Святитель Микита, затворник Печерський, єпископ Новгородський
Преподобний святитель Микита (Никита), затворник був родом із Києва. Коли ігуменом Києво-Печерського монастиря став преподобний Никон, юний Микита попросив його усамітнитись у затворі. Никон відповів, що йому краще бути з братією монастиря, працювати з ними разом і він буде винагороджений. Навів приклад про те, що в затворі ледве не загинув Ісаакій печерник, який був спокушений дияволом. Він загинув би, якби його не врятувала велика благодать Божа за молитвами преподобних отців Антонія і Феодосія.
Микита відповів: «Ніколи, отче мій, я не спокушусь при будь-яких обставинах. Я маю твердий намір протистояти диявольським спокусам і буду молити Чоловіколюбця Бога, щоб Він дав мені дар чудотворця, як дав Ісаакію затворнику, який і зараз творить чудеса».
Ігумен відповів йому: «Твоє бажання більше від твоїх сил. Дивися, сину мій, щоб ти сам себе не перехитрив. Я благословляю тебе на служіння братії, а за свій послух Бог тебе нагородить».
Проте Микита не послухав ігумена. Він не міг перемогти сильного бажання до затворницького життя. Тому зробив те, до чого прагнув: закрився в печері й там один перебував у молитві. Диявол скоро дав про себе знати. Через декілька днів, коли Микита молився, то почув голос, який промовляв молитву разом із ним. Він відчув велику радість. Подумав, що то ангел, бо коли б це був не ангел, то не було б благодаті Святого Духа. Він почав ще більше молитися, приказуючий: «Господи, з’явися мені Сам, щоб я побачив Тебе».
Голос йому відповів: «Я не являюся людям, а посилаю тобі мого ангела, щоб він був із тобою, а ти виконуй його волю».
Зразу ж біс представ перед ним в образі ангела. Микита впав на землю і поклонився йому, як ангелу. Біс сказав йому: «Із цього часу ти вже не молись, а читай Старий Завіт. Таким способом ти будеш розмовляти з Богом». При цьому він постійно бачив біса, який усердно молився за нього.
З прихожанами Микита розмовляв, використовуючи Святе Письмо, яке знав майже напам’ять. Про нього пішла добра слава. Його пророцтва збувалися. Він передбачив, що уб’ють князя Гліба Святославича, що батько пошле другого сина Святополка княжити в Новгород. Усе збулося. Після цього ще більше почали говорити про затворника. Крім цього, ніхто не міг із ним порівнятись у знанні книг Старого Завіту. Він не хотів читати святих апостольських і євангельських книг Нового Завіту і навіть говорити про них. Стало зрозуміло, що Микита спокушений дияволом.
До нього в печеру прийшли преподобні отці Печерські. Вони створили молитву Богові про затворника й відігнали диявола. Микиту вивели з печери і попросили, щоб він їм щось сказав із Старого Завіту. Однак той почав клястися, що ніколи не читав цих книг, які недавно знав напам’ять.
Після цього він почав вести строге життя монаха і скоро перевершив інших у добрих справах. Чоловіколюбний Бог, побачивши такі подвиги блаженного Микити, прийняв його істинне покаяння і сказав: «Паси вівці мої». Господь зробив його пастирем Своєї словесної отари, висвятивши на новгородський єпископський престол. Там Бог прославив його даром чудотворця. Одного разу, коли довго не було дощу, за молитвами блаженного пішов дощ. Іншого разу він своїми молитвами погасив пожежу. Багато різних чудес створив святитель Микита в Новгороді.
Він помер 30 січня 1108 р., пробувши єпископом тринадцять років. Його поховали з почестями і поклали в притворі церкви богоотців Якима й Анни. Тіло блаженного Микити пролежало в труні чотириста п’ятдесят років. Лише в 1558 р. за царя Івана Васильовича при митрополиті Макарії та архієпископі Новгородському Феодосії мощі святителя відкрили. Вони були цілими й неушкодженими. Нині мощі відкриті й знаходяться в Софійському Новгородському соборі. День пам’яті святителя Микити, затворника Печерського, єпископа Новгородського вшановується 13 лютого (31 січня за ст. ст.) і 27 травня (14 травня за ст. ст.).
