прийти з славою і, нарешті, який має царство вічне, як я вам і доводжу зі всіх писань. А щоб ви зрозуміли, що я сказав, приведу слова псалма. Ось вони: «Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою. Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним. Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду. Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та упокорив гнобителя. Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід. Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю. В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць. І заволодіє від моря до моря, і від рік — до краю землі. Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі. Царі Фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть. І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника. Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе. Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його. І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його. Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі. Нехай буде ім’я його благословенне навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться всі покоління землі і всі народи будуть прославляти його. Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса, єдиний.

І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.» В кінці цього псалма, який я привів, написано: «закінчилися пісні Давида, сина Ієсеєвого». Знаю, Соломон був славний і великий цар, і при ньому був побудований храм єрусалимський, але ясно, що нічого зі сказаного в псалмі не сповнилося на ньому. Бо всі царі не поклонялися йому, царство його не простягнулося до самих кінців землі, і вороги не падали перед ним і не цілували землю. Але я насмілююся привести те, що написане в книзі Царств про його діяння, а саме: він на догоду своїй дружині шанував ідолів у Сидоні, чого не роблять ті з язичників, які через Ісуса розіп’ятого пізнали Творця всього Бога, але швидше готові зазнати всяку муку і покарання до останнього подиху, ніж вклонитися ідолам або їсти ідоложертовне.

35.

Проте, — заперечив Трифон, — я чую, що багато з тих, які говорять, що вони сповідують Ісуса і називаються християнами, їдять ідоложертовне і стверджують, що для них немає ніякої шкоди від цього. Правда, що є такі люди, які оголошують себе християнами і визнають Ісуса розіп’ятого Господом і Христом, і разом з тим проповідують не Його вчення, а духів неправди, але від цього ми, учні істиинного і чистого вчення Ісуса Христа, стаємо міцнішими у вірі і твердішими в надії, Ним сповіщеній. Бо Його пророцтва про те, що здійснюватиметься в ім’я Його, ми самі бачимо такими, що виконуються насправді, він сказав: «багато хто прийде в ім’я Моє, зовні одягнені в овечі шкіри, а усередині — хижі вовки». «Будуть розділення і єресь». «Бережіться лжепророків, які прийдуть до вас, зовні одягнені в овечі шкіри, а усередині вовки хижі». «Постануть багато лжехристів, які спокусять багатьох з вірних». Отже, друзі, є і було багато таких, які, приходячи в ім’я Ісуса, навчали говорити і робити безбожне і богохульне: вони відомі між нами за іменами тих, від кого спочатку вийшло те або інше вчення і думка. Бо кожен з них по-своєму вчить хулити Отця всього і Христа, пришестя Якого Він провістив, і Бога Авраама, Ісаака і Якова; ні з ким з них ми не спілкуємося, знаючи, що вони безбожні, нечестиві, неправедні і беззаконні, і не шанують Ісуса, а сповідують Його тільки на словах. Вони і християнами себе називають подібно тому, як язичники надписують ім’я Боже на ідолах, і беруть участь в беззаконних і безбожних обрядах. Деякі з них називаються Маркіанами, інші — Валентинівнами, інші Василідіанами, а інші — Сатурніліанами або іншим ім’ям, кожен отримуючи назву від засновника свого вчення, подібно до того, як кожен з тих, хто вважає себе філософом, як я сказав на початку, знаходить потрібним носити ім’я того філософського вчення, якому він слідує, від засновника школи. Отже, не тільки з цього, як я сказав, ми переконуємося, що Ісус знав те, що буде після Нього, але і з багато чого іншого, що Він передбачив щодо віруючих і тих, що визнають Його Христом. Самі страждання, які ми терпимо, будучи вбиваємі нашими ближніми, Він так провістив нам, що ніяким чином не можна докорити Його за яке-небудь слово або дію. Тому ми і за вас, і за всіх інших гонителів наших молимось, щоб ви розкаялися разом з нами і не хулили Христа Ісуса, Який ділами, чудесами, і донині здійснюваними ім’ям Його, словами вчення і провіщеними про Нього пророцтвами засвідчений у всьому непорочним і безневинним; ми благаємо, щоб ви увірували в Нього і спаслися в майбутнє славне Його пришестя, і не були засуджені Ним на вогонь.

36.

 —  Нехай буде так, як ти говориш, — заперечив Трифон, — уявімо, що про Христа передбачено, що Він має постраждати, що Він названий каменем, і після першого пришестя, в яке згідно з пророцтвами Він повинен явитися страждаючим, прийде з славою і потім буде Суддею всіх, вічним Царем і Священиком. Але доведи, чи той Він самий, про якого це провіщено.

—  За твоїм бажанням, Трифоне, — відповідав я, — докази, які ти вимагаєш, я представлю в своєму місці; а зараз дозволь мені спочатку привести пророцтва, які хочу, для доказу, що Христос від Духа Святого називається Богом і Господом сил і по-іншому Яковом; ваші ж тлумачі «безрозсудні», за словом Божим, стверджують, що це сказано не про Христа, але про Соломона, коли він вносив скінію свідчення до храму, побудованого ним. Ось псалом Давида: «Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався ближньому своєму зрадливо. Той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, і ввійде Цар слави! Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, і ввійде Цар слави! Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави». Вже доведено, що не Соломон є Господом сил, але наш Христос. Коли Він воскрес з мертвих і сходив на небо, то поставленим від Бога на небесах князям повелівається відчинити врата небесні, щоб зійшов Той, Який є Царем слави і зійшовши «сів праворуч Отця до того часу, поки Він покладе ворогів до підніжжя ніг Його», як сказано в іншому псалмі. Оскільки князі небесні бачили, що Він має вигляд, позбавлений краси, честі і слави, то, не знаючи Його, питали: «Хто є цей Цар слави?» І їм відповідав Дух Святий від імені Отця або від Себе самого: «Господь сил, Він є Цар слави». Всякий погодиться, що ні про Соломона, яким не був славний цей цар, ні про скинію свідчення ніхто з тих, що предстояли при брамах храму єрусалимського, не смів сказати: хто цей Цар слави?

37.

І в псалмі 46-му, продовжував я, так сказано про Христа: «Вознісся Бог при вигуках, Господь — при звуках трубних. Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте! Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно. Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святому Престолі Своєму. Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею Божа. Він вищий за все». А в псалмі 98-му Дух Святий докоряє вам і показує, що Той, кого ви не визнаєте Царем, е Цар і Господь Самуїла, Аарона, Мойсея і всіх інших. Слова псалма наступні: «Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах — нехай захитається земля. Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. Возносіте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони, говорить Писання, до Господа, і Він вислухав їх. У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм. Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. Возносіте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш».

38.

 —  Добре нам було, господарю, — заперечив тоді Трифон, — коли ми слухалися вчителів, які видали повеління, щоб ми ні з ким з вас не розмовляли і з тобою не вступали в розмірковування про такі предмети, тому що ти говориш багато нечестивого: ти прагнеш переконати нас, що цей розіп’ятий був з Мойсеєм і Аароном і говорив їм в стовпі хмари, потім став людиною і був розіп’ятий, зійшов на небо і знову прийде на землю, і що потрібно поклонятися Йому.

—  Знаю, — відповідав я, — що, за свідченням слова Божого, від вас прихована ця велика мудрість Творця всього і Всемогутнього Бога. Тому з співчуття до вас я вживаю всі зусилля, щоб ви пізнали це вчення наше, яке таке дивне для вас; якщо ж ні, принаймні я буду невинний в день суду. Ви почуєте ще інші вчення, які вам здадуться дивнішими; не бентежтеся, але з більшою готовністю слухайте і досліджуйте, нехтуючи передання ваших наставників, яких викриває пророчий Дух в тому, що вони не можуть розуміти слова Божого, але більше прагнуть вчити своїм вченням. У псалмі 44-му так само говориться про Христа: «Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради і ладгідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. Гострі стріли Твої, сильний! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. Вся одежа Твоя, як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кістки звеселять Тебе. Дочки царів — почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї, бо Він Бог твій, і поклонишся Йому. І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку».

39.

Не дивно, — продовжував я, — якщо ви ненавидите нас, тих, які розуміємо ці слова і докоряємо вам за ваше постійне наполегливе упередження. Навіть Ілля, розмовляючи з Богом, про вас говорить так: «Господи! Вони вбили пророків Твоїх і зруйнували Твої жертовники; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її». Бог відповів йому: «Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч чоловік; усі ці не схиляли колін перед Ваалом». Тому як тоді Бог утримав Свій гнів заради тих семи тисяч, так і тепер Він не виніс і не виносить Свого суду, бо знає, що деякі щодня стають учнями в ім’я Христа Його і залишають хибний шлях, і кожен з них отримує дари за достойністю, просвічуючись через ім’я цього Христа. Один отримує дух розуму, інший — поради, третій — сили, інший — лікування, інший — передбачення, інший — навчання, а інший — страху Божого.

—  Знай, — сказав мені на це Трифон, — що, говорячи таким чином, ти знаходишся не при своєму розумі.

—  Послухай, друже, — сказав я, — я не божевільний і не у нестямі. Було передбачено, що Христос після того, як вознесеться на небо звільнить нас, як полонених, від омани і подасть нам дари. Ось ці слова: «Він зійшов на висоту, полонив полон, і дав дари людям». Отже, ми, отримавши дари від Христа, Який зійшов на висоту, доводимо із слів пророчих, що ви, які є мудрі в самих собі і такі, що знаючі у своїх власних очах, божевільні і шануєте устами тільки Бога і

Христа Його; а ми, наставлені у всій істині, шанували Його нашими ділами, пізнанням і серцем навіть до смерті. Втім ви, можливо, і не наважуєтеся визнати Його Христом, як показують писання, видимі події і діла, що здійснюються ім’ям Його тому, що боїтеся переслідування з боку правителів, які за дією лукавого і неправдивого духа, цього змія, не перестануть переслідувати і вбивати тих, що сповідують ім’я Христове до тих пір, поки Він знову прийде, сокрушить їх усіх і воздасть кожному за його ділами.

—  Тепер доведи нам, — сказав Трифон, — що той, Який, за словами твоїми, був розіп’ятий і вознісся на небо, є Христос Божий. Ти вже достатньо місцями з писань, які привів раніше, довів, що Христос повинен постраждати і що Він знову прийде з славою і отримає вічне царство над всіма народами, і Йому підкориться всяка влада; але доведи нам: чи точно ваш Ісус є Той самий.

— Це, господарі мої, для тих, що мають вуха вже доведено навіть з того, що ви самі визнаєте. Але щоб ви не думали, що мені важко і що я не в змозі надати необхідних доказів, я виконаю це в своєму місці, як і обіцяв, а зараз повернуся до продовження розпочатої мною промови.

40.

Отже, таїнство Агнця, якого Бог повелів заколоти, як Пасху, було прообразом Христа, кров’ю Якого віруючі, за вірою своєю в Нього, помазують свої доми, тобто самих себе; бо той образ, який Бог створив, а саме — Адам, був вмістилищем дихання Божого, як всі ви можете зрозуміти. А що і ця заповідь про агнця була дана на якийсь час, я доведу таким чином. Бог ніде не дозволяє заколювати пасхального агнця, як тільки на тому місці, на якому «закликане ім’я Його», тому що Він знав, що після страждання Христа прийдуть дні, коли місто Єрусалим буде віддане ворогам вашим і взагалі всі приношення припиняться. Агнець, якого велено повністю засмажити був символом хресного страждання, яким мав постраждати Христос. Бо коли смажать ягня, то його розташовують подібно до фігури хреста: одне рожно проходить через нього прямо від нижніх країв до голови, а інше поперек плічних лопаток, на якому тримаються передні ноги ягняти. Так само ті два козли під час посту, за повелінням однакові, з яких одного відпускали, а іншого приносили в жертву, сповіщали двояке пришестя Христа: перше — коли старці вашого народу і священики вивели Його як козла відпущення, наклавши на Нього руки і вбили, і інше Його пришестя, оскільки ви па тому ж місці Єрусалима впізнаєте Того, Кого ви збезчестили і Який був принесенням за всіх грішників, які бажають покаятися і які дотримуються посту, встановленого Ісаєю, тобто тих, які розривають кайдани насильницьких угод і дотримуються повелінь, обчислених пророком і згаданих мною; це виконують віруючі в Ісуса. Ви також знаєте, що й це приношення двох козлів, яких звелено приносити під час посту, не дозволено звершувати ніде, окрім Єрусалиму.

41.

І приношення пшеничної муки, господарі мої, — продовжував я, — яку звелено приносити за тих, що очистилися від прокази, було прообразом хліба Євхаристії, який заповідав приносити Господь наш Ісус Христос на спогад про страждання, прийняте Ним за людей, які очищають свої душі від всякого гріха, а разом для того, щоб ми таким чином дякували Господу за те, що Він створив для людини світ і все, що в ньому знаходиться, також і за те, що Він звільнив нас від гріха, в якому ми були, і повністю зруйнував начальства і владу через Того, Який став страждаючим з волі Його. Через це Бог так говорить про жертви, які ви тоді приносили, як я раніше сказав, через Малахію, одного з дванадцяти пророків: «Немає Мого благовоління до вас, говорить Господь Саваоф, і приношення з рук ваших неблагоугодне Мені. Бо від сходу сонця до заходу велике буде ім’я Моє між народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; велике буде ім’я Моє між народами, — говорить Господь Саваоф. — А ви хулите Його». Про жертви, які ми, язичники, приносимо на всякому місці, тобто про хліб Євхаристії і також про чашу Євхаристії, ще тоді Він провістив, додавши, що Його ім’я ми прославляємо, а ви оскверняєте. І заповідь про обрізання, яка повеліває, щоб немовлята обрізувалися неодмінно у восьмий день, була прообразом істинного обрізання, яким ми обрізалися від заблудження і гріха через Господа нашого Ісуса Христа, воскреслого з мертвих в перший день тижня; бо перший день тижня, будучи першим зі всіх днів, однак в обрахунку всіх днів за їхнім кругообігом називається восьмим, хоча і залишається першим.

42.

Дванадцять дзвоників, що висіли, згідно з повелінням, на довгому одязі первосвященика, були символом дванадцяти апостолів, які були укріплені силою вічного Священика Христа і голос яких наповнив всю землю славою і благодаттю Бога і Христа Його. Тому Давид говорить: «По всій землі розійшлося віщування їхнє, і в кінці вселенної слова їх». Також Ісая, ніби від імені апостолів, які говорять Христу, що люди вірують не їхній проповіді, а Його могутності, говорить так: «Господи! Хто повірив почутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Ми проповідували перед Ним, як отрок, як корінь в землі спраглій», і інші слова пророцтва, які приведені мною раніше. Слова, сказані ніби від імені багатьох: «Ми проповідували перед Ним», з додатком «як отрок» показують, що злі стануть Його слугами і підкорятимуться Його повелінням, і всі стануть як одне. Це можна бачити і на тілі: хоча існує в ньому багато членів, проте вони всі разом називаються і є єдиним тілом; так і народ і церква, що складаються з багатьох за числом людей, але утворюючи одне ціле, позначаються і називаються одним ім’ям. Так, господарі мої, — продовжував я, — перераховуючи і всі інші постанови Мойсеєві, я міг би довести, що вони були прообразами, символами і сповіщенням того, що мало статися з Христом, тих людей, віра яких в Нього була передбачена, так само як і дії, які належало вчинити Самому Христу. Але оскільки, на мою думку, достатньо того, що я перерахував, то буду продовжуватиму промову по порядку.

43.

Отже, якщо обрізання почалося з Авраама, а субота жертви, приношення і свята — з часів Мойсея, і доведено, що вони встановлені задля жорстокосердості вашого народу, то все це повинно було припинитися з пришестям Сина Божого, Христа, Який з волі Отця народився від Діви з роду Авраамового, від племені Юди і Давида, і про Якого було передбачено, що Він прийде, як вічний закон і новий завіт для всього світу, як це видно з раніше приведених пророцтв. Ми ж, які прийшли через Нього до Бога, прийняли не плотське обрізання, але духовне, якого дотримувалися Єнох та інші; його ми прийняли з милосердя Божого через хрещення, оскільки були грішні, так само і всім можна прийняти його. Тепер звертаюся до таємниці народження Христа, на яке звертаю нашу увагу. Ісая про походження Самого Христа, що воно нез’ясовне для людей, говорив, як вже приведено було мною, так: «Але рід Його хто оповість? Бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту». Цими словами пророчий Дух сказав, що нез’ясовне походження Того, Кому належало померти для того, щоб ми люди-грішники зцілилися Його раною. Крім того, щоб віруючі в Нього люди могли дізнатися, яким чином Він народиться і прийде у світ, пророчий Дух через того ж Ісаю провістив про Його народження так: «І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: проси собі знамення у Господа Бога твого, проси або в глибині, або на висоті. І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. Тоді сказав Ісая: слухайте ж, дім Давидів! Хіба мало для вас утрудняти людей, навіщо ви хочете утрудняти і Бога мого? Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл. Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидать зле і обирати добре; бо перше ніж ця дитина буде розуміти відкидати зле і обирати добре, Він відкине зло, щоб обрати добре. Перше ніж дитина буде вміти називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську перед царем Асірійським. І земля та, якої ти страшишся, буде залишена обома царями її. Але наведе Господь на тебе і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Юди, наведе царя Ассірійського». Що ніхто в роді Авраама по плоті ніколи не народжувався і не говорили, щоб такий народився від діви — це всім відомо. Але оскільки ви і наставники ваші насмілюєтеся говорити, що в пророцтві Ісаї не сказано: «Ось Діва в утробі прийме», але: «ось молода жінка зачне в утробі і народить Сина», і притому ви відносите це пророцтво до Єзекії, колишнього вашого царя, то я для викриття вас постараюся коротко пояснити це і довести, що воно сказане про Того, Якого ми визнаємо Христом.

44.

Діючи таким чином, я буду повністю правий щодо вас, тому що прагну вас переконати доказами; а якщо ви залишаєтеся жорстокосердими або коливаєтеся у вашому рішенні з страху смерті, яка визначена християнам, і не хочете визнати істину, то самі виявитеся винними у своїй загибелі. І ви обдурюєте самих себе, коли на тій підставі, що ви сім’я Авраамове по плоті, думаєте успадковувати блага, які Бог обіцяв дарувати через Христа. Ніхто не отримає жодного з цих благ, тільки окрім тих, які духом уподібнилися вірі Авраама і пізнали всі таїнства: я розумію, що деякі заповіді дані для благочестя і правдивого життя, інші заповіді і обряди надані або стосовно таїнства Христа, або з уваги до жорстокосердості вашого народу. Те, що це є саме так, Сам Бог показує у Єзекиїля, кажучи: «Якщо Ной, Даниїл та Яків не будуть просити за синів своїх, то не отримають». Але цю ж саму думку Він і у Ісаї висловлює так: «Господь Бог сказав: будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене, бо черва їхня не помре, і вогонь їхній не згасне; і будуть вони видовищем для всякої плоті». Отже, ви, відсікши таку надію у ваших душах, повинні постаратися дізнатися, яким чином можете отримати відпущення ваших гріхів і надію на спадок обіцяних благ; адже немає іншого шляху, крім того, щоб ви, пізнавши нашого Христа і омившись тим хрещенням на відпущення гріхів, про яке сповіщав Ісая, жили потім без гріха.

45.

 —  Хоча я, як здається, — сказав Трифон, — перериваю слова, потрібні, по-твоєму, для роз’яснення справи, проте дозволь мені спершу запропонувати тобі питання, яке тісниться в душі моїй і яке я бажаю вирішити.

—  Скільки хочеш, — сказав я, — питай, що тобі спаде на думку; а я і після твоїх питань і відповідей постараюся відновити і завершити мої докази.

— Скажи мені, — запитав Трифон — ті, які жили згідно із законом, даному Мойсеєм, чи житимуть у воскресінні мертвих, подібно до Якова, Еноха і Ноя, чи ні?

— Господарю мій, — відповідав я, — коли я наводив слова Єзекиїля: «якщо Ной, Даниїл та Яків не будуть просити за синів своїх, то не отримають», але кожен, очевидно, спасеться своєю власною правдою, то говорив, що й ті, які жили згідно із законом Мойсеєвим, також спасуться. Бо в законі Мойсеєвому заповідано тим, які підкоряються йому виконувати те, що за природою є добрим, святим і справедливим, і понад те наказано робити те, що узаконене з жорстокосердя народу; це і виконали люди підзаконні. Оскільки ті, які робили загальне, природне і вічне добро, приємні Богу, то і вони, подібно до попередніх за них праведників, які жили, Ноя, Єноха, Якова та інших, під час воскресіння спасуться через Христа нашого разом з тими, які цього Христа визнали Сином Божим, Який був раніше ранішньої зірки і місяця і потім благоволив втілитися і народитися від Діви з роду Давидового для того, щоб через таке домобудівництво перемогти підступного з початку змія і ангелів, які уподібнилися йому, щоб смерть була подолана і під час другого пришестя Самого Христа повністю втратила всяку силу над віруючими в Нього і благоугодно живучими і потім вже не існувала, коли одні будуть послані постійно мучитися на суд і засудження вогненне, а інші житимуть разом, вільні від страждання і тління, без печалі в безсмерті.

46.

 — Але якщо хто і нині, — запитав мене Трифон, — захоче жити згідно із законом Мойсеєвим і разом увірує в цього Ісуса розіп’ятого і визнаватиме, що Він Христос Божий, що Йому дана влада судити всіх без винятку і царство Його вічне, то чи можуть спастися і такі?

— Обговоримо разом, — сказав я, — чи потрібно і тепер дотримувати всього наказаного Мойсеєм?

— Ні, — відповідав він, — ми знаємо, що, як ти сказав, ні агнця пасхального не можна заколювати де-небудь в іншому місці, ні козлів під час посту, як звелено, не можна приносити, ні всіх інших жертв.

—  Отже, скажи сам, прошу тебе, — сказав я, — яких постанов можна дотримуватися? Тоді ти переконаєшся, що цілком можна спастися, не дотримуючись і не виконуючи цих вічних постанов.

— Ми можемо дотримуватися суботи, — відповідав він, — обрізуватися, дотримувати місяців, омиватися, якщо доторкнемося до чого-небудь забороненого Мойсеєм або після статевого злягання.

— Тоді, і заперечив я, — чи можуть, на вашу думку, спастися Авраам, Ісаак, Яків, Ной, Іов та інші подібні до них праведні люди, які жили до них і після них, — я розумію також: Сарра, дружина Авраама, Ревекка, дружина Ісаака, Рахиль, дружина Якова і Лія, та інші подібні жінки, навіть до матері Мойсея, вірного раба Божого? Нічого такого вони не дотримувалися.

— Хіба Авраам і його нащадки не були обрізані? — відповідав Трифон.

— Знаю, — сказав я, — Авраам і його нащадки були обрізані; а чому дано було їм обрізання, я детально пояснив раніше, і якщо сказане досі не переконує вас, то ще дослідимо цей предмет. Ви знаєте, що жоден праведник до Мойсея не дотримувався і не отримував заповіді дотримуватися жодної з цих постанов, про які у нас тепер йде мова, окрім обрізання, яке отримало свій початок від Авраама.

— Знаємо, — сказав він, — і визнаємо, що вони спасуться.

— Зрозумійте, — сказав я знову, — що всі подібні заповіді дані вам Богом через Мойсея через жорстокосердість вашого народу для того, щоб ви через ці численні постанови у всякій справі мали завжди перед своїми очима Бога і не зважувалися на беззаконні і нечестиві вчинки. Так, Бог повелів вам носити на собі червоний клапоть, щоб через нього ви не забували Бога; Він повелів вам ще носити ладанку з невеликих смуг пергамента із зображенням букв, які, зазвичай, ми думаємо, були священні; і це з боку Бога було спонуканням вас до безперестанної пам’яті про Нього і разом служило викриттям в душах ваших. А ви анітрохи не зберегли пам’ять про богошанування і навіть за допомогою цього не переконалися не служити ідолам; але за часів Іллі, перераховуючи коліна, що не поклонилися Ваалу, Бог назвав тільки сім тисяч, і в книзі Ісаї викриває вас за те, що приносили дітей своїх в жертву ідолам. Навпаки, ми за те, що не приносимо жертви тим, яким колись приносили, терпимо жахливі муки і радіємо, коли нас вбивають, віруючи, що Бог воскресить нас через Свого Христа і зробить нетлінними, вільними від страждання і безсмертними. Але ми знаємо, що постанови, дані вам за жорстокосердя вашого народу, аніскільки не сприяють досягненню праведності і святості.

47.

 —  Але чи спасеться, — запитав знову Трифон, — той, хто, усвідомлюючи, що це є вірним, визнав цього Христа, вірує і кориться Йому, понад це захоче дотримуватися і цих постанов?

—  На мою думку, Трифоне, — сказав я, — такий спасеться, якщо тільки не прагнутиме всіляко схиляти до дотримання того ж і інших людей, тобто язичників, через Христа обрізаних від заблуджень, і не стверджуватиме, що вони не можуть спастися, якщо не дотримуватимуться тих постанов, як і ти вчинив на початку нашої бесіди, висловлюючись, що я не спасуся без їх дотримання.

—  Навіщо ти сказав: «на мою думку, такий спасеться», хіба є люди, що відкидають можливість спасіння для таких?

—  Є, Трифоне, — відповідав я, — вони бояться навіть мати спілкування в бесіді або в їжі з такими людьми; але я не згідний з ними. Якщо хто і з слабкості духа захоче виконувати і деякі, які можна нині, з постанов Мойсея, даних, на нашу думку, заради жорстокосердості вашої, і при цьому уповатиме на Христа і виконуватиме вічні і природні правила справедливості і святості, житиме з християнами і віруючими, але, як я вже сказав, не схилятиме їх обрізуватися, як він сам, дотримуватися суботи й іншого подібного, то, я думаю, таких потрібно приймати і мати спілкування з ними у всьому, як з родичами і братами. Якщо ж, Трифоне, — говорив я, — хто з роду вашого говорить, що він вірує в цього Христа, але всіляко примушує язичників, які увірували в Христа, жити згідно із законом Мойсеєвим або не хоче мати спілкування з ними в житті, то таких і я не приймаю. Втім думаю, що можуть спастися ті, які переконані ними поєднувати дотримання закону з сповіданням Христа Божого. Але жодним чином, на мою думку, не спасуться ті, які, увірувавши і визнавши Його Христом, з якої-небудь причини повернулися до юдейського закону, відкинули Христа і не покаялися раніше смерті. Не спасуться також і ті, які, походячи від сімені Авраамового, живуть згідно із законом і раніше кончини своєї не увірували в цього Христа, особливо ж ті, які проклинали і проклинають віруючих в цього Самого Христа, щоб досягти спасіння і звільнитися від покарання вогнем. Милосердя, людинолюбство і невимірне багатство милості Божої, за словами Єзекиїля, приймає того, що кається в гріхах як праведного і безгрішного; а того, хто від благочестя або праведності впадає в нечестя і беззаконня, визнає грішником, неправедним і нечестивцем. Тому наш Господь Ісус Христос сказав: в чому Я знайду вас, в тому і судитиму.

48.

 —  Тепер ми знаємо, — сказав Трифон, — твою думку стосовно цього. Віднови свою промову з того, на чому ти зупинився, і завершуй її: вона уявляється мені дивною, і здається, що абсолютно не можливо довести її. Ти говориш, що цей Христос є Бог, сущий раніше віків, потім благоволив народитися і стати людиною, і що Він не просто людина з людей: це здається мені не тільки дивним, але і безглуздим.

—  Знаю, — відповідав я, — що це здається дивним і особливо тим з вашого народу, які ніколи не хотіли розуміти і виконувати Божественного, але йдуть тільки за переданням ваших вчителів, як Сам Бог сповіщає про це. Втім, Трифоне, — продовжував я, — немарні мої докази, що Він Христос Божий, хоч би я не міг довести, що Він будучи Богом, від початку існував як Син Творця всього і народився людиною від Діви. Але як скоро цілком доведено, що Він Христос Божий, хто б не був цей Христос, то хоча я не доведу, що Він існував раніше і з волі Отця благоволив народитися як людина, подібна до нас, маючи плоть, — тільки в цьому останньому пункті справедливо сказати, що я помиляюся, але несправедливо заперечувати, що Він Христос, якщо Він явиться вам людиною, народженою від людей, і якщо доведено буде, що Він за обранням став Христом. Є деякі з нашого роду, друзі, — говорив я, — які визнають Його Христом, але називають Його простою людиною, народженою від людей: з ними я не погоджуюся і не погоджуся, хоч би більшість однодумних зі мною почала говорити це; тому що Сам Христос повелів нам вірити не людським вченням, але тому, що було сповіщене блаженними пророками і що викладене Ним Самим.

