Святі нашої землі до хрещення Русі, життя або діяльність яких були частково пов’язані з Україною
Християнство почало поширюватися в південній частині теперішньої України, біля Чорного моря і в Криму, вже з І ст. після Різдва Христового. За давньоруськими літописами, першим почав проповідувати християнство на Русі святий апостол Андрій Первозванний зі своїми учнями. Він був родом із Вифсаїди в Палестині, братом святого апостола Петра. Христос першим обрав Собі його в учні, тому й називають його Первозванним. Після зійдення Святого Духа на апостолів вони розійшлися по різних країнах для проповіді святого Євангелія. Святий апостол Андрій проповідував християнство в Малій Азії та Тракії, Македонії й Ахайї (Греція), у Європі. Як зазначено в грецьких вірогідних джерелах, він поширював Христову віру серед мешканців північних берегів Чорного моря та Скіфії. Відповідно до літопису, одного разу Андрій Первозванний разом зі своїми учнями вирушив Дніпром проти течії й дійшов місця, де тепер знаходиться місто Київ. Тут він на одній із київських гір (за переказами, де тепер стоїть церква Св. Андрія Первозванного) поставив хрест й, поблагословивши київські гори, прорік, що тут постане велике місто з багатьма церквами й процвітатиме віра Христова. Святий апостол прийняв мученицьку смерть приблизно 70 р. в м. Патрах у Ахайї, був розіп’ятий на хресті, що мав форму букви «X» (пам’ять вшановується ЗО листопада).
З України походили троє молодих слов’янських (ймовірно, скіфи) мучеників Інна, Пінна, Римма, учні святого апостола Андрія. Проповідуючи Христову віру, вони привернули багатьох поган до неї й охрестили їх. Мученики проповідували віру на території, яка підлягала поганському володарю. Він запалав ненавистю до них і зажадав, щоб ті зреклися віри в Христа й перестали проповідувати християнство. Коли мученики відмовилися, князь наказав забити стовпи на льоду річки й прив’язати їх до них.
Вони закінчили життя в страшних муках на холоді. Припускають, що це сталося на Новому Дунайці, а час їхнього мучеництва належить на кінець І або початок II ст. Пам’ять мучеників ушановується 20 січня і 20 червня.
