«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвяте ПисьмоБіблія (переклад УПЦ КП)

Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла

Бут. Вих. Лев. Чис. Втор.
Нав. Суд. Руф. 1 Цар. 2 Цар. 3 Цар. 4 Цар. 1 Пар. 2 Пар. 1 Езд. 2 Езд. 3 Езд. Неєм. Тов. Юдиф. Есф. 1 Мак. 2 Мак. 3 Мак.
Іов. Пс. Притч. Еккл. Пісн. Прем. Сир.
Іс. Єр. Плач. Посл. Єр. Вар. Єз. Дан.
Ос. Іоїл.Ам. Авд. Іона. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах.Мал.
Мф. Мк. Лк. Ін. Діян.
Як. 1 Пет. 2 Пет. 1 Ін. 2 Ін. 3 Ін. Іуд.
Рим. 1 Кор. 2 Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1 Сол. 2 Сол. 1 Тим. 2 Тим. Тит. Фил. Євр.
Одкр.


Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16 

Глава 1

 Павло, волею Божою покликаний апостол Iсуса Христа, i Сосфен, брат 2 церквi Божiй у Коринфi, освяченим у Христi Iсусi, покликаним святим, з усiма, хто призиває iм’я Господа нашого Iсуса Христа, у всякому мiсцi, у них i у нас: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

4 Завжди дякую Боговi моєму за вас заради благодатi Божої, да­рованої вам у Христi Iсусi, 5 бо в Hьому ви збагатилися всiм, усяким словом i всяким пiзнанням, — 6 тому що свiдчення Христове ут­вердилося у вас, — 7 так що ви не маєте нестачi нi в якому даруван­нi, чекаючи явлення Господа нашого Iсуса Христа, 8 Який i утвер­дить вас до кiнця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Iсуса Христа. 9 Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.

10 Благаю вас, браття, iм’ям Гос­­пода нашого Iсуса Христа, щоб усi ви говорили одне i не було мiж ва­ми роздiлення, а щоб ви з’єдна­нi були в одному розумiннi та в однiй думцi. 11 Бо вiд домашнiх Хлоїних стало менi вiдомо про вас, браття мої, що мiж вами є су­­перечки. 12 Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлiв; я — Апол­лосiв; я — Кифин; а я — Хрис­тів. 13 Хiба ж роздiлився Христос? Хi­ба Павло розп’явся за вас? Чи в iм’я Павлове ви хрестилися? 14 Дя­кую Боговi, що я нiкого з вас не хрестив, крiм Криспа та Гая, 15 щоб не сказав хто, що я хрестив у моє iм’я. 16 Хрестив же я i Стефанiв дiм; а чи хрестив ще кого, не знаю. 17 Бо Христос пос­лав мене не хрес­тити, а благо­вiстити, i не в премудростi слова, щоб не скасувати хреста Христового. 18 Бо слово хрес­не для загиб­лих безумство є, а для нас, що спа­саємось, — сила Божа. 19 Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдки­ну». 20 Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? 21 Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премуд­ростi Божiй, то угодно було Бого­вi безумством проповiдi спасти вiрую­чих. 22 Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; 23 а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, 24 для самих же покликаних, юдеїв i еллi­нiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть; 25 бо й безумне Боже мудрiше від людського, i немiчне Боже сильнiше від людського.

26 Погляньте, браття, хто ви‚ по­кликанi: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; 27 але Бог обрав немудре свiту, щоб посоромити мудрих, i немiчне свiту обрав Бог, щоб посоромити сильне; 28 i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — 29 щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом. 30 Вiд Hього i ви в Христi Iсусi, Який став для нас премудрiстю вiд Бога, праведнiстю i освяченням та вiдкупленням, 31 щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом».

Глава 1. [1] Діян. 18, 17. Рим. 1, 1. [2] Ін. 17, 19. Діян. 15, 9. 1 Сол. 4, 7. 2 Тим. 2, 19. [3] 1 Пет. 1, 2. [4] 2 Сол. 1, 3, [5] Кол. 1, 9. [6] 1 Кор. 2, 2. [7] 1 Кор. 12, 11. Флп 3, 20. Тит. 2, 13. [8] 1 Сол. 3, 13. [9] 1 Сол. 5, 24. [10] Рим. 15, 5. Флп 2, 2. [12] Діян. 18, 24. [13] Еф. 4, 5. [14] Діян. 18, 8. [17] 2 Пет. 1, 16. 1 Кор. 2, 13. [18] Діян. 17, 18. Рим. 1, 16. [19] Іс. 29, 14. [20] Іс. 33, 18; 44, 25. [21] Мф. 11, 25. [22] Мф. 12, 38; 16, 1. [23] Іс. 8, 14. Діян. 17, 18. Рим. 9, 32. [24] Рим. 1, 16. Кол. 2, 3. [26] Ін. 7, 48. Як. 2, 5. [27] 2 Кор. 10, 5. [29] Рим. 3, 27. Еф. 2, 9. [30] Єр. 23, 5. Ін. 17, 19. 1 Пет. 1, 18. Кол. 2, 3. [31] Єр. 9, 24. 2 Кор. 10, 17.



Глава 2

 I коли я приходив до вас, браття, приходив провiщати вам свiдчення Боже не пишномов­ним словом або мудрiстю, 2 бо я розсудив не знати між вами нiчо­го, крiм Iсуса Христа‚ i то розп’ятого, 3 i був я у вас у немочi‚ i в стра­ху, i у великому трепетi. 4 I слово моє, i проповiдь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленнi духу i сили, 5 щоб вiра ваша утверджувалася не на муд­ростi людськiй, а на силi Божiй.

6 Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих; 7 а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої, 8 якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави. 9 Але, як написано: «Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». 10 Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi. 11 Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого. 12 Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога, 13 що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духов­не з духовним. 14 Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно. 15 Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити. 16 Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? А ми маємо розум Христів.

Глава 2. [1] 1 Кор. 1, 17. [2] 1 Кор. 1, 23; 15, 3. Флп 3, 8. [3] Діян. 18, 1. [4] 2 Пет. 1, 16. [5] 2 Кор. 6, 7. [6] Як. 3, 15. [7] Рим. 14, 24. Еф. 3, 9. [8] Мф. 11, 25. Діян. 13, 27. 2 Кор. 3, 14. [9] Іс. 64, 4. [10] Мф. 13, 11. Мк. 4, 11. Ін. 14, 26. [11] Рим. 11, 33. [12] Рим. 8, 15. [13] 1 Кор. 1, 17. [14] Рим. 8, 5. [15] Притч. 28, 5. [16] Прем. 9, 13. Іс. 40, 13. Рим. 11, 34.



Глава 3

 I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. 2 Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, 3 бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? I чи не за людським звичаєм живете? 4 Бо коли хтось говорить: «Я — Пав­лiв», а інший: «Я — Аполлосiв», то хiба не плотськi ви? 5 Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тiльки служителi, через яких ви увiрували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. 6 Я насадив, Апол­лос поливав, а зростив Бог; 7 а то­му i хто насаджує‚ i хто поливає є нiщо, а все Бог, Який вирощує. 8 Хто ж насаджує i поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. 9 Бо ми спiв­працівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.

10 Я, за даною менi вiд Бога бла­годаттю, як мудрий архiтектор, поклав основу, а iнший будує на нiй; але нехай кожний пильнує, як вiн будує. 11 Бо нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос. 12 Чи будує хто на цiй основi iз золота, срiбла, дорогоцiнних каменiв, дерева, сiна, соломи, — 13 дiло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогнi вiдкривається, i вогонь випробовує дiло кожного‚ яке воно є. 14 У кого дiло, яке вiн будував, устоїть, той одержить на­городу. 15 А в кого дiло згорить, той зазнає втрати; а втiм, сам спасеться, але так, нiби через вогонь.

16 Хiба ж не знаєте, що ви — храм Божий i Дух Божий живе у вас? 17 Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.

18 Hiхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути муд­рим у свiтi цьому, той будь безум­ним, щоб бути мудрим. 19 Бо муд­рiсть свiту цього є безумство перед Богом, як написано: «Вiн ловить мудрих у хитрощах їхнiх». 20 I ще: «Господь знає мiркування мудрецiв, що вони марнi». 21 Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: 22 чи Павло, чи Апол­лос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; 23 ви ж — Христовi, а Христос — Божий.

Глава 3. [1] Еф. 4, 14. [2] 1 Пет. 2, 2. [4] 1 Кор. 1, 12. [5] Рим. 12, 6. [6] Мк. 16, 20. Діян. 19, 1. [9] Іс. 5, 1; 61, 3. [11] Іс. 28, 16. Еф. 2, 22. [13] Іс. 48, 10. 1 Пет. 1, 7. [16] Ін. 14, 23. Рим. 8, 9. 1 Кор. 6, 19. 2 Кор. 6, 16. Гал. 4, 6. Євр. 3, 6. [18] Іс. 5, 21. [19] Іов. 5, 13. [20] Пс. 93, 11.




Глава 4

 Отже, кожен повинен розу­мiти нас як служителiв Христових i будiвничих таїн Божих. 2 Вiд будiвничих же вимагається, щоб кожний був вiрним. 3 Для ме­не не важливо, як судите про мене ви або як судять iншi люди; я i сам не суджу про себе. 4 Бо хоч я i нiчого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж менi Господь. 5 Тому не судiть нiчого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освiтить таємне у темрявi i виявить сердечнi намi­ри; i тодi кожному буде похвала вiд Бога.

6 Це, браття, я прикликав до себе i Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися вiд нас не мудрува­ти бiльше того, що написано, та не величалися один перед одним. 7 Бо хто тебе вiдрiзняє? Що ти ма­єш, чого б не одержав? А як­що одер­жав, чого хвалишся, нiби не одержав? 8 Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царю­­вати без нас; коли б то ви справдi царювали, щоб i нам з вами царю­вати! 9 Бо я думаю, що нам, пос­ланцям останнiм, Бог судив бути нiби засудженими на смерть, бо ми були видовищем свiтовi, ангелам i людям. 10 Ми безумнi Хрис­та ради, а ви мудрi у Христi; ми немiчнi, а ви мiцнi; ви у славi, а ми в безчестi. 11 Hа­вiть донинi тер­пимо голод‚ i спрагу, i наготу, i страждаємо, i поневiряємось, 12 i трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; го­нять нас, ми терпимо; 13 ганьблять нас, ми благаємо: ми як смiт­тя для свiту, як порох, що усi топчуть донинi.

14 Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дiтей моїх улюблених, 15 бо хоч у вас тисячi наставникiв у Христi, та не багато отцiв; я родив вас у Христi Iсусi благовiстям. 16 Тому благаю вас: ставайте по­дiбнi менi, як я Христу. 17 Для цьо­го я послав до вас Тимофiя, мого улюбленого i вiрного в Господi сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христi Iсусi, як я навчаю скрiзь i в усякiй церквi. 18 Бо через те, що я не йду до вас, деякi у вас загордилися; 19 але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господевi, i пiзнаю не слова тих, що за­гордилися, а силу, 20 бо Царство Боже не в словi, а в силi. 21 Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю i духом лагiд­ности?

Глава 4. [1] 2 Кор. 6, 4. [2] Мф. 24, 45. Лк. 12, 42. [4] Вих. 34, 7. Іов. 9, 2. Діян. 23, 1. [5] Мф. 7, 1; 25, 21. Рим. 2, 1. [6] Притч. 3, 7. Рим. 12, 3. [7] Ін. 3, 27. [9] Пс. 43, 23. Рим. 8, 36. 2 Кор. 4, 11. [12] Мф. 5, 44. Лк. 23, 34. Діян. 7, 60; 20, 34. 1 Сол. 2, 9. 2 Сол. 3, 8. [15] Гал. 4, 19. Флм 1, 10. [19] Діян. 18, 21. Як. 4, 15. [20] 1 Кор. 2, 4. [21] 2 Кор. 13, 10.




Глава 5

 Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодiяння‚ i то таке блудодiяння, якого немає навiть i у язичникiв, що хтось за жiнку має жiнку батька свого. 2 А ви загордилися, замiсть того, щоб плакати, i того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. 3 Та я, будучи вiдсутнiй тiлом, але присутнiй духом, уже вирiшив, нiби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке дiло, 4 у зi­б­раннi вашому, в iм’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з мо­їм духом, силою Господа нашого Iсу­са Христа, 5 вiддати сатанi на виснаження плотi, щоб дух спасся в день Господа нашого Iсуса Хрис­та. 6 Hiчим вам хвалитися. Хiба не знаєте, що мала закваска заквашує все тiсто? 7 Отже, очистiть стару закваску, щоб бути вам новим тiстом‚ бо ви — безкваснi, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. 8 Тому святкуймо не зi старою закваскою, не iз закваскою злоби та лукавства, а з опрiсноками чистоти й iстини.

9 Я писав вам у посланнi — не знатися з блудниками; 10 проте не взагалi з блудниками свiту цього — або лихварями, або хижаками, або iдолослужителями, бо iнакше ви мусили б вийти iз свiту цього. 11 Hинi ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або iдолослужите­лем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навiть i не їсти разом. 12 Бо що менi суди­ти i зовнiшнiх? Хiба не внутрiшнiх ви судите? 13 А зовнiшнiх судить Бог. Отже, вилучiть розпутного вiд вас самих.

Глава 5. [1] Лев. 18, 8. [3] Кол. 2, 5. [5] Пс. 108, 6. 1 Тим. 1, 20. [6] 1 Кор. 15, 33. Гал. 5, 9. 2 Тим. 2, 17. [7] Іс. 53, 7. [11] Мф. 18, 17. Рим. 16, 17. 2 Сол. 3, 14.



Глава 6

 Як смiє хто з вас, маючи справу з iншим, судитися у неправедних, а не у святих? 2 Хiба не знаєте, що святi судитимуть свiт? Якщо ж свiт буде судимий вами, то невже недостойнi ви судити незначнi справи? 3 Хiба не знаєте, що ми будемо судити анге­лiв, чи не тим бiльше справи житейськi? 4 А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, якi в церквi нiчого не значать. 5 Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жод­ного розумного, який мiг би розсу­дити справи мiж братами своїми? 6 Але брат iз братом судиться, та ще й перед невiрними. 7 I те вже зовсiм сором для вас, що ви судитеся мiж собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестат­ки? 8 Але ви самi кривдите i вiд­нiмаєте, та ще й у братiв. 9 Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, 10 нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки — Царства Божого не успадкують. 11 I такими були деякi з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися iменем Господа нашого Iсуса Христа i Духом Бога нашого.

12 Усе менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною. 13 Їжа для черева, i черево для їжi; але Бог знищить i те i друге. Тiло ж не для блуду, а для Господа, i Господь для тiла. 14 Бог воскресив Господа, воскресить i нас силою Своєю. 15 Хiба не знаєте‚ що тiла вашi є члени Христовi? Отож, узяв­ши члени Христовi, чи зроблю їх членами блудницi? Зовсiм нi! 16 Хiба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тiлом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». 17 А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. 18 Уникайте блудодiяння: всякий грiх, що його чи­нить людина, є поза тiлом, а блуд­ник проти власного тiла грiшить. 19 Хiба не знаєте, що тiла вашi є храм Святого Духа, Який живе у вас i Якого ви маєте вiд Бога, i ви не свої? 20 Бо ви купленi дорогою цiною. Отже, прославляйте Бога в тiлах ваших i в душах ваших, якi є Божi.

Глава 6. [2] Прем. 3, 8. Мф. 19, 28. Одкр. 20, 4. [7] Мф. 5, 40. Лк. 6, 29. Рим. 12, 19. 1 Сол. 5, 15. [9] Гал. 5, 21. Еф. 5, 5. [11] Еф. 2, 2. Тит. 3, 3. [12] Сир. 37, 31.1 Кор. 10, 23. [13] Мф. 22, 30. Рим. 6, 13, 19. [14] 2 Кор. 4, 14. 1 Сол. 4, 14. [15] Єф. 5, 30. [16] Бут. 2, 24. Мф. 19, 5. Мк. 10, 7. Еф. 5, 31. [19] 1 Пет. 2, 5. 1 Кор. 3, 16. 2 Кор. 6, 16. [20] Діян. 20, 28. 1 Пет. 1, 19. Гал. 3, 13.



Глава 7

 А про що ви писали менi, то добре чоловiковi не торкатися жiнки. 2 Але ж, щоб уникнути блудодiяння, кожний нехай має свою жiнку, i кожна жiнка нехай має свого чоловiка. 3 Hехай чоло­вiк вiддає своїй жiнцi належну лю­бов; так само i жiнка своєму чоловiковi. 4 Жiнка не володiє своїм тiлом, а чоловiк; також i чоло­вiк не володiє своїм тiлом, а жiн­ка. 5 Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi, i знову будьте разом, щоб не споку­шав вас сатана нестриманістю вашою. 6 А втiм, це кажу вам як дозвiл, а не як повелiння. 7 Бо ба­жаю, щоб усi люди були як i я; але кожен має вiд Бога своє дарування, один таке, iнший — iнше.

8 Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. 9 Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, нiж розпалюватися. 10 А одруженим заповiдаю не я, а Господь: жiнцi з чоловiком не розлучатися, — 11 якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловiком своїм, — i чоловiковi не залишати своєї жiнки. 12 Iншим же кажу я, а не Гос­подь: коли який брат має жiн­ку невiруючу, i вона згодна жити з ним, то вiн не повинен залишати її; 13 i жiнка, яка має чоловiка невiруючого, i вiн згодний жити з нею, не повинна залишати його. 14 Бо невiруючий чоловiк освячується жiнкою вiруючою, невiрую­ча жiнка освячується вiруючим чоловiком. Iнакше дiти вашi були б нечистими, а тепер святi. 15 Як­що ж невiруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. 16 Звiдки ти знаєш, жiнко, чи не спасеш чоловiка? Або ти, чоловiче, звiдки знаєш, чи не спасеш жiнки? 17 Тiльки кожен роби так, як визначив йому Бог; i кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всiх церквах. 18 Чи по­кликаний хто обрiзаним, не хова­й­ся; чи покликаний хто необрi­заним, не обрiзуйся. 19 Обрiзання нiщо, i необрiзання нiщо, а все в дотриманнi заповiдей Божих. 20 Кож­ний залишайся в тому зван­нi, в якому був покликаний. 21 Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо i можеш стати вiльним, то скористайся кращим. 22 Бо раб, покликаний у Господi, є вiльний у Господi; так само i покликаний вiльним є рабом Хрис­товим. 23 Ви купленi дорогою цi­ною: не ставайте ж рабами людей. 24 У якому станi хто був покликаний, браття, у тому кожен i залишайся перед Богом.

25 Щодо дiвоцтва я не маю пове­лiння Господнього; а даю пораду як той, хто одержав вiд Господа милiсть бути вiрним Йому; 26 отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людинi залишатися так. 27 Чи з’єднався ти з жiнкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жiнки? Hе шукай жiнки. 28 А втiм, якщо i оже­нишся, не згрiшиш; i якщо дiвчина вийде замiж, не згрiшить. Але такi матимуть муку тілесну; а менi вас шкода.

29 Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, тi, що мають жi­нок, нехай будуть так, нiби не ма­ють їх; 30 хто плаче, наче не плаче; хто радiє, наче не радiє; i хто купує, наче не набуває; 31 i хто користується свiтом цим, наче не користується; бо минає образ свiту цього. 32 А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; 33 а одружений турбується про мирське, як догодити жiнцi. Рiзниця є мiж заміжньою i дiви­цею: 34 незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господевi, щоб бути святою i тiлом i духом; а замiжня пiклується про мирське, як догодити чоловiковi. 35 Ка­жу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господевi. 36 Ко­ли ж хто вважає непристойним для своєї дiвчини, щоб вона, досягнувши зрiлого вiку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрiшить; нехай такi виходять замiж. 37 А хто непохитно твердий у серцi своїм i не має необхідности, а має владу над своєю волею i розсудив у серцi своїм збе­регти дiвчину свою, той добре робить. 38 Тому той, хто видає замiж свою дiвчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. 39 Жiнка зв’язана законом, доки живий її чоловiк; якщо ж помер її чоловiк, вона вiльна вийти замiж за кого хоче, тiльки в Господi. 40 Але вона блаженнiша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що i я маю Духа Божого.

Глава 7. [3] 1 Пет. 3, 7. [5] Іоїл. 2, 16. [7] Мф. 19, 12. [9] 1 Тим. 5, 14. [10] Втор. 24, 1. Мф. 5, 32; 19, 6. Мк. 10, 11. Лк. 16, 18. [15] Рим. 12, 18. 1 Кор. 14, 33. [17] Діян. 15, 28. Еф. 4, 1. [18] 1 Мак. 1, 15. [19] Гал. 5, 6. [20] 1 Сол. 2, 12. [22] Ін. 8, 36. Рим. 6, 22. [23] 1 Кор. 6, 20. [25] 2 Кор. 2, 17. [29] Іов. 9, 25; 14, 1. Пс. 102, 15. [31] Іс. 40, 6. Як. 1, 10; 4, 14. 1 Пет. 1, 24. 1 Ін. 2, 17. [39] Рим. 7, 2.



Глава 8

 Про iдоложертовнi страви ми знаємо, бо ми всi маємо знан­ня; але знання надимає, а любов будує. 2 Хто гадає, що вiн знає що-небудь, той нiчого ще не знає так, як треба знати. 3 Але хто любить Бога, тому дано знання вiд Hього. 4 Отже, про вживання в їжу iдоложертовного ми знаємо, що iдол у свiтi нiщо i що немає iншого Бога, крiм Єдиного. 5 Бо хоч i є так званi боги, чи на небi, чи на землi, — так як є багато богiв i господарiв багато, — 6 але в нас один Бог Отець, вiд Якого все, i ми для Hього, i один Господь Iсус Христос, через Якого все, i ми через Hього. 7 Та не в усiх таке знання: деякi й донинi з совiстю, що визнає iдолiв, їдять iдоложер­товне, як жертви iдольськi, i со­вiсть їхня, будучи немiчною, оск­верняється. 8 Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нiчого не здобуваємо; чи не їмо, нiчого не втрачаємо. 9 Однак бережiться, щоб ця свобода ваша не стала спо­кусою для немiчних. 10 Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищi, то совiсть його, як немiч­ного, чи не наверне i його їсти iдоложертовне? 11 I вiд твого знання загине немiчний брат, за якого помер Христос. 12 А грiшачи таким чином проти братiв i вражаючи немiчну совiсть їхню, ви грiшите проти Христа. 13 Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повiк, щоб не спокусити брата мого.

Глава 8. [1] 1 Кор. 13, 4. [2] 1 Кор. 13, 12. [3] 2 Тим. 2, 19. [4] Втор. 4, 39. 1 Тим. 2, 5. [5] Втор. 10, 17. [6] Мал. 2, 10. Ін. 13, 13. [7] Рим. 14, 23. [8] Рим. 14, 17. [9] Рим. 14, 13. [11] Рим. 14, 15. [12] Рим. 14, 1. [13] Рим. 14, 21.



Глава 9

 Чи не апостол я? Чи не вiль­ний я? Чи не бачив я Iсуса Христа, Господа нашого? Хiба не моє дiло ви у Господi? 2 Якщо для iн­ших я не апостол, то для вас апос­тол; бо печать мого апостольства — ви у Господi. 3 Ось мiй захист проти тих, що осуджують ме­не. 4 Хiба ми не маємо влади їсти i пити? 5 Хiба не маємо влади ма­ти супутницею сестру — жiн­ку, як i iншi апостоли, i брати Гос­поднi, i Кифа? 6 Або один я та Вар­нава не маємо влади не трудитися? 7 Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманнi? Хто, насадивши виноград, не їсть плодiв його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока вiд стада? 8 Чи тiль­ки за людським мiркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить i закон? 9 Бо в Мойсеєвiм законi написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волiв турбується Бог? 10 Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надiєю, i хто молотить, повинен молотити з надiєю одержати те, чого чекає. 11 Якщо ми посiяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тiлесне? 12 Якщо iншi мають у вас владу, то чи не бiльше ми? Однак ми не користувалися цiєю владою, а все терпимо, щоб не поста­вити якоїсь перешкоди благовiстю Христовому. 13 Хiба не знаєте, що священнослужителi живляться вiд святилища? Що тi, якi служать жертовнику, мають частку вiд жертовника? 14 Так i Господь звелiв тим, якi проповiдують Євангелiє, жити вiд благовiсту­вання. 15 Але я не користувався нiчим таким. I написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, нiж щоб хто знищив похвалу мою. 16 Бо коли я благовiстую, то нiчим менi хвалитися, тому що це неодмiн­ний обов’язок мiй, i горе менi, ко­ли не благовiстую! 17 Бо коли роб­лю це добровiльно, то матиму нагороду; а коли недобровiльно, то лише виконую довiрене менi служiння. 18 За що ж менi нагорода? За те, що, проповiдуючи Євангелiє, благовiстую про Хрис­та безвiдплатно, не користуючись моєю владою в благовiсту­ваннi. 19 Бо, будучи вiльним вiд усiх, я всiм пiдкорив себе, щоб бiльше придбати: 20 для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для пiдзаконних був як пiд­закон­ний, щоб придбати пiдза­конних; 21 для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має зако­ну перед Богом, але пiд­законним Христу], щоб придбати тих, якi не мають закону; 22 для немiчних був як немiчний, щоб придбати немiч­них. Для всiх я став усiм, щоб спасти хоч деяких. 23 Це ж роблю задля Євангелiя, щоб бути спiв­учасником його. 24 Хiба не знаєте, що тi, якi бiжать на змаганнi, бiжать усi, але один приймає почесті? Так бiжiть, щоб досягти. 25 Усі подвиж­ники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. 26 I тому я бiжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тiльки бити повiтря; 27 але приборкую i поневолюю тiло моє, щоб, проповiдуючи iн­шим, самому не зостатися недос­тойним.

Глава 9. [1] Діян. 9, 3; 22, 18. 1 Кор. 4, 15; 15, 8. [2] 2 Кор. 3, 2. [4] Лк. 10, 7. 2 Сол. 3, 9. [9] Втор. 25, 4. 1 Тим. 5, 18. [11] Рим. 15, 27. [12] Діян. 20, 33. 2 Кор. 11, 8. 1 Сол. 2, 9. [13] Втор. 18, 8. [14] Мф. 10, 10. [16] Діян. 9, 6; 13, 2. [19] 1 Кор. 10, 33. [21] 1 Кор. 7, 18. [22] Рим. 15, 1. [24] Флп 3, 12. 2 Тим. 4, 7. [25] 2 Тим. 2, 4. Одкр. 2, 10. [27] Рим. 6, 18.



Глава 10

 Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отцi нашi всi були пiд хмарою i всi пройшли крiзь море; 2 i всi хрестилися у Мойсея в хмарi i в морi; 3 i всi споживали ту саму духовну їжу; 4 i всi пили те саме духовне питво, бо пили вiд духовного грядущого каменя; камiнь же був Хрис­тос. 5 Та не до багатьох iз них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелi. 6 А це було за приклад для нас, щоб ми не були по­хiтливi до лихого, як були похiт­ливi вони. 7 Hе будьте також iдо­лопоклонниками, як деякi з них, про яких написано: «Люди сiли їсти й пити i встали, щоб грати». 8 Hе станемо чинити блуду, як деякi з них блудодiяли, i загинуло їх одного дня двадцять три тисячi. 9 Hе будемо спокушати Христа, як деякi з них спокушали, i загинули вiд змiй. 10 Hе нарi­кайте, як деякi з них нарiкали, i загинули вiд всегубителя. 11 Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останнiх вiкiв. 12 Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. 13 Вас спiткала спокуса ніяка iнша, тiль­ки людська; i вiрний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушенi бiльше, нiж можете, але разом із спокусою дасть i полегшення, щоб ви могли перенести.

14 Отже, улюбленi мої, уникайте iдолослужiння. 15 Я кажу вам як розсудливим: самi розсудiть те, про що говорю. 16 Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хлiб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тiла Хрис­тового? 17 Один хлiб, i нас багато — одне тiло; бо всi причащаємось вiд одного хлiба. 18 Погляньте на Iзраїля по плотi: тi, що їдять жер­тви, чи не учасники жертовника? 19 Що ж я кажу? Чи те, що iдол є щось, або жертва iдольська що-небудь значить? 20 Hi, але що язич­ники, приносячи жертви, приносять бiсам, а не Боговi. А я не хо­чу, щоб ви єдналися з бiсами. 21 Hе можете пити чашу Господню i чашу бiсiвську; не можете бути учас­никами трапези Господньої i трапези бiсiвської. 22 Чи посмiємо ми гнiвити Господа? Хiба ми силь­нiшi за Hього?

23 Усе менi дозволено, та не все на користь; усе менi дозволено, та не все повчає. 24 Hехай нiхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. 25 Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совiсти; 26 бо «Господня земля i те, що наповнює її». 27 Як­що хтось iз невiрних запросить вас i ви захочете пiти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совiсти. 28 Але якщо хтось вам скаже: це iдоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ i заради совiсти. Бо Господня земля i те, що наповнює її. 29 А совiсть маю на увазi не свою, а iншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совiстю? 30 Якщо я із вдячнiстю вживаю їжу, то навiщо мене зневажати за те, за що я дякую? 31 От­же, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу. 32 Hе давайте спокуси нi юдеям, нi еллiнам, нi Церквi Божiй, 33 тому що i я догоджаю всiм у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися.

Глава 10. [1] Вих. 13, 21; 14, 22. Чис. 9, 18. [3] Вих. 16, 14. Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. [4] Вих. 17, 6. [5] Чис. 14, 23; 26, 65. [6] Чис. 11, 4. [7] Вих. 32, 6. Пс. 105, 19. [8] Чис. 25, 1, 9. [9] Чис. 21, 6. Пс. 105, 14. [10] Чис. 14, 37. [11] Рим. 15, 4. [12] Рим. 11, 20. [13] 2 Пет. 2, 9. Євр. 12, 4. [15] 1 Кор. 1, 5. [16] Мф. 26, 26. Діян. 2, 42, 46. [17] Ін. 6, 33. [18] Лев. 7, 15. [19] 1 Кор. 8, 4. [20] Втор. 32, 17. [21] 2 Кор. 6, 15. [23] 1 Кор. 6, 12. [24] Рим. 15, 2. [26] Пс. 23, 1. Втор. 10, 14. [28] Пс. 23, 1. [30] Рим. 14, 6.



Глава 11

 Будьте моїми послідовниками, як i я Христа. 2 Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте i дотримуєте передання так, як я передав вам. 3 Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловiковi голова Христос; голова жiнцi — чоловiк, а голова Христу — Бог. 4 Кожний чоловiк, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. 5 I кожна жiнка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. 6 Бо коли жiнка не покривається, то нехай i стрижеться; а коли жiн­цi сором бути остриженiй чи пого­ленiй, нехай покривається. 7 От­же, чоловiк не повинен покривати голову, бо вiн є образ i слава Божа; а жiнка є слава чоловiка. 8 Бо не чоловiк вiд жiнки, а жiнка вiд чоловiка; 9 i не чоловiк був створений для жiнки, а жiнка для чоловiка. 10 Тому жiнка i повинна мати на головi своїй знак влади над нею, заради ангелiв. 11 А втiм, нi чоловiк без жiнки, нi жiнка без чоловiка, в Господi. 12 Бо як жiнка вiд чоловiка, так i чоловiк через жiнку; все ж — вiд Бога. 13 Розсу­дiть самi: чи личить жiнцi моли­тися Боговi з непокритою головою? 14 Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловiк запускає во­лосся, то це для нього безчестя, 15 але коли жiнка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замiсть покривала. 16 Коли б хтось захотiв сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церк­ви Божi.

17 Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гiрше. 18 Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, мiж вами бувають роздiлення, чому почасти i вiрю. 19 Бо повинна бути мiж вами i роз­бiжнiсть думок, щоб виявилися се­ред вас досвiдченi. 20 Далi, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечерi Господньої; 21 бо кожний спiшить ранiше вiд iнших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а iнший упивається. 22 Хiба у вас нема домiв для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу i принижуєте бiдних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. 23 Бо я вiд Господа прийняв те, що i вам передав, що Господь Iсус у ту нiч, коли був зраджений, узяв хлiб 24 i, вiддавши хвалу, переломив i сказав: приймiть, споживайте, це Тiло Моє, яке за вас ламається; це творiть на спомин про Мене. 25 Також i чашу пiсля вече­рi взяв, промовивши: ця чаша є новий завiт у Моїй Кровi, це тво­рiть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. 26 Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте, доки Вiн прийде. 27 Тому-то, хто їстиме хлiб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тiла i Крови Господньої. 28 Hехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. 29 Бо хто їсть i п’є недос­тойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Гос­под­нє. 30 Через це багато з вас не­мiч­них i недужих i чимало вмирає. 31 Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi. 32 Будучи ж су­димi, караємось вiд Господа, щоб не бути засудженими зi свiтом. 33 Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. 34 А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збирали­ся не на осудження. Iнше ж влаш­тую, коли прийду.

Глава 11. [1] 1 Кор. 4, 16. Флп 3, 17. [2] 1 Кор. 15, 1. [3] Бут. З, 16. Ін. 14, 28. Еф. 5, 23. [7] Бут. 1, 26. Кол. 3, 10. [8] Бут. 2, 21. [31] Кол. 3, 17. [33] Рим. 15, 2. [18] 1 Кор. 3, 3. [19] Лк. 17, 1. [23] Мф. 26, 26. Мк. 14, 22. Лк. 22, 19. 1 Кор. 10, 16. [27] Євр. 10, 29. [28] 2 Кор. 13, 5. [31] Пс. 31, 5.



Глава 12

 Hе хочу, браття, щоб ви не знали i про дари духовнi. 2 Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до iдолiв безмовних, нi­би вас вели. 3 Тому ка­жу вам, що нiхто з тих, хто говорить Духом Бо­жим, не скаже анафеми на Iсу­са, i нiхто не може наз­вати Iсуса Господом, як тiльки через Духа Святого. 4 Дари рiзнi, а Дух один i той же; 5 i служiння рiзнi, а Господь один i той же; 6 i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх. 7 Але кож­ному дається виявлення Духа на користь. 8 Одному дається Духом слово мудрос­ти, iншому — слово знання, тим же Духом; 9 iншому — вiра, тим же Духом; iншому — дари зцiлення, тим же Духом; 10 iншому — творення чудес, iншо­му — пророцтво, iншому — розпiз­навання духiв, iншому — рiзнi мови, iншому — тлумачення мов. 11 Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно. 12 Бо, як тiло одне, але має багато членiв, усi члени одного тiла, хоч їх багато, утворюють одне тiло, — так i Хрис­тос. 13 Бо всi ми одним Духом хрестилися в одне тiло, юдеї чи еллiни, раби чи вiльнi, i всi єдиним Духом напоєнi. 14 Бо тiло не з одного члена, а з багатьох. 15 Як­що нога скаже: «Я не належу до тiла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тiла? 16 I якщо вухо скаже: «Я не належу до тiла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тiла? 17 Якщо все тiло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? 18 Та Бог розмiстив члени, кожний з них‚ у тiлi‚ як було Йому завгодно. 19 А коли б усi були один член, то де було б тiло? 20 Тепер же чле­нiв багато, а тiло одне. 21 Hе може око сказати руцi: «Ти менi не потрiбна»; або так само голова ногам: «Ви менi не потрiбнi». 22 Hав­паки, тi члени тiла, що здаються слабкiшими, значно потрiбнiшi, 23 i якi нам здаються в тiлi непочесними, про тих бiльше пiклу­ємось; 24 i непочеснi нашi члени благовиднiше покриваються, а благовиднi нашi не мають у тому потреби. Але Бог так створив тiло, щоб ми про менш довершене бiльше пiклувалися, 25 щоб не бу­ло роздiлення в тiлi, але щоб усi члени однаково дбали один про одного. 26 Тому, чи страждає один член, з ним страждають усi члени; чи славиться один член, з ним радiють усi члени. 27 I ви — тiло Хрис­тове, а нарiзно — члени. 28 I одних Бог настановив у Церк­вi, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далi, iншим дав сили чудотворення, також дари зцiлення, за­ступництва, управлiння i рiзнi мови.

29 Чи всi апостоли? Чи всi пророки? Чи всi вчителi? Чи всi чудо­творцi? 30 Чи всi мають дари зцi­лення? Чи всi говорять рiзними мовами? Чи всi тлумачi? 31 Дбайте про дари бiльшi, i я покажу вам шлях iще кращий.

Глава 12. [2] Еф. 2, 12. [3] Мф. 16, 17. Мк. 9, 39. Флп 2, 11. [4] Еф. 4, 11. [7] Мф. 25, 15. [9] Мк. 16, 17- 18. [10] Діян. 2, 4. [12] Рим. 12, 4. [13] Мк. 1, 8. Гал. 3, 28. [27] Еф. 5, 23. [28] Рим. 12, 6. Еф. 4, 11.



Глава 13

Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить. 2 Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я нiщо. 3 I якщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи. 4 Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, 5 не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, 6 не радiє з неправди, а радіє iсти­нi; 7 усе покриває, всьому йме вi­ру, всього сподiвається, все терпить. 8 Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. 9 Бо ми частинно знаємо i частинно про­­рокуємо; 10 коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться. 11 Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiр­кував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче. 12 Тепер ми бачимо нiби у тьмя­ному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiз­наю, подiбно як i я пiзнаний. 13 Ни­ні ж перебувають цi три: вiра, на­дiя, любов; але бiльша з них любов.

Глава 13. [2] Мф. 7, 22. [3] Мф. 6, 1. [4] Притч. 10, 12. 1 Пет. 4, 8. Флп 2, 3. [5] Рим. 15, 1. [7] Гал. 6, 2. [9] 2 Кор. 5, 7. 16. [20] Мф. 18, 4. Мк. 10, 14. Рим. 16, 19. [21] Іс. 28, 11–12. [12] Флп 3, 12. 2 Тим. 2, 19.



Глава 14

 Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати. 2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом; 3 а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення. 4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. 5 Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася. 6 Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мо­вами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? 7 I бездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних то­нiв, то як зрозумiти те, що грають на сопiлцi чи на гуслях? 8 I ко­ли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? 9 Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер. 10 Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення. 11 Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене. 12 Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. 13 А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. 14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним. 15 Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом. 16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амiнь» на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш? 17 Ти добре дякуєш, та iнший не повчається. 18 Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами; 19 але в церквi хочу краще п’ять слiв ска­зати розумом моїм, щоб i iн­ших наставити, нiж тисячi слiв не­знайомою мовою.

20 Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi. 21 У за­конi написано: «Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, — говорить Господь». 22 Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих. 23 Коли вся церква зi­йдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увi­йдуть до вас недосвiдченi або невi­руючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь? 24 Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують. 25 I та­ким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: «Во­iстину з вами Бог».

26 Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. 27 Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить. 28 Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi. 29 I пророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують. 30 Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. 31 Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втi­шалися. 32 I духи пророчi покiрнi пророкам, 33 тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих. 34 Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить. 35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi. 36 Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?

37 Якщо хто вважає себе проро­ком чи духовним, нехай той розу­мiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi. 38 А хто не розумiє, нехай не розумiє. 39 Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мо­вами; 40 тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.

Глава 14. [1] Чис. 11, 29. [15] Кол. 3, [25] Іс. 45, 14. [26] 1 Кор. 12, 8. [33] 1 Кор. 12, 25. 1 Сол. 5, 23. [34] Бут. 3, 16. Кол. 3, 18. 1 Тим. 2, 11.



Глава 15

 Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благо­вiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися, 2 яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували. 3 Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Хри­стос помер за грiхи нашi, за Писанням, 4 і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, 5 i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; 6 потiм явив­ся бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; 7 по­тiм явився Якову, також усiм апос­толам; 8 а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. 9 Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10 Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потру­дився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. 11 Проте чи я, чи вони, ми так про­повiдуємо, i ви так увiрували.

12 Коли ж про Христа пропо­вiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? 13 Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес. 14 А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша. 15 Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають; 16 бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес. 17 А якщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших. 18 Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули, 19 i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей. 20 Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. 21 Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. 22 Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, 23 кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. 24 А потому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу, 25 бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої. 26 Ос­таннiй же ворог знищиться — смерть, 27 бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все. 28 Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. 29 Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих? 30 Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки? 31 Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому. 32 Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! 33 Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї. 34 Протве­резiться, як належить, i не грi­шiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.

35 Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? I в якому тiлi прийдуть? 36 Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре. 37 I коли ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше; 38 але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло. 39 Hе вся­ка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. 40 Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. 41 Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. 42 Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; 43 сiєть­ся у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi; 44 сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне. 45 Так i написано: пер­ший чоловiк Адам став душею живою, а остан­нiй Адам є дух живо­творчий. 46 Але не духовне перше, а душевне, по­тiм духовне. 47 Перший чоловiк — iз землi, земний; другий чоловiк — Господь з неба. 48 Який земний, та­кi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. 49 I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.

50 Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. 51 Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; 52 раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. 53 Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягну­тись у безсмертя. 54 Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: «Погли­нута смерть перемогою». 55 Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56 Жало ж смерти — грiх; а сила грiха — закон. 57 Дяка Бого­вi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа. 58 От­же, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

Глава 15. [1] Гал. 1, 11. [2] Рим 1, 16. [3] Пс. 21, 7. Іс. 53, 5. Дан. 9, 24. Зах. 13, 7. [4] Пс. 15, 10. Іс. 53, 11. Ос. 6, 2-3. Іона 2, 1. [5] Мф. 28, 17. Мк. 16, 14. Лк. 24, 34. [8] Діян. 9, 3. [9] Діян. 8, 3. Еф. 3, 8. 1 Тим. 1, 13. [10] Мф. 10, 20. Мк. 16, 20. Еф. 3, 7. [12] Діян. 17, 18. 2 Тим. 2, 18. [13] Ін. 11, 25. Рим. 8, 11. [17] Діян. 13, 38. Рим. 4, 25. [20] Діян. 26, 23. Кол. 1, 18. Одкр. 1, 5. [21] Бут. 2, 17; 3, 19. Ін. 6, 39. [23] 1 Сол. 4, 15-16. [24] Дан. 7, 14. Мф. 28, 18. 1 Тим. 6, 15. [25] Пс. 109, 1. Діян. 2, 34. Євр. 1, 13. [26] Одкр. 20, 14. [27] Пс. 8, 7. Євр. 2, 8. [28] 1 Кор. 11, 3. [30] 2 Кор. 11, 26. [31] Рим. 8, 36. [32] Прем. 2, 6. Іс. 22, 13. Лк. 12, 19. [34] Рим. 13, 11. [36] Ін. 12, 24. [42] Дан. 12, 3. [44] Мф. 22, 30. [45] Рим. 5, 18.Бут. 2, 7. [47] Бут. 2, 7. Ін. 3, 31. [48] Ін. 3, 6. [49] Бут. 5, 3. Рим. 8, 29. [50] Ін. 1, 13; 3, 3. [51] 1 Сол. 4, 17. [52] Мф. 24, 31. Ін. 5, 28. 1 Сол. 4, 16. [54] Іс. 25, 8. [55] Ос. 13, 14. [56] Рим. 4, 15. [57] 1 Ін. 5, 4-5. [58] Кол. 1, 23.



Глава 16

 Щодо милостинi для святих, то робiть так, як я установив у церквах галатiйських. 2 У перший день тижня кожен iз вас нехай вiдкладає в себе i зберiгає, скiльки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. 3 Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих по­шлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. 4 Якщо ж буде при­стойно i менi піти, то вони пiдуть зi мною.

5 Я прийду до вас, коли пройду Македонiю; бо я йду через Македонiю. 6 У вас же, можливо, я по­живу або й перезимую, щоб ви ме­не провели, куди пiду. 7 Бо не хочу тепер бачитися iз вами мимохiдь, а сподiваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Гос­подь. 8 В Ефесi ж я пробуду до П’ят­десят­ницi, 9 бо для мене вiд­чинилися великi й широкi дверi, i супротив­никiв багато.

10 Якщо прийде до вас Тимофiй, глядiть, щоб вiн був у вас у безпецi; бо вiн робить дiло Господнє, як i я. 11 Тому нехай нiхто не зневажає його, але проведiть його з миром, щоб вiн прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. 12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хо­тiв iти тепер, а прийде при нагодi.

13 Пильнуйте, стiйте у вiрi, будьте мужнi i твердi. 14 Усе у вас нехай буде з любов’ю.

15 Благаю вас, браття [ви знаєте сiм’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї i що вони присвятили себе на служiння святим], 16 будьте i ви шанобливi до таких i до всякого, хто допомагає i трудиться. 17 Я радий приходу Стефана, Фортуната i Ахаїка; вони заповнили вiдсутнiсть вашу, 18 бо вони заспокоїли мiй i ваш дух. Шануйте таких.

19 Вiтають вас Церкви Асiйськi; щиро вiтають вас у Господi Акила i Прискілла разом iз домашньою їхньою церквою. 20 Вiтають вас усi браття. Вiтайте один одного святим цiлуванням.

21 Моє, Павлове, вiтання власною рукою. 22 Хто не любить Господа Iсуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* 23 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами, 24 i любов моя з усiма вами в Христi Iсусi. Амiнь.

Глава 16. [1] Рим. 12, 13. [3] 2 Кор. 8, 19. [7] Як. 4, 15. 1 Кор. 4, 19. [13] Мф. 24, 42. 1 Пет. 5, 8. Одкр. 3, 11, 20. [15] 1 Кор. 1, 16. [19] 2 Тим. 4, 19. [20] 1 Пет. 5, 14. Рим. 16, 16. 2 Кор. 13, 12.

* Нехай буде відлучений до пришестя Господа.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору