Троїцька церква (Т)1780 рік
Троїцьку церкву збудували коштом Павла Кочубея – прямого нащадка того самого любителя «русскаго міра» і супротивника Мазепи. Одначе попри важкий імперський спадок, храм вийшов цілком українським. Класичний тетраконх (без виділеного центрального об’єму) дуже вдало замкнув перспективу від панського маєтку до мальовничого диканського ставу. (далі…)
Спасо-Преображенський собор Мгарського монастиря (Г)1684 — 1692 рр.
Мгарський монастир вирізняється навіть на тлі найславетніших обителей України. Нечасто можна побачити таку гармонію краси рукотворної і нерукотворної. Тут, на високому правому березі Сули наче сходяться воєдино, як у людському серці, таємничі артерії рідної землі. (далі…)
Дзвіниця Мгарського монастиря (Г, ЕК)1785 рік (добудована 1837 – 1844)
Наслідуючи «еталонну» Велику лаврську дзвіницю в Києві, мгарська дзвіниця має три ордерні бароково-класицистичні яруси: відповідно, знизу догори, дорійський, іонійський та коринфський. Останній, четвертий ярус вже повністю класицистичний – із круглими прорізами і характерною «вазонною» маківкою. (далі…)
Башти огорожі, мури та келії Мгарського монастиряКін. ХVІІ – ХVІІІ ст.
Відомостей про монастирські башти, мури та келії обмаль. Їх так часто руйнували і відновлювали, що від первісного мурування лишилися тільки фрагменти. Тим не менш, щось таки лишилося, тому й подаємо відповідні світлини. Стару цеглу можна добре розгледіти у келіях, які ніяк не діждуть реставрації (та чи й діждуть взагалі — ченцям вони, схоже, не потрібні).(далі…)
Воскресенська церква (Т, ЕК)1805 рік
Нинішній Снітин — то давньоруське посульське місто Кснятин, про що гордо сповіщає поблякла таблиця на в’їзді у село. Сумовито виглядає не лише напис. На пустирі з потрісканим асфальтом стоїть чудова церква, яка має вельми обшарпаний вигляд.(далі…)
Вознесенська церква Пушкарівського Вознесенського монастиря (Т)1762 рік
Пушкарівський монастир, як і більшість монастирів, отримав назву від села, в якому був заснований. Одначе село давно розчинилося в місті, ставши спальним районом Полтави. Стараннями російських самодержців розчинилася й обитель… На сьогодні від неї лишилася лише одна церква, зведена коштом полтавського полковника Івана Черняка.(далі…)
Хрестовоздвиженський собор Хрестовоздвиженського монастиря (Г, К)1689 – 1709 (перша пол. ХVІІІ ст.?) рр.
В часі перших національно-визвольних змагань, а саме у 1650 році, з благословення київського митрополита Сильвестра Косова і з нагоди перемоги над польським військом на околиці Полтави постав Хрестовоздвиженський монастир.(далі…)
Дзвіниця Хрестовоздвиженського монастиря (Г, ЕК)1786 рік
Полтавська дзвіниця на рік молодша своєї мгарської посестри. Але виглядає трохи старше — майже ровесницею Великої Лаврської дзвіниці у Києві. Це тому, що вона не зазнала ніяких перебудов у стилі класицизму і залишилася представником пізнього бароко.(далі…)
Спасо-Преображенська церква (К)1732 – 1734 рр.
На Полтавщині чимало буколічних куточків, Самим Богом призначених для споглядання тихої краси української природи. А якщо в цю природу вписується храм чи садиба — виникає дивовижне сполучення небесного і земного світів. Це сполучення — надзвичайно декоративне. (далі…)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (К)1781 рік
Класична тридільна церква зведена коштом осавула Пирятинського полку Андрія Ільченка. Одначе у середині ХІХ ст. вона здалася затісною і була оббудована з північного і південного боків. Таким чином храм перетворився на еклектичну тринавову споруду з 5 банями.(далі…)
