Місяць липень, 10-й день. Преподобного отця нашого Антонія Печерського, що в Києві, начальника чернецтва в Русі-України
На малій вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 1.
Ти, отче Антонію, наслідував великих отців Святої гори і, як безплотний, подвизався у плоті, і був взірцем чеснот для багатьох. Звідси і дару чудес від Христа сподобився, зціляти різні недуги людей; моли, щоб спастися душам нашим.
Ти, отче Антонію, був начальником чернецтва, себе приніс Богу як першопочаток без крови, стриманістю, любомудрістю; смиренням, великими чеснотами і безмірним постом ти, преподобний, ворога посоромив; моли, щоб спастися душам нашим.
Світлоносна пам’ять твоя, преподобний отче Антонію, сповнена радости і веселощів; заради цього ми, духовні діти твої, зійшовшись, святкуємо і прославляємо Господа, Який тебе істинно прославив.
Слава… глас 6.
Сьогодні гора Афонська, яка славно прийняла тебе, як нового Авраама пришельця, радується; вітчизна ж твоя, блаженний, знову маючи тебе жителем, дуже веселиться; і печера, в якій ти подвизався, тобою красується. Славний град Київ, святкуючи пам’ять твою, велично оспівує Господа, Який дарував йому тебе як стіну незбориму. Ми ж, діти твої, навчені твоїми настановами, нині твоє славне успіння святкуючи, молимося: моли, щоб спастися душам нашим.
І нині…
Богородичний: Богородице, Ти єси лоза істинна…
На стиховні стихири, глас 2.
Від земних до небесних осель славно перейшов ти, отче Антонію, і там сподобився чести преподобних; з ними ж молися, щоб спастися душам нашим.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Тілесні почуття ти, отче, умертвив стриманістю, тому і в темній печері, як у світлому палаці, оселився, де багато учеників привів до Христа.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа, заповідей Його дуже бажає.
Паству твою, преподобний, яка тебе шанує і твоє успіння прославляє, визволи від нашестя варварів, і моли, щоб спастися душам нашим.
Слава: і нині, глас 2.
Храм Пречистої Божої Матері, як Сама Вона зволила, ти воздвиг, і безліч учнів зібрав у ньому, щоб оспівувати Владичицю Богородицю; Її ж благай, молимося тобі, Антонію преподобний, як ти обіцяв, не залишати святу паству твою, визволяючи і спасаючи від нашестя супротивників, щоб усі ми тебе, як люблячого отця, піснями безперестанно шанували, благаючи у Христа через тебе великої милости.
Тропар написаний на великій вечірні.
На великій вечірні
Блажен муж… 1-й антифон. На Господи, взиваю… ставимо стихів 8, і співаємо стихири, глас 4.
Коли божественна любов оселилася в тобі, Антонію преподобний, тоді пристрасті світу, як гірше, ти вважав за ніщо, тому переселився ти з вітчизни твоєї на святу гору і там, серед тих отців, як світило, засяяв чеснотами. Христа, Якому ти від юности служив, моли, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Коли божественну любов ти, отче Антонію, прийняв у серце, тоді у темній печері, як у світлому палаці, ти оселився і там збагатився невимовно, сподобився бачити розумом майбутнє, як теперішнє, і всім ясно про це говорив; Христа, Якому ти від юности підкорив себе, благай, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Інші стихири преподобного, глас 5.
Преподобний отче Антонію, ти осяяв розум твій благодаттю Пресвятого Духа, тому як провидець і пророк прорік грядущий гнів Божий на православних. Звідси і Симону спасіння на полі битви передбачив і передрік покладення його в церкві, раніше її побудови. Тому тебе як заступника всього благого оспівуємо, благаючи Христа, твоїми молитвами, подати нам велику милість.
Преподобний отче Антонію, ти, виконуючи заповіді Пастиря і Вчителя Христа, показав любов твою і після твоєї кончини, зціливши від смертної недуги, твоїми молитвами і явленням, Еразма, який прожив у лінощах і каявся, втративши багатство; ти дарував йому час на покаяння, інших наставляв у цнотливості, тому моли Христа, щоб спастися душам нашим.
Преподобний отче Антонію, ти з Богом у цнотливості корабель розуму твого спрямовував, і безодню пристрастей світу цього переплив безбідно, направлений вітрилом Духа Пресвятого, досяг тихого пристановища, де оселя святих і спокій праведних. З ними ж молися, благаємо, щоб і нам увійти туди.
Слава… глас 6.
Суворе твоє житіє і подвиги твої побожні помітивши, отці Святої гори Божественним Провидінням знову направили тебе до вітчизни твоєї, кажучи: іди, сину, щоб і там ті, що не відають, пізнали через тебе Бога. Прийшовши звідти, преподобний, ти вітчизну твою просвітив і став начальником ченців, і безліч їх привів до Христа. Тому і нас, що святкуємо твоє славне успіння, збережи від ворогів нездоланих молитвами твоїми, щоб спастися душам нашим.
І нині…
Богородичний: Хто Тебе не ублажить… (догматик 6-го гласу).
Вхід. Прокимен дня. Паремії три.
Премудрости Соломона читання (5, 15-6, 3).
Праведники живуть повіки; нагорода їх — у Господі; і піклування про них — у Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і озброїть створіння на помсту ворогам; зодягнеться у справедливість, як у броню, і накладе на Себе шолом — нелицемірний суд; візьме непереможний щит — святість; загострить, як меч, гнів суворий; і весь світ піде з ним на битву проти безумних. Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютується на них вода морська, і ріки нещадно затоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила — від Всевишнього.
Премудрости Соломона читання (3, 1-9).
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляться великих благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому; бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрости Соломона читання (4, 7-5, 7).
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті — чесна старість, і не кількістю років виміряється; мудрість — сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений і, як той, що жив серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершености за короткий час, він виконав довгі роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він — узяти його з середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершености, — довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої, прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причислений до синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».
На літії стихири, глас 1.
Заради тезоіменитого твого житія Промислом Божим ти названий був Антонієм, прийнявши ім’я від діл твоїх: бо ти зібрав множество учеників, які наслідували твоє вчення, і привів їх до Бога; як співжитель преподобних і праведних, з якими ти стоїш перед Пресвятою Тройцею, моли за всіх, хто славить піснями твоє преславне успіння.
Коли ти покинув морок пристрастей світу цього, Антонію преподобний, тоді оселився в печері, і там проникав у глибини Божественного розуму. Тому, як прозірливий, сподобився бачити далеке, як близьке, і ясно про це говорити, і за гріхи людські уболівав, і як пророк передрікав варварське нашестя, яке мало бути за гріхи людські; але моли, отче, благаємо тебе, позбавити нас такої погрози і спасти душі наші.
Глас 5.
Який розум чи язик людський може розповісти або достойно похвалити житіє твоє? Бо і самі ангели здивувалися житію твоєму в тілі на землі, і прославили Христа, Який дарував тобі таку перемогу над пристрастями, преподобний. Його ж моли, всехвальний і предивний Антонію, щоб спастися тому, хто складає, наскільки можливо, похвалу тобі. Блаженна печера, яка має в собі, преподобний, чесні твої мощі, які виточують вірним зцілення; блаженні ж учні твої, придбавши такого вчителя і назвавшись синами такого отця, Антонію предивний, молитвенику за душі наші.
Глас 4.
Нині всечесне і святе тіло твоє, Антонію преподобний, що лежить у печері, в якій ти за життя багато потрудився, зцілення щедро виточує всім, хто з вірою приходить. Тому благаємо тебе: і душевне здоров’я завжди подавай молитвами твоїми тим, хто тебе ублажає.
Слава: і нині, глас 8.
Велику сміливість і віру в Бога ти придбав, Антонію Преподобний, уподібнившись пророку Гедеону, який через руно випробував перемогу. Так і ти, отче, через росу хотів знати, де є місце, угодне Владичиці і Цариці; тому і сказав: якщо я знайшов благодать перед Тобою, нехай буде по всій землі роса, а на місці, на якому бажаєш, щоб був храм, нехай буде сухо. І це ти, отче, одержав, тому і пречесний храм Матері Божої воздвиг; з Нею ж молися Христу, благаємо, щоб спаслися душі наші.
На стиховні стихири, глас 1.
Стежками великого Антонія йшов ти, преподобний; він бо оселився в пустелі заради безмовности і сподобився бути співрозмовником ангелів; ти ж зачинився в підземній печері і Світло невимовне сподобився бачити; тому, ревнуючи його житію, ім’я прийняв від діл твоїх; з ним же стоячи перед Святою Тройцею, моли, щоб спастися душам нашим.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
На великій вечірні
Як пресвітлий світильник, у темному місці засяяв ти і, як фінік, у домі Божому, за пророком, розцвів ти, і святий плід — самого себе — приніс ти, отче, Владиці — жертву без крови. Тому, зійшовшись, з любов’ю всі тебе завжди достойно ублажаємо.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа, заповідей Його дуже бажає.
Печера, в якій лежить святе тіло твоє, Антонію преподобний, зціляє силою Пресвятого Духа всілякі недуги всіх, хто приходить з вірою, бісів від людей проганяє, і розслаблені, отримавши здоров’я, відходять. Ми, прославляючи Господа, промовляємо: чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Слава… глас 6.
Сміливе прохання, і віра велика, яку ти придбав, Антонію преподобний, уподібнюючись пророку Іллі; він бо вогонь звів з неба, щоб спалити жертву; так і ти молитвою зводиш вогонь з неба, щоб опалити й очистити місце, де хотів воздвигнути преславний храм Владичиці Богородиці. Тому тебе як співжителя преподобних і пророків ревнителя ублажаючи, молимо: молися Христу, щоб Він спас душі наші.
І нині…
Богородичний: Творець і Визволитель…
На благословенні хлібів тропар преподобного (двічі) і Богородице Діво, радуйся… (один раз).
Тропар преподобного, глас 4.
Від мирського неспокою відійшовший відкинувши ж світ, по-євангельськи за Христом пішов ти і, рівноангельське життя проживши, тихого пристановища святої гори Афонської досягнув ти, звідти ж з благословення отців на гори київські прийшов і там трудолюбно життя завершив; вітчизну свою просвітив ти і множеству чернечу стежку, що веде до Небесного Царства, показав — до Христа їх привів ти: Його ж моли, Антонію преподобний, щоб спас душі наші.
На ранній
На Бог Господь… тропар святого, за уставом.
Після 1-ї кафизми сідальний, глас 4.
Настало пресвітле і світлоносне твоє свято, богомудрий Антонію, що скликає безліч ченців і вірних, щоб прославити й оспівати твоє чесне успіння, благаючи у Христа твоїми молитвами великої милости.
Слава: і нині.
Богородичний: Явилася Ти вищою за Небесні Сили, Богородице, народивши Владику, і земнородних природу піднесла Ти, Богоневісто; тому Тебе, істинну Богородицю, душею і язиком, вірні, славимо.
Після 2-ї кафизми сідальний, глас 4.
Співбесідником і співслужителем отців Святої гори був ти, і їхніми стежками йшов, як безплотний, на землі пожив. Тому став ти співжителем преподобних, з ними ж і на небесах радієш; моли, щоб спастися душам нашим, що безперестанно тебе прославляємо.
Слава: і нині, богородичний.
Здивувався Йосиф, коли побачив надприродне, і подумав у собі: у безмужному Твоєму зачатті, Богородице, — на руні дощ, купина, вогнем неопалима, жезл Ааронів, що зацвів; і, засвідчуючи, обручник Твій і охоронитель взиває: Діва народжує, і після народження залишається Дівою.
Полієлей. Величання: Величаємо тебе, преподобний отче Антонію, і шануємо святую пам’ять твою, наставнику монахів і співбесіднику ангелів.
Після полієлея сідальний, глас 8.
У підземних печерах оселився ти, преподобний, і звідти як переможець над пристрастями, на колісницю чеснот зійшов, як другий Ілля, на небо злетів, і там пресвітлим вінцем увінчався, блаженний; але як тоді на землі в житті цьому нами опікувався і корисне чинив нам, так і нині, отче Антонію, моли Христа Бога дарувати відпущення гріхів тим, що з любов’ю святкують пам’ять твою.
Слава: і нині.
Богородичний: Як всенепорочна Невіста Творця, як безмужна Мати Визволителя, будучи вмістилищем Утішителя, всехвальна, мене, вмістилище скверне беззаконня і бісів забаву, поспіши визволити від їх злодійства, і вчини мене світлою оселею чеснот, світлоносна і нетлінна, віджени від мене хмару пристрастей і сподоби вишнього причастя і Світла невечірнього, молитвами Твоїми.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Стих: Що віддам Господу за все, що воздав мені?
Все, що дише…
Євангеліє від Матфея, зачало 43 (11, 27-30).
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Суворе твоє житіє і подвиги твої побожні помітивши, отці Святої гори Божественним Провидінням знову направили тебе до вітчизни твоєї, кажучи: іди, сину, щоб і там ті, що не відають, пізнали через тебе Бога. Прийшовши звідти, преподобний, ти вітчизну твою просвітив і став начальником ченців, і безліч їх привів до Христа. Тому і нас, що святкуємо твоє славне успіння, збережи від ворогів нездоланих молитвами твоїми, щоб спастися душам нашим.
Канон Богородиці з ірмосом на 6, глас 8.
І преподобного на 8, глас 4.
Пісня 1
Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і, світло радіючи, прославлю Її чудеса.
Славним стриманням і трудами, отче Антонію, і всенічним стоянням ти поставив душу твою, як царя, над пристрастями тілесними; тому, радіючи зі святими, ми прославляємо Христа, що дав тобі таку перемогу над пристрастями.
Настав сьогодні день твого всечесного успіння, отче Антонію, що вельми радує дітей твоїх; тому, згадуючи давнє твоє ангельське житіє, радісно святкуємо, тебе, всечесний отче, прославляючи.
Від темних міст узятий, ти славно перейшов до небесних світлостей, преподобний отче Антонію, і там зі святими як переможець пристрастей увінчався.
Богородичний: Душу мою, що ганебно потопає в безодні пристрастей через бурю безмірних напастей, виведи, Владичице, із глибини мого зла.
Інший канон преподобного, глас 2.
Пісня 1
Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сила, а втілене Слово всезлобний гріх загладило. Препрославлений Господь, славно бо прославився.
Ще з молодого віку, преподобний Антонію, придбав ти велику любов до Бога, і тому остаточно умертвив плотські пристрасті, і чистотою, як на крилах, піднявся славно на небеса, отче.
Владиці у подорожуванні уподібнюючись, ти, Антонію, теж подорожувати зволив, тому Всевидюче око, бачачи твій благий намір, обдарувало тебе даром чудес, преславний отче.
Твої душевну тихість і любов до Бога, тебе, прикрашеного благими звичаями, побачивши, твій духовний настоятель, як пророк, наперед показав те, що мало бути преславне, преподобний Антонію.
Богородичний: Моїх гріхів пута розірви, Владичице, Твого Сина і Бога благаючи, і гріх, що гнітить мене, сокруши, щоб я завжди оспівував Тебе, Всенепорочна, спасенний Тобою.
Катавасія: Відкрию уста мої…
Пісня 3
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що врочисто Тебе прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Проповідує преславно і гучніше за сурму виголошує свята твоя велика лавра, що від тебе, отче, прийняла початок, а храм Божої Матері, хоч і не голосом, та ділами хвалиться, промовляючи: утвердився я Тобою, Господи.
Єдиного Господа полюбив ти, преподобний Антонію, і, взявши хрест Його на плечі, богоугодно прожив ти, бувши взірцем твоїм учням у пості, трудах і молитвах; тому Христос прославив тебе.
Плотські насолоди ти, преподобний отче, відкинув, гордість зненавидів, смиренням же й убогістю збагатився і досяг небесних осель святих.
Богородичний: Помилуй, єдина Богомати, помилуй і ущедри мою душу окаянну, що потопає через бісів і лукаві пристрасті, і раніше кончини моєї, змилосердившись, очисти її.
Інший. Ірмос: На камені віри утвердив мене, розкрив уста мої на ворогів, бо звеселився дух мій, коли співаю: нема Святого, як Бог наш, і нема праведного, крім Тебе, Господи.
Ти, отче, бачив наперед майбутні нагороди, тому земні тимчасові, як несущі, ти залишив, і заради цього подвійне воздаяння одержав, преподобний Антонію. Тому з ангелами безперестанно прославляєш Владику твого.
Не переставай, отче, молитися за паству твою, яку ти придбав многими трудами і потом; визволи нас від усякої недолі, бід і скорбот, щоб ми всі оспівували тебе як люблячого отця.
В радості з чинами святих ти престоїш Богу, і там насолоджуєшся веселощами і радістю; сподоби, отче Антонію, і нас одержати небесну радість, щоб ми, радіючи, тебе величали.
Богородичний: Простягнувши руку милосердя, Богородице, визволи від усякого осудження мене, що до Тебе прибігаю, і до Тебе припадаю, і закликаю Тебе на поміч.
Інший кондак, глас 8: В світі ти, отче, прожив як ангел, у землі зробивши собі печеру, в якій добре подвизався проти підступів невидимого ворога, і звідти, радіючи, перейшов до небесних чертогів. Поминай нас, що шануємо пам’ять твою, щоб ми взивали до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.
Сідальний, глас 4: Здивувався твій духовний настоятель, бачачи твоє велике стримання, і думав, що має бути з тобою, Антонію, бо бачив твоє велике житіє у Бозі і непохитну боротьбу з ворожими підступами. Тому і свідчив, як отець і наставник твого житія, отцям Святої гори, промовляючи: цей серед нас вважається меншим, але в Русі буде великим світильником.
Слава: і нині.
Богородичний: Здивувався Йосиф, коли побачив надприродне, і подумав у собі: у безмужному Твоєму зачатті, Богородице, — на руні дощ, купина, вогнем неопалима, жезл Ааронів, що зацвів; і, засвідчуючи, обручник Твій і охоронитель взиває: Діва народжує, і після народження залишається Дівою.
Пісня 4
Ірмос: Незбагненну Божу Раду про втілення від Діви Тебе, Вишнього, знаючи, пророк Авакум взивав: слава силі Твоїй, Господи.
Місце, в якому лежить чесне і святе тіло твоє, преподобний отче Антонію, многі зцілення дає вірним, що від душі взивають до Христа: слава силі Твоїй, Господи.
Не страшили тебе, преподобний отче, ні довга і тяжка дорога, ні напади злочинців; тому, коли прийшов ти на Святу гору, з тамтешніми отцями співав: слава силі Твоїй, Господи.
Бачив всеблагий Бог твій твердий і добрий намір, там, на святому місці, серед отців прославив тебе і сподобив з ними взивати: слава силі Твоїй, Господи.
Богородичний: Тебе, Діву Пречисту, Цар усіх обрав як оселю Собі і, піднісши тебе вище від херувимів і серафимів, народився від Тебе, Богородице.
Інший. Ірмос: Оспівую Тебе, Господи, бо почув і вжахнувся, що Ти йдеш до мене, щоб знайти мене, заблудлого. Тому велике Твоє приниження заради мене прославляю, Многомилостивий.
Промислом Божим ти, блаженний Антонію, знову посилаєшся на твою вітчизну, щоб і там багатьох наставити на спасительну путь і Творцеві співати: слава силі Твоїй, Господи.
Упованням на майбутні блага укріплений, ти, отче Антонію, плотські пристрасті вгамував, і був ти немилостивим до ворога — твоєї плоті; заради цього ти придбав поміч з небес.
У цнотливості житіє своє провадив ти, преподобний отче; земне ти перемінив на небесне, і нетлінне викупив тлінним. Тому Христу співаєш: слава силі Твоїй, Господи.
Богородичний: Всього доброго я позбувся і лежу у злобі: Той, Хто оновив усіх, що у давнину впали, нині й мене прикрашає першими благами і визволяє від падіння, Богородице.
Пісня 5
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Ти був взірцем для ченців і наставником, тому ти забороняв сильним принижувати слабких, а наказував краще милувати; і через це прославився ти, Антонію, і став великим учителем.
Вищим за людське було твоє житіє, Антонію, бо ти жив рівноангельним житісм, тому сподобився чести, рівної з ангелами, і оспівуєш з ними Владику твого.
Богодарованою твоєю благодаттю ти, отче Антонію, дивуєш усіх людей і навчаєш зневажати все, що тут вважається великим, бо воно мале і зле, і йти твоєю дорогою; тому моли, преподобний, щоб спастися нам.
Богородичний: Ти, Пречиста, моє уповання, і спасіння, і похвала; тому й прибігаю під Твій покров: не зневажай мене, що поглинений нині многими гріхами, і хворобами, і скорботами, але, попередивши, спаси мене.
Інший. Ірмос: Посередником між Богом і людиною був Ти, Христе Боже; Тобою бо, Владико, до Світлоначальника, Отця Твого, із ночі невідання ми були приведені.
Дивне твоє житіє, преподобний Антонію, разом же і смирення, яке ти придбав, бо вважав себе недостойним ні самого світла, що у світі, ні сонячного сяяння, але у темне місце сам себе закрив.
Ти, отче Антонію, був храмом і домом Пресвятого Духа, різними чеснотами прикрасивши себе; смиренням успадкував висоту небесну, убогістю придбав небесне багатство, преподобний отче.
Тих, хто святкує твою святу пам’ять, отче Антонію, спаси від усяких гріхів, і печалі, і недолі, і даруй твоє божественне заступництво.
Богородичний: Невечірнє Світло із утроби Твоєї засвітивши, Владичице Чиста, затьмарену мою душу просвіти і віджени усякий морок від мого серця.
Пісня 6
Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть, богомудрі, руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Постійною любов’ю до Бога ти, отче Антонію, був над плоттю і світом, тому і став достойною оселею Духа Пресвятого, як Сам Христос сказав: прийду з Отцем і Духом і оселюся там.
Свята гора виростила тебе, преподобний отче, як найсолодший виноград, і славно тобою прикрашається, і, радіючи, Христа прославляє, Який тебе дарував.
Ніч за день ти вважав, а день за ніч, Антонію, бо не дав ти, за словом пророка, ні сну очам твоїм, ні віям дрімання, ні спокою тілу твоєму, поки не представив його чистим з душею Богові.
Богородичний: Подай мені Твою поміч, Богородице, і визволи мене від бід, і скорбот, і гріхів моїх, бо Ти народила вічне Визволення.
Інший. Ірмос: У безодні гріховній потопаючи, благаю незбагненну безодню милосердя Твого: від тління, Боже, мене відведи.
Блаженна твоя душа, звільнившись від тягаря плотського і від гіркого мучителя фараона — світу цього, перейшла спокійно в землю райського обітування і перебуває зі святими, радіючи.
Нині святе тіло твоє, преподобний отче, що лежить у печері, виточує зцілення всім, хто приходить з вірою; тому благаємо тебе: і душевне здоров’я подай молитвами твоїми тим, хто прославляє тебе.
Світліше за сонце засяяла чесна пам’ять твоя, Антонію, святкувати яку зійшовшись, ми прославляємо твоє успіння і труди, які ти перетерпів у житії твоїм, благаючи у Христа прощення гріхів, твоїми молитвами.
Богородичний: Сподоби мене бачити красу слави Твоєї, коли розлучуся з плоттю моєю, бо Ти є моє утвердження, Владичице, щоб через Тебе одержати визволення.
Кондак, глас 8: Присвятивши себе Богу, більше за всіх улюбленому, преподобний, від юности за Ним від усієї душі з любов’ю ти пішов; тлінне ж світу цього на ніщо перетворивши, в землі печеру ти викопав, і в ній добре проти невидимого ворога і спокус змагався; як світлосяйне сонце, в усіх кінцях землі засяяв ти, звідти ж, радіючи, перейшов ти в небесні оселі. І нині, стоячи з ангелами перед небесним престолом, поминай нас, що шануємо пам’ять твою і взиваємо до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.
Ікос: Бажаючи насолоджуватися вічним немиготливим світлом Святої Тройці, ти заради цього закрив себе на сорок років у темній печері і звідти не виходив до того часу, коли чисте тіло з душею представив Богу. Тому і після преставлення, як живий, прийняв від Господа дар чудес — зціляти різні хвороби тих, хто тяжко страждає, і виганяти бісів з людей, що приходять до тебе; тому благаємо тебе — молися, отче, щоб зберегти від зла вітчизну твою, місто і людей, щоб ми взивали до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.
Пісня 7
Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.
Повелінням духовного твого настоятеля, блаженний Антонію, ти повернувся до твоєї вітчизни; тому сказане тобі отцем ти виконав, як повеління Боже, і, прийшовши, ти, отче, душі багатьох привів до Господа.
Коли прибув ти до святого місця, багатьох здивував своїм житієм, бо воно було вищим за людське, і ним навчив багатьох зневажати світське гріховне життя.
Знайшовши печеру святителя Іларіона, ти прожив у ній, преподобний отче, в трудах, у молитві і пості, поки не відкрив собі іншу печеру, в якій ти сподобився небесного звання.
Богородичний: Сокруши, Пречиста, напасті і наміри ліонські святими Твоїми молитвами і спаси Твоїх рабів від тяжких гріхів, щоб Тебе, Приснодіву, ми величали.
Інший. Ірмос: Богопротивне повеління беззаконного мучителя розпалило велике полум’я; Христос же послав богочесним юнакам росу духовну, Він благословенний і прославлений.
Великого подвижника в труді і ревнителя твого житія придбав ти, преподобний Антонію, блаженного Феодосія, який наслідував твоє ангельське житіє; з ним же на небесах перебуваючи, нас поминай.
Нового Мойсея пізнали в тобі — пристрастей переможця; бо як він у давнину Амалика переміг і вивів людей, так і ти, отче, багато ченців привів у землю райського обітування.
Ти, отче, вийшов із міста і вітчизни твоєї, але промислом Божим знову повернувся, засвідчений у славі, і там благодать від Господа прийняв, Антонію преподобний.
Богородичний: Піч прообразувала Твоє Різдво, Всенепорочна: юнаків бо не опалив, як і Твоє лоно, вогонь нестерпний; тому благаємо Тебе, спаси рабів Твоїх від вічного вогню.
Пісня 8
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині здійснене, воно весь світ спонукає співати; всі творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.
У смиренні Владиці твоєму Христу ти, преподобний Антонію, уподібнився; і заради цього полюбив смиренне і суворе житіє, віддаляючись від земних пристрастей. Тому чести святих сподобився і з ними прославляєш Господа повіки.
Молися, блаженний Антонію, за тих, хто святкує преславне успіння твоє, щоб визволитися всім від різних напастей, щоб усі тебе шанували і прославляли Господа повіки.
Поглянь на нас милостивим оком перед Владикою, Антонію преподобний, показуючи твоє братолюбство; і невідлучно перебувай з нами, як ти обіцяв, коли був з нами, щоб усі з тобою до Христа взивали: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Богородичний: Зглянься нині на моління моє, Владичице, і даруй мені радість замість печалі, щоб я величав Тебе, до Сина Твого виголошуючи: Господа оспівуйте діла, і прославляйте Його повіки.
Інший. Ірмос: Піч колись вогняна у Вавилоні дійства розділила: Божим повелінням халдеїв опалила, вірних же зросила, що співали: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Подавай, преподобний отче, щедрі зцілення тим, що з вірою приходять до храму твого, і тим, що в скорботах, — утіху, щоб усі ми з тобою до Христа взивали: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Тих, що приносять тобі подячний цей спів, отче, милостиво з небес опікай і благай Визволителя Христа спасти всіх, хто взиває до Нього: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Ти приніс дар твій Вседержителю — безліч спасенних, що твоє житіє наслідували, отче Антонію. Тому моли, щоб спастися всім, хто з тобою до Христа взиває: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Богородичний: Великому таїнству Різдва Твого, Богородице, хто не здивується? Або який язик земний чи розум безплотних висловити зможе? Бо надприродно і незбагненно народила Ти Творця.
Пісня 9
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений. Нехай зрадується безплотних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.
Житіє того Антонія, що в давнину прославився, ти всіляко намагався наслідувати: він бо один у пустелі оселився, ти ж у печері себе одного зачинив, і довгі роки з неї не виходив, отче преподобний.
Ти, отче, був печерного житія первоначальник і наставник, і там подвизався, як ангел; тому і Христос даром чудес збагатив тебе, преподобний.
Здіймання рук моїх прийми, преподобний отче, наслідуючи Владичну благість, відкидаючи гріхи; ти бо душу зранив любов’ю до Христа і його Пречистої Богоматері; Її ж благай спасти душі наші.
Богородичний: Здійманням рук твоїх, Антонію, до Бога — преславні чудеса творилися, бо твоїми молитвами ти зводив з неба вогонь для очищення місця під храм Пречистої, Її ж усі з тобою величаємо.
Інший. Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився, щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю величаємо.
Ти, преподобний отче, уподібнювався у житії Пахомію Великому, який бачив видіння ангелів, рівноангельно поживши в печері; тому сподобився ангельської чести, отче Антонію.
Дорогою, що вела зі Святої гори, ти, отче, досяг київських місць, де Владичиці Матері Божій було угодно, щоб ти разом з блаженним Феодосієм воздвиг пречесний храм на Її славу. Тому тебе з ним величаємо.
Богородичний: Діво, Ти, що народила Світло, хмару в душі моїй розвій і дай ясно бачити спасительну Доброту, що засяяла невимовно із Твоєї пречистої утроби для просвічення народів, Пречиста Владичице.
Світильний: Житейські насолодження ти, Антонію, умертвив, пізнавши славу тимчасову, швидко від неї відійшов, зволивши йти вузькою дорогою, що веде до райського простору. Тому молися, Антонію, щоб спастися тим, що тебе шанують.
Слава: і нині.
Богородичний: Богородицею Тебе воістину сповідують, Владичице, ті, що Тобою спасаються; бо Ти Бога народила. Який хрестом подолав смерть і до Себе привів преподобних собори; з ними ж Тебе, Діво, прославляємо.
На Хваліте… стихири на 4, глас 2.
Бажаючи побачити невимовну радість святих і блаженство праведних, що Богу угодили, ти всяку радість світу зненавидів, а в пості і сльозах проводив дні твої, поки не умертвив пристрасті твої; тому і сподобився ти радости праведних; з ними ж молися, щоб спастися душам нашим.
Сьогодні прийми, отче Антонію, тих, що приносять пісню похвали в пам’яті твоїй, і принеси до Бога молитви твої, і визволи нас від стояння ліворуч, і моли зарахувати до частини обраних, щоб усі ми тебе як теплого заступника достойно ублажали.
У темному місці, як зірка, засяяв ти, преподобний Антонію, і темні обличчя бісів ти посоромив, премудрий. Звідти зійшов на небеса і сміливо стоїш перед престолом Христовим; поминай тих, що святкують пам’ять твою, преподобний, щоб нам знайти милість у день судний.
Слава… глас 8.
Покинувши вітчизну твою, преподобний отче Антонію, і прийнявши заради Господа вільне подорожування, тяготи довгої дороги, спрагу і голод, холод і спеку заради Христа перетерпів ти; тому і чуєш від Нього: благий раб і вірний, ввійди в радість Господа твого. Молися ж, отче, щоб цей же голос почути і нам, що завжди з любов’ю твою пам’ять ублажаємо.
І нині…
Богородичний: Владичице, прийми молитву рабів Твоїх…
Велике славослів’я, і відпуст.
На літургії
Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Стих: Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
Апостол до Галатів, зачало 213 (Гал. 5, 22-6, 2).
Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа…
Стих: Сильним на землі буде сім’я його…
Євангеліє від Матфея, зачало 10 (4, 25-5, 12).
Причасний: В пам’ять вічну буде праведник…