49.

 —  Мені здається, — сказав Трифон, — ті, які стверджують, що Він був людиною і за обранням помазався і став Христом, — говорять справедливіше за вас, які думаєте так, як ти навчаєш; бо ми всі чекаємо, що Христос буде людиною від людей і що, коли прийде, помажеться Іллею. Тому, якщо відкриється, що Той, про Якого ви говорите, є Христом, то потрібно цілком визнати Його людиною, народженою від людей; а оскільки Ілля ще не приходив, я і Христом Його не визнаю.

—  Чи не говорить, — запитав я знову, — слово Боже через Захарію, що Ілля прийде перед тим великим і страшним днем Господнім?

—  Звичайно, так, — відповідав він.

—  Отже, якщо слово Боже спонукає нас визнати, що за пророцтвами мають бути два пришестя Христа: одне, коли Він з’явиться страждаючим, безславним і таким, що не має вигляду, а інше, коли прийде в славі як Суддя всіх, як доведено це з раніше приведених місць Писання: то чи не повинні ми визнати, що слово Боже провістило Іллю предтечею страшного і великого дня, тобто другого Його пришестя?

—  Так, — відповідав Трифон.

— І наш Господь, — сказав я, — у Своєму вченні виклав, що буде те ж саме, коли сказав, що й Ілля прийде; і ми знаємо, що це виконається, коли Господь наш Ісус Христос і з славою прийде з небес. Першому явленню Його також передував вісник, тобто Дух Божий, який був в Іллі, який діяв потім через Іоана Пророка з вашого народу, після якого v вас не було ніякого іншого пророка. Він, сидячи при річці Йордані, виголошував: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; Його лопата в руці у Нього, і Він очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою в житницю, а солому спалить вогнем невгасимим». Цього самого пророка цар ваш Ірод ув’язнив в темницю, і коли під час святкування дня його народження дочка брата його догодила йому танцем, то дозволив їй просити, чого тільки хоче. Мати веліла дівчині просити голову Іоана, який знаходився у в’язниці; і внаслідок її прохання цар послав і велів принести на блюді голову Іоана. Тому і наш Христос, коли ще жив на землі, так говорив тим, які стверджували, що раніше Христа належить прийти Іллі: «Ілля прийде раніше і все приготує; але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли». А далі написано: «Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя».

—  Дивним мені здається те, що ти говориш, — сказав Трифон, — а саме те, що пророчий Дух Божий, який був в Іллі, був також і в Іоані?

—  Але хіба ти не думаєш, — відповідав я, — що те ж саме було з Ісусом, сином Навина, який прийняв начальство над народом після Мойсея, коли сам Бог повелів Мойсеєві покласти руки на Ісуса і сказав: «І Я візьму від Духа, який в тобі, і перенесу на нього».

—  Звичайно думаю, — сказав він.

—  Отже, — продовжував я, — якщо Бог ще за життя Мойсея узяв від Духа, який був у Мойсеєві, і переніс на Ісуса, то також міг перенести його і з Іллі на Іоана для того, щоб, як Христос під час першого Свого пришестя явився безславним, так і перше явлення Духа, який в Іллі завжди перебував в чистоті, уявлялося, подібно до пришестя Христового безславним. Бо сказано, що «Війна у Господа проти Амалика», і ви не заперечуєте, що Амалик поліг. Якщо ж сказати, що Амалик буде уражений тільки під час славного пришестя Христа, то яким буде плід Писання, яке говорить: «Війна у Господа проти Амалика»? Тому ви можете зрозуміти, що таємна сила Божа була в Христі розіп’ятому, перед Яким тремтять і демони, і взагалі всі начальства і власті земні.

50.

 —  Мені здається, — сказав Трифон, — що ти часто бував у змаганні з багатьма про всі спірні предмети і тому тепер можеш відповідати на все, про що тебе не запитають. Відповідай же мені спершу про те, як доведеш, що є інший Бог, окрім Творця всього, а потім доведи, що Він народився від Діви.

—  Спершу дозволь мені, — відповідав я, — привести з пророцтва Ісаї деякі місця, що стосуються служіння Предтечі, яке звершив для Господа нашого Ісуса Христа Іоан Хреститель і Пророк.

—  Згідний, — сказав він.

—  Ісая, — сказав я, — так говорить про передування Іоана: «І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке Він прорік; нехай мир і добробут будуть у дні мої». І «Втішайте, втішайте народ, священики говоріть до серця Єрусалима і втішайте його тому, що сповнився час приниження його, за гріх його даний викуп, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за всі гріхи свої. Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть у степу стежки Богові нашому; усяка долина нехай наповниться, і всяка гора, і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладкими; і явиться слава Господня, і побачить всяка плоть спасіння Боже, бо уста Господні прорікли це. Голос говорить: сповіщай! Я сказав: що мені сповіщати? Усяка плоть — трава, і всяка слава людська, як цвіт польовий. Засихає трава, в’яне цвіт, а слово Боже перебуває вічно. Зійди на високу гору ти, що благовіствуєш Сиону, піднеси сильно голос твій, благовіститель Єрусалима. Піднесіть, не бійтеся; скажи містам Юдиним: ось Бог ваш! Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його. Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дойних. Хто вичерпав води жменею своєю і долонею виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? Хто зрозумів розум Господа і був радником у Нього й учив Його? З ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди? Або хто показав Йому суд? Всі народи — як крапля із відра, подібні до порошини на терезах. І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всеспалення, всі народи ніщо і в ніщо перетворились».

51.

Коли я перестав говорити, Трифон сказав:

— Слова пророцтва, приведеного тобою, господарю мій, обопільні і не мають нічого вирішального для доказу того, що ти хочеш довести.

— Якби, Трифоне, — відповідав я, — після Іоана не припинилися, а досі були пророки у вашому роді, то ці слова могли б показатися обопільними. Але якщо Іоан прийшов раніше Христа, щоб проповідувати людям покаяння, якщо Христос прийшов до Іоана, коли він сидів при річці Йордані, і поклав кінець його пророцтвам і хрещенню, і Сам почав проповідувати Євангеліє, кажучи, що Царство Небесне наблизилося і що Йому належить багато постраждати від книжників і фарисеїв, бути розіп’ятим і на третій день воскреснути, знову явитися в Єрусалимі і знову їсти й пити зі Своїми учениками, а що в проміжок часу до Його пришестя, як вже говорив, з’являться єресі і лжепророки під ім’ям Його, що вже явно сповнилося; якщо це так, то як можна ще сумніватися, коли можете переконатися насправді? Понад те Він говорив, що у вашому роді вже не буде жодного пророка, і люди дізнаються, що прийшов вже той новий завіт, який колись Бог обіцяв встановити, тобто Він Христос; ось слова Його: «Закон і пророки до Іоана Хрестителя. Від днів Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його. І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!».

52.

— Ще патріарх Яків передбачив, — так продовжував я говорити, — що двояким буде пришестя Христа і що Він під час першого буде страждальцем, і після Його пришестя не буде у вашого народу ні пророка, ні царя, і що народи, віруючі в Христа, Який зазнав страждань, чекатимуть другого Його пришестя. Через те Дух Святий, — говорив я, — прорікав це в притчі і приховано. Він сказав так: «Юдо! Тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого. Юда — молодий лев, син мій, зі здобиччю піднімається. Причаївся він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? Не відійде скіпетр від Юди і жезл від стегон його, доки не прийде Примиритель і Йому підкоряться народи. Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози найкращого винограду — сина ослиці своєї; пере у вині одежу свою і в крові грон — вбрання своє. Очі Його іскристіші, ніж вино, і біліші за молоко зуби його». А що у вашому роді з самого початку його до часу народження і страждання Христа коли-небудь не було пророка або правителя, цього не наважитеся ви так безсоромно стверджувати, та й не зможете довести. Бо хоча ви говорите, що Ірод, від якого Він постраждав, був з Аскалонії, проте не відкидаєте, що у вашому роді тоді був такий архієрей, який приносив жертви згідно із законом Мойсеєвим і дотримувався інших постанов; а також спадкоємно були пророки до Іоана. Таким самим чином і в той час, як народ ваш був відведений у Вавилон, земля завойована і священні сосуди забрані, не переставав бути серед вас пророк, який був владикою, вождем і правителем народу вашого. Бо Дух, що діяв у пророках, помазував і поставляв вам царів. Але після явлення серед вас і смерті Ісуса нашого Христа не було і дотепер немає пророка; ви перестали мати свого власного царя, і земля ваша спустошена і залишена, як «курінь на городі». Вислів Якова: «І Він буде сподіванням народів» символічно показував, що пришестя Христа буде двояке і народи увірують в Нього: це нарешті нині ви можете бачити; тому що ми, які зі всіх народів стали шанувати Бога і праведними через віру в Христа, чекаємо другого Його пришестя.

53.

— Вислів: «Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози найкращого винограду — сина ослиці своєї», вказував як на діла, звершені Ним під час першого пришестя, так і на народи, які увірують в Нього. Вони були, як та дитина, що не мала ні сідла, ні ярма на шиї своїй до тих пір, поки цей Христос прийшов і через посланих Ним учеників навернув їх до Свого вчення, і вони, прийнявши це вчення Його, підкорили свою шию до перенесення всього в очікуванні обіцяних від Нього благ. І дійсно, Господь наш Ісус Христос, коли мав намір увійти до Єрусалима, наказав ученикам привести до Себе ослицю, яка з лошам своїм була прив’язана при вході в селище, зване Виффагія, і, сівши на неї, вступив до Єрусалима. Оскільки ясно було передбачено, що це буде виконано Христом, то загальновідоме виконання цього очевидно доводить, що Він Христос. І не дивлячись на те, що все це сповнилося і показано Писаннями, ви досі залишаєтеся жорстокосердними. Захарія, один з дванадцятьох пророків, передбачив, що все це буде, в таких словах: «Радій від радості, дочка Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний і спасаючий, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної». А що пророчий Дух разом з патріархом Яковом говорить, що Він матиме у володінні саме ослицю під’яремну з її лошам, потім і Сам Він звелів ученикам, як я вже сказав, привести ту й іншу тварину — це було пророцтвом для тих людей, які мають увірувати в Нього, як з синагоги вашої, так і з язичників. Бо як віслюк, що не носив ярма, був символом язичників, так під’яремна ослиця вказувала на людей з вашого народу, тому що ви маєте закон, який накладений був на вас через пророків. Пророком Захарією передбачено було навіть і те, що цей Самий Христос буде уражений і ученики Його розбіжаться, що і трапилося. Після розп’яття Його на хресті, ученики Його, які були з Ним, розсіялися, поки Він не воскрес з мертвих і не переконав їх, що так було передбачено про Його страждання; вони, напоумлені таким чином, відправилися у світ і проповідували це вчення. Тому і ми тверді у вірі і у вченні Його, бо нас переконують в тому і пророки й ті, які, як ми бачимо, стали по всьому світу шанувальниками Бога в ім’я цього Розіп’ятого. Так сказано було Захарією: «О, меч! Піднімися на пастиря Мого і на ближнього Мого, говорить Господь Саваоф: вражу пастиря — і розсіються вівці».

54.

— Слова, передані Мойсеєм і сказані патріархом Яковом, «Пере у вині одежу свою і в крові грона — вбрання своє», означали те, що Він віруючих в Нього омиє Своєю кров’ю. Одягом Його Дух Святий назвав тих, що прийняли через Нього відпущення своїх гріхів: у них Він завжди присутній Своєю силою, але повністю буде присутнім в друге Своє пришестя. Вислів «кров грона» таємно показує, що Христос має кров, але не від сімені людського, а від сили Божої. Як кров винограду сотворив не чоловік, але Бог, так передбачено, що і кров Христа буде не від людського роду, але від Божої сили. І це приведене мною пророцтво, господарі мої, показує, що Христос не є простою людиною, народженою, подібно до звичайних людей.

55.

—  Ми пам’ятатимемо це твоє пояснення, — відповідав Трифон, — якщо й іншими доказами підкріпиш цю думку. А зараз почни знову твою промову і доведи нам, що пророчий Дух визнає іншого Бога, окрім Творця всього, не кажучи про сонце і місяць, яким, за свідченням Писання, Бог попустив язичникам поклонятися як богам. Це слово пророки часто вживають і говорять: «Бог твій, є Бог богів і Владика владик», додаючи неодноразово, що Він «великий, сильний і страшний». Так говориться не в тому значенні, щоб вони були дійсно богами, але Писання дає зрозуміти, що є тільки один істинний Бог, Який все сотворив, є Господь уявних богів і владик; і щоб показати це, Дух Святий сказав через святого Давида: «боги народів», тобто ті, які вважалися за богів, — «є ідоли демонів, а не боги». І Він додає: прокляття тим, які роблять їх і поклоняються їм.

—  Я не маю наміру, Трифоне, — сказав я, — приводити докази з тих місць Писання, якими, мені відомо, засуджуються ті, що поклоняються уявним богам, але надам такі, проти яких ніхто не може заперечувати; вони здадуться тобі новими, хоча читаються вами щодня. І з цього можете зрозуміти, що Бог за вашу злобу приховав від вас здатність розуміти премудрість, яка полягає в словах Його, окрім тих, яким за благодаттю великого милосердя Свого Він залишив, як говорить Ісая, сім’я на спасіння, щоб народ ваш не загинув повністю, подібно до жителів Содому і Гомори. Отже, зверніть увагу на ті місця, які приведу із Святих Писань: вони не вимагають пояснення, їх потрібно тільки вислухати.

56.

—  Мойсей, блаженний і вірний служитель Божий, сповіщає, що Аврааму при дубі Мамврійському явився Бог разом з двома ангелами, які були послані для осудження Содому Іншим, Який завжди перебуває вище за небеса, нікому не являвся і ніколи ні з ким прямо не розмовляв, Якого ми називаємо Творцем всього і Отцем. Ось слова Мойсея: «І явився йому Господь при діброві Мамре, коли він сидів при вході в намет свій, під час спеки денної. Він звів очі свої і побачив, і ось, три мужі стоять проти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет свій і поклонився до землі» і інше до слів: «І встав Авраам рано ранком і пішов на місце, де стояв перед лицем Господа, і подивився на Содом і Гоморру, і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі». Закінчивши це, я запитав, чи зрозуміли вони приведені слова. Вони відповідали, що зрозуміли, але що вони аніскільки не служать доказом сказаного мною, ніби є або згадується Духом Святим інший Бог і Господь, окрім Творця всього.

—  Постараюся, — сказав я, — довести вам, які розуміють Писання, що є і згадується, окрім Творця всього, інший Бог і Господь, Який називається і ангелом, тому що він сповіщає людям те, що вгодно Творцеві всього, вище за Якого немає іншого Бога. І знову, повторюючи приведені мною слова, я запитав Трифона, чи думаєш ти, що Бог явився Аврааму при дубі мамврійському, як говорить Писання?

—  Звичайно, — відповідав він.

— І Він був одним з тих трьох, яких Святий Дух пророчо називає мужами і яких бачив Авраам? — запитав я.

— Ні, — сказав Трифон, — але Бог явився йому раніше явлення тих трьох, а ті три, яких Писання називає мужами, були ангели: двоє були послані для руйнування Содому, а третій сповістив Саррі про народження нею сина, для чого і був посланий, і потім віддалився своїм шляхом.

—  Яким же чином, — запитав я, — один з трьох, що був в шатрі і який сказав: «У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і буде у Сарри син», знову явився після народження сина у Сарри, і Його пророче слово називає Богом? Щоб вам зрозуміло було те, що я говорю, ви послухайте ясні слова Мойсея: «І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається над її сином, Ісааком, і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком. І здалося це Аврааму досить неприємним заради сина його Ізмаїла. Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабини твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісааці наречеться тобі сім’я. Чи зрозуміли ви, — запитав я, — що той, який обіцяв тоді під дубом повернутися, наперед знаючи, що буде потрібно дати Аврааму пораду про те, до чого схиляла його Сарра, прийшов згідно з Писанням, і що Він є Бог, як показують наступні слова: «Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї»?

—  Зрозуміли, відповідав Трифон, — але цим ти не довів, що є інший Бог, крім того, Який являвся Аврааму і також іншим патріархам і пророкам; ти тільки показав нам, що ми несправедливо думали ніби троє, що були в шатрі у Авраама, всі були ангели.

—  Хоч би я і не міг, — заперечив я, — довести вам з писань, що один з тих трьох є Бог і втім називається ангелом, тому що, як я раніше сказав, Він сповіщає волю Бога Творця всього тим, кому угодно Йому відкрити її; проте і тоді вам належало б визнати, що Цей в образі чоловіка, подібно до двох ангелів, які були з Ним, явився на землі Аврааму, був також Бог раніше сотворення світу, оскільки весь народ ваш визнає це.

—  Звичайно, — відповідав він, — так ми і думали до цього дня.

—  Звертаючись до писань, — сказав я, — постараюсь переконати вас, що Той, Який в Писанні зображається таким, що являвся Аврааму, Якову і Мойсеєві, і називається Богом, є інший, ніж Бог Творець всього, — інший, розумію, за числом, а не за волею, бо я стверджую, що Він робив тільки те, що було завгодно Богу, Який все створив, вище за Якого немає іншого Бога, щоб Він робив і говорив.

—  Отже доведи, — заперечив Трифон, — що це так для того, щоб ми могли погодитися з тобою і в цьому, бо ми не припускаємо, щоб ти стверджував, ніби Він робив або говорив що-небудь супроти волі Творця всього.

—  Писання, приведене вже мною, — відповідав я, — з’ясує це для вас. Ось його слова: «Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор. І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку, і вогонь від Господа з неба, і знищив міста ці, і всю околицю цю».

Тоді четвертий з тих, що залишилися з Трифоном, сказав:

—  Отже, слід визнати, що окрім Самого Бога, Який явився Аврааму, Мойсеєве Писання називає також Господом одного з двох ангелів, які відправилися в Содом.

—  Не тільки на цій підставі, — сказав я, — належить цілком визнати те, що є, а саме, що окрім Творця всього, ще інший від Святого Духа називається Господом: так Він називається не тільки у Мойсея, але і у Давида. В останнього сказано: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх»; і ще в іншому місці: «Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх». Отже, відповідайте мені, чи думаєте ви, що Дух Святий називає когось іншого Богом і Господом, окрім Отця всього і Його Христа; бо я обіцяв вам довести з самих Писань, що не один з двох ангелів від тих, які йшли в Содом, названий в Писанні Господом, але Той, Який був з ними і називається також Богом, Який явився Аврааму.

—  Доведи, — сказав Трифон, — тому що день, як бачиш, проходить, і ми не готові робити такі небезпечні відповіді, оскільки ніколи не чули такого, хто б це розглядав, досліджував або доводив. І ми не терпіли б твоїх зауважень, якби ти не зводив всього до Писань: а ти з них прагнеш наводити докази і оголошуєш, що немає вищого Бога, окрім Творця всесвіту.

—  Ви знаєте, — сказав я, — що Писання говорить: «І сказав Господь Аврааму: чому це сама в собі розсміялася Сарра, сказавши: невже я дійсно можу народити, коли я постаріла? Чи є щось неможливе для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і буде у Сарри син.» І трохи нижче: «І встали ті мужі, і звідти відправилися до Содому і Гоморри; Авраам же пішов з ними, провести їх. І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама, раба Мого, що хочу вчинити.» І ще трохи далі: «І сказав Господь: крик Содомский і Гоморрський великий, і гріх їхній дуже тяжкий; зійду і подивлюся, чи дійсно відбувається так. як за воланням їхнім, що доходить до Мене, а якщо ні, то дізнаюся. І повернулися мужі звідти і пішли до Содому; Авраам ще стояв перед лицем Господа. І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим». Я не вважаю погрібшім повторювати те, що раніше було написане мною, необхідно привести тільки ті місця, на яких я заснував свої докази для Трифона і його супутників; тому я перейшов до подальших слів: «І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам повертівся у своє місто. І прийшли ті два Ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содому», і інше до таких слів: «Мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері дому замкнули». І далі наступні слова: «і ангели взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його, і поставили його за містом. Коли ж вивели їх геть, то один із них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. Але Лот сказав їм: ні, Владико! Ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застало мене лихо і я не вмер; ось, ближче тікати у це місто, воно мале; побіжу я туди, воно ж мале; і збережеться життя моє заради Тебе. І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це; не знищу місто, про яке ти говориш; поспішай, спасайся гам, тому що Я не можу зробити це, поки ти не прийдеш туди. Тому і названо місто це Сигор. Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор. І пролив Господь на Содом і Гомору дощем сірку і вогонь від Господа з неба, і знищив міста ці, і всю околицю цю». Закінчивши ці слова, я запитав: «Невже ви тепер, друзі, не розумієте, що один з цих трьох, Який є Бог і Господь і служить Сущому на небесах, є Господь тих двох ангелів? Тому що в той час, як вони відправилися в Содом, Він залишився і розмовляв з Аврамом, як сказано це у Мойсея; коли Він після бесіди віддалився, Авраам повернувся у своє місце. А коли Він прийшов у Содом, то вже не два ангели розмовляють з Лотом, але Він Сам, як показує слово Боже, Який є також Господь, Який прийняв від Господа на небі, тобто від Творця всього, доручення вчинити суд над Содомом і Гоморою, зображений в Писанні так: «І пролив Господь на Содом і Гомору дощем сірку і вогонь від Господа з неба».

57.

—  Писання, вочевидь, змушує нас визнати це, — сказав Трифон, коли я замовк, але і ти сам погодишся, що можна засумніватися щодо того, що сказане, а саме, що Він їв приготовлене Йому Авраамом.

—  Звичайно, написано, що вони їли, — відповідав я, але якби сказано було, що їли троє, а не тільки двоє, які були дійсно ангели і, як відомо нам, живляться на небесах, хоча не такою ж їжею, яку вживаємо ми, люди, бо про манну, якою годувалися батьки ваші в пустелі, Писання говорить: «Вони їли хліб ангельський», то я сказав би, що Писання говорить, що вони їли, в такому ж значенні, як і ми самі говоримо про вогонь, що він пожер все; але зовсім не потрібно розуміти, ніби вони їли, жуючи зубами і щелепами. Таким чином і тут ми не знайдемо ніякого утруднення, якщо хоч скільки-небудь знайомі з тропічним чином вислову.

—  Можна, — сказав Трифон, — усунути і це утруднення, розуміючи особливий образ споживання, яким вони спожили приготоване Авраамом, в якому значенні і написано, що вони «їли». Але тепер покажи нам, як цей Бог, Який явився Аврааму, і служитель Бога Творця всього народився від Діви і став людиною, як ти сказав, подібною до нас

—  Дозволь мені раніше, Трифоне, — сказав я, — викласти просторо і деякі інші докази на цей пункт, щоб ви були переконані в його істині, і після того я дам пояснення, яке ти вимагаєш.

—  Роби, як завгодно тобі, — сказав Трифон, — через це ти зробиш і для мене цілком приємну справу.

58.

—  Я хочу привести вам Писання, — сказав я, — не піклуючись про який-небудь штучний розвиток доказів, бо у мене і немає такої здатності, але мені дана від Бога тільки благодать розуміти Його Писання: цієї благодаті я переконую всіх стати причасниками даремно і беззаздрісно, щоб мені не піддатися за це осудженню на тому суді, який має звершити Творець всього Бог через Господа мого Ісуса Христа.

—  Стосовно цього ти виконуєш достойне служіння Богові, — сказав Трифон, — але, мені здається, ти говориш іронічно, ніби не володієш мистецтвом доказу.

—  Якщо це тобі так здається, — заперечив я, — нехай буде так; але я переконаний в істині сказаного мною. Втім я краще займуся останніми моїм доказами — будьте уважні.

—  Говори, — сказав він.

—  Мойсеєм ще написано, браття, — продовжував я, — що Той, Який являвся патріархам і названий Богом, називається також ангелом і Господом, щоб з цього ви зрозуміли, що Він служить Отцеві всього, з чим ви вже погодилися і в чому абсолютно утвердитесь, будучи переконані ще більшими доказами. Слово Боже, через Мойсея оповідаючи про Якова, онука Авраама, так говорить: «Один раз у такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив у сні, і ось козли, і барани, що піднялися на худобу, на кіз і овець, строкаті із краплинами і плямами. Ангел Божий сказав мені у сні: Якове! Я сказав: ось я. Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли і барани, що піднялися на худобу, на кіз і овець, строкаті, з краплинами і з плямами, тому що Я бачу все, що Лаван робить з тобою; Я Бог, Який явився тобі у Вефілі, де ти злив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї і Я буду з тобою.» І знову в іншому місці йде мова про того ж Якова так: «І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід; і взяв їх перевів через потік, і перевів усе, що в нього було. І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появлення зорі; і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним. І сказав йому: відпусти Мене, тому що зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, поки не благословиш мене. І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків. І сказав йому: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш. Запитав Яків, говорячи: скажи мені ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? Воно дивне. І благословив його там. І нарік Яків ім’я місцю тому Пенуел; тому що говорив він: я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.» І ще в іншому місці про того ж Якова розповідається таке: «І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанскій, тобто у Вефіль, сам і всі люди, які були з ним, і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Вефіль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця Ісава, брата свого. І померла Девора, годувальниця Ревекки, і поховали її нижче Вефіля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу. І явився Бог Якову у Лузі після повернення його з Месопотамії, і благословив його, і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; від тепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє Ізраїль. І нарік йому ім’я Ізраїль». Він називається Богом і є, і буде Бог.

Коли всі вони виявили свою згоду в цьому, то я сказав:

— Я знаходжу потрібним привести вам місця Писання, які розповідають, як Якову під час втечі його від брата Ісава явився цей Ангел і Бог, і Господь, який явився також Аврааму в людському вигляді і потім в тому ж вигляді боровся з Яковом. Ось ці слова: «Вийшов Яків від криниці клятви і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє, як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці, а я не знав. І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні! І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі узголів’ям, і поставив його пам’ятником, і вилив елей на верх його. І нарік Яків ім’я місцю тому Вефіль, а раніше ім’я того міста було Луз».

59.

— Дозвольте тепер мені, — після того продовжував я, — довести вам і з книги Виходу, як той самий Ангел і Бог, і Господь, і муж, і людина, яка явилася Аврааму і Якову, явився у палаючому вогні з куща і розмовляв з Мойсеєм. І після їхньої згоди, що вони слухатимуть мене із задоволенням і охоче, я привів такі слова з книги, яка надписується Вихід: «Минув довгий час, помер цар єгипетський. І стогнали сини Ізраїля від роботи» і інше: «Піди, збери старійшин Ізраїля і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті». Потім я сказав: «Чи помічаєте ви, господарі мої, що Той, про Якого Мойсей говорить, як про ангела, який розмовляв з ним у палаючому вогні, є Бог і сповіщає йому, що Він є Бог Авраама, Ісаака і Якова?».

60.

—  Ми не це бачимо з приведених тобою слів, — сказав Трифон, — а те, що явився у вогненному полум’ї ангел, а розмовляв з Мойсеєм Бог, так що і ангел, і Бог, обидва разом, явилися в тому видінні.

—  Якби так і було, друзі мої, — відповідав я, — тобто що і ангел, і Бог разом явилися в тому видінні Мойсеєві, проте, як доведено вам раніше наведеними словами, Той Бог, який говорив Мойсеєві, що Він Бог Авраама і Бог Ісаака, і Бог Якова, буде не Творець вселенної, але Той, Який, як було показано, явився Аврааму і Якову, Який служить волі Творця всього і в суді над Содомом служив також Його раді. Тому, хоч би було там двоє, як ви говорите, і ангел, і Бог, проте ніхто, навіть і малознаючий, не наважиться стверджувати, що Творець всього і Отець залишив все, що є вищим за небо, і явився на малій частині землі.

