«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиТребник (у двох частинах)

Чин похорону священиків

Коли упокоїться в Бозі священик, то приходять три священики і, роздягнувши його, обтирають чистим єлеєм, бо не належить священика обмивати водою. Потім одягають його у звичайний одяг, а далі у всю священицьку світлу одежу і закривають лице його воздухом. Цей воздух потім опускається зі спочилим у могилу.

Перед тим, як класти до труни, труну і спочилого окроплюють святою водою; до похорону над спочилим читається не Псалтир, а Євангеліє; при перенесенні тіла з дому до церкви співаємо канон: Помічник і Покровитель… Цей же канон співається і по дорозі від церкви на кладовище. Тіло спочилого в церкві кладуть лицем на схід. В могилу спочилий також кладеться лицем на схід сонця.

В домі над спочилим правиться

Літія.

Духовенство одягається в світлі ризи.

Предстоятель:

Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Читець: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас. Господи, очисти гріхи наші. Владико, прости беззаконня наші. Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Тропарі на глас 4.

З духами спочилих праведників душу раба Твого, Спасе, упокой і прийми її до блаженного життя біля Тебе, Чоловіколюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого упокой.

І нині…

Богородичний:

Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його.

Диякон промовляє:

Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому всякої провини, вільної і невільної.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.

Співці: Господи, помилуй (тричі),

Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.

Співці: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Священик тихо читає молитву:

Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя»- правда вічна, і слово Твоє – істина.

Виголос:

Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.

Співці: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.

Співці: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священик:

Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Чоловіколюбець.

Співці: Амінь.

Диякон: У блаженнім успінні вічний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (ім’я) і сотвори йому вічную пам’ять.

Співці: Вічная пам’ять (тричі).

Похорон

Після закінчення літії – початок звичайний. Потім, співаючи ірмоси Великого канону: Помічник і Покровитель… переносять тіло з дому до церкви. Під час винесення, як і під час перенесення на кладовище, буває передзвін (вдаряють по одному разу в кожен дзвін, починаючи з найбільшого, а тоді раз в усі дзвони). Похоронна процесія має такий порядок: хрест, хоругви, співці, духовенство, труна, яку несуть священики, а за ними миряни, починаючи з рідних. По дорозі читається Євангеліє, а після цього – мала єктенія.

В церкві покійника кладуть лицем на схід. На груди його кладуть Св. Євангеліє, а в руки – св. хрест. Обличчя закрите воздухом. Біля труни ставлять навхрест ставники зі свічками.

І після цього найвищим гласом співають:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І співається І стаття Непорочних (кафизма 17, псалом 118), на глас 6.

В кінці кожного стиха співаємо Алилуя.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Алилуя.

Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.

Алилуя.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.

Алилуя.

І далі за псалмом.

Слава…

Алилуя.

І нині…

Алилуя.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Господи, помилуй.

Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини, вільної і невільної.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.

Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.

Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Господи, помилуй.

Священик промовляє молитву:

Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І після цього починаємо II статтю на глас 5. В кінці кожного стиха співаємо:

Помилуй раба Твого.

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

Помилуй раба Твого.

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.

Помилуй раба Твого.

Знаю, Господи, що суди Твої праведні і що Ти справедливо покарав мене.

Помилуй раба Твого.

І далі за псалмом.

Слава…

Помилуй раба Твого.

І нині…

Помилуй раба Твого.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Господи, помилуй.

Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини, вільної і невільної.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.

Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.

Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Господи, помилуй.

І починаємо III статтю на глас 3.

В кінці кожного стиха співаємо

Алилуя.

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

Алилуя.

Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.

Алилуя.

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.

Алилуя.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я – загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.

Благословен єси, Господи…

Святі мученики! Ви проповідували про Христа – Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були й перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Благословен єси, Господи…

Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Благословен єси, Господи…

Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.

Благословен єси, Господи…

З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.

Благословен єси, Господи…

Упокой, Боже, раба Твого і осели його в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Господи, спочилого раба Твого, не пам’ятаючи всіх його гріхів.

Слава…

Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят єси, Отче Безпочатковий, Безпочатковий же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.

І нині…

Богородичний:

Радуйся, чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось…

І після виголосу співають сідальний на глас 5.

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого і осели його в оселях Своїх, як про це написано, і прости, як

Милосердний, всі гріхи його вільні і невільні, і все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.

Слава, Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Слава, кінець:

І все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.

І нині, і повсякчас, і на віки віків.

Богородичний:

Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.

Ступеневі

Антифон 1-й, глас 6

На небо зводжу я очі мої до Тебе, Слово: будь щедрий до мене, щоб я жив для Тебе.

Помилуй нас принижених і вчини благопотрібними Твоїми сосудами, Слово.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

У Святому Дусі джерело спасіння всіх: на кого за достойністю Він дихне, того скоро від земного визволяє, зміцнює, вирощує і на висоту підносить.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир усім.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Прокимен на глас 6.

Читець: Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце упокоєння.

Стих: Повернись, душе моя, у спокій твій, бо Господь благодіє тобі.

Диякон: Премудрість.

Читець:

До Солунян Першого послання святого апостола Павла читання (зач. 270).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець:

Браття, не хочу ж лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісус! Бог приведе з Ним. Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що Сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господу у повітря і так завжди з Господом будемо. Отже, втішайте один одного цими словами (1 Сол. 4, 13-18).

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Алилуя, на глас 6.

Стих 1. Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи

Стих 2. Душа його в блаженстві перебуватиме.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон: Премудрість.

Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.

Священик: Мир усім.

Співці: І духові твоєму.

Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач. 16).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик:

Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене (Ін. 5, 24-30).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Молитва

Священик:

Владико, Господи Боже наш, єдиний Безсмертний, що живеш у світі недосяжному, що умертвляєш і оживляєш, зводиш до пекла і виводиш із нього. Ти премудрістю створив чоловіка і знову повертаєш його в землю, вимагаючи душевного боргу. Молимо Тебе: прийми душу раба Твого і упокой його в оселях Авраама, Ісаака та Якова; дай йому вінець правди Твоєї і долю спасенних, на славу обраних Твоїх, щоб він, потрудившись у цьому житті ради імені Твого, одержав велику нагороду в святих оселях Твоїх, благодаттю і щедротами, і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

Сідальний, глас 2.

Нині розлучаюся з родом своїм і до Тебе, єдиного безгрішного, повертаюся: в оселях праведників з обраними Твоїми мене упокой.

Псалом 22

Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.

Співці: Алилуя (один раз).

Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.

Співці: Алилуя (один раз).

Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене.

Співці: Алилуя (один раз).

Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.

Співці: Алилуя (один раз).

І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

Слава… Алилуя. І нині… Алилуя.

Тропар, на глас 2:

Спочилому упокоєння у Христа просимо, бо всі ми до тієї ж оселі приречені, під той же камінь підемо і невдовзі самі на прах обернемось. Таке бо, браття, життя наше, це омана на землі, буття для ненароджених і тління для тих, що жили; ми є сон мінливий, вітер нестримний, політ птаха перелітного, корабель на морі, що сліду не має. Тому взиваймо до Безсмертного Царя: Господи, безконечного Твого блаженства сподоби його.

Прокимен, на глас 6-й.

Читець: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.

Стих: Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі.

Диякон: Премудрість.

Читець: До Римлян послання святого апостола Павла читання (зач. 89 з половини і 90).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець:

Браття, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили. Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону. Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили, подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього. Та не так зі злочином, як з даром благодаті. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. І дар не такий, як суд за одного, що згрішив, бо суд за один злочин – на осуд, а дар благодаті – на виправдання від багатьох злочинів. Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа. Тому як через злочин одного – всім людям осудження, так виправданням одного – всім людям виправдання життя. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними. Закон же прийшов, щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті, щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим (Рим. 5, 12-21).

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Алилуя, на глас 6.

Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи. Душа його в блаженстві перебуватиме.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон: Премудрість.

Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.

Священик: Мир усім.

Співці: І духові твоєму.

Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач.15).

Співці: Слава Тобі, Господи…

Диякон: Будьмо уважні.

Священик:

Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Отець Мій донині робить, і Я роблю. Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя (Ін. 5, 17-24).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Молитва

Священик:

Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, бо тільки Тобі належить життя безсмертне, і слава Твоя незбагненна, і чоловіколюбство невимовне, і Царство безконечне, і лицемірства нема у Тобі, бо призначив Ти для всіх людей однаковий кінець життя. Тому просимо Тебе, Господи, раба Твого і колишнього нашого співслужителя (ім’я), спочилого в надії на воскресіння і життя вічне, упокой в оселях Авраама, Ісаака та Якова; і як на землі поставив його служителем Церкви, так і в небесному Твоєму Жертовнику не відкинь його, Господи; як серед людей духовних достоїнством прикрасив його, так неосудженим прийми його і до слави ангельської. Ти на землі прославив життя його, Сам і після кончини відкрий йому вхід святих Твоїх праведників.

Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Антифон 2-й, глас 6

Коли б не Господь був з нами, ніхто з нас не був би спроможний у боротьбі з ворогом перемогти; ті, що перемагають, звідси підносяться.

Слово! Зуби їхні нехай не схоплять душі моєї, мов пташеня. Горе мені! Як я, гріхолюбний, маю визволитися від ворога?

Слава…

Від Святого Духа обоження, благовоління, розум, мир і благословення: Він бо є рівнодіяльний з Отцем і Словом.

І нині…

Псалом 23

Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.

Співці: Алилуя (оди нраз).

Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?

Співці: Алилуя (один раз).

Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався ближньому своєму зрадливо.

Співці: Алилуя (один раз).

Той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.

Співці: Алилуя (один раз).

Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.

Співці: Алилуя (один раз).

Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, – і ввійде Цар слави!

Співці: Алилуя (один раз).

Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.

Співці: Алилуя (один раз).

Підімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, – і ввійде Цар слави!

Співці: Алилуя (один раз).

Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Слава… Алилуя.

І нині… Алилуя.

Тропар, глас 2 Духовенство співає:

У вірі, і надії, і любові, і лагідності, і чистоті та у священичій достойності побожно пожив єси, достопам’ятний. Тому Бог вічний, для Якого трудився ти, Сам оселить душу твою в місці світлому і прекрасному, де праведники спочивають, і одержиш на суді Христовому прощення і велику милість.

Сідальний, глас 5 Знаєш, Боже наш, що у гріхах народились ми, тому молимо Тебе, Чоловіколюбче, молитвами Богородиці, спочилого упокой, прощаючи, як Благий, гріхи його, як смертної людини, що вчинив він за життя свого.

Прокимен, глас 6-й:

Читець:

Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи,

Стих: Пам’ять його з роду в рід.

Диякон: Премудрість.

Читець: До Коринф’ян Першого послання святого апостола Павла читання (зач. 158).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець:

Браття, нагадую вам благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, і що явився Кифі, потім одинадцятьом; потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; потім явився Якову, також усім апостолам; а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували (1 Кор. 15, 1-11).

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Алилуя на глас 6.

Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.

Священик: Мир усім.

Співці: І духові твоєму.

Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач. 21).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик:

Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день (Ін. 6, 35-39).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось. Співці: Господи, помилуй.

Молитва

Священик:

Господи Сил, скорботних радосте, утішення тих, що плачуть, і заступництво малодушних, заспокой благосердям Твоїм тих, хто охоплений плачем за спочилим, зціляючи всяку сердечну недугу їхню, а раба Твого (ім’я), що спочив у надії воскресіння життя вічного, в оселях Авраама упокой.

Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Антифон 3-й, глас 6

Ті, що уповають на Господа, страшні для ворогів і дивні для всіх, що вгору очі звертають.

Собор праведників Тебе, Спасе, помічником маючи, не простягає рук своїх до беззаконня.

Слава…

Святому Духу влада над усім належить; Йому небесні воїнства поклоняються вкупі з усім, що на землі дише.

І нині…

Святому Духу влада над усім належить; Йому небесні воїнства поклоняються вкупі з усім, що на землі дише.

Псалом 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил!

Співці: Алилуя.

Жадає і лине душа моя до двору Господнього. Серце моє й тіло моє возрадувалися Богу Живому.

Співці: Алилуя.

Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.

Співці: Алилуя.

Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.

Співці: Алилуя.

Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.

Співці: Алилуя.

Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.

Співці: Алилуя.

Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.

Співці: Алилуя.

Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.

Співці: Алилуя.

Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.

Співці: Алилуя.

Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.

Співці: Алилуя.

Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

Співці: Алилуя.

Духовенство співає тропарі на глас 6:

Браття мої улюблені, не забувайте мене, коли славите Господа, але поминайте і братство, і моліть Бога, щоб упокоїв мене Господь з праведними.

Настала для мене несподівана смерть і роз’єднала мене з ближніми, але Ти, Христе, що преставив мене, в оселях радости упокой.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надію покладаємо: не прогнівайся дуже на нас і не споминай беззаконня нашого, а зглянься і нині, як Благий, і визволи нас від ворогів наших; Ти бо єси Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний:

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надію маючи, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволялися, бо Ти єси спасіння роду християнського.

Прокимен на глас 6.

Читець: Душа його в блаженстві перебуватиме.

Стих: До Тебе, Господи, взиваю.

Диякон: Премудрість.

Читець: До Коринф’ян Першого послання святого апостола Павла читання (зач. 160).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець:

Браття, Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. А потім кінець, коли Він передасть Царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній же ворог знищиться – смерть, бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Який підкорив Йому все. Коли ж упокорить Йому все, годі і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все (1 Кор. 15, 20-28).

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Алилуя, глас 6.

Блажен муж, що боїться Господа.

Стих: Сильним на землі буде сім’я його.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон: Премудрість.

Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.

Священик: Мир усім.

Співці: І духові твоєму.

Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач. 22).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик:

Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина І вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день (Ін. 6, 40-44).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Блаженні. Глас 2 Співці: У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Колись Адам, що спожив з древа забороненого, був вигнаний з раю, а розбійник, що на хресті був розіп’ятий, визнавши Тебе, як Бога, в раю оселений був. І ми, спасенні стражданнями Твоїми, Владико, наслідуючи розбійника, з вірою взиваємо: пом’яни і нас, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Ти, Сотворителю мій, з Божественної волі Своєї тіло моє із землі створив, а душу вклав повелінням святим, вдихнувши її живоносним подихом Своїм. Коли ж тяжко піддався я спокусі гріховній, Ти з великої милости Твоєї підняв мене, Чоловіколюбче. Упокой же, Боже, того, кого прийняв єси, зі святими Твоїми.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Коли душа з тілом розлучається, настає жахливе і страшне для всіх таїнство: душа у сльозах відходить, а тіло землі віддається і нею покривається. Тому і ми, зрозумівши остаточний кінець, звернімось до Спасителя, слізно благаючи: пом’яни і нас, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Навіщо гірко ридаєте за мною, люди? Навіщо даремно хвилюєтесь? -спочилий до всіх промовляє. – Смерть є для всіх упокоєння. Тому послухаймо голосу Іова, який каже: смерть для людини є упокоєння. Упокой же, Боже, спочилого зі святими Твоїми.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи – Мене ради.

Всемудрий Павло ясно передрік преставлення всіх, навчаючи, що мертві встануть нетлінними, а для цього сурма Божа затрубить і одвіку спочилих підніме від сну, ми ж перемінимось за повелінням Божим; упокой же, Боже, спочилого зі святими Твоїми.

Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Спочилий, лежачи у гробі мертвим, благопримиренний для всіх, голосно взиває: прийдіть до мене, народжені на землі, гляньте на красу тіла почорнілу! Тому і ми, браття, зрозумівши від нього наш кінець, звернімось до Спасителя, зі сльозами благаючи: упокой, Боже, того, кого прийняв єси, зі святими Твоїми.

Слава: і нині.

Богородичний:

Надприродно в утробі Твоїй, Владичице, безсіменно зачала єси Бога Предвічного і тілесно Його породила, Бога і чоловіка, непреложно і незлитно. Тому і ми, Богородице, завжди визнаючи Тебе, з вірою взиваємо до Народженого від Тебе Бога: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Прокимен на глас 6:

Читець:

Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.

Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.

Диякон: Премудрість.

Читець: До Римлян послання святого апостола Павла читання (зач. 113).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець:

Браття, хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе; а чи живемо – для Господа живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; і тому ми чи живемо, чи вмираємо, – завжди ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими (Рим. 14,6-9).

Священик: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Алилуя, глас 6.

Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.

Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.

Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон: Премудрість.

Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.

Священик: Мир усім.

Співці: І духові твоєму.

Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач. 23).

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик:

Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі – й померли. Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день (Ін. 6, 48-54)

Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Канон, глас 6

Пісня 1

Ірмос: Того, Хто хвилею морською колись гонителя-мучителя покрив, спасенних діти під землею поховали, а ми, як діви, Господу співаймо: славно бо прославився.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

До Тебе, Благодійника і Владики всіх, Христа, співаючи цю надгробну нісню, з гарячими сльозами припадаємо і з плачем взиваємо: вірного раба Твого упокой, як Милосердний.

Упокой, Господи…

Слово! Ревно молимося, славлячи Тебе, Чоловіколюбче: сподоби спочилого в надії на воскресіння стояти праворуч Тебе разом з обраними Твоїми.

Упокой, Господи…

Сподоби, Чоловіколюбче, спочилого обраного раба Твого світло радіти в Небеснім чеснім Твоїм Царстві, прощаючи, як Милосердний, душевні провини його.

Слава…

Горе мені! Житейська слава, наче трава, виросла і одразу засохла! Де в гробі сан, де образ, де краса в ньому? Тому помилуй, Господи, раба Твого, як Милосердний.

І нині…

Богородичний:

Належно і з любов’ю всі прославляємо Тебе, Пречиста Діво Маріє, Мати Божа, бо невсипуща молитва Твоя завжди є опікою для нас. Визволи нас нині від провин і суду смертного.

Пісня 3

Ірмос: Нема Святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Упокой, Господи…

Слово! Прийми моління нас смиренних і полегши, відпусти, Спасителю, всі провини раба Твого, бо нема людини, що жила б на землі і не згрішила.

Упокой, Господи…

Хто є Чоловіколюбець, Господи, як Ти, Милостивий, що прощаєш гріхи і живим, і мертвим великою владою Своєю? Спаси ж нею і раба Твого.

Слава…

Єдиний безгрішний Спасителю! Сподоби спочилого в побожності бути спадкоємцем небесного звання, приймаючи його щиру останню молитву і сльози.

І нині…

Богородичний: Всесвятая Діво, істинна Владичице наша! Не переставай мо-

лити Народженого Тобою, щоб сподобив Царства Свого Небесного того, що спочив у вірі.

Сідальний, на глас 6:

Воістину все суєта, а життя – тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі. Тому, Христе Боже, спочилого раба Твого упокой, як Чоловіколюбець.

Мала єктенія

(Див. с. 391).

Диякон: Ще і ще в мирі…

І молитва: Боже духів… (див. с. 392).

Пісня 4

Ірмос: На хресті Твоє Божественне страждання передбачивши, Аввакум, вжахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі, як Всесильний.

Упокой, Господи…

Нестерпним є суд останнього страшного дня, тому щиро просимо у Христа відпущення всіх провин спочилому у вірі й надії на воскресіння.

Упокой, Господи…

Владико Христе, Спасе Многомилостивий, сподоби світлих осель спочилого раба Твого, він бо за життя запалив Тобі світлу свічу покаянням.

Слава…

Коли виявиш усі таємниці, Христе, і осудиш гріхи наші, тоді помилуй, Господи, як Милосердний, того, кого прийняв єси, пом’янувши його сповідання.

І нині…

Богородичний:

Пресвята Богородице, упокоєння всіх! Не забувай тих, що з щирими сльозами взивають до Тебе, благаючи милосердя для Твого вірного раба, що відійшов від нас.

Пісня 5

Ірмос: Богоявлення Твого, Христе, що милостиво для нас сталося, Ісая, побачивши світло невечірнє з ночі, радіючи, взивав: воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і всі, на землі народжені, зрадіють.

Упокой, Господи…

Того, кого від нас у вірі прийняв Ти, Щедрий, упокой у соборі обраних і радості райській, бо Ти, Спасителю наш, усім грішникам призначив Божественне покаяння. Як Владика, сподоби і його Царства Твого.

Упокой, Господи…

Єдиний Чоловіколюбче! Ти владою Божественною милуєш творіння Твоє, що законам людським підкорив Ти. Полегши й відпусти, Спасителю, гріхи й цього, що у вірі преставився, його Царства Твого сподоби.

Слава…

Ніхто не уникне страшного суду перед Престолом Твоїм: царі могутні стануть разом з рабами, і страшний голос Судії відішле грішників до місця мук пекельних. Від них, Христе, визволи раба Твого.

І нині…

Богородичний:

Надприродно з Тебе народився Спаситель єством людським. Усердно моли Його, Діво Неневісная, щоб спас і визволив від усіх страшних пекельних мук того, хто нині у вірі відійшов від нас.

Пісня 6

Ірмос: Безодня гріхів мене вкрила, і, безсилий терпіти страх, до Тебе, Владико, як Іона взиваю: з тління мене визволи.

Упокой, Господи…

Смерть і гроб чекають на нас, і суд, що виявить діла наші. Визволи від нього, Чоловіколюбче, раба Твого, що упокоївся.

Упокой, Господи…

Молимося Тобі, Христе, Спасителю наш, відкрий двері милости Твоєї

спочилому, щоб торжествував він у славі радости Царства Твого.

Слава…

Милістю Твоєю, Спасителю, визволи від гріхів раба Твого, що нині у вірі спочив, бо ніхто, Чоловіколюбче, не виправдається ділами людськими.

І нині…

Богородичний:

Від Тебе, Богородице, Сотворитель народився тілом; Він – Переможець смерти і Визолитель від прокляття -спасає всіх померлих у вірі, як Благий і Чоловіколюбець.

Мала єктенія

(Див. с. 391).

Диякон: Ще і ще в мирі…

І молитва: Боже духів… (див. с. 392).

Кондак, на глас 8:

Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого, де немає ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.

Ікос 1

Читець (або диякон):

Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: «Земля єси і в землю повернешся». Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 2

Читець:

Мислено благаю, почуйте мене; у тяжкому перебуваючи стані, взиваю; ради вас моє ридання: може, комусь воно буде на користь. Коли ж це співатимете, поминайте мене, колись вами знаного, бо багато разів ми сходились і в домі Божому разом співали: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 3

Встаньте всі, зберіться і, сівши, вислухайте слово: страшне, браття, судилище, де маємо всі стати: нема там ні раба, ані вільного, нема ані малого, ані великого, але всі нагі постанемо. Тому добре є часто співати псалом: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 4

Облиймося всі сльозами, бачачи тіло спочилого, і, наблизившись всі цілувати його, голосімо так: «Ось покинув ти нас, що любимо тебе, і вже не розмовляєш з нами. О друже! Чому не скажеш, як колись говорив до нас, а мовчиш і не промовиш з нами: алилуя?»

Співці: Алилуя.

Ікос 5

Що промовляють, браття, гіркі слова умираючих, коли вони відходять? «З браттями розлучаюся, всіх друзів покидаю і відходжу, але куди йду, не знаю, і як там маю перебувати, не знаю, а знає тільки Бог, що покликав мене. Пам’ять про мене творіть з піснею: алилуя».

Співці: Алилуя.

Ікос 6

Бажав я знати таємницю, куди нині душі йдуть і в якому стані там перебувають, але ніхто не може сказати, чи згадують вони нас, як і ми їх, чи, може, забули тих, що плачуть за ними і співають пісню: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 7

Проводжайте, друзі, спочилих і дбайливо приступіть до гробу; уважно роздумуйте і себе готуйте: там бо всяка молодість зотліла, всякий вік зів’яв; там прах, попіл і черва; там все мовчить і ніхто не промовляє: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 8

Ось нині бачимо того, що лежить, але він ніколи вже не буде лежати перед нами. Ось уже й язик його замовк, ось уже й уста його замкнулись. Прощайте, друзі і діти; прощайте, браття, прощайте, знайомі, бо йду я в мою путь, а ви поминайте мене з піснею: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 9

Ніхто з тамтешніх потойбічних не оживе знову, щоб розповісти нам, як там перебувають брати й онуки, що раніше відійшли до Господа. Отже багатократно тепер кажемо: чи можна там побачитись одне з одним, чи можна там зустріти братів, чи можна там разом промовляти псалом: алилуя?

Співці: Алилуя.

Ікос 10

Йдемо в дорогу вічну, мов уже засуджені, всі схиливши додолу лиця свої. Де ж тоді краса, де гроші, де тоді слава життя цього? Ніщо з цього там не допоможе нам, – а тільки часто промовляти псалом: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 11

О людино! Чому передчасно скорбиш? Одна година, і все минає; в пеклі ж нема каяття, нема там і іншого полегшення; там тільки черв невсипущий, тільки темрява безпросвітна; до цього я маю бути засуджений, бо не поспішав часто виголошувати псалом: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 12

Ніщо так легко не забувається, як розлука людини з людиною. Бо хоч короткий час і згадуємо когось, але забуваємо про смерть, маючи його за живого; навіть батьки забувають дітей своїх, яких породили, виховали і плакали по них з піснею: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 13

Нагадую вам, браття мої, і діти, і друзі мої: не забувайте мене в молитвах до Господа. Прошу, молю і благаю: пам’ятайте й плачте за мною день і ніч. Звертаюсь до вас, як Іов до друзів своїх: сідайте знову і промовляйте: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 14

Усе лишивши, нагими і скорботними постанемо перед Богом; краса бо в’яне, наче трава, і даремно ми, люди, спокушуємось нею: нагим ти народився, нещасний, нагим маєш з’явитися і там; отже, не гордись за життя, людино, але завжди з плачем взивай: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 15

Коли був ти, чоловіче, милостивим до людей, то й там матимеш помилування; коли змилосердився над сиротою, то він там визволить тебе від нужди; коли одягнув у житті нагого, і він там тебе укриє і співатиме псалом: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 16

Небезпечна путь, якою відходжу, нею ніколи не ходив я, і незнана та країна, де ніхто ніколи мене не впізнає. Жахливо бачити моїх страшних проводирів і Того, Хто мене покликав, Хто володіє життям і смертю і кличе нас туди, коли схоче: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 17

Коли з якоїсь країни ми вирушаємо, потребуємо певних провідників. Що ж вчинимо, коли вирушаємо до краю, нікому не знаного? Тоді потрібно тобі багато проводирів, багато потрібно тобі молитов супроводжуючих, щоб спасти нещасну душу, доки дійдеш до Христа і промовиш до Нього: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 18

Опановані житейськими пристрастями не матимуть помилування у вічності. Там бо будуть страшні обвинувачі, там і книги розкриються. Що побачиш тоді навкруги, чоловіче, або хто тобі допоможе тоді? Хіба за життя ти вчинив щось добре або допоміг убогим, співаючи: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 19

Молодість і тілесна краса в’януть у годину смерти; тоді і язик люто горить, і гортань, пересохши, запалюється; привабливість очей тоді гасне, вся краса лиця зникає, стрункість шиї руйнується і все інше німіє і не промовить: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 20

Мовчіть же, мовчіть! Відтепер додержуйте тиші перед спочилим і побачите велику таємницю, страшний бо це час. Замовкніть, щоб у мирі відійшла душа його, він бо в подвизі великому перебуває і в страсі смертельному благає Бога: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 21

Бачивши, як умирало дитя, я оплакував життя своє, бо мучилося воно і тремтіло; коли ж настав час, заголосило: отче, поможи мені; мати, спаси мене! І ніхто не міг допомогти йому, а тільки дивлячись в’янули і в гробі оплакували його: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 22

Скількох від грудей матері несподівано взято до гробу, з’єднано вічною злукою, що викликало плач невтішний, – і з чертога не вийшли; але разом шлюб і могила, разом сполучення і розлука, разом сміх і плач, разом і псалом: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 23

Тільки почувши, що там є світло вічне, ми сповнюємось радости: там джерело життя нашого, там і блаженство вічне, там є рай, і від того всяка праведна душа радіє. Зійдімося ж і всі ми у Христі, щоб усім разом взивати до Бога: алилуя.

Співці: Алилуя.

Ікос 24

Богородичний:

Всесвятая Діво Неневісная, що породила Світло недосяжне! Молю, благаю і прошу: не переставай, Пречистая, молити Господа за спочилого раба Твого, щоб у день судний було прощено йому гріхи його, бо Ти, Всечистая, як Владичиця, маєш сміливість завжди благати Сина Твого: алилуя.

Кондак, на глас 8:

Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого, де немає ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.

Пісня 7

Ірмос: Несказанне чудо: Того, Хто побожних юнаків з полум’я в печі визволив, кладуть до гробу мертвого, бездиханного, – на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Від вогню геєнського і страшного присуду визволи, як Щедрий, Христе, раба Твого, якого Ти у вірі прийняв віднині, і сподоби його співати Тобі: Визволителю Боже, благословен єси.

Упокой, Господи…

Спочилого у вірі раба Твого сподоби, Боже, бути в оселях дивної слави, в місці лагідних та насолоді райській і співати Тобі: Визволителю Боже, благословен єси.

Слава…

Великий суд, терпіння ж невимовні, браття, в огні геєни; там бо душі грішних разом із тілами палають і в му-

ках ридають, не маючи змоги взивати: Визволителю Боже, благословен єси.

І нині…

Богородичний:

Богородице Всенепорочна! Живих, які щиро оспівують Тебе, Матір Божу, завжди охороняй молитвами Твоїми, а померлих визволи від гірких мук, щоб разом із Тобою взивали вони до Христа: Визволителю Боже, благословен єси.

Пісня 8

Ірмос: Вжахнися від страху, небо, нехай захитаються основи землі; ось бо Той, що в небі живе, з померлими рівняється і в гробі малому дивно погребається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Упокой, Господи…

О яка страшна година чекає, браття, на грішників! Який жах тоді! Вогонь пекельний поглинатиме і вічно мучити буде. Тому, Христе, Щедрий Владико, нині спочилого від страшної загрози і від мук у вогні геєнському визволи навіки.

Упокой, Господи…

О, яку радість приймуть праведники, коли прийде Суддя! Там бо чертог приготований, і рай, і все Царство Христове. В ньому ж, Христе, осели радісними рабів Твоїх зі святими навіки.

Слава…

Хто встоїть, Христе, проти страшної погрози пришестя Твого? Небо тоді жахливо згорнеться, наче сувій, зорі попадають, затремтить у страсі все творіння, і цілий світ переміниться. В той день, о Слово, помилуй того, що нині від нас преставився.

І нині…

Богородичний:

Ти, чистая, надприродно породила Сина. Він є Суддя живих і мертвих, судитиме всю землю і спасе від мук кого захоче, особливо ж тих, що з любов’ю поклоняються образу Його і оспівують Тебе, Богородице, по всі віки.

Пісня 9

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсімейно зачала єси: встану бо, і прославлюся, і піднесу зі славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

Упокой, Господи …

Не ридайте всі ви, що з вірою спочили, бо Христос перетерпів за нас тілом і хрест, і погребіння, вчинивши синами безсмертя всіх, що взивають до Нього: Господи, не входь у суд з рабом Твоїм.

Упокой, Господи…

Щиро помолимося, вірні, до Христа, щоб спочилого у вірі й надії брата Він упокоїв в оселях святих. Суд бо там грізний і випробування страшне, і ніхто сам собі допомогти не зможе, тільки благі діла та спільна молитва вірних. Тому взиваймо: Господи, не входь у суд з рабом Твоїм.

Слава…

У нескінченній славі Твоїй та солодкім раю від нас преставленого нині вчини, Благий, і сподоби його бути достойним сином Царства Твого, бо він у покаянні й вірі православній прийшов до Тебе.

І нині…

Богородичний:

Ми, вірні, благочесно в піснях оспівуємо Тебе, Богородице Діво, що надприродно істинно стала Матір’ю Життя, бо через Тебе ми, раніше мертві, знайшли життя і безсмертя; тому цю пісню Тобі співаємо.

Мала єктенія

(Див. с. 391).

Диякон: Ще і ще в мирі…

І молитва: Боже духів … (див. с. 392).

Екзапостиларій:

Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.

Співці: Господи, слава Тобі.

Читець читає стихи, а після кожного стиха – екзапостиларій.

Священик: Людина – як трава, дні її – як цвіт польовий, одцвітуть.

Співці: Господи, слава Тобі.

Священик: Бо вийде дух її, і не буде її, і не побачить уже місця свого.

Співці: Господи, слава Тобі.

Священик: А правда Господня перебуває повіки.

Слава: і нині.

Нині покладаю надію на Божу Матір Отроковицю, бо від Неї народився Христос, Визволитель усіх.

Співці: Господи, слава Тобі.

Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. Тобі належить пісня Богу.

Хваліть його, всі ангели Його, хваліть Його всі Сили Його. Тобі належить пісня Богу.

Стихири, глас 6

Стих 1: Хваліть Бога в святих Його. Хваліть Його в утвердженні сили Його.

Твоїм животворчим Таїнством, Христе, Твій священнослужитель у преставленні звідси став нині учасником природи Божественної і прийшов до Тебе. Прийми в руки Твої душу його, як пташку, в оселях Твоїх та в хорах ангельських учини його й упокой, бо його ж прийняв єси велінням Своїм, Господи, ради великої Твоєї милости.

Стих 2: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Дивне таїнство смерти, бо приходить вона до всіх несподівано, руйнує природу примусово, забирає старців, ігуменів, книжників, обертає на тлін учителів суєтного мудрування, єпископів, пастирів. Отже, взиваймо зі сльозами: упокой, Господи, того, кого прийняв Ти велінням Своїм, ради великої Твоєї милости.

Стих 3: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Твій, Христе, священик, що приносив жертву Божественних Таїн, поживши в благочесті, прикрашений перейшов за Твоїм Божественним повелінням від житейських турбот до Тебе; прийми його, Спасителю, як священика, спаси його і з праведними упокой, ради великої Твоєї милости. Слава: і нині.

Богородичний:

Співці: Бога, що від Тебе, Богородице Діво, втілився, ми пізнали; моли Його, щоб спасенні були душі наші

Велике славослів’я Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословимо Тебе, поклоняємось Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі, ради великої слави Твоєї.

Господи, Царю Небесний, Боже Отче, Вседержителю, Господи, Сину Єдинородний, Ісусе Христе і Святий Душе, Господи Боже, Агнче Божий, Сину

Отця, Ти, що взяв гріхи світу, помилуй нас. Ти, що взяв гріхи світу, прийми молитву нашу. Ти, що сидиш праворуч Отця, помилуй нас. Бо Ти Єдиний Святий, ти Єдиний Господь, Ісус Христос, задля слави Бога Отця. Амінь.

Повсякчас благословлятиму Тебе і вихвалятиму ім’я Твоє навіки і повік віку.

Господи, пристановищем був нам з роду в рід. Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли душу мою, бо нагрішив я перед Тобою.

Господи, до Тебе вдаюся, навчи мене творити волю Твою, бо Ти Бог мій, бо в Тобі джерело життя; в світлі Твоєму побачимо світло. Нехай завжди буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе.

Потім:

Сподоби, Господи, в день цей без гріха зберегтися нам. Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне і прославлене ім’я Твоє навіки.

Амінь.

Нехай буде, Господи, милість Твоя на нас, бо ми уповаємо на Тебе.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх. Благословен єси, Владико, врозуми мене оправданнями Твоїми. Благословен єси, Святий, просвіти мене оправданнями Твоїми.

Господи, милість Твоя повік; творіння рук Твоїх не зневаж. Тобі подобає хвала, Тобі подобає оспівування, Тобі слава подобає, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Стихири самогласні Іоана Дамаскина (Перша стихира кожного гласу співається, а решта стихир читається).

Глас 1.

Яка життєва насолода не знає печалі? Яка слава на землі буває незмінна? Все від тіні слабше, все за сон примарніше: одна мить, і все це смерть забирає. Але в світлі лиця Твого, Христе, і в насолоді краси Твоєї того, кого Ти обрав, упокой, як Чоловіколюбець.

Стих: Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.

Ділом, Спасе мій, показуєш, що Ти єси воскресіння всіх. Ти, Слово, словом воскресив Лазаря з мертвих; тоді кайдани смерти розтрощилися, врата пекельні зруйнувалися, і тоді смерть людська стала наче сон. Ти прийшов, щоб спасти, а не осудити творіння Твоє, тому того, кого Ти обрав, упокой, як Чоловіколюбець.

Слава: і нині.

Богородичний:

Ти, Богородице, стала всім теплою заступницею, покровом для всіх і силою під Бога тим, що до Тебе звертаються: сущим у скруті – помічницею, полоненим скорим визволенням; Тебе бо Христос явив месницею для ворогів і захистом проти них, стіною непорушною і твердинею непоборною для немічних і подателькою миру душам нашим.

Глас 2.

О, як тяжко душі з тілом розлучатися; як тоді плаче вона, і нема, щоб хтось помилував її. До ангелів очі підводячи, даремно вона молиться; до людей руки простягає, але немає допомоги. Тому, улюблені браття мої, помисливши про скороминуче життя наше, просімо у Христа упокоєння для спочилого і душам нашим великої милости.

Стих: До Господа в скорботі моїй взивав я, і Він вислухав мене.

Прийдіть, і побачимо всі чудо незбагненне: той, що вчора був з нами, нині лежить мертвий. Прийдіть, і зрозуміємо, що незабаром і ми упокоїмось, в похоронних пеленах повиті. Ті, що запашним миром помазувалися, лежать смердючими; ті, що золотом прикрашали себе, без прикрас лежать і без вигляду. Тому, улюблені браття мої, зрозумівши короткість нашого життя, просімо у Христа упокоєння для преставленого і душам нашим великої милости.

Стих: Господи, визволи душу мою від уст неправедних.

Спасайся, життя суєтне! Спасайтеся, всі друзі, рідня й діти, бо йду я в дорогу, якою ніколи не ходив. Прийдіть, згадавши мою до вас любов, ідіть за мною і покладіть до гробу тлінні останки мої, і в сльозах моліть Христа, Суддю моєї смиренної душі, щоб визволив мене від вогню невгасимого.

Слава: і нині.

Богородичний:

Благословенна Богородице Діво, врага непрохідні, таємно запечатані, -прийми моління наші і принеси Синові й Богу Твоєму, щоб спас Тобою душі наші.

Глас 3.

Ось, улюблені браття мої, посеред усіх лежу мовчазний і безголосий: уста замкнулися, язик онімів, губи омертвіли, руки зв’язані, ноги сплетені, вигляд змінився, очі згасли і не бачать тих, що ридають, слух не чує голосіння тих, що сумують, ніс не чує пахощів кадильних, але правдива любов ніколи не умертвляється. Тому молю всіх знайомих і друзів моїх: пом’яніть мене перед Господом, щоб у день судний знайшов я милість на тому Страшному Суді.

Стих: Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.

Все суєта людська, що зникає після смерті: не лишається багатства, минає й слава, бо приходить смерть, і все це зникає. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: преставленого від нас упокой в оселі, де всі радіють.

Стих: Господь охоронить вхід і вихід твій віднині і навіки.

Люди, чого марно хвилюємось? Дорога, якою йдемо, коротка й жорстока, бо життя, як дим, пара і попіл; невдовзі зів’янемо, як квітка, і на прах обернемось. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: преставленого від нас упокой там, де всіх, що веселяться, оселя.

Слава: і нині.

Богородичний:

В безодні життя схвильовані, ми маємо Тебе, Богородице Діво, пристановищем спасіння. Тому моли Бога, що від Тебе безсіменно тіло прийняв і невимовно людиною став, щоб спас душі наші.

Глас 4.

Де мирська пристрасть? Де мрія про скороминуче? Де золото й срібло? Де безліч слуг і слава? Все порох, все попіл, все тінь. Але прийдіть, взиваючи до Безсмертного Царя: Господи, вічних благ Твоїх сподоби преставленого від нас, упокоївши його у вічнім блаженстві Твоїм.

Стих: Звеселився я тим, що сказані мені: ходімо до дому Господнього.

Прийшла смерть, наче хижак; прийшов тлін і переміг мене, прийшов і

обернув мене на неіснуючого; прийшов, і вже став я землею, лежу, наче й не було мене. Дійсно сон, дійсно привид є ми, люди. Але прийдіть, взиваймо до Безсмертного Царя: сподоби, Господи, вічних Твоїх благ того, що преставився від нас, даючи йому упокоєння у вічному житті.

Слава: і нині.

Богородичний:

Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога безсіменно породила, молися за спасіння душ наших.

Глас 5.

Згадав я пророка, що викликував: я – земля і попіл. Та ще, оглянувши гроби і побачивши оголені кості, сказав: хто ж тут цар, чи воїн, чи багатий, чи вбогий, чи праведник, чи грішник?! Але упокой, Господи, з праведними раба Твого.

Стих: Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.

