«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28

Глава 1 ↑

Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

² Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; ³ Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; ⁴ Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; ⁵ Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; ⁶ Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; ⁷ Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; ⁸ Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; ⁹ Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; ¹⁰ Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; ¹¹ Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. ¹² По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; ¹³ Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; ¹⁴ Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; ¹⁵ Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; ¹⁶ Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. ¹⁷ Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.

¹⁸ Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. ¹⁹ Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. ²⁰ Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. ²¹ Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. ²² Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ²³ ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. ²⁴ Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. ²⁵ І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.

Глава 1. [1] Лк. 3, 23. [2] Бут. 21, 2; 25, 26; 29, 35. [3] Бут. 38, 30; 46, 12. Руф. 4, 18. 1 Пар. 2, 5. [5] Руф. 4, 21. 1 Пар. 2, 11. [6] 1 Цар. 17, 12. 2 Цар. 12, 24. [7] 3 Цар. 11, 43; 14, 31; 15, 8. 1 Пар. 3, 10. [10] 4 Цар. 20, 21. 1 Пар. 3, 13. [11] 4 Цар. 23, 34; 24, 6. 1 Пар. 3, 16. 2 Пар. 36, 4. [12] 1 Пар. 3, 17. 2 Пар. 37, 8. 1 Езд. 3, 2; 5, 2. [18] Лк. 1, 27. [21] Лк. 1, 31. Діян. 4, 12. 1 Ін. 2, 2. Рим. 3, 24. [23] Іс. 7, 14. [25] Лк. 2, 21.

Глава 2 ↑

Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: ² де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. ³ Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. ⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? ⁵ Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: ⁶ і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. ⁷ Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки ⁸ і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. ⁹ Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. ¹⁰ Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. ¹¹ І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну**. ¹² І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.

¹³ Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. ¹⁴ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет ¹⁵ і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.

¹⁶ Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. ¹⁷ Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: ¹⁸ голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.

¹⁹ Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті ²⁰ і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. ²¹ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. ²² Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. ²³ І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.

* Мудреці.

** Запашна рідина.

Глава 2. [1] Лк. 2, 6. [2] Чис. 24, 17. Іс. 60, 3. [6] Мих. 5, 2. Ін. 7, 42. [11] Іс. 60, 6. [15] Ос. 11, 1. [18] Єр. 31, 15. [23] Суд. 13, 5. Іс. 11, 1–2.

Глава 3 ↑

У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, ² і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. ³ Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. ⁴ Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. ⁵ Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; ⁶ І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. ⁷ А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? ⁸ Створіть же плід, достойний покаяння. ⁹ І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: ¹⁰ бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. ¹¹ Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; ¹² Його лопата** в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.

¹³ Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. ¹⁴ Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? ¹⁵ Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. ¹⁶ І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. ¹⁷ І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.

* Вид сарани.

** Якою віють хліб.

Глава 3. [1] Мк. 1, 4. Лк. 3, 3. Ін. 1, 28. Діян. 13, 24. [3] Іс. 40, 3. Мк. 1, 3. Лк. 3, 4. Ін. 1, 23. [4] Мк. 1, 6. [7] Мф. 23, 33. Лк. 3, 7. [9] Ін. 8, 39. Діян. 13, 26. [10] Мф. 7, 19. [11] Мк. 1, 8. Лк. 3, 16. Ін. 1, 26. Діян. 1, 5; 2, 2–4. [12] Лк. 3, 17. [13] Мк. 1, 9. Лк. 3, 21. [16] Мк. 1, 10. Лк. 3, 21. Ін. 1, 32. [17] Мк. 1, 11. Лк. 3, 22. Ін. 5, 37. 2 Пет. 1, 17. Кол. 1, 13.

Глава 4 ↑

Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. ² І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. ³ І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. ⁴ Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. ⁵ Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, ⁶ та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. ⁷ Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. ⁸ Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, ⁹ та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. ¹⁰ Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. ¹¹ Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

¹² Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. ¹³ І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, ¹⁴ щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: ¹⁵ земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. ¹⁶ Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. ¹⁷ Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.

¹⁸ Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. ¹⁹ Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. ²⁰ І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. ²¹ І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. ²² Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.

²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. ²⁴ І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. ²⁵ І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.

Глава 4. [4] Втор. 8, 3. Лк. 4, 4. [6] Пс. 90, 11–12. Лк. 4, 10. [7] Втор. 6, 16. Лк. 4, 12. [10] Втор. 6, 13; 10, 20. Лк. 4, 8. [12] Мк. 1, 14. Лк. 4, 14. Ін. 4, 43. [16] Іс. 9, 1–2. [17] Мк. 1, 15. [18] Мк. 1, 16. [24] Мк. 6, 55. [25] Лк. 6, 17.

Глава 5 ↑

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. ² І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

³ Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

⁴ Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

⁵ Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

⁶ Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

⁷ Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

¹⁰ Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. ¹² Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.

¹³ Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.

¹⁴ Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. ¹⁵ І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. ¹⁶ Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

¹⁷ Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. ¹⁸ Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. ¹⁹ Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. ²⁰ Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.

²¹ Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. ²² Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. ²³ Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, ²⁴ залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. ²⁵ Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. ²⁶ Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант***.

²⁷ Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. ²⁸ А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. ²⁹ Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. ³⁰ І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.

³¹ Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. ³² А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

³³ Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. ³⁴ А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; ³⁵ ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. ³⁶ І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. ³⁷ Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.

³⁸ Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. ³⁹ А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. ⁴⁰ І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. ⁴¹ І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. ⁴² Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

⁴³ Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. ⁴⁴ А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, ⁴⁵ щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. ⁴⁶ Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? ⁴⁷ І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?

⁴⁸ Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.

* Нікчемний чоловік.

** Верховне судилище.

*** Дрібна монета.

Глава 5. [3] Лк. 6, 20. [4] Іс. 61, 2–3. Лк. 6, 21. [5] Пс. 36, 11. [8] Пс. 23, 4. [9] Євр. 12, 14. [10] 1 Пет. 3, 14. [11] Лк. 6, 22. 1 Пет. 4, 14. [12] Мф. 21, 35. [13] Мк. 9, 50. Лк. 14, 34. [14] Флп. 2, 15. [15] Мк. 4, 21. Лк. 8, 16; 11, 33. [16] 1 Пет. 2, 12. Флп. 2, 15. [18] Лк. 16, 17. [21] Вих. 20, 13. Втор. 5, 17. Мф. 19, 18. Мк. 10, 19. Лк. 18, 20. [25] Лк. 12, 58. [27] Вих. 20, 14. Втор. 5, 18. [29] Втор. 13, 6–8. Мф. 18, 8–9. Мк. 9, 43, 47. [31] Втор. 24, 1. Мф. 19, 7. Мк. 10, 4, 11. Лк. 16, 18. 1 Кор. 7, 10. [33] Лев. 19, 12. Втор. 23, 21. Вих. 20, 7. [37] Як. 5, 12. [38] Вих. 21, 24. Лев. 24, 20. Втор. 19, 21. [39] Лк. 6, 29. Як. 3, 13. Рим. 12, 17. 1 Кор. 6, 7. 1 Сол. 5, 15. [42] Втор. 15, 7. Лк. 6, 34. [43] Лев. 19, 18. Мф. 22, 39. Мк. 12, 31. Як. 2, 8. Рим. 13, 9. [44] Лк. 6, 27; 23, 34. Діян. 7, 60. 1 Кор. 4, 12. [45] Лк. 6, 35.

Глава 6 ↑

Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. ² Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ³ У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, ⁴ щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

⁵ І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ⁶ Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ⁷ А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. ⁸ Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. ⁹ Моліться ж так:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; ¹⁰ нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. ¹¹ Хліб наш насущний дай нам сьогодні; ¹² І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; ¹³ І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

¹⁴ Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. ¹⁵ А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.

¹⁶ Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, ¹⁸ щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. ²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, ²¹ бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

²² Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; ²³ коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?

²⁴ Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. ²⁵ Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? ²⁶ Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? ²⁷ Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁸ І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; ²⁹ кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; ³⁰ якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! ³¹ Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? ³² Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. ³³ Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. ³⁴ Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.

* Багатство.

Глава 6. [2] Рим. 12, 8. [9] Лк. 11, 2. [14] Сир. 28, 2. Мк. 11, 25. [20] Лк. 12, 21, 33. 1 Тим. 6, 19. [22] Лк. 11, 34. 1 Пет. 5, 7. 11, 34. [24] Лк. 16, 13. [25] Пс. 54, 23. Лк. 12, 22. 1 Пет. 5, 7. [33] Мк. 10, 30. Лк. 12, 31. 1 Тим. 4, 8.

Глава 7 ↑

Не судіть, щоб і вас не судили; ² бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. ³ І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? ⁴ Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? ⁵ Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁶ Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.

⁷ Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; ⁸ бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. ⁹ Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? ¹⁰ І коли попросить риби, подала б йому змію? ¹¹ Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

¹² Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.

¹³ Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. ¹⁴ А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.

¹⁵ Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. ¹⁶ По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? ¹⁷ Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. ¹⁸ Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. ¹⁹ Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. ²⁰ Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. ²¹ Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. ²² Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? ²³ І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.

²⁴ Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; ²⁵ І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. ²⁶ А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; ²⁷ І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.

²⁸ І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, ²⁹ бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.

Глава 7. [1] Лк. 6, 37. Рим. 2, 1. 1 Кор. 4, 5. [2] Мк. 4, 24. Лк. 6, 38. [3] Лк. 6, 41. [7] Мф. 21, 22. Мк. 11, 24. Лк. 11, 9. Ін. 14, 13. Як. 1, 6. [9] Лк. 11, 11. [12] Тов. 4, 15. Лк. 6, 31. [13] Лк. 13, 24. [15] Єр. 23, 16. Мф. 24, 4. 1 Ін. 4, 1. [18] Лк. 6, 43. [19] Мф. 3, 10. Ін. 15, 6. [21] Лк. 6, 46. Ін. 6, 40. Як. 1, 22. Рим. 2, 13. [23] Пс. 6, 9. Лк. 13, 25, 27. [24] Лк. 6, 47–48. [28] Мф. 22, 33. Мк. 1, 22. Лк. 4, 32.

Глава 8 ↑

Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. ² І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. ³ Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. ⁴ І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.

⁵ А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: ⁶ Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. ⁷ І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. ⁸ Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. ⁹ Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. ¹⁰ Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. ¹¹ Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; ¹² А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. ¹³ І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

¹⁴ Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, ¹⁵ і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.

¹⁶ Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, ¹⁷ щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.

¹⁸ А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. ¹⁹ Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. ²⁰ І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. ²¹ Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. ²² Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.

²³ І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. ²⁴ І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. ²⁵ Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. ²⁶ І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. ²⁷ Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?

²⁸ І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. ²⁹ І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. ³⁰ А віддалік паслося велике стадо свиней. ³¹ І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. ³² І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. ³³ Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. ³⁴ І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.

Глава 8. [2] Мк. 1, 40. Лк. 5, 12. [4] Лев. 14, 3–4. Мк. 1, 44. Лк. 5, 14. [5] Лк. 7, 2. [12] Мф. 22, 13. [14] Мк. 1, 29–30. Лк. 4, 38. [16] Мк. 1, 32. Лк. 4, 40. [17] Іс. 53, 4. 1 Пет. 2, 24. [19] Лк. 9, 57. [22] Лк. 9, 60. [23] Мк. 4, 35–36. Лк. 8, 22. [28] Мк. 5, 1–2. Лк. 8, 27. [29] Мк. 1, 24.

Глава 9 ↑

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. ² І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! ³ При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. ⁴ Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? ⁵ Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? ⁶ Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. ⁷ І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. ⁸ Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.

⁹ Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. ¹⁰ І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. ¹¹ Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? ¹² Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, ¹³ підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.

¹⁴ Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? ¹⁵ І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. ¹⁶ Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. ¹⁷ Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

¹⁸ Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. ¹⁹ І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.

²⁰ І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, ²¹ бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. ²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.

²³ Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. ²⁴ І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. ²⁵ Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. ²⁶ І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

²⁷ Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! ²⁸ Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! ²⁹ Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. ³⁰ І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. ³¹ Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.

³² Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. ³³ І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. ³⁴ Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.

³⁵ І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. ³⁶ Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. ³⁷ Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. ³⁸ Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

Глава 9. [1] Мк. 2, 1. [2] Мк. 2, 3. Лк. 5, 18. [5] Мк. 2, 9. Лк. 5, 23. [9] Мк. 2, 14. Лк. 5, 27. [13] Ос. 6, 6. Мф. 12, 7. Мк. 2, 17. Лк. 5, 32. [14] Мк. 2, 18. Лк. 5, 33. [16] Мк. 2, 21. Лк. 5, 36. [18] Мк. 5, 22. Лк. 8, 41. [20] Мк. 5, 25. [27] Мф. 20, 30. [32] Лк. 11, 14. [34] Мф. 12, 24. Мк. 3, 22. Лк. 11, 15. [35] Мк. 6, 6. Лк. 13, 22. [36] Іс. 53, 6. Мк. 6, 34. [37] Лк. 10, 2. Ін. 4, 35. [38] 2 Сол. 3, 1.

Глава 10 ↑

Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. ² Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, ³ Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, ⁴ Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. ⁵ Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; ⁶ а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; ⁷ ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; ⁸ хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. ⁹ Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, ¹⁰ ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. ¹¹ В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; ¹² а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. ¹³ І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. ¹⁴ А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. ¹⁵ Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. ¹⁶ Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. ¹⁷ Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, ¹⁸ і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. ¹⁹ Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, ²⁰ бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. ²¹ Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; ²² і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. ²³ Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. ²⁴ Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. ²⁵ Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? ²⁶ Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. ²⁷ Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. ²⁸ І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. ²⁹ Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; ³⁰ у вас же і волосся на голові все полічено; ³¹ не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. ³² Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. ³³ А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. ³⁴ Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. ³⁵ Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. ³⁶ І вороги людини — домашні її. ³⁷ Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; ³⁸ і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. ³⁹ Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. ⁴⁰ Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; ⁴¹ хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. ⁴² І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

* Дрібна монета.

Глава 10. [1] Мк. 3, 14. Лк. 9, 1. [6] Мф. 15, 24. [7] Лк. 9, 2. [9] Мк. 6, 8. Лк. 10, 5. [14] Мк. 6, 11. Лк. 9, 5. Діян. 13, 51. [16] Лк. 10, 3. Рим. 16, 19. 2 Кор. 1, 12. [19] Мк. 13, 11. Лк. 12, 11. [24] Лк. 6, 9, 3. [10] Лк. 10, 7. 1 Тим. 5, 18. [12] Лк. 40. Ін. 13, 16; 15, 20. [25] Мф. 9, 34. [26] Мк. 4, 22. Лк. 8, 17; 12, 2. [28] Лк. 12, 4. [29] Лк. 12, 6. [32] Мк. 8, 38. Лк. 9, 26; 12, 8. [33] 2 Тим. 2, 12. [34] Лк. 12, 51. [36] Мих. 7, 6. [37] Лк. 14, 26. [38] Мф. 16, 24. Мк. 8, 34. [39] Мк. 8, 35. Лк. 9, 24. Ін. 12, 25. [40] Лк. 10, 16. Ін. 13, 20. [42] Мк. 9, 41.

Глава 11 ↑

І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. ² Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх ³ запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? ⁴ І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: ⁵ сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; ⁶ і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

⁷ Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? ⁸ На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. ⁹ На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. ¹⁰ Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. ¹¹ Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. ¹² Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, ¹³ бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. ¹⁴ І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. ¹⁵ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! ¹⁶ Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, ¹⁷ кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. ¹⁸ Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. ¹⁹ Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.

²⁰ Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. ²¹ Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. ²² Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. ²³ І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. ²⁴ Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. ²⁵ Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. ²⁶ Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.

²⁷ Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. ²⁸ Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; ²⁹ візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ³⁰ бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.

Глава 11. [2] Лк. 7, 18–19. [3] Втор. 18, 15. [5] Іс. 29, 18; 35, 5. [10] Мал. 3, 1. Мк. 1, 2. Лк. 7, 27. [12] Лк. 16, 16. [14] Мал. 4, 5. [16] Лк. 7, 31. [19] Лк. 7, 34–35. [21] Лк. 10, 13. [25] Пс. 8, 3. Лк. 10, 21. 1 Кор. 1, 27. 2 Кор. 11, 3. [27] Мф. 16, 17. Ін. 3, 35; 6, 46. [29] Єр. 6, 16. [30] 1 Ін. 5, 3.

Глава 12 ↑

У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. ² Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. ³ Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? ⁵ Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? ⁶ Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. ⁷ Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. ⁸ Бо Син Людський є господарем і суботи.

⁹ І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. ¹⁰ І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. ¹¹ Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? ¹² Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. ¹³ Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. ¹⁵ І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. ¹⁶ І заборонив, щоб не являли Його. ¹⁷ Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: ¹⁸ це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. ¹⁹ Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; ²⁰ тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; ²¹ і на ім’я Його уповатимуть народи.

²² Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. ²³ І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? ²⁴ Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. ²⁵ Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. ²⁶ І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? ²⁷ І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. ²⁸ Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. ²⁹ Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. ³¹ Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. ³² І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. ³³ Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. ³⁴ Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. ³⁵ Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. ³⁶ Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: ³⁷ бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.

³⁸ Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. ³⁹ Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. ⁴⁰ Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. ⁴¹ Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. ⁴² Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. ⁴³ Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. ⁴⁴ Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.

⁴⁶ Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. ⁴⁷ І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. ⁴⁸ Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? ⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; ⁵⁰ бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.

* У грецькому тексті — скарбу серця.

Глава 12. [1] Втор. 23, 25. Мк. 2, 23. Лк. 6, 1. [4] Вих. 29, 32. 1 Цар. 21, 6. Мк. 2, 26. Лк. 6, 4. [5] Лев. 8, 31; 24, 9. [7] Ос. 6, 6. Мф. 9, 13. [9] Мк. 3, 1. Лк. 6, 6. [21] Іс. 42, 1–4. [22] Лк. 11, 14. [24] Мф.  9, 34. Мк. 3, 22. Лк. 11, 15. [25] Мк. 3, 24. Лк. 11, 17. [31] Мк. 3, 28. Лк. 12, 10. 1 Ін. 5, 16. [34] Лк. 6, 45. [37] Лк. 19, 22. [38] Мф. 16, 1. 1 Кор. 1, 22. [39] Лк. 11, 29. [40] Іона 2, 1. [41] Іона. 3, 5. Лк. 11, 32. [42] 3 Цар. 10, 1. 2 Пар. 9, 1. Лк. 11, 31. [43] Лк. 11, 24. [45] 2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 4. [46] Мк. 3, 31. Лк. 8, 19. [50] Ін. 15, 14.

Глава 13 ↑

Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. ² І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. ³ І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; ⁴ І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. ⁵ Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. ⁶ Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. ⁷ Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; ⁸ інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. ⁹ Хто має вуха слухати, нехай слухає! ¹⁰ І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? ¹¹ Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. ¹² Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. ¹³ Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; ¹⁴ і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. ¹⁵ Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. ¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. ¹⁷ Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. ¹⁸ Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. ¹⁹ До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. ²⁰ А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, ²¹ але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. ²² А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. ²³ Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.

²⁴ Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; ²⁵ коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. ²⁶ Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. ²⁷ Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? ²⁸ Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? ²⁹ Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. ³⁰ Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.

³¹ Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. ³² Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.

³³ Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.

³⁴ Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, ³⁵ щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.

³⁶ Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. ³⁷ Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; ³⁸ поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; ³⁹ ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. ⁴⁰ Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: ⁴¹ пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, ⁴² і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. ⁴³ Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

⁴⁴ Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

⁴⁵ Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, ⁴⁶ і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.

⁴⁷ Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; ⁴⁸ коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. ⁴⁹ Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, ⁵⁰ і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. ⁵¹ І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! ⁵² Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.

⁵³ І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. ⁵⁴ І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? ⁵⁵ Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? ⁵⁶ І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? ⁵⁷ І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. ⁵⁸ І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.

Глава 13. [3] Мк. 4, 2. Лк. 8, 4. [12] Мф. 25, 29. Мк. 4, 25. Лк. 8, 18; 19, 26. [14] Мк. 4, 12. Лк. 8, 10. Ін. 12, 40. Діян. 28, 26. Рим. 11, 8. [15] Іс. 6, 9–10. [16] Лк. 10, 23. [17] 1 Пет. 1, 10. [18] Мк. 4, 15. Лк. 8, 11. [31] Мк. 4, 30. Лк. 13, 18. [33] Лк. 13, 20. [34] Мк. 4, 33. [35] Пс. 77, 2; 48, 4. [39] Іоїл. 3, 13. Одкр. 14, 15. [43] Прем. 3, 7. Дан. 12, 3. [54] Мк. 6, 1. Лк. 4, 16. [55] Ін. 6, 42. [57] Мк. 6, 4. Лк. 4, 24. Ін. 4, 44.

Глава 14 ↑

У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса ² і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. ³ Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, ⁴ тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. ⁵ І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. ⁶ Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, ⁷ тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. ⁸ Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. ⁹ І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. ¹⁰ І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. ¹¹ І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. ¹² Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.

¹³ І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. ¹⁴ І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. ¹⁵ Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. ¹⁶ Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. ¹⁸ Він сказав: принесіть їх Мені сюди. ¹⁹ І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. ²⁰ І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; ²¹ а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.

²² І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. ²³ І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. ²⁴ А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. ²⁵ У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. ²⁶ І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. ²⁷ Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. ²⁸ Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. ²⁹ Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. ³⁰ Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! ³¹ Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? ³² І, як увійшли вони в човен, вітер стих. ³³ Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.

³⁴ Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. ³⁵ Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, ³⁶ і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.

Глава 14. [1] Мк. 6, 14. Лк. 9, 7. [3] Мк. 6, 17. Лк. 3, 19. [13] Мк. 6, 32. Лк. 9, 10. [17] Мк. 6, 38. Лк. 9, 13. Ін. 6, 9. [23] Мк. 6, 46. Ін. 6, 15.

Глава 15 ↑

Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: ² чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. ³ Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? ⁴ Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. ⁵ А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, ⁶ той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. ⁷ Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: ⁸ наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; ⁹ але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. ¹⁰ І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! ¹¹ Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. ¹² Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? ¹³ Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. ¹⁴ Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. ¹⁵ Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. ¹⁶ Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? ¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? ¹⁸ А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, ¹⁹ бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. ²⁰ Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.

²¹ І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. ²² І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. ²³ Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. ²⁴ Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. ²⁵ А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. ²⁶ Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. ²⁷ Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. ²⁸ Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.

²⁹ Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. ³¹ І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.

³² Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. ³³ Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴ Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. ³⁵ Тоді звелів народові возлягти на землю. ³⁶ І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. ³⁷ І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, ³⁸ а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

³⁹ І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.

Глава 15. [1] Мк. 7, 1. [4] Вих. 20, 12; 21, 17. Лев. 20, 9. Втор. 5, 16. Притч. 20, 20. Сир. 3, 7. Мк. 7, 10. Еф. 6, 2. [8] Мк. 7, 6. [9] Іс. 29, 13. [10] Мк. 7, 14. [13] Ін 15, 2. [14] Іс. 42, 19. Єр. 5, 31. Лк. 6, 39. [18] Як. 3, 6. [19] Бут. 6, 5; 8, 21. Мк. 7, 21. [21] Мк. 7, 24. [24] Іс. 58, 6. Єр. 50, 6. Єз. 34, 5–6. Мф. 10, 6. [30] Іс. 35, 5–6. [32] Мк. 8, 1.

Глава 16 ↑

І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. ² Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; ³ А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. ⁴ Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

⁵ Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. ⁶ Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. ⁷ Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. ⁸ Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? ⁹ Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? ¹⁰ Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? ¹¹ Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? ¹² Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.

¹³ Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? ¹⁴ Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. ¹⁵ Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? ¹⁶ Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. ¹⁷ Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; ¹⁸ і Я кажу тобі: ти Петро**, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. ¹⁹ І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. ²⁰ Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.

²¹ З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. ²² І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! ²³ Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. ²⁴ Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. ²⁵ Бо хто хоче душу*** свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. ²⁶ Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? ²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. ²⁸ Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.

* Плоть і кров — людина.

** Камінь.

*** Життя.

Глава 16. [1] Мф. 12, 38. Мк. 8, 11. [21] Мк. 7, 24. [24] Іс. 58, 6. Єр. 50, 6. Єз. 34, 1 Кор. 1, 22. [2] Лк. 12, 54. [4] Іона. 2, 1. Мф. 12, 39. [5] Мк. 8, 14. [6] Мк. 8, 15. Лк.  12, 1. [13] Дан. 7, 13–14. Мк. 8, 27. Лк. 9, 18. [16] Мф. 14, 33. Мк. 8, 29. Лк. 9, 20. Ін. 6, 69. [17] Мф. 11, 25, 27. [18] Лк. 22, 31–32. 1 Пет. 2, 4. 1 Кор. 3, 11. [19] Мф. 18, 18. Ін. 20, 23. [20] Мк. 8, 30. [23] Рим. 8, 7. [24] Мф. 10, 38. Мк. 8, 34. Лк. 14, 27. [27] Пс. 61, 13. Зах. 14, 5. Мф. 25, 31. Рим. 2, 6. Одкр. 19, 14. [28] Мк. 9, 1. Лк. 9, 27.

Глава 17 ↑

Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, ² і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. ³ І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. ⁴ При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. ⁵ Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. ⁶ І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. ⁷ Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. ⁸ Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. ⁹ І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? ¹¹ Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; ¹² але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. ¹³ Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.

¹⁴ Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, ¹⁵ сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. ¹⁶ Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. ¹⁷ Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. ¹⁸ І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. ¹⁹ Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? ²⁰ Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. ²¹ Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.

²² Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, ²³ і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.

²⁴ Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? ²⁵ Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? ²⁶ Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; ²⁷ але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

*Дві драхми — податок на храм.

** Чотири драхми.

Глава 17. [1] Мк. 9, 2. Лк. 9, 28. [5] Втор. 18, 15. Мф. 3, 17. Лк. 3, 22. [10] Мф. 11, 14. Мк. 9, 11. [14] Мк. 9, 17. Лк. 9, 38. [20] Мф. 21, 21. Мк. 9, 23; 11, 23. Лк. 17, 6. [21] Мк. 9, 29. [22] Лк. 9, 22; 24, 7.

Глава 18 ↑

У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? ² Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них ³ і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. ⁴ Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. ⁵ І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; ⁶ а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. ⁷ Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. ⁸ Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. ⁹ Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.

¹⁰ Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. ¹¹ Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. ¹² Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? ¹³ І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. ¹⁴ Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.

¹⁵ Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. ¹⁶ Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. ¹⁷ Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. ¹⁸ Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. ¹⁹ Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; ²⁰ бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.

²¹ Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? ²² Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.

²³ Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; ²⁴ коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; ²⁵ а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. ²⁶ Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. ²⁷ Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. ²⁸ Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв**, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. ²⁹ Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. ³⁰ Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. ³¹ Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. ³² Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. ³³ Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? ³⁴ І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. ³⁵ Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.

* Талант — злиток золота чи срібла на велику суму грошей.

** Динарій — срібна римська монета.

Глава 18. [2] Мк. 9, 36. [4] Мк. 10, 14. 1 Кор. 14, 20. [6] Мк. 9, 42. Лк. 17, 1. [7] 1 Кор. 11, 19. [8] Мк. 9, 43. [9] Втор. 13, 6–8. Мф. 5, 29. [10] Бут. 19, 16. Пс. 33, 8. Євр. 1, 14. [11] Мф. 10, 6. Лк. 9, 56. [12] Лк. 15, 4. [15] Лев. 19, 17. Лк. 17, 3. Як. 5, 19–20. [16] Втор. 17, 6; 19, 15. Ін. 8, 17. 2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28. [18] Мф. 16, 19. Ін. 20, 23. [21] Лк. 17, 4.

Глава 19 ↑

Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. ² За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

³ І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? ⁴ Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? ⁵ І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. ⁶ Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. ⁷ Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? ⁸ Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. ⁹ Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. ¹⁰ Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. ¹¹ Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. ¹² Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

¹³ Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. ¹⁴ Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. ¹⁵ І, поклавши на них руки, пішов звідти.

¹⁶ І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? ¹⁷ Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. ¹⁸ Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; ¹⁹ шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. ²⁰ Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? ²¹ Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. ²² Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. ²³ Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. ²⁴ І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. ²⁵ Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? ²⁶ Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.

²⁷ Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? ²⁸ Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. ²⁹ І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. ³⁰ І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.

Глава 19. [1] Мк. 10, 1. [4] Бут. 1, 27. Мк. 10, 6. [5] Бут. 2, 24. Мк. 10, 7–8. 1 Кор. 6, 16. Еф. 5, 31. [7] Втор. 24, 1 і сл. Мф. 5, 31. [9] Мф. 5, 32. Мк. 10, 11. Лк. 16, 18. [12] Іс. 56, 3. 1 Кор. 7, 7. [13] Мк. 10, 13. Лк. 18, 15. [14] Мф. 18, 3. [16] Мк. 10, 17. Лк. 18, 18. [17] Як. 1, 17. [19] Вих. 20, 12–16. Лев. 19, 18. Втор. 5, 16–20. [26] Іов. 42, 2. [27] Мк. 10, 28. Лк. 18, 28. [28] Лк. 22, 30. [30] Мк. 10, 31. Лк. 13, 30.

Глава 20 ↑

Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. ² І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. ³ А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. ⁴ І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. ⁵ А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. ⁶ Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? ⁷ Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. ⁸ Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. ⁹ І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. ¹⁰ Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. ¹¹ І, одержавши, стали дорікати господареві ¹² і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. ¹³ Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? ¹⁴ Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. ¹⁵ Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? ¹⁶ Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.

¹⁷ Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: ¹⁸ ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; ¹⁹ і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.

²⁰ Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. ²¹ Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. ²² Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. ²³ І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. ²⁴ Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. ²⁵ Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. ²⁶ Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. ²⁷ І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. ²⁸ Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.

²⁹ І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. ³⁰ І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! ³¹ Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! ³² Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? ³³ Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. ³⁴ Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

Глава 20. [1] Мф. 21, 33. [16] Мф. 19, 30; 22, 14. [18] Мк. 10, 33. Лк. 18, 31. [19] Мк. 10, 34. Ін. 18, 31–32. [20] Мк. 10, 35. [22] Мф. 26, 39, 42. [24] Мк. 10, 41. Лк. 22, 24. [28] Мф. 26, 28. Ін. 11, 51. Флп. 2, 7–8. [29] Мк  10, 46. Лк.  18, 35. [30] Мф. 9, 27.

Глава 21 ↑

І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників ² і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. ³ І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. ⁴ Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: ⁵ скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. ⁶ Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: ⁷ привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. ⁸ Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. ⁹ Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! ¹⁰ І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? ¹¹ Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.

¹² І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. ¹³ І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. ¹⁴ І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. ¹⁵ А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились ¹⁶ і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? ¹⁷ І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.

¹⁸ Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. ¹⁹ Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. ²⁰ Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? ²¹ Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; ²² і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

²³ І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? ²⁴ Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. ²⁵ Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? ²⁶ А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. ²⁷ І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

²⁸ А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. ²⁹ Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. ³⁰ І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. ³¹ Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. ³² Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.

³³ Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. ³⁴ Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. ³⁵ Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. ³⁶ Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. ³⁷ Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. ³⁸ Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. ³⁹ І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. ⁴⁰ Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? ⁴¹ Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. ⁴² Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. ⁴³ Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. ⁴⁴ І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. ⁴⁵ І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. ⁴⁶ І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.

* Спасіння.

Глава 21. [1] Мк. 11, 1. Лк. 19, 29. [5] Іс. 62, 11. Зах. 9, 9. Ін. 12, 15. 11, 51. Флп. 2, 7–8. [29] Мк. 10, 46. Лк. 18, 35. [30] Мф. 9, 27. [7] Мк. 11, 7. [8] Ін. 12, 13. [9] Пс. 117, 26. Мк. 11, 10. Лк. 19, 38. [12] Мк. 11, 15. Лк. 19, 45. Ін. 2, 14. [13] Іс. 56, 7. Єр. 7, 11. Мк. 11, 17. Лк. 19, 46. [16] Пс. 8, 3. [19] Мк. 11, 13. [21] Мф. 17, 20. Лк. 17, 6. Як. 1, 6. [22] Мф. 7, 7. Мк. 11, 24. Ін. 14, 13. [23] Мф. 7, 29. Мк. 11, 28. Лк. 20, 1–2. [26] Мф. 14, 5. Мк. 6, 20. [31] Лк. 7, 29. [32] Лк. 3, 12. [33] Пс. 79, 9. Пісн. 8, 11–12. Іс. 5, 1. Єр. 2, 21. Мк. 12, 1. Лк. 20, 9. [35] Мф. 5, 12; 23, 34, 37. [38] Мф. 26, 4; 27, 1. [39] Євр. 13, 12. [42] Пс. 117, 22–23. Іс. 28, 16. Мк. 12, 10. Лк. 20, 17. Діян. 4, 11. [44] Іс. 8, 14. Дан. 2, 44–45. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 32.

Глава 22 ↑

Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: ² Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. ³ І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. ⁴ Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. ⁵ Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. ⁶ Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. ⁷ Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. ⁸ Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. ⁹ Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. ¹⁰ І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. ¹¹ Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. ¹² І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. ¹³ Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. ¹⁴ Бо багато покликаних, та мало обраних.

¹⁵ Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. ¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. ¹⁷ Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? ¹⁸ Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? ¹⁹ Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. ²⁰ І говорить їм: чиє це зображення і напис? ²¹ Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. ²² Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.

²³ В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: ²⁴ Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. ²⁵ Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. ²⁶ Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. ²⁷ А після всіх померла і жінка. ²⁸ Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. ³⁰ Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. ³¹ А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: ³² Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. ³³ І, чуючи, народ дивувався вченню Його.

³⁴ А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. ³⁵ І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: ³⁶ Учителю, яка заповідь найбільша в законі? ³⁷ Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. ³⁸ Це є перша і найбільша заповідь. ³⁹ Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. ⁴⁰ На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.

⁴¹ Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: ⁴² що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. ⁴³ Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: ⁴⁴ сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. ⁴⁵ Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? ⁴⁶ І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

Глава 22. [2] Притч. 9, 1–2. Лк. 14, 16. Одкр. 19, 7. [7] Лк. 19, 27. 20, 17. Діян. 4, 11. [44] Іс. 8, 14. Дан. 2, 44–45. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 32. [14] Мф. 20, 16. [15] Мк. 12, 13. Лк. 20, 20. [21] Мк. 12, 17. Рим. 13, 7. [23] Мк. 12, 18. Лк. 20, 27. Діян. 23, 8. [24] Втор. 25, 5. Мк. 12, 19. Лк. 20, 28. [30] 1 Кор. 15, 44. [32] Вих. 3, 6. Мк. 12, 26. Лк.  20, 37. [35] Мк. 12, 28. Лк. 10, 25. [37] Втор. 6, 5. Мих. 6, 8. Мк. 12, 30. Лк. 10, 27. [39] Лев. 19, 18. Мф. 5, 43. Мк. 12, 31. [42] Мк. 12, 35. Лк. 20, 41. [44] Пс. 109, 1. Лк. 20, 42.

Глава 23 ↑

Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, ² кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. ³ Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. ⁴ Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. ⁵ Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. ⁶ Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; ⁷ і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! ⁸ Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. ⁹ І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. ¹⁰ І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. ¹¹ Більший же з вас нехай буде вам слугою. ¹² Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.

¹³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. ¹⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. ¹⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. ¹⁶ Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.

¹⁷ Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? ¹⁸ І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. ¹⁹ Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? ²⁰ Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. ²¹ І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. ²² І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. ²³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину** з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. ²⁴ Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! ²⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. ²⁶ Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. ²⁷ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. ²⁸ Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. ²⁹ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, ³⁰ і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. ³¹ Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. ³² І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. ³³ Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? ³⁴ Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. ³⁵ Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. ³⁶ Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. ³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! ³⁸ Ось лишається вам дім ваш пустий. ³⁹ Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

* Пов’язки на чолі і на руках зі словами із закону.

** Десяту частину.

Глава 23. [4] Лк. 11, 46. Діян. 15, 10. [5] Чис. 15, 38. Втор. 22, 12. [6] Мк. 12, 39. Лк. 11, 43; 20, 46. [8] Як. 3, 1. 1 Кор. 3, 4. [9] Мал. 1, 6. [12] Лк. 14, 11. [13] Єз. 22, 26. Лк. 11, 52. [14] Мк. 12, 40. Лк. 20, 47. [19] Вих. 29, 37. [21] 2 Пар. 6, 2. Пс. 25, 8. [23] Ос. 6, 6. Мих. 6, 8. Мф. 12, 7. Лк. 11, 42. [27] Лк. 11, 44. Діян. 23, 3. [33] Мф. 3, 7. [34] 2 Пар. 36, 15–16. Лк. 11, 49. [35] Бут. 4, 8. 2 Пар. 24, 21–22. Лк. 11, 51. 1 Ін. 3, 12. [37] Втор. 32, 11–12. Лк. 13, 34. [38] Лк. 13, 35. [39] Пс. 117, 26. Мф. 21, 9.

Глава 24 ↑

І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. ² Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.

³ Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? ⁴ Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, ⁵ бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. ⁶ Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. ⁷ Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; ⁸ усе ж це — лиш початок хвороб. ⁹ Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. ¹⁰ І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; ¹¹ і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; ¹² і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. ¹³ Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. ¹⁴ І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! ¹⁵ Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — ¹⁶ тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. ¹⁷ І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; ¹⁸ і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. ¹⁹ Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! ²⁰ Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, ²¹ бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. ²² І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. ²³ Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. ²⁴ Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. ²⁵ Ось Я наперед сказав вам. ²⁶ Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. ²⁷ Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. ²⁸ Бо де буде труп, там зберуться орли. ²⁹ І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. ³⁰ І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. ³¹ І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. ³² Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. ³³ Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. ³⁴ Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. ³⁵ Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. ³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. ³⁷ Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; ³⁸ бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, ³⁹ і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. ⁴⁰ Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; ⁴¹ дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. ⁴² Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. ⁴³ Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁴ Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. ⁴⁵ Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? ⁴⁶ Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. ⁴⁷ Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. ⁴⁸ Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, ⁴⁹ і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — ⁵⁰ то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. ⁵¹ І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

Глава 24. [1] Мк. 13, 1. Лк. 21, 5. [2] Мк. 13, 2. Лк. 19, 44; 21, 6. [4] Мк. 13, 5. Лк. 21, 8. Еф. 5, 62. Сол. 2, 3. [9] Мф. 10, 17. Мк. 13, 9. Лк. 21, 12. Ін 15, 20. [15] Дан. 9, 27. Мк. 13, 14. Лк. 21, 20. [23] Мк. 13, 21. Лк. 17, 23. [28] Лк. 17, 37. [29] Іс. 13, 10. Єз. 32, 7. Іоїл. 2, 31. 13, 24. Лк. 21, 25. [30] Зах. 12, 10. Мк. 14, 62. Одкр. 1, 7. [31] 1 Кор. 15, 52. 1 Сол. 4, 16. [34] Мк. 13, 30–31. [35] Іс. 51, 6. 2 Пет. 3, 10. [37] Бут. 7, 7. Лк. 17, 26. 1 Пет. 3, 20. [42] Мф. 25, 13. Мк. 13, 33. [43] Лк. 12, 39. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 16, 15. [45] Лк. 12, 42. 1 Кор. 4, 2. [46] Одкр. 16, 15.

Глава 25 ↑

Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. ² П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. ³ Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. ⁴ Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. ⁵ А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. ⁶ Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. ⁷ Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. ⁸ Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. ⁹ А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. ¹⁰ Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. ¹¹ Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. ¹² Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. ¹³ Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

¹⁴ Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: ¹⁵ одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. ¹⁶ Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. ¹⁷ Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. ¹⁸ А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. ¹⁹ Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. ²⁰ Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. ²¹ Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. ²² Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. ²³ Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. ²⁴ Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; ²⁵ і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. ²⁶ Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; ²⁷ тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. ²⁸ Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. ²⁹ Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. ³⁰ А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, ³² і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. ³³ І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. ³⁴ Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. ³⁵ Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; ³⁶ був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. ³⁷ Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! ³⁸ Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? ³⁹ Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? ⁴⁰ І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. ⁴¹ Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. ⁴² Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; ⁴³ був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. ⁴⁴ Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? ⁴⁵ Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. ⁴⁶ І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

Глава 25. [10] Лк.  13, 25. [11] Мф. 7, 21. [12] Пс. 5, 5. Авв. 1, 13. [13] Мк. 13, 33. 1 Кор. 16, 13. [14] Лк.  19, 12. [15] Рим. 12, 6. 1 Кор. 12, 7, 11. [21] Іс. 61, 7. [29] Мф. 13, 12. Мк. 4, 25. Лк. 8, 18; 19, 26. [30] Мф. 24, 51. [31] Мф. 13, 49; 16, 27. Діян. 1, 11. [34] Мф. 20, 23. [35] Іс. 58, 7. Єз. 18, 7. 2 Тим. 1, 18. [40] Притч. 14, 31; 19, 17. Мф. 1, 42. [41] Пс. 6, 9. Лк. 13, 27. [46] Дан. 12, 2. Ін. 5, 29.

Глава 26 ↑

Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: ² ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.

³ Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, ⁴ і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. ⁵ Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.

⁶ Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, ⁷ підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. ⁸ Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?

⁹ Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. ¹⁰ Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. ¹¹ Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. ¹² Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. ¹³ Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. ¹⁴ Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників ¹⁵ і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. ¹⁶ І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

¹⁷ Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? ¹⁸ Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. ¹⁹ Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.

²⁰ Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. ²¹ І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. ²² Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? ²³ Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. ²⁴ Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. ²⁵ При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.

²⁶ І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. ²⁷ І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, ²⁸ бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. ²⁹ Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.

³⁰ І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. ³¹ Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. ³² По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. ³³ Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. ³⁴ Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. ³⁵ Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.

³⁶ Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. ³⁷ І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. ³⁸ Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. ³⁹ І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. ⁴⁰ І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? ⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. ⁴² Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. ⁴³ І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. ⁴⁴ І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. ⁴⁵ Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. ⁴⁶ Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.

⁴⁷ І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. ⁴⁸ Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. ⁴⁹ І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. ⁵⁰ Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. ⁵¹ І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. ⁵² Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; ⁵³ чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? ⁵⁴ Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? ⁵⁵ Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. ⁵⁶ Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.

⁵⁷ А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. ⁵⁸ Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. ⁵⁹ Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, ⁶⁰ і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки ⁶¹ і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. ⁶² І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? ⁶³ Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? ⁶⁴ Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. ⁶⁵ Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! ⁶⁶ Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. ⁶⁷ Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках ⁶⁸ і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

⁶⁹ Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. ⁷⁰ Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. ⁷¹ Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. ⁷² І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. ⁷³ Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. ⁷⁴ Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. ⁷⁵ І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

* Найвищий суд у древніх юдеїв.

Глава 26. [2] Мк. 14, 1. Лк. 22, 1. Ін. 13, 1. [3] Пс. 2, 2. Ін. 11, 47. [4] Пс. 40, 8. [6] Мк. 14, 3. Ін. 11, 2; 12, 3. [11] Втор. 15, 11. [14] Мк. 14, 10. Лк. 22, 4. [15] Зах. 11, 13. [17] Вих. 12, 6, 15. Мк. 14, 12. Лк. 22, 7. [20] Лк. 22, 14. [21] Пс. 40, 10. Мк. 14, 18. Ін. 13, 21. [24] Пс. 21, 3. Іс. 53, 3. Дан. 9, 26. [26] Мк. 14, 22. Лк. 22, 19. 1 Кор. 11, 24. [28] Мф. 20, 28. [31] Зах. 13, 7. Мк. 14, 27. Ін. 16, 32. [32] Мф. 28, 16. Мк. 14, 28. [34] Мк. 14, 30. Лк. 22, 34. Ін. 13, 38. [36] Мк. 14, 32. Лк. 22, 39. [37] Пс. 114, 3. Ін. 12, 27. [39] Мф. 20, 22. Ін. 5, 30. Флп. 2, 8. Євр. 5, 7–8. [47] Мк. 14, 43. Лк. 22, 47. Ін. 18, 3. [52] Бут. 9, 6. Одкр. 13, 10. [53] Дан. 7, 10. [54] Пс. 21, 2. Іс. 53, 2. Дан. 9, 26. [57] Мк. 14, 53. Лк. 22, 54. [59] Пс. 26, 12; 34, 11. Мк. 14, 55. [61] Мф. 27, 40. Мк. 14, 58. Ін. 2, 19. [63] Іс. 53, 7. Діян. 8, 33. [64] Пс. 109, 1. Дан. 7, 13. Мф. 16, 27. Ін. 6, 62. Діян. 1, 11. Рим. 14, 11. 1 Сол. 4, 16. Одкр. 1, 7. [67] Іс. 50, 6; 53, 3. [70] Мк. 14, 68. [74] Мк. 14, 72.

Глава 27 ↑

Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. ² І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.

³ Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, ⁴ кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. ⁵ І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. ⁶ Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. ⁷ І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. ⁸ Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. ⁹ Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, ¹⁰ і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.

¹¹ Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. ¹² І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. ¹³ Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? ¹⁴ І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. ¹⁵ На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. ¹⁶ Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. ¹⁷ Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? ¹⁸ Бо знав, що видали Його через заздрощі. ¹⁹ Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. ²⁰ Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. ²¹ Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. ²² Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. ²³ Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. ²⁴ Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. ²⁵ Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. ²⁶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.

²⁷ Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів ²⁸ і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; ²⁹ і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! ³⁰ І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

³¹ А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. ³² Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. ³³ І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, ³⁴ дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. ³⁵ Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; ³⁶ І, сидячи, стерегли Його там. ³⁷ І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. ³⁸ Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. ³⁹ Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми ⁴⁰ і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. ⁴¹ Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: ⁴² інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; ⁴³ уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. ⁴⁴ Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.

⁴⁵ З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. ⁴⁶ А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? ⁴⁷ Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. ⁴⁸ І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. ⁴⁹ А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. ⁵⁰ Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. ⁵¹ І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; ⁵² і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли ⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. ⁵⁴ Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. ⁵⁵ Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; ⁵⁶ між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.

⁵⁷ Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. ⁵⁸ Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. ⁵⁹ І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею ⁶⁰ і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. ⁶¹ Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.

⁶² Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата ⁶³ і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. ⁶⁴ То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. ⁶⁵ Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. ⁶⁶ Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

* Судилище преторське.

Глава 27. [1] Пс. 2, 2. [2] Мк. 15, 1. Лк. 23, 1. [5] Діян. 1, 18. [8] Діян. 1, 19. [9] Єр. 32, 9. Зах. 11, 12. [11] Мк. 15, 2. Лк. 23, 3. Ін. 18, 37. 1 Тим. 6, 13. [12] Мф. 26, 63. [17] Мф. 21, 11, [20] Мк. 15, 11. Лк. 23, 18. Ін. 18, 40. Діян. 3, 14. [26] Мк. 15, 15. Ін. 19, 1. [33] Мк. 15, 22. Лк. 23, 33. Ін. 19, 17. Євр. 13, 12. [34] Пс. 68, 22. [35] Пс. 21, 19. [38] Іс. 53, 12. [39] Пс. 21, 8; 108, 25. [40] Мф. 26, 61. Мк. 14, 58. [43] Пс. 21, 9, 18. Прем. 2, 18. [45] Ам. 8, 9. [46] Пс. 21, 2. Мк. 15, 34. [48] Пс. 68, 22. Ін. 19, 29. [51] Вих. 26, 31. 2 Пар. 3, 14. Євр. 10, 20. [57] Мк. 15, 42–43. Лк. 23, 50. Ін. 19, 38.

Глава 28 ↑

Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.

² І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. ³ Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. ⁴ Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;

⁵ Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. ⁶ Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. ⁷ І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. ⁸ І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.

⁹ Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. ¹⁰ Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. ¹¹ Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. ¹² І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам ¹³ і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. ¹⁴ І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. ¹⁵ Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.

¹⁶ А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. ¹⁷ І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. ¹⁸ І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. ¹⁹ Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, ²⁰ навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.

Глава 28. [1] Мк. 16, 1. Лк. 24, 1. Ін. 20, 1. [5] Мк. 16, 6. [6] Мф. 12, 40; 16, 21; 17, 23. [7] Мф. 26, 32. Мк. 14, 28. Ін. 21, 1. Діян. 11, 27. Лк. 1, 32. Ін. 3, 35; 13, 3; 17, 2. 1, 3; 10, 41. 1 Кор. 15, 5. [9] Мк. 16, 9. Ін. 1 Пет. 3, 22. Рим. 14, 9. Еф. 1, 10. Флп. 20, 14. [10] Ін. 20, 17. Євр. 2, 11. [18] Мф. 2, 9. Кол. 1, 16. Євр. 2, 8. Одкр. 19, 16.

Опубліковано: 07.08.2013; востаннє змінено: 14.03.2024.

1. анонім :

   28 Серпня, 2018 о 20:15

   Мк. 6:8 Посох, а не жезл

   Відповіcти
   • Oleksii A. Halytskyi :

     14 Серпня, 2019 о 08:21

     https://youtu.be/vRC0ym7ZmNk

     Відповіcти

     ---

   ---

2. Ноніла :

   14 Березня, 2024 о 15:10

   Глава 25, 26 … де не роз¬; 27

   Відповіcти
   • Дмитро :

     14 Березня, 2024 о 20:36

     Дякую, виправив.

     Відповіcти

     ---

   ---