«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 

Глава 1 ↑

Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, ² як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, ³ то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, ⁴ щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

⁵ У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. ⁶ Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. ⁷ У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. ⁸ Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, ⁹ за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, ¹⁰ а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. ¹¹ Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. ¹² Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. ¹³ Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; ¹⁴ і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, ¹⁵ бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. ¹⁶ І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. ¹⁷ І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. ¹⁸ І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. ¹⁹ Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. ²⁰ І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. ²¹ Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. ²² Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. ²³ А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. ²⁴ Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: ²⁵ так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.

²⁶ Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, ²⁷ до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. ²⁸ Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. ²⁹ Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. ³⁰ І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. ³¹ І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. ³² Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. ³³ І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. ³⁴ Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? ³⁵ Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. ³⁶ Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, ³⁷ бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. ³⁸ Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.

³⁹ Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, ⁴⁰ і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. ⁴¹ Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. ⁴² І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! ⁴³ І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? ⁴⁴ Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. ⁴⁵ Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. ⁴⁶ І сказала Марія: величає душа Моя Господа, ⁴⁷ і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, ⁴⁸ бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. ⁴⁹ Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. ⁵⁰ І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. ⁵¹ Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; ⁵² скинув сильних з престолів і підніс смиренних; ⁵³ голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. ⁵⁴ Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, ⁵⁵ як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. ⁵⁶ Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.

⁵⁷ Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. ⁵⁸ І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. ⁵⁹ І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. ⁶⁰ На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. ⁶¹ І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. ⁶² І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. ⁶³ Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. ⁶⁴ І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. ⁶⁵ І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. ⁶⁶ Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. ⁶⁷ І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: ⁶⁸ благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. ⁶⁹ І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, ⁷⁰ як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, ⁷¹ що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; ⁷² сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — ⁷³ дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, ⁷⁴ щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, ⁷⁵ безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. ⁷⁶ І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. ⁷⁷ Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, ⁷⁸ з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід** з неба, ⁷⁹ просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.

⁸⁰ Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.

* Ісуса Христа, Сина Божого.

** Христос — Месія.

Глава 1. [2] 1 Ін. 1, 1. Євр. 2, 3. [5] 1 Пар. 24, 10. Неєм. 12, 17. [9] Вих. 30, 7. Лев. 16, 17. Євр. 9, 6. [14] Лк. 1, 58. Ін. 5, 35. [17] Іс. 40, 3. Мал. 4, 6. Мк. 1, 3; 9, 12. Ін. 1, 23. [27] Мф. 1, 18. [31] Іс. 7, 14. Мф. 1, 21. [32] 2 Цар. 7, 12. Пс. 131, 11. Іс. 9, 7. [33] 1 Пар. 22, 10. Пс. 44, 7; 88, 37. Іс. 9, 7. Єр. 23, 5. Дан. 2, 44; 7, 14. Мих. 4, 7. [35] Дан. 9, 24. [46] Іс. 61, 10. Авв. 3, 18. [50] Пс. 102, 17. [51] Пс. 32, 10; 76, 15. Іс. 52, 10. [52] Іов. 5, 11. Іс. 66, 2. [53] 1 Цар. 2, 5. Пс. 33, 11. Мф. 5, 6. 22, 18. Пс. 131, 11. [68] Мф. 1, 21. [69] Пс. 131, 17. Єз. 29, 21. [70] Пс. 71, 4. Єр. [54] Пс. 97, 3. Іс. 41, 8. [55] Бут. 17, 19; 23, 6; 30, 8–10. [72] Бут. 22, 16; 26, 3. Лев. 26, 42. Єр. 31, 33. [73] Євр. 6, 13. [74] Рим. 8, 15. Євр. 2, 15. [75] 1 Пет. 1, 15. Еф. 4, 24. [76] Лк. 1, 17. [78] Єр. 23, 5. Зах. 3, 8.

Глава 2 ↑

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. ² Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. ³ І всі йшли записатися, кожен до свого міста. ⁴ Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, ⁵ записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. ⁶ Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; ⁷ І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

⁸ У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. ⁹ Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. ¹⁰ І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. ¹¹ Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. ¹² І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. ¹³ І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: ¹⁴ слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! ¹⁵ І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. ¹⁶ І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. ¹⁷ Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. ¹⁸ І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. ¹⁹ А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. ²⁰ Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

²¹ А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.

²² І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, ²³ як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. ²⁴ І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. ²⁵ Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. ²⁶ Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. ²⁷ І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, ²⁸ він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

²⁹ нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, ³⁰ бо бачили очі мої спасіння Твоє, ³¹ яке Ти приготував перед лицем усіх народів, ³² світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

³³ Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. ³⁴ І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — ³⁵ і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. ³⁶ Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; ³⁷ вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. ³⁸ Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.

³⁹ І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. ⁴⁰ Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. ⁴¹ Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. ⁴² І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. ⁴³ Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. ⁴⁴ Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. ⁴⁵ І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. ⁴⁶ Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; ⁴⁷ усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. ⁴⁸ І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. ⁴⁹ Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? ⁵⁰ Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. ⁵¹ І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. ⁵² Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

Глава 2. [4] 1 Цар. 16, 1, 4. Ін. 7, 42. [7] Мф. 2, 1. [14] Іс. 2, 4; 44, 23; 49, 13; 57, 19. Мих. 4, 3. Лк. 19, 38. Рим. 5, 1. [21] Бут. 17, 12. Лев. 12, 3. Мф. 1, 21. [23] Вих. 13, 2, 12; 22, 29; 34, 19. Чис. 8, 16. [24] Лев. 12, 6, 8. [25] Лк. 24, 21. [30] Бут. 49, 18. 1 Цар. 2, 1. Пс. 97, 3. Іс. 52, 10. [32] Іс. 9, 2; 42, 6; 60, 3. Діян. 13, 47. [34] Іс. 8, 14. Мф. 21, 44. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 32. [35] Ін. 19, 25. [37] 1 Тим. 5, 5. [47] Мф. 7, 28. Мк. 1, 22. Лк. 4, 32. Ін. 7, 15. [40] Лк. 2, 52. [41] Вих. 23, 17; 34, 23.

Глава 3 ↑

У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї, ² за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. ³ І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, ⁴ як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. ⁵ Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними. ⁶ І побачить всяка плоть спасіння Боже. ⁷ Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? ⁸ Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. ⁹ Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. ¹⁰ І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? ¹¹ Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. ¹² Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити? ¹³ Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам. ¹⁴ Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. ¹⁵ Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, — ¹⁶ Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. ¹⁸ І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.

¹⁹ Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого, ²⁰ додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.

²¹ І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, ²² і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!

²³ Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв, ²⁴ Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів, ²⁵ Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв, ²⁶ Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин, ²⁷ Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв, ²⁸ Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, ²⁹ Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, ³⁰ Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів, ³¹ Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів, ³² Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів, ³³ Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин, ³⁴ Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів, ³⁵ Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів, ³⁶ Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, ³⁷ Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів, ³⁸ Єносів, Сифів, Адамів, Божий.

Глава 3. [3] Мф. 3, 1. Мк. 1, 4. [4] Мф. 3, 3. Мк. 1, 3. Ін 1, 23. [6] Іс. 40, 3–5. [7] Мф. 3, 7. [8] Мф. 3, 9; 8, 11. Ін. 8, 39. [9] Мф. 3, 10; 7, 19. Ін. 15, 6. [11] Як. 2, 15. 1 Ін 3, 17. 2 Кор. 8, 14. [12] Мф. 21, 32. [16] Мф. 3, 11. Мк. 1, 7. Ін. 1, 15. Діян. 1, 5. [17] Мф. 3, 12. [19] Мф. 14, 3. Мк. 6, 17. [21] Мф. 3, 16. Мк. 1, 10. Ін. 1, 32. [23] Мф. 13, 55. Мк. 6, 3. Лк. 4, 22. Ін. 6, 42. [34] Бут. 11, 24–26. [35] Бут. 11, 20–22. [36] Бут. 5, 28–29; 6, 10; 11, 10. [37] Бут. 5, 12. [38] Бут. 5, 3.

Глава 4 ↑

Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. ² Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. ³ І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. ⁴ Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. ⁵ І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. ⁶ І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. ⁷ Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. ⁸ Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. ⁹ І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. ¹⁰ Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; ¹¹ і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. ¹² Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. ¹³ І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.

¹⁴ І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. ¹⁵ Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.

¹⁶ І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. ¹⁷ Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: ¹⁸ Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, ¹⁹ проповідувати літо Господнє сприятливе. ²⁰ І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього. ²¹ І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули. ²² І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? ²³ Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. ²⁴ І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. ²⁵ По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, ²⁶ і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. ²⁷ І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. ²⁸ І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. ²⁹ І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. ³⁰ Він же, пройшовши серед них, відійшов.

³¹ І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах. ³² І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. ³³ Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: ³⁴ облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. ³⁵ Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому. ³⁶ І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? ³⁷ І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.

³⁸ Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. ³⁹ Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. ⁴⁰ Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх. ⁴¹ Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.

⁴² А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. ⁴³ Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. ⁴⁴ І проповідував у синагогах галилейських.

Глава 4. [1] Мф. 4, 1. Мк. 1, 12. [4] Втор. 8, 3. Мф. 4, 4. [8] Втор. 10, 20, Мф. 4, 10. [10] Мф. 4, 6. [11] Пс. 90, 11–12. [12] Втор. 6, 16. Мф. 4, 7. [14] Мф. 4, 12. Мк. 1, 14. Ін. 4, 43. [16] Мф. 13, 54. Мк. 6, 1. [19] Іс. 61, 1–2. [24] Мф. 13, 57. Мк. 6, 4. Ін. 4, 44. [25] 3 Цар. 17, 10. Як. 5, 17. [27] 4 Цар. 5, 14. [31] Мф. 4, 13. Мк. 1, 21. [32] Мф. 7, 28. Мк. 1, 22. Лк. 2, 47. [33] Мк. 1, 23. [38] Мф. 8, 14. Мк. 1, 29. [40] Мф. 8, 16. Мк. 1, 32. [41] Мк. 1, 34; 3, 12. [43] Мк. 1, 38.

Глава 5 ↑

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, ² і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. ³ Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. ⁴ Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. ⁵ Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. ⁶ Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. ⁷ І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. ⁸ Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! ⁹ Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; ¹⁰ також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. ¹¹ І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

¹² Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. ¹³ Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. ¹⁴ І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. ¹⁵ Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. ¹⁶ Він же відходив у безлюдні місця і молився.

¹⁷ Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — ¹⁸ і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; ¹⁹ і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. ²⁰ І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. ²¹ Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? ²² Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? ²³ Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? ²⁴ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. ²⁵ І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. ²⁶ І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.

²⁷ І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. ²⁸ І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. ²⁹ І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. ³⁰ Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? ³¹ Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. ³² Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. ³³ Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? ³⁴ Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? ³⁵ Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. ³⁶ Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. ³⁷ І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. ³⁸ А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. ³⁹ І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

Глава 5. [12] Мф. 8, 2. Мк. 1, 40. [14] Лев. 14, 3–4. Мф. 8, 4. Мк. 1, 44. [18] Мф. 9, 2. Мк. 2, 3. [27] Мф. 9, 9. Мк. 2, 14. [32] Мф. 9, 13. Мк. 2, 17. [36] Мф. 9, 16. Мк. 2, 21.

Глава 6 ↑

Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. ² Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? ³ Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. ⁵ І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.

⁶ Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. ⁷ Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. ⁸ Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. ⁹ Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. ¹⁰ І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. ¹¹ Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.

¹² У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. ¹³ Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: ¹⁴ Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, ¹⁵ Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та ¹⁶ Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.

¹⁷ І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, ¹⁸ що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. ¹⁹ І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. ²⁰ І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив:

Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

²¹ Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.

Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.

²² Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. ²³ Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.

²⁴ Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. ²⁵ Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! ²⁶ Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.

²⁷ Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; ²⁸ благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. ²⁹ Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. ³⁰ Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. ³¹ І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. ³² І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. ³³ І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. ³⁴ І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. ³⁵ Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. ³⁶ Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

³⁷ Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; ³⁸ давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. ³⁹ Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? ⁴⁰ Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. ⁴¹ Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? ⁴² Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. ⁴³ Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. ⁴⁴ Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. ⁴⁵ Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.

⁴⁶ Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? ⁴⁷ Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. ⁴⁸ Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. ⁴⁹ А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

* Священні хліби, що виставлялися в храмі.

Глава 6. [1] Втор. 23, 25. Мф 12, 1. Мк. 2, 23. [3] 1 Цар. 21, 6. Мф. 12, 4. Мк. 2, 26. [4] Вих. 29, 32. Лев. 8, 31; 24, 9. Мф. 12, 4. Мк. 2, 26. [6] Мф. 12, 9. Мк. 3, 1. [13] Мф. 10, 1. Мк. 3, 13. [17] Мф. 4, 25 [19] Мк. 5, 30. [20] Мф. 5, 3. [21] Іс. 55, 1; 61, 2; 66, 13. [22] Мф. 5, 11. [23] 2 Пар. 36, 16. Неєм. 9, 26. Іс. 35, 10. [25] Притч. 14, 13. Іс. 65, 13. [26] Іс. 30, 10. Ін. 7, 7. [27] Вих. 23, 4. Притч. 25, 21. Мф. 5, 44. [29] Мф. 5, 39. Рим. 12, 17. 1 Кор. 6, 7. [31] Тов. 4, 15. Мф. 7, 12. [35] Втор. 15, 8. Мф. 5, 45. [36] Мф. 5, 48. [37] Мф. 7, 2. Рим. 2, 1. 1 Кор. 4, 5. [38] Притч. 19, 17. Мф. 7, 2. Мк. 4, 24. [39] Іс. 42, 19. Мф. 15, 14. [40] Мф. 10, 24. Ін. 13, 16; 15, 20. [41] Мф. 7, 3. [42] Притч. 18, 18. [43] Мф. 7, 18; 12, 33. [44] Мф. 7, 16. [45] Мф. 12, 34–35. [46] Мал. 1, 6. Мф. 7, 21. Як. 1, 22. Рим. 2, 13. [48] Мф. 7, 24.

Глава 7 ↑

Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. ² У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. ³ Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. ⁴ І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, ⁵ бо любить народ наш і збудував нам синагогу. ⁶ Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. ⁷ Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. ⁸ Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. ⁹ Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. ¹⁰ Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.

¹¹ Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. ¹² Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. ¹³ Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. ¹⁴ І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! ¹⁵ І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. ¹⁶ І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. ¹⁷ Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.

¹⁸ І сповістили про все те Іоана учні його. ¹⁹ Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? ²⁰ Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? ²¹ А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. ²² І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. ²³ І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!

²⁴ А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? ²⁵ На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. ²⁶ На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. ²⁷ Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. ²⁸ Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. ²⁹ І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. ³⁰ Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. ³¹ Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? ³² Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. ³³ Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. ³⁴ Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. ³⁵ І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.

³⁶ Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. ³⁷ І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром ³⁸ і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. ³⁹ Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. ⁴⁰ Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. ⁴¹ Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. ⁴² Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? ⁴³ У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. ⁴⁴ І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. ⁴⁵ Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. ⁴⁶ Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. ⁴⁷ Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. ⁴⁸ Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. ⁴⁹ Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? ⁵⁰ Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.

* У грецькому тексті: ділами своїми.

Глава 7. [1] Мф. 8, 5. [16] Лк. 1, 68. Ін. 6, 14. [18] Мф. 11, 2. [19] Бут. 49, 10. Іс. 35, 4. Дан. 9, 24. Ін. 6, 14. [22] Пс. 145, 8. Іс. 29, 18; 35, 5; 42, 7; 61, 1. Мф. 11, 5. Лк. 4, 18. [23] Іс. 8, 14. Мф. 11, 6. 1 Пет. 2, 8. [27] Мал. 3, 1. Мф. 11, 10. Мк. 1, 2. [28] Мф. 11, 11. [29] Мф. 21, 31. [30] Діян. 20, 27. [31] Мф. 11, 16. [37] Мф. 26, 7. Мк. 14, 3. Ін. 11, 2; 12, 3. [39] Лк. 15, 2.

Глава 8 ↑

Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. ² І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, ³ та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.

⁴ Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: ⁵ вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. ⁶ А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. ⁷ А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. ⁸ Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! ⁹ Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? ¹⁰ Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. ¹¹ Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. ¹² А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. ¹³ А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. ¹⁴ А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. ¹⁵ А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. ¹⁶ Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. ¹⁷ Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. ¹⁸ Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

¹⁹ Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. ²⁰ І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. ²¹ Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

²² Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. ²³ Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. ²⁴ І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. ²⁵ Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?

²⁶ І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. ²⁷ Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. ²⁸ Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! ²⁹ Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. ³⁰ Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. ³¹ І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. ³² Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. ³³ Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. ³⁴ Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. ³⁵ І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. ³⁶ А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. ³⁷ І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. ³⁸ Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: ³⁹ повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.

⁴⁰ Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. ⁴¹ І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; ⁴² бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. ⁴³ І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. ⁴⁴ І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. ⁴⁵ І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? ⁴⁶ Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. ⁴⁷ Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. ⁴⁸ Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! ⁴⁹ Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. ⁵⁰ Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. ⁵¹ Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. ⁵² Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. ⁵³ І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. ⁵⁴ Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. ⁵⁵ І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. ⁵⁶ І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.

Глава 8. [2] Мк. 15, 40; 16, 9. [4] Мф. 13, 2–3. Мк. 4, 1–2. [10] Іс. 6, 9–10. Мф. 13, 14. Мк. 4, 12. Ін. 12, 40. [12] Мф. 13, 19. Мк. 4, 15. [13] Єз. 33, 31. [14] Мф. 13, 22. Мк. 4, 18; 10, 23. Лк. 18, 23. 1 Тим. 6, 9. [16] Мф. 5, 15. Мк. 4, 21. Лк. 11, 33. [17] Іов. 12, 22. Мф. 10, 26. Лк. 12, 2. [18] Мф. 13, 12; 25, 29. Мк. 4, 25. [19] Мф. 12, 46. Мк. 3, 31. [22] Мф. 8, 23. Мк. 4, 35. [25] Іов. 26, 12. Пс. 88, 10. [26] Мф. 8, 28. Мк. 5, 1. [41] Мф. 9, 18. Мк. 5, 22. [45] Мк. 5, 30. [49] Мк. 5, 35.

Глава 9 ↑

Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. ² І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. ³ І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. ⁴ І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. ⁵ А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. ⁶ Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.

⁷ Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; ⁸ інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. ⁹ І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.

¹⁰ Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.

¹¹ Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. ¹² День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. ¹³ А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? ¹⁴ Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. ¹⁵ І зробили так, і розсадили всіх. ¹⁶ Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. ¹⁷ І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.

¹⁸ І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? ¹⁹ Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. ²⁰ Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. ²¹ Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, ²² сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

²³ До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. ²⁴ Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. ²⁵ Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? ²⁶ Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. ²⁷ Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.

²⁸ Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. ²⁹ І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. ³⁰ І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: ³¹ з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. ³² Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. ³³ Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. ³⁴ Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. ³⁵ І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! ³⁶ І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.

³⁷ Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. ³⁸ Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: ³⁹ його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. ⁴⁰ Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. ⁴¹ Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. ⁴² Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. ⁴³ І всі дивувались величі Божій.

Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: ⁴⁴ вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. ⁴⁵ Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. ⁴⁶ Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? ⁴⁷ Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою ⁴⁸ і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. ⁴⁹ При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. ⁵⁰ Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.

⁵¹ І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. ⁵² І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. ⁵³ Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. ⁵⁴ Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? ⁵⁵ Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; ⁵⁶ бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

⁵⁷ Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. ⁵⁸ Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. ⁵⁹ А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. ⁶⁰ Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. ⁶¹ І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. ⁶² Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.

Глава 9. [1] Мф. 10, 1. Мк. 3, 13; 6, 7. [5] Мф. 10, 14. Мк. 6, 11. Діян. 13, 51. [7] Мф. 14, 1. Мк. 6, 14. [9] Лк. 23, 8. [10] Мф. 14, 13. Мк. 6, 32. [13] Мф. 14, 17. Мк. 6, 38. Ін. 6, 9. [18] Мф. 16, 13. Мк. 8, 27. [20] Ін. 6, 69. [22] Мф. 17, 22. [23] Мф. 10, 38; 16, 24. Мк. 8, 34. Лк. 14, 27. [25] Мф. 16, 26. Мк. 8, 36. [26] Мф. 20, 33. Мк. 8, 38. Лк. 12, 9. 2 Тим. 2, 12. [28] Мф. 17, 1. Мк. 9, 3. [31] Лк. 22, 37. [32] 2 Пет. 1, 16. [35] Втор. 18, 15. Мф. 3, 17; 17, 5. [38] Мф. 17, 14. Мк. 9, 17. [44] Мф. 17, 22. Мк. 9, 31. [45] Лк. 2, 50. [46] Мф. 18, 1. Мк. 9, 33. [48] Мф. 10, 40; 18, 5. Мк. 9, 37. 1 Сол. 4, 8. [49] Мк. 9, 38. [50] Флп. 1, 18. [51] Мк. 16, 19. Діян. 1, 2. [53] Ін. 4, 9. [54] 4 Цар. 1, 10, 12. [56] Мф. 18, 11. Ін. 3, 17. [57] Мф. 8, 19. [60] Мф. 8, 22.

Глава 10 ↑

Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. ² І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. ³ Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. ⁴ Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. ⁵ В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. ⁶ І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. ⁷ В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. ⁸ І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. ⁹ І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. ¹⁰ Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: ¹¹ і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. ¹² Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. ¹³ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. ¹⁴ Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. ¹⁵ І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. ¹⁶ Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.

¹⁷ Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. ¹⁸ Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. ¹⁹ Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. ²⁰ Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. ²¹ У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. ²² І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. ²³ І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! ²⁴ Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.

²⁵ І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? ²⁶ Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? ²⁷ Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. ²⁸ Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. ²⁹ Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? ³⁰ На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. ³¹ Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. ³² Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. ³³ Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; ³⁴ і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; ³⁵ а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. ³⁶ Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? ³⁷ Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.

³⁸ Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. ³⁹ У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. ⁴⁰ Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. ⁴¹ Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. ⁴² А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.

Глава 10. [2] Мф. 9, 37. Ін. 4, 35. [3] Мф. 10, 16. [4] 4 Цар. 4, 29. Мф. 10, 10. [5] Мф. 10, 12. Мк. 6, 10. [7] Втор. 24, 14. Мф. 10, 10. 1 Тим. 5, 18. [11] Мф. 10, 14. Діян. 13, 51. [12] Мф. 11, 24. [13] Іс. 23, II. Мф. 10, 40. Лк. 9, 48. Ін. 13, 20. I. Єз. 3, 6; 26, 2. Мф. 11, 21. [16] Чис. 16, [19] Пс. 90, 13. 1 Ін. 2, 13. [20] Іс. 4, 3. Дан. 12, 1. Флп. 4, 3. [21] Іс. 32, 4. Мф. 11, 25. 1 Кор. 1, 21. 2 Кор. 4, 3. [23] Мф. 13, 16. [24] 1 Пет. 1, 10. [25] Мф. 22, 35. Мк. 12, 28. [27] Лев. 19, 18. Втор. 6, 5. Мф. 22, 37. Мк. 12, 29. [28] Лев. 18, 5. [31] Діян. 10, 28. [38] Ін. 11, 1; 12, 2.

Глава 11 ↑

І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. ² Він сказав їм: коли молитесь, говоріть:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. ³ Хліб наш насущний дай нам сьогодні; ⁴ і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

⁵ І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, ⁶ бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. ⁷ А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. ⁸ Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. ⁹ І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, ¹⁰ бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. ¹¹ Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? ¹² Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? ¹³ Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.

¹⁴ Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. ¹⁵ Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. ¹⁶ А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. ¹⁷ Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. ¹⁸ Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. ¹⁹ Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. ²⁰ Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. ²¹ Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; ²² коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. ²³ Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. ²⁴ Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; ²⁵ і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. ²⁶ Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. ²⁷ Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! ²⁸ А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.

²⁹ Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. ³⁰ Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. ³¹ Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. ³² Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.

³³ Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. ³⁴ Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. ³⁵ Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. ³⁶ Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.

³⁷ Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. ³⁸ Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. ³⁹ Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. ⁴⁰ Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? ⁴¹ Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. ⁴² Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. ⁴³ Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. ⁴⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. ⁴⁵ На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. ⁴⁶ Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. ⁴⁷ Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: ⁴⁸ цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. ⁴⁹ Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. ⁵⁰ Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, ⁵¹ від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. ⁵² Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. ⁵³ Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, ⁵⁴ підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.

Глава 11. [2] Мф. 6, 9. [3] Притч. 30, 8. [4] 1 Пет. 5, 8. 2 Пет. 2, 9. 1 Кор. 10, 13. [9] Мф. 7, 7; 21, 22. Мк. 11, 24. Ін. 14, 13. Як. 1, 6. [11] Мф. 7, 9. [13] Євр. 12, 9. [14] Мф. 9, 32; 12, 22. [15] Мф. 9, 34; 12, 24. Мк. 3, 22. [16] 1 Кор. 1, 22. [17] Мф. 12, 25. Мк. 3, 24. [20] Вих. 8, 19. Дан. 2, 44. [24] Мф. 12, 43. [26] 2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 4; 10, 26. [27] Лк. 1, 48. [29] Іона. 2, 1. Мф. 12, 39. [31] 3 Цар. 10, 1, 4. 2 Пар. 9, 1. Мф. 12, 42. [32] Іона. 3, 5. Мф. 12, 41. [33] Мф. 5, 15. Мк. 4, 21. [34] Мф. 6, 22. [38] Мк. 7, 3. [39] Мф. 23, 25. [41] Іс. 58, 7. Дан. 4, 24. [42] Мф. 23, 23. [43] Мф. 23, 6–7. Мк. 12, 38–39. Лк. 20, 46. [46] Мф. 23, 4. Діян. 15, 10. [49] 2 Пар. 36, 15. Неєм. 9, 26. Мф. 23, 34.

Глава 12 ↑

Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство. ² Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. ³ Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. ⁴ Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, ⁵ але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. ⁶ Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом. ⁷ А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. ⁸ Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; ⁹ а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. ¹⁰ І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. ¹¹ Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, ¹² бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.

¹³ Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! ¹⁴ Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? ¹⁵ При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. ¹⁶ І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. ¹⁷ І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. ¹⁸ І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. ¹⁹ І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. ²⁰ Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? ²¹ Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. ²² Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. ²³ Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. ²⁴ Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! ²⁵ Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁶ Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? ²⁷ Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. ²⁸ Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! ²⁹ Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, ³⁰ бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. ³¹ Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. ³² Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. ³³ Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. ³⁴ Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵ Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. ³⁶ І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. ³⁷ Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. ³⁸ І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. ³⁹ Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁰ Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. ⁴¹ Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? ⁴² Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? ⁴³ Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. ⁴⁴ Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. ⁴⁵ Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, — ⁴⁶ то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. ⁴⁷ Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. ⁴⁸ А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. ⁴⁹ Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! ⁵⁰ Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! ⁵¹ Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. ⁵² Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. ⁵³ Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. ⁵⁴ Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. ⁵⁵ І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. ⁵⁶ Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? ⁵⁷ Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? ⁵⁸ Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. ⁵⁹ Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.

Глава 12. [1] Мф. 16, 6. Мк. 8, 15. [2] Мф. 10, 26. Мк. 4, 22. Лк. 8, 17. [4] Іс. 8, 12; 51, 7. Єр. 1, 8. Мф. 10, 28. [6] Мф. 10, 29. [7] Лк. 21, 18. [8] Мф. 10, 32. [9] Мк. 8, [51] Бут. 4, 8. 2 Пар. 24, 21. Мф. 23, 35. [52] Мф. 23, 13. 38. Лк. 9, 26. 2 Тим. 2, 12. [10] Мф. 12, 31. Мк. 3, 28. 1 Ін. 5, 16. [11] Мф. 10, 19. Мк. 13, 11. [15] Мк. 4, 19. 1 Тим. 6, 9. [19] Сир. 11, 17. 1 Кор. 15, 32. [20] Іов. 20, 22. Пс. 38, 7. Єр. 17, 11. [21] Мф. 6, 20. 1 Тим. 6, 19. [22] Пс. 54, 23. Мф. 6, 25. 1 Пет. 5, 7. [24] Пс. 103, 27–28. [31] Мф. 6, 33. Мк. 10, 30. [33] Мф. 6, 20. [35] 1 Пет. 1, 13. Еф. 3, 16. [39] Мф. 24, 43. 2 Пет. 3, 10. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 16, 15. [42] Мф. 24, 45. [47] Ін. 15, 22. [50] Мф. 20, 22. [51] Мф. 10, 34. [53] Мих. 7, 6. [54] Мф. 16, 2. [58] Мф. 5, 25.

Глава 13 ↑

У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. ² У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? ³ Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ⁴ Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? ⁵ Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ⁶ І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. ⁷ І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? ⁸ Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. ⁹ Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.

¹⁰ В одній із синагог Він навчав у суботу. ¹¹ Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. ¹² Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. ¹³ І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога. ¹⁴ При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. ¹⁵ Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? ¹⁶ А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? ¹⁷ І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.

¹⁸ Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? ¹⁹ Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. ²⁰ Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? ²¹ Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.

²² І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.

²³ Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: ²⁴ намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. ²⁵ Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. ²⁶ Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. ²⁷ А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. ²⁸ Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. ²⁹ І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. ³⁰ І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.

³¹ У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. ³² І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. ³³ А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. ³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! ³⁵ Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!

Глава 13. [6] Іс. 5, 2. [7] Мф. 21, 19. [14] Вих. 20, 9. [18] Мф. 13, 31. Мк. 4, 30. [20] Мф. 13, 33. [22] Мф. 9, 35. Мк. 6, 6. [24] Мф. 7, 13. [25] Мф. 7, 23; 25, 10. Лк. 6, 46. [27] Пс. 6, 9. Мф. 25, 41. 1 Кор. 8, 3. 2 Тим. 2, 19. [29] Бут. 28, 14. Іс. 2, 3; 49, 6; 60, 3. Мал. 1, 11. [30] Мф. 19, 30. Мк. 10, 31. Діян. 10, 45; 28, 28. [34] Мф. 23, 37.

Глава 14 ↑

Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. ² І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. ³ Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? ⁴ Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. ⁵ При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? ⁶ І не змогли відповісти Йому на це.

⁷ Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: ⁸ коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, ⁹ і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. ¹⁰ Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. ¹¹ Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. ¹² Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. ¹³ Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, ¹⁴ і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. ¹⁵ Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! ¹⁶ Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. ¹⁷ І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. ¹⁸ І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. ¹⁹ Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. ²⁰ Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. ²¹ І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. ²² І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. ²³ Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. ²⁴ Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.

²⁵ З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: ²⁶ коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. ²⁷ І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. ²⁸ Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? ²⁹ Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, ³⁰ кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. ³¹ Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? ³² Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. ³³ Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. ³⁴ Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? ³⁵ Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Глава 14. [8] Притч. 25, 6. [11] Мф. 23, 12. Лк. 18, 14. [12] Тов. 4, 7. Притч. 3, 27–28. [16] Притч. 9, 1–2. Мф. 22, 2. Одкр. 19, 9. [21] Мф. 5, 3. 1 Кор. 1, 27–28. [24] Мф. 22, 8. [26] Мф. 10, 37. [27] Мф. 10, 38; 16, 24. Мк. 8, 34. Лк. 9, 23. 2 Тим. 3, 12. [34] Мф. 5, 13. Мк. 9, 50.

Глава 15 ↑

Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. ² І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. ³ Але Він розповів їм таку притчу: ⁴ який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? ⁵ І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. ⁶ І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. ⁷ Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. ⁸ Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, ⁹ а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. ¹⁰ Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.

¹¹ Ще сказав: один чоловік мав двох синів. ¹² І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. ¹³ Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. ¹⁴ Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. ¹⁵ І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. ¹⁶ І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. ¹⁷ Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; ¹⁸ встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою ¹⁹ і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. ²⁰ Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. ²¹ Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. ²² А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; ²³ і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! ²⁴ Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. ²⁵ А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; ²⁶ і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? ²⁷ Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. ²⁸ Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. ²⁹ Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. ³⁰ Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. ³¹ Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. ³² Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.

* Дрібна монета.

Глава 15. [4] Мф. 18, 12. [24] Еф. 2, 1; 5, 14. Кол. 2, 13. Одкр. 3, 1.

Глава 16 ↑

Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. ² І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. ³ Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. ⁴ Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. ⁵ І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? ⁶ Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. ⁷ Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. ⁸ І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. ⁹ І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. ¹⁰ Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. ¹¹ Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? ¹² І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? ¹³ Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.

¹⁴ Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. ¹⁵ Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. ¹⁶ Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. ¹⁷ Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. ¹⁸ Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.

¹⁹ Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон** і щодня розкішно бенкетував. ²⁰ Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах ²¹ і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. ²² Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. ²³ І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. ²⁴ І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. ²⁵ Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. ²⁶ І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. ²⁷ Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. ²⁸ Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. ²⁹ Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. ³⁰ Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. ³¹ Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

* Багатство.

** Найтонша лляна тканина.

Глава 16. [9] Мф. 6, 19; 19, 21. [10] Мф. 25, 21. [13] Мф. 6, 24. [14] 1 Тим. 6, 10. [15] 1 Цар. 16, 7. Єр. 11, 20. [16] Мф. 11, 12. [17] Іс. 40, 8. [18] Втор. 24, 1. Мф. 19, 9. [25] Іов. 21, 7, 13. [29] Ін. 5, 39, 45.

Глава 17 ↑

Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять. ² Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих. ³ Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; ⁴ і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.

⁵ І сказали апостоли Господу: додай нам віри. ⁶ Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. ⁷ Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? ⁸ Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? ⁹ Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. ¹⁰ Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.

¹¹ Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю. ¹² І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. ¹³ І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. ¹⁴ Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. ¹⁵ Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, ¹⁶ і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. ¹⁷ Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? ¹⁸ Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? ¹⁹ І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.

²⁰ А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, ²¹ і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. ²² Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. ²³ І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, ²⁴ бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. ²⁵ Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим. ²⁶ І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: ²⁷ їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. ²⁸ Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; ²⁹ а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; ³⁰ так буде і в той день, коли Син Людський явиться. ³¹ У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. ³² Згадайте жінку Лотову. ³³ Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. ³⁴ Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. ³⁵ Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. ³⁶ Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. ³⁷ На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.

Глава 17. [1] Мф. 18, 6. Мк. 9, 42. [3] Лев. 19, 17. Мф. 18, 15. Як. 5, 19. [6] Мф. 17, 20; 21, 21. Мк. 11, 23. [10] Іов. 22, 3; 35, 7. 1 Кор. 9, 16. [11] Ін. 4, 4. [12] Лев. 13, 46. [14] Лев. 14, 2. Мф. 8, 4. Мк. 1, 44. Лк. 5, 14. [23] Мф. 24, 23. Мк. 13, 21. [25] Мф. 16, 21; 17, 22; 20, 18. Мк. 8, 31. [26] Бут. 7, 7. Мф. 24, 37. 1 Пет. 3, 20. [28] Бут. 19, 14, 24. [32] Бут. 19, 26. Прем. 10, 7. [33] Мф. 10, 39. Мк. 8, 35. Лк. 9, 24. Ін. 12, 25.

Глава 18 ↑

Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, ² кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. ³ В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. ⁴ Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, ⁵ але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. ⁶ І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? ⁷ Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? ⁸ Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?

⁹ Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. ¹⁰ Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. ¹¹ Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. ¹² Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. ¹³ А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! ¹⁴ Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.

¹⁵ Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. ¹⁶ Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. ¹⁷ Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.

¹⁸ І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? ¹⁹ Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. ²⁰ Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. ²¹ Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. ²² Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. ²³ Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. ²⁴ Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! ²⁵ Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. ²⁶ Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? ²⁷ Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.

²⁸ Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. ²⁹ Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого ³⁰ і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.

³¹ Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, ³² бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. ³³ І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. ³⁴ Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.

³⁵ Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. ³⁶ Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? ³⁷ Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. ³⁸ Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! ³⁹ І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! ⁴⁰ Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: ⁴¹ чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! ⁴² Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. ⁴³ І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.

Глава 18. [1] Рим. 12, 12. Еф. 6, 18. 1 Сол. 5, 17. [7] Пс. 9, 19. Лк. 11, 9. Одкр. 6, 10. [9] Лк. 16, 15. [11] Іс. 58, 3. Одкр. 3, 17. [35] Мф. 24, 41. [37] Мф. 24, 28. [14] Іов. 22, 29. Притч. 29, 23. Мф. 23, 12. Лк. 14, 11. [15] Мф. 19, 13. Мк. 10, 13. [16] Мф. 18, 3; 19, 14. 1 Пет. 2, 2. 1 Кор. 14, 20. [18] Мф. 19, 16. Мк. 10, 17. [20] Вих. 20, 12–16. Втор. 5, 17. [22] 1 Тим. 6, 18–19. [24] Притч. 11, 28. Мф. 19, 23. Мк. 10, 23. 1 Тим. 6, 9–10. [28] Мф. 19, 27. Мк. 10, 28. [31] Пс. 21, 7. Мф. 20, 18. Мк. 10, 33. [32] Іс. 53, 7. [35] Мф. 20, 29. Мк. 10, 46.

Глава 19 ↑

Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. ² І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, ³ бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. ⁴ І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. ⁵ Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. ⁶ І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. ⁷ І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. ⁸ Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. ⁹ Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. ¹⁰ Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.

¹¹ Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. ¹² Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. ¹³ Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. ¹⁴ Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. ¹⁵ І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. ¹⁶ Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. ¹⁷ І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. ¹⁸ Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. ¹⁹ Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. ²⁰ Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, ²¹ бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. ²² Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. ²³ Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? ²⁴ І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. ²⁵ І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. ²⁶ Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. ²⁷ А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. ²⁸ Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.

²⁹ І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх ³⁰ і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. ³¹ А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. ³² Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. ³³ Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? ³⁴ Вони відповіли: Господь його потребує. ³⁵ І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. ³⁶ І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. ³⁷ А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, ³⁸ кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! ³⁹ І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. ⁴⁰ Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. ⁴¹ І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним ⁴² і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. ⁴³ Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. ⁴⁴ І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. ⁴⁵ І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, ⁴⁶ кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. ⁴⁷ І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,

⁴⁸ і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.

* Мина — фунт срібла.

Глава 19. [8] Вих. 22, 1. [10] Мф. 18, 11. [12] Мф. 25, 14. [17] Лк. 16, 10. [22] Іов. 15, 6. Мф 12, 37. [26] Мф. 13, 12; 25, 29. Мк. 4, 25. Лк. 8, 18. [27] Мф. 22, 7. [29] Мф. 21, 1. Мк. 11, 1. [35] Мф. 21, 7. Мк. 11, 7. Ін. 12, 14. [38] Пс. 117, 26. Лк. 2, 14. Еф. 2, 14. [40] Авв. 2, 11. [43] Іс. 29, 3. Єр. 6, 6. Єз. 21, 22. Мф. 22, 7. Лк. 21, 6. [45] Мф. 21, 12. Мк. 11, 15. Ін. 2, 15. [46] Іс. 56, 7. Єр. 7, 11. 3 Цар. 8, 29.

Глава 20 ↑

І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. ² І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? ³ Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — ⁴ хрещення Іоанове було з небес чи від людей? ⁵ Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? ⁶ А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. ⁷ І відповіли: не знаємо, звідки. ⁸ Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

⁹ І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. ¹⁰ І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. ¹¹ Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. ¹² І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. ¹³ Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. ¹⁴ А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. ¹⁵ І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? ¹⁶ Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! ¹⁷ А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? ¹⁸ Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. ¹⁹ І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. ²⁰ І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. ²¹ І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; ²² чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? ²³ Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? ²⁴ Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. ²⁵ Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. ²⁶ І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.

²⁷ Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: ²⁸ Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. ²⁹ Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; ³⁰ узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; ³¹ узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. ³² Після всіх померла і жінка. ³³ Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. ³⁴ Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; ³⁵ а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. ³⁶ І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. ³⁷ А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. ³⁸ Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. ³⁹ На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. ⁴⁰ І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:

⁴¹ як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, ⁴² А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, ⁴³ доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? ⁴⁴ Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? ⁴⁵ І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: ⁴⁶ стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, ⁴⁷ які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

Глава 20. [1] Мф. 21, 23. Мк. 11, 27. [6] Мф. 14, 5. [9] Іс. 5, 1. Єр. 2, 21. Мф. 21, 33. Мк. 12, 1. [14] Євр. 1, 2. [15] Євр. 13, 12. [17] Пс. 117, 22. Іс. 28, 16. Мф. 21, 42. Мк. 12, 10. Діян. 4, 11. 1 Пет. 2, 6. Рим. 9, 33. [20] Мф. 22, 15. Мк. 12, 13. [25] Мф. 17, 27; 22, 21. Рим. 13, 7. [27] Мф. 22, 23. Мк. 12, 18. Діян. 23, 8. [28] Втор. 25, 5. [37] Вих. 3, 6, 16. Мф. 22, 32. Мк. 12, 26. [40] Мф. 22, 42. Мк. 12, 35. [42] Мф. 22, 44. [43] Пс. 109, 1. [46] Мф. 23, 6. Мк. 12, 38–39. Лк. 11, 43.

Глава 21 ↑

Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. ² Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти, ³ і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; ⁴ бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.

⁵ І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав: ⁶ надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується. ⁷ І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися? ⁸ Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними. ⁹ Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець. ¹⁰ Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство. ¹¹ Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть. ¹² А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. ¹³ І буде це вам на свідчення. ¹⁴ Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, ¹⁵ бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. ¹⁶ І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять; ¹⁷ і зненавидять вас усі за ім’я Моє. ¹⁸ Але й волосина з голови вашої не пропаде. ¹⁹ Терпінням вашим спасайте душі ваші. ²⁰ Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. ²¹ Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього, ²² бо це дні помсти, щоб справдилося все написане. ²³ Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей. ²⁴ І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників. ²⁵ І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення. ²⁶ Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються. ²⁷ І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою. ²⁸ Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше. ²⁹ І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: ³⁰ коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. ³¹ Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже. ³² Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться. ³³ Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. ³⁴ Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано, ³⁵ бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі. ³⁶ Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.

³⁷ У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською. ³⁸ І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.

Глава 21. [1] Мк. 12, 41. [3] 2 Кор. 8, 12. [5] Мф. 24, 1. Мк. 13, 1. [6] 3 Цар. 9, 7. Лк. 19, 44. [8] Мф. 24, 4. Мк. 13, 5. 1 Ін. 4, 1. Еф. 5, 6. 2 Сол. 2, 3. [10] Іс. 19, 2. [12] Мф. 10, 17; 24, 9. Мк. 13, 9. Ін. 15, 20. [14] Лк. 12, 11. [15] Вих. 4, 12. Діян. 6, 10. [16] Мих. 7, 6. [19] Мф. 10, 22. [20] Дан. 9, 27. Мф. 24, 15. Мк. 13, 14. [22] Зах. 14, 1. [25] Іс. 13, 10. Єз. 32, 7. Іоїл. 2, 31; 3, 15. Ам. 5, 20; 8, 9. Соф. 1, 15. Мф. 24, 29. Мк. 13, 24. [27] Дан. 7, 10. Мк 13, 26. [28] Рим. 8, 23. [33] Пс. 101, 27. Іс. 51, 6. Мф. 24, 35. [34] 1 Пет. 4, 7. Рим. 13, 13. 1 Сол. 5, 6. [35] Іс. 24, 17. [36] Мф. 24, 42; 25, 13. Мк. 13, 33. [37] Ін. 8, 2.

Глава 22 ↑

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. ² І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. ³ Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, ⁴ і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. ⁵ Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. ⁶ І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.

⁷ Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. ⁸ І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. ⁹ Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? ¹⁰ Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. ¹¹ І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? ¹² І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. ¹³ Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.

¹⁴ І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, ¹⁵ і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. ¹⁶ Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. ¹⁷ І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. ¹⁸ Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. ¹⁹ І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. ²⁰ Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. ²¹ І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. ²² Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. ²³ І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. ²⁴ Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. ²⁵ Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. ²⁶ Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. ²⁷ Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. ²⁸ Але ви були зі Мною в напастях Моїх, ²⁹ і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, ³⁰ щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. ³¹ Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, ³² але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. ³³ Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. ³⁴ Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. ³⁵ І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. ³⁶ Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. ³⁷ Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. ³⁸ Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!

³⁹ І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. ⁴⁰ Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. ⁴¹ А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, ⁴² говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! ⁴³ Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. ⁴⁴ І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. ⁴⁵ Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, ⁴⁶ і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.

⁴⁷ Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. ⁴⁸ Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! ⁴⁹ Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? ⁵⁰ І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. ⁵¹ Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. ⁵² Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! ⁵³ Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.

⁵⁴ Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. ⁵⁵ Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. ⁵⁶ Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. ⁵⁷ Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! ⁵⁸ Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! ⁵⁹ Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. ⁶⁰ Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. ⁶¹ І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. ⁶² І, вийшовши геть, плакав гірко.

⁶³ Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. ⁶⁴ І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? ⁶⁵ І багато іншої хули говорили на Нього.

⁶⁶ А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон ⁶⁷ і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. ⁶⁸ Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. ⁶⁹ Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. ⁷⁰ І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. ⁷¹ Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.

Глава 22. [1] Мф. 26, 2. Мк. 14, 1–2. [3] Мф. 26, 14. [7] Втор. 16, 1. Мф. 26, 17. Мк. 14, 12. [14] Мф. 26, 20. Мк. 14, 18. Ін. 13, 12. [16] Діян. 10, 41. 24, 42; 25, 13. Мк. 13, 33. [37] Ін. 8, 2. [19] Мф. 26, 26. Мк. 14, 22. 1 Кор. 11, 24. [21] Пс. 40, 10. Мф. 26, 22–23. [22] Діян. 2, 23; 4, 28. [27] Флп. 2, 7. [30] Мф. 19, 28. 1 Кор. 6, 2. Одкр. 3, 21; 20, 4. [31] 1 Пет. 5, 8. [32] Мф. 16, 18. Ін. 17, 15. [34] Мф. 26, 34. Мк. 14, 30. Ін. 13, 38. [35] Мф. 10, 9–10. Мк. 6, 8. Лк. 9, 3; 10, 4. [37] Іс. 53, 12. Мк. 15, 28. [39] Мф. 26, 36. Мк. 14, 32. Ін. 18, 1. [40] Мф. 26, 41. Мк. 14, 38. [47] Мф. 26, 48. Мк. 14, 43. Ін. 18, 3. [54] Мф. 26, 57. Мк. 14, 53. Ін. 18, 24. [61] Мф. 26, 34. Мк. 14, 30, 72. Ін. 13, 38. [63] Мф. 26, 67. Мк. 14, 65. [66] Пс. 2, 2. Мф. 27, 2. Мк. 15, 1. Ін. 18, 28. [69] Пс. 109, 1. Дан. 7, 13. Мф. 26, 64. Мк. 14, 62. Ін. 6, 62.

Глава 23 ↑

І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. ² І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. ³ Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. ⁴ Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. ⁵ Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. ⁶ Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? ⁷ І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. ⁸ Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. ⁹ І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. ¹⁰ Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. ¹¹ Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. ¹² І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. ¹³ Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, ¹⁴ сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. ¹⁵ Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. ¹⁶ Отже, покаравши Його, відпущу. ¹⁷ А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. ¹⁸ Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! ¹⁹ А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. ²⁰ Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. ²¹ Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! ²² Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. ²³ Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. ²⁴ І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. ²⁵ І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.

²⁶ І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. ²⁷ І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. ²⁸ Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. ²⁹ Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! ³⁰ Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! ³¹ Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?

³² Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. ³³ І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. ³⁴ Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. ³⁵ І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. ³⁶ Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, ³⁷ і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. ³⁸ І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». ³⁹ Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. ⁴⁰ Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? ⁴¹ І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. ⁴² І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! ⁴³ І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

⁴⁴ Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. ⁴⁵ І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. ⁴⁶ Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. ⁴⁷ Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. ⁴⁸ І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. ⁴⁹ Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.

⁵⁰ І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником**, чоловік благий і праведний, ⁵¹ який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, ⁵² прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. ⁵³ І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. ⁵⁴ День той був п’ятниця, і надходила субота. ⁵⁵ Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. ⁵⁶ Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.

* Тобто близько 12-ї години дня.

** Член синедріону.

Глава 23. [1] Мф. 27, 2. Мк. 15, 1. Ін. 18, 28. [2] Мф. 22, 21. [3] Мф. 27, 11. Мк. 15, 2. Ін. 18, 33. 1 Тим. 6, 13. Одкр. 1, 5. 7, 13. Мф. 26, 64. Мк. 14, 62. Ін. 6, 62. [8] Лк. 9, 9. [11] Іс. 53, 3. [14] Мф. 27, 23. Мк. 15, 14. Ін. 18, 38; 19, 4. [18] Мф. 27, 20. Мк. 15, 11. Ін. 18, 40. Діян. 3, 14. [30] Іс. 2, 19. Ос. 10, 8. Одкр. 6, 15; 9, 6. [33] Мф. 27, 33. Мк. 15, 22. Ін. 19, 17. [34] Пс. 21, 19. Мф. 5, 44; 27, 35. Мк. 15, 24. Ін. 19, 23. [42] Мф. 16, 28. [44] Ам. 8, 9. [46] Пс. 30, 6. [50] Мф. 27, 57. Мк. 15, 43. Ін. 19, 38. [56] Вих. 20, 10.

Глава 24 ↑

Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. ² Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. ³ І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. ⁴ Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. ⁵ Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? ⁶ Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, ⁷ кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. ⁸ І згадали слова Його. ⁹ І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. ¹⁰ То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. ¹¹ І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. ¹² Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.

¹³ Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. ¹⁴ І розмовляли між собою про всі ці події. ¹⁵ І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. ¹⁶ Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. ¹⁷ Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? ¹⁸ Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? ¹⁹ І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. ²⁰ Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. ²¹ Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. ²² Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, ²³ і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. ²⁴ І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. ²⁵ Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! ²⁶ Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? ²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. ²⁸ І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. ²⁹ А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. ³⁰ І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. ³¹ У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. ³² І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? ³³ І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, ³⁴ які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. ³⁵ І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.

³⁶ Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. ³⁷ Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. ³⁸ Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? ³⁹ Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. ⁴⁰ І, сказавши це, показав їм руки і ноги. ⁴¹ Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? ⁴² Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. ⁴³ І, взявши, їв перед ними. ⁴⁴ І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. ⁴⁵ Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. ⁴⁶ І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, ⁴⁷ і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. ⁴⁸ Ви ж є свідками цього. ⁴⁹ І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.

⁵⁰ І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. ⁵¹ І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. ⁵² Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. ⁵³ І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

* Стадія — близько 185 м.

Глава 24. [1] Мф. 28, 1. Мк. 16, 1. Ін. 20, 1. [6] Мф. 17, 22. [7] Мк 9, 31. Лк. 9, 22. [12] Ін. 20, 6. [13] Мк. 16, 12. [19] Мф. 21, 11. Лк. 7, 16. Ін. 3, 2; 6, 14. Діян. 2, 22. [21] Лк. 2, 25. Діян. 26, 6. [25] Бут. 3, 15; 22, 18; 49, 10–11. Чис. 21, 9. Пс. 21, 7; 68, 10; 21, 27. Іс. 50, 6; 53, 3. [26] Пс. 15, 8–10. Іс. 40, 10. Єр. 23, 5; 33, 15. Єз. 34, 23; 37, 24. Дан. 9, 24. Мих. 7, 20. [36] Мк. 16, 14. Ін. 20, 19. Діян. 13, 31. 1 Кор. 15, 5. [44] Мф. 16, 21. [45] Ін. 5, 39. [46] Іс. 53, 4. Лк. 24, 27. [49] Ін. 14, 16; 15, 26. Діян. 1, 4, 8. [51] Мк 16, 19; Діян. 1, 9.

Опубліковано: 15.08.2013; востаннє змінено: 25.10.2015.