Церква Зішестя Святого Духа (васильківська група)1750 (перебудована 1840)
Для киян: будете їхати в Умань чи Одесу — не полінуйтеся трохи відхилитися за Білою Церквою від траси і завітати у Шкарівку. Для некиян пропозиція лишається в не меншій силі. Мало в Україні місць, де б давні зодчі так повноцінно використали дарований Творцем ландшафт і настільки вдало вписали в образ села образ храму.
Гора, ставок, хатки — здавалося б, сотні разів бачений антураж, а душу огортає такий щем за чимось непоправно втраченим, якого не було і в сповненій гостротою відчуттів молодості…
Сама церква, віднедавна несподівано жовта (нічого-нічого, буває й не таке), у часи класицизму отримала південний і північний приділи, оздоблені великими арочними вікнами. Проте старі вікна у вівтарі лишилися на своєму високому місці, запрошуючи сонечко на літургію у той самий час, що й у ХVІІІ столітті.
Перша думка всередині храму — «за що ж ви його так?!»: усі поверхні обшиті чимось на кшталт лінолеуму, під яким сховано і фактуру дерева, і, вирогідно, різьблені ригелі. Сучасний «картонний», зате блискучий іконостас не додає оптимізму. Та минає хвилька, і молитва допомагає побачити у спаплюженій церкві головне: стовпи золотого світла і чудові, заховані під дешевим новодєлом старі ікони давнішого іконостасу…
Усі фото
