Церква Чуда св. Архистратига Михаїла в Хонах (васильківська група)1742 рік, дзвіниця сер. ХІХ ст.
Писати про Михайлівську церкву із Підгірців без брому неможливо. А у нас його якраз і немає. Тож спробуємо без поезії, обмежившися тільки фактами.
Храм зведено на мальовничому пагорбі, прямо над центром давнього-предавнього села, відомого ще від часів Київської Русі. Очевидно, там же довгі віки стояли його дерев’яні попередники. Десь наприкінці ХVІІІ століття у церкві обновили давній іконостас, надавши йому класицистичних рис і замінивши деякі ікони. В середині ХІХ ст. стару дзвіницю (якою вона була, можна побачити на малюнку Де ля Фліза) замінили на споруду в історичному стилі. Переживши всі лихоліття ХХ віку, церква радувала чистотою світлих склепінь, вишуканими блакитними ригелями і поодинокими гармонійними розписами також світлих стін. Церковний ансамбль чудово доповнювали зелений моріжок на обійсті і веселі гайки навколо огорожі.
Минулося… Бо у ХХІ столітті за попущенням Божим було розпочато «оновлення» святині. Сучасним вандалам не бракувало коштів — зробили вони багато.
Тож подаємо по пунктах.
- Обійстя залито сірим бетоном.
- Всі околишні дерева вирубано під корінь.
- Бані позолочено щирим нітридом титану.
- Всі внутрішні поверхні храму оббито круглою вагонкою темного відтінку, очевидно, під «русскій сєвєр».
- Іконостас перемальовано безжальним нездарою, який, вочевидь, уперше взявся за пензель. Найбільше дісталося апостольському ряду — його сплюндрували в «давньоєгипетському стилі».
- Настінні розписи ХІХ ст. і унікальні царські врата середини XVІІІ століття вкрито дешевими карнавальними блискітками і місцями помалювано люмінісцентними фарбами.
- Найм’якіше обійшлися із ригелями: їх пофарбовано чимось бордово-бронзовим.
Та годі: хоч як хочеться, але навіть невігласів-вандалів треба не судити, а жаліти. Бо усіх нас судитиме Бог. А Він довготерпить — недарма душа у підгорецькій церкві хоч і плаче, але ревно молиться. І вірить, що прийде час — і Творець почує наші молитви…
Усі фото
