12 греків, будівників соборної Успенської церкви Києво-Печерської лаври
Преподобний Антоній Печерський мав дар пророкування. Він сказав князю Шимону, сину князя варязького Африкана, що той у битві з половцями мине смерть, знаходячись уже серед трупів, а пізніше першим буде похований у камінній Печерській церкві, яку побудують чудесним способом.
Шимон, повернувшись після битви, розповів преподобному Антонію таке: «Я лежав поранений серед убитих і якась божественна сила підняла мене і зцілила від ран: усіх своїх близьких і воїнів я знайшов неушкодженими. Церкву, у яку мене покладуть після смерті, я бачив двічі: один раз на річці Альмі, коли лежав між убитими, а інший — на морі, коли втікав у Руську землю до князя Ярослава від дядька Якуна, який мене вигнав із Варязького князівства». Після цих слів Шимон віддав преподобному Антонію пояс і золотий вінець із такими словами: «Це я зняв з ікони розп’ятого Христа Спасителя, коли покидав батьківщину. Ти передбачив, що я буду похований тут; мені був голос Божий, який наказав, щоб цим поясом виміряли основу церкви, де я буду похований; вінець же повинен бути прикріплений над жертовником у цій церкві».
Усе це дійсно пізніше збулося.
Антоній разом із преподобним Феодосієм щиро молився Всевишньому, щоб Він Своїми пречистими руками благословив будівництво дому Пречистої Своєї Матері, Владичиці нашої Богородиці. Антоній повторював слова Давида: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі» (11с. 126, 1).
Після цієї молитви сталося велике чудо. Не виходячи з Печерського монастиря, як було з преславним святителем чудотворцем Миколаєм Мирліхійським, він разом із преподобним Феодосієм опинився в Константинополі, став перед Царицею Небесною, Пресвятою Богородицею; отримав від Неї золото, яке віддав майстрам-мулярам. Вони, за повелінням Цариці Небесної, повинні були йти на Руську землю для будівництва Печерської церкви. Будівничі прийшли з Греції і сповістили про це чудо. Коли вони запитали Антонія про місце, де буде будуватися храм Пресвятої Богородиці, то преподобний три дні молився, і Господь указав місце, достойне для храму Цариці Небесної. За повелінням Господа приїхав князь Святослав і подарував своє поле під церкву. Преподобний золотим поясом Шимона виміряв основу фундамента — тридцять поясів у довжину і двадцять у ширину, як було сказано Шимону зверху. Потім преподобний помолився — і з’явився вогонь, який спалив бур’ян на тому місці, де має бути побудована церква.
Камінна церква на честь Пресвятої Богородиці була закладена в 1073 р. Коли її побудували, то з Греції прийшли майстри-іконописці, які сказали, що їх покликали преподобні Антоній і Феодосій, які померли 10 років тому.
Будівничі та іконописці жили з ченцями, служили Богові й поховані в Києво-Печерському монастирі. Усі вони покладені в притворі печери преподобного Антонія, де і нині нетлінно лежать їхні тіла.
В акафісті всім преподобним Печерським про них сказано: «Радуйтеся і ви, дванадцять братів прекрасних, бо церкву Божої Матері ви подібно до небес прикрасили; радуйтеся, бо за труди ваші нагороду, Царство Небесне, ви від Сина її, Христа, отримали».
Пам’ять будівничих соборної Успенської церкви в Києві вшановується 27 лютого (14 лютого за ст. ст.).
