Церква св. Олександра Невського (васильківська група)1748 рік (перебудована сер. ХІХ ст.)
Попри значну перебудову і переосвяту зі зміною імені (в сер. ХVІІІ ст., на тодішніх польських теренах навряд чи могла постати церква св. Олександра Невського), у храмі однозначно вчувається козацька давнина. Про старосвітське минуле свідчать і товщина брусу, і дубові підвалини, і високі вікна вівтаря. Дуб для будівництва церкви далеко не шукали. Відомий краєзнавець ХІХ ст. Леонтій Похилевич пише про велику (понад 5000 десятин) стару діброву поблизу села. Щоправда, він же зазначає, що до 1861 року церкви у Дубівці не було. Вірогідно, на нинішнє місце храм було допроваджено із сусідніх околиць (певна річ, із обов’язковою на той час еклектичною «модернізацією»).
Навесні затишне обійстя церкви збризнуто кіновар’ю тюльпанів, восени — вохрою хризантем. І тільки старезна ялина — можливо, ровесниця перевезення, — не міняє свого похмурого виразу. Либонь, ображається за зрізані нижні гілки… Але ж храмові так дійсно краще. Зрештою, нехай дерево користається своїм зростом і милується на забуте цивілізацією, але не Богом, мальовниче село, розрізане глибоким яром, над яким коштовним кристалом синіє стара церква…
Усі фото