Оскільки вже доведено, — сказав Трифон, — що Той, Хто явився Аврааму, названий Богом і Господом і за дорученням від Господа небесного звершив руйнування на Содомську землю, то хоч і був ангел з Богом, який явився Мойсеєві, ми погодимося, що Бог, розмовляючи з Мойсеєм з куща, був не Бог Творець всього, але Той, Який, як показано, являвся Аврааму, Ісааку і Якову: Він називається також ангелом Бога Творця всього, тому що сповіщає людям волю Отця і Творця всього.

Але тепер я покажу, Трифоне, — почав я говорити, — що в Мойсеєвому видінні Він один, Який заразом називається ангелом і є Бог, явився і говорив до Мойсея. Бо так говорить Писання: «І явився йому Ангел Господній у полум’ї вогню із середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згоряє. Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. Господь побачив, що він йде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща». Тому як Писання називає ангелом Того, Який явився уві сні Якову, і потім говорить, що цей самий ангел явився йому уві сні сказав: «Я Бог, Який явився тобі під час втечі твоєї від лиця Ісава, брата твого»; і ми читаємо у часи Авраама про руйнування Содому, що Господь навів цей суд «від Господа на небесах»; так і тут, коли Писання говорить, що ангел Господа явився Мойсеєві і потім називає Його Господом і Богом, воно розуміє одного і Того ж, Який, як видно з багатьох вже приведених свідчень, служить Богу, Який сущий вище за світ і не має над Собою іншого Бога.

61.

— Але, друзі мої, — продовжував я, — надам вам і інше свідчення від писань на доказ, що як початок раніше всіх творінь Бог породив із Себе Самого деяку розумну силу, яка від Духа Святого називається також славою Господа, то Сином, то премудрістю, то ангелом, то Богом, то Господом і Словом; Сам Він називає Себе також «вождем воїнства», коли Він явився в образі людському Ісусу Навину. Бо Він має всі ці назви і від служіння Свого волі Отцівській, і від народження за волею Отця. Чи не бачимо подібне до цього і в нас самих? Вимовляючи яке-небудь слово, ми народжуємо його, але не через відділення, так щоб зменшувалося слово в нас, коли ми його вимовляємо. Так само ми бачимо, як від вогню породжується інший вогонь, але так, що не зменшується той, від якого він запалений, а залишається такий самий, тоді як і запалений від нього дійсно існує і світить без зменшення того, від якого загорівся. Свідком мені буде Слово премудрості, те Саме, Яке є Богом, народженим від Отця всього, Слово і Премудрість, і Сила, і Слава Того, Який народив; Воно через Соломона говорить так: «Коли я сповіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку. Господь мав мене початком путі Свого, раніше творінь Своїх, споконвіку; від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води. Я народилася раніше ніж підняті були гори, раніше пагорбів, коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошин всесвіту. Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову рису по лицю безодні, коли утверджував вгорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, коли давав морю закон, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в yсі часи, радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими. Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої! Послухайте наставлення і будьте мудрі, і не відступайте від неї. Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх! Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і одержить благодать від Господа; а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть».

62.

Це ж саме, друзі, відкриває Слово Боже і через Мойсея, показуючи вам, що Бог в тому ж значенні при сотворенні людини говорив до Того, Який вказаний, таким чином: «Сотворімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою, і нехай вона володіє рибами морськими і птахами небесними, і звірами, і худобою, і всією землею, і всіма плазунами по землі. І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її: чоловіка і жінку, створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бон плодіться й розмножуйтесь і наповнюйте землю, і володійте нею». Але щоб ви не спотворили думки приведених мною слів, виставляючи те, що говорять ваші вчителі, ніби Бог Самому Собі говорив «сотворимо», як і ми, маючи намір що-небудь робити, часто говоримо самі собі «зробімо»; або Бог сказав «сотворимо», звертаючись до стихій, тобто до землі й інших речовин, з яких уявляємо сотвореною людину: то знову приведу слова самого Мойсея, з яких можемо, поза сумнівом, дізнатися, що Бог говорив саме до Того, Хто відрізняється від Нього за числом і є розумною Істотою. Ось ці слова: «І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас знаючи добро і зло». Говорячи «як один з Нас», Він вказав на число Осіб, співприсутніх одна одній, і принаймні двох. Бо я не можу визнати справедливим те, що проповідує вчення, яке визнається вами самими за єретичне, або що здатні доводити його розповсюджувачі, ніби Бог говорив ангелам і ніби людське тіло є творіння ангелів. Але це є те істинне від Отця народження, яке раніше всього творіння було з Отцем і до якого Отець говорить, як Писання через Соломона показує, що це саме народження, зване у Соломона премудрістю, народжене Богом і, як початок, раніше всього творіння. І Він Сам в одкровенні Ісусу Навину сповіщає цю істину. А щоб сказане мною було цілком доведене вам, вислухайте такі слова з книги Ісуса: «Ісус, знаходячись біля Єрихона, глянув, і побачив, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших? Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов сюди. Ісус упав лицем своїм на землю і поклонився, і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму? Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, свято. Ісус так і зробив. Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив з нього і ніхто не входив. Тоді сказав Господь Ісусові: ось, Я віддаю в руки твої Єрихон і царя його, і тих, що знаходяться в ньому, — людей сильних».

63.

— Ти доводиш сильно і детально, друже мій, — сказав Трифон. — Тепер покажи, що Він з волі Отця Свого змилосердився народитися людиною від Діви, бути розіп’ятим і померти; і доведи, що після того Він воскрес і вознісся на небо.

— Це вже доведено, господарі мої, — відповідав я, — раніше приведеними словами пророцтв, але я знову повторю їх і поясню вам, і постараюся переконати вас дійти згоди зі мною. Слова Ісаї: «Хто розповість рід Його? Бо життя Його береться від землі», чи не уявляються тобі сказаними в тому значенні, що не від людей має рід Той, Хто, як сказано, за гріхи народу відданий Богом на смерть? Про кров Його і Мойсей, як я раніше згадував, говорив: «Він омиє в крові грона одяг Свій», оскільки кров Його походить не від сімені людського, але від волі Божої. І слова Давида: «У світлості святих Твоїх, із утроби раніше віків Я породив Тебе. Клявся Господь і не розкається: Ти священик повік за чином Мелхиседековим», чи не показують вам що Бог і Отець всього споконвіку хотів, щоб Він народився від утроби людської? І в іншому місці, мною вже приведеному, Бог говорить: «Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кістки звеселять Тебе. Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї, бо Він Бог твій, і поклонишся Йому». Ці слова ясно означають, що Він є достойний поклоніння і Бог, і Христос, це засвідчено Тим, Який це зробив. Вони також ясно показують, що Слово Боже звертається до віруючих в Нього, які є однією душею, одним сонмом і однією Церквою, як до дочки, тобто до Церкви, яка утворилася від Його імені і носить Його ім’я (бо всі ми називаємося християнами), і навчають нас забути древні отцівські звичаї; вони так говорять: «Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї, бо Він Бог твій, і поклонишся Йому».

64.

—  Нехай Він буде, — заперечив Трифон, — як показують Писання, Господом, Христом і Богом для вас язичників, які від Його імені і називаєтеся всі християнами; але вам, служителям Бога, Який сотворив і Його Самого, немає потреби сповідувати Його і поклонятися Йому.

—  Якби я був також ревний до суперечок і суєтний, як ви, Трифоне, — відповідав я, — то не продовжував би досі розмовляти з вами, оскільки ви не прагнете зрозуміти того, що говорю, а напружуєте свої сили тільки для того, щоб зробити яке-небудь заперечення. Але тепер, оскільки я боюся сулу Божого, я не поспішаю рішучим вироком ні про кого з нашого роду, думаючи, чи не є він з числа тих, які можуть спастися через благодать Господа Саваофа. Тому хоча ви чините лукаво, я всеодно відповідатиму на наші думки і заперечення; це саме я роблю щодо всіх взагалі з нашого народу, які бажають знати мою думку і запитати мене про ці предмети. Ви могли б зрозуміти з приведених мною місць Писання, якщо б тільки звертали на них свою увагу, що ті, які спасаються з вашого народу, спасаються через Нього і знаходяться в Його частині, і тому не питали б мене про це. Я знову приведу сказані раніше мною слова Давида, і прошу вас звернути свої сили до того, щоб зрозуміти їх, а не до того, щоб абияк вивертатися або щось заперечувати проти них. Ось слова Давида: «Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах — нехай захитається земля. Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм». Є й інші слова Давида, приведені мною раніше, які ви безрозсудно вважаєте сказаними про Соломона на тій підставі, що вони надписані «про Соломона»: з самих слів видно, що вони сказані не про Соломона, що той, хто зображений в них, був раніше сонця і що ті, які спасаються з вашого народу, спасуться через Нього. Ось ці слова: «Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою. Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним. Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду. Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя. Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід» і інше. «Раніше сонця перебувало ім’я Його, і в Ньому благословляться всі покоління землі, і всі народи будуть прославляти Його. Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса, єдиний. І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля». Пригадайте й інші слова, сказані, як я вже згадав, також Давидом, в яких показано, що Він має прийти з горніх небес і знову повернеться в теж місце, щоб ви закликали Його і Богом, який згори прийшов, і людиною, що була серед людей і має знову прийти, коли подивляться на Нього і заплачуть ті, що прокололи Його. Ось ці слова: «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. Нема ні мови, ні язика, де не чувся б голос їхній. По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, і воно, мов жених, виходить із весільного чертогу свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє».

65.

—  Я такий вражений цими численними місцями з Писання, що не знаю, що сказати щодо місця з Ісаї, де Бог говорить, що Бог нікому іншому не дасть слави Своєї, кажучи: «Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам».

—  Якщо ти, Трифоне, — сказав я, — наводячи ці слова, просто і без лукавства зупинився, не додаючи попередніх і не приєднуючи подальших слів, то можна вибачити тебе; але якщо ти вчинив так, думаючи, що можеш привести мою промову в утруднення і змусити мене сказати, що Писання суперечать собі, то помиляєшся, бо я ніколи не наважуся цього подумати або сказати. Якщо ж зустрінеться місце Писання, яке здається таким і явиться таким, що ніби суперечить іншому, то, будучи цілком переконаний, що ніяке місце Писання не суперечить іншому, я швидше визнаю, що сам не розумію його змісту і постараюся переконати так само думати і тих, які допускають суперечності в Писанні. З яким наміром ти запропонував це питання, Бог знає. Але я нагадаю вам те місце з Писання, як воно сказане, щоб ви з нього самого переконалися, що Бог дає славу тільки Своєму Христу, і приєднаю, господарі мої, декілька слів, що знаходяться у зв’язку з тими, які приведені Трифоном, і таких за ними; я приведу їх не з різних розділів, але так, як вони приєднані в одне; а ви уважно слухайте мене. Ось ці слова: «Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їхній, розширив землю з плодоріддям її, Який дає дихання людям її і дух тим, що ходять по ній. Я, Господь, покликав Тебе для правди і буду тримати Тебе за руку, і зберігати Тебе, і поставлю Тебе завітом для народу, світлом для язичників, щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести на свободу і тих, хто сидить у пітьмі, — із в’язниць. Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я сповіщу; перше ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. Співайте Господеві нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них. Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір, Нехай воздають Господеві славу, і хвалу Його нехай сповістять на островах. Господь Бог воїнства веде, Він переможе військо; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх». Закінчивши це, я запитав: чи зрозуміли ви, друзі, що Бог обіцяє дати славу Свою Тому, Якого Він поставив для світла язичникам, і не кому іншому; а не так, як говорить Трифон, ніби Бог утримає славу для Самого Себе?

— Ми зрозуміли це, — відповідав Трифон — тому продовжуй твою промову далі.

66.

Тоді я розпочав бесіду з того, на чому раніше зупинився, доводячи, що Він повинен народитися від Діви і що це Його народження передбачене Ісаєю, і знову привів його пророцтво. Ось воно: «І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: проси собі знамення у Господа Бога твого, проси або в глибині, або на висоті. І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. Тоді сказав Ісая: слухай, доме Давидів! Хіба мало для вас утрудняти людей, навіщо ви хочете утрудняти і Бога мого? Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл. Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидати зле і обирати добре; бо перше ніж ця дитина буде розуміти відкидати зле і обирати добре, Вона відкине зле і обере добре. Перше ніж дитина буде вміти називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську перед царем Асірійським. І земля та, якої ти страшишся, буде залишена обома царями її. Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Юди, наведе царя Ассірійського». До цього я додав, що ніхто в роді Авраама по плоті ніколи не народжувався і не говорили, що народився такий від діви, окрім тільки нашого Христа, як це всім відомо.

67.

— Писання, — відповідав Трифон, — не говорить: «Ось Діва зачне в утробі і народить сина», але: «Ось молода жінка зачне в утробі і народить сина», і далі, як ти привів. Все пророцтво стосується до Єзекії, на якому і здійснилися наступні події згідно з цим пророцтвом. У міфах еллінів розповідається, що Персей був народжений від Данаї-діви після того, як званий у них Зевсом зійшов до неї у вигляді золотого дощу; а вам належало б соромитися говорити їм подібне і швидше належить визнавати, що цей Ісус як людина, народжений від людей, і якщо можете довести і Писань, що Він Христос, стверджувати, що Він удостоївся обрання на Христа за життя законне і досконале; але не насмілюйтеся розповідати такі неприродні поди, інакше ви, подібно до греків, будете викриті в божевіллі.

—  Трифоне! — сказав я, — я хочу переконати тебе і всіх людей взагалі в тому, що хоч би ви жартома і в насмішку почали говорити ще гірші слова, я не залишу свого наміру; навпаки, з тих самих слів і подій, якими ви думаєте спростувати мене, завжди доводитиму, за допомогою свідчень з Писань, докази того, що я стверджував. Втім ти несправедливо і недостойно любителя істини чиниш, коли намагаєшся відкидати і те, в чому ти вже погодився з нами, саме те, що деякі заповіді дані були через Мойсея за жорстокосердість народу вашого. Бо ти сказав, що Він був вибраний і став Христом за життя згідне із законом, якщо тільки може бути доведено, що Він Христос

—  Ти визнав, — сказав Трифон, — що Він обрізався і виконав інші постанови Мойсея.

—  Визнав і визнаю це, — відповідав я, — але я не стверджував, що Він виконав всі ці постанови для того, щоб Йому виправдатися через них, але, щоб виконати домобудівництво з волі Отця Свого, Творця всього. Господа і Бога. Я також визнаю, що Він став людиною і помер на хресті зазнавши всього, що зробили Йому люди з вашого народу. Але оскільки, Трифоне ти знову не погоджується з тим, що раніше визнав, то відповідай мені: праведні мужі, що жили до Мойсея, і патріархи не дотримувалися жодних постанов які отримали початок через Мойсея, за свідченням Писання, чи отримають вони спасіння в спадщині блаженних?

—  Писання змушують мене відповідати на не ствердно, — сказав Трифон.

—  Ще також запитаю тебе: хіба Бог через те повелів батькам вашим звершувати приношення і жертви, що

Він їх потребує, чи за жорстокосердість їхню і схильність до ідолослужіння?

—  Писання змушують також визнати останнє, — сказав Трифон.

—  Чи передбачено в писаннях, — запитав я, — що Бог обіцяв встановити Новий Завіт, окрім даного на горі Хориві?

— І це передбачено, — відповідав Трифон.

—  Старий Завіт, — запитав я знову, — чи не був переданий отцям вашим з таким страхом і трепетом, що вони не могли розмовляти з Богом?

—  Так, — сказав він.

—  Отже, чому, — запитав я, — Бог обіцяв, що буде інший завіт і сказав, що він буде встановлений не так, як колишній, без страху, трепету і блискавок? Чи не показує це, що Бог одні повеління і справи вважає вічними і пристосованими до потреб всього роду людського, а інші Він заповідав для жорстокосердості народу вашого, як Він Сам сповіщає через пророків?

— І з цим повинен погодитися той, — відповідав Трифон, — хто любить істину, а не суперечки.

—  Не знаю, — сказав я, — як ти інших називаєш люблячими суперечки, а сам часто виявлявся таким в цій бесіді, тому що нерідко протирічиш тому, з чим раніше погоджувався.

68.

—  Так, ти намагаєшся, — сказав Трифон, — довести неймовірну і майже неможливу справу, а саме, що Бог бажав народитися і стати людиною.

—  Якби я прагнув довести це, — відповідав я, — за допомогою людських вчень або доказів, то вам не варто було б терпіти мене; якщо ж я для цієї мети постійно приводив так багато місць з Писань, просячи вас вникнути в їхній зміст, то ви виявляєтеся жорстокосердими до пізнання розуму і волі Божої. Втім для мене немає шкоди, якщо ви й залишитеся в попередніх думках; я збережу ті ж думки, які мав до бесіди з вами, і віддалюся від вас.

—  Друже, — сказав Трифон, — зверни увагу на те, що з великим трудом і зусиллям ти дійшов до цих думок; тому і нам належить спочатку випробувати все, що нампропонують, і потім погоджуватися з тим, до чого змушують Писання.

—  Я прошу вас не про те, щоб ви не зовсім не потрудилися в дослідженні предметів нашої бесіди, але щоб ви, коли нічого сказати, знову не суперечили тому, на що вже виявили свою згоду.

—  Постараємося виконати це, — відповідав Трифон.

До питань, мною вже запропонованих, — почав я говорити, — я додам вам деякі інші: такими питаннями я постараюся в короткий час покінчити з цим міркуванням.

—  Питай, — сказав Трифон.

—  Чи думаєте ви, — запитав я, — що є Інший, якому належить покланятися, званий в Писаннях Господом і Богом, окрім Творця вселенної і Христа, Який, як вам доведено стількома місцями з Писань, став людиною?

—  Як ми можемо визнати це, — відповідав Трифон, — коли ми підняли таке дослідження саме про те, чи є інший Бог, окрім одного Отця?

—  Необхідно запитати вас і про це, — сказав я, — щоб знати, чи не різниться ваша думка від того, що зараз ви висловлювали.

—  Ні, друже! — відповідав Трифон.

—  Отже, якщо ви цілком погодилися з цим і якщо Писання говорить: «Хто розповість про рід Його?», то чи не повинні ви зрозуміти, що Він не людського походження?

—  Як же Писання, — заперечив Трифон, — говорить Давиду, що від стегон його Бог візьме Собі сина, дасть йому царство і посадить його на престолі слави Своєї?

—  Якби, Трифоне, — відповідав я, — пророцтво Ісаї: «Ось Діва зачне в утробі» було сказано не до дому Давида, але якомусь іншому домові дванадцятьох колін, то, можливо, ця справа була б сумнівною; але оскільки саме пророцтво було сказане до дому Давида, то слова, сказані Богом самому Давиду прикровенно, Ісая пояснює, як саме вони повинні були виконатися. Хіба ви не знаєте, друзі, — говорив я, — що багато висловів, сказані прикровенно, в притчах або таїнствах, або в символічних діях, були пояснені пророками, які жили після тих, які говорили що-небудь або робили?

—  Правда, — відповідав Трифон.

—  Отже, якщо я доведу, що це пророцтво стосується до нашого Христа, а не до Єзекії, як ви говорите, то невже я не маю права вимагати від вас, щоб ви не вірили своїм наставникам, які насмілюються стверджувати, що переклад, зроблений вашими сімдесятьма старцями при Птоломеєві, царі єгипетському, де в чому невірний? Про те, що писання ясно викриває їхню безрозсудну і свавільну думку, вони говорять: не так написано; а що, на їхню думку, можна віднести і пристосувати до людських справ, то, говорять вони, сказано не про нашого Христа, але про того, до кого спаде на думку їм прикласти. Таким чином, те місце Писання, про яке тепер мова, вони навчили вас відносити до Єзекії: що вони обманюють, я доведу, як обіцяв. Але коли ми протиставляємо їм місця з писань, приведені мною вище, які ясно зображають Христа страждаючим, достопоклоняємим і Богом, то вони змушені погодитися, що це сказане про Христа, проте насмілюються говорити, що наш Христос не Христос, і стверджують, що Він прийде, постраждає, царюватиме і буде шанований як Бог: що так само є смішним і безглуздим, як я доведу. Але оскільки мені потрібно раніше відповісти на те, що тобою тепер сказане смішним чином, то спочатку дам відповідь на це, а потім доведу останнє.

69.

—  Знай, Трифоне, — так почав я говорити, — що те саме, яке так званий диявол спотворив і розповсюдив в розповідях у греків, подібне до того, як він діяв в Єгипті через волхвів і через лжепророків під час Іллі, все це укріпило в мені знання Писань і віру в них. Бо коли у них говориться, що Бахус, син Юпітера, народився від злягання його з Семелою, що він був винахідником винограду, що після того, як був розтерзаний і помер, він воскрес і зійшов на небо, і коли в таїнства його вводять осла, то чи не бачу я, що диявол наслідував приведеному вище пророцтву патріарха Якова, написаному у Мойсея? Коли також говориться, що Геркулес був сильний і пройшов всю землю, що він народився у Юпітера від Алкмени і після смерті зійшов не небо, то чи не бачу тут також наслідування місця Писання, яке стосується до Христа: «Сильний, як велетень, для проходження шляху Свого». Коли приводиться Ескулап, який воскрешав померлих і лікував інші хвороби, то невже не скажу, що і тут також наслідування пророцтв про Христа? Оскільки я не приводив жодного місця з Писання, яке показує, що Христос буде це робити, то з потреби я нагадаю вам один вислів; з нього ви зрозумієте, як Писання передбачило навіть про позбавлених знання про Бога, тобто про язичників, які, маючи очі, не бачили і, маючи серце, не розуміли, але поклонялися сотвореним зображенням, — що вони залишать ідолів і будуть надіятися на цього Христа. Ось як воно читається: «Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте, як нарцис. Чудово буде цвісти та радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, краса Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі. Скажіть розслабленим душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас. Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води в пустелі, і в степу — потоки. І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля — на джерела вод». Джерело живої води від Бога відкрив в землі, позбавленій знання про Бога, тобто у язичників, наш Христос: Він явився у вашому народі і зціляв людей, від самого народження і по плоті сліпих, глухих і кульгавих, і словом Своїм звершував так, що один скакав, інший чув, інший бачив; Він і мертвих воскрешав і повертав до життя, і вчинками Своїми спонукав людей того часу до пізнання Його. Вони ж, бачивши такі діла, вважали їх чарівним зваблюванням і наважилися назвати Його волхвом і обманщиком народу. Але Він робив це з метою переконати тих, які потім мали увірувати в Нього, що якщо хто, маючи який-небудь тілесний недолік, виконуватиме Його заповіді, то Він під час другого Свого пришестя воскресить його повністю цілим і зробить безсмертним, нетлінним і безскорботним.

70.

— Коли здійснювачі містерій Мітри говорять, що він народився від каменя, і місце, де вони посвячують віруючих в нього, називають печерою, то чи не бачу я, що вони це запозичили з слів Даниїла: «камінь не відірвався від гори без допомоги рук», і також з пророка Ісаї, якому вони постаралися слідувати у всіх словах? Бо вони влаштували, щоб і у посвячених в таїнства були розмови про дотримання правди. Втім мені необхідно привести вам слова Ісаї, щоб ви бачили, що це правда. Ось вони: «Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою. Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: хто з нас може жити при вогні, що пожирає? Хто з нас може жити при вічному полум’ї? Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла. Той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне. Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену; серце твоє буде тільки згадувати про жахи: де гой, хто робив перепис? Де той, хто зважував данину? Де той, що оглядав вежі? Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою». Ясно, що в цьому пророцтві йде мова про хліб, який наш Христос повелів нам творити на спомин про втілення Його заради віруючих в Нього, за яких Він і постраждав; і про чашу, яку Він повелів творити з подякою в пам’ять крові Його. Це пророцтво показує і те, що ми побачимо цього самого Царя у славі, і слова його стверджують, що народ, віра якого в Нього передбачена, буде роздумувати про страх Господній, а ті, що вважають себе досвідченими в словах Писань і чують пророцтва, не розуміють їх. А коли я чую, Трифоне, — говорив я, — що Персей народився від діви, то розумію, що і це є підробка того змія.

71.

— Але я не згідний з вашими вчителями, які не визнають, що ті сімдесят старців під час Птоломея, царя єгипетського, правильно зробили переклад і самі намагаються перекласти. І я хочу, щоб ви знали, що вони з перекладу, зробленого старцями при Птоломеї, повністю знищили багато місць в Писаннях, які ясно свідчать про те, що було передбачено про божество, людство і хресну смерть цього Розіп’ятого, я не приводжу цих місць в таких суперечках, оскільки знаю, що всі з вашого народу відкидають їх; але я поведу своє дослідження на підставі тих місць з Писання, які ви ще визнаєте. Втім, які місця я не приводив вам, ви визнавали їх, за винятком того що ви повстали проти вислову: «ось діва зачне в утробі» стверджуючи, що сказано: «ось молода жінка зачне в утробі.» Але я обіцяв довести, що це пророцтво стосується не до Єзекії, як вас навчили, але до цього мого Христа; і тепер приступлю до цього.

—  Просимо тебе, — сказав Трифон, — спершу представити, принаймні, деякі з тих місць Писань, які, ти говориш повністю знищені у нас.

72.

—  Виконаю ваше бажання, — відповідав я. — Так, з пояснень, які сказав Ездра щодо закону про Пасху, вони опустили наступне: «І сказав Ездра народу: ця Пасха — наш Спаситель і наш притулок. І якщо ви подумаєте і увійде до нашого серця те, що ми маємо принизити Його на знаменні, а після будемо сподіватися на Нього, то місце це не буде спустошене назавжди, сказав Бог воїнств; якщо ж не увіруєте в Нього, і не послухаєтеся проповіді Його, то будете посміховиськом для народів». І з слів Єремії випустили таке: «Я як незлобивий агнець, несений на заколення. Вони мали на Мене помисли, кажучи: прийдіть, кинемо дерево в його хліб і знищимо його із землі живих і нехай ім’я його більше не згадається». Оскільки ці слова з Єремії досі зберігаються в деяких списках в юдейських синагогах, бо вони недавно випущені, а вони показують, як юдеї радилися про цього Христа і вирішили вбити Його розп’яттям на хресті, і Сам Він являється тут, як агнець незлобивий, подібно до того, як у Ісаї пророчо названий вівцею, веденою на заколення, то вони приходять від цих слів в таке утруднення, що починають хулити Його. З слів того ж Єремії вони випустили також таке: «Господь Бог згадав мертвих своїх із Ізраїлю, які заснули в землі могильній і зійшов до них благовіствувати їм спасіння Своє».

73.

— І з дев’яносто п’ятого псалма Давида вони знищили наступні деякі слова «з дерева». Бо було сказано: «Говоріть середина родів: Господь воцарився з дерева», а вони залишили так: «говоріть в народах: Господь воцарився». Але мова ніколи не йшла ні про кого з вашого роду, що він, як Бог і Господь, воцарився над народами, окрім цього одного Розіп’ятого: про Нього в цьому ж псалмі Дух Святий говорить, що Він спасся Своїм воскресінням, і показує, що Він не має схожості з богами народів; бо вони є зображення демонів. Але, щоб ви зрозуміли мої слова, я приведу вам увесь псалом. Ось він: «Заспівайте Господеві пісню нову; співайте Господеві, уся земле! Співайте Господеві, благословляйте ім’я Його, благовіствуйте щоденно про спасіння Його! Звіщайте в народах славу Його, у всіх племенах чудеса Його! Бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад усіма богами. Бо всі боги народів — ідоли, а Господь небеса сотворив. Слава і велич перед лицем Його, сила і краса у святині Його. Віддавайте Господеві, племена народів, піднесіть Господню честь і славу, віддавайте Господу належну славу імені Його. Візьміть жертви і приходьте на подвір’я Його. Поклоніться Господеві у святих дворах Його. Тремти перед лицем Його, вся земля! Скажіть народам: Господь царює з дарева. Бо Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи справедливо. Нехай веселяться небеса, і нехай радіє земля; нехай хвилюється море і що наповнює його. Нехай радіє поле і все, що на ньому, і нехай радіють усі дерева гайові перед лицем Господа; бо Він йде, бо йде судити землю по правді, Він буде судити всю землю і народи за істиною Своєю».

—  Бог знає, — відповів Трифон, — чи знищили що-небудь з Писань наші начальники; а мені здається це неймовірним.

—  Звичайно, — сказав я, — це здається неймовірним: бо це набагато жахливіше, ніж коли було вилито тільця, що зробили вони, насичені манного на землі; принесення дітей в жертву демонам або вбивство самих пророків. Але ви, мені здається, зовсім не чули тих місць з Писань, які, як я сказав, таємно були знищені ними: тим часом приведені вище деякі місця Писань разом з іншими, які збереглися у вас і які мною будуть приведені вам, достатні для доказу досліджуваних предметів.

74.

—  Ми знаємо, що ти привів їх для нас і за нашим проханням, — сказав Трифон. Але стосовно псалма Давида, який зараз приведений тобою, я думаю, що ні до кого іншого не можна віднести його, як до Отця, Який сотворив небо і землю; а ти стверджуєш, що він стосується того Страждальця, Який, як ти прагнеш довести, є Христос.

—  Зверніть увагу, прошу вас, — відповів я, — коли я приведу вам вислів, сказаний Духом Святим в цьому псалмі, тоді ви побачите, що я не помиляюся, і ви ще не повністю спокушені: таким чином, ви можете самі собою зрозуміти і багато іншого з висловів Святого Духа. «Заспівайте Господеві пісню нову; співай Господеві, уся земля! Співайте Господеві, благословляйте ймення Його, розносьте добру вість щоденно про спасіння від Нього! Звіщайте в народах славу Його, у всіх племенах чудеса Його». Тут Дух Святий повеліває, щоб не переставали співати Богу й Отцеві всього люди зі всієї землі, закликавши це спасительне таїнство, тобто страждання Христа, яким Він спас їх; тому що вони знають, що славний і страшний є Творець неба і землі, Який звершив це спасіння роду людського, саме Той, Який після розп’яття і страждання удостоєний Богом царювати над усією землею: «Землею, в яку він вступає, і залишить Мене, і зруйнує завіт Мій, який Я уклав з ним; і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він буде знищений, і прийде на нього багато бід і скорбот, і скаже він у той день: чи не тому прийшли на мене ці біди, що немає Господа Бога мого з нами? І Я сховаю лице Моє від нього у той день за всі беззаконня його, які він зробить, навернувшись до чужих богів».

75.

— І в книзі Виходу Мойсей таємничо сповістив, як ми також знаємо, що ім’я Самою Бога, яке, за його словами, не було відкрито ні Аврааму, ні Якову, було Ісус. Сказано так: «І сказав Господь Мойсею, скажи цьому народу: ось, Я посилаю перед тобою Ангела Мого оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував тобі; зберігай себе перед лицем Його і слухай голосу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому». Отже, хто ввів батьків ваших в землю? Зрозумійте нарешті, що це був чоловік, названий ім’ям Ісус, який раніше називався Авсієм. Якщо ви звернете на це увагу, то зрозумієте, що ім’я того, який говорив Мойсеєві: «ім’я Моє на Ньому», було Ісус, Він і Ізраїлем називався, і також переніс це ім’я на Якова. А що ангелами і посланцями Божими називаються пророки, які посилаються для сповіщення повелінь Його, це видно із слів Ісаї, тому що Ісая говорить: «пошли мене»; і той який отримавший ім’я Ісуса, був великий і сильний пророк, це ясно всім. Отже, якщо ми знаємо, що Бог являвся в таких різних образах Аврааму, Якову і Мойсеєві, то навіщо сумніваємося і не хочемо вірити, що Він, з волі Отця всього, міг народитися від Діви людиною, особливо коли маємо стільки місць з Писання, з яких ясно можна зрозуміти, що і це відбулося з волі Отця?

76.

— І коли Даниїл говорить, що той, який приймає вічне царство, «подібний до сина людського», то чи не на це саме він натякає? Бо слова: «як син людський» показують, що Він явився і став людиною, але не від сімені людського. І коли називає Його «каменем, що відірвався без рук», він таємничо зображає те ж саме, тому що слова «відірвався без рук», показують, що Він творіння не людське, а з волі Отця всього Бога, який народив Його. Вислів Ісаї «хто розповість про рід Його», показують, що Він має нез’ясовне походження; тому що гілки однієї людини, народженої від людей, яка мала б нез’ясовне походження. І слова Мойсея: «Він омиє одяг Свій в крові винограду», чи не показують, як я часто говорив вам, що Він притаємничо перед, бачив про Нього; а саме, що Він має кров, але не від людей, подібно до того, як кров винограду створила не людина, але Бог? Також коли Ісая називає Його «Ангелом великої ради», то чи не передбачив, що Він мав бути Вчителем того, чому навчив після пришестя Свого? Він один відкрито сповістив великі наміри Отця щодо всіх тих, які були або будуть угодні Йому, так само як і щодо тих, людей і ангелів, які відпали від Його волі. Він так говорив: «Прийдуть зі сходу й заходу, і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом в Царстві Небесному; А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну» І ще: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не в Твоїм ім’ям ми пророкували і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: відійдіть від Мене». І іншими словами, якими засудить недостойних спасіння, Він сказав: «Ідіть у пітьму зовнішню, яку Отець приготував дияволу і ангелам його». І ще в інших словах Він сказав: «Ось даю вам владу наступати на змій і на скорпіонів, і на всяку силу ворожу». І тепер ми, віруючі в розіп’ятого при Понтійському Пилатові Ісуса Господа нашого, заклинаємо всіх демонів і злих духів і тримаємо їх у нашій владі. Хоча через пророків таємничо передбачено, що Христос постраждає і воцариться над усім, проте ніхто цього не міг зрозуміти, поки Він Сам не переконав апостолів, що про це ясно було передбачено в Писаннях. Бо раніше розп’яття на хресті Він говорив: «Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками і бути розіп’ятому, і на третій день воскреснути». І Давид передбачив, що «Він народиться з утроби раніше сонця і місяця» і показав, що Він, будучи Христом, є Бог сильний і поклоняємий.

77.

—  Хоча я, — сказав Трифон, — згідний з тобою, що такі чисельні свідчення достатні для нашою переконання; але я хочу зауважити тобі, що вимагаю від тебе пояснення, яке ти неодноразово обіцяв: ти нам його і запропонуй, щоб нам стало ясно, як ти будеш доводити, що той вислів стосується до вашого Христа, тоді як ми говоримо, що він проречений про Єзекію.

—  Виконаю ваше бажання, — відповідав я. Тільки спершу доведіть мені, що до Єзекії відносяться слова: «Перше, ніж навчиться називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську перед царем Асірійським». Бо вам не буде дозволено пояснити їх як ви бажаєте, що Єзекія воював в Дамаску або Самарії перед царем Асірійським. Пророче слово говорить: «Перше, ніж дитина буде вміти називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську перед царем Асірійським». Якби Пророчий Дух не сказав цього з додаванням: «Перше ніж дитина буде вміти називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську», але сказав би тільки: «І народить сина і він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську»; тоді ви могли б сказати: оскільки Бог знав, що Єзекія отримає це, то Він і передбачив. А зараз пророцтво говорить з додаванням: «Перше ніж дитина буде вміти називати отця чи матір, Він візьме силу Дамаску і здобич Самарійську». І ви не можете довести, що це трапилося коли-небудь з ким-небудь з юдеїв, а ми в змозі довести, що це сповнилося на нашому Христі. Тому що одразу після Його народження, волхви з Аравії прийшли і поклонилися Йому, зайшовши раніше до Ірода, який царював тоді у вашій землі; це пророцтво і називає його царем Асірійським за його безбожний та нечестивий дух. Вам відомо, — сказав я, — що Святий Дух часто говорить в притчах і подобах, як це Він робив що до всього народу єрусалимського, неодноразово волаючи до них: «батько твій Аморрей і мати твоя Хеттеянка».

78.

— Цей цар Ірод, коли до нього прийшли волхви з Аравії і сказали, що вони від зірки, яка явилася на небі, «дізналися, що народився цар у вашій землі і ми прийшли поклонитися йому», дізнався від старійшин народу вашого, що Він народився у Вифлеємі, тому що у пророка, говорили вони, написано так: «І ти Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Юдиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля». Отже, ці волхви які прийшли з Аравії у Вифлеєм, поклонилися отроку і принесли йому дари — золото, ладан і смирну; потім, після поклоніння отрокові у Вифлеємі вони через одкровення отримали повеління не повертатися до Ірода. Також Йосифу, зарученому з Марією, який раніше хотів вигнати обручницю свою, думаючи, що вона вагітна від єднання з яким-небудь чоловіком, тобто від любо-діяння, було велено через видіння не виганяти своєї дружини, тому що, як говорив ангел, який явився йому, від Духа Святого є те, що Вона має в утробі. Тоді, убоявшись, він не вигнав її; але оскільки в Юдеї тоді був перепис, перший при Квірінії, то він з Назарета, де жив, відправився записатися до Вифлеєма, де народився, бо він родом був з коліна Юдиного, яке жило в цій країні. А потім йому було велено разом з Марією йти до Єгипту і там разом з немовлям перебувати до тих пір, поки їм не буде знову сказано повернутися до Іудеї. Коли ж немовляті прийшов час народитися у Вифлеємі, то Йосиф, через нестачу в тому селищі місця для зупининки, прийшов в одну печеру, що була недалеко від селища. І коли вони були там, Марія народила Христа і поклала Його в яслах, де і знайшли Його волхви, які прийшли з Аравії. Вам я вже нагадував, і сказав я, — що ще Ісая провістив про значення цієї печери, і знову приведу це місце для тих, які сьогодні прийшли з вами. І я прочитав слова з Ісаї, приведені вже вище, додавши, що жерці таїнств Мітри через ці слова були спонукані дияволом говорити, що вони посвячують в таїнства в місці, що називається у них печерою.

Коли ж волхви з Аравії не повернулися до Ірода, як він просив, але, згідно з повелінням, повернулися в свою країну іншим шляхом, і коли Йосиф з Марією і немовлям, також за одкровенням, відправилися до Єгипту, тоді Ірод, не знаючи немовляти, якому приходили поклонятися волхви, повелів повбивати всіх вифлеємських немовлят. І цю подію передбачив Єремія, тому що Дух Святий так говорить через нього: «Голос чути у Рамі, крик і гірке ридання; Рахіль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо їх немає.» І так внаслідок голосу, який мав бути почутий з Рами, тобто з Аравії (бо і досі в Аравії є місце, зване Рамою), плач повинен був наповнити місце, де похована Рахіль, дружина Якова, святого патріарха, названого Ізраїлем, тобто Вифлеєм, і це від того, що жінки плакали за своїми убитими дітьми і в такому горі не мали втіхи. Слова Ісаї: «візьме силу Дамаску і здобич Самарійську» вказують на те, що Христос після народження переможе силу лукавого духа, який мешкає в Дамаску; це, вочевидь, і сповнилося. Тому що волхви, які, як здобич, були захоплені всіма поганими дійствами, які звершувалися демоном, своїм пришестям і поклонінням Христу ясно показують, що вони повстали проти сили, яка зробила їх своєю здобиччю: а ця сила, як пророцтво таємничо показало нам, перебувала в Дамаску. Дуже пристойно ця сила, як сповнена гріха і нечестя, прикровенно називається Самарією. А що Дамаск належав і належить до Аравійської землі, хоча тепер він приєднаний до країни, названою Сирофінікією, цього ніхто з вас не може відкидати. Отже, господарі мої, добре було б вам дізнатися про те, чого ви не розумієте, у тих, які отримали від Бога благодать, тобто у нас християн, а не прагнути всіляко утверджувати своє власне вчення, залишаючи Божественне. Тому ця благодать перенесена на нас, як говорить Ісая в таких словах: «Народ цей наближається до Мене, устами своїми і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, але даремно шанують Мене, навчаючи заповідям людським. Тому ось, Я переселю народ цей, — говорить Господь, — переселю їх так, що мудрість мудреців його загине і розуму у розумних його не стане».

79.

—  Тоді Трифон дещо розсердився, але поважаючи Писання, як видно було по його обличчю, сказав мені:

—  Слова Божі святі; але ваші тлумачення, як видно з твоїх пояснень, натягнуті або краще сказати, нечестиві, бо ти говориш, що ангели согрішили і відпали від Бога.

—  Господарю мій, — відповідав я м’якшим голосом, щоб розташувати його до слухання, — дивуюся твоєму благоговінню і бажаю, щоб ти був такого ж духу по відношенню до Того, Якому, як написано, служать ангели; бо Даниїл говорить, що «Він як Син людський, приводиться до Вітхого днями і Йому дається вся влада на віки віків». А щоб ти знав, господарю мій, говорив я, що не ми внаслідок своєї зухвалості зробили те тлумачення, за яке ти нас докоряєш, приведу тобі доказ з самого Ісаї, який говорить, що злі ангели жили і живуть в Цоані, країні Єгипетській. Ось його слова: «Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які зробили раду, але без Мене, і уклали союзи, але через Мого Духа, щоб додавати гріх до гріха, не запитавши уст Моїх, відправляєтесь у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — безчестям; тому що князі його вже в Цоані, і посли його — злі ангели. Всі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користі, але сором і стид». Також Захарія говорить, як і ти сам згадував, що диявол став праворуч Ісуса священика, щоб противитися йому. Господь же сказав: «Нехай заборонить тобі Господь, Який обрав Єрусалим». І ще, як і ти говорив, в книзі Іова написано, що «Ангели прийшли стати перед Господом; між ними прийшов і сатана». Також на початку книги Буття Мойсея написано, що змій спокусив Єву і проклятий. І ми знаємо, що в Єгипті волхви прагнули наслідувати чудеса, звершені Богом через вірного слугу Мойсея. І Давид, як ви знаєте, говорить: «боги народів — демони».

80.

— Я говорив тобі, господарю мій, — відповів на це Трифон, — що ти всіляко прагнеш убезпечити себе, строго слідуючи Писанням. Скажи ж, чи істинно ви визнаєте, що це місто Єрусалим буде відновлене, і чи сподіваєтеся, що ваш народ збереться і блаженствуватиме з Христом, разом з патріархами, пророками і тими, які увірувавали з нашого роду, так само як і з тими, які стали нашими прозелітами раніше пришестя вашого Христа? Чи ти вдався до такого визнання для того, щоб виявитися переможцем в цій суперечці?

— Я не такий нещасливий, Трифоне, — відповів я, — щоб говорити щось інше ніж те, що думаю. Я тобі і раніше пояснював, що я і багато інших моляться за це, як і ви повністю впевнені, що це буде. Втім, як я тобі говорив, є багато хто з християн з чистим і благочестивим настроєм, які не визнають цього. А що стосується тих, які тільки носять назву християн, а насправді є безбожними і нечестивими єретиками, то я показав тобі, що вони навчають повністю блюзнірському, безбожному і божевільному. Але щоб ви знали, що я це не тільки при вас говорю, я викладу, наскільки дозволять мої сили, в книзі всю нашу бесіду; у ній я поміщу ті ж самі мої думки, які висловлюю і перед вами. Бо я бажаю слідувати не людям або людським вченням, але Богу і Його вченню. Якщо ви зустрінетеся І такими людьми, які називаються християнами, а цього не визнають, і навіть насмілюються хулити Бога Авраамового, Бога Ісаакового і Бога Якового, не визнають воскресіння мертвих і думають, що душі їхні негайно після смерті беруться на небо, то не вважайте їх християнами, подібно до того, як всякий, хто має здоровий глузд не визнає юдеями садукеїв або тому подібні секти: Геністів, Мерістів, Галілеян, Еллініан, Фарисеїв і Ваптістів (не ображайтеся якщо я говорю те, що думаю), юдеїв і дітей Авраама, які тільки за іменем і тільки устами шанують Бога, а серцем, як Сам Бог говорить, далеко стоячих від Нього. А я й інші розсудливі у всьому християни, знаємо, що буде воскресіння тіла і тисячоліття в Єрусалимі, який влаштується, прикраситься і звеличиться, як оголошують те Єзекиїль, Ісая та інші пророки.

81.

— Ісая так говорить про це тисячоліття: «Буде нове небо і нова земля, і попередні вже не будуть згадуваться і не прийдуть на серце. А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселощами і народ його радістю. І буду радіти за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте в ньому більше голосу плачу і голосу волання. Там не буде більш малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим. І будуть будувати доми і жити в них, і насаджувати виноградники, і споживати плоди їхні. Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший споживав; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, і обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх. Не будуть трудитися даремно і народжувати дітей на горе; бо будуть сім’ям, благословенним від Господа, і нащадки їхні з ними. І буде: перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я вже почую. Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на всій святій горі Моїй, — говорить Господь». З того, що сказане в цих словах «як дні древа життя, будуть дні народу Мого, діла праці їхньої», — продовжував я, — ми розуміємо, що тут таємничо вказується на тисячоліття. Бо коли було сказано Адаму: «Бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш», ми знаємо, що він не прожив тисячі років. Знаємо також, що до того ж веде вислів: «Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній». Крім того, у нас дехто, ім’ям Іоан, один з апостолів Христа, в Одкровенні, яке він отримав, сповістив, що віруючі у нашого Христа житимуть в Єрусалимі тисячу років, а після того буде загальне, словом сказати, вічне воскресіння всіх разом і потім суд; як і Господь наш сказав: «Не женяться і не виходять заміж. І вмерти вже не можуть; але будуть рівні з ангелами як сини воскресіння Божого».

82.

— У нас і досі є пророчі дарування, з чого ви повинні зрозуміти, що до нас перейшло те, що раніше перебувало у вашому народі. Як у вас серед святих пророків були лжепророки, так і у нас тепер багато неправдивих вчителів, яких повелів остерігатися наш Господь, так що ми до всього приготовлені, знаючи, що Він наперед знав те, що повинно з нами статися після Його воскресіння з мертвих, і вознесіння на небо. Він говорив, що нас вбиватимуть і ненавидітимуть за ім’я Його, і що багато лжепророків і лжехристів прийдуть під Його ім’ям і спокусять багатьох; це і виконується; тому що багато хто під Його ім’ям поширював безбожне, блюзнірське і нечестиве вчення; вони навчали і досі навчають тому, що вкладає в їхній розум нечистий дух — диявол. Таких людей, також як і вас, ми прагнемо переконати, щоб вони відстали від омани, будучи переконані, що всякий, хто може говорити істину і не говорить, буде засуджений Богом, як Сам Бог засвідчив через Єзекиїля: «Я поставив тебе сторожем дому Юдиного. Якщо грішник согрішить і ти не стримаєш його, то він сам загине від свого гріха, а з тебе стягну кров його. А якщо стримаєш, то будеш невинний». Тому і ми намагаємося розмовляти з вами згідно з Писаннями зі страху, а не з пристрасті до грошей або до слави, або до задоволень, ніхто не може нас викрити в чому-небудь такому; і ми не бажаємо жити подібно до начальників народу вашого, яких Бог викриває, кажучи: «Князі твої — спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за нагородою». Але якщо і знаєте таких людей між нами, проте ви із-за них не хуліть Христа і Писань і не пояснюйте їх, спотворюючи.

83.

— Так, слова: «Сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, поки Я покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх», ваші вчителі насмілилися пояснити так, ніби вони стосуються Єзекії; нібито йому велено сісти на правій стороні храму в той час, як цар Асірійський посилав йому погрози, і через Ісаю йому було сповіщено не боятися ворога. Ми знаємо, що сказане Ісаєю так і сповнилося і що цар Асірійський відступив від облоги Єрусалима в дні Єзекії, і ангел Господній вбив в стані Асірійському до ста вісьмидесяти п’яти тисяч чоловік, це ми також знаємо і визнаємо. Але ясно, що псалом стосується не до Єзекії, він читається так: «Сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх». Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. Із утроби раніше віків Я народив Тебе. Клявся Господь і не розкається: Ти священик повік за чином Мелхиседековим». Хто не погодиться, що Єзекія не священик по віки за чином Мелхиседековим? Хто не знає, що він не був визволителем Єрусалиму? Хто не знає, що він не посилав жезла сили до Єрусалиму і не царював серед ворогів своїх, але Бог прогнав від нього ворогів в той час, як він плакав і ридав? А наш Ісус, хоча ще не прийшов у славі, послав до Єрусалиму жезл сили, слово покликання і покаяння до всіх народів, над якими демони панували, за словом Давида: «Боги народів — демони». І це сильне Його слово переконало багатьох залишити демонів, яким вони служили, і через Нього увірувати у Всемогутнього Бога, тому що боги народів — демони. І слова: «при сяйві святих Твоїх, Я народив Тебе з утроби раніше ранішньої зірки», відносяться, як раніше ми сказали, до Христа.

84.

— Про Нього також було сказано: «Ось Діва зачне в утробі і народить Сина». Тому що якщо Той, про якого Ісая говорив, не мав народитися від Діви, то про кого ж це Святий Дух виголошував: «Ось Сам Господь дасть знамення; ось Діва зачне в утробі і народить Сина»? Якби Йому належало народиться від злягання, подібно до всіх інших первородних, то навіщо Сам Бог сказав, що Він дасть знамення, яке не спільне всім первородним? Але те, що воістину є знаменням і повинно бути предметом віри для всього роду людського а саме, що від дівочої утроби візьме Первонароджений зі всього творіння плоть Свою, істинно стане Отроком, — про це сповістив Ісая через пророчий Дух різним способом, як я виклав вам. Провістив для того, щоб коли це звершиться, знали, що це сталося від сили і волі Творця всього, подібно до того, як Єва була створена з одного ребра Адама і всі інші тварини були сотворені на початку Словом Божим. А ви і тут насмілюєтеся спотворювати переклад, зроблений вашими старцями при Птоломеї, царі Єгипетському, і стверджуєте, що в Писанні не так, як вони переклали, але молода жінка матиме в утробі; нібито велика справа була явлена, якби жінка народила від злягання з чоловіком? Це роблять всі молоді жінки, окрім неплідних, а втім Бог може якщо захоче, зробити так, щоб і ці народжували. Так мати Самуїла, яка раніше не народжувала, з волі Божої народила; те ж саме можна сказати і про дружину святого патріарха Авраама і про Єлизавету, яка народила Іоана Хрестителя, і про деяких інших. Тому ви не повинні думати, що Бог не може зробити все, що захоче. Особливо, якщо було передбачено щось, не насмілюйтеся спотворювати або невірно тлумачити пророцтва: цим ви зробите зло тільки самим собі, а Богу не пошкодите.

85.

— Слова пророцтва: «Підніміть, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави», деякі з вас насмілюються відносити також до Єзекії, а інші до Соломона. Тим часом можна довести, що в пророцтві йде мова ні про те, ні про інше і ні про кого-небудь іншого з царів ваших, але тільки про нашого того Христа, Який, за словами Ісаї, Давида і всіх писань, явився без краси і слави, Який є «Господь воїнств» з волі, даної Йому. Він воскрес з мертвих і вознісся на небо, як показують псалом та інші місця з писань, назвавши Його «Господом воїнств», так що ви і тепер, якщо захочете, легко можете переконатися з того, що звершується перед очима вашими. Бо всякий демон перемагається і підкоряється через заклинання ім’ям цього Самого Сина Божого, «Народженого раніше всякого створіння», Який народився від Діви і став страждаючою людиною, був розіп’ятий вашим народом при Понтійському Пилатові і помер, і воскрес з мертвих, і вознісся на небо. Але якщо ви заклинатимете яким-небудь ім’ям людей, що були у вас, царів або святих, пророків або патріархів, то ніякий демон вам не підкориться; а якщо хто з вас заклинатиме Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова, то він, можливо, підкориться. Деякі ж з ваших заклинателів, сказав я, заклинають за допомогою мистецтва, подібно до язичників, і вживають куріння і перев’язки. Псалом Давида доводить також існування ангелів і сил, яким пророче слово велить підняти ворота для того, щоб зійшов воскреслий з мертвих, з волі Отця, Господь воїнств Ісус Христос; цей псалом я повторю ще для тих, які вчора не були з нами. Для них я приводжу тепер коротко велику частину з того, що було сказане мною вчора. І якщо тепер говорю вам про це, хоча я неодноразово говорив те ж саме, то знаю, що це не недоречно. Бо ми бачимо, що сонце, місяць і інші зірки завжди звершують один і той самий шлях і роблять зміну часу; так само той, який займається обрахуванням на питання: скільки буде двічі по два, не дивлячись на те, що неодноразово говорив: «чотири», не перестане проте повторювати, що чотири; так само і про інші загальновизнані речі завжди говорять і стверджують однаково. Після цього смішно було б, якби людина, яка засновує свою бесіду на пророчих писаннях, опускала їх і не повторювала одних і тих же місць, але думала, що вона вигадає і скаже що-небудь краще за Писання. Отже, вислів, який доводить, як я сказав, буття ангелів і сил на небі, читається так: «Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його».

Тоді один з тих, що прийшли в другий день, на ім’я Мнасей сказав: «і нам приємно, що ти прагнеш для нас повторити теж саме».

— Послухайте, друзі мої, — сказав я, — підкоряючись повелінню Писання, я роблю це, Ісус повелів нам любити навіть ворогів: чому докладно навчав і Ісая, в словах якого йде мова про таїнство відродження нас і всіх, що чекають явлення Христа в Єрусалимі і таких, які намагаються ділами догодити Йому. Ось слова Ісаї: «Вислухайте слово Господа, ви, що тремтите перед словом Його, ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: нехай явить Себе в славі Господь, і ми подивимося на радість вашу. Але вони будуть посоромлені. Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відплачує ворогам Своїм. Ще не мучилася родами, а народила; раніше ніж наступили болі її, розрішилася сином. Хто чув таке? Хто бачив подібне цьому? Чи виникала країна в один день? Чи народжувався народ в один раз, як Сион ледь почав родами мучитися, народив синів своїх? Чи доведу Я до родів і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій. Веселіться з Єрусалимом і радійте за нього всі, хто любить його! радійте з ним радістю всі, хто сумував за нього, щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися повнотою слави Його».

86.

— Послухайте, — додав я, — як древо життя, насаджене в раю і події, що мали відбутися зі всіма святими, були символом Того, Хто, за свідченням Писань, після Свого розп’яття знову прийде у славі. Мойсей був посланий із жезлом для звільнення народу, і, тримаючи його в руках, попереду народу розітнув море; за допомогою жезла він виточив воду з каменя; кинувши дерево в гірку воду Мерри, він зробив її солодкою. Яків, поклавши жезли в посудини з водою, отримав те, що вівці дядька його зачинали в утробі, і він брав собі приплід. Той же Яків хвалиться, що він із жезлом перейшов річку. Він же говорив, що бачив ліствицю, і на ній, за свідченням Писань, утверджувався Бог, але то був не Отець, як ми довели з Писання. І коли Яків на цьому ж місці вилив єлей на камінь, то від Бога, який Сам явився йому, отримав свідчення, що він помазав стовп Богу, Який явився йому. А ми довели, що Христос в багатьох місцях Писання таємничо названий каменем; довели також, що всяке помазання єлеєм або стактією, або іншими запашними мазями було Його образом, за словом Писання: «Тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх». Всі царі і помазаники отримали від нього назву царів і помазаників; тоді як Сам Він отримав від Отця назви Царя, Христа, Священика, Ангела і інші подібні цьому імена, які Він має або мав. Розквітлий жезл Аарона показав, що йому бути первосвящеником. Ісая передбачив, що від кореня Єсеєвого народиться жезл — Христос. І Давид говорить, що праведним «буде як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає». Ще сказано, що праведник «проквітне, як фінік». Біля дерева Бог явився Аврааму, як написано, «у дуба Мамврійською». Після переходу через Йордан народ знайшов сімдесят верб і дванадцять джерел. Давид говорить, що через жезл і палицю він отримав від Бога утіху. Єлисей, кинувши дерево в річку Йордан, підняв з дна залізну сокиру, з якою сини пророчі прийшли рубати дерева на спорудження дому, щоб в ньому читати і роздумувати про закон і повеління Божі, як і Христос наш викупив нас, занурених в тяжкі гріхи, вчинені нами, через Своє розп’яття на дереві і через освячення нас водою, і зробив нас домом молитви і поклоніння. Жезл показав, що Іуда — батько народжених не без великого таїнства від Фамари.

87.

— Не думай наперед, — сказав Трифон після закінчення моїх слів, — що прагну спростувати те, що ти говориш, коли питаю, але я бажаю напоумлення в тому, про що питаю. І так скажи мені, якщо Писання через Ісаю говорить: «І вийде паросток із кореня Ієсеєвого, і паросток виросте із кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрості і розуму, дух поради і кріпості, дух відання і благочестя; і страхом Господнім наповниться», і ці слова, — продовжував він, — за твоїм визнанням, відносяться до Христа, і ти говориш, що Він як Бог існував раніше, але з волі Божої втілився і народився від Діви як чоловік, то як можна довести, що раніше існував той, який наповнюється силами Духа Святого, обчисленими Ісаєю, неначе він мав потребу в них?

— Ти запропонував вельми хитромудре і розумне питання, — відповідав я. Насправді, тут виникає деяке утруднення; але щоб ти зрозумів його вирішення, вислухай, що я маю намір сказати. Писання говорить, що ці перераховані дари Святого Духа зійшли на Нього не тому, що Він потребував їх, але тому що вони повинні були спочити на Ньому, тобто прийти до кінця в Ньому так, щоб згодом у вашому народі не повинні були, як раніше, являтися пророки; це ви самі можете бачити, тому що після Нього жодного пророка не було у вас. Зверніть увагу на те, що я скажу, а саме: кожен з ваших пророків отримував від Бога яку-небудь одну або іншу силу, і робив або говорив те, що ми знаємо з Писань. Соломон мав Дух премудрості, Даниїл — Дух поради і розуму, Мойсей — сили і благочестя, Ілля — Дух страху, Ісая — відання; також і інші мали кожен одну силу або в єднанні з іншою якою-небудь силою, як Єремія, дванадцять пророків, Давид і всі пророки, що взагалі були у вас Отже, сили Святого Духа спочили, тобто перестали діяти з пришестям Того, після Якого під час цього домобудівництва, здійсненого Ним між людьми, вони повинні були віддалитися від вас, і спочивши на Ньому знову, згідно з пророцтвом, стати даруваннями, які Він від благодаті сили цього Духа дає віруючим в Нього, відповідно до достойності кожного. Було передбачено, що це буде виконано Ним після Його вознесіння на небо, про це я вже говорив і тепер повторюю. Писання так говорить: «Зійшов на висоту, полонив полон, подав дари синам людським». І ще в іншому пророцтві сказано: «І буде після цього те, що я виллю Дух Мій на всяку плоть і на рабів Моїх, і на рабинь Моїх — і вони будуть пророкувати».

88.

І можна бачити серед нас і жінок, і чоловіків, що мають дари від Духа Божого. Отже, не тому, щоб Він мав потребу в силі, було передбачено, що прийдуть на Нього перераховані Ісаєю сили, але тому, що вони більше не існуватимуть. Свідченням цього нехай буде вам те, що було зроблене, як я вже сказав, волхвами з Аравії: вони безпосередньо після народження Немовляти прийшли і поклонилися Йому. Тому що як тільки Він народився, Він вже мав Свою силу і, зростаючи спільним для всіх інших людей чином, користуючись придатними речами, Він віддавав те, що є властивим кожному віку, годувався всякою роду їжею і перебував тридцять років, більше або менше, поки не прийшов наперед Іоан вісником Його пришестя і був Його предтечею на шляху хрещення, як я вже показав. І коли Ісус прийшов до річки Йордан, де Іоан хрестив, і зійшов у воду, то вогонь зайнявся в Йордані; а коли Він вийшов з води, то Дух Святий, як голуб, зійшов на Нього, як написали апостоли цього самого Христа нашого. І ми знаємо, що Він прийшов до річки не тому, що мав потребу в хрещенні або в Дусі, Який зійшов на Нього у вигляді голуба; також Він принизився бути народженим і розіп’ятим не тому, що мав в цьому потребу, але Він зробив це задля роду людського, який від Адама підпав смерті і зваблюванню змія, тому що кожен за своєю власною провиною творив зло. Бог, бажаючи щоб і ангели, і люди, обдаровані свободою вибору і самовладдям, робили те, до чого Він сотворив їх здатними, так створив їх, що якщо вони оберуть благовгодне Йому, то він збереже їх нетлінними і вільними від покарання; якщо ж зроблять зло, покарає кожного, як Йому завгодно, й те, що Він, сівши на віслюка, вступив до Єрусалиму, що як я показав, було передбачене, не дало Йому сили бути Христом, але надало людям вказівку, що Він Христос, подібно до того, як і при Іоані потрібно було дати людям вказівку, щоб вони дізналися, хто Христос. Коли Іоан сидів при Йордані і проповідував хрещення покаяння, носячи тільки пояс шкіряний і одяг з верблюжого волосся і нічого не їв, крім акрид і дикого меду, то люди думали, що Він Христос, але він сам сказав їм: «Я не Христос, але глас вопіющого в пустелі; але гряде сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його». Але коли Ісус прийшов до Йордану, а Його вважали сином Йосифа теслі і Він мав вигляд, як провістили Писання, безвидний і був прийнятий за теслю тому, що Він, живучи серед людей, займався теслярськими роботами, робив орала і ярма, і тим повчав праведності і діяльному життю, тому Дух Святий для людей, як я вище сказав, зійшов на Нього у вигляді голуба і в той самий час зійшов з небес голос, провіщений і через Давида, який ніби від своєї особи говорив те, що мало бути сказаним Йому від Отця: «Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе». Цей голос виявляв, що Його народження послідує для людей з того часу, як Він стане їм відомим.

89.

—  Ти добре знаєш, — сказав Трифон, — що увесь наш народ чекає Христа, і ми визнаємо, що всі приведені тобою місця з Писань сказані про Нього; я зізнаюся також, що ім’я Ісус, дане сину Навина, спонукало мене погодитися і на це. Але ми сумніваємося, чи належало Христу бути так безславно розіп’ятим, бо в законі сказано: «проклятий всякий розіп’ятий», так що мені досить важко повірити цьому. А Писання говорять про те, що Христос має постраждати, — це ясно; але ми бажаємо знати, чи можна довести, що Він зазнає страждання, яке є проклятим в законі?

—  Якби, — відповідав я, — Христос не мав постраждати і пророки не передбачили, що через беззаконня народу Він буде відданий на смерть, збезчещений, битий і зарахований до беззаконних, і буде ведений, як вівця на заколення. Той, рід Якого, за словом пророка, ніхто не може пояснити, то цьому можна було б справедливо дивуватися. Але якщо це характеризує і вказує на Нього всім, то як ми можемо сміливо не вірувати в Нього? І всі, хто зрозумів слова пророків, скажуть, що це — Він, а не інший, якщо тільки вони почують, що Він був розіп’ятий.

90.

—  Навчи ж нас, — сказав Трифон, — з Писань, щоб і ми повірили тобі. Те, що Христос Має постраждати і бути ведений, як вівця, — ми це знаємо; але чи належало Йому бути розіп’ятим і так ганебно і безславно померти и смертю, проклятою в законі, — доведи нам, тому що ми не можемо навіть зрозуміти цього.

—  Ти знаєш, — відповідав я, що пророки свої слова і дії, як і ви з цим погодилися, відкривали в притчах і прообразах, втаємничуючи істину, яка в них міститься, так що багато що не могло бути таким легким, щоб це зрозуміли всі, але щоб попрацювали охочі знайти і пізнати її.

—  Ми визнали це, — сказали вони.

—  Ось слухай, — сказав я, — що слідує далі. Мойсей перший вказав на удаване Його прокляття, за допомогою знамень, які він зробив.

—  Про які з них ти говориш? — запитав Грифон.

—  Коли народ, — відповідав я, — воював з Амаликом і син Навина, названий Ісусом, керував битвою, то сам Мойсей молився Богу, простягнувши руки свої на обидві сторони; він же й Аарон підтримували їх увесь день, щоб вони не опустилися від його втоми. Бо якщо він що-небудь опускав з цього знамення, яке зображало собою хрест, то як написано в книгах Мойсея, народ терпів поразку; якщо ж він залишався в цьому положенні, то Амалик терпів таку ж поразку, і сильний отримував силу від хреста. Не тому народ отримав перемогу, що Мойсей так молився, але тому, що ім’я Ісуса було на чолі битви, і сам він чинив знамення хреста. Бо хто з вас не знає, що та молитва вельми умилостивлює Бога, яка здійснюється з плачем і сльозами, зі схиленням на землю і коліносхиленням? Таким само чином ні він сам, ні хто інший, сидячи на камені, не приносив молитов. І навіть камінь був символом Христа» як я вже показав.

91.

— Бог і іншим чином показує силу таїнства хреста, промовляючи через Мойсея в благословенні, яким Він благословляв Йосифа: «Нехай благословить Господі, землю його жаданими дарами неба, росою і дарами безодні, яка лежить внизу, жаданими плодами від сонця і жаданими плодами місяця, чудовими площами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних, і жаданими дарами землі і тим, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх; міцність його, як первородного тільця, і роги його, як роги єдинорога; ними проколе він усі народи до країв землі». Але ніхто не скаже і не доведе, щоб роги єдинорога знаходилися в якій-небудь іншій речі або фігурі, крім образу, який подібний до хреста. Тому що тут воно йде, як пряме дерево, сама верхня частина якого підноситься, подібно до рогу, коли до нього впоперек додається інше дерево, і кінці останнього по обох боках здаються, ніби роги приєднані до одного рогу; у середині утверджене дерево, на яке зводяться ті, що розпинаються, також видається на подібність рогу і представляє вигляд рогу, коли воно злагоджене і утверджене з іншими рогами. І слова: «ними проколе він усі народи до країв землі» ясно зображають те, що нині здійснюється між всіма народами. Бо люди зі всіх народів проколені рогами, тобто вражені через це таїнство, і від суєтних ідолів і демонів навернулися до шанування Бога; невіруючим це знамення є на загибель і засудження, подібно до того, як після виходу народу з Єгипту, через образ простягнених рук Мойсея і найменування сина Навина ім’ям Ісуса Амалик терпів поразку, а Ізраїль перемагав. Також образ і знамення, вжите проти ураження Ізраїлю від змій, очевидно, було споруджене для безпеки віруючих; тому що ще тоді була провіщена смерть змієві через Того, Який має розіп’ястися, і спасіння тим, які, будучи вкушені ним, вдаються до Того, Хто послав у світ Сина Свого, Який був розіп’ятий. Бо не в змія вірувати навчав нас пророчий Дух через Мойсея, коли говорить, що змій був на початку проклятий від Бога, і через Ісаю показує, що він буде вбитий, як ворог, великим мечем, який є Христос.

92.

— Тому якщо хто не отримав від Бога великої благодаті для розуміння того, що говорили і робили пророки, тому не буде жодної користі в тому, що він переказує їхні слова або діяння, тоді як не може дати в них звіту. Чи навіть не здадуться вони для багатьох достойними презирства, якщо переказуються людьми, які їх не розуміють? Бо якщо хто захоче запитати вас: оскільки Єнох і Ной з їхніми дітьми й інші подібні до них, які не обрізувалися і не дотримувалися субот, догодили Богу, то чому через інших вождів і інше законоположення Богу угодно було після стількох поколінь, щоб виправдовувалися від Авраама до Мойсея через обрізання, а після Мойсея, — через обрізання і інші постанови, тобто суботи, жертви і приношення? Що на це скажете, крім того, що, я як раніше говорив, Бог, знаючий наперед, відав, що ваш народ буде достойно вигнаний з Єрусалима і нікому з вас не буде дозволено туди увійти? Ні за чим іншим вас розпізнають, як тільки за плотським обрізанням. Авраам отримав від Бога свідчення своїй праведності не через обрізання, але через віру; бо раніше ніж він обрізався, сказано про нього так: «Аврам повірив Господу, і це було зараховане йому в праведність». І ми, які, будучи не обрізаними плоттю, віруємо в Бога через Христа і маємо обрізання корисне для вас його здобувших, тобто обрізання серця, сподіваємося явитися праведними і богоугодними Богу, тому що ми вже отримали це свідчення від Нього через пророчі слова. А що вам велено дотримуватися субот і приносити ваші жертви і що Господь дозволив місцю називатися ім’ям Божим, то це, як сказано мною, зроблено для того, щоб ви не шанували ідолів і не забували Бога і не стали нечестивими і безбожними, якими ви завжди виявлялися. І що саме з цієї причини Бог дав вам заповіді про суботи і приношення, мною було вже показано в попередній промові; але заради тих, що прийшли сьогодні я маю намір повторити майже всі мої положення, Якщо це не так, то Бог буде обмовлений, ніби Він не має передбачення і не навчав всіх людей знати і виконувати одну й ту саму правду. Бо багато поколінь людей були до Мойсея і не справедливе Писання, яке говорить, що «Бог вірний і всі путі Його праведні, і немає неправди у Ньому». Але оскільки Писання істинне, то Бог не хоче, щоб ви завжди залишалися безрозсудними і самолюбивими, щоб ви спаслися з Христом, Який благовгодний Богу і Ним засвідчений, як я вже сказав і довів із слів святих пророків.

93.

Тому Він пропонує всьому роду людському те, що завжди і скрізь є благим і справедливим, і всякий народ знає, що перелюбство, розпуста, людиновбивство та всі інші тому подібні справи — зло. І хоча всі це роблять, проте вони усвідомлюють, що согрішають, коли так чинять, за виключенням тільки тих, які від впливу нечистого духа або внаслідок зіпсованості від виховання, поганих звичаїв і нечестивих законів втратили природні поняття або, краще, загасили і придушили їх. Втім можна бачити, що і такі люди не бажають терпіти те, що вони роблять іншим, і у ворожій совісті докоряють один одного тим, що вони самі роблять. Тому добре, здається мені, сказано нашим Господом і Спасителем Ісусом Христом, що вся праведність і благочестя полягає в двох заповідях: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і усією силою твоєю, і люби ближнього твого, як самого себе». Бо хто любить Бога всім серцем і усією силою, той, будучи наповнений благочестям, не шанує ніякого іншого бога і згідно з волею Божою шанує того Ангела, Якого любить Сам Господь Бог. Також хто любить ближнього, як самого себе, той бажатиме йому того ж добра, якого і собі бажає; а ніхто самому собі не побажає зла. Той, що любить ближнього молитиметься і старатиметься для нього про те ж, чого бажає для себе; ближній у людини як ніхто інший, як людина, подібна до неї розумна тварина. Отже, якщо вся праведність розділяється на два види: у ставленні до Бога і людей, то хто, як говорить Писання, «любить Господа Бога всім серцем і усією силою і ближнього, як самого себе», той дійсно праведний. А ви ніколи не виявляли доброї прихильності і любові ні до Бога, ні до пророків, ні до себе самих, але, як відомо, ви завжди були ідолослужителями і вбивцями праведників, так що поклали руки на Самого Христа і донині залишаєтеся у своїй злобі, проклинаючи тих, які доводять, що Розіп’ятий вами є Христос; понад те прагнете довести, що Він розіп’ятий як ворог Божий і проклятий; це — наслідок вашого безрозсудного упередження. Не дивлячись на те, що ви із знамень, зроблених Мойсеєм, можете зрозуміти, що Він Христос, ви цього не хочете і крім того, сподіваючись поставити нас в утруднення, пропонуєте нам питання, які спадуть вам на думку, а самі не знаєте, що сказати, коли вступите в розмову з яким-небудь твердим християнином.

94.

Скажіть мені: чи не Бог повелів через Мойсея не робити образу або подоби того, що вгорі, ні того, що на землі, і чи не Він в пустелі через Мойсея зробив мідного змія і поставив його на знамення, яким рятувалися вкушені зміями, і проте він невинний в неправді? Бо через це Бог сповіщав про таїнство, показуючи, що Він зруйнує силу змія, який схилив Адама до злочину, а віруючим в Того, Хто мав померти через це знамення, тобто хрест, дарує спасіння від укусів змія поганих діл, ідолопоклонства й іншої неправди. Якщо ж це не так потрібно розуміти, то поясніть мені, чому Мойсей утвердив мідного змія на знаменні і попелів тим, яких вкусили дивитися на нього і вони зцілялися, і це тоді, коли він сам повелів зовсім не робити подоби будь-якої речі.

Тоді інший з тих, що прийшли на другий день, сказав:

— Правду ти сказав: ми не можемо пояснити це; я неодноразово питав про це наших вчителів і ніхто мені не дав відповіді. Тому продовжуй те, що почав говорити; ми з увагою слухаємо твоє пояснення таїнства, через яке і писання пророків піддаються помилковим звинуваченням.

— Отже, — говорив я, — як Бог повелів дати знамення через змія і проте він невинний, так і в законі покладено прокляття на людей розіп’ятих, але не покладено його на Христа Божого, через Якого Бог спасає всіх, які зробили щось гідне прокляття.

95.

Згідно із законом Мойсеєвим, увесь рід людський знаходиться схильним до прокляття. Бо сказано: «Проклята усяка людина, яка не виконає усіх слів закону цього і не буде чинити за ними». Ніхто цілком не виконав всього і ви не наважилися суперечити, але одні більше, а інші менше дотримувалися заповіді. Тому, якщо люди, існуючі під цим законом, виявляються схильними до прокляття, тому що не виконали всього, то чи не більше підлягають прокляттю всі народи, винні в ідолопоклонстві, розтлінні дітей та інших пороках? Отже, якщо Отцеві всього було угодно, щоб Його Христос прийняв на Себе прокляни всіх, за увесь людський рід, знаючи, що Він воскресить Його розіп’ятого і померлого, то для чого ви говорите, як про проклятого, про Того, Який з волі Отця захотів зазнати цього, а не, швидше, оплакуєте самих себе?

Хоча Сам Отець Його зробив так, щоб Він зазнав цього за рід людський, але ви зробили це не для того, щоб послужити наміру Божому; бо і вбиваючи пророків, ви здійснювали не діла благочестя. І нехай ніхто з вас не говорить: якщо Отець захотів, щоб Він терпів це для того, щоб раною Його зцілився рід людський, то ми не зробили ніякого зла. Якщо говоритимете так, розкаюючись в гріхах, визнаючи Його Христом і дотримуючись заповідей Його, то, як я сказав, вам буде відпущення гріхів. Але якщо проклинаєте Його і віруючих в Нього і коли є можливість, вбиваєте їх, то як же те, що ви поклали на Нього свої руки, не візьметься від вас як від людей нечестивих, грішних повністю жорстокосердих і безумних.

96.

І сказане в законі: «проклятий перед Богом усякий повішений на дереві»; укріплює нашу надію, залежну від розіп’ятого Христа, не тому, що Бог проклинає цього розіп’ятого, але тому, що Бог передбачив, що ви і подібні до вас мали зробити, не знаючи того, що Він є Сущий раніше всього, вічний Священик Бога, Цар і Христос. Це, як ви можете бачити, звершується. Бо ви в своїх синагогах проклинаєте тих, які стали через Нього християнами; також і інші народи приводять в дію саме прокляття, вбиваючи тих, які тільки оголосять себе християнами; а ми всім їм говоримо: ви наші брати, краще пізнайте істину Божу. І коли ні вони, ні ви не слухаєте нас, але наполегливо вимагаєте від нас відректися від імені Христового, то ми вважаємо за краще зазнати смерті, впевнені, що Бог подасть нам всі блага, обіцяні через Христа. І понад те ми молимося за вас, щоб ви отримали помилування від Христа. Бо Він навчив нас молитися навіть за ворогів, кажучи: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний». Ми бачимо, що Всемогутній Бог благий і милосердний. Він повеліває сходити Своєму сонцю на невдячних і на праведних і посилає дощ на святих і на них, яких, як Він навчив, всіх судитиме.

97.

Недаремним було і те, що пророк Мойсей, коли Ор і Аарон підтримували руки його, до вечора залишався в цьому вигляді. Бо і Господь майже до вечора пробув на дереві, і надвечір поховали Його; а потім Він воскрес на третій день. Про це Давил сповістив так: «Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї Я лягаю і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене». Ісая також передбачив, яким чином Він помре: «Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим». А про те, що Він воскресне, той самий Ісая сказав так: «гріб його взятий із середовища», і: «дам багатих за смерть його». І в іншому місці знову Давид про страждання і хрест в таємничому іншосказанні так сказав у 21-му псалмі: «Пробили руки й ноги мої. Перелічили всі кістки мої, а вони дивилися та зневажали мене. Розділили ризи мої собі і за о лежу мою кидали жереб». Бо коли вони розіп’яли Його, прикріпивши Його цвяхами, то «пробили руки и ноги Його», і, розіп’явши Його, розділили собі Його одяг, і, кинувши жереб, кожен надав рішенню жереба, що кому взяти. А ви заперечуєте, що цей псалом стосується Христа, будучи сліпі у всьому і не розуміючи того, що ніхто у вашому народі що називався царем-помазаником не був за життя проколотий по руках і ногах і не помер за допомогою цього таїнства, тобто розп’яття, окрім тільки цього Ісуса.

98.

Але я приведу увесь псалом, щоб ви послухали і про благочестя Його до Отця, і як Він все до Нього відносить, просить у Нього навіть спасіння від цієї смерті; разом з тим з цього псалма видно, хто були повсталі на Нього, і ясно, що Він став істинною людиною, яка відчуває страждання. Ось цей псалом: «Боже, Боже мій! Зглянься на мене! Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого, Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і немає мені спокою. Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля! На Тебе надіялися батьки наші, надіялись — і Ти визволив їх. До Тебе зверталися — і були спасенні, на Тебе надію покладали — і не осоромилися. А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою; «Він надіявся на Бога, нехай спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». Але Ти ж вивів мене з утроби, лав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти Бог мій. Не віддаляйся від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські оточили мене. Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. Я розлився, як вода, ослабли всі кістки мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до гортані моєї. В порох смерти Ти звів мене. Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. Можна перелічити всі кістки мої, а вони дивляться та зневажають мене. Розділили ризи мої собі, і за одежу мою кидали жереб. Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. Почуй і спаси мене від паші лева і від рогів єдинорогів визволи мене. Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!»

99.

Я доведу вам, — після того продовжував я, — що увесь псалом стосується Христа, і для цього знову поясню його. Початкові слова Його: «Боже, Боже мій! Зглянься на мене! Нащо Ти покинув мене?» спрадавна передбачали те, що мало бути сказаним в часи Христа. Будучи розіп’ятий на хресті, Він сказав: «Боже, Боже мій! Нащо Ти покинув мене?». Подальші слова: «Далекі від спасіння мого слова плачу мого. Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою» передбачали те, як і що мав зробити Христос. Бо того дня, коли Йому належало бути розіп’ятим, Він взяв із собою Своїх трьох учеників на гору, звану Елеон, що знаходиться навпроти храму єрусалимського, і молився так: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай мине Мене чаша ця», і потім продовжував Свою молитву: «втім не як Я хочу, але як Ти», показуючи цими словами, що Він дійсно став людиною, здатною до страждання. Але щоб хто не сказав: ось Він не знав, що страждатиме, — відразу в псалмі додається: «і не в незнання Мені». Як не через незнання Бог питав Адама, де він, або Каша, де Авель, але щоб викрити кожного, який він, і щоб пізнання про все це дійшло до нас через Писання, так і тут Христос указує не на Своє власне незнання, але на незнання тих, які думали, що Він не Христос, а вважали, що вони уб’ють його, і Він залишиться в пеклі як звичайна людина.

100.

Наступні слова «Ти у святині живеш, хвало Ізраїля» показували, що він звершить діло, гідне похвали і подиву, а саме на третій день після розп’яття воскресне з мертвих. Виконати це дав Йому Отець. Я вже показав, що Христос називається Яковом і Ізраїлем і що не тільки таємничо напередвказано про Нього в благословенні Йосифа і Юди; навіть і в Євангелії написано, що Він сказав так: «Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити». Отже, Він відкрив нам все, що ми через Його благодать дізналися із Писань; ми визнаємо Його Первородним від Бога, сущим раніше всього творіння і Сином патріархів, тому що Він втілився від Діви з їхнього роду і благоволив стати людиною без вигляду і слави, і страждаючим. Від того Він, розмірковуючи в бесіді про майбутнє Своє страждання, говорив так: «Сину Людському належить багато постраждати, і зречуться Його старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне», тут Він назвав Себе Сином Людським або тому, що народився від Діви, яка походила, як я сказав, з роду Давида, Якова, Ісаака і Авраама, або тому, що сам Авраам був отцем Його і перелічених мужів, від яких Марія веде своє походження; бо нам відомо, що батьки жінок є батьками дітей, яких народили їхні дочки. А коли один з учнів Його, який називався раніше Симоном за одкровенням Отця Його, визнав Його Сином Божим Христом, то Він перейменував його Петром. І оскільки в писаннях Його апостолів написано, що Він Син Божий, то і ми називаємо Його Сином і знаємо, що Він існує раніше всього творіння і народився від Отця силою і волею Його; Він по-різному названий в пророчих книгах: і премудрістю, і днем, і сходом, і мечем, і жезлом, і Яковом, і Ізраїлем. Визнаємо також, що Він через Діву став людиною для того, щоб яким шляхом розпочався злочин, вийшовший від змія, так само він і був зруйнований. Бо Єва коли була дівою і безневинною, прийнявши слово змія, породила непокору і смерть; а Марія Діва, приймаючи віру і радість, коли ангел Гавриїл приніс Їй радісну звістку, що «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим», відповідала: «нехай буде мені за словом твоїм». І ось від неї народився Той, про Якого, як я довів, сказано в багатьох місцях Писання; через Нього Бог вражає змія і ангелів, які уподібнилися йому, і людей, і звільняє від смерті тих, які розкаюються в своїх гріхах і вірують в Нього.

Наступні слова псалма «На Тебе надіялися отці наші, надіялись — і Ти визволив їх. До Тебе звертались — і були спасенні, на Тебе надію покладали — і не осоромились. А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народах» показують, що Він визнає отцями тих, які надіялися на Бога і були визволені Ним, і які були батьками тієї Діви, від якої Він народився і став людиною, понад те Він показує, що і Сам буде спасенний тим же Богом, але не хвалиться тим, що Він зробить що-небудь Своєю волею і силою. Так він чинив і на землі. Коли хтось сказав Йому: «Учителю благий!» То Він відповідав: «Навіщо ти називаєш Мене благим? Один тільки благий, це Отець Мій небесний». Словами: «я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народах», Він передбачив те, що станеться з Ним Самим. Ганьба буває звідусіль нам, віруючим в Нього; Він відкинутий народом, тому що Він був від вашого народу знеславлений і збезчещений і зазнав того, що ви замислили на Нього. Наступними словами «всі, які дивилися на Мене, насміхалися з Мене, зневажали устами, киваючи головою: Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, якщо він вгодний Йому» Він також передбачав, що станеться з Ним. Бо кожен з тих, що бачили Його розіп’ятим, кивав головою, скривлював рот і один перед одним в ніс говорили з насмішкою те, що написане і в записах Його апостолів: «Він назвав себе Сином Божим, нехай зійде і ходить; нехай Бог спасе Його».

102.

На події ж вказували і ці слова: «Ти надія Моя від грудей матері Моєї, з тобою зв’язаний я від утроби, Ти є Бог мій від утроби матері моєї. Безліч тільців оточили Мене, огрядні бики обступили Мене; відкрили на Мене рот свій, як лев хижий і рикаючий; скручені кістки Мої, як вода, виступили і розділилися. Серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до гортані». «Надія Моя від від грудей Матері Моєї»: (ці слова вказували на те, що) негайно після Його народження у Вифлеємі цар Ірод, як я вже сказав, дізнавшись про Нього від волхвів тих, які прийшли з Аравії, замислив вбити Його, але Йосиф, за велінням Божим, взявши Його разом з Марією, віддалився до Єгипту; бо Отцеві угодно було, щоб Народжений від Нього був вбитий вже після того, як Він змужніє і сповістить Його вчення. Якщо ж хто скаже нам; невже Бог не міг краще вбити Ірода? То я у відповідь на це питаю, чи не міг Бог ще на початку знищити змія і не говорити: «і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем її». Чи не міг Він раптом створити безліч людей? Але, оскільки Він знав, що добре бути тому саме так як є, то створив ангелів і людей з свобідною волею для діла правди і визначив періоди часу, впродовж яких Він визнав за добре їм користуватися свободою волі; і, надавши їм свободу волі, Він призначив загальні і приватні суди, тому що знав, що це добре. Тому Писання розповідає про побудову вежі і про розділення і зміну мов так: «І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось почали вони робити це, і тепер у них не буде недостатку у всьому тому, що задумали робити». Вислів: «висохла сила Моя, як черепок, і язик мій прилип до гортані» також провіщав те, що Він з волі Отця мав намір зробити. Бо сила Його могутнього слова, з якою Він завжди викривав фарисеїв та книжників і взагалі всіх вчителів вашого народу, коли вони сперечалися з Ним, зупинилася подібно до багатоводного і сильного джерела, вода якого відвернута в сторону, коли Він мовчав і нікому при Пилатові нічого не хотів відповідати, як сказано в пам’ятних записах Його апостолів, для того, щоб принесли справжній плід слова Ісаї: «Господь Бог дав Мені язик, щоб Я знав, коли Мені говорити». Висловом «Ти Бог Мій, не відступи від Мене». Він між іншим навчає нас, що всі ми повинні сподіватися на Бога, Який створив усе, і в Нього одного шукати спасіння і допомоги, а не думати подібно до інших людей, що можемо спастися своїм походженням чи багатством або силою, або мудрістю, як ви завжди робили, ви, які колись вилили золотого тільця і завжди показували себе невдячними, вбивцями праведників і пихатими своїм походженням. Якщо і Син Божий ясно говорить, що Він не може спастися ні тим, що Він Син, ні тим, що Він сильний або мудрий, але показує, що Він не може спастися без Бога, хоча Він безгрішний, як говорить Ісая, і не погрішим навіть словом, бо «Він не вчинив беззаконня і обману вустами», то як ви та інші, чекаючи спасіння без цієї надії, не подумаєте, що ви обдурюєте себе самих?

103.

— Те, що далі читається в псалмі: «Тому що скорбота близька, тому немає помічника Мені. Безліч тільців спочила Мене, жирні бики обступили Мене; відкрили на Мене рот свій, як лев хижий і рикаючий; скручені кістки Мої, як вода, виступили і розділилися», так само передбачало про те, що трапилося з Ним. Бо в ту ніч, коли напали на Нього посланці з вашого народу за наказом фарисеїв і книжників з гори Елеонської, Його оточили ті, яких писання назвало тільцями бодливими і погибельними. Слова: «жирні бики обступили Мене» означають тих, які чинили подібно до тільців, коли Його привели до ваших вчителів; Писання назвало їх биками, тому що бики є винуватці життя телят. Як бики — батьки телят, гак вчителі ваші винуватці того, що діти їхні пішли на гору Елеонську схопити Його і привести до них. Вислів «немає помічника» вказує також на цю подію. Бо нікого, жодної людини не було, щоб допомогти Йому як безгрішному. А слова «відкрили на Мене рот свій, як лев хижий і рикаючий» вказують на того, який був тоді царем юдейським, па ім’я Ірод, наступника того Ірода, який коли Христос народився, убив всіх немовлят, які народилися біля того часу у Вифлеємі, думаючи, що в їхньому числі неодмінно буде той, про кого дізнався від волхвів тих, що прийшли з Аравії; але він не знав волі Всесильного, Який повелів Йосифу і Марії з Немовлям йти до Єгипту і там залишатися до тих пір, поки їм знову в одкровенні не буде сказано повернутися в свою країну. Там вони залишалися до смерті Ірода, який вбив немовлят у Вифлеємі і до воцаріння після нього Архелая, який також помер раніше, ніж Христос звершив на хресті домобудівництво, прийняте Ним з волі Отця. А коли Ірод, який наслідував Архелаю, отримав надану йому владу, то Пилат, догоджаючи йому, послав до нього зв’язаного Ісуса; передбачаючи це Бог, сказав так: «І сам він буде віднесений в Асірію, в дар царю». Або під левом, який рикає на Нього, Бог розумів диявола, який Мойсеєм названий змієм, в Іова і Захарії — дияволом, а Ісус назвав його сатаною, показуючи, що це ім’я складене і дане йому від діл, звершених ним, бо «сата» на мові юдеїв і сирійців означає відступник, а «нас» є ім’я, яке в перекладі означає змій; з обох слів складається одне ім’я — сатанас. Бо цей диявол, як тільки Ісус вийшов з річки Йордану і голос сказав до Нього: «Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе», то, як написано в пам’ятних записках апостольських, прийшов до Нього і спокушав, і навіть сказав Йому: «поклонися мені», але Христос відповідав йому: «йди геть від Мене, сатано; Господу Богові твоєму поклоняйся і Йому одному служи». Оскільки він спокусив Адама, то думав, що може зробити що-небудь і проти Христа. «Всі кістки Мої, як вода, виступили і розділилися, серце Моє зробилося, як танучий віск, посеред нутрощів Моїх» — ці слова є пророцтвом про те, що було в ту ніч, коли вийшли проти Нього на гору Елеонську схопити Його. У пам’ятних записах, які, я кажу, складені Його апостолами і їхніми послідовниками, сказано, що з Нього тік піт, як краплі крові, в той час, коли Він молився і говорив: «нехай пройде мимо, якщо можливо, ця чаша»; в цей час серце Його, а також і кістки тремтіли, серце уподібнилося воску, що тане в Його всередині, щоб ми знали, що з волі Отця Син Його дійсно тернів за нас такі страждання, і щоб ми не говорили, що Він як Син Божий не відчував того, що відбувалося з Ним. Слова: «сила Моя висохла, як черепок, і язик Мій пристав до гортані Моєї», як я вже сказав, провіщали Його мовчання, тому Він, Який зазвичай викривав безглуздя всіх ваших вчителів, рішуче нічого не відповідав.

104.

Слова: «Ти повернув мене в порох смерті, тому що безліч псів оточила Мене, натовп лукавих обступив Мене; прокололи руки Мої і ноги Мої, перерахували всі кістки Мої; а самі роздумували і дивилися на Мене: розділили собі одежі Мої і за одяг Мій кинули жереб», як я вже сказав, провіщали те, на який вид смерті Його засудять збори нечестивих; Він називає їх псами і псарями, показуючи тим, що й самі вожді собак зібралися і прагнули звинуватити Його: це також описано в пам’ятних записах апостолів Його. І я показав, що після розп’яття Христа ті, які розіп’яли Його, розділили між собою Його одяг.

105.

Наступні слова в псалмі: «Ти ж, Господи, не віддали від Мене допомоги Твоєї і повернися на захист Мій. Звільни душу Мою від меча і єдинородну Мою від лапи пса; збережи Мене від пащі лева і смирення Моє від рогів єдинорогів», також вказували і провіщали, яка природа Його і що мало трапитися з Ним. Бо, як я вище сказав, Він був Єдинородний у Отця всього, власне від Нього народжений, як Слово і Сила, а потім став людиною від Діви, як ми знаємо із записів Його апостолів. Про те, що Він помер на хресті, я також вище згадав. Слова: «Визволи душу Мою від меча і єдинородну Мою від лапи пса, збережи Мене від пащі лева і смирення Моє від рогів єдинорогів» так само показували, від якого страждання Він помре, тобто від розп’яття на хресті; бо я вам вже пояснив, що слова «від рогів єдинорогів» вказують на образ хреста. Прохання ж Його, щоб Його душа була позбавлена від меча, від пащі лева і від лапи пса, було молитвою про те, щоб ніхто не оволодів душею Його; щоб і ми при відході з життя просили того ж від Бога, Який сильний відвернути всякого безсоромного і злого ангела, щоб він не оволодів нашою душею. А існування душ я довів вам тим, що черевовіщательниця на вимогу Саула викликала душу Самуїла. Але здається, що всі душі подібних праведників і пророків підпадали під владу тих сил, які виявляються з самих діл цієї черевовіщательниці. Тому Бог через Свого Сина навчає нас постійно намагатися бути праведними і при кончині молитися про те, щоб наші душі не піддавалися подібній силі. Спускаючи на хресті дух, Він сказав: «Отче! У Твої руки Я віддаю Дух Мій», як дізнався я також з пам’ятних записів. Настановляючи Своїх учнів перевершувати життя фарисеїв і вселяючи їм, що вони інакше не спасуться, Він, як написано в цих записах, сказав так: «якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то не увійдете в царство небесне».

106.

— Те, що Він знав, що Отець Його дасть Йому все за Його проханням і воскресить Його з мертвих, що Він настановляв всіх, які бояться Бога, хвалити Бога за помилування всього роду віруючих людей через таїнство цього Розіп’ятого, і що Він став серед братів Своїх апостолів, які після воскресіння Його з мертвих, будучи запевнені Ним Самим, що і раніше до страждання Він говорив про необхідність зазнати цього і що пророки передбачили це, розкаялися в своєму відступництві від Нього під час Його розп’яття, і що Він, знаходячись разом з ними, віддав хвалу Богові, як це показано і в пам’ятних записах апостольських, — все це зобразили останні слова псалма. «Я сповіщу ім’я Твоє братам моїм, посеред церкви оспівуватиму Тебе. Ви, що боїтеся Господа, вихваляйте Його! Все сім’я Якова, прославляйте Його; нехай боїться Його все сім’я Ізраїля». І те, що Він, як розповідається також в пам’ятних записах, перейменував одного з апостолів Петром, так само як і інших двох братів, синів Зеведеєвих, назвав ім’ям Воанергес, тобто синами грому, це означало, що Він є Той самий, Який Якову дав назву Ізраїлю і Авсія назвав ім’ям Ісус; через яке ім’я і введений народ, який залишився від тих, що вийшли з Єгипту в обіцяну патріархам землю. І що Він, як зірка, має засяяти від роду Авраама, те показав Мойсей словами: «Зійде зірка від Якова і вождь від Ізраїля»; і в іншому місці Писання говорить: «ось чоловік, схід ім’я Йому». Отже, коли при Його народженні на небі з’явилася зірка, як написано в пам’ятних записах Його апостолів, то волхви з Аравії дізналися про те з цього знамення, прийшли і поклонилися Йому.

107.

— Щодо Його воскресіння на третій день після розп’яття, то в пам’ятних записах написано, що люди з вашого роду, змагаючись з Ним, сказали Йому: «покажи нам знамення»; і Він відповідав їм: «рід лукавий і перелюбний шукає знамення, і знамення не дасться йому, окрім знамення Іони пророка». Ці слова Його були тоді втаємничиними, так що слухачі не могли з них зрозуміти, що Він після розп’яття на третій день воскресне. Він також представляв ваш рід більш нечестивим і перелюбним, ніж місто Ніневітян, які, коли Іона, викинутий в третій день з утроби величезної риби, сповістив їм, що вони через три дні всі загинуть, то наклали загальний піст на все, що все живе, від людини до безсловесного, у веретищах, з сильним плачем і голосінням, з істинним сердечним розкаянням і з віддаленням від нечестя; віруючи, що Бог милостивий і людинолюбний до всіх, хто відступає від нечестя. Навіть і сам цар цього міста і вельможі носили на собі веретища і перебували в пості та молитві, і молилися, щоб їхнє місто не було зруйноване. Але коли Іона засмутився через те, що на третій день, як він проповідував, місто не було зруйноване, то з волі Божої виріс для нього гарбуз, під тінню якого він сидів, і захищався від спеки — це був несочікуваний гарбуз, якого Іона не садовив, ні поливав, але такий що раптово виріс для надання йому тіні, і за іншим повелінням Божим він засох, через що Іона засмутився; тоді Бог викрив його в несправедливій скорботі про те, що місто Ніневія не було зруйноване, кажучи: «Ти пошкодував про гарбуз, над яким не трудився, який не вирощував і який в ніч виріс і в ніч засохнув; і чи Я не пошкодую Ніневію, місто велике, в якому живе більше ста двадцяти тисяч чоловік, які не знають відмінності між своєю правою і лівою рукою, і безліч худоби».

108.

— Про ці події знали всі з вашого народу; і хоча Христос говорив перед вами, що Він дасть вам знамення Іони, напоумлюючи цим, щоб ви принаймні після Його воскресіння з мертвих покаялися у своїх недобрих ділах і подібно до ніневітян з сльозами благали Бога, щоб місто ваше не було взяте і зруйноване, як воно тепер зруйноване. Не дивлячись на це, ви не тільки не покаялися, дізнавшись про Його воскресіння, але, як я вже сказав, розіслали по всьому світі вибраних чоловіків розголошувати, що з’явилася безбожна і беззаконна єресь через якогось Ісуса Галілеянина, обманщика, Якого ми розіп’яли, але учні Його вночі викрали Його з гробу, де Він був покладений після зняття з хреста, і обдурюють людей, кажучи, що Він воскрес з мертвих і вознісся на небо. Ви ще обмовляєте, що Він навчив тим безбожним, беззаконним і нечестивим ділам, в яких ви перед всім родом людським звинувачуєте тих, які сповідують Його Христом, Вчителем і Сином Божим. Крім того, ви і тепер, коли ваше місто взяте і ваша земля спустошена, не розкаюєтеся, але ще насмілюєтеся проклинати Його і віруючих в Нього. Але ми ні вас, ні тих, що прийняли від вас таку думку, не ненавидимо, але молимося, щоб всі ви хоч тепер розкаялися і отримали милість від Всеблагого і Многомилостивого Отця всього — Бога.

109.

— А про те, що народи мали покаятися в нечесті, в якому вони жили за своїми заблудженнями, після того, як почують вчення, проповідане Його апостолами, починаючи від Єрусалима, і дізнаються про Нього від них, дозвольте мені привести декілька слів з пророцтва Михея, одного з дванадцяти пророків. Ось вони: «І в останні дні відкриється гора Господня, приготована на висоті, вознесена вище за пагорби — і люди потечуть до неї. І багато народів прийдуть і скажуть: прийдіть, зійдемо на гору Господню і в дім Бога Якового, і нам покажуть шляхи Його, і ходитимемо по дорогах Його. Бо від Сиона вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалиму. І Він судитиме серед людей багатьох, і викриє сильні народи у віддаленості, і вони перекують мечі свої — на орала і списи свої на серпи; не підніме народ на народ меча і більше не умітимуть воювати. І всякий чоловік сидітиме під своєю лозою і під своєю смоковницею, і ніхто не злякає його, тому що уста Господа воїнств сказали, тому що всі люди ходитимуть в ім’я богів своїх, а ми ходитимемо в ім’я Бога нашого вовіки. І буде того дня: Я зберу сокрушену і прийму вигнану і ту, яку Я уразив, і покладу сокрушену в залишок і пригноблювану — в народ сильний: і Господь царюватиме над ними на горі Сион віднині і до віку».

— Знаю, господарі мої, — після тих слів продовжував я, — що і ваші вчителі всі слова з цього місця розуміють про Христа, знаю також, що вони затверджують, ніби Він ще не прийшов; а якщо і прийшов, говорять, то невідомо, хто Він; але коли Він явиться і прославиться, тоді буде відомо, хто Він. Тоді сповниться сказане в цих словах, говорять вони; неначе ще не було ніякого плоду від слів пророцтва! Безрозсудні! Вони не розуміють того, що видно зі всіх місць Писання, як сповіщено про два пришестя Христа: одне, в якому Він представляється як Страждалець, безславний, збезчещений і розіп’ятий, а інше, в якому Він зі славою прийде з небес, коли людина відступлення, яка говорить горді слова навіть на Всевишнього, осмілиться на беззаконні діла на землі проти нас — християн, нас, — які, пізнавши Богошанування із закону і вчення, яке вийшло з Єрусалима через апостолів Ісуса, звернулися до Бога Якова і Бога Ізраїля, і кожен з нас, будучи раніше сповнений війною, взаємним вбивством і нечестям всякого роду, по всій землі перемінив військові знаряддя, наші мечі на орала і списи на землеробські знаряддя, і ми обробляємо благочестя, праведність, людинолюбство, віру, надію, дану Самим Отцем через Розіп’ятого, сидимо кожен під своєю виноградною лозою, тобто, кожен з нас має одну законну дружину; бо, ви знаєте, пророче слово говорить: «і дружина його, як лоза плодоносна». Ясно, що ніхто не лякає і не поневолює нас, по всій землі віруючих в Ісуса. Хоча нам відсікають голови, нас розпинають, кидають звірам, в темниці, у вогонь і піддають всіляким іншим мукам, проте, як відомо, ми не відступаємо від сповідання: але чим більше за нас так мучать, тим більшим стає число віруючих і шануючих Бога через ім’я Ісуса. Як виноградна лоза, якщо хто відсіче їй плодоносні частини, знову виводить інші квітучі і плодоносні гілки, так само буває і з нами; бо насаджена Богом і Спасителем Христом виноградна лоза є Його народ. А решта слів пророцтва сповниться в друге Його пришестя. Що ж до слів «смиренну і вигнану» зі світу, то вони вказують на те, що кожен християнин, наскільки залежить від вас і від інших людей, виганяється не тільки зі своїх володінь, але і зі всього світу, так що ви жодному християнинові не даєте жити. Ви говорите, що це збулося з вашим народом. Але якщо ви і були вигнані внаслідок війни, то справедливо перетерпіли це за свідченням всіх писань; ми ж, які не скоїли жодного подібного злочину після того, як пізнали істину Божу, отримуємо свідчення від Бога, що виганяємось із землі разом з праведним і єдиним, нескверним і безгрішним Христом. Бо Ісая виголошує: «Ось як праведник загинув, і ніхто не приймає до серця; і праведні люди знищуються, і ніхто не думає».

111.

— Я вже сказав, що про два пришестя Христа символічно було передбачено ще в часи Мойсея через символ козлів, принесених під час посту. І знову те ж саме було таємничо провіщене і зображене тим, що зробили Мойсей та Ісус. Бо один з них з розпростертими руками, які підтримувалися, залишався на пагорбі до самого вечора, це зображало не що інше, як хрест; а інший, перейменований Ісусом, був на чолі битви, і Ізраїль перемагав. Можна думати, що це було зроблено обома святими мужами і пророками Божими, тому що жоден з них не міг зобразити разом два таїнства, я розумію, образ хреста і образ найменування; бо ця сила є, була і буде властива тільки Тому Одному, навіть імені Якого боїться всяке начальство, відчуваючи муку, тому що буде Ним зруйноване. Отже, наш страждалець і розіп’ятий Христос не був проклятий законом, але показав, що Він Один спасе тих, які не відступають від віри в Нього. І тих, які спаслися в Єгипті, коли були винищені первістки єгипетські, спасла пасхальна кров, якою були помазані з обох боків дверні косяки і перекладина. Бо Пасха був Христос, Який опісля був принесений в жертву, як і Ісая говорить: «Він, як вівця, був ведений на заколення». Навіть написано і про те, що ви взяли Його в день Пасхи і розіп’яли також під час Пасхи. І якщо тих, які були в Єгипті спасла пасхальна кров, так і кров Христа позбавляє від смерті тих, які увірували в Нього. Невже Бог обманувся, якби не було на дверях цього знаку? Ні, — говорю я, — але Він через це провістив те, що має статися за допомогою крові Христової — спасіння для роду людського. Бо і знак червоної мотузки, який дали в Єрихоні блудниці Раав послані Ісусом Навином спостерігачі, наказавши їй прив’язати мотузку до вікна, через яке вона їх спустила, щоб приховати від ворогів, також являв символ крові Христа, за допомогою якої у всіх народів, які раніше були розпусниками і беззаконниками, отримують спасіння, прийнявши відпущення гріхів і вже більше не грішать.

112.

— А ви, пояснюючи це принизливим чином, приписуєте Богу велику слабкість, якщо розумієте це просто і не досліджуєте сили сказаного. Бо таким чином і Мойсей буде звинувачений в порушенні закону: він, постановивши, щоб не робили ніякої подоби ні того, що на небі, ні того, що на землі або в морі, сам потім зробив мідного змія і, утвердивши на знаменні, повелів дивитися на нього тим, які були вкушені, і вони, дивлячись на нього, отримували зцілення. Невже потрібно думати, що народ тоді спасався за допомогою змія, якого, як я сказав, Бог прокляв спочатку і вбив великим мечем, як говорить Ісая, і невже ми будемо розуміти це так безрозсудно, як вважають ваші вчителі, а не приймати як символи? Невже ми не так само поставимося до зображення розіп’ятого Ісуса, якщо Мойсей за допомогою розпростертих рук разом із тим, який був названий ім’ям Ісуса, здобуває перемогу вашому народу? Таким чином, принаймні ми не сумніватимемося в тому, що вчинив законодавець. Бо він не через забуття Бога переконав народ покладати надію на звіра, за допомогою якого отримав початок злочин і непослух. Це було зроблене блаженним пророком і сказане з великою думкою і таїнством: так само в словах і вчинках взагалі всіх пророків немає нічого такого, за що б справедливо їм можна було дорікнути, якщо ви розумієте вкладений в них зміст. Але якщо всі ваші вчителі пояснюють вам тільки те, чому в тому або іншому місці не згадуються верблюди жіночого роду або що означають верблюди жіночої статі, або чому в приношеннях вживається саме стільки пшеничного борошна і стільки масла, і це пояснюють низько і дріб’язково, а про предмети важливі і достойні дослідження не насмілюються говорити і тлумачити їх, і навіть радять вам зовсім не слухати наших тлумачень і не вступати в розмову з нами: то чи несправедливо вони почують сказане до них Господом нашим Ісусом Христом? «Гроби побілені, які зовні здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток. Ви даєте десятину з м’яти і поглинаєте верблюда, вожді сліпі!» Тому, якщо ви не зневажите повчань тих, які підвищують самі себе і бажають, щоб їх звали «учителю, учителю», і не приступите до пророчих писань з такою твердістю і настроєм духу, що зазнаєте від ваших людей, того ж, чого зазнали і самі пророки, то зовсім не отримаєте ніякої користі від пророчих писань.

113.

— Ось що я думаю: Ісуса, як я кілька разів говорив раніше, того самого, який називався Авсієм і був посланий з Халевом для огляду в землю Ханаанську, Мойсей назвав Ісусом. Ти не шукаєш причини, чому він це зробив, не сумніваєшся, не розпитуєш; тому від тебе прихований Христос; і читаючи ти не розумієш, і навіть тепер, коли чуєш, що Ісус є наш Христос, ти не роздумуєш, що це ім’я дане йому не даремно і не випадково. Але ти богословствуєш про те, чому додане одне «а» до попереднього імені Авраама, і з поважністю розмірковуєш, чому одне «р» додане до імені Сарри; а чому у сина Навина батьківське ім’я Авсій змінене на ім’я Ісус, ти не досліджуєш подібним чином. Не тільки змінене його ім’я, але він став наступником Мойсея; він один зі своїх однолітків, які вийшли з Єгипту увів тих, які залишилися в живих з народу у святу землю, і як він ввів народ в святу землю, а не Мойсей, і розділив її за жеребом для тих, які увійшли з ним; так і Ісус Христос поверне розсіяння людей і розділить кожному благу землю, тільки іншим чином. Бо перший дав їм тимчасову спадщину, тому що він був не Христос Бог, ані Син Божий; а Ісус Христос після святого воскресіння дасть нам вічне володіння. Перший зупинив сонце, будучи наперед перейменований ім’ям Ісуса, отримавши силу від Його Духа. Бо я довів, що Ісус являвся Мойсеєві, Аврааму і взагалі всім патріархам і розмовляв з ними, виконуючи волю Отця. Він же, кажу, прийшов народитися людиною від Діви Марії, і завжди перебуває. Він є Той, від Якого і через Якого Отець має відновити небо і землю; Він є Той, Який засвітить в Єрусалимі вічне світло; Він є за чином Мелхиседековим Цар Салимський і вічний Священик Вишнього. Перший, як відомо, обрізав народ другим обрізанням за допомогою кам’яних ножів — це було вказівкою на те обрізання, яким Сам Ісус Христос обрізав нас від служіння каменям та іншим ідолам, і зібрав багатьох, які від необрізання, тобто від спокус світу, на всякому місці були обрізані кам’яними ножами — вченням Господа нашого Ісуса. Що пророки іноді називали Христа каменем і скелею, це вже мною показано. Під кам’яними ж ножами ми будемо розуміти Його вчення, через яке така безліч людей, які помилялися, від необрізання були обрізані обрізанням серця. Саме цим обрізанням тоді Бог повелів Ісусові обрізати навіть і тих, які мали плотське обрізання, що отримало початок віл Авраама, коли Він сказав, щоб Ісус обрізав тих, які увійшли до святої землі другим обрізанням за допомогою кам’яних ножів.

114.

— Бо іноді за дією Святого Духа явно звершувалося те, що було образом майбутнього; а іноді Він прорікав майбутні події так, як ніби то говорив про сьогодення або навіть минуле. Якщо читачі не знають цього образу дії, то будуть не в змозі правильно розуміти пророчих слів. Щоб ви зрозуміли мою думку, приведу як приклад деякі пророчі слова. Коли Дух Святий говорить через Ісаю: «Він, як вівця, був ведений на заколення, і як агнець перед тим, що стриже»; то говорить так, як ніби страждання вже звершилося. І коли ще говорить: «Я простягнув руки Мої до народу непокірного і суперечливого»; і коли говорить: «Господи! Хто повірив почутому нами?», то це сказано так, як ніби вказується вже на доконані поди. Я вже показав, що Христос іноді часто називається каменем, а іноді — втаємничено Яковом і Ізраїлем. І знову, коли говорить: «Я побачу небеса, діла рук Твоїх», якщо я тут не розумітиму дії Його Слова, то розумітиму це місце нерозумно, подібно до ваших вчителів, які думають, що Отець всього і ненароджений Бог має, подібно до складної істоти, руки і ноги, і пальці, і душу, і тому вчать, що Аврааму і Якову являвся Сам Отець. Отже, блаженні ми, обрізані другим обрізанням за допомогою кам’яних ножів.

Бо ваше перше звершувалося і тепер звершується за допомогою заліза, тому що ви маєте огрубіле серце; а наше обрізання, друге за рахунком, оскільки з’явилося після вашого, звершується гострим каменем, тобто словами апостолів Того Наріжного Каменя, Який відсічений без допомоги рук і обрізує нас від ідолослужіння і взагалі всякого гріха; і наші серця так обрізані від зла, що ми навіть радіємо, помираючи за ім’я того чудового Каменя, який виділяє живу воду серцям, які полюбили через Нього Отця всього, і напуває охочих пити воду життя. Але ви не розумієте моїх слів, бо ви не розумієте того, що за пророцтвами належало здійснити Христу, і не вірите нам, коли ми приводимо вам Писання. Єремія говорить так: «Горе вам, тому що джерело води живої залишили і висікли собі водоймища розбиті, які не можуть тримати води. Невже буде пустеля там, де гора Сион. Тому що Я дав розвідний лист Єрусалиму перед очима вашими».

115.

— Але ви повинні вірити Захарії, який показує таїнство Христа, втаємничено сповіщаючи його. Ось його слова: «Радій і веселися, дочко Сиону! Бо Я прийду й оселюся посеред тебе, говорить Господь. І прийде до Господа багато народів у той день, і будуть Моїм народом; і Я оселюся посеред тебе, і пізнаєш, що Господь Саваоф послав Мене до тебе. Тоді Господь візьме у володіння Юду, Свій наділ на святій землі, і знову обере Єрусалим. Нехай мовчить усяка плоть перед лицем Господа! Бо Він піднімається від святої оселі Своєї. І показав він мені Ісуса, великого ієрея, який стоїть перед Ангелом Господнім, і сатану, який стоїть праворуч його, щоб протидіяти йому. І сказав Господь сатані: Господь нехай заборонить тобі, сатано, нехай заборонить тобі Господь, Який обрав Єрусалим! Чи не головешка він, викинута з вогню?» — Коли ж Трифон мав намір заперечити мені, я сказав: «Зачекай і вислухай раніше, що я говорю. Бо я не маю наміру, як ти думаєш, пояснити це так, що нібито не було священика на ім’я Ісус в землі Вавилонській, куди ваш народ був відведений в полон. Якби я хотів це зробити, я довів би, що хоча у вашому народі був священик Ісус; але не його самого пророк бачив у своєму одкровенні, також як і диявола, і ангела Господнього він бачив не на власні очі, будучи в природному стані, але бачив їх в піднесенні під час одкровення, яке було йому. Але тепер я кажу: як, згідно раніше сказаного мною, син Навина звершив за допомогою імені Ісуса сили і діла, що провіщали те, що мав вчинити наш Господь, так і тепер доведу, що одкровення, яке було у Вавилоні при священику Ісусі в вашому народі, було пророцтвом того, що мало бути здійснене нашим священиком, Богом і Христом, Сином Отця всього. Для мене було дивно, — продовжував я, — чому ви незадовго перед цим мовчали і не перервали мене, коли я говорив, що син Навина один зі своїх однолітків, які вийшли з Єгипту, увійшов до святої землі разом з молодшими членами цього покоління. Бо ви, подібно до мух, збираєтеся і злітаєтеся на рани. Якби хто-небудь красномовно говорив про тисячу речей і сказав би про який-небудь мізер, який би не сподобався вам або був б не зрозумілим для вас, або не точним, тоді ви, залишаючи без уваги багато що прекрасно поданого, схоплюєте незначне слівце і прагнете представити його як нечестя і беззаконня. Через це ви, судимі від Господа тим самим судом, дасте набагато більшу відповідь за свої великі зухвалості, ніж за погані вчинки, або за ваші брехливі і спотворені тлумачення. Бо справедливо судити вас тим самим судом, яким судите ви».

116.

Але, щоб дати вам звіт про одкровення Ісуса Святого, я відновлюю промову і скажу, що це одкровення стосується нас, віруючих в Христа, первосвященика розіп’ятого, нас, які, будучи віддані блудодіянню і взагалі всякій мерзотній справі, стягнули з себе благодаттю, яка дарована нашим Ісусом з волі Його Отця, все нечисте і зле, у що ми зодягнулися. На нас повстає диявол, який завжди діє проти нас і охочий всіх привернути до себе, але Ангел Божий, тобто сила Божа, послана нам через Ісуса Христа, забороняє йому, і він віддаляється від нас. І ми неначе вихоплені з вогню, тому що позбавлені і від колишніх гріхів, і від муки, і полум’я, які готує нам диявол і всі слуги його, і від яких знову позбавляє нас Ісус Син Божий; Він обіцяв зодягнути нас в приготований для нас одяг, якщо ми виконаємо Його заповіді, і подарувати нам вічне царство. Бо як той Ісус, Якого пророк називає Священиком, явився одягненим в нечистий одяг, тому що, як сказано, він узяв дружину блудницю і назвав її головешкою, вихопленою з вогню, гаму що отримав прощення своїх гріхів, тоді як його супротивник диявол отримав заборону; так і ми, які через ім’я Ісуса, як одна людина, увірували в Творця всього Бога, ім’ям первородного Його Сина звільнені від нечистого одягу, тобто гріхів, і, будучи просвіченими в слові Його покликання, складаємо дійсний первосвященицький рід Божий, як свідчить Сам Бог говорячи, що на всякому місці серед народів приносяться Йому жертви приємні і чисті. Але Бог не приймає жертв ні від кого, окрім Своїх священиків.

117.

Отже, Бог наперед засвідчив, що Йому приємні всі жертви в Його ім’я, які повелів звершувати Ісус Христос, тобто ті, які на всякому місці на землі приносяться християнами в Євхаристії хліба і чаші. А жертви, принесені вами і через ваших священиків, Він відкидає, кажучи: «І приношення з рук ваших неблагоугодне Мені. Бо від сходу сонця до заходу велике буде ім’я Моє між народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; велике буде ім’я Моє між народами, говорить Господь Саваоф. А ви хулите його». Але ви і дотепер з любові до суперечки говорите, що тут Бог показав те, що Він не приймає жертв від тих, які тоді жили в Єрусалимі, так званих ізраїльтян, а молитви, принесені від тих людей з вашого народу, які знаходилися тоді в розсіянні, приємні Йому, і Він їхні молитви називає жертвами. Я згідний з тим, що тільки молитви і подяки, принесені людьми достойними, є жертви досконалі і приємні Богу. Саме такі жертви навчені приносити християни, і притому із спогадом під час прийняття сухої і рідкої їжі, через яку вони згадують про страждання, понесене за них Сином Божим: саме Його ім’я ваші архієреї і вчителі вашого народу прагнули споганити і збезчестити по всій землі. Але Бог цей нечистий одяг, покладений вами на всіх тих, які від імені Ісуса стали християнами, відкрито зніме з нас, коли всіх воскресить і одних зробить нетлінними, безсмертними і беззскорботними у вічному і незруйнованому царстві, а інших пошле на вічну муку вогнем. Ви ж і ваші вчителі обдурюєте самих себе, тлумачачи, що це місце з Писання говорить про людей з вашого народу, які знаходилися в розсіянні, ніби їхні молитви і жертви на всякому місці були чисті і приємні Богу. Знайте, що ви говорите неправдиво і прагнете всіляко обдурити самих себе, особливо коли навіть і нині народ ваш не розсіяний від сходу до заходу, але є народи, між якими ніхто не жив з вашого народу. Між тим зовсім немає жодного народу, варварів або еллінів, або іншим яким-небудь ім’ям названих, кочових, або бездомних, або ведучих пастуше життя і живучих в наметах, між якими не були б приносимі молитви і подяки Отцеві і Творцеві всього ім’ям розіп’ятого Ісуса. Окрім того, ви знаєте, що в той час, коли пророк Малахія сказав це, ви не були ще розсіяні по всій землі, як нині, що видно із Писань.

118.

Тому ви краще залишіть любов до суперечок і покайтеся раніше, ніж прийде той великий день суду, коли, за пророцтвом Писання, як я довів, ридатимуть всі з колін ваших, що прокололи цього Христа. Я пояснив вам зміст пророцтва: «Клявся Господь: Ти священик повік за чином Мелхиседековим». Я також вже сказав, що пророцтво Ісаї «ними проколе він народи усі до країв землі» відноситься до Христа, Який мав бути похованим і воскреснути. Багато я говорив і про те, що цей Христос є Суддя всіх живих і мертвих. Так само і Нафан говорив про Нього Давиду так: «Я буду йому Отцем, і він буде Мені сином, і милості Моєї не відніму від нього, як Я вчинив з тими, які були до нього. І поставлю Його в домі Моєму, і в царстві його навіки». І Єзекиїл називає вождем в домі не кого-небудь іншого, а тільки цього самого Христа. Бо Він є вибраний Священик, вічний Цар, Христос, як Син Божий, і не думайте, що Ісая і інші пророки говорять, що під час другого Його пришестя будуть приносимі до вівтаря жертви криваві або узливання, але істинні і духовні похвали і подяки. Недаремно ми в Нього увірували і не обдурені тими, що навчили нас так; але це було також влаштовано дивним промислом Божим, що ми через покликання нового і вічного завіту, тобто Христа, стали розумнішими і благочестивішими за вас, які тільки уявно розумні і боговгодні, а не насправді. Дивуючись з цього, Ісая сказав: «Царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було сказано їм, і пізнають те, чого не чули. Господи! Хто повірив почутому від нас, і кому відкрилася сила Господня»? Говорячи це, Трифоне, — додав я, — наскільки можливо прагну повторити сказане мною раніше, хоча стисло і коротко, заради тих, які прийшли сьогодні з тобою.

— Добре робиш, — сказав Трифон, — і хоч би ти ще більше повторював те ж саме, будь впевнений, що я і присутні дуже раді слухати.

119.

— Чи думаєте, ви господарі мої, — знову я почав говорити, — що ми могли б коли-небудь зрозуміти це в Писаннях, якби не отримали благодаті до їхнього розуміння з волі захотівшого влаштувати це, щоб збулося сказане Мойсеєм: «Вони прогнівали мене чужими, засмучували мене мерзотами своїми, приносили жертви бісам, яких не звали; з’явилися нові і недавні (боги), яких не звали батьки їх. Ти залишив Бога, що народив тебе, і забув Бога, що живить тебе. І Бог побачив і поревнував, і засмутився внаслідок гніву синів своїх і дочок, і сказав: відверну лице Моє від них і покажу, що буде з ними в останні дні, тому що вони — рід розбещений, сини, в яких немає віри, вони викликали Мене на ревнощі тим, що не Бог, засмутили Мене ідолами своїми, і Я збуджу в них ревнощі тим, що не має народ, і засмучу їх народом безглуздим. Бо вогонь зайнявся від люті Моєї; і розгориться навіть до пекла, він пожере землю і творіння її, спалить підстави гір. Я зберу на них біди». І після того, як був вбитий цей Праведник, ми, інший народ, розквітнули і виросли, подібно до нового квітучого колосся, як сказали пророки: «і навернуться до Господа багато народів у той день, і будуть Моїм народом; і оселяться посеред землі». А ми не тільки народ, але народ святий, як вже показано: «і назвуть їх народом святим, викупленим Господом». Отже, ми не ганебна чернь, не варварське плем’я і не те, що народи Карійські і Фригійські, але нас Бог вибрав і явився тим, які не просили Його. «Ось Я! Ось Я! — говорив Я до народу, який не кликав імені Мого». Це той народ, про якого Бог колись дав обітування Аврааму і обіцяв зробити його отцем багатьох народів, розуміючи не аравітян, єгиптян або ідумеїв; бо й Ізмаїл зробився отцем великого народу, і Ісав, Амонітів і дотепер велика кількість. Ной же був батько самого Авраама і взагалі всього роду людського, а інші були родоначальники тих або інших народів. Що ж більше тут дає Христос Аврааму?

Те, що Він Своїм голосом закликав його подібною назвою і повелів йому вийти із землі, в якій він жив. І всіх нас Він закликав тим само голосом, і ми тепер вийшли з того способу життя, який ми вели, живучи погано, подібно до інших жителів землі. І разом з Авраамом успадкуємо святу землю і отримаємо спадщину в нескінченну вічність, так як ми діти Авраама за однаковою з ним вірою. Бо як він повірив голосу Божому і це поставилося йому в праведність, так і ми, увірувавши в голос Божий, почутий апостолами і провіщений нам пророками, відреклися, навіть до смерті, від всього в світі. Тому Він обіцяв йому народ, подібний за вірою, благочестивий, праведний, такий, що радує Отця, але не вас, «в яких немає віри».

120.

Подивіться, як Він обіцяв теж саме Ісааку і Якову. Так Він говорить Ісааку: «Благословляться в сімені твоєму всі народи земні» і Якову: «Благословляться у тобі й твоєму потомстві всі племена земні». Він не говорить цього ні Ісаву, ні Рувиму, ні кому-небудь іншому, а тільки тим, від яких Христос мав вийти за домобудівництвом через Діву Марію. А якщо ти зрозумієш благословення Іуди, то пізнаєш те, що я кажу. Бо відділяється сім’я від Якова і проходить через Іуду, Фареса, Єсея і Давида. Це було знаком того, що деякі з вашого народу стануть дітьми Авраама в частині Христовій, а інші, хоча і діти Авраама, будуть подібні до піску на морському березі — непродуктивного і безплідного, який вельми великий кількістю і необчислений, але не приносить ніякого плоду, а тільки поглинає морську воду: цим викривається велика кількість таких у вашому народі, які всмоктують в себе вчення гіркоти і нечестя, а слово Боже відкидають. Про Іуду Він говорить: «Не відійде скіпетр від Іуди і жезл від стегон його, доки не прийде те, що відкладене для нього, і він буде упованням народів». Ясно, що це сказано не про Іуду, а про Христа, бо всі ми зі всіх народів чекаємо не Іуду, але Ісуса, який і отців ваших вивів з Єгипту. Бо пророцтво про пришестя Христове провістило: «поки прийде Той, якому відкладено; і Він буде упованням народів». Отже, Він прийшов, як я просторо показав, і знову на хмарах прийде той Ісус, ім’я Якого ви поганите і прагнете споганити по всій землі. Я міг би, господарі мої, — продовжував я, — з вами сперечатися про вислів, який ви пояснюєте кажучи, що сказано: «поки не прийде те, що відкладене Йому»; бо сімдесят тлумачів не так переклали, але: «поки не прийде Той; Якому відкладено». Але оскільки наступні слова, вони митаються так: «і Він буде упованням народів», доводять, що в них йде мова про Христа, то я не вступаю з вами в суперечку про незначний вислів, подібно до того, як я не прагнув надавати доказ про Христа з тих місць Писань, які не визнаються вами і які я вище привів з пророка Єремії, Ездри і Давида, але доводив тими, які і донині визнаються вами. Якби ваші вчителі зрозуміли ці місця, то будьте впевнені, знищили б їх, як вони зробили з місцем, яке стосується смерті Ісаї, якого ви розпиляли дерев’яною пилою. І це також було таємничою вказівкою на Христа, Який має розділити ваш народ на двоє, тобто гідних нагородить вічним царством разом з святими патріархами і пророками, а інших разом з невірними і нерозкаяними зі всіх народів Він, як вже сказав, пошле на муку невгасимим вогнем. «Прийдуть, — сказав Він, і багато зі сходу і заходу і возляжуть з Аврамом, Ісааком і Яковом в царстві небесному, а сини царства вигнані будуть в пітьму непроглядну». І це я сказав вам, — додав я, — тому що ні про що не думаю, як тільки про те, щоб говорити істину, і сказав би це, нікого не боячись, навіть якщо б ви зараз розтерзали мене на частини.

Я не дивився ні на кого з моїх співвітчизників, розумію самарян, коли в письмовому проханні говорив Кесарю, що вони спокушаються, вірячи своєму соплеміннику Симону волхву, якого шанують Богом вищим за всяке начальство, владу і силу.

121.

Оскільки вони мовчали, я продовжував говорити.

— Друзі мої! Бог, кажучи про цього Христа через Давида, не сказав: «через сім’я Його благословляться народи», але через Нього Самого: «ім’я Його повіки, вінце сонця зійде, і всі народи благословляться через Нього». Якщо ж через Христа благословляються всі народи, і ми, які зібралися зі всіх народів, віруємо в цього (Ісуса), то він є Христос, а ми є людьми благословенними через Нього. Бог раніше допустив поклонятися сонцю, як написано, і проте не можна знайти жодної людини, яка б зважилася померти за віру в сонце; але можна бачити людей зі всякого народу, які за ім’я Ісуса наважувалися і наважуються зазнати всякого, щоб не відректися від Нього. Бо слово Його істини і премудрості палає і світиться більш за силу сонця, і проходить в глибини серця і розуму. Тому Писання говорить: «вище за сонце зійде ім’я Його», і ще Захарія говорить: «Схід — ім’я Йому». Він же сказав про Нього так: «І буде ридати земля, кожне плем’я окремо». Якщо ж Він в перше Своє пришестя безславне, безвидне і зневажене так засяяв і здобув таку силу, що немає жодного народу, в якому Він залишився б невідомим, і всюди люди зі всякого народу покаялися і навернулися від свого колишнього порочного способу життя, так що і демони підкоряються Його імені, і всі начальства, і царства тремтять від Його імені більше за всіх померлих, то невже під час славного Свого пришестя він не уразить всіх, що ненавидять Його, і тих, які несправедливо відступили від Нього, а Своїх послідовників не заспокоїть і не дасть їм всі очікувані блага? Отже, нам дано і чути, і розуміти, і спасатися через цього Христа, і звати все, що належить Отцю. Тому Він сказав Христу: «Важливо для тебе, що Ти будеш називатися рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення останку Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі».

122.

Ви думаєте, що ці слова сказані про прибульця і прозелітів, але насправді вони сказані про нас, просвічених через Ісуса. Бо Христос, звичайно, дав би свідчення і їм, але нині, як Він сам говорить, «ви сини гієнни». Втім не до них стосуються приведені слова пророків, але до нас, про яких Писання говорить: «І поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх, Я свідок, говорить Господь Бог, і слуга Мій, якого Я обрав». Отже, про кого свідчить Христос? Ясно, що про тих, які увірували. А прозеліти ваші не тільки не вірують, але удвічі більше, ніж ви хулять ім’я Його і прагнуть віддати на смерть і муки нас віруючих в Нього, оскільки бажають у всьому уподібнитися вам. І ще в іншому місці Він виголошує: «Я, Господь, кликав Тебе у правду і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення». І це, господарі мої, сказано про Христа і про язичників просвічених. Чи ви знову скажете, що про закон і про прозелітів Він так говорить?

Тоді, неначе в театрі, закричали деякі з тих, які прийшли на другий день:

— Що ж? Хіба не про закон і про просвічених Ним Він говорить? Це і є прозеліти.

— Неправда, — сказав я, — звернувшись до Трифона. Якби закон мав силу просвічувати язичників, то що за потреба була б в Новому Завіті? Оскільки Бог наперед сповістив, що пошле Новий Завіт і вічний закон і повеління, то ми повинні тут розуміти не Старий Завіт і його прозелітів, але Христа і Його прозелітів, тобто нас, язичників, яких Він просвітив, як Він говорить в одному місці: «Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе й у день спасіння допоміг Тобі, і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе заповітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені». Який же спадок Христа? Чи не язичники? Який завіт Бога? Чи не Христос? Як Він говорить в іншому місці: «Ти син Мій, Я нині народив Тебе; проси у Мене — і дам Тобі народи в спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє».

123.

Таким чином, всі ці пророцтва сказані про Христа і язичників, тому ви повинні те саме думати і про перших. Прозеліти не мають ніякої потреби в завіті, якщо один і той самий закон лежить на всіх обрізаних, а про них Писання говорить так. «І приєднаються до них іноземці, і приліпляться до дому Якова». Притому, прибулець, який обрізується для приєднання до вашого народу, стає як один з тих, які народилися між вами, а ми, удостоєні назви народу, проте є язичниками, тому що не обрізані. Також смішно думати, що очі ваших прозелітів відкриті, а ваші ні, і що ви називаєтеся сліпими і глухими, а вони просвіченими. А ще смішніше буде, якщо ви скажете, що закон даний язичникам, а ви не пізнали цього закону. Бо інакше ви злякалися б гніву Божого і не були б синами беззаконними і такими, що заблукали і страшилися б постійно чути Його слова: «діти, в яких немає вірності» і: «Хто такий сліпий, такий сліпий, як раб Господа? Ти бачив багато чого, але не помічав, вуха були відкриті, але на чув». Чи приємна для вас ця похвала від Бога і чи достойне слуг таке свідчення від Нього? Ви не соромитеся часто слухати подібне і не боїтеся погроз Божих, але ви народ безрозсудний і жорстокосердий: «Тому ось, Я переселю народ цей, говорить Господь, переселю їх так, що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане». І справедливо, бо ви не мудрі і не розумні, але жорстокі і лукаві, ви мудрі тільки щоб чинити зло, але ви безсилі пізнати втаємничену волю Божу і вірний завіт Господа, або знайти вічні шляхи.

Тому Він говорить: «Ось, настають дні, говорить Господь, коли Я засію дім Ізраїлів і дім Юдин сім’ям людини і сім’ям худоби.» І через Ісаю Він говорить про інший Ізраїль: так «Того дня буде третій Ізраїль серед Асірійців і Єгиптян, благословенний на землі, яку благословив Господь Саваоф, кажучи: благословенний буде народ Мій, який в Єгипті і серед Асірійців, і Ізраїль — спадщина Моя». Якщо Бог благословляє цей народ і називає його Ізраїлем і Своєю спадщиною, то як ви не розкаюєтеся в тому, що обманюєте самих себе, неначе тільки ви були Ізраїлем, і в тому, що проклинаєте народ, благословенний Богом. Бо коли Бог говорив до Єрусалима і навколишніх країн, то додав ще наступне: «І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! І ти будеш їхньою спадщиною, і не будеш більше робити їх бездітними».

— Отже, — сказав Трифон, — невже ви є Ізраїлем і Бог говорить це про вас?

— Якби ми, — відповідав я йому — не бесідували про це багато, тоді я міг би подумати, чи не питаєш ти про це з невідання; але оскільки ми розглянули це питання і ви погодилися на це, то не думаю, щоб ти не знав сказаного раніше або хотів знову сперечатися, але викликаєш мене повторити той самий доказ для цих слухачів. Коли він поглядом своїм висловив згоду, я почав говорити: у Ісаї, якщо ви, слухаючи вухами чуєте, Бог, говорячи про Христа, одночасно називає Його Яковом і Ізраїлем. Він говорить так: «Яків раб мій, Я підтримаю його. Ізраїль обранець Мій, Я покладу на нього дух Мій і Він сповістить народам суд; не підніме голосу Свого і не дасть почути його на вулицях; тростини надламаної не переломить і льону, що димить, не погасить; буде чинити суд за істиною; не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на ім’я Його будуть надіятися народи», Тому, як від цього одного Якова, названого також і Ізраїлем, весь ваш рід названий Яковом і Ізраїлем, так і ми, дотримуючись заповідей Христових, від Того, який народив нас для Бога Христа, називаємося не тільки Яковом, Ізраїлем, Юдою, Йосифом і Давидом, але справжніми й істинними синами Божими.

124.

Оскільки я помітив їхнє збентеження від того, що я назвав нас навіть і синами Божими, то передуючи їхньому питанню сказав: послухайте господарі мої, як Святий Дух говорить про цих людей, що всі вони сини Всевишнього і в зібранні їхньому буде присутній цей самий Христос, творячи суд всьому роду людському. Ці слова сказані Давидом, і ви перекладаєте їх так: «Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити. Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? Судіть сироту і вбогого правдиво, смиренного і бідного виправдайте. Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. Я сказав: ви боги і сини Всевишнього всі, але вмираєте, як люди, і, як кожний князь, падаєте. Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи». У перекладі семидесяти сказано: «вмираєте, як люди, і, як кожний князь, падаєте» для того, щоб показати неслухняність людей, тобто Адама і Єви і падіння одного з князів, тобто того, який названий змієм, впавший у великий злочин від того, що спокусив Єву. Але оскільки я не для цього привів тепер псалом, але щоб довести вам, що Дух Святий докоряє людям за те, що хоча вони сотворені так, що якщо збережуть веління Його, стануть, подібно до Бога, безстрасними і безсмертними, і удостоєними найменування синами Його, однак, уподібнюючись Адаму і Єві, вони самі собі заподіюють смерть, то пояснюйте, як хочете, цей псалом, однак залишиться вірним те, що всі люди удостоєні стати богами і мати силу бути синами Всевишнього, будуть судимі і осуджені кожен сам за себе, як Адам і Єва. А те, що і Христос називається Богом, це вже було доведено вельми поширено.

125.

Тепер бажав би я, господарі мої, — продовжував я, — дізнатися від вас, яка є думка в імені Ізраїль. Вони мовчали. Тоді я додав: я скажу вам, що знаю, бо вважаю несправедливим мовчати про те, що знаю, і не соромлюся підозри, що ви, можливо, знаєте, але з ненависті або невміння не хочете сказати, одначе висловлюю все просто і нехитро, як мій Господь сказав: «вийшов сіяч сіяти зерно, одне впало на дорогу, інше — в терня, інше — на кам’янисту землю, а інше — на добру землю». Тому ми повинні говори і и в надії знайти де-небудь добру землю, тому що цей мій Господь сильний і могутній, в Своє пришестя зажадає Свою від всіх і не засудить домобудівника свого, коли дізнається, що він, знаючи, що Господар його сильний і в пришестя Своє зажадає Свого, віддав все отримане в лихву, а не приховав щось з якоїсь причини. Отже, ім’я Ізраїль означає: людина, перемагаюча силу; бо «ісра» означає людину перемагаючу, а «іль» — силу. Те, що Христос, ставши людиною, зробить це, було передбачене таїнством боротьби, в якій Яків боровся з Тим, Хто тільки явився, як служитель волі Отця, а насправді був Бог, Син, народжений раніше всього творіння. Коли Він став людиною, то, як я вже сказав, прийшов до Нього диявол, тобто сила, звана змієм і сатаною, щоб спокусити Його і скинути, вимагаючи від Нього поклоніння собі. Але Христос його уразив і позбавив влади, викриваючи його в тому, що він, лукавий, вимагаючи собі всупереч Писанню Божественного поклоніння, став відступником від волі Божої, Він відповідав йому: «Написано: Господу Богові твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи». Тоді диявол, переможений і викритий, віддалився. Але оскільки нашому Христу належало бути в немочі, тобто в труді і приймаючим страждання, коли Він повинен був бути розіп’ятим, то Він, вказуючи на це, звершив пророцтво через дотик до стегна Якова і через спричинення йому оніміння. Його ім’я спочатку було Ізраїль, в це ж таки ім’я Він перейменував блаженного Якова, благословляючи його Своїм ім’ям, і тим вказував на те, що всі, хто звертається через Нього до Отця, є благословенним Ізраїлем. А ви, не розуміючи нічого з цього і не намагаючись зрозуміти це повністю, сподіваєтеся спаситися тільки тому, що ви діти Якова за плотським походженням. А те, що ви спокушаєте самих себе в цьому, я вже довів детально.

126.

Якби ви, Трифоне знали, Хто є Той, Який названий Ангелом великої ради, у Єзекиїля — Людиною, у Даниїла — подібним до Сина людського, у Ісаї — отроком, у Давида — Христом і достопокланяємим Богом, у багатьох — Христом і Каменем, у Соломона — Премудрістю, у Мойсея — Йосифом, Юдою і Зіркою, у Захарії — Сходом і ще у Ісаї — Страждальцем, Яковом, Ізраїлем, Жезлом, Цвітом, наріжним Каменем і Сином Божим, якби ви знали це, то не хулили б Того, Який вже прийшов, народився, страждав і вознісся на небо, Який знову прийде, і тоді заплачуть дванадцять колін ваших. Якби ви зрозуміли пророчі слова, то не відкидали б Того, Який є Бог, Син Єдиного ненародженого і невимовного Бога. У одному місці книги Вихід сказано Мойсеєм так: «Господь говорив до Мойсея і сказав йому: Я Господь, і являвся Аврааму і Ісааку, і Якову Бог їхній, і не оголосив їм імені Мого, і встановив завіт Мій з ними». І ще той самий говорить: «з Яковом боролася людина» і стверджує, що це Бог, бо оголошує, що Яків сказав: «Я бачив Бога лицем до лиця — і збереглося життя моє». Також Мойсей написав, що і місце, де Бог боровся з ним, явився і благословив, було названо ним «вид Божий». І Аврааму також, за словами Мойсея, Бог явився при дубі Мамврійському, коли він опівдні сидів при дверях намету свого, потім, сказавши це, Мойсей приєднує: «поглянувши очима своїми, він побачив, і ось три чоловіки стояли перед ним; і побачивши їх, він побіг на зустріч їм». Невдовзі один з них обіцяв Аврааму сина: «Навіщо засміялася Сарра, кажучи: невже я народжу, адже я постаріла? Невже безсиле слово у Бога? На той час Я повернуся в годину, і буде син у Сарри». Потім вони відходять від Авраама і ще говориться про них: «І встали ті мужі і звідти відправилися до Содому». Потім Той, Який є і був, ще говорить Аврааму: «Я не приховаю від раба Мого Авраама, того, що хочу зробити».

І я повторив слідуючі слова Мойсея, вже приведені і пояснені мною, якими, — говорив я, — доводиться те, що Той, Який, називаючись в Писанні Богом, являвся Аврааму, Ісааку. Якову і іншим патріархам, підпорядкований Отцю і Господеві і служить Його волі. Ще я приєднав те, чого раніше не говорив: так само в той час, як ваші люди побажали їсти м’ясо і Мойсей не повірив Тому, Який назвавшись тут Ангелом, коли Він обіцяв їм насичення від Бога, тоді Він, будучи і Богом, і Ангелом посланим від Отця, як оповідається, сказав і зробив це. Бо Писання додає: «і сказав Господь Мойсеєві: невже не досить буде руки Господньої? Ти тепер дізнаєшся, чи звершиться на тобі слово Моє, чи ні». І ще у іншому місці (Мойсей) говорить так: «Господь сказав мені: ти не перейдеш Йордан цей, Господь Бог твій Сам піде перед тобою, Він знищить народи ці».

127.

Є й інші подібні вислови цього законодавця і пророків. Я думаю, мною показано досить, що коли мій Бог говорить: «відійшов Бог від Авраама» або: «говорив Бог до Мойсея», або: «зійшов Господь бачити вежу, побудовану синами людськими», або: «Бог зачинив ковчег Ноя ззовні», то ви не повинні думати, що Сам ненароджений Бог сходив або виходив до якого-небудь місця. Бо невимовний Отець і Господь усього не приходить в яке-небудь місце, не ходить, не спить і не встає, але перебуває у Своїй країні, яка б вона не була, ясно бачить і чує, не очима або вухами, але невимовною силою, так що Він усе бачить і усе знає і ніхто з нас не прихований від Нього. Він нерухомий і неохоплюваний яким-небудь місцем, навіть цілим світом, тому що Він існував раніше, ніж сотворений світ. Як же Він міг би говорити з ким-небудь або бути видимим кому-небудь, або явитися в щонайменшій частині землі, коли народ ваш не міг дивитися на Синаї навіть на славу посланого від Нього, і сам Мойсей не міг увійти до скінії, влаштованої Ним, коли вона була сповнена Божою славою, і священик не мав сили стояти перед храмом, коли Соломон вніс ковчег до дому Єрусалимського, побудованого ним самим? Отже, ні Авраам, ні Ісаак, ні Яків, ні хто-небудь інший взагалі не бачив Отця і невимовного Господа всього і самого Христа, але вони бачили Того, Який з Його волі є і Бог, Його Син і разом Його Ангел через служіння Його волі, Який за Його визначенням повинен був стати людиною від Діви і Який колись став навіть вогнем під час розмови з Мойсеєм з купини. Бо якщо не так розумітимемо Писання, то вийде, що Отець і Господь всього не був на небесах, коли Мойсеєм сказано: «І послав Господь на Содом вогонь і сірку від Господа з неба» і ще коли сказано Давидом: «Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави», і: «Сказав Господь Господу моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».

