Преподобний Варлаам, ігумен Печерський
Преподобний Варлаам, перший ігумен Печерський походив із визначної родини в Києві. Його батько був Іван (Ян) Вишатич, київський тисяцький (воєначальник міста), а дід Вишата й прадід Остромир — воєводами. З молодих літ маючи нахил до чернецтва, зрікся кар’єри, залишив батьківський дім і прибув до преподобного Антонія, який доручив преподобному Никону постригти Варлаама в ченці. Це сталося десь близько 1055 р. Довідавшись про це, батько силою забрав сина з печер, а великий князь київський Ізяслав Ярославич виголосив догану преподобному Никонові за постриг преподобного Варлаама. Проте преподобний Варлаам переміг супротив своїх батьків, які були змушені погодитися з рішенням сина, й знову повернувся до печер. Незабаром, коли число ченців збільшилося до 12 осіб, на бажання преподобного Антонія, який хотів відбувати подвиг на самоті, братія обрала своїм першим ігуменом преподобного Варлаама, незважаючи на його молодий вік. Коли кількість ченців збільшилася до 20 осіб, преподобний Варлаам за благословенням преподобного Антонія в 1062 р. збудував над печерами малу дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Цим будівництвом було покладено початок Києво-Печерського монастиря, найвідомішого в Київській Русі.
У той час князь Ізяслав Ярославич збудував у Києві муровану церкву Св. Димитрія й заклав біля неї монастир (згодом відомий під назвою Михайлівського Золотоверхого) та запросив преподобного Варлаама бути в ньому ігуменом (бл. 1062 р.). Як у Печерському монастирі, так і в новому, він відзначався чернечими подвигами й працею наді спасінням людських душ. До своїх подвигів Варлаам додав ще прощі до Єрусалима й інших святих місць у Палестині та до Константинополя, де відвідав різні монастирі й закупив усе потрібне для монастиря Св. Димитрія. Повертаючись до Києва, захворів у дорозі, помер у Зимненському Святогірському монастирі біля Володимира на Волині в 1065 р. у досить ще молодому віці. Ного поховано в Печерському монастирі в Києві.
В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Варлааме, розуме благодатний, ти бо печеру темну і тісну вибрав, а не палати просторі, радуйся, бо золототканий одяг на хламиду чернечу ти проміняв». Пам’ять преподобного Варлаама вшановується 2 грудня (19 листопада за ст. ст.).
