Святоотцівські твори, поради святих
Наука святих і праведних
Коли ми істинно любимо людину? Тільки коли ми спасаємо її від гріха, від пекла… Ти обманюєш себе, якщо думаєш, що любиш людину, а сам потураєш її гріху і пристрастям — тоді ти любиш не її, а її смерть… Тільки коли душа вся у Христі, зверни її всю до людини і знай, що будеш любити її вічною любов’ю… Тільки Христолюбіє — сутність і джерело істинної любові. Тільки любов до Бога дає сили любити людину, любити її у її гріху, ненавидячи гріх.
З усіх бід лише гріх є справжньою бідою, а не убогість, недуга, образа, лихослів’я, безчестя чи навіть смерть… Прогнівити Бога і вчинити те, що Йому не до вподоби — це справжнє нещастя.
Мірою духовного зросту людини є смирення… Без смирення усі, навіть найбільші подвиги, не тільки не корисні, але можуть і зовсім погубити людину. А в наш час можна бачити, що трохи більше людина помолилася, почитала Псалтир, попостувала — і вже вважає себе вищою за інших, осуджує ближніх, починає вчити, коли не просять, тощо, і цим показує свою порожнечу й віддаленість від Господа «в далекі краї»…
Сам Спаситель прикликає всіх навчитися у Нього смиренню; не посту, не молитві, навіть не любові до ближніх, а смиренню. Тільки через смирення людина стає одним духом з Господом.
Якщо людина з допомогою Божою очиститься від гріха і, завдяки цьому, буде дивитися на все чисто, то:
- все побачить в іншому світлі і тоді тільки дасть правильну оцінку всьому;
- тоді в серці її буде лише любов до всього творіння і неосяжна жалість, і бажання, щоб ніхто не страждав, ніхто ні в чому не зазнав шкоди (див. Ісаака Сиріна).
Не май пристрасті помічати у ближньому всякі гріхи й осуджувати його, як це звичайно буває з нами; кожний за себе дасть відповідь Богові, у кожного є совість, кожний чує Слово Боже, знає волю Божу або з книг, або зі слів інших; особливо не дивись зі злим наміром на гріхи старших за тебе… кожний «своєму Господеві стоїть або падає» (Рим. 14:4); ти ж свої гріхи, своє серце виправляй.
Бог довготерпеливий та милосердний до тебе: ти це відчуваєш кожного дня багаторазово. Будь і ти довготерпеливий та милосердний до ближніх своїх.
Біда наша в тому, що ми своє зло приписуємо ближньому.
Не стався вороже до грішника ні внутрішньо, ні зовнішньо, але уявляй перед собою свої гріхи та усердно кайся в них, вважаючи себе ДІЙСНО гіршим за всіх.
Самолюбна людина безнадійно сліпа й самотня: ніщо у світі ні в людях, ні в собі вона не побачить, крім себе і свого.
Сама по собі обмеженість людини не є глупотою. Найрозумніші люди неодмінно обмежені у чомусь. Глупота починається там, де виявляється впертість, самовпевненість, тобто там, де починається гордість… Гордість = самотність = тьма непроглядна…
Сутність гордості — замкнутися від Бога, сутність смирення — дати Богові жити в собі.
Почуття своєї глибокої гріховності у святих — від наближення до джерела світла — Христа.
У простих серцях спочиває Дух Святий. Простота внутрішня має відображатися і на все зовнішнє – простота в усьому: в розмові, у поведінці…
Незлобивість і простота більше всіх чеснот схиляють до нас милість Божу.
Від злопам’ятного відвертається Бог. Хто молиться, маючи на когось зло, той, замість ангелів, має товариством демонів і молитва його буває у гріх.
І добре жити, і добро творити, і добре мислити – не є жертва Богові, а борг людський перед Богом.
«У світі матимете скорботу, але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін.16: 33). Де шукати радість? Усередині, в серці, у Господі, в небі. Втікай у серце, і радість твоя покриє океани скорбот.
Не будемо сумувати й занепадати духом, коли нападають на нас спокуси. Якщо золотар знає, скільки часу треба тримати золото в печі та коли його звідти вийняти, не залишаючи його надмірно у вогні, щоб воно не зіпсувалося й не перегоріло, – тим більше знає це Господь Бог.
Терпіть, що трапляється – і спасетеся.
Немає й міри терпеливості, якщо вона сполучена з любов’ю.
Важкі почуття і відчай – це бісівський напад… Розум твій нехай не звертається ні до чого, що його пригнічує… Довір Богові те, що з людського погляду неможливо виконати, і позбавишся горя і скорботи.
Живіть просто і без особливих мудрувань, як дитина зі своїм батьком. Розум пручається благодаті Божій і чуду. Виконуйте послух, не розмірковуючи логічно. Віра без багатьох міркувань творить чудеса.
Істинно духовна людина має звичку поступатися… Сильні повинні носити тягарі, щоб немічні могли відпочивати, а не так, щоб кожен ніс тільки свій тягар… Що більше людина забуває себе, то більше пам’ятає про неї Бог.
Щасливі тільки ті люди, які будуть виправдані в іншому житті.
Покаяння і сповідь – ось, що потрібно сьогодні.
Ми ще не усвідомили, що покаянням людина може змінити рішення Бога. Покаяння сприяє зникненню зла.
