«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаКниги, брошуриЖиття і діяльність святих нашої землі Руси-України прославлених

Святитель Філарет, митрополит Київський і Галицький

(1857)

Святитель-схимник, митрополит Київський і Галицький Філарет народився в селі Високому, Кримського уїзду, Орловської губернії 17 квітня 1779 р. При хрещенні був названий Феодором — на честь преподобного Феодора Сикота.

Його батько Григорій — приходський священик і мати Анастасія — були людьми скромними й трудолюбивими. В сім’ї було п’ять синів і три дочки. Від діда і батька Феодор навчився писати і читати. Під час догляду за бджолами читав «житіє святых». Прочитавши життя святого Філарета Милостивого, мріяв бути на нього подібним. Феодор настільки був підготовлений з читання, письма, арифметики і латинської мови, що його прийняли в 2-й клас Орловського духовного училища. Коли був у богословському класі, то перевівся в семінарію у місто Севськ, яку закінчив у 19 років. Батько запропонував йому піти у священики, але пізніше сам благословив на постриг у ченці. 7 листопада 1798 р. був пострижений у ченці під іменем Філарет — на честь святого Філарета Милостивого.

9 листопада був рукопладений в диякони, а 13 січня 1799 р. прийняв сан ієрейський. Зразу ж був призначений інспектором Орловсько-Севської семінарії, а через три роки став її ректором.

У 1804-1810 рр. був ректором Уфимської семінарії, а 1810-1813 рр. — Тобольської. Своїми знаннями і власним строгим чернечим життям він став для молоді прикладом. В Уфі багато потрудився над відбудовою семінарії, при ній відкрив сирітський дім, де жили і навчалися діти-сироти. Багато праці приклав і в Тобольську. Службою в Тобольській семінарії і закінчилося служіння архімандрита Філарета семінаріям. Був несправедливо переслідуваний єпархіальними єпископами. Свій хрест архімандрит ніс терпеливо: увесь час був у молитві, а після молитви знаходив розраду в слові Божому. Часто перечитував сторінки страждань Спасителя, а Псалтир знав напам’ять.

2 грудня 1813 р. Святійший синод направив архімандрита в Санк-Петербург настоятелем Волоколамського монастиря святого Іосифа. Через місяць був призначений інспектором Санк-Петербурзької духовної академії. Через півроку йому присвоїли ступінь доктора богослів’я. Після цього Філарета перевели інспектором Московської духовної академії. В Академії він отримав нагороди: настоятеля «Нового Єрусалима», орден Святої Анни 2 ступеня, орден Святого Володимира 3 ступеня і великий хрест із зіркою 2 ступеня.

1 червня 1819 р. архімандрита хіронітували на єпископа Калузького і Боровського. Хіротонія відбулася у великому Успенському соборі Московського Кремля.

Із самого початку свого служіння в Калузі святитель Філарет звертав велику увагу на благоустрій церков, перебудовував дерев’яні церкви на камінні, ставився з шаною до розкольників, яких у Калузькій губернії було дуже багато.

22 серпня 1826 р. на службі коронації царя Миколи Павловича єпископу Філарету присвоїли звання архієпископа. 25 лютого 1828 р. він був призначений у Казанську єпархію, у якій було декілька тисяч іновірців, котрі прийняли православну віру. Владика Філарет вирішив:

  • Дати іновірцям християнські книги й проводити служби їхньою мовою.
  • Навчати дітей християнської віри рідною мовою.
  • Підготувати кадри духовенства.
  • Назначити місіонерів для проповіді християнської віри.

До 1832 р. Симбірська губернія входила до складу Казанської єпархії, і владика два рази відвідав Симбірськ.
В одній із поїздок він зцілив хворого чуваша, який був єдиним годувальником великої сім’ї. Майже дев’ять років владика керував Казанською єпархією.

У 1833-1834 рр. був великий голод. Святитель кожний день роздавав милостиню. Одного разу після молитви преосвященика пішов дощ, якого довго чекали люди.

При його керівництві й допомозі були побудовані монастирі та церкви, які постраждали від Пугачовського бунту.
У день Святої Пасхи 18 квітня 1837 р. високопреосвященний Філарет отримав указ про призначення його на Київську єпархію в сані митрополита.

Після декількох об’їздів єпархії владика замітив, що священики не виконують правил хрещення дітей, не дають хрестиків. Після цього почали виготовляти і розсилати по церквах маленькі хрестики. Він увів суттєві зміни в навчанні учнів Києво-Софіївського училища, частина учнів стала навчатися за кошти Києво-Печерської лаври. Будучи вже на смертному ложі, преосвященик передав 1585 крб 25 коп на навчання бідних учнів. Турбувався за інші училища й Духовну академію. Підбирав добрі викладацькі кадри і ректорів.

Для свого життя він вибрав не митрополичі палати Софії, а Києво-Печерську лавру, любив братію монастиря. До братії ставився як батько або старший брат. Митрополита ніхто не боявся, його всі любили. Поважав подвижників, юродивих.
Юродивий старець Феофіл жив з ієромонахом Парфенієм у нього в покоях на Голосіївській дачі. Він їм говорив: «Вас тільки двоє в мене: ти — схимник, Парфеній — схимник і я схимник. Будемо жити в ім’я Пресвятої Трійці».

З особливою увагою і любов’ю він ставився до угодників Києво-Печерського монастиря. Кожен день намагався побувати в печерах для поклоніння святим мощам. Добре відносився до служб. Старався прослужити всі літургії раніше від освячених дарів.

Він був великим молитовником і постником. Є багато свідчень його милостині, за його молитвами до Господа приходило багато зцілень.

Після приїзду митрополита Філарета в Київ було побудовано багато нових церков і монастирів.

У 1852 р. він звернувся до царя з проханням про дозвіл на будівництво соборного храму святого рівноапостольного князя Володимира Після дозволу керував комітетом по будівництву храму і першим пожертвував 7000 крб. У 1838 р. в Києво-Печерській лаврі побудовано церкву на честь Усіх угодників Печерських. Зроблено нові розписи церков, установлено новий іконостас у Великій Лаврській церкві. В Голосіївській пустині була побудована камінна церква Покрови Пресвятої Богородиці, на будівництво якої владика носив цеглу Церкву побудовали майже за гроші святителя.

Новий 1857 рік владика зустрів хворим.

21 грудня 1857 р. великий лаврський дзвін сповістив Києву, що пастиря не стало.

За заповітом митрополита поховали в Ближніх печерах в Христоводвиженській церкві з правого боку біля стіни проти чудотворної Казанської ікони Божої Матері.

Пам’ять святителя Філарета, митрополита Київського і Галицького вшановується у свято Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських (святкування у другу неділю Великого посту).

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору