«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвяте ПисьмоНовий Завіт. Херсон, 1919 (переклад Пилипа Морачевського, Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя)

Соборне посланнє святого Апостола Якова

Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».

Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.

© Наша Парафія

Глава:  1  2  3  4  5 

Глава 1

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванадцяти родам, що розсіяні, вітайте.

2. Усяку радість майте, брати моі, коли впадаєте в різні спокуси,

3. Знаючи, що доказ вашоі віри робить терпіннє,

4. Терпіннє ж нехай має звершене діло, щоб ви були звершені і повні, ні в чому не маючи недостатку.

5. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щедро, та й осоромлює, та й дасться йому.

6. Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись: хто бо сумниться, той подобен хвилі морській, котру вітер жене та й розбивав.

7. Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

8. Чоловік двоєдушний не статечний у всіх дорогах своіх.

9. Нехай же хвалиться брат смиренний висотою своєю,

10. А багатий смиреннєм своім; бо він, як травяний цвіт, перейде.

11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цвіт іі опав, і краса лиця іі зникла: так і багатий в дорогах своіх зівъяне.

12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу: тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять його.

13. Ніхто ж у спокусі нехай не каже: Бог мене спокушує; Бог бо не спокушується лихим, і не спокушує Сам [нікого].

14. Кожен же спокушується, надившись і лестившись похоттю своєю.

15. Потім похоть зачавши роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

16. Не заблуджуйтесь, брати моі любі.

17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар зверху, сходить од Отця світла, в Котрого нема переміни ані тіни зміни.

18. Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

19. Тим же, брати моі любі, нехай буде всякий чоловік скорий па слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнів.

20. Гнів бо чоловіка правди Божоі не чинить.

21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти души ваші.

22. Будте ж чинителями слова, а не тілько слухателими, обманюючи себе самих.

23. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивиться на природне лице своє в зеркалі.

24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

25. Хто ж дивиться в звершений закон свободи, та й пробуває, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла такий буде щасливий у діланню своім.

26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

27. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб довідувати сиріт і вдовиць у горю іх, і держати себе неопоганеним од світу.

Глава 2

Брати моі, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Іисуса Христа прославленого.

2. Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік із [золотим] перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мизерній одежі,

3. І ви споглянете на того що носить осяйну одежу, і скажете йому; Ти сідай отут гарно; а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моім,

4. То чи не порознитесь між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?

5. Слухайте, брати моі любі: хіба не Бог вибрав вбогих світу сього багатих вірою і наслідників Царства, котре обіцяв тим хто любить його?

6. Ви ж зневажили вбогого. Хіба не багаті підневолюють вас; і не вони тягнуть вас на судища?

7. Хіба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?

8. Коли ж оце звершуєте закон царський по Писанню: «Люби ближнього свого, як себе самого», добре чините;

9. Коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом як переступники.

10. Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеться у всьому виноватий.

11. Хто бо сказав: «Не чини перелюбу,» Той сказав і «Не вбивай». Коли ж не зробиш перелюбу, а вбъєш, стався єси переступником закону.

12. Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судитиметесь.

13. Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляється милосердє суду.

14. Яка користь, брати моі, коли хто каже, що віру має, та діл не має? чи може віра спасти його?

15. Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденноі страви,

16. А з вас хто скаже ім: Ідіть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть ім потрібного для тіла; яка (з того) користь?

17. Так само й віра, коли діл не має, мертва сама по собі.

18. Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я діла маю. Покажи мені віру твою з діл твоіх, а я тобі покажу з діл моіх віру мою.

19. Ти віруєш, що Бог один; добре робиш; і біси вірують, та й тремтять.

20. Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без діл мертва?

21. Авраам, отець наш, хіба не з діл оправдився, [пі]днявши Ісаака сина свого на жертівник?

22. Чи бачиш, що віра допомагала ділам його, і ділами звершилась віра?

23. І сповнилось Писаннє, що каже: «Увірував же Авраам Богові, полічено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його».

24. Чи бачите ж оце, що з діл оправдується чоловік, а не з однієі віри?

25. Так само і Раава блудниця хіба не з діл оправдилась, прийнявши посланців і вивівши іх иншою дорогою?

26. Яко бо тіло без духа мертво, так и віра без діл мертва.

Глава 3

Не бувайте многі учителями, брати моі, знаючи, що більший осуд приймемо.

2. Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.

3. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тіло іх повертаємо.

4. Ось і кораблі, хоч які величезні, і страшенними вітрами носяться, обтаються малим стерном, куди воля стерника хоче.

5. Так само й язик малий член, а вельми хвалиться. Ось малий огонь, а які великі речі палить.

6. І язик огонь, світ неправди; так і язик стоіть між членами нашими, сквернячи все тіло, і помочи круг природи, а запалюючись од геєнни.

7. Всяка бо природа, звірей і птиць, гадів і морських (звірів) вгамовується і вгамовано природою чоловічою;

8. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносноі.

9. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобію Божому.

10. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає брати моі любі, сьому так бути.

11. Хіба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?

12. Хіба може, брати моі, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само ні одна криниця не дає солоноі і солодкоі води.

13. Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя, діла своі в лагідности і премудрости.

14. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцю вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.

15. Не сходиться премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.

16. Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе діло.

17. А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

18. Овощ же праведности сіється в впокоі тим, хто творить впокій.

Глава 4

Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля, з роскошів ваших, що воюють у членах ваших?

2. Бажаєте, та й не маєте: убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.

3. Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на роскоші ваші.

4. Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світу сього вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається порогом Бога.

5. Або думаєте, що марно писаннє каже: «До зависти жадає дух, що вселився в нас?»

6. Більшу ж дає благодать; тим же і каже: Господь гордим противиться, смиренним же дає благодать».

7. Корітеся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утіче од вас.

8. Приближуйтесь до Бога, то й приближиться до вас; очистіть руки, грішники; і направте серця (ваші), двоєдушники.

9. Страдайте, сумуйте та плачте; сміх ваш у плач нехай обернеться, і радість у горе.

10. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

11. Не осуджуйте один одного, брати: хто бо, осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя:

12. Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?

13. А нуте ж ви, що говорите: сьогодні, або завтра, пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгуватимем та дбатимем,

14. (Ви, що не знаєте, що завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явиться, а потім щезає).

15. Замість щоб говорити вам: коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.

16. Нині ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.

17. Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.

Глава 5

А нуто ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.

2. Богатство ваше згнило, і шати ваші міль поіла.

3. Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа іх на свідченнє проти вас буде і ззість тіло ваше, як огонь.

4. Ось плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосіннє женців до ушей Господа Саваоөа дійшло.

5. Роскошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.

6. Осудили ви, убили праведного; не противився вам.

7. Терпіть же оце, брати моі, аж до приходу Господнього. Ось ратай жде доброго овощу в землі, дожидаючись терпіливо його, доки получить дощ ранній і пізній.

8. Терпіть же й ви, отвердіте серця ваші: бо прихід Господень наближується.

9. Не зітхайте один на одного, брати, щоб вас не осуджено: ось Суддя перед дверима стоіть.

10. За взір тяжкоі муки і довгого терпіння прийміть, брати моі, пророків, що казали імям Господнім.

11. Ось ми звемо блаженними хто терпів. Про терпіннє Іовове чули ви, і кончину Господню бачили: бо Господь вельми милосерний і благий.

12. Перше ж усього, брати моі, не кленітесь ні небом, ні землею, ні иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, ні, ні, щоб не впали ви в осуд.

13. Хто між вами тяжко страдає? нехай молиться; хто радіє? нехай співає.

14. Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай моляться над ним, помазавши його оливою в імя Господне;

15. І молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; і коли гріхи вчинив, відпустяться йому.

16. Визнавайте один одному гріхи, і молітеся один за одного, щоб сцілитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

17. Ілля був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землі три роки і шість місяців.

18. А знов помолився, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.

19. Брати, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,

20. Нехай знає, що навернувший грішника від блудноі дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору