«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвяте ПисьмоНовий Завіт. Херсон, 1919 (переклад Пилипа Морачевського, Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя)

Посланнє святого Апостола Павла до Жидів

Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».

Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.

© Наша Парафія

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 

Глава 1

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

2. В останні сі дні казав до нас через Сина, Котрого настановив наслідником усього, Котрим і віки створив.

3. Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєі, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осівсь по правиці величчя па вишинах.

4. Стільки луччий будучи від Ангелів, скільки славніще над іх наслідував імя.

5. Кому бо сказав коли з Ангелів: Син мій єси ти, Я нині родив тебе. І знов: Я буду Йому Отцем, а він буде Мені Сином? (Псал. 2, 7. 2. Цар. 7, 14).

6. Коли ж знов уводить перворідня у вселенну, каже: і нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі. (Псал. 96, 7).

7. І до Ангелів же каже: Що творить духи Ангелами Своіми, а поломьє огня слугами своіми. (Псал. 103, 4).

8. Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти палиця царювання Твого.

9. Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав Тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників твоіх. (Псал. 44, 7, 8).

10. І (знов): У почині ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — діло рук Твоіх.

11. Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всі, як шати зветшають,

12. І як одежину згорнеш іх, переміняться: Ти ж той же самий єси, і літа Твоі не скінчаться. (Псал. 101, 26—28).

13. Кому ж із Ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоіх підніжком ніг твоіх? (Псал. 109, 1).

14. Чи не всі ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?

Глава 2

Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб иноді не відпасти.

2. Бо коли промовлене Ангелами слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

3. То як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідуватися через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

4. Як свідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа Святого по своій волі.

5. Не Ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру кажемо;

6. Засвідкував же хтось десь, кажучи: Що таке чоловік, що памьятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?

7. Умалив єси його малим чим од Ангелів, славою і честю вінчав єси його, й поставив єси його над ділами рук Твоіх;

8. Все покорив єси під ноги його. (Псал. 8, 5. 6. 7). А впокоривши йому все, нічого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,

9. А бачимо Іисуса, малим чим умаленого від Ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.

10. Подобало бо тому, про Кого все і Ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення іх страданнями звершити.

11. Бо й хто освячує і хто освячується од одного всі; з сієі то причини не соромиться братами звати іх,

12. Кажучи: Звіщу імья Твоє браттю Моєму, по серед церкви співатиму хвалу Тобі. (Псал. 21, 23).

13. І знов: Надіятимусь на Нього. І знов: Ось Я і діти, що дав Мені Бог. (Ісаіі, 8, 17, 18).

14. Коли ж діти сталися спільниками тіла і крови, і Він так само спільником іх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола.

15. І визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.

16. Справді бо не Ангелів приймає, а насіннє Авраамове приймає.

17. Звідсіля мусив у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним первосвящеником у Божому, щоб очистити гріхи людські.

18. У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушаються помогти.

Глава 3

Тим же, браттє святе, поклику небесного спільники, вважайте на Посланника й Первосвященика визнання нашого, на Христа Іисуса.

2. Вірний Він тому, хто настановив Його, як і Моисей у всьому домі Його. (Числ. 12, 7).

3. Більшоі бо слави сей над Моисея сподобився, скільки більшу честь має, ніж будинок, той, хто збудував його.

4. Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.

5. І Моисей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на свідченнє тому, що мало возвіститись;

6. Христос же яко Син в домі Його, Котрого дім ми, коли свободу і похвалу надіі аж до кінця твердо держатимем.

7. Тим же якож каже Дух Святий: Нині як голос Його почуєте,

8. Не закаминяйте сердець ваших, як в прогніванню, в день спокуси в пустині,

9. Де спокушували Мене батьки ваші, досвідчались про Мене, і бачили діла Моі сорок літ.

10. За се прогнівивсь я на рід твій і сказав: Завсіди заблуджують серцем, і не пізнали вони шляхів Моіх.

11. Так що поклявсь я в гніві Моім, що не ввійдуть вони в відпочинок Мій. (Псал. 94, 7-11).

12. Остерегайсь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і не вірне, та не відступило від Бога живого.

13. А вговорюйте один одного щодня, доки сьогодні зоветься, щоб не став котрий з вас запеклим через підступ гріха.

14. Бож ми сталися спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

15. Доки говориться: Нині коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогніванню.

16. Деякі бо чувши прогнівили (Бога), тільки ж не всі, що вийшли з Єгипту з Моисеєм.

17. На кого ж Він гнівився сорок літ? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустині?

18. Кому ж Він клявся, що не ввійдуть у впокій Його, коли неслухняним?

19. І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

Глава 4

Біймося ж оце, щоб коли зостається обітниця ввійти в покій Його, не явився хто з вас опізнившись.

2. Бо нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне ім слово проповіді, не зьєднавшись з вірою тих, що слухали Його.

3. Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, якож сказав: Так що поклявся я в гніві моім, що не ввійдуть у відпочинок мій, хоч діла від настання світу скінчені.

4. Сказано бо десь про сьомий день так: І відпочив Бог дня сьомого від усіх діл своіх. (Бит. 2, 2).

5. І в сьому (місці) знов: Чи коли ввійдуть у відпочинок Мій.

6. Коли ж оставляється, що деякі ввійшли в нього, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

7. То знов означає якийсь день, нині, кажучи через Давида, по стільких літах, якож було сказано: Нині, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.

8. Бо колиб Іисус (Навин) тих упокоів, не говорив би про инший день після того.

9. Оце ж оставлено ще суботованнє людям Божим,

10. Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив од діл своіх, якож од своіх Бог.

11. Стараймося ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.

12. Живе бо слово Боже і дійственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення души і духа, членів і мозків, і розсуждає помишлення і думки серця.

13. І нема творива невидомого перед Ним; усе наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

14. Маючи ж Первосвященика великого, що пройшов небеса, Іисуса Сина Божого, держімось визнання.

15. Не маємо бо архиєрея, що не міг би боліти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякоі спокуси подобію, окрім гріха.

16. Приступаймо з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Глава 5

Всякий бо первосвященик, із людей узятий, для людей поставляється на служеннє у тому що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,

2. Котрий би міг боліти серцем за нетямущих і заблуджених: бо і сам обложений немощею;

3. І ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.

4. І ніхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, якож і Аарон.

5. Так і Христос не Сам Себе прославив бути первосвящеником а Той, Хто казав до Нього: Син мій єси Ти, я нині породив Тебе. (Псал. 2, 7).

6. Якож і инде каже: Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому. (Псал. 109, 4).

7. Котрий за днів тіла свого приносив молитви й благання до Того, Хто міг спасти Його від смерти, з великим голосіннєм і слізми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

8. Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

9. І звершившись, ставсь усім, що слухають Його, причиною спасення вічного,

10. І названий від Бога Первосвящеником по чину Мелхиседековому.

11. Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити: тому що ви немочні стали слухом:

12. Бо коли вам годилось би бути вчителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено перших початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не твердоі йіжи.

13. Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несвідомий у слові правди: бо він малоліток.

14. Звершеним же тверда йіжа, маючим почуття вправлені довгою наукою до россуджування добра і зла.

Глава 6

Тим же, зоставивши початки Христового слова, поспішимо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих діл і віри в Бога,

2. Науки хрищения, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічного.

3. І се зробимо, коли Бог дозволить.

4. Неможливо бо тих, що раз уже просвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа Святого,

5. І вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віку,

6. Та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге роспинаючих собі Сина Божого та зневажаючих Його.

7. Земля бо, що пьє падаюючий часто на неі дощ, і родить билину, потрібну тим, хто іі садить, приймає благословеннє від Бога;

8. А котра приносить терни та будяки, непотрібна і близька прокляття, котроі кінець на спаленнє.

9. Ми ж надіємось про вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і кажемо так.

10. Не є бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імья Його, послугувавши і послугуючи святим.

11. Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надію аж до кінця,

12. Щоб не були ви ліниві, а послідователі тих, що наслідують обітниці вірою і довготерпіннєм,

13. Обітуючи бо Аврааму Бог, якож бо нікого не мав більшого, щоб клястись, клявся собою,

14. Кажучи: Истинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе, (Бит. 22, 17).

15. І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

16. Люде бо більшим кленуться, і всякоі суперечки між ними кінець на ствердженнє клятьби.

17. У тому ж хотівши Бог більше показати наслідниками обітниці незмінність ради своєі, посредникував клятьбою,

18. Щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втішеннє ми, що прибігаємо до Нього, приняти надію, що лежить перед нами,

19. Котру маємо, яко якорь души, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

20. Куди предтеча про нас увійшов Іисус, по чину Мелхиседеквому, ставшись Первосвящеником по вік.

Глава 7

Сей бо Мелхиседек, царь Салимський, священик Бога Всевишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоіща царів, і благословив Його;

2. Котрому і десятину з усього відділив Авраам (перше ж оце перекладом зветься царь правди, а потім і царь Салимський, чи то царь миру).

3. Без батька, без матери, без родоводу, ні почину днів ні кінця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

4. Дивітеся ж, який великий той кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

5. Тай ті із синів Левиіних, що приймають священство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

6. Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

7. Без усякого ж перечення менше від більшого благословляється.

8. І тут беруть десятини люде, що мруть, а там, той, про кого свідчиться, що він живе.

9. І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

10. Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

11. Коли ж звершеннє було через Левийське священство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати священикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому зватися?

12. Коли бо переміняється священство, мусить конче і переміна закону бути.

13. Про кого бо говориться, з иншого коліна був, з котрого ніхто не приступав до жертівні.

14. Явно бо, що з коліна Іудового вийшов Господь наш, а про се коліно Моисей об священстві нічого не сказав.

15. І більше ще явно, що по подобію Мелхиседековому встає инший священик,

16. Котрий не по закону заповіді тілесноі постав, а по силі життя незотлінного.

17. Свідкує бо: Що Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому.

18. Сталося ж знищеннє попередньоі заповіді за іі неміць і невжиточність,

19. Нічого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

20. І на скільки воно не без клятьби,

21. (Ті бо священики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто казав до Нього: Клявся Господь, і не роскаявся: Ти єси священик по вік, по чину Мелхиседековому), (Псал. 109, 4).

22. На стільки луччого завіту стався порукою Іисус.

23. І більш іх було священиками: бо смерть боронила ім пробувати;

24. Сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має свящество.

25. Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи завсігди жив, щоб посередникувати за них.

26. Такого бо нам подобало (мати) первосвященика, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

27. Котрий не має по всі дні нужди, як первосвященик перше за своі гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, Себе принісши.

28. Закон бо людей поставляє первосвящениками, маючих немочі, слово ж клятьби, що по закону, Сина на віки звершеного.

Глава 8

Головне ж сказаного: Такого маємо Первосвященика, що сів по правиці престола величчя на небесах,

2. Служителя святині і скиніі истинноі, котру поставив Господь, а не чоловік.

3. Всякай бо первосвященик поставляється, щоб приносити дари і жертви: тим треба і Сьому що мати, щоб принести.

4. Бо колиб Він був на землі, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари:

5. Котрі служать образу і тіні небесного, якож сказано Моисеєві, як хотів зробити скиню. Гляди бо, сказано, зроби все по взору, показаному тобі на горі. (Ісх. 25, 40).

6. Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скільки Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконився.

7. Бо колиб перший той був без пороку, не шукалось би місця другому.

8. Докоряючи бо іх каже: Ось ідуть дні, каже Господь, і зроблю з домом Ізраілевим і з домом Іудовим завіт новий,

9. Не по завіту, що зробив Я з отцями вашими, того дня як узяв я іх за руку, щоб вивести іх із землі Єгипетськоі коли ж вони не пробували в завіті Моім, і Я занедбав іх, каже Господь.

10. Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраілевому по тих днях, каже Господь: Давши закони Моі в думку іх, і на серцях іх напишу іх, і буду ім Бог, а вони будуть мені народ.

11. І не вчитиме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, кажучи: Познай Господа: бо усі знатимуть Мене від малого та й до великого між ними.

12. Тим що милостив буду на неправди іх, і гріхів іх і беззаконій іх не згадуватиму більше. (Іер. 31, 31-34).

13. А що каже: новий, то обветшив першого; що ж обветшало і зостарілось, те близьке зотління.

Глава 9

Мав же і перший завіт установи служби, і святиню земну.

2. Споруджено бо першу скиню, а в ній світильник і стіл і предложеннє хлібів; котра зветься: Свята.

3. За другою ж завісою скиня, що звана: Святая Святих;

4. Мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований зо всіх боків золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацвівше, і скрижалі завіта,

5. А над ним Херувими слави, отінюючі очистилище. Про се не слід нині говорити порізно.

6. Як же се так устроєно, то в першу скиню завсіди входили священики правлячи служби;

7. У другу ж раз у рік сам первосвященик, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

8. Сим ясує Дух Святий, що дорога у святиню ще не явилась, доки перша скиня стоіть.

9. Котра є образ часу теперішнього, в котрому приносяться і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить;

10. А були тільки в йіжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

11. Христос же, прийшовши яко Первосвященик грядущих благ, більшою і звершеніщою скинею, нерукотвореною, се є не такого будування,

12. Ані кровью козлиною, ні телячою, а своєю кровью, увійшов раз у святиню, знайшовши вічне відкупленнє.

13. Бо коли кров волова та козина і попіл з яловиці, окроплюючи осквернених, освячує на тілесну чистоту;

14. То скільки більше Кров Христа, що Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому і Истинному.

15. І задля того Він посередник нового завіту, щоб як станеться смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у першому завіті, прийняли покликані обітницю вічного насліддя.

16. Де бо є завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

17. Завіт бо після мертвих має силу: якож бо нічого не стоіть, доки жив завітуючий.

18. Тим же й перший не був освячений без крови.

19. Як вирік бо Моисей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячоі та козлиноі з водою та червоноі вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

20. Кажучи: Се кров завіту, котрий завітував вам Бог. (Ісх. 24, 8).

21. І скиню і ввесь посуд служебний кровью так само покропив.

22. А мало не все кровью очищається по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

23. Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сі.

24. Не в рукотворену бо святиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивоі, а в саме небо, щоб нині явитись лицю Божому за нас,

25. Ані щоб много раз приносити себе, якож первосвященик входить у святиню по всі роки з чужою кровью;

26. (А то б треба було Йому много раз страдати від настання світу) а нині раз у кінці віків явився на знівеченнє гріха жертвою своєю.

27. І як призначено людям раз умерти, а потім суд:

28. Так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явиться ждучим Його на спасеннє.

Глава 10

Маючи бо закон, тінь будучих благ, а не самий образ річей, що-року тими самими жертвами, які приносять без перестану, ніколи не може звершити приступаючих.

2. Ато б перестали приносити іх, не мавши вже ті, хто служить, ніякоі совісти за гріхи, раз очистившись.

3. А в жертвах що-року нагадується про гріхи.

4. Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

5. Тим же, Христос, входячи у світ, каже: Жертви і приносу Ти не схотів, тіло ж наготовив Меня.

6. Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

7. Тоді я сказав: Ось іду (у почині книги написано про Мене) вчинити волю Твою, Боже. (Псал. 39, 7. 8. 9).

8. Сказавши вище: Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, ані вподобав єси, котрі по закону приносяться,

9. Потім сказав: Ось іду вчинити волю Твою, Боже. Зносить перше, щоб друге поставити.

10. По сій-то волі освячені ми одним приносом тіла Іисуса Христа.

11. І всякий же священик стоіть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі ніколи не можуть зняти гріхів.

12. Він же, принісши одну жертву за гріхи, сів на завсіди по правиці Бога,

13. Дожидаючи далій, доки положаться вороги Його підніжком ніг Його. (Псал. 2, 8).

14. Одним бо приносом звершив на віки освячуємих,

15. Про це свідкує ж нам і Дух Святий. Бо сказано:

16. Се завіт, що завітуватиму з ними після тих днів, каже Господь: Давши закони Моі в серця іх, і в думках іх напишу іх,

17. І гріхів іх і беззаконій іх не згадуватиму вже.

18. А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

19. Оце ж браттє, маючи свободу входити у святиню кровью Іисусовою,

20. Дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се є тілом Своім,

21. Ієрея великого над домом Божим,

22. Приступаймо з щирим серцем в повноті віри, окропивши серця від совісти лукавоі; і обмивши тіло водою чистою;

23. Держімо непохибне визнаннє надіі (вірен бо той, хто обіцяв)

24. І назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих діл,

25. Не покидаючи громади своєі як у деяких є звичай, а один одного, піддержуючи і стільки більше, скільки більше бачите, що наближується день.

26. Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостається жертви за гріхи,

27. А якесь страшне сподіваннє суду і огняний гнів, що має пожерти противників.

28. Хто відцурався закону Моисеєвого, при двох або трьох свідках, смерть йому без милосердя:

29. Скільки ж, думаєте, гіршоі муки заслужить, Хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою освятився, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

30. Ми знаємо Того, хто промовив: Мені відомщеннє, я віддам, каже Господь; і знов: Господь судитеме народ Свій. (Втор. 32, 35. 36).

31. Страшно впасти в руки Бога живого!

32. Згадайте ж перші дні, в котрі ви просвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

33. То на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками що так жили.

34. Бо і в кайданах моіх ви зо мною мучились, і роскрад маєтку вашого з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

35. Не кидайте ж сміливости вашоі, котра має нагороду велику.

36. Терпіннє бо вам треба мати, щоб волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

37. Вже бо незабаром ось, ось грядущий прийде, і не загається.

38. А праведний з віри жив буде; і: Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його. (Аввак. 2, 3. 4).

39. Ми ж не малодушні (собі), на погибель, а віруючі на спасеннє души.

Глава 11

Віра ж є підстава того, на що вповаємо, доказ річей невидимих.

2. Через неі бо були свідчені старі.

3. Вірою розуміємо, що віки сталися словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.

4. Вірою приніс Авель луччу жертву Богу ніж Каін, через котру свідчено (йому), що він праведний, як свідкував про дари його Бог; нею він і вмерши ще говорить.

5. Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і не знайдено його: бо переніс його Бог: перед перенесеннєм бо його свідчено, що угодив Богу.

6. Без віри же не можна угодити, вірувати, мусить бо, хто приходить до Бога, що він є, і хто Його шукає, тих нагороджує.

7. Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсі (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив світ, і стався наслідником праведности, по вірі.

8. Вірою, покликаний Авраам послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в насліддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.

9. Вірою, оселивсь у землі обітованій, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Іаковом, спільними наслідниками того ж обітування.

10. Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.

11. Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала того, хто обітував.

12. Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.

13. По вірі померли ті всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки бачили іх, і вірували, і вітали, і визнавали, що вони чужениці і захожі на землі.

14. Бо котрі таке кажуть, виявляють, що отчизни шукають.

15. І справді, колиб ту отчизну памьятали, з якоі вийшли, малиб вони нагоду вернутись.

16. Нині ж луччоі бажають, се, єсть небесноі; тим і не соромиться іх Бог, називатися Богом іх: наготовив бо ім город.

17. Вірою привів Авраам Ісаака спокушуваний єдинородного приніс, прийнявши обітницю,

18. Про котрого було сказано: в Ісааку назветься тобі насіннє. (Бит. 21, 12).

19. Подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити: тим і прийняв Його в образі (воскресення).

20. Вірою в грядуще благословив Ісаак Іакова та Ісава.

21. Вірою Іаков, умираючи, благословив кожного сина Іосифого і склонивсь на верх жезла свого.

22. Вірою Іосиф, умираючи, про вихід синів Ізраілевих згадав, і про кости своі заповів.

23. Вірою Моисей, народившись, хований був три місяці від батьків своіх, коли ж бачили вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського.

24. Вірою Моисей, бувши великим, відрікся зватися сином дочки Фараоновоі,

25. А лучче зволив страдати з людьми Божими, ніж дізнавати дочасноі роскоши гріха,

26. Більшим багатством над Єгипетські скарби вважаючи наругу Христову: озиравсь бо на нагороду.

27. Вірою покинув Єгипет, не боячись гніва царевого: устояв бо, яко такий, що Невидимого бачить,

28. Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель перворождених не займав іх.

29. Вірою перейшли вони Червоне Море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.

30. Вірою стіни Ієрихонські попадали, після семидневних обходин.

31. Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.

32. І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єөая, та про Давида і Самуіла та про пророків,

33. Котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,

34. Гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростіч полки чужоземців;

35. Жінки приймали мертвих своіх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати,

36. Другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці,

37. Каміннєм побиті бували, роспилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,

38. (Котрих не був достоєн світ) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:

39. І всі ці, одержавши свідченнє вірою, не прийняли обітування,

40. Тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє.

Глава 12

Тим же, оце й ми, маючи кругом нас таку тьму свідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами.

2. Дивлячись на Іисуса, починателя і звершителя віри, Котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сів по правиці престола Божого.

3. Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти Себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.

4. Ще ви до крові не стояли, борючись проти гріха,

5. І забули напомин що до вас, як до синів говорить: Сину мій, не гордуй караннєм Господнім, ані слабни, докоренний від нього.

6. Кого бо любить Господь, карає; і бьє всякого сина, котрого приймає. (Притч. 3, 11. 12).

7. Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи є бо такий син, котрого не карає батько?

8. Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усі, то ви незаконі діти, а не сини.

9. Ще ж, мали ми батьків тіла нашого, карателів, та й поважали іх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і житимемо?

10. Ті бо на мало днів, [як] самі знали, карали нас; а сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками святости Його.

11. Усяка ж кара на той час не здається радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

12. Тим же зомлілі руки і зомлілі коліна випростайте, (Ісаіі 35, 3);

13. І стежки праві робіте ногами вашими, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцілилось.

14. Дбайте про впокій з усіма і про святість, без чого ніхто не побачить Бога,

15. Наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божоі, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; (Втор. 29, 18)

16. Щоб не був хто блудник або необачний як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

17. Знаєте бо, що й опісля, як схотів наслідувати благословеннє, відкинуто його: місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слізми шукав його.

18. Не приступили бо ви до гори, до котроі доторкались і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі.

19. І до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовилося слово.

20. Бо не видержали наказу: Хоч і звірь доторкнеться до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою прогороджений. (Ісх. 19, 13).

21. І, таке страшне було видіннє, що і Моисей сказав: Я в страсі і трепеті.

22. А приступили ви до Сионськоі гори і до города Бога живого, Ієрусалима небесного, і до тьми Ангелів,

23. До громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до Судді всіх Бога, і до духів праведників звершених.

24. І до Посередника завіта нового, Іисуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, ніж Авелева.

25. Глядіть, щоб не відректись од говорящого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі, то геть більше ми, одрікшись небесного,

26. Котрого голос тоді захитав землею, нині ж обітував, кажучи: Ще раз потрясу не тільки землею, та й небом.

27. Се ж: «ще раз» показує переміну потрясеного, яко створеного (на те), щоб пробувало нерухоме.

28. Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.

29. Бо нам Бог огонь пожираючий.

Глава 13

Браття любов нехай пробуває.

2. Гостинности не забувайте: через се бо инші не відаючи вгостили Ангелів.

3. Памьятайте вьязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, наче і самі бувши в тілі.

4. Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судитиме Бог.

5. Не сріблолюбиві звичаєм, довольні тим, що є. Сам бо сказав: Не оставлю тебе, ані покину тебе. (Іис. Нав. 1, 5).

6. Так що сміло можемо сказати: Господь моя поміч; не боятимусь: що вдіє мені чоловік? (Псал. 117, 6).

7. Поминайте наставників ваших, що проповідували вам слово Боже; і позираючи на кінець іх життя, послідуйте вірі іх.

8. Іисус Христос учора і сьогодні, той же самий і на віки.

9. У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не йіжами, з котрих не мали користи, ті, що пішли за ними.

10. Маємо жертівню, з котроі не мають права йісти хто служить скиніі.

11. Котрих бо тварів кров уносить в святиню первосвященик за гріхи, тих мьясо палиться осторонь стану.

12. Тим і Іисус, щоб освятити людей Своєю кровью, осторонь воріт пострадав.

13. Тим же оце вийдімо до Його осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

14. Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде шукаємо.

15. Тим оце через Нього приносимо жертву хвалення без перестанку Богові, се є овощ уст, що визнають імья Його

16. Благотворення ж і подільчивости не забувайте: такими бо жертвами вельми догоджують Богові.

17. Слухайте наставників ваших і коріться (ім); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб а радістю се робили, а не зітхаючи: не користь бо вам се.

18. Молітеся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.

19. Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам.

20. Бог же впокою, що підняв з мертвих великого пастиря вівцям через кров завіту вічного, Господа нашого Іисуса Христа,

21. Нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Іисуса Христа, Котрому слава до віку вічного. Амінь.

22. Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.

23. Знайте, що брата нашого Тимоөея випущено, з котрим, (коли скоро прийде), побачу вас.

24. Вітайте всіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас ті, що з Італіі.

25. Благодать з усіма вами. Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору