Вступ
У цих віршах, у цих картинах б’ється серце людини, яка живе безнастанною й самозреченою працею, живе для людей, обдаровуючи і плекаючи в них саме ту красу, яка рятує світ: Божу красу рідної землі та людського серця. Вірші лунають болем небайдужості, пробуджують сумління й показують, якою, власне, повинна бути Людина.
Поезія Галини Редчук, безперечно, не може вміститися в рамках певної теми, вона образно віддзеркалює весь обсяг життя — від глибин душі до неповтрих ознак часу і незмінних законів вічності. Проте упорядники умовно розподілили вірші на чотири розділи: перший — переважно змальовує життя сучасного українського села; другий — торкається гострих проблем України та всієї Землі; третій — заглиблює у внутрішній світ автора; четвертий — розгортає найважливіші думки, що можуть допомогти нам у нелегкий життєвій дорозі.
У чотирьох кольорових альбомах — картини майстрині, написані в різний час, різними техніками; світлини пейзажів «української Швейцарії», столиці гончарства Опішні, унікального Колеґіуму мистецтв, який упродовж тридцяти років розбудовує, плекає, прикрашає мозаїками, керамічними барельєфами, вітражами й різноманітними мистецькими виробами Галина Редчук, долучаючи учнів до всіх видів творчості; світлини кабінету-майстерні, занятть з дітьми, уроку малювання просто неба; миттєвості родинного життя у турботах і радостях за п’ятьох синів з їхніми сім’ями — усе те, що відображає багатство внутрішнього світу автора, плоди багаторічної подвижницької праці.