Церква св. Архистратига Михаїла (центральна група)1740 рікдзвіниця 1804 рік
Перший раз ми потрапили до Михайлівської церкви у розпал глобальної реконструкції (2008 р.). В ній відновлювали втрачене навершя нави (ймовірно, через давнішні військові дії). Це й дозволило зафіксувати первісний зовнішній декор храму, невдовзі знищений або надійно захований під пластиком біда-реставраторами. Не викликає захвату і зухвало-яскраве пофарбування оновленої церкви. Втім, спасибі й на тому, що і храм, і дзвіницю обшили справжньою дерев’яною шалівкою. До речі, про дзвіницю. Судячи з напису на її одвірку — це остання традиційна дзвіниця Наддніпрянщини. До того ж і найвища. Відтак — цілком унікальна.
Всередині церкви обставини набагато кращі. Все цілком автентично і прекрасно — і рококошний з елементами класицизму іконостас (схоже, 1780–1790-х років), і хрестоподібна прорізь між навою і бабинцем, і різблені ригелі. А ще кидається у вічі дивовижний бароковий аналойчик у кутку бабинця — очевидно, найдавніший раритет храму.
Попри наші закиди на адресу реконструкторів-реставраторів, слід зазначити, що на сьогодні ансамбль Михайлівської церкви дуже добре доглянутий і уквітчаний. Тому просимо отця настоятеля вважати критику суто професійною і не дуже на нас ображатися.
Усі фото