Ти, Христе, сказав: хто вірує в Мене, смерти не побачить, бо Я є Світло від Світла, що прийшов у світ; так просвітіться і ви в Мені у славі Моїй, бо як істинний Бог прийшов Я спасти тих, що в істинному православні побожно визнають Мене, Єдиного Господа Бога з подвійною природою Бога і людини, але в одній Iпостасі Тому вірного раба Твого, що так визнавав Тебе, зі святими упокой у світлі лиця Твого, як Чоловіколюбець.

Слава: і нині.

Богородичний:

Молимось Тобі, благословенна, як Матері Божій, молися за спасіння наше.

Глас 6.

Початком моїм і основою стало Твоє творче веління, бо зволив від невидимого і від видимого створити мене живим єством; із землі тіло моє створив Ти і душу дав мені Твоїм Божественним І животворчим подихом. Тому, Христе, раба Твого в країні живих і в оселях праведних упокой.

Стих: До Тебе, що живеш на небесах, підніс я очі мої.

Вшанував єси образом Твоїм, Слово, творіння рук Твоїх, відобразивши в тілесному його вигляді подобу духовного єства, до якого поставив мене причасником і призначив самовладно керувати творіннями на землі. Тому, Спасителю, раба Твого в країні живих і в оселях праведних упокой.

Слава: і нині.

Богородичний:

Бога, що з Тебе воплотився, пізнали ми, Богородице Діво. Моли Його за спасіння душ наших.

Глас 7.

Створивши на початку чоловіка за образом Твоїм і подобою, Ти оселив його в раю, щоб він володів творінням Твоїм. Заздрістю ж диявола спокусившись, спожив він плоду і порушником заповідей Твоїх став. Ти, Господи, знову присудив йому в землю, з якої він узятий був, повернутися і просити для себе упокоєння.

Стих: Які любі оселі Твої, Господи Сил.

Від усякої печалі звільняє смерть, призначена Адамовому єству, бо стали ми тлінними, забороненого плоду споживши. Зрозуміймо, що, створені з землі, станемо знову прахом і попелом, як перше були. Тому жалібним голосом молімо Сотворителя дарувати спочилому прощення і милість.

Слава: і нині.

Богородичний:

Тебе, Богородице, ми, вірні, маємо сі стіну нерушиму і надію нашу. Ти бо знаєш єство наше, різними гріхами обтяжене, тому не переставай, Владичице, молитися за спочилих у вірі рабів Твоїх, за полегшення на Суді, коли прийде Син і Бог Твій, щоб усі ми Тебе прославляли.

Глас 8.

Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить – спотворена, безславна, і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому упокоєння.

Як ми, нетлінний образ маючи, стали тлінними і, від подиху Божественного одержавши душу безсмертну, як написано, обернулися на руїну? Як Божі заповіді зневажили? Як, поживу життя лишивши, прийняли ми поживу – посередницю гіркої смерти? Як через спокусу позбавилися ми життя Божественного? Тому взиваймо до Христа: спочилого у дворах Твоїх осели.

Слава: і нині.

Богородичний: Покров Твій, Богородице Діво, є духовним оздоровленням; звертаючись до нього, ми душевних недуг позбавляємось.

Інші стихири самогласні.

На глас 8-й.

Безмірна є мука для тих, що блудно живуть: скрегіт зубів, і плач невтішимий, морок безпросвітний, і темрява непроглядна, і черв невсипущий, і сльози марні, і суд без милости. Тому, перш ніж прийде кінець, взиваймо, промовляючи: Владико Христе, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Подібний.

Прозвучить сурма, і наче зі сну встануть мертві, щоб у надії на Тебе, Сотворителю і Господи, осягнути життя небесне. Отже не осуди раба Твого, Безсмертний, бо Ти заради нас був смертним. Тому, перш ніж прийде кінець, взиваймо, промовляючи: Владико Христе, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Ось і стихії, небо і земля зміняться, і все творіння в нетління одягнеться, тління зруйнується і темрява згине з пришестям Твоїм, бо прийдеш Ти знову у славі, як написано, щоб кожному віддати за діла його. Владико Христе, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Слава…

На глас 6-й.

Прийдіть і побачте всі дивне і грізне видіння, явище для всіх звичайне, що нині перед нами, і більше не мудруйте над речами тимчасовими. Нині душа з тілом розлучається, у вічний світ преставляється, іде в дорогу, якою ніколи не ходила, до Судді Справедливого, де стоять чини ангельські, Страшний бо, браття мої, той Суд, де всі ми станемо нагими: одні увінчані, а інші – посоромлені. Тому взиваймо до Безсмертного Царя: коли будеш таємниці людські відкривати, помилуй раба Твого, якого прийняв єси, Чоловіколюбче Господи.

І нині…

Богородичний:

Молитвами Матері Твоєї, що Тебе породила Христе, і Твого Предтечі, апостолів, пророків, святителів, преподобних та праведних і всіх святих, спочилого раба Твого упокой.

Псалом 91 (читається)

Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній. Сповіщати зранку милість Твою, і істину Твою на всяку ніч, на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. Ось грішники зійшли, як трапа, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, – Ти ж Всевишній навіки, Господи. Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя – в чистому єлеї; і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, щоб сповіщати, що праведний Господь – Бог наш, і нема неправди в Ньому.

Читець: Трисвяте. Слава: і нині. Пресвята Тройце. Господи, помилуй (тричі). Слава: і нині. Отче наш.

Виголос: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого і осели його в оселях Своїх, як про це написано; і прости, як Милосердний, всі гріхи його вільні і невільні, і все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

Мати Свята Несказанного Світла! Ангельськими піснями Тебе прославляючи, благочесно величаємо.

Єктенія: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй….

Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Молитва відпущення Предстоятель:

Господь наш, Ісус Христос, Який з Божественної Своєї благодаті, дару і влади надав святим Своїм ученикам і апостолам владу прощати і відпускати гріхи людські, сказав їм: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться, і що зв’яжете чи розв’яжете на землі, буде зв’язане чи розв’язане на небесах». Від них і нам наданою наступництвом владою нехай подасть через мене, смиренного, прощення і цьому духовному чаду (ім’я) в усьому, в чому він, як людина, згрішив перед Богом – чи то словом, чи ділом, чи думкою, чи всією своєю істотою, вільно й невільно, свідомо й несвідомо; і коли знаходився під клятвою чи відлученням архиєрейським або ієрейським; або коли накликав на себе прокляття батька свого чи матері своєї, або під своє прокляття підпав, чи клятву порушив, або іншим якими гріхами, як людина, був зв’язаний, але в них від щирого серця розкаявся, і всі ті гріхи та провини нехай відпустить йому. А коли що з немочі людської забув, то й те усе нехай простить йому ради чоловіколюбства Свого, молитвами Пресвятої і Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святих славних і всехвальних апостолів і всіх святих.

Співці: Амінь.

Далі буває цілування покійника (або прощання) і співаємо

стихири на глас 2:

1. Прийдіть, останнє цілування віддаймо, браття, спочилому, дякуючи Богові, він бо відійшов від роду свого й до гробу наближається, не дбаючи вже про суєту та про многострасне тіло. Де нині рідні і друзі? Ось, розлучаємось. Щоб упокоїтись йому, Господу помолимось.

2. Яка розлука, браття, який плач, яке ридання в цю хвилину. Тому прийдіть, поцілуйте його, що недавно з нами був; бо кладуть його до гробу, каменем накривають; в темряві він оселюється, з мертвими погребається і з усіма рідними та друзями нині розлучається. Щоб він упокоївся, Господу помолимось.

3. Нині руйнується все житейське лукаве панування суєти, бо дух покинув оселю, тіло зчорніло, сосуд розбився, мовчазний, нечулий, мертвий, нерухомий. Проводжаючи його до могили, молимо Господа дати йому упокоєння навіки.

4. Яке ж то життя наше? Воістину цвіт, і дим, і роса рання. Підійдімо ж до гробу і пильно пригляньмося: де краса тілесна, де молодість, де очі і вигляд тіла? Зів’яло все, наче трава; все знищене. Прийдіть до Христа, зі сльозами припадімо до Нього.

5. Великий плач і ридання, велике зітхання і горе – розлучення душі; пекло і погибель – тимчасове життя людське: тінь мінлива, сон оманливий, – і виявилася марною праця земного життя. Далеко тікаймо від усякого гріха земного, щоб Царство Небесне успадкувати.

6. Бачачи перед собою цього мертвого, всі про останню хвилину згадаймо. Ось він зникає, як дим, від землі; відцвів, як квітка, зів’яв, як трава скошена; покривалом накритий, землею засипається. Залишаючи його похованим, помолимося Христу, щоб подав йому упокоєння навіки.

7. Прийдіть, нащадки Адамові, погляньмо на подібного до нас, на землю повергнутого. Він усю красу втрачає, його в могилі черва роз’їдає, темрява виснажує, земля покриває. Залишаючи його похованим, помолимося Христу, щоб подав йому упокоєння навіки.

8. Коли душу від тіла мають ангели забрати, вона забуває про всіх рідних і знайомих і турбується про те, як стане на майбутньому суді, щоб були відпущені діла суєти і многострасного тіла. Прийдіть, усі помолимось, благаючи Суддю, щоб Господь простив йому, що він вчинив.

9. Прийдіть, браття, у гробі побачимо попіл і порох, з якого ми створені. Куди ж це нині йдемо? І що з нами сталося? Хто вбогий, а хто багатий? Або хто господар, а хто слуга? Чи не всі попіл? Краса лиця зогнила, і весь цвіт юності висушила смерть.

10. Воістину суєта і тління всі житейські розкоші і слава. Всі ми вмираємо і всі зникаємо: царі й князі, судді й вельможі, багаті й убогі, і все єство людське, бо нині тих, що колись були живі, опускають у могилу. Щоб упокоїв їх Господь, помолимось.

11. Усі члени тіла, ще недавно рухомі, бачимо нині бездіяльними, мертвими, нечулими; бо погасли очі, зв’язані ноги, спочивають руки і слух також, і замовк язик – могилі віддається. Воістину суєта все людське.

12. Спасай тих, що надіються на Тебе, Мати Незаходимого Сонця, Богородице! Умоли молитвами Твоїми Преблагого Бога упокоїти спочилого, де духи праведних спочивають; учини його спадкоємцем Божественної милости в оселях праведників на вічную пам’ять, Всенепорочна.

Слава…

На глас 6.

Бачачи, як лежу я безмовний, бездиханний, плачте за мною, браття та друзі, рідні й знайомі; бо вчора ще я говорив з вами, і раптом настала страшна юдина смерти. Прийдіть же всі, хто любить мене, і поцілуйте мене останнім поцілунком, бо більше не буду ходити з вами або говорити: відходжу до Судді, Який не звертає уваги на особи, бо раб і владика поруч стоять перед ним; цар і воїн, багатий і вбогий зрівняні в достоїнстві; і кожен за свої вчинки або прославиться, або осоромиться. Прошу ж усіх і благаю, повсякчасно моліться за мене Христу Богові, щоб не потрапив я за гріхи свої у місце мучення, а щоб оселив Він мене там, де світло життя.

І нині…

Богородичний:

Молитвами Матері Твоєї, Христе, і Предтечі Твого, апостолів, пророків, святителів, преподобних та праведних і всіх святих, спочилого раба Твого упокой.

Читець: Трисвяте. Слава: і нині. Пресвята Тройце.

Господи, помилуй (тричі).

Слава: і нині. Отче наш.

Предстоятель:

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Тропарі на глас 4.

З духами спочилих праведників душу раба Твого, Спасе, упокой і прийми її до блаженного життя біля Тебе, Чоловіколюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого упокой.

І нині…

Богородичний:

Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його.

Диякон промовляє: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимося за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому всякої провини, вільної і невільної.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.

Співці: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Священик тихо читає молитву:

Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував.

Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ним словом, чи ділом, чи думкою, як Благий, Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти єдиний без гріха; правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого, (ім’я) Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.

Співці: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.

Співці: Слава: і нині. Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священик:

Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (ім’я) в оселях святих учинить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Чоловіколюбець.

Співці: Амінь.

Предстоятель читає прощальну молитву:

Господь Ісус Христос, Бог наш, що дав Божественний завіт святим Своїм ученикам і апостолам в’язати й прощати гріхи тих, що впали, а вони і нам передали цю владу так само діяти, нехай простить тобі, чадо духовне (ім’я), все, що вчинив ти в цьому житті вільно чи невільно, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Співці: Амінь.

На цвинтар ідуть в такому ж порядку, як ішли до церкви. По дорозі співають ірмоси Великого канону: Помічник і покровитель…

На цвинтарі

Предстоятель: Благословен Бог наш…

Співці: Амінь.

Читець: Святий Боже. Слава: і нині. Пресвята Тройце.

Господи, помилуй (тричі). Слава: і нині. Отче наш.

І після виголосу: Бо Твоє є Царство…

Співці: Амінь.

І співають тропарі:

З духами спочилих праведників (див. с. 481).

І єктенія: Помилуй нас, Боже… і далі.

Предстоятель кропить могилу свяченою водою, а коли опустять труну до могили, то, взявши лопату і роблячи нею знак хреста в головах, ногах і по боках, за кожним разом виголошує:

Печатається гріб цей до другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

А потім, взявши на лопату землі й висипаючи її на труну навхрест, виголошує:

Господня земля, і все, що наповнює її, вселенна, і всі, що живуть у ній.

Після цього вливає в могилу оливу (чи решту свяченої води), висипає попіл із кадильниці і виголошує:

Земля, порох і попіл ти, людино, і знов у землю повертаєшся за Божим велінням.

І відпуст (див. с. 484).

Після співу Вічная пам’ять… люди співають на глас 8:

Земле, земле! Розступися і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову повертається. Те, що було створене за образом Божим, прийняв Творець, а ти прийми це, як своє.

Після цього всі відходять, славлячи Бога.


Чин похорону на Великодньому тижні | Зміст | Чин похорону священиків на Великодньому тижні


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору