Кафи́сма п’ятна́десятая
1 Ісповіда́йтеся Господе́ві, я́ко Благ, я́ко во вік ми́лость Єго́!
2 Кто ізглаголе́т си́ли Госпо́дня, сли́шани сотво́рит вся хва́ли Єго́?
3 Блаже́ні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́ко вре́м’я.
4 Пом’яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії людíй Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м!
5 Ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися во весе́лії язи́ка Твоє́го, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м.
6 Согріши́хом со отци́ на́шими, беззаконова́хом, онеправди́хом.
7 Отци́ на́ші во Єги́пті не разумíша чуде́с Твої́х, ні пом’яну́ша мно́жества ми́лости Твоє́я, і прогніва́ша восходя́щії в Че́рмном мо́рі.
8 І спасе́ їх íмени Своє́го ра́ди, да зна́єма бу́дет си́ла Єго́.
9 І запріти́ Че́рмному мо́рю, і ізся́че, і наста́ви я в бе́здні, я́ко в пусти́ні.
10 І спасе́ їх із руки́ ненавидя́щих, і ізбави́ їх із руки́ вра́га.
11 Покри́ вода́ стужа́ющия їм, ні єди́н от них не ізби́сть.
12 І вірова́ша словесí Єго́, і воспíша хва́лу Єго́.
13 Ускори́ша заби́ша діл Єго́, не стерпíша совíта Єго́.
14 І похотíша жела́нію в пусти́ні, і іскуси́ша Бо́га в безво́дні.
15 І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в душа́х їх.
16 І прогніва́ша Мойсе́я в стану́, і Аа́рона, свята́го Госпо́дня.
17 Отверзе́ся земля́ — і пожре́ Дафа́на, і покри́ на со́нмищі Авиро́на.
18 І раждеже́ся огнь во со́ньмі їх, пла́мень попали́ грíшники.
19 І сотвори́ша те́льца в Хори́ві, і поклони́шася істука́нному.
20 І ізміни́ша сла́ву єго́ в подо́біє те́льца, яду́щаго траву́.
21 І заби́ша Бо́га, спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті,
22 чюдеса́ в землí Ха́мові, стра́шная в мо́рі Че́рмном.
23 І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Мойсе́й, ізбра́нний Єго́, стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погу́бит їх.
24 І уничижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша вíри словесí Єго́.
25 І поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня.
26 І воздви́же ру́ку Свою́ на́ ня: низложи́ти їх в пусти́ні.
27 І низложи́ти сíм’я їх во язи́ціх, і расточи́ти я во стра́ни.
28 І причасти́шася Веєльфего́ру, і снідо́ша же́ртви ме́ртвих,
29 і прогніва́ша Ї в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє.
30 І ста Финеє́с, і угоди́, і преста́ січ,
31 і вміни́ся єму́ во пра́вду, в род і род до вíка.
32 І прогніва́ша Ї на водí преріка́нія, і озлобле́н бисть Мойсíй їх ра́ди,
33 я́ко огорчи́ша дух єго́, і разньствова́ устна́ма свої́ма.
34 Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм,
35 і сміси́шася во язи́ціх, і навико́ша дíлом їх.
36 І поработа́ша істука́нним їх, і бисть їм в со́блазн.
37 І пожро́ша сини́ своя́ і дще́ря своя́ бíсовом,
38 і пролія́ша кров непови́нну, кров сино́в свої́х і дще́рій, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нским, і убіє́на бисть земля́ їх кро́вми.
39 І оскверни́ся в дíлех їх, і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х.
40 І разгніва́ся я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́, і омерзи́ достоя́ніє Своє́.
41 І предаде́ їх в ру́ки враго́м, і облада́ша ї́ми ненавидя́щії їх.
42 І стужи́ша їм вра́зі їх, і смири́шася под рука́ми їх.
43 Множи́цею ізбави́ їх, тíї же разгніва́ша Ї совíтом свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х.
44 І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбíти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх.
45 І пом’яну́ завíт Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своє́я.
46 І даде́ я в щедроти́ пред всíми пліни́вшими я.
47 Спаси́ нас, Го́споди Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к ісповіда́тися íмені Твоє́му свято́му, хвали́тися во хва́лі Твоє́й.
48 Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, от вíка і до вíка! І реку́т всі лю́діє: бу́ди, бу́ди!
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).
Го́споди, поми́луй (три́жди).
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
1 Ісповіда́йтеся Господе́ві, я́ко Благ, я́ко во вік ми́лость Єго́!
2 Да реку́т ізбавле́нії Го́сподем, ї́хже ізбави́ із руки́ враго́в
3 і от стран собра́ їх, от восто́к, і за́пад, і сíвера, і мо́ря.
4 Заблуди́ша в пусти́ні безво́дні, пу́ті гра́да оби́телнаго не обріто́ша.
5 А́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізнемо́же.
6 І возва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбíти їм, і от бід їх ізба́ви їх.
7 І наста́ви їх на путь пра́вий, вни́ти во град оби́телний.
8 Да ісповідя́тся Господе́ві ми́лості Єго́, і чудеса́ Єго́ сино́м члове́ческим,
9 я́ко насити́л єст ду́шу тщу і ду́шу а́лчущую іспо́лни благ.
10 Сідя́щия во тмі і сíні сме́ртной, окова́нния нището́ю і желíзом,
11 я́ко разгніва́ша словеса́ Бо́жія, і совíт Ви́шняго раздражи́ша.
12 І сміри́ся во тру́діх се́рдце їх, ізнемого́ша, і не бі помога́яй.
13 І возва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбíти їм, і от бід їх спасе́ їх.
14 І ізведе́ їх із тми і сíні сме́ртния і у́зи їх растерза́.
15 Да ісповідя́тся Господе́ві ми́лості Єго́, і чудеса́ Єго́ сино́м члове́ческим,
16 я́ко сокруши́ вра́та мíдяная, і ве́рія желíзния сломи́.
17 Восприя́ть їх от путí беззако́ній їх, беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася.
18 Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і приближи́шася до врат сме́ртних.
19 І возва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбíти їм, і от бід їх спасе́ їх.
20 Посла́ сло́во Своє́ і ісціли́ їх, і ізба́ви їх от поги́белі їх.
21 Да ісповідя́тся Господе́ві ми́лості Єго́, і чудеса́ Єго́ сино́м члове́ческим!
22 І да пожру́т Єму́ же́ртву хва́ли, і да повідя́т діла́ Єго́ в ра́дості!
23 Нисходя́щії на мо́ре в кора́блех, творя́щії діла́нія в вода́х мно́гих,
24 тíї ви́діша дíла Госпо́дня і чюдеса́ Єго́ во глубинí.
25 Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́,
26 восхо́дят до небе́с і низходя́т до бездн, душа́ їх во злих тая́ше.
27 См’ято́шася, подвиза́шася, я́ко піа́ний, і вся му́дрость їх поглоще́на бисть.
28 І возва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбíти їм, і от бід їх ізведе́ їх.
29 І повелí бу́рі — і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́.
30 І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я во приста́нище хотíнія їх.
31 Да ісповідя́тся Господе́ві ми́лості Єго́, і чудеса́ Єго́ сино́м члове́ческим!
32 Да вознесу́т Єго́ во це́ркві лю́дстій, і на сіда́лищі ста́рец восхва́лят Єго́!
33 Положи́л єст рíки в пусти́ню, і ісхо́диша во́дная — в жа́жду,
34 зе́млю плодоно́сную — во слатину́ от злоб живу́щих на ней.
35 Положи́л єст пусти́ню в є́зера во́дная і зе́млю безво́дную — во ісхо́дища во́дная.
36 І насели́ та́мо а́лчущая, і соста́виша гра́ди оби́телні,
37 і насія́ша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен.
38 І благослови́ їх, — і умножи́шася зíло, і ско́тов їх не умали́.
39 І умали́шася, і озлоби́шася от печа́лі, зол і бо́лізні.
40 Ізлія́ся уничиже́ніє на кня́зя їх, і облазни́ їх по непрохо́дні, а не по пу́ті.
41 І помо́же убо́гу от нищети́, і положи́, я́ко о́вця, оте́чествія.
42 Узря́т пра́вії і возвеселя́тся, і вся́ко беззако́ніє загради́т уста́ своя́.
43 Кто прему́др, і сохрани́т сíя, і уразумíют ми́лості Госпо́дня.
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).
Го́споди, поми́луй (три́жди).
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
2 Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́, воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
3 Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рі і гу́слі, воста́ну ра́но!
4 Ісповíмся Тебí в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебí во язи́ціх,
5 я́ко ве́лія ве́рху небе́с ми́лость Твоя́, і до о́блак — íстинна Твоя́.
6 Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землí сла́ва Твоя́!
7 Я́ко да ізба́в’ятся возлюбле́нії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м’я.
8 Бог возглагола́ во свято́м Своє́м: «Вознесу́ся і разділю́ Сихи́му, і удо́ль селе́ній размíрю.
9 Мой єст Галаа́д, і Мой Мана́ссій, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моє́я, Іу́да — цар Мой.
10 Моа́в — коно́б упова́нія Моє́го, на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой, Мні іноплеме́нници покори́шася».
11 Кто воведе́т м’я во град утвержде́н? Іли́ кто наста́вит м’я до Ідуме́я?
12 Не Ти ли, Бо́же, отрину́вий нас, і не ізи́йдеши, Бо́же, в си́лах на́ших?
13 Дажд нам по́мощ от печа́лі, і су́єтно спасе́ніє члове́ческоє.
14 О Бо́зі сотво́рим си́лу, і Той уничижи́т враги́ на́ша.
1 Бо́же, хва́ли моє́я не премолчи́!
2 Я́ко уста́ грíшнича і уста́ льсти́ваго на́ м’я отверзо́шася, глагола́ша на́ м’я язи́ком льсти́вим.
3 І словеси́ ненави́стними обийдо́ша м’я, і бра́шася со мно́ю ту́не.
4 Вмíсто любве́ облига́ху м’я, аз же моли́тву дíях.
5 І положи́ша на́ м’я зла́я за блага́я, і нена́висть — за возлюбле́ніє моє́.
6 Поста́ви нань грíшника, і діа́вол да ста́нет оде́сную єго́.
7 Внегда́ суди́тися єму́, да ізи́дет осужде́н, і моли́тва єго́ бу́ди во гріх.
8 Да бу́дут днíє єго́ ма́лі, і єпи́скопство єго́ да при́ймет ін.
9 Да бу́дут сино́ве єго́ си́рі, і жена́ єго́ — вдова́.
10 Движа́щеся да преселя́тся сино́ве єго́ і да воспро́сят, да ізгна́ні бу́дут із домо́в свої́х.
11 Да взи́щет займода́вец вся, єли́ка сут єго́, і да восхи́тят чу́ждії тру́ди єго́.
12 Да не бу́дет єму́ засту́пника, нíже бу́дет ущедря́яй сироти́ єго́.
13 Да бу́дут ча́да єго́ в па́губу, в ро́ді єди́ном да потреби́тся ім’я́ єго́.
14 Да воспом’яне́тся беззако́ніє оте́ц єго́ пред Го́сподем, і гріх ма́тере єго́ да не очи́стится.
15 Да бу́дут проти́ву Го́споду ви́ну, і да потреби́тся от земля́ па́м’ять їх,
16 зане́же не пом’яну́ сотвори́ти ми́лость і погна́ члове́ка ни́ща, і убо́га, і смире́на се́рдцем є́же умертви́ти.
17 І возлюби́ кля́тву, і при́йдет єму́; і не восхотí благослове́нія, і уда́лится от не́го.
18 І облече́ся в кля́тву, я́ко в ри́зу, і вни́де, я́ко вода́, во утро́бу єго́, і я́ко єле́й, — в ко́сті єго́.
19 Да бу́дет єму́, я́ко ри́за, в ню́же облачи́тся і, я́ко по́яс, íмже ви́ну опоясу́єтся.
20 Се дíло оболгу́ющих м’я у Го́спода і глаголю́щих лука́вая на ду́шу мою́.
21 І Ти, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю íмени ра́ди Своє́го, я́ко блага́ ми́лость Твоя́.
22 Ізба́ви м’я, я́ко нищ і убо́г єсм аз, і се́рдце моє́ см’яте́ся во мні.
23 Я́ко сінь, єгда́ уклони́тся, от’я́хся, сотрясо́хся, я́ко пру́зі.
24 Колíна моя́ ізнемого́ста от по́ста, і плоть моя́ ізміни́ся єле́а ра́ди.
25 І аз бих поноше́ніє їм: ви́діша м’я, покива́ша глава́ми свої́ми.
26 Помози́ ми, Го́споди Бо́же мой, і спаси́ м’я по ми́лости Твоє́й.
27 І да разумíют, я́ко рука́ Твоя́ си, і Ти, Го́споди, сотвори́л єси́ ю.
28 Проклену́т тíї, і Ти благослови́ши. Воста́ющії на́ м’я да постидя́тся, раб же Твой возвесели́тся.
29 Да облеку́тся оболгу́ющії м’я во срамоту́, і да оде́ждутся, я́ко оде́ждою, сту́дом свої́м.
30 Ісповíмся Господе́ві зíло усти́ мої́ми і посре́ді мног восхвалю́ Ї,
31 я́ко ста оде́сную убо́гаго, спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́.
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).
Го́споди, поми́луй (три́жди).
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Трисвято́є і по О́тче наш. Тропарí покая́нні:
Вік мой скончава́єтся, а стра́шний Престо́л гото́вится, ріка́ же огне́нная тече́т, претя́ ми му́кою і неугаса́ющим пла́менем. Посли́ ми слез ту́чю, да пога́сит всю си́лу їх, хотя́й спасти́ся всім человíком, Преми́лостивий Бо́же.
Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху.
Все жи́тіє і за́кон оскверни́в гріха́ми, к Тебí припада́ю і вопію́: се́рдце чи́сто сози́жди во мні і, пре́жде конца́ обрати́в, поми́луй м’я, Бо́же.
І ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Ма́ти Бо́жія Пречи́стая! Стіно́ христіа́нская! Ізба́ви лю́ди оби́чно зову́щия во є́же сопроти́витися враго́м го́рдим ми́слем, да всі вопіє́м Ти: Ра́дуйся, Прерадова́нная!
Го́споди, поми́луй (четирдеся́т).
Вім, Го́споди, я́ко нісм досто́їн о дру́гих моли́тися, сам мно́гих моли́тв от íних найпа́че требу́яй, мно́жества ра́ди беззако́ній мої́х. Но поне́же заповіда́л єси́ всім про́сто моли́тися друг за дру́га, сего́ ра́ди дерза́яй со стра́хом вопію́: пом’яни́ в ми́лості, Го́споди, всіх призива́ющих Ім’я́ Твоє́ Свято́є, зде су́щих і не су́щих, странству́ющих, при́сних нам, сро́дник, дру́гов, скорбя́щих, пліне́нних, стра́ждущих от ду́хов нечи́стих, бога́тих, ни́щих, рабо́в, свобо́дних, всіх ми́лующих ни, служа́щих, ненавидя́щих і любя́щих — всіх заступи́, всіх ісціли́, всім нам оста́ви прегріше́нія, за не́же єстество́ на́ше не́мощно єст в духо́вних, зло́є же в зе́мних, а щедро́т Твоя́, Го́споди, мно́ги і вели́кі на всіх дíліх Твої́х. Я́ко Твоє́ єст, є́же ми́ловати і спаса́ти нас, Хри́сте Бо́же наш, і Тебí сла́ву, і благодаре́ніє, і поклоне́ніє возсила́єм, со Безнача́лним Ти Отце́м і со Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Ти Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́в. Амíнь.
Кафисма 14 | Зміст | Кафисма 16
