Бесіда на псалом 132
1. «Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс. 132, 1). Багато є речей добрих, але вони не мають приємності; інші приносять задоволення, але вони не є добрими. Те й інше не так легко можна поєднати. Але в тому, про що говорить пророк, поєдналося те й інше — і приємність, і доброта. Такою переважно є любов — разом із користю вона містить в собі і можливість, і приємність. Її тут він і прославляє. Він говорить не просто про проживання і не про перебування в одному домі, а про життя «у згоді», тобто у злагоді й любові, бо звідси походить одностайність. Сказавши: «Як то добре і як то гарно», він далі пояснює свої слова через приклади і подає прості порівняння, які можуть представити все слухачеві в найбільш яскравому вигляді. Які ж це порівняння? Поглянь: «Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краг одежі його» (Пс. 132, 2). Аарон, будучи первосвящеником, був помазаний миром, яке виділялося зі всіх боків, і від цього помазання він був особливо бажаний, приємний і милий для тих, хто його бачив.
— Як він, — говорить пророк, — будучи помазаний миром, сяяв своїм виглядом, мав сяюче обличчя, був наповнений великими пахощами і подавав приємність для тих, які споглядали на нього, таким же прекрасним є і це. І як те видовище було не тільки добрим, але й приємним для очей, так і це приносить задоволення для душі.
«Як роса єрмонська, що спадає на гори Сіонські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки» (Пс. 132, 3). Подає й інше порівняння, яке містить у собі велику приємність і приносить глядачеві задоволення. Не даремно він сказав це. Оскільки до полону десять ізраїльських колін і два коліна жили окремо, що спричиняло чимало беззаконь, обурень, розбратів і воєн між ними, тому він заповідає, щоби цього не було, і радить, щоб народ більш не розділявся, а жив разом, спільно, під управлінням одного начальника і царя, щоб любов була від початку до кінця, як роса сходить на все. Він порівнює любов із миром і росою, бажаючи показати за допомогою першого її пахощі, а за допомогою другої — заспокоєння і приємність вигляду.
«Бо там посилає Господь благословення і життя навіки». Де «там»? Там, де є таке життя, така злагода, така одностайність, таке співжиття. Справді, це є благословенням, а супротивне йому — прокляття. Ось тому дехто, прославляючи це, говорить: «Однодумність між братами і любов між ближніми, і чоловік, і дружина, які у згоді живуть між собою» (Сир. 25, 2). Інший, утаємничено виражаючи силу єднання, говорить: «Якщо лежать двоє, то тепло їм… І нитка, втроє скручена, нескоро порветься» (Еккл. 4, 11. 12), чим показує і задоволення, і силу, повчаючи, що і під час спокою буде велике задоволення, і під час діяльності велика сила. І ще: «Брат, який озлоблювався, неприступніший за міцне місто» (Притч. 18, 20). І Христос говорить: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18, 20). І сама природа вимагає цього. Тому і на початку Бог, створивши людину, сказав: «Не добре бути чоловікові одному» (Бут. 2, 18), і, створивши живу істоту, тобто жінку, задля спілкування поєднав її з чоловіком, бажаючи незліченними способами зближувати нас між собою.
«І життя навіки». Добре пророк додав це. Де є любов, там є велика безпека, велике благовоління Боже. Вона — мати всіх благ, вона — їхній корінь і джерело, вона — припинення воєн, ліквідація розбратів. Виражаючи це, він і додав: «І життя навіки». Справді, як незгода і розбрат заподіюють смерть і смерть передчасну, так любов і згода приносять мир і одностайність; а де мир і одностайність, там все в житті є безпечним і цілком надійним. Але для чого говорити про теперішній час? Любов подає нам небо і невимовні блага, вона — цариця чеснот. Знаючи це, будемо ревно утверджувати її в собі, щоб отримати і земні блага, і майбутні, яких щоби сподобитися всім нам за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 131 | Зміст | Бесіда на псалом 133