128.

Вище мною було докладно доведено, що Христос, Який є Господь і за єством Бог, Син Божий, Своєю силою раніше являвся як людина і Ангел, і навіть у вигляді вогню, як це сталося в купині, явився також і під час суду над Содомом. І я повторив усе виписане раніше з книги Вихід, про видіння, яке було в купині, і про ім’я Ісуса, і приєднав наступне: ви не подумайте, що я часто повторюю це з марнослів’я; але я знаю, що деякі хочуть випередити мої пояснення і сказати, що та Сила, яка явилася від Отця всього Мойсеєві, або Аврааму, або Якову названа Ангелом через її наближення до людей, оскільки через неї людям сповіщаються повеління від Отця, славою, оскільки іноді вона є в неосяжному видінні, іноді мужем, іноді людиною, тому що з волі Отця переймає на себе такі образи, і, нарешті, словом, тому що приносить сповіщення від Отця до людей; але ця Сила невідступна і невід’ємна від Отця, як сонячне світло на землі, про яке говорять як про нероздільне і невід’ємне від сонця, яке на небі, і коли заходить, то й світло разом з ним пропадає: так і Отець, коли хоче, попускає Своїй силі виступати, і коли хоче, зводить її в Себе Самого. Так само, говорять вони, Він творить і ангелів. Але доведено, що ангели існують і завжди перебувають, і не перетворюються знову в те, з чого постали. І що Сила, яку пророче слово називає Богом, як це цілком доведено, і Ангелом, не лише за ім’я вважається (іншою), як сонячне світло, але і за числом є чимось іншим, про це я вже коротко роздумувував, коли говорив, що ця Сила народжена від Його Отця силою і волею, але не через відсікання, неначе розділилася сутність Отця, подібно до усіх інших речей, які діляться і роздрібнюються, і не залишаються такими, якими вони були раніше до розділення; і для прикладу я взяв те, що як ми бачимо, що від вогню запалюються інші вогні, тоді як ніскільки не зменшується той вогонь, від якого можуть спалахнути багато вогнів, залишаючись таким самим.

129.

Тепер повторю ті місця Писання, які я привів, щоб довести це. Коли говориться: «Господь звів вогонь з неба», то цим пророче слово вказує на двох за числом: на одного, який знаходиться на землі і Який, як говорить Писання, зійшов бачити крик содомлян, і на іншого, який перебуває на небесах, Який є Господь того Господа, Який знаходився на землі, як Отець і Бог, і Винуватець того, що Він є могутнім і є Господом і Богом. Знову, коли Писання говорить, що на початку Бог сказав: «ось Адам став, як один з Нас», то слова «як один з Нас» також вказують на число, але не допускають алегоричного пояснення, як прагнуть представити софісти, нездібні ні висловити, ні зрозуміти істину. І в книзі Премудрості сказано: «Якщо Я сповіщу вам те, що буває щодня, — перерахую те, що є від віку. Господь створив Мене початком шляхів своїх на діла Свої. Він заснувавМене раніше віків, на початку, раніше ніж створив безодні, раніше ніж сталися джерела вод, раніше ніж гори утвердилися, раніше усіх пагорбів Він народжує Мене». Зробивши це, я приєднав: ви, слухачі, розумієте, якщо тільки ви звертали увагу, що за свідченням Писання це Породження народжене від Отця раніше усього творіння; і що Народжене є за числом іншим від Народжуючого, з цим всякий погодиться.

130.

Коли усі вони виявили свою згоду, то я сказав: але мені тепер бажано представити ще деякі місця, про які я не згадував раніше. Вони таємничо сказані Мойсеєм, вірним слугою: «Небеса, звеселіться разом з Ним, і нехай вклоняться Йому усі ангели Божі»; потім ще приєднав подальші слова: «Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі Ангели Божі. Веселіться, язичники, з народом Його і так зміцняться всі сини Божі! Бо Він помститься за кров рабів Своїх і відплатить помстою ворогам Своїм, і ненависникам Своїм відплатить, і очистить Господь землю Свою і народ Свій!» Цими словами Він оголошує, що ми, народи, радіємо разом з Його людьми, тобто з Аврамом, Ісааком, Яковом, пророками і взагалі з усіма тими, що догодили Йому з вашого народу, як ми вище вказали. Але ми повинні розуміти це не про усіх з вашого народу, тому що через Ісаю ми знаємо, що члени злочинців будуть поїдені червою і невгасимим вогнем, залишаючись безсмертними так, що будуть видовищем для всякої плоті. Крім того, господарі мої, — говорив я, — я хочу запропонувати вам деякі інші місця з тих самих Писань Мойсея; з них ви також зможете зрозуміти, що Бог в давнину розсіяв усіх людей за народами і мовами, і з усіх народів Він обрав Собі ваш народ, некорисний, непокірний і невірний, і показав, що люди зі всякого народу, які підкоряються Його волі через Христа, званого Ним Яковом та Ізраїлем, вони і мають бути Яковом та Ізраїлем, як я докладно говорив раніше. Бо сказавши: «звеселіться, народи, з людьми Його», Він наділяє їм таку само спадщину і дає таку само назву, а якщо Він називає їх народами і народами, які веселяться з людьми Його, то говорить це на докір вашому народу. Як ви прогнівили Його своїм ідолослужінням, так Він самих ідолослужителів удостоїв того, щоб вони пізнали Його волю і отримали спадок у Нього.

131.

Приведу вам слова, з яких видно, що Бог розділив усі народи. Ось вони: «Запитай батька твого — і він розповість тобі, старців твоїх — і вони скажуть тобі. Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив краї народів за числом синів Ізраїлевих. І став частиною Господа народ його Яків, наділом спадщини Його Ізраїль». До цього я приєднав: сімдесят тлумачів переклали «встановив межі народів за числом ангелів Божих». Але оскільки знову через це ніскільки не зменшується мій доказ, то я привів слова за вашим тлумаченням. Якщо ж ви хочете визнати істину, то ви повинні погодитися, що ми, які покликані через принижене і наповнене докором таїнство хреста, ті, які за сповідання, слухняність і благочестя піддаємося мукам, навіть до смерті, демонами і воїнством диявола внаслідок вашого служіння їм, ми, які всього зазнаємо через те, щоб і словом не відректися від Христа, Який закликав нас до спасіння приготованого Отцем, ми вірніші за вас по відношенню до Бога, ніж ви, які могутньою силою і відвідуванням великої слави визволені були з Єгипту, коли для вас було розсічене море і зробився сухий шлях, на якому Бог вигубив тих, які переслідували вас з великою силою і прекрасними колісницями, виливши на них море висушене для вас. (Ми вірніші Богу, ніж ви), яким світив стовп світла, щоб ви, не як якийсь інший народ у світі, могли користуватися власним неузубожіючим світлом, яке не заходить. Вам Бог послав для живлення належний для небесних ангелів хліб, тобто манну, щоб ви не потребували приготування хліба, і вода була присолоджена в Меррі. Вам було дане знамення, що мало бути розіп’ятим в зміях, які кусали вас, як я вище сказав, тому що Бог вам дарував наперед таїнства раніше їх часу, а ви завжди виявлялися до Нього невдячними: і через образ розпростертих рук Мойсея і через того, який будучи перейменований Ісусом, воював з Амаликом — цю подію Бог повелів записати в книгу, вклавши у ваші вуха ім’я Ісуса, сказавши, що Він має знищити із землі пам’ять про Амалика. Відомо втім, що пам’ять про Амалика перебуває і після смерті сина Навина, але Бог оголошує, що через Ісуса розіп’ятого, усі діяння Якого вказувалися наперед в цих символах, будуть погублені демони, які боятимуться імені Його, і що усі начальства і царства також страшитимуться Його, і зі всякого народу віруючі в Нього покажуть себе людьми благочестивими і мирними, як це доводиться, Трифоне, тим, що раніше було мною сказано. Крім того, коли ви захотіли їсти м’ясо, то вам була дана така безліч перепелиць, що їх не можна було обчислити; вам Бог виточив воду із скелі, за вами йшла хмара, яка захищала від спеки і оберігала від холоду, провіщаючи образ іншого, нового неба; у вас і ремені взуття не протерлися, самі чоботи не зносилися і одяг не занепав, але навіть ріс разом з віком дітей.

132.

Не дивлячись на такі благодіяння, ви вилили тельця, охоче чинили перелюб з чужоземними дочками і покланялися ідолам, і це після того, як вам віддана була земля з такою силою, що ви бачили, як за велінням цього мужа, названого ім’ям Ісус, зупинилося сонце і не заходило майже тридцять годин, і бачили усі інші чудеса, які були явлені для вас свого часу; з них про одне я вважаю потрібним тепер згадати; бо воно веде до того, щоб ви з нього пізнали Ісуса, Якого ми визнаємо Христом, Сином Божим, Який був розіп’ятий, воскрес, зійшов на небеса і знову прийде судити всіх людей, починаючи з Адама. Отже, знайте, — говорив я, — коли вороги азотяни викрали скінію свідчення і були уражені страшною і невиліковною раною, то наважилися покласти її на колісницю запряжену коровами, які нещодавно отелилися, намагаючись дізнатися, чи силою Божою вони були уражені за скинію і чи угодно Богу, щоб вона була повернена туди, звідки узята. І коли вони зробили це, то корови ніким не керовані прийшли не на те місце, звідки була викрадена скинія, але на поле однієї людини, званої Авсієм, тезоіменитого тому мужеві, який був перейменований ім’ям Ісуса, як сказано раніше, і який ввів людей в землю і розділив її між ними. Коли корови прийшли на це поле, то зупинилися. Через це вам також показується, що вони були керовані могутнім ім’ям, подібно до того, як раніше народ, який залишився від тих, які вийшли з Єгипту, був введений в землю тим, який отримав ім’я Ісуса, а раніше носив ім’я Авсія.

133.

Але не дивлячись на те, що ці і усі подібні надзвичайні чудеса були звершені для вас і були побачені вами у свій час, ви викриваєтеся пророками навіть за те, що ви дітей своїх приносили в жертву демонам і понад усе це наважилися повстати на Христа, і тепер повстаєте — в усьому цьому нехай буде вам спасіння в милості від Бога і Христа Його. Бог, передбачаючи такі ваші діла, так прокляв вас через пророка Ісаю: «Горе душі їхній! Бо самі на себе викликають зло, кажучи зв’яжемо праведника, бо він непридатний для нас. Горе беззаконному, бо буде йому відплата за діла рук його. Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народ Мій! Вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували. Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. Господь вступає в суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване в бідного — у ваших домах; навіщо ви тісните народ Мій і гнітите бідних?» І знову в іншому місці той самий пророк з тією ж метою сказав: «Горе тим, хто тягне на себе беззаконня мотузками суєти, і гріх — ніби ремінями колісничними; які говорять: «нехай Він поспішить і прискорить діло Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде для виконання заради Святого Ізраїля, щоб ми узнали!» Горе тим, що зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким! Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! Горе тим, що сміливі пити вино і сильні готувати міцний напій, які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! За те, як вогонь з’їдає солому і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їхній, і цвіт їхній розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого. За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього і вразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть, як гній на вулицях. І при всьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука їхня ще буде простягнута. «Насправді, рука ваша висока» для вчинення зла, тому що ви, вбивши Христа, ще не розкаюєтеся, але ненавидите нас, які повірили через Нього в Бога і Отця всього, і вбиваєте, коли маєте владу. Ви невпинно проклинаєте як Його, так і сущих від Нього, хоча усі ми молимося за вас і взагалі за всіх людей, як ми навчені робити це Христом вашим і Господом, Який повелів нам молитися навіть за наших ворогів і любити тих, що ненавидять нас і благословляти проклинаючих нас.

134.

Тому якщо вас осоромлює вчення пророків і самого Бога, то краще було б для вас слідувати Богу, ніж вашим безрозсудним і сліпим наставникам, які дозволяють вам дотепер мати кожному по чотири або по п’ять дружин; і коли хто-небудь з вас, побачивши красиву жінку, побажає її мати, то вони розповідають про вчинки Якова і інших патріархів і стверджують, що ті, які роблять подібно до них, зовсім не грішать. Нещасні вони і безрозсудні в цьому. Бо, як я вище сказав, в кожній такій їхній дії здійснювалися домобудівництва великих таїнств. Я вам скажу, яке домобудівництво і пророцтво було в одруженнях Якова, щоб ви і звідси дізналися, що ваші наставники завжди дивилися не на божественний намір, заради якого здійснювалася кожна дія, але більше на земні і згубні пристрасті. Отже, зверніть увагу на те, що я говорю. Одруження Якова були пробразами того, що мало здійснитися через Христа. Одружуватися Якову на двох сестрах одразу було не можна, тому він служив Лавану за його дочок і, будучи обманутий в молодшій, служив йому ще сім років. Лія — ваш народ і синагога, а Рахиль — ваша церква, Христос донині служить за них і за рабів їх обох. Якщо Ной віддав в рабство своїм двом синам сім’я третього сина, то тепер Христос прийшов для відновлення і вільних дітей, і їхніх рабів, вважаючи достойними тих самих прав усіх, які дотримують Його заповідей, точно так, як ті, що народилися у Якова від вільних дружин, і ті, що народилися від рабинь, — усі були рівночесними синами; і згідно з їхнім порядком, і за передбаченням було проречено, який буде кожен з них. Яків служив Лавану за строкату і багатовидну худобу, і Христос потерпів рабство навіть до хреста за різних людей зі всякого народу, набувши їх Своєю кров’ю і хресним таїнством. Очі Лії були слабкі, і ваші душевні очі також немічні. Рахіль викрала богів Лавана і приховала, їх навіть до сьогодні і наші батьківські, і речовинні боги загинули для нас. Яків увесь час був ненавидимий своїм братом; і ми нині, і сам Господь наш ненавидимі вами і усіма іншими людьми, хоча ми усі за природою брати. Яків був названий Ізраїлем, і Христос, за іменем і за суттю справи Ісус, як доведено, є також Ізраїлем.

135.

І коли Писання говорить: «Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш», то чи не слід вам насправді розуміти це як сказане про Христа, вічного Царя? Бо ви знаєте, що Яків, син Ісаака, ніколи не був царем; тому Писання, пояснюючи нам, кого воно розуміє під Яковом і Ізраїлем Царем, говорить так: «Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд; не завзиває і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях; тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати народи». Невже на патріарха Якова, а не на Христа сподіваються язичники та й ви самі? Тому як Писання називає Христа Ізраїлем і Яковом, так і ми, з утроби Христа ніби відсічені, складаємо істинний ізраїльський рід. Але послухаємо краще самі слова Писання: «І виведу від Якова сім’я, і від Юди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там. І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем відпочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене. А вас, що залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени, — вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення, тому що Я кликав — і ви не відповідали; говорив — і ви не слухали, але робили зле в очах Моїх і обирали те, що було неугодне Мені.» Такі слова Писання; і ви, звичайно, розумієте самі, що є якесь інше сім’я від Якова, про яке тепер сказано, і ніхто не подумає, щоб тут йшла мова про ваш народ. Бо неможливо, щоб нащадки Якова залишили початок для сімені Якова і щоб Той, хто докоряв народу як недостойному спадщини, з іншого боку обіцяв її тому ж народові, неначе схвалював його. Але як говорить пророк: «О, дім Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому, але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, бо вони багато чого перейняли від сходу: і чарівники у них, як у филистимлян», так і тут нам потрібно розуміти два сімені Юди і два роди, як два доми Якова: один — народжений від крові і плоті, другий — від віри і Духа.

136.

Ви бачите, як Він тепер говорить до народу; після того, як зробив: «як ягода знайдеться на виноградній кисті і скажуть: не псуй її, бо благословення на ній, так Я зроблю заради служителя Мого, заради його Я не вигублю усіх їх», Він додає: «І виведу сім’я від Якова і від Юди». Ясно, що якщо Він гнівається на них і погрожує залишити навіть найменше число їх, то обіцяє знайти деяких інших, які житимуть на горі Його. Саме про них Він сказав, що посіє і народить їх, а ви не терпите Його, коли Він кличе вас, не слухаєте Його, коли говорить, але навіть робите зле перед Господом. Найбільший же вчинок вашої злості в тому, що ви ненавидите навіть того Праведника, якого ви вбили, і тих, які від Нього стали тим, чим вони є: благочестивими, праведними і людинолюбними. Тому «горе душі їхній, — говорить Господь, — тому що вони вчинили злий намір проти самих себе, кажучи: уб’ємо Праведника, оскільки він непридатний для нас». Ви не приносили жертв Ваалу, як ваші батьки, не приносили жертв в гаях або на висотах воїнству небесному, але ви не прийняли Христа Божого. Бо хто не знає Його, той не знає і волі Божої, і хто ображає і ненавидить Його, той ненавидить і ображає і Того, Який послав Його; і хто не вірує в Нього, той не вірує проповідям пророків, які благовіствували і проповідували про Нього.

137.

Не говоріть, брати, нічого поганого на Того розіп’ятого і не насміхайтеся над Його язвами, якими можуть усі зцілитися, як і ми зцілилися. Було б прекрасно, якби ви повірили Писанням і прийняли обрізання жорстокосердості вашої, а не те обрізання, яке утвердилося у вас, тому що ваше обрізання було дане як знак, а не як діло праведності, в чому переконують нас Писання. Погодитеся з нами, не знущайтеся з Сина Божого і не насміхайтеся, слідуючи вашим наставникам фарисеям, над Царем Ізраїля, як начальники ваших синагог навчають вас робити після молитви. Бо якщо той, який торкається людей, невгодних Богу, ніби торкається зіниці Божої, тим більшим є той, хто торкається Улюбленого Його. А що цей є нашим Христом, доведено достатньо. Оскільки вони мовчали, то я продовжував говорити. — Тепер, друзі мої, я приводжу деякі місця з Писань так, як переклали їх сімдесят тлумачів; коли я приводив їх раніше, як ви читаєте їх, я хотів випробувати хід ваших думок. Приводячи місце Писання, яке говорить: «горе їм, тому що вони вчинили злий намір проти самих себе, кажучи»… я приєднав за перекладом семидесяти «знищимо Праведного, тому що він непридатний нам», годі як на початку розмови я привів це так, як ви хочете читати: «зв’яжемо Праведного, тому він непридатний для нас». Але ви були зайняті чимось і здається не уважно слухали мої слова. Оскільки тепер день скоро закінчується, сонце вже заходить, то до сказаного я додам одне зауваження і закінчу; хоч воно було вже сказане мною раніше, але я знаходжу справедливим знову звернутися до нього.

138.

Ви знаєте, господарі мої, — сказав я, — що у Ісаї Бог сказав до Єрусалима: «Під час потопу Ноєвого Я врятував тебе». Ці Божі слова означають те, що в потопі було таїнство для спасених людей. Бо праведний Ной при потопі з іншими людьми, тобто з своєю дружиною, трьома своїми синами і дружинами їхніми, складаючи числом вісім чоловік, були символом того дня, в який наш Христос явився, повставши з мертвих, і який є за числом восьмим, але за силою завжди першим. Христос, первонароджений з усього творіння, також став початком нового роду, відродженого Ним за допомогою води і віри, і дерева, що міститься в таїнстві хреста, подібно до того, як Ной врятувався на дереві, плаваючи по водах із своїм сімейством. Тому коли пророк говорить: «в часи Ноя Я врятував тебе», то, як я зауважив, Бог звертається до народу, який так само вірний Йому і має ці символи. Бо і Мойсей з жезлом у своїй руці провів через море ваш народ. Ви ж думаєте, що це було сказане тільки про ваш народ або землю. Але Писання говорить, що уся земля була потоплена і вода піднялася вище за гори на п’ятнадцять ліктів, так що очевидно, що Бог говорив це не вашій землі, але народові, який підкоряється Йому, для якого Він і приготував заспокоєння в Єрусалимі, як було раніше показано усіма символами при потопі. Я розумію, що за допомогою води і віри, і дерева ті, які приготувалися і розкаюються у своїх гріхах, уникнуть прийдешнього суду Божого.

139.

І інше таїнство, якого ви не знаєте, було провіщене подією під час Ноя. Воно полягає в наступному. В благословеннях, якими Ной благословив двох своїх синів, він прорік і прокляття на свого онука; бо пророчий Дух не хотів проклясти того сина, якого благословив Бог разом з іншими синами, але оскільки покарання за гріх повинне було перейти на усе покоління сина, який висміяв наготу батька, то він виголосив прокляття, починаючи з його сина. Але в тому, що сказав Ной, він передбачив, що нащадки Сима матимуть прибуток і житла в Ханаані, а опісля потомство Яфета візьме собі прибуток і житла Семітів, — якими останні заволоділи в ханаанитян, — відібравши це в нащадків Сима, як самі семіти колись заволоділи цим, віднявши йото у племені Ханаана. І послухайте, як точно це сповнилося. Ви, що походите від племені Сима, за визначенням Бота, пішли в землю синів Ханаана, і заволоділи нею; і відомо, що нащадки Яфета у свою чергу, за судом Божим, напали на вас, узяли вашу землю і досі володіють нею. Про це було сказано так: «Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому». Таким чином, як два народи отримали благословення, сини Сима і Яфета, і спершу синам Сима було визначено володіти житлами Ханаана, а від них ті самі володіння повинні були, за пророцтвом, отримати у свою чергу сини Яфета; і як один народ, народ ханаанський, був відданий в рабство цим двом народам, так Христос прийшов за даною Йому від Всемогутнього Отця владою і, закликаючи людей до дружби і благословення, і покаяння, і спільного життя, обіцяв їм, як було показано, володіння, яке має бути в тій самій землі святих. Тому люди усіх країн, раби або вільні, якщо вони вірують в Христа і визнають істину в Його словах і в словах Його пророків, знають, що вони будуть разом з Ним в тій землі і отримають вічну і нетлінну спадщину.

140.

Тому Яків, який сам був, як я сказав, образом Христа, вступив в зв’язок із двома рабинями двох своїх вільних дружин і народив від них синів, щоб вказати наперед, що Христос прийме усіх нащадків Ханаана, які знаходяться серед племені Яфета, нарівні з вільними синами, і матиме їх усіх дітьми і співспадкоємцями; саме такими є ми: але ви не можете зрозуміти цього, тому що ви не можете пити від живої води Божої, але з «водоймищ розбитих, які не можуть тримати води», як говорить Писання. Такі нездалі колодязі, що не зберігають води, викопали для вас ваші вчителі, які, як ясно говорить Писання, «навчають заповідям людським». І крім того, вони спокушають і самих себе і вас, думаючи, що тим, які за плоттю походять від сімені Авраамового, хоч би вони були навіть грішники і невіруючі, і непокірні Богу, поза сумнівом, буде дане Його вічне царство, несправедливість яка доводиться самими Писаннями. Інакше Ісая не сказав би так: «І якби Господь Саваоф не залишив нам сімені, ми були б як Содом і Гомора». І Єзекиїль: «Якщо Ной, Яків і Даниїл будуть прохати за своїх синів чи дочок, не дасться їм. Але батьки не повинні бути покарані смертю за дітей, і діти не повинні бути покарані смертю за батьків; кожний повинний бути покараний смертю за свій злочин, і всякий спасеться своїми власними добрими вчинками». І Ісая знову: «І побачать трупи людей, які відступили від Мене, бо черва їхня не помре, і вогонь їхній не згасне; і будуть вони видовищем для всякої плоті». І наш Господь, з волі Отця, Який послав Його, і Господа усього, не сказав би: «прийдуть зі сходу і заходу, і возляжуть з Авраамом і Ісааком, і Яковом в царстві небесному; а сини царства будуть викинуті в пітьму зовнішню». Втім, як я вже довів, ті, які пізнані наперед як злі, будуть такими: і ангели і люди бувають нечестиві не з вини Божої, але зі своєї власної вини кожен таким, яким він виявиться.

141.

Але щоб ви не могли мати причини сказати, що Христу неодмінно належало бути розіп’ятим або у вашому народі бути злочинцям, і що інакше не могло статися, то я сказав коротко, що Богу, Який хоче, щоб ангели і люди наслідували Його волю, було угодно створити їх з свобідною силою для творення правди і з розумом для пізнання Тою, Ким вони були сотворені і через Кого вони існують, ті, які раніше не існували, і з таким законом, щоб вони були Ним судимі, коли чинитимуть всупереч здоровому глузду. І з нашої власної вини ми, і люди, і ангели, будемо викриті за гріхи, якщо не поспішимо розкаятися. Якщо ж слово Боже передбачає, що деякі люди і ангели будуть покарані, то це тому, що Бог пізнав наперед, що вони неодмінно зробляться нечестивими, а не тому, що Він зробив їх такими. Тому усі охочі, якщо вони покаються, можуть отримати милість від Бога, і Писання називає їх блаженними, кажучи: «блаженна людина, якій Господь не поставить гріха»; тобто, покаявшись у своїх гріхах, вона отримає від Бога прощення їх; але не так, як ви спокушаєте себе самих і деякі інші подібні до вас в цьому, які говорять, що хоча вони грішники, але знають Бога, і Господь не поставить їм у провину гріха. Як доказ цього ми маємо один злочин Давида, що стався від його гордості, який потім був прощений, коли він плакав і тужив так, як написано. Якщо ж такій людині прощення не було дане раніше за покаяння, але тільки тоді, коли він, великий цар, помазаник і пророк, плакав і поводився так, то як нечисті і вкрай злочинні, якщо вони не тужитимуть і не плакатимуть, і не покаються, можуть сподіватися, що Господь не поставить їм у провину гріха? І цей один злочин Давида з дружиною Урії доводить, господарі мої, — говорив я, — що патріархи мали багатьох дружин не заради розпусти, але для того, щоб через них здійснювалося деяке домобудівництво і таїнства; тому що якби було дозволено брати дружину, яку хто хоче, як хоче і скільки він хоче мати дружин, як роблять ваші одноплемінники у всьому світі, куди б вони не прибули або не відправилися, беручи жінок під ім’ям шлюбу, то тим більше Давиду було б дозволено так чинити. Сказавши це, дорогий Марк Помпей, я перестав говорити.

142.

Помовчавши деякий час, Трифон сказав: «Ти бачиш, що ми не навмисно вступили в розмову про ці предмети; і зізнаюся, що я надзвичайно задоволений нашою зустріччю і думаю, що й ці мої друзі відчувають теж саме, тому що ми знайшли більше, ніж очікували і могли коли-небудь чекати. Але якщо б ми могли робити це частіше, то отримали б ще більшу користь, досліджуючи ці самі слова (Писання), але оскільки, — сказав він, — ти готовий залишити нас і щодня чекаєш на корабель, то не вважай за труди згадувати нас як твоїх друзів, коли відпливеш звідси».

— З мого боку, — відповідав я, — якщо б я тут залишився, то побажав би щодня робити те саме, але тепер, маючи намір, з волі і за допомогою Божою, сісти на корабель, я переконую вас навернутися до цієї великої справи задля вашого власного спасіння і потурбуватися віддати перевагу Всемогутньому Христу Богу перед вашими вчителями.

Після цього вони залишили мене, молячись про мій порятунок від небезпек подорожі і від всякого лиха. І я молився за них, і говорив: я не можу побажати вам більшого блага, ніж те, щоб пізнавши, що цим шляхом дається мудрість всякій людині, і ми могли поза сумнівом вірувати разом з вами, що наш Ісус є Христос Божий.

Переклад прот. Костянтина Лозінського

Апологія II, подана на користь християн римському сенату | Зміст | Послання до Діогнета


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору