Троїцька церква (архаїчна група)1654 (1600?) рік
Донедавна маловідома за межами Сихова, а нині розтиражована в численних дописах, Троїцька церква, однозначно, того варта. Ось яку цікаву інформацію ми назбирали на віртуальних полях.
Деякі історики припускають, що храм спорудили 1654 р., коли до Львова наближалося військо Богдана Хмельницького (і буцімто навіть за сприяння самого гетьмана). Нині на церкві висить табличка, яка підтверджує саме цю версію. Однак за останніми даними, віднайденими в архівах Кракова, її спорудили мешканці села Сихів у 1600 р. Тому на разі питання датування пам’ятки залишається відкритим.
У 1870-х рр. до храму прибудували притвор, а також підвели нові підвалини. Під час Польсько-Української війни за Львів в 1918-1919 роках церква, на відміну від багатьох довколишніх будівель, дивом вціліла.
Як видно з рисунку Володимира Січинського 1925 року, початковий храм дещо відрізнявся від теперішнього. Зокрема, над бабинцем розташовувалася невелика дзвіниця, уміло вписана в спокійний силует церкви. Та під час реставрації 1932 року тую дзвіницю розібрали, принагідно змінивши обриси вікон. Керував роботами знаменитий творець українського архітектурного модерну Олександр Лушпинський, який попри свій величезний авторитет наразився за втручання в архітектуру давньої пам’ятки на серйозну критику.
Протягом 1928-1941 рр. у церкві Пресвятої Тройці служив о. Андрій Іщак, ревний душпастир і відомий науковий діяч. З-під його пера вийшло багато наукових розвідок та рецензій у сфері історичної, догматичної, схоластичної і патристичної літератури. У часи комуністичної диктатури він продовжував виконувати свої священичі обов’язки і був замордований енкавеесівцями 26 червня 1941 р. Його тіло, понівечене багнетами, знайшли через кілька днів після мученицької загибелі панотця. Поховали о. Андрія на місцевому цвинтарі неподалік від церкви. Папа Іван Павло II під час свого візиту до Львова 2001 р. проголосив його блаженним.
Після Другої світової війни церква тривалий час була зачинена. У 1971 році храм покрили гонтом, а 1974 року його передали Львівській картинній галереї для створення музею. Під час розбудови Сихівського масиву, у 80-х роках ХХ ст., постало питання про перенесення Троїцької церкви до Львівського музею просто неба. Одначе з огляду на її унікальний стінопис 1683 року, який під час перенесення міг зазнати непоправних втрат, цю ідею не втілили в життя.
Невеликий (11,74 х 4,58 м.) тридільний храм збудовано із соснових брусів. Головний вхід розташований з півночі, що є досить цікавою особливістю. Друга особливість — півтораметрова висота цього входу, що примушує сучасних парафіян і прочан низько кланятися при вході до святині. Та вони не скаржаться…
Розписами вкриті лише стіни нави. За сюжетами вони різноманітні — є тут і святі воїни (Федор Тирон, Юрій Переможець та Дмитро Солунський), і сцени зі Старого та Нового Завітів («Іона, що виходить із чрева китового», «Учта Авраама» (Старозавітня Тройця), Страсті Христові, Розп’яття, Страшний Суд, Воздвиження Чесного Хреста, Вавилонська блудниця із Апокаліпсиса), і подружжя ктиторів церкви. Плафон нави прикрашає образ Христа Пантократора.
Розписи виконано клеєвими фарбами на майже непроґрунтованих площинах стін. На стиках брусів наклеєна паволока з лляного полотна і паперу. У деяких місцях для паволоки використано смужки полотна з мереживом, очевидно, зі старих сорочок. Професійний рівень виконання стінопису — нерівномірний, простежується два або більше авторських почерків.
У 1989 році храм передали громаді УГКЦ, яка провела реставраційні роботи з покрівлею даху та впорядковала територію. У 1994р. „Укрзахідпроектреставрація” розпочала відновлення стінописів. У 1996р. встановлено іконостас у неовізантійському стилі. Повна реставрація храмового іконопису завершилась у 2009р.
Будете Львові — не забудьте завітати до Сихова. Не пошкодуєте!
Усі фото
