Воздвиженська церква1737 рікта дзвіниця, ХІХ ст.
На в’їзді у Княгинин ми спинили першу-ліпшу тітоньку і чемно поцікавилися, як знайти тутешню церкву. «А-а-а, це ви вікна у ній міняти приїхали», — безапеляційно-радісно визначила добродійка і швидко скерувала дещо ошелешених «склярів» куди треба. Отакої! Скільки разів під час сотень експедицій Україною добрі пейзани мали нас за грабіжників, злодіїв, шахраїв, просто ненормальних, але за кваліфікованих майстрів — ніколи!
Тож не дивно, що ми протиснулися у діру в огорожі (обійстя було чомусь замкнене) із майже законною гордістю і навіть піднесенням. І тут настрій різко зіпсувався… Причому не тільки тому, що бані чудової церкви сяяли свіженьким псевдозолотцем, покладеним грубо і невміло. Вікна! Вікна у церкві були просто дивовижними, простими і водночас вишуканими, такими волинськими-волинськими…
…Ми не зробили засідки на справжніх склярів із їхніми пластиковими євровиробами. Не розшукали батюшку і не взяли у нього завдатка за вікна, щоб підірвати економічну могутність парафії і, принаймнні, відтермінувати акт вандалізму. Не написали листа котромусь поважному професору-каталогізатору із Рівного, щоб він поклопотався десь у Європах про порятунок княгининської церкви.
Ми лише виклали на сайті УЦА цей маленький пасквіль. А що б зробили (зробите) ви?
Усі фото
