«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаМолитви

Акафіст і житіє святої рівноапостольної Ніни

Акафіст і житіє святої рівноапостольної Ніни

Тропар, глас 4

Слова Божого служителько,/ послідовнице апостольської проповіді Андрія Первозванного та інших апостолів,/ просвітнице Грузії й сопілко Святого Духа,/ свята рівноапостольна Ніно,/ моли Христа Бога за спасіння душ наших.

Кондак, гл. 2

Прийдімо всі нині, прославмо Христову обраницю,/ рівноапостольну проповідницю Божого слова,/ благовісницю мудру,/ що людей Картали́нії привела на шлях життя й істини,/ ученицю Богоматері,/ усердну заступницю і невсипну оборону нашу — / Ніну прехвальну.

Кондак 1

Обраній служниці слова Божого, що наслідувала подвиги святих апостолів і від Божої Матері на благословення чесний хрест одержала та в країні Іверській його встановила, подячні пісні та похвали приносимо тобі, сопілко духовна, свята рівноапостольна Ніно. А ти, що маєш відвагу перед Господом, від усяких бід і скорбот визволяй нас, щоб ми розчулено і вдячно до тебе взивали: Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Ікос 1

Ангелом дивним країни Іверської показав тебе Творець усього живого, щоб відвернути народи цієї землі, які перебували у смертній темряві, від диявольських спокус і покликати їх до народу святого, людей оновлених. Тим-то й ми, дякуючи Богові, прославляємо тебе, просвітницю та молитвеницю нашу й усердно взиваємо до тебе:
Радуйся, пречудова обраниця Божого Промислу.
Радуйся, дивно розквітлий пагоне від благочестивого кореня.
Радуйся, пречудова чашо благодаті.
Радуйся, вмістилище благодатної сили.
Радуйся, вірна посланнице Пресвятої Богородиці.
Радуйся, прехвальна послідовнице апостолів.
Радуйся, бо ревним благовістям уподібнилася Андрію Первозванному.
Радуйся, бо ти ідольську лжу подолала.
Радуйся, бо святу віру утвердила.
Радуйся, бо нам, земним, шлях до небес показуєш.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Свята рівноапостольна Ніна

Кондак 2

Бачачи виконання Божого задуму щодо людей Отця Небесного, Єдинородного Його Сина і Святого Духа, Який настановив пророків і апостолів на спасенне служіння й обрав святу рівноапостольну Ніну задля нашого просвітлення Євангельською істиною, співаємо Богові: Алилуя!

Ікос 2

Бажаючи збагнути велич Божественного розуму, свята Ніна, навчена істинному пізнанню від своєї наставниці Ніанфори, ретельно довідавшись від неї все, що було відомо про Господа, Спасителя нашого, та Його святий хітон, забажала вклонитися дорогоцінному хітонові та місцю подвигів святих апостолів. А ми, вшановуючи життя святої Ніни, благоговійно її прославляємо:
Радуйся, бо істини Царства Божого зрозуміла ти.
Радуйся, бо від юності Христа полюбила.
Радуйся, з дитинства навчена благочестю від матері своєї Сусанни.
Радуйся, втіхо батька свого Завулона.
Радуйся, святителем Ювеналієм у страсі Божому збережена.
Радуйся, слову Божому навчена.
Радуйся, зрощена у святому місті Єрусалимі.
Радуйся, бо з дитинства прагненням своїм до слави Божої праведників здивувала.
Радуйся, бо не земні, а небесні блага обрала ти.

Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 3

Сила Всевишнього піднесла тебе, свята Ніно, за любов до благочестя, бажання вклонитися хітонові Господньому та ревність апостольську — і поставила тебе осяйним світильником, щоб усі, просвічені від тебе світлом Богопізнання, співали Богові: Алилуя!

Ікос 3

Свята Ніна, маючи незбориме прагнення догодити Господеві, забажала прийти у країну Іверську та вклонитися там захованим святиням. Ми ж, бачачи таке святе її бажання, до неї взиваємо:
Радуйся, бо змалку суєту світу зневажила.
Радуйся, бо істинну мудрість полюбила.
Радуйся, бо справжній скарб богомудрості в Божественнім ученні знайшла.
Радуйся, бо тих, хто полюбив земну суєту, доброчесним життям своїм перевершила.
Радуйся, бо на непорушному камені заповідей Христових утвердилася.
Радуйся, бо відданістю волі Божій ангелів і людей здивувала.
Радуйся, бо постом і молитвою плоть свою підкорила духові.
Радуйся, бо любов’ю своєю до храму Божого багатьох умудрила.
Радуйся, бо лагідною вдачею приготувала себе до апостольського служіння.
Радуйся, бо за доброчесне життя своє стала оселею Святого Духа.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 4

Бурею житейських пристрастей збентежені, не знаємо, як гідно оспівати твою дивовижну мужність, свята богообрана Ніно, не побоялася бо піти в ім’я Христове в поганське місто Рим. Пречиста ж Матір Господа нашого зволила дати тобі дорогоцінними руками Своїми святий хрест і покликати тебе благовістити спасіння у країні Іверській усім, хто прагне взивати Богові: Алилуя!

Ікос 4

Почув святитель міста Господнього Ювеналій, як Пресвята Богородиця покликала тебе проповідувати слово Боже у володінні Своєму, країні Іверській, і подарувала тобі у видінні хрест, який ти обвила волоссям своїм, прославивши Бога, Спасителя людства, — і оспівував тебе так:
Радуйся, благодаттю Божою осяяна.
Радуйся, бо смиренням духа свого надію на Господа Ісуса та на Пречисту Матір Його здобула.
Радуйся, зрадувана явленням Богоматері.
Радуйся, бо найсолодші слова від Матері Божої чула.
Радуйся, бо з Нею, ніби з подругою, розмовляла.
Радуйся, єрусалимською братією благоговійно вшанована.
Радуйся, бо готуєш нам просвіту незгасним світлом.
Радуйся, свічко, Богом запалена, щоб знищити морок нечестя.
Радуйся, бо чесний хрест прийняла як запоруку твого непоборного благовістя.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Пресвята Богородиця дає хрест св. Ніні. Дмитро Харчілава, ікона на камені.

Пресвята Богородиця дає хрест св. Ніні. Дмитро Харчілава, ікона на камені.

Кондак 5

Провідною зорею до Бога стала ти, свята Ніно, засяявши нам з волі Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та просвітивши нас благовістям Божого слова.
Вшановуючи цю небесну провідницю, осяяну славою подвигів благочестя, яка завжди втішає своєю допомогою всіх, хто вдається до неї з молінням, іще більше прославмо Бога — Творця святої Ніни, заступниці нашої — і заспіваймо Йому: Алилуя!

Ікос 5

Бачили наречені Христові, які зі святою Ніною та Рипсимією постом і молитвою спасалися, що нечестивий Діоклетіан хоче силою взяти собі за дружину Рипсимію та навчити її ідолослужінню, — усі разом таємно втекли з поганського міста Рима у країну Вірменську. А там повелінням поганського царя Тиридата приречено їх на смерть. Святу ж Ніну Господь урятував із тенет Діоклетіана й Тиридата і привів у Іверію заради поширення благовістя Євангельського слова. Тож і ми, радіючи піклуванню Божому про спасіння людей, звеличуємо Божу посланницю, святу Ніну, викликуючи:
Радуйся, бо перебування в Римі шлях благовістя тобі відкрило.
Радуйся, бо непоборністю духа й дивогідною мужністю у служінні слову Божому ти прославилася.
Радуйся, бо важкий шлях в Іверію заради слави Божої без нарікань здолала.
Радуйся, бо благодаттю Божою від жорстокої руки Діоклетіана й Тиридата позбавлена.
Радуйся, бо всіх, хто живе біля гір Тріалетських, голосом смирення навчила.
Радуйся, бо образом лагідности мир у душах утвердила.
Радуйся, бо пахощами слова Христового багатьох напувала.
Радуйся, утвердження наше на дорозі спасіння.
Радуйся, бо удостоюєш нас вічних благ.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 6

Великою проповідницею явилася свята Ніна, працею бо і стражданнями її Церква Христова в Іверії утвердилася, морок невігластва розвіявся, засяяло світло істини. Ми ж, завдяки святій Ніні визволені з темряви ідолослужіння, гідно взиваймо Господеві: Алилуя!

Ікос 6

Просвітилася країна Іверія світлом істини, коли свята Ніна благовістила євангельське слово в місті Урбнісі, звідки багато хто ходив до грузинської столиці Мцхети поклонятися неправдивим богам Ормузду й Задену. Цих ідолів свята Ніна своїми молитвами скинула й розбила. Тому, як переможицю демонів, прославмо її:
Радуйся, бо всемогутню силу істиного Бога в країні Іверській перша показала.
Радуйся, бо ідола Ормузда силою Всевишнього подолала.
Радуйся, бо гордість його своїми молитвами посоромила.
Радуйся, бо його руїною безсилля злого духа виявила.
Радуйся, бо демона Задена з його слугами перемогла.
Радуйся, бо володарів темряви відігнала.
Радуйся, бо безсиле царство їх зруйнувала.
Радуйся, бо полум’я бісівського безчестя загасила.
Радуйся, бо подихом бурі й вогнем небесним служіння ідолам припинила.
Радуйся, бо ревністю своєю в Іверії ім’я істинного Бога прославила.
Радуйся, бо синів темряви світлом Євангельським просвітила.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Величаємо тебе, свята рівноапостольна Ніно, що всю країну Іверську світлом Євангелія просвітила і до Христа привела.

Величаємо тебе, свята рівноапостольна Ніно, що всю країну Іверську світлом Євангелія просвітила і до Христа привела.

Кондак 7

Хотів цар Миріан зі своїми слугами зрозуміти силу істинного Бога, здатного знищити безсилих ідолів, і з подивом запитував: «Що це сталося, що боги наші впали?» А родина садівника царського з Авіафáром, ієреем юдейським, його дочкою Сидонією та іншими дівами, які побожно прийняли благовістя святої Ніни, пізнавши Господа Христа, викликували Богові: Алилуя!

Ікос 7

Нове життя отримали сини Іверії, прийнявши від святої Ніни слова істини, бо всі хрестилися від неї у водній купелі на очищення своїх гріхів і освячення, і удостоїлися приймати від Бога зцілення молитвами цієї заступниці. Цар Миріан благодаттю Божою прозрів від сліпоти, істинного Бога пізнав і Христа сповідував; цариця Нана піднялася з ложа недуги; син їхній від духа злого звільнився, і всі відродилися в купелі надбуття. Бачачи це, всі народи справедливо прославляють пам’ять святої Ніни та співають їй так:
Радуйся, бо невірство царя Миріана на віру обернула ти.
Радуйся, бо прийняла його сповідання віри.
Радуйся, бо від сліпоти його зцілила.
Радуйся, бо поклоніння ідолам знищила.
Радуйся, визволителько від поганської омани.
Радуйся, очищення душ.
Радуйся, визволення від спокус.
Радуйся, подателько благодіянь усім нужденним.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 8

Диво дивне явив нам Бог, віддавши з милосердя Свого країну Іверію у спадок Божої Матері, і на знамення Своєї милости до всіх, хто населяв її, з перших днів благовістя про спасіння людей послав хітон Господа Христа і над хітоном установив Живоносний Стовп, від якого й донині вірні одержують зцілення. Ще явив у ній дивовижну і преславну благовісницю — святу Ніну — і хрест з неоціненним її волоссям дарував заради утвердження святої Своєї віри. Таку втіху маючи, ми, народжені на землі, піднесімо і розум, і серця наші до Небесного Царства і прославмо всемилостивого Бога, взиваючи Йому невмовкно:
Алилуя!

Ікос 8

Уся сповнена ти, свята Ніно, думками про небесне і закликаєш усіх, тих, хто не знав Спасителя всіх, Господа Ісуса Христа, до єднання зі спадкоємцями Царства Небесного, щоб і вони пізнали велич слави єдиного істинного Пастиря небес і землі та прославляли Його разом з небесними жителями єдиними вустами і єдиним серцем. Бачачи твоє велике піклування про наше спасіння, зворушено взиваємо до тебе:
Радуйся, бо двері до хрещення ти відчинила.
Радуйся, провіднице наша до небес.
Радуйся, бо святим охрещенням Грузії святих ангелів вельми зрадувала.
Радуйся, бо царя Миріана до зведення храму Богу істинному спонукала.
Радуйся, бо чéсний хрест від пагону виноградного в ньому встановила.
Радуйся, бо запоруку цієї любові своєї до Христа всім дітям Святої Церкви залишила.
Радуйся, бо зі сподвижницями своїми до святого хрещення всіх покликала.
Радуйся, бо синів Іверії від купелі прийняла.
Радуйся, бо багатьом розум просвітила.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 9

Усі небесні сили зраділи, коли діти Іверії приймали хрещення; один із небожителів в образі незвичайної людини з’явився і звів чудотворний стовп над ризою Господньою, усіх навчаючи разом зі святою Ніною співати Богові: Алилуя!

Ікос 9

Найкрасномовніші проповідники неспроможні сповна висловити тобі належну похвалу, рівноапостольна Ніно, бо заради слави Божої та спасіння ближніх прийшла ти до Мцхети Картлійської та Кахетинської землі, де всі племена в горах і долинах, почувши від тебе Божі слова, спасіння отримали. Ми ж, сповнені радості та вдячності за таку любов до нас, щирим серцем до тебе взиваємо:
Радуйся, зодягнення наше в багряницю хрещення.
Радуйся, струменю насолоди, що напуваєш нас водою благочестя.
Радуйся, пречудова поборнице віри Христової.
Радуйся, садівнице на землі раю небесного.
Радуйся, звільнення наше від рабства гріховного.
Радуйся, бо сіті ворожі ти розірвала.
Радуйся, бо злочестя ти подолала.
Радуйся, славна переможнице невірства.
Радуйся, нищителько злих звичаїв і марновірства.
Радуйся, милозвучна сопілко віри.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 10

Прагнучи врятувати од вічної загибелі свою душу та душі ближніх, рівноапостольна Ніно, виявила ти велике піклування про славу Божу і звершила великий апостольський подвиг, за що й прикрасив тебе Господь вінцем апостольським на небесах, коли з усіма святими молилася за нас, співаючи Йому:
Алилуя!

Ікос 10

Утвердив тебе Господь, свята Ніно, як непорушний мур, і дав нам тебе захисницею від усякого лиха, а нетлінне тіло твоє — джерелом зцілення в селищі Бодве Кизикійського краю, де просвітила ти царицю Софію та народ її, щоб усі ми, приймаючи молитвами твоїми від Бога милості, до тебе взивали:
Радуйся, твердине й покрове, що приймає всіх, хто до нього вдається.
Радуйся, надійна помічнице всім, хто прагне спасіння й просвітлення.
Радуйся, невичерпне джерело благословень і милостей Божих усім, хто тебе шанує.
Радуйся, заступнице наша від загибелі та напастей.
Радуйся, надійна допомого всім благочестивим людям.
Радуйся, істинне умиротворення буремної плоті.
Радуйся, радосте душ наших.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 11

Найсолодші співи принесла ти Пресвятій Тройці, свята Ніно, розумом і справами до кінця життя свого полюбивши Триєдиного Бога. Прийми ж від тих, хто славить тебе, зворушливі піснеспіви і не відкинь молінь наших, бо до тебе після Преблагословенної Богоматері у скорботах і напастях вдаємося і на твоє заступництво уповаємо, викликуючи Богові: Алилуя!

Ікос 11

Промениста свічка, що засяяла світлом у темряві, свята Ніно, коли переселялася ти від землі на небо, зібравши вірних дітей своїх охрещених, як нові паростки, недужих зцілила і віддала Богові непорочний дух свій. Бачачи блаженну кончину твою, цар Миріан і ближні його гірко плакали, зі сльозами співаючи поховальні пісні, та до тебе взивали:
Радуйся, небесний ангеле, що в образі земної людини постав.
Радуйся, невісто Христова, що заручила Небесному Жениху Іверійську Церкву.
Радуйся, добра просвітнице наша, що жила, працюючи день і ніч.
Радуйся, невтомна годувальнице, що насичуєш нас поживою Божественних слів.
Радуйся, непорочна голубко, що від землі відлетіла в небесні оселі.
Радуйся, бо тіло своє в нетління зодягла.
Радуйся, бо святі мощі твої ароматами сповнилися.
Радуйся, бо цими пахощами ми, діти твої, нині насолоджуємося.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 12

Благодать, даровану тобі від Бога, знаючи, сумлінно вшановуємо всечесну пам’ять твою, свята рівноапостольна Ніно, та зі зворушеним серцем припадаючи до образу твого, чесним хрестом прикрашеного, щиро благаємо: збережи нас у вірі православній, у всякому благочесті та чистоті, щоб і в годину смерти були ми гідними співати Богові: Алилуя!

Ікос 12

Оспівуючи твій перехід до Бога, всехвальна Ніно, вшановуємо твій апостольський подвиг, величаємо ревне служіння Богові, хвалимо довготерпіння, славимо смирення та ублажаємо кончину твою, бо й по відходу твоєму ти прославилася чудесами, дивуючись яким, оспівуємо тебе так:
Радуйся, бо жити з ангельськими чинами і святими удостоїлася.
Радуйся, бо в сонмі обранців Божих у чертог небесний увійшла.
Радуйся, золота кадильнице, що фіміам молитви за нас Богові приносиш.
Радуйся, бо, споглядаючи небесне, вічним блаженством насолоджуєшся.
Радуйся, бо з рівноапостольними Костянтином і Оленою тебе славлять.
Радуйся, бо народ грузинський і всі православні тебе величають.
Радуйся, скарбе чудес Христових.
Радуйся, бо від чесного хреста, волоссям твоїм оповитого, душевне і тілесне зцілення одержуємо.
Радуйся, бо від святих мощей твоїх потрібну допомогу маємо.
Радуйся, свята рівноапостольна Ніно, Грузії просвітнице.

Кондак 13

О преславна і предивна просвітнице країни Іверської, свята рівноапостольна Ніно, непрестанна молитвеннице наша перед Спасителем Богом і Його Пречистою Матір’ю! Прийми нашу нинішню хвалу тобі та боговгодним твоїм заступництвом ублагай Господа визволити нас від усяких бід, скорбот і напастей і удостоїти вічних благ на Небесах, щоб з тобою завжди співати Богові: Алилуя!

(Цей Кондак читати тричі, потім Ікос 1 та Кондак 1)

Молитва

О всехвальна і предивна рівноапостольна Ніно, до тебе вдаємося і зворушено тебе просимо: захисти нас (імена) від усяких бід і скорбот, врозуми ворогів Святої Церкви Христової та посором супротивників благочестя й умоли Всеблагаго Бога, Спасителя нашого, перед Яким ти нині стоїш, щоб дарував народу православному мир, довголіття й у всякому доброму ділі успіх, щоб і нас привів Господь у Небесне Своє Царство, де всі святі славословлять всесвяте ім’я Його, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Інша, розширена молитва

Всехвальна і предивна рівноапостольна Ніно, воістину неоціненна прикрасо Церкви Православної та велика похвало народу Божого, що просвітила всю Грузинську країну Божественним ученням, подвигами апостольства перемогла ворога нашого спасіння, трудами й молитвами насадила там сад Христовий і виростила у ньому багатий плід. Вшановуючи святу пам’ять твою, припадаємо до чесного твого образу і благоговійно цілуємо чудотворний хрест — всехвальний дар тобі від Божої Матері — який ти обвила своїм дорогоцінним волоссям, і зворушено просимо тебе, повсякчасну заступницю нашу: охорони нас від усякого зла і скорбот, врозуми ворогів Святої Церкви Христової і противників благочестя, охороняй отару твою, що її доглядала, і моли Всемилостивого Бога, Спасителя нашого, перед Яким ти стоїш, щоб дарував православному народові нашому мир, довголіття, успіх у всіх добрих справах, і нехай приведе нас Господь у Небесне Своє Царство, де всі святі славословлять Всесвяте ім’я Його, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

Житіє святої рівноапостольної Ніни

Пам’ять вшановують 27 січня

Свята рівноапостольна Ніна

Іверія1! Чудова сонячна країна: там величні сиві гори, смарагдові долини і безкрає вільне море. Іверія! Так полюбила тебе Матір Божа, що молитвами Своїми виблагала Господаря жнив — Сина Свого щоб вислав робітників на жниво Своє (Лк. 10:2). І от збулися часи і наблизилось Царство Боже (Мф. 1:15) до тебе, земле обрана, країна Пресвятої Богородиці.

То були стародавні часи. На початку IV століття по Різдву Христовім при одному єрусалимському храмі на Сіонській горі жила прекрасна дівчина на ім’я Ніна. Любов до Христа пробудила в ній, як сонце пробуджує перший паросток, бажання послужити своєму Господеві. Це бажання було таким великим, а молитви такими щирими, що їх почули Небеса. Отримавши від Самої Пречистої Богородиці хрест і благословення на проповідь Євангелія серед поганських народів, мужня діва Провидінням Божим вирушила в далеку невідому країну і невдовзі стала рівноапостольною Ніною, просвітницею Грузії, знаною та шанованою в усьому християнському світі.

Батьки святої Ніни, Завулон і Сусанна, були взірцем сердечної молитви та глибокої побожности і вражали всіх своєю довірою та любов’ю до Господа. Вони жили так благочестиво й однодушно, що в них виникло спільне бажання присвятити себе та єдину донечку Богові.

Відомо, що Завулон належав до знатного роду і доводився родичем святому великомученикові Георгію Переможцю. Перебуваючи на військовій службі у високому чині при імператорі Максиміані, запеклому поганинові, Завулон сприяв звільненню полонених галлів — пращурів французів, бельгійців, нідерландців і швейцарців — та навернув їх до християнства. Сусанна була сестрою Єрусалимського патріарха (ймовірно, Ювеналія).

Спочатку подружжя мешкало в місті Каластра, що в Каппадокії (нині — територія Туреччини). Саме там і народилася Ніна. Коли дитині виповнилося дванадцять років, батьки продали свій маєток і вирушили до Єрусалима. Звідти праведний Завулон, за згодою жінки та з благословення патріарха, вирушив у Йорданську пустелю, бажаючи послужити Богові подвижницьким життям. Водночас патріарх поставив Сусанну дияконисою, доручивши опікуватися нужденними жінками.

Отроковицю Ніну віддали на виховання мудрій і побожній стариці Ніанфорі. Знаменно, що жила дівчина, як і Діва Марія, при храмі на горі Сіон, виконуючи обітницю своїх батьків, смиренно підкорившись задуму Божому щодо неї.

Духовний світ, у якому перебувала молода подвижниця, був надзвичайно утаємниченим, оповитим тишею та мовчанням. Ніна часто усамітнювалася, зворушено й полум’яно молилася — адже прагнула святости, за словом Господа нашого Ісуса Христа: Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний (Мф. 5:48). Юна діва всім серцем полюбила Бога і глибоко вболівала за людей, не віруючих в Нього.

Творець дарував майбутній святій такі великі здібності, що вже через два роки за сприяння благодати Божої вона зрозуміла і твердо засвоїла правила віри та благочестя. І от одного разу, коли розчулена отроковиця читала Євангельські оповіді про розп’яття Спасителя, до сліз переймаючись стражданнями Сина Божого, її думка зупинилась на Хітоні Господньому (Ін. 19:23–24). «Не може бути, щоб загинула на землі така велика святиня!», — подумала Ніна.

Дізнавшися від стариці Ніанфори про місто Мцхету в поганській країні Іверії, куди, за переданням, потрапив Хітон Господній, благочестива дівчина палко забажала достеменно дізнатися про долю святині та просвітити Іверію євангельським світлом, хоч би й довелося покласти заради цього своє життя. День і ніч молилася свята Ніна до Пресвятої Матері Божої, благаючи напоумлення та благословення на таку справу, і її щирі праведні молитви було почуто.

Пречиста Богородиця з’явилась юній молитвениці уві сні. Вона подала Ніні хрест, сплетений з виноградної лози, і сказала: «Візьми цей хрест. Він буде тобі щитом і охороною проти всіх видимих і невидимих ворогів. Іди в Іверську країну, благовісти там Євангеліє Господа Ісуса Христа, і знайдеш милість перед лицем Його. Я ж буду твоєю Покровителькою».

Прокинувшись, Ніна побачила у своїх руках дарований хрест2. Зрадівши духом та зросивши хрест сльозами, вона обв’язала його своїм волоссям — скріпила, щоб не розпався, відрізавши собі косу, — а потім, зворушена й схвильована, прибігла до патріарха і розповіла йому про надзвичайне видіння. Мудрий ієрарх не засумнівався в істинності чудесної з’яви, прославив Бога, волю Якого звістила Матір Божа, та благословив смиренну діву на подвиг апостольського служіння3.

Дорога до Іверії була далекою та важкою. Проходила вона через Сирію й Месопотамію. Супутницями Ніни були вірменська царівна-черниця Рипсимія, що тікала від шлюбу з нечестивим римським імператором Діоклетіаном, який полонився її красою, а також її наставниця Гаянія — ігуменя монастиря — і ще п’ятдесят три черниці. У Вірменії їх зупинив цар Тиридат, якого Діоклетіан сповістив про втечу християнок, — і майже всі вони прийняли мученицьку кончину (пам’ять цих святих Церква відзначає 13 жовтня за н. ст.). Проте святу Ніну Господь зберіг для майбутнього подвигу — навернення цілого народу.

Далі діва-апостол (так іще називають святу Ніну) ішла сама — у зношеному одязі, з розбитими, до крові зраненими ногами, голодна, спрагла, зморена, одна-однісінька, у небезпеці, без жодного захисника-охоронця на чужині!.. Та Господь чув її молитви, бачив надмірні зусилля й виснаження та підкріпив і підтримав подвижницю: зміцнена видінням Ангела Божого, який з’явився вперше з кадилом, а вдруге — із сувоєм у руці, та розмовляв із нею, свята Ніна продовжила свій шлях, і йшла ще багато днів і ночей, несучи в руках святий хрест, як знамено.

І ось несподівано перед утомленою дівою, наче з небуття, постали до самого неба Джавахетські гори, покриті крижаними шапками та оповиті білосніжними хмарами. Холодні та неприступні, вони злякали отроковицю — подібних гір Ніна ніколи не бачила. Проз ці величні гори несла свої кипучі струмені не менш велична річка Кура. Дорога то стелилась уздовж потоку, то підіймалась високо та нависала над прірвою. Йти було неймовірно важко. Молитва не сходила з вуст святої. І раптом, як у чарівній казці, перед Ніною відкрився дивовижний краєвид: над стрімкою Курою, на широкому схилі гори, усе в садах велике мальовниче місто з мурами та вежами. І над усім — прекрасні звуки зурни4.

Близько місяця прожила вона в Урбнісі, знайшовши притулок у єврейському кварталі, де були лікарі, які допомогли загоїти її зранені важкими мандрами ніжки.

Одного разу мешканці цього міста зібралися у святковому вбранні на площі, щоб вирушити на поклоніння поганським богам. Свята Ніна приєдналася до них. У ніч на 6 серпня врочисте шестя наблизилося до місця злиття Арагви та Кури, де розташовувалася Мцхета — древня столиця Грузії. Величний повіз царя Миріана й цариці Нани (Нонни) та безліч народу звідусіль прямували до гірської вершини, щоб принести дари бездушним бовванам. Жерці готувалися до ритуальних кривавих жервоприношень велетенським ідолам, відлитим із золота і срібла. Барвиста юрба разом із царською родиною перебувала в безумному екстазі. І коли загриміли сурми й усі впали долілиць, серце святої діви спалахнуло ревністю пророка Іллі, вона з глибини душі вознесла полум’яну молитву Всевишньому Богові, щоб Він Своєю могутньою силою зруйнував цих божків — як зруйнував ідолів Мемфіса, коли Діва Марія з Богомладенцем увійшла в єгипетське місто, — та визволив людей від згубної влади князя темряви і спас Своє творіння.

Як вогонь ліси пожирає, як полум’я, що спалює гори, так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання (Пс. 82:15). І за молитвами святої угодниці сталося чудо: серед ясного дня знялася люта буря, небо сховала чорна хмара, яку розтинав оглушливий грім та краяла блискавка. Вода в Арагві вкрилася піною, здавалося, що захиталася земля. Ужахнувшись, цар і народ кинулися навтьоки. Ніна ж сховалась в ущелині між скель. Впали стіни капища, розбиті в порох кам’яні ідоли полетіли у прірву — зруйновані вщент, вони не залишили й сліду.

Раптом запала тиша, на чистому небі знову засяяло сонце, наче нічого й не було. Усе це сталося в день славного Преображення Господнього, який ознаменував собою духовне новоліття древньої Грузії: світло Фавору осяяло країну серед пітьми та мороку, докорінно змінивши її подальшу історію.

Наступного ж дня цар і народ шукали своїх божків, але не знайшли жодного. Натомість у блакитному небі всі побачили Животворчий Хрест, оповитий надприродним світлом. Перестрашившись, вони міркували, що, напевно, є більший та сильніший Бог, який переміг їх. Тим часом, дякуючи Богові за знищення ідолів на горі, свята Ніна увійшла в місто Мцхета як мандрівниця.

Ущаслив, Господи, добрих і праведних серцем (Пс. 124:4). Так сталося і з царським садівником та його дружиною Анастасією, у яких знайшла притулок утомлена і зголодніла християнка. Благочестиве подружжя було бездітним. Та згодом, за молитвами святої, Анастасія стала матір’ю чисельної родини і першою, за переданням, жінкою в Іверії, яка раніше за чоловіків увірувала у Христа.

Оселилася Ніна в маленькому наметі з листя в затишному куточку саду5. З цього місця, де перед нездоланним хрестом з виноградної лози безперестанно підносилися молитви до Неба, і розпочалися її святі подвиги та чудеса.

Господь дасть слово, провісники вістять з великою силою (Пс. 67:12). Ревно молячись, свята Ніна мужньо вийшла на проповідь Євангелія, подвизаючись на славу Божу. Вустами її промовляв Святий Дух. Сповнена благодати, спочатку проповідувала таємно невеличкій купці людей, яких навернула до Господа. Та згодом проповідь її стала відкритою і завжди супровождувалася великими чудесами та зціленнями, які милостивий Господь щедро подавав за молитвами подвижниці для підкріплення віри.

Так свята проповідниця уздоровила тяжкохвору царицю Нану, яка забажала відновити поганський храм у Мцхеті та була покарана рукою Божою. Найкращі лікарі не спромоглися полегшити її страждання. Про чужинку, яка зцілює важки недуги силою Господа, цариця не хотіла й слухати. Та згодом уже благала, аби ту негайно привели.

Напевно, щоб отримати зцілення, вибагливій цариці треба було спочатку упокоритись. Тому свята Ніна відповіла посланцям: «Якщо цариця хоче одужати, нехай прийде сюди». І ось розкішні царські ноші зі слонової кістки з напівсвідомою від болю царицею на них принесли до вбогого намету. Царицю спустили додолу, поруч із місцем, де спала подвижниця. Після молитви святої до Господа та покладання чудодійного хреста на хвору, сталося незбагненне — цариця відчула себе здоровою і встала. Свідками зцілення були всі присутні тут царедворці та син цариці Рев. Відтоді свята Ніна стала бажаною гостею в палатах цариці Нани, проповідуючи при царському дворі Царство Боже, покаяння та спасіння.

Невдовзі сталося ще одне диво. До Мцхети з Персії прибув родич царя Миріана, Хвараснелі. За вірою він був зороастрієць (вогнепоклонник), муж учений, обізнаний у магії. Та коли він побачив у дворі Ніну з хрестом — не витримав сили невідомої йому святости, впав у біснування, корчився та кричав. Усі полякалися й негайно звернулися до Ніни, питаючи, чи не допоможе нещасному її Бог. Проповідниця наказала віднести Хвараснелі до царського саду, де ріс розлогий кедр. Там по молитві святої з вуст нещасного вийшла чорна хмара. Від жаху всі повтікали, залишився тільки цар Миріан. Багато годин молилася праведниця, аж ось налетів вітер і відніс лиховісну хмару на захід. Хвараснелі, прийшовши до тями, був зовсім знесилений, але очі його випромінювали радість. «Я чув усі твої молитви, — вдячно промовив він. — Ти християнка. Бачу силу твого Бога і хочу стати християнином».

Але цар Миріан був невдоволений. Він міркував: «Що скаже перський шах, коли його вельможа повернеться з Іверії християнином, та чи не чародійка й сама Ніна?»…

Чудо сталося з наверненням і самого Миріана. Цар не був грузином за походженням: син перського шаха, він народився не від шахині, і тому не міг наслідувати престолу. За умов примирення Іверії з Персією його, отрока Міхрама, одружили з Абешурою — маленькою дочкою померлого царя Іверії, на якому скінчився стародавній рід Аршакидів. Цар отримав грузинське ім’я Миріан та згодом став справжнім грузином щодо традицій, мови та віри. Рано померла Абешура, і п’ятнадцятирічний Миріан одружився вдруге вже з дочкою царя Мігрелії Наною, ставши засновником нової династії. Тому й перебував він у тяжких роздумах і ваганнях, бо знав іранську віру своїх батьків — вогнепоклонську та поганську.

Цар не бажав нічого змінювати і міркував, як можна викоренити зі свого царства християнство. Якось полюючи на горі Тхоті, він почав радитися зі своїми прислужниками, як їм ув’язнити і стратити святу Ніну: чи не спалити її на вогнищі у Мцхеті (без неї бо так спокійно жилося)? Та з Божої волі не судилося цьому статися. Несподівано згасло сонце і мисливців оповила непроглядна ніч. Супутники, засліплені пітьмою, розійшлися навмання. Покинутий напризволяще безпорадний цар призвав своїх богів, обіцяючи відлити їх знову. Але темрява не відступила від очей. Неймовірний страх охопив його, і раптом, наче прокинувшись, цар гучно виголосив: «Боже Ніни! Розвій морок очей моїх, і я визнаю Твоє ім’я!» Тієї ж миті Світло засяяло цареві й він прозрів не лише тілесно, а й духовно.

Сумнівам та ваганням його було покладено край — він став першим християнським царем Грузії. (Доречно згадати, що декілька століть потому київський князь Володимир теж вагався, обираючи та порівнюючи різні релігії, аж поки Провидінням Божим таки охрестив Русь-Україну, за що йому велика дяка від нащадків, як і цареві Миріану).

Незабаром за наказом Миріана до Риму вирушили посли з листом до імператора Костянтина. Звідти до Іверії прибули єпископ Антиохійський зі священиками та дияконами для хрещення народу. Радости святої Ніни не було меж. Вона, як хрещена мати, на власні очі побачила доленосну подію в житті своєї дитини-Іверії: цар, цариця, їхня родина, вельможі, правителі та військовоначальники з усіх областей, піднесений люд із довколишніх міст і сіл — усі прийняли хрещення в річці Курі, на води якої зійшов Святий Дух, як на води Йордану. Сталося це 326 року6. День і ніч свята Ніна підносила подячні молитви до Господа та Пресвятої Богородиці, що сподобили її стати просвітницею цього народу. Так була завершена справа, розпочата святими апостолами Христовими. Адже відомо, що перша проповідь Євангелія в горах Кавказу пролунала з вуст первозванного апостола Андрія, який, за переданням, благовістив і на Київських схилах. Разом зі своїми супутниками, Симоном Кананітом і Матфеєм, він заснував перші християнські громади в передсвітанковій Грузії. Спливли три століття, і свята Ніна — провісниця Божих присудів, як оспівує її акафіст, вірна посланниця Діви Богородиці — принесла з Єрусалима світло любові Христової та повернула духовні вітрила богообраної країни від Ірану до Візантії.

А що ж до омріяного ще отроковицею Ніною Хітона Господнього?

Жив у Мцхеті зі своєю дочкою Авіафар, який на той час за жеребом був у місті головним рабином, і коли проповідниця Христова прийшла благовістити до єврейського кварталу, він її гостинно зустрів. Спілкуючись зі святою Ніною про земне життя Спасителя (трохи згодом він з дочкою також навернувся до Христа), Авіафар розповів про події, які в його родині переповідали з роду в рід. Прадід Авіафара, рабин Еліоз, був у Єрусалимі при хресних стражданнях Господа7. Благочестива мати Єліоза напередодні юдейської пасхи у Мцхеті несподівано відчула у своєму серці ніби удари молотка, що забивав цвяхи. Здригнувшись від великого страху, вона прорікла: «Нині віддається на смерть Спаситель і Визволитель світу», — і з цими словами віддала душу Богові. Тим часом Еліоз, який на власні очі бачив розп’яття Христове, викупив у римського воїна Хітон, що дістався тому за жеребом, і приніс у Мцхету. Коли ж Еліоз показав святиню своїй сестрі Сидонії, вона, почувши про Ісусові муки, взяла Хітон, притулила до серця і від безмірної туги та великої благодати миттєво впала мертвою. Звільнити Хітон з її рук так і не спромоглися. За переданням, праведницю Сидонію поховали разом з Хітоном у царському саду, де сам собою виріс розлогий гіллястий кедр.

Упевнитись у тому, що місце під кедром насправді святе, допомогли знамення й таємничі видіння, які духовними очима бачила свята Ніна, молячись там (згадаймо також зцілення Хвараснелі). Коли цар Миріан забажав побудувати храм ще до прибуття константинопольських ієреїв, свята Ніна визначила місце дому Божого саме в тому саду, де під дивним кедром зберігався безцінний скарб.

Боже чудо під час будівництва першого храму на місці заховання Хитону Господнього. Сучасна грузинська ікона.

Боже чудо під час будівництва першого храму на місці заховання Хитону Господнього. Сучасна грузинська ікона.

Храм вирішили будувати дерев’яний. За повелінням святої, кедр зрубали, залишивши тільки пень. З велетенського гілля встановили бокові опори. Та коли головний стовбур дерева, призначений тримати на собі баню з хрестом, хотіли підняти, то не спромоглися: сила-силенна народу за допомогою колод і важелів не зрушила його з місця. Усі були приголомшені та засмучені. Палко молилася свята Ніна з ученицями, благаючи Господа відкрити цю таємницю. Пророчі видіння щодо майбутнього хрещення Іверії були протягом усієї ночі. А на світанку спустився з неба світосяйний юнак, оповив стовбур вогняним пасом, підняв його вгору, а коли опустив на пень, стовбур засяяв дивовижним світлом, що осяяло всю Мцхету, і з нього полилося запашне миро. Численний люд, що збігся до саду, гадаючи, що там сталася пожежа, з великим зачудуванням споглядав, як стовбур, підносячись до неба та опускаючись, нарешті був поставлений на належному місці. Тоді помазанням мира свята Ніна зцілила багатьох недужих. Це місце відтоді стали шанувати не лише християни, а й язичники. Ось таке диво сталося при спорудженні першого в Іверії християнського храму Светі-Цховелі — Животворчий Стовп (нині це мурований собор на честь Дванадцяти Апостолів).

Свята Ніна, знайшовши місце поховання дорогого для неї Хітона Господнього, була в цьому цілковито впевнена, бо надалі святиню вже не шукала8.

Протягом 306–335 років християнизацію Грузії загалом було завершено. Та північні гірські селища не були ще просвітлені Христовою вірою, тому свята Ніна разом з пресвітером Яковом вирушила туди. Силою Божою та чудесними знаменнями навернувши мешканців цієї місцевості до віри Христової, Божа благовісниця досягла кахетинського селища Бодбі, влаштувала собі на схилі кам’яної гори намет, оселилася там і благоговійно молилася, усамітнившись, як у пустелі. Чутка про святу праведницю, якій дарувала хрест і всю Іверію Сама Богородиця, дійшов до навколишніх мешканців та кахетинської цариці Соджі (у хрещенні — Софія). Проповідь святої вразила царицю, вона глибоко увірувала у всепрощальну любов Христову і невдовзі зі своїми царедворцями та безліччю народу прийняла святе хрещення. Літописи зазначають, що долина річки Алазані була вщент заповнена людом, який прагнув хрещення, як живої води. З Божою допомогою пресвітер Яків з дияконом нарешті завершили свої святі жнива, і настав час, коли в Кахетії не залишилося жодної нехрещеної людини.

Селище Бодбі — межа святих подвигів і земних мандрів великої благовісниці. Здійснивши всеблагий задум Божий щодо народу іверського та справу свого 35-літнього апостольського служіння у країні Пресвятої Богородиці, проповідуючи Царство Небесне і багатим, і бідним, свята праведниця наблизилася до своєї кончини, час якої знала з одкровення Божого. З кахетинською царицею Софією свята надіслала листа до царя Миріана, де благословляла його царство та просила прислати єпископа, щоб приготував її у вічну путь. Отримавши листа, цар, цариця, вельможі, єпископ, клір із силою народу негайно вирушили в дорогу. Коли прийшли до намету, стали навколо місця, де лежала свята, — голосили та зрошували його сльозами, бо щиро полюбили свою наставницю. Багато хворих отримали зцілення через дотик до ложа святої проповідниці. На невідступне прохання учениць, свята Ніна погодилася розповісти про своє життя. Цариця Соломія Уджармська, дружина Рева, все записала, тому з ласки Божої так багато відомо про цю велику подвижницю віри та благочестя. І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа (Пс. 101:19)9.

Благоговійно причастившись з єпископських рук спасительних Таїн Тіла і Крови Христової, свята Ніна заповіла поховати своє тіло саме тут, у вбогому наметі, і з миром відійшла до Господа у 335 році. Так вона подбала про щойно засновану Кахетинську Церкву  — не покинула її, а залишила там своє нетлінне тіло — неоціненну святиню. Можна зрозуміти й царя Миріана, коли він забажав перенести дорогоцінні мощі святої у Мцхетську соборну церкву. Та, не зважаючи на всі зусилля, слуги не змогли зрушити гріб святої з обраного нею місця.

На місці Животворчого стовпа у храмі Светі Цховелі

На місці Животворчого стовпа у храмі Светі Цховелі

342 року на місці упокоєння благовісниці Божої цар заклав, а син його добудував і освятив храм в ім’я двоюрідного брата святої Ніни, святого великомученика Георгія Переможця. Багато разів оновлений, він стоїть і дотепер10.

Згодом по всій Іверії на честь народної улюблениці почали будувати величні храми, бо вона преобразила душу цього народу — і саме це є найбільшим її чудом. Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює (Флп. 4:13).

Тіло святої Ніни, за її велінням, перебуває схованим (у Грузії здавна не було традиції відкривати мощі святих), біля нього звершуються численні чудеса та знамення. Грузинська православна Церква, з благословення Антиохійського Патріархату, визнала святу Ніну рівноапостольною просвітницею Іверії, приєднавши до лику святих і вшанувавши пам’ять 14 січня (27 за н. ст.), у день її блаженної кончини.

З ікон на нас дивиться мужня духом свята діва завжди з лозóвим хрестом і Євангелієм у руках, іноді — босоніж, що, напевно, свідчить про її аскетичне життя, невибагливість і вбогість, які вона наслідувала у Христа. Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир (Рим. 10:15)…

Вона дорога та близька не лише тим, хто носить її ім’я, а й кожному, хто має любов Христову та вболіває за спасіння ближніх.


СВЯТА РІВНОАПОСТОЛЬНА НІНО, МОЛИ БОГА ЗА НАС!
Перший у Грузії християнський храм Свєті Цховелі - Животворящий Стовп. Мцхєта

Перший у Грузії християнський храм Свєті Цховелі – Животворящий Стовп. Мцхєта

  1. Іберія або Іверія (сучасна Грузія) — антична та візантійська назва місцевості вздовж річки Кури, де жили східні племена іберів. []
  2. Нині цей святий хрест зберігається в Сіонському кафедральному соборі Тбілісі. []
  3. В Акафісті читаємо, що свята Ніна розпочала свій подвиг з Риму. Таку версію подають і деякі житія. Проте сучасні дослідники життя святої доходять висновку, що свята не бувала в Римі, і Пресвята Богородиця покликала її до апостольського служіння саме з Єрусалима. Це збігається з викладом життя подвижниці, яке подає свт. Димитрій Ростовський і на яке переважно ми спираємося. []
  4. Музичний духовий інструмент, турецькою — «чарівна флейта», на якій вигравав пастух. Це було стародавнє карталинське місто Урбнісі. Так з волі Божої та за сприяння Пресвятої Богородиці свята Ніна з хрестом і Євангелієм досягла кордонів Іверії. []
  5. На цьому місці збудовано Самтаврський монастир на честь святої Ніни. []
  6. Рік хрещення Грузії за Картліс Цховреба (груз. Житіє Картлі) — збірником грузинських літописів XII–XVIII cт. []
  7. Юдеї оселились в Іверії після Вавилонського полону. Під час святкування Пасхи, за своїм звичаєм, відвідували Єрусалим. []
  8. І за життя святої благовісниці, і після її кончини про перебування священного Хітона під коренем кедра свідчило цілюще та запашне, завжди видиме миро, що витікало від стовбура. Багато чудесних свідчень про Хітон Господній залишив у XII ст. відомий своєю святістю католикос Миколай І. Щодо подальшої долі Хітону Господнього є різні версії — російська, німецька, французька, сирійська, вірменська. Відповідно до цих версій хітон (або його частини) після численних перипетій перебувають в Москві (Росія), Трірі (Німеччина) та інших містах. За грузинською версією, Хітон і донині перебуває в соборі Светі-Цховелі під пнем незвичайного кедра, як під печаткою. Він є настільки великою святинею Грузинської Православної Церкви, що в храмі відбуваються всі найвизначніші духовні події країни, серед них і інтронізація католикоса-патріарха. []
  9. Свідчення про апостольську діяльність святої Ніни збереглись не лише у грузинських літописах і хроніках, але й у грецьких, латинських, вірменських, коптських джерелах. Слава про незліченні зцілення, чуда та знамення в Іверії розійшлася по всьому світові. Відомо, що Папа Римський Сильвестр відправив листа святій Ніні, в якому просив для себе її святих молитов. Цар галлів теж надіслав до Мцхети диякона з листом, згадавши в ньому її батька Завулона, який просвітив їхню країну незгасним світлом Христової віри. Він був у захваті від дочки праведника — святої Ніни, яка досягла великих чеснот і звершувала силою Божою істинні чуда. Галльський диякон і сам став свідком осяйного Хреста з дугою зірок над ним, який декілька ночей усі споглядали у мцхетському небі саме над храмом Животворчого Стовпа — Светі-Цховелі. []
  10. Нині — діючий жіночий монастир. []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору