«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвяте ПисьмоНовий Завіт. Херсон, 1919 (переклад Пилипа Морачевського, Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя)

Посланнє святого Апостола Павла до Римлян

Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».

Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.

© Наша Парафія

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 

Глава 1

Павел, раб Іисуса Христа, покликаний Апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

2. (Котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своіх у святих писаннях,)

3. Про Сина Свого, (народженого з насіння Давидового по тілу,

4. Объявленого Сина Божого в силі, по Духу святости, через воскресеннє з мертвих),

5. Іисуса Христа Господа нашого (котрим прийняли ми благодать і Апостольство на впокореннє вірі між усіма народами ради імени його,

6. Між котрими і ви покликані Іисусом Христом);

7. Усім вам, що єсте в Римі, любленим від Бога покликаним святим, благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Іисуса Христа.

8. Перш усього дякую Богові моєму через Іисуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідується по всьому світу.

9. Свідок мені Бог, котрому служу духом моім у благовіствуванню Сина його, що безперестану спомини про вас роблю.

10. Усе в молитвах моіх молючись, чи вже колись не нагодиться мені по волі Божій прийти до вас,

11. Бажаю бо бачити вас, передати вам даруваннє духовне для отвердження вашого;

12. Се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

13. Не хочу ж таіти од вас, браття, що часто заміряв я прийти до вас, (та й досі спиняло мене) щоб який овощ мати і між вами, яко ж і між иншими невірними.

14. Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

15. Так воно єсть, що до мене, готов я і вам, що в Римі, благовіствувати.

16. Бо не соромлюсь благовіствування Христового: сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Іудеєві перше, а потім і Грекові.

17. Правда бо Божа в йому відкривається до віри в віру, якож написано: Праведний вірою жив буде (Аввак. 2, 4).

18. Одкривається бо гнів Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держать истину в неправді.

19. Тим що розумне Боже явно в них: Бог бо явив ім.

20. Невидиме бо його від создання світу думаннєм про твори робиться видиме, і вічна його сила і божество, щоб бути ім без оправдання,

21. Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своіми і оморочилось нерозумне серце іх.

22. Славлячи себе мудрими, потуманіли,

23. І обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тліного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

24. Тим же і передав іх Бог нечистоті в похотях сердець іх, щоб сквернили тіла своі між самими собою.

25. Вони переменіли истину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

26. За се передав іх Бог карі безчестя і жінки бо іх обернули природню подобну на протиприродню;

27. Так само й чоловіки, оставивши природню подобу женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і нагороду, яка подобала заблудові іх, у собі приймаючи.

28. І, якож не вподобалось ім мати Бога в розумі, передав іх Бог ледачому уму, робити неподобне,

29. Сповнених усякоі неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварні, обдуру, лихих звичаів,

30. Осудників, покліпників, богоненавидників, гордувників хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

31. Нерозумних, ламателів умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.

32. Котрі і Божий присуд розуміючи, що хто таке робить, достойні смерти, не тільки самі се роблять та й похваляють роблячих.

Глава 2

Тим без оправдання єси, чоловіче, всякий, хто судиш: у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш судячи.

2. Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке.

3. Чи думаєш же се, чоловіче, судячи хто таке робить і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?

4. Або багацтвом благости його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш, не знаючи, що благость Божа до покаяння тебе веде?

5. По жорстокости ж твоій і непокаянному серцю збіраєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога.

6. Котрий віддасть кожному по ділам його:

7. Тим, що терпіливостью в доброму ділі, слави, та чести, та нетління шукають життє вічне,

8. А которі сварливі і противляться истині, коряться ж неправді, (тим) ярость та гнів,

9. Горе і тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Іудея перше, та й Грека; 10. Слава ж, честь, і впокій усякому хто робить добре, Іудеєві перше, та й Грекові.

11. Нема бо в Бога вважання на лиця.

12. Скільки бо беззаконно згрішило, (стільки іх) беззаконно і погине; і скільки в законі згрішило, (стільки іх) законом суд прийме.

13. Не слухателі бо закону праведні перед Богом, а чинителі закону оправдяться.

14. Коли бо невірні, не маючи закону, по природі, законне чинять, сі, закону не маючи, сами собі закон:

15. Вони показують діло законне, написане в серцях іх, як свідкує совість іх, і між тим думки іх одна другу осуджують, або оправдують;

16. В день, коли судитиме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Іисуса Христа.

17. Ось ти Іудей звесся, і почиваєш на законі, і хвалисся Богом.

18. І розумієш волю (його), і роспізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;

19. І вповаєш на себе, що ти проводирь сліпим, світло тим, що в темряві,

20. Наставник неукам, учитель малоліткам, мавши образ розуму і истини в законі,

21. Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?

22. Говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи идолами, крадеш святе?

23. Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш?

24. Імья бо Боже через вас хулиться між невірними, якож писано (Ісаіі 52, 5. Езек, 36, 20).

25. З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.

26. Коли ж необрізаннє хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє. не полічиться?

27. І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.

28. Не той бо хто явно (такий), єсть Іудей, і не те, що явно по тілу, обрізаннє.

29. А котрий потай, (той) Іудей, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусі, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

Глава 3

Чим же переважує Іудей? або яка користь з обрізання?

2. Велика на всякий спосіб; найперше бо, що ім були звірені словеса Божі.

3. Що бо, що не увірували деякі? Хіба невірство іх віру Божу оберне в ніщо?

4. Нехай не буде (так). Ні, нехай буде Бог правдивий, усякий же чоловік омана, якож писано: Щоб оправдився ти в словах твоіх, і побідив, як судитимешся.

5. Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хіба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік, кажу).

6. Нехай не буде (так:) як же бо мав би Бог судити світ?

7. Коли бо истина Божа через мою оману ще побагатшала на славу його чого ж іще й мені, яко грішникові осудженим бути?

8. А не (так тому бути,) як нас хулять, і як говорять деякі, ніби ми кажемо, що нумо побити лихе, шоб прийшло добре? Люде, котрих суд правдивий.

9. Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі:) попереду бо укорили ми і Іудеів і Греків, що вони всі під гріхом,

10. Якож писано: що нема праведного нікого,

11. Нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

12. Всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

13. Гроб відчинений — горло іх, язиками своіми підводили; отрута гадюча під губами іх;

14. Котрих уста клятьби і гіркости повні;

15. Скорі ноги іх проливати кров;

16. Руіна та злидні на дорогах іх,

17. А дороги мирноі не пізнали.

18. Нема страху Божого перед очима іх.

19. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом говорить, шоб усякі уста загородились, і винен був увесь світ Богові;

20. Тим що ділами закону не оправдиться всяке тіло перед ним: через закон бо познаннє гріха.

21. Тепер же окроме закону правда Божа явилась, свідкована від закону і пророків;

22. Правда ж Божа через віру в Іисуса Христа усіх і на всіх віруючих; нема бо ріжниці:

23. Всі бо згрішили, і лишені слави Божоі,

24. Правдуються (ж) дармо благодаттю його, викупленнєм, що в Христі Іисусі,

25. Котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров його, щоб зъясувати правду свою одпущеннєм прежніх гріхів у довготерпінню Божому,

26. Щоб зъясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був він праведний і оправдуючий, хто з віри Іисусовоі.

27. Де ж величаннє? Виключене. Котрим законом? учинків? Ні, а законом віри.

28. Думаємо оце, що чоловік оправдується вірою, без учинків по закону.

29. Або Іудеям Бог тільки, а й не невірним? Так, і невірним;

30. Якож бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

31. То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Ні, ми отверджуємо закон.

Глава 4

Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?

2. Коли бо Авраам з учинків оправдився, має похвалу, та не перед Богом.

3. Що бо писаннє каже? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.

4. Оце ж хто робить, нагорода не получається по благодаті, а по довгу.

5. Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полічується за праведність.

6. Якож і Давид каже про блаженство чоловіка, котрому полічує Бог праведність без учинків.

7. Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

8. Блажен чоловік, котрому не полічить Господь гріха.

9. Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? кажемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

10. Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

11. І знак обрізання прийняв, печать праведности (тієі) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено і тім за праведність,

12. І отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слідах віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

13. Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насінню його, що буде він наслідником світу, а по праведності віри.

14. Коли бо ті, що з закону, наслідники, то зникне віра, і обітуваннє обернется в ніщо.

15. Закон бо робить гнів: де бо нема закону, нема й злочину.

16. Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усім нам,

17. (Якож писано: що отцем многим народам настановив я тебе) перед Богом, котрий оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

18. Котрий окрім надіі в надіі увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насіннє твоє.

19. І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столітнім, і Сариноі утроби замершою.

20. В обітуванні ж Божім не сумнився невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

21. І впевнившись, що обіцяв, здоліє й зробити.

22. Тим же і полічено йому за праведність.

23. Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,

24. А і про нас, котрим має полічитись, віручим, віруючим в того, хто воскресив Іисуса, Господа нашого, з мертвих,

25. Котрий був переданий за прогрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Глава 5

Оправдившися ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Іисуса Христа,

2. Через котрого і приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоімо і хвалимось упованнєм слави Божоі.

3. Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,

4. Терпіннє ж досвід, досвід же надію,

5. Надія ж не осоромлює: бо любов Божа вилилась у серця наші Духом святим, даним нам.

6. Ще бо Христос, як були ми недужими, у пору за нечестивих умер.

7. Тяжко бо за праведника хто вмре: за благого бо ще може хто і одважиться вмерти.

8. Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

9. Много ж більше, оправдані бувши тепер кровью Його, спасемось Ним од гніва.

10. Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертью Сина Його, то много більше примирившися спасемось у житті його,

11. Не тільки ж (се,) а й хвалимось у Бозі Господем нашим Іисусом Христом, через Котрого тепер примиреннє прийняли.

12. Тим же то, як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, і так смерть у всіх людей увійшла, (через того,) в кому всі згрішили.

13. Бо (і) до закону гріх був у світі, та гріх не полічується, коли нема закону.

14. Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Моисея і над тими, які не согрішили подібно злочину Адама, котрий єсть образ будучого.

15. Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Іисуса Христа у многих достаткували.

16. І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого: суд бо з однієі (провини був) на осуд, дар же з многих провин на оправданнє.

17. Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв надостаток благодати і дар правди, царюватимуть в життю одним Іисусом Христом.

18. Тим же оце, як через провину одного на всіх людей осуд, так і через праведність одного на всіх людей оправданнє життя.

19. Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведника зробляться многі.

20. Закон бо ввійшов, щоб намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший недостаток благодати.

21. Щоб, як гріх царював у смерти, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

Глава 6

Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).

2. Ми, що померли гріхом, як ще житимем в йому.

3. Хіба не знаєте, що скільки нас у Христа Іисуса охрестилось, у смерть його охрестились.

4. То погреблись ми з ним через хрищеннє у смерть, щоб як Христос устав з мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.

5. Коли бо ми зъєднані (з ним) подобиєм смерти його, то і (подобиєм) воскресення будемо.

6. Се знаючи, ще давнього нашого чоловіка з ним розпято, щоб зникло тіло гріховне, щоб не служити нам більш гріху?

7. Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.

8. Коли ми вмерли з Христом, віруємо, що і житимем з ним,

9. Знаючи, що Христос уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над ним більш не панує.

10. Бо що вмер, гріху вмер він раз, а що живе, Богові живе.

11. Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Іисусі, Господі нашім.

12. Нехай же не царює гріх у смертному вашому тілі, так щоб коритись йому в похотях його;

13. Ані оддавайте членів ваших гріху (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих живих, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.

14. Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.

15. Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.

16. Хіба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на слуханнє, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?

17. Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця науки, так як ій і піддались.

18. Визволившися ж од гріха зробились ви слугами правди.

19. Почоловічи кажу ради немочи тіла вашого: як бо ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на святість.

20. Коли бо ви були слугами гріха, вільні були від правди.

21. Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того смерть.

22. Тепер же визволившись од гріха і зробившись слугами Богу, маєте овощ ваш на освяченнє, конець же життє вічне.

23. Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже життє вічне в Христі Іисусі, Господі нашім.

Глава 7

Хіба не знаєте, браттє (знаючим бо закон кажу), що закон панує над чоловіком, доки він живв?

2. Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж іі, тоді вона відзволена від мужа.

3. Тим же оце, як жив муж, перелюбницею зватиметься, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж іі, вільна вона від закону, щоб не бути ій перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.

4. Оце ж, браттє моє, і ви вмерли для закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.

5. Як були бо ми в тілі, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерти.

6. Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

7. Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Ні, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, колиб закон не сказав: Не жадай.

8. Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у мені всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

9. Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.

10. І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.

11. Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.

12. Тим же оце закон свят, і заповідь свята, і праведна і добра.

13. Хіба ж добро для мене е смерть? Нехай не буде так. Ні, гріх, щоб явився гріхом, добрим завдав мені смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.

14. Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.

15. Що бо роблю не розумію: не що бо хочу роблю, а що ненавиджу, те роблю.

16. Коли ж чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.

17. Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.

18. Знаю бо, що не живе в мені, (се єсть в тілі моім), добре: бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре не знаходжу (способу).

19. Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.

20. Коли ж, чого не хочу,

те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в мені.

21. Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.

22. Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,

23. Бачу ж инший закон у членах моіх, що воює проти закону розуму мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моіх.

24. Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієі?

25. Дякую Богові через Іисуса Христа, Господа нашого. Оце ж розумом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

Глава 8

Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, хто в Христі Іисусі, котрі не по тілу ходять, а по духу.

2. Закон бо духа життя в Христі Іисусі визволив мене від закону гріха і від смерти.

3. Неможливо бо закону, в котрому не здолів через тіло, Бог, пославши Сина свого в подобі тіла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тілі,

4. Щоб оправданнє закону сповнилось у нас, що не по тілу ходимо, а по духу.

5. Котрі бо по тілу, ті думають, про тілесне, котріж по духу, про духовне.

6. Думаннє бо тілесне смерть, а думаннє духовне життє і впокій.

7. Тим що думаннє тілесне ворогуваннє проти Бога: законові бо Божому не кориться, та й не може.

8. Хто бо у тілі, ті Богу вгодити не можуть.

9. Ви ж не в тілі, а в Дусі, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христвого не має, то сей не його.

10. Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве ради гріха, дух же живий ради праведности.

11. Коли ж Дух того, хто воскресив Іисуса з мертвих, домує в вас, то, воскресивший Христа з мертвих оживить і смертні тіла ваші Духом його, що домує в вас,

12. Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб по тілу жити.

13. Коли бо живете по тілу, то помрете; коли ж духом діла тілесні мертвите, будете живі.

14. Котрі бо Духом Божим водяться, ті сини Божі.

15. Бо не прийняли ви духа неволі, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

16. Сей самий Дух свідкує з нашим духом, що ми діти Божі,

17. Коли ж діти, то й наслідники; наслідники Божі, а спільні наслідники Христові, коли тільки з ним страждемо, щоб з ним і прославитись.

18. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

19. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих,

20. Суєті бо твориво підневолилось не поволі, а через підневолившого, в надіі,

21. Що й саме твориво визволиться з неволі зотління на волю слави дітей Божих.

22. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучиться аж досі.

23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, і ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.

24. Надією бо спаслись ми; надія ж видима не є надія: що бо хто бачить, чого і надіятись ?

25. Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

26. Так же само і Дух помагає нам в немощах наших: про що бо молитись нам, як треба, не знаємо, та сам Дух заступається за нас стогнаннєм невимовним.

27. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа: бо по Богу промовляє за святих.

28. Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (його) покликані.

29. Що, котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобними образу Сина його, щоб він був первородним між многими братами.

30. А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.

31. Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

32. Він що Свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хіба ж з ним і всього нам не подарує?

33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог, той що оправдує, хто се, що осуджує?

34. (Се) Христос, що вмер, більше ж, що воскрес; котрий

і єсть по правиці в Отця, котрий і заступається за нас.

35. Хто нас розлучить од любови Христовоі, чи горе, чи тіснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

36. Яко ж писано: що задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

37. Та у всьому тому ми надто побіждаємо через возлюбившого нас.

38. Упевнився бо я, що мі смерть, ні життє, ні Ангели, ні Князівства, ні Сили, ні теперішнє, ні будуче,

39. Ні висота, ні глибина, ні инше яке твориво не може нас розлучити від любови Божоі, що в Христі Іисусі, Господі нашім.

Глава 9

Правду кажу в Христі, не обманюю, як свідкує мені (і) совість моя Духом Святим,

2. Що великий мені смуток, і безустання болесть серцю моєму.

3. Бо молився б я сам, щоб бути відлученим від Христа за братів моіх, рідних мені по тілу;

4. Вони Ізраіляне, іх усиновленнє, і слава, і завіти, і даваннє закону, і служеннє, і обітування;

5. Котрих отці, з котрих і Христос по тілу, що над усім Бог, благословенний на віки. Амінь.

6. Не так же як вийшло слово Боже: бо не всі ті, що від Ізраіля, сі Ізраіль,

7. Ані всі діти, тим що вони насіннє Авраамове; ні, в Ісаакові, (сказано), назветься тобі насіннє. (Бит. 21, 12).

8. Се є: не діти тілесні, се діти Божі; а діти обітування полічені в насіннє.

9. Слово бо обітування таке: Попри сієі прийду, і буде Сарі син. (18, 10).

10. Не тільки ж (се); а і Ревека, з одного ложа маючи Ісаака, отця нашого:

11. Ще бо не родились, ані зробили нічого доброго або лихого, щоб по вибранню про ділах постанова Божа, не по ділах, а від того хто кличе,

12. Сказано ій: що більший служитиме меншому, (25, 23).

13. Якож писано: Іакова злюбив я, а Ісава зненавидів. (Мал. 1, 2).

14. Що ж скажемо? чи вже ж неправда в Бога? Нехай не буде.

15. Каже бо Мойсеєві: Помилую кого помилую, і змилосерджусь над ким змилосерджусь. (Ісх. 33, 19).

16. Тим ж воно ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

17. Каже бо писаннє Фараонові: Що на се іменно піддняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всій землі. (Ісх. 9, 16).

18. Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує.

19. Скажиш же мені: Чого ж іще й винувати? хто встояв проти волі Його?

20. Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєшся з Богом? Хіба скаже зроблене тому хто зробив його: На що зробив єси мене так?

21. Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

22. Коли ж, хотячи Бог показати гнів свій, і явити силу свою, переніс у великому довготерпінню посуди гніва, наготовлені на погибель,

23. І щоб явити багатство слави своєі на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

24. Котрих і покликав нас, не тільки з Іудеів, та й з невірних.

25. (Як і в Осіі каже: Назву не моіх людей людьми моіми, і неполюблену полюбленою. (Осіі 2, 23).

26. І буде на місці, де сказано ім: Не мій ви народ, там назвуться синами Бога живого.

27. Ісаія ж покликує про Ізраіля: Хочби було число синів Ізраилевих як пісок морський, останок (тильки) спасеться.

28. Скінчивши бо слово поскориться і в правді: бо скоре слово зробить Господь на землі. (Ісаіі 10, 22, 28).

29. І якож прорік Ісаія: Колиб Господь Саваоө не зоставив нам насіння, були б ми як Содома і уподобились би як Гомора. (1, 9).

30. Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностью, настигли праведність, що од віри;

31. Ізраіль же вганяючи за праведностью, не настиг закону праведности.

32. Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учеників закону: спіткнулись бо на камінь спотикання.

33. Якож писано: Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь поблазні, і всякий, хто вірує в його, не осоромиться. (Ісаіі 28, 16. 8, 14).

Глава 10

Братте, бажаннє мого серця і молитва що (йде) до Бога за Ізраіляна спасеннє.

2. Свідкую бо ім, що ревність Божу мають, та не по розуму.

3. Не розуміючи бо праведности Божоі, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корилися.

4. Кінець бо закону Христос на праведність кожному віруючому.

5. Моисей бо пише про праведність, що від закону: що котрий чоловік робитиме се, житиме ним. (Лев. 18, 5).

6. А та що од віри праведність так говорить: Хто зійде на небо? (се є: Христа звести додолу); (Второз. 30, 12).

7. Або: Хто зійде в безодню? (се є: Христа з мертвих угору звести).

8. А що ж каже (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоіх і в серці твоім, се є слово віри, що ми проповідуємо:

9. Щоб коли визнаватимеш устами твоіми Господа Іисуса, і віруватимеш в серці твоім, що Бог його підняв з мертвих, ти спасся.

10. Серцем бо вірується на. праведність, устами ж визнається на спасеннє.

11. Каже бо Писаннє: Всяк, хто вірує в Його, не осоромиться. (Ісаіі 28, 16).

12.Бо нема ріжниці між. Іудеєм і Греком: він бо Господь усіх, багатий для всіх, хто призиває Його.

13. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеться. (Іоіл 2, 32).

14. Як же призиватимуть, в кого не увірували? як же віруватимуть, про кого не чули, як же чутимуть без проповідуючого?

15. Як же проповідатимуть, коли не будуть послані? якож писано: Що за чудові ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? (Ісаіі 52, 7).

16. Та не всі послухали благовістя. Ісаія бо каже: Господи, хто увірував голосу нашому? (53, 1).

17. Тим же то віра (приходить) через слухання, слуханнє ж через слово Боже.

18. Тільки ж питаю: Хіба вони не чули? Ні, певно по всій землі розійшовся гомін іх і до кінців вселенноі глаголи іх. (Псал. 18, 5).

19. Ще Ж питаю: Хіба не розумів Ізраіль? Первий Моисей каже: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть) нарід, народом безумним завдам жалю вам. (Втор. 32, 2).

20. Ісаія ж зосміливсь і каже: Знайшли мене ті, що не питали про мене. (Ісаіі 65, 1).

21. До Ізраіля ж каже: Увесь день простягав я руки моі до людей непокорних і упертих. (65, 2).

Глава 11

Кажу ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своіх? Нехай не буде! Бо й я Ізраілянин, із насіння Авраамового, народу Веніаминового.

2. Не відопхнув Бог людей своіх, котрих перше знав. Хіба не відаєте, що про Ілію каже Писаннє? як він обертається до Бога про Ізраіля, кажучи:

3. Господи! пророків твоіх повбивали, і жертівні твоі пороскопували; і я зоставсь один, і шукають души моєі. (3 Цар. 19, 14).

4. Що ж каже йому Божа відоповідь? Зоставив я собі сім тисяч мужів, що не приклонили коліна перед Ваалом. (19, 18).

5. Оттак же і в теперішнім часі є останок по вибору благодати.

6. Коли ж по благодаті, то не по ділах; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділах, то більш нема благодати: ато діло не було б уже більш ділом.

7. Що ж? чого шукає Ізраіль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж осліпли,

8. Якож писано: Дав ім Бог духа дрімоти, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули до сьогоднішнього дня. (Ісаіі 29, 10. Втор. 29, 4).

9. І Давид каже: Нехай буде трапеза іх сіть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату ім.

10. Нехай оморочаться очі іх, щоб не бачили, і хребет іх завсіди зігнутий. (Псал. 68, 23, 24).

11. Кажу тепер: Чи спіткнулись, щоб упали? Нехай не буде! іх-то упадком і спасеннє невірним, щоб завдати ім зависти.

12. Коли ж упадок іх багацтво світу, і відпаденнє іх багацтво невірних, скільки ж більше повнота іх?

13. Вам бо, невірним, кажу на скільки я Апостол невірним: Службу мою прославляю.

14. Чи не завдам як зависти тілу моєму, і не спасу котрих з них.

15. Коли бо відкинуттє іх примиреннє світові, що ж (буде) прийняттє з мертвих?

16. Колиж первісток свят, то і ціле; і коли корінь свят, то і віттє.

17. Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси між ними, і спільником коріння і соку оливного зробивсь єси,

18. То не величайся перед віттєм. Коли ж величаєшся; то не ти кореня носищ, а корінь тебе.

19. Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепився.

20. Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоіш. Не носись високо, а бійся.

21. Коли бо Бог природнього віття не пощадить.

22. Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали непощадіннє, на тебе ж благость; коли пробуватимеш у благости; коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

23. І вони ж, як не зостануться в невірстві, прищепляться: здоліє бо Бог знов прищепити іх.

24. Коли бо ти відтятий від оливини, дикоі по природі, і проти природи прищеплений до доброі оливини; то як більш сі, що по природі прищепляться до своєі оливини.

25. Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієі, брати, (щоб не були самі в собі мудрими) що сліпуваннє від части Ізраілеві сталося, доки сповненнє невірних увійде.

26. І так увесь Ізраіль спасеться, якож писано: Прийде з Сиону збавитель, і одверне безбожьє від Іакова;

27. І се ім од мене завіт, коли зніму гріхи іх. (Ісаіі 59, 20, 21, 27, 9).

28. По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отців.

29. Бо в даруваннях і покликанню Бог не кається.

30. Бо як і ви колись противились Богові, тепер же помуловані через непокору сих,

31. Так і сі тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і іх помилувано.

32. Зачинив бо Бог усіх у непокору, щоб усіх помилувати.

33. О глибино багатства, і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його.

34. Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? (Ісаіі 40, 13).

35. Або хто напереду дав Йому, і віддається Йому? (Ісаіі 40, 13, 14).

36. Бо з Нього, і Ним, і в Його все. Йому слава на віки. Амінь.

Глава 12

То благаю вас браттє, щедротами Божими, представляйте тіла ваші (яко) жертву живу, святу, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.

2. І не приладжуйтесь до віка сього, а переображуйтесь обновленнєм розуму вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра і угодна і звершена.

3. Кажу бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри.

4. Бо якож в одному тілі маємо многі члени, усі члени мають не одно діло,

5. Так многі ми одно тіло в Христі, по одному ж один другому члени.

6. Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво, (пророкуймо) по мірі віри;

7. Чи то служеннє, (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто, в ученню;

8. Чи то напоминає хто, в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностью; хто милосердує, (милосердуй) з радістью.

9. Любов (нехай буде) нелицемірна. Нинавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.

10. Братнею любовью (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робить;

11. У роботі не ліниві; духом горючі, Господеві служачі;

12. В надіі веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі.

13. У потребинах святих подільчиві; до гостинности охочі.

14. Благословляйте хто гонить вас, благословляйте, а не кленіть.

15. Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.

16. Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.

17. Нікому злом за зло не оддавайте, дбайте про добре перед усіма людьми.

18. Коли можна, скільки (се) од вас, з усіма людьми майте мир.

19. Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гніву (Божому): писано бо: Мені відомщеннє, я віддам, каже Господь. (Втор. 32, 35).

20. Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його: се бо роблячи, угіллє огняне згребеш на голову його. (Притч. 25, 21, 22).

21. Не давайся подужати злу, а подужуй зло добром.

Глава 13

Усяка душа властям вищим нехай кориться: нема бо власти, коли не від Бога. Які ж є власти, від Бога вони настановлені.

2. Тим-же, хто противиться власті, Божому повелінню противиться: хто ж противиться, ті собі осуд приймають.

3. Князі бо не страх добрим ділам, а лихим. Хочеш же не боятись власти? Добре роби, то й матимеш похвалу від його.

4. Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бійся: бо не дармо меч носить: Божий бо слуга він, відомститель гніва тому, хто робить лихе.

5. Тимже треба коритись не тільки ради гніву, та й ради совісти.

6. Того ж то й данину даєте: слуги бо Божі вони, що раз у раз того пильнують

7. Оддавайте ж усік, що треба: кому данину, данину кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.

8. Нікому ж нічим не задовжуйтесь, тільки любовью один одному: хто бо любить другого, закон сповнив.

9. Бо се: Не зроби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не свідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сьому слові міститься, от у сему: Люби ближнйого твого, як сам себе. (Лев. 19, 18).

10. Любов ближньому зла не робить: тим любов сповненнє закону.

11. Ще й се: знаючи пору, що вже час нам від сна встати: тепер бо ближче нас спасеннє, ніж як ми увірували.

12. Ніч минула, а день наближується; відложимо ж діла темряви, а одягнимось у зброю світла.

13. Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та пьянстві, не в любодіянні та роспусті, не в сварні та зависті.

14. Ні, одягніться Господом нашим Іисусом Христом, і не догоджуйте тілу в похоті.

Глава 14

Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

2. Один вірує, (що можна) йісти все, а знемогаючий зіллє (нехай) йість.

3. Хто йість, нехай тому, хто не йість, не докоряє, а хто не йість, нехай того, хто йість, не осуджує: Бог бо його прийняв.

4. Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоіть він, або падає. Устоіть же: бо здоліє Бог поставити його.

5. Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своій думці нехай буде певен.

6. Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто йість, Господеві йість бо дякує Богу; і хто не йість, Господеві не йість, та й дякує Богу.

7. Ніхто бо з нас собі не живе, і ніхто собі не вмирає.

8. Бо коли живемо, Господеві живемо; і коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господні.

9. На се бо Христос і вмер і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

10. Ти ж чого судиш брата твого; або й ти, чого докоряєш брата твого? Усі бо станемо перед судищем Христовим.

11. Писано бо: Я живу, каже Господь, що передо мною поклониться всяке коліно і всякий язик визнаватиме Бога. (Ісаіі 45, 23).

12. Тим же кожен з нас за себе одчот дасть Богу.

13. Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче же судіть, щоб не класти спотикання брату, або поблазні.

14. Знаю я і впевнивсь у Христі Іисусі, що ніщо не скверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

15. Коли ж через йіжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй йіжею твоєю того, за кого Христос умер.

16. Нехай же не ганиться ваше добре.

17. Бо царство Боже не йіжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі у Дусі Святім.

18. Хто бо в сьому служить

Христу, той любий Богові і шанований між людьми.

19. Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

20. Ради йіжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що йість на спокусу.

21. Добре не йісти мясива, ані пити вина, ні (такого), від чого брат твій спотикається або блазниться, або знемогає.

22. Ти маєш віру? май (іі) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.

23. Хто ж сумниться, чи йісти, осудиться: бо (йість) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

24. Тому ж, хто може вас отвердити по благовістю моєму і проповіданню Іисуса Христа, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаноі,

25. Тепер ж объявленоі, і через писання пророчеські, по повелінню вічного Бога, на послуханнє вірі, усім народам звіщеноі,

26. Єдиному премудрому Богові, через Іисуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.

Глава 15

Мусимо ми сильні немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

2. Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

3. Бо й Христос не собі годив, а якож писано: Зневага зневажаючих тебе упала на мене. (Псал. 68. 10).

4. Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утішеннє (з) писання мали надію.

5. Бог же терпіння за утішення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Іисусові,

6. Щоб одностайно одними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іисуса Христа.

7. Тим же приймайте один одного, якож і Христос прийняв вас у славу Божу.

8. Кажу ж, що Іисус Христос стався слугою обрізання ради истини Божоі, щоб ствердити обітовання отців,

9. Невірні ж за милость, щоб прославляли Бога, якож писано: За се визнаватиму тебе між невірними і імени твоєму співатиму. (Псал. 17, 50).

10. І знов, сказано: Звеселіться, невірні, з людьми Його. (Второз. 32, 43).

11. І знов: Хваліть Господа, всі невірні і вихваляйте його всі люде. (Псал. 116, 1).

12. І знов Ісаія каже: Буде корінь Єсеів і той, що встане, владикувати над невірними на Нього невірні вповатимуть. (Ісаіі 11, 10).

13. Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа Святого.

14. Впевнився ж і я сам про вас, браттє моє, що і самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.

15. Сміліще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній мені від Бога,

16. Щоб бути мені служителем Іисуса Христа між невірними, свято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від невірних було приятне і освящене Духом Святим.

17. Маю оце похвалу через Іисуса Христа в Божих речах.

18. Не смію бо казати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух невірних словом і ділом,

19. Силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Ієрусалиму і кругом аж до Илирика сповнив благовістє Христове.

20. Так силкувавсь я благовістити, не там, де іменовався Христос, щоб на чужій основині не будувати,

21. А якож писано: Кому не звіщено про Його, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. (Ісаіі 52, 15)

22. Тим же й був я зупинений не раз прийти до вас.

23. Тепер же, більш не маючи місця в сих краінах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих літ,

24. Як пійду в Іспанію, прийду до вас: сподіваюсь бо проходючи бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь.

25. Тепер же іду в Ієрусалим служити святим.

26. Зволили бо Македонці та Ахайці уділити дещо вбогим святим, що в Ієрусалимі.

27. Зволили бо, та й винні ім. Коли бо в духовному іх спільниками були невірні, то повинні і в тілесному послужити ім.

28. Се ж скінчивши і запечатавши ім овощ сей, пійду через вас в Іспанію.

29. Знаю ж, що прийшовши до вас, в повні благословення благовістя Христового прийду.

30. Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Іисусом Христом і любовью Духа, помагайте мені молитвами за мене до Бога,

31. Щоб збавитись мені від непокірних в Іудеі, і щоб служба моя в Ієрусалимі приятна була святим,

32. Щоб з радістью прийшов до вас волею Божою, та й покрепився з вами.

33. Бог же впокою з усіма вами. Амінь.

Глава 16

Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, діаконису церкви, що в Кенхреях,

2. Щоб прийняли іі в Господі, як личить святим, і помагали ій, в якому ділі вас потрібуватиме: бо вона була заступницею многим, і самому мені.

3. Вітайте Прискилу та Аквилу, помічників моіх у Христі Іисусі,

4. (Котрі за мою душу голову свою клали, і котрим не тільки я дякую, та і всі церкви невірних), і домашню іх церкву.

5. Вітайте Ененета, любого мого, котрий є первоплід Ахаі для Христа.

6. Вітайте Марію, що трудилась багато для нас.

7. Вітайте Андроника та Юнія, родину мою і товаришів неволі моєі; вони значні між Апостолами, і перше мене увірували во Христа.

8. Вітайте Амилія, любого мого в Господі.

9. Вітайте Урбана, помічника нашого во Христі, і Стахія, любого мені.

10. Вітайте Апелеса, вірного по Христі. Вітайте Аристовулових.

11. Вітайте Іродиона, родину мою. Вітайте з Наркисових, которі в Господі.

12. Вітайте Трифену і Трифосу, що трудяться в Господі, вітайте Персиду любу, що багато трудилась в Господі.

13. Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою.

14. Вітайте Асинкрита, Флегонта; Єрма, Патрова, Єрмія і инших з ними братів.

15. Вітайте Филолога і Юлію, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх святих з ними.

16. Вітайте один одного цілуваннєм святим. Вітають вас всі церкви Христові.

17. Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазні проти науки, котроі ви навчились, і вхиляйтесь од них.

18. Бо такі Господеві нашому Іисусу Христу не служать, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

19. Бо слухняність ваша до всіх дійшла: тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, та неприступні на лихе.

20. Бог же впокою розітре Сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Іисуса Христа з вами! Амінь.

21. Вітає вас Тимоөей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.

22. Вітаю вас і я Тертій, що написав посланнє се у Господі.

23. Вітає вас Гай, гостинник мій і всієі церкви. Вітає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.

24. Благодать Господа нашого Іисуса Христа з усіма вами! Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору