Творіння святого Іоана Золотоустого. Том І. Книга 1
Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. — Том I. Книга 1. — 512 c.
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України
ФІЛАРЕТА
Кандидата богослів’я
Протоієрея Михайла Марусяка
Під редакцією
Патріарха Філарета (Денисенка)
Зміст
Передмова
Життя і труди святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського1
Значення св. Іоана Золотоустого в історії церкви. Розділ І. Дитинство, юність і подвижництво св. Іоана. — II. Служіння св. Іоана Золотоустого в сані диякона і пресвітера в Антиохії. — III. Св. Іоан Золотоустий на престолі Константинопольському. — IV. Св. Іоан Золотоустий в ув’язненні і його блаженна кончина. — Висновок. проф. А. П. Лопухіна
Творіння святого Іоана Золотоустого Феодору грішному
Умовляння перше. Скорбота про падіння душі друга. Не потрібно зневірятися в можливості вставання. — Надія як ланцюг, що прив’язує нас до неба. — Приклади вставання упавших грішників. — Навуходоносор. — Ахав. — Манасія. — Ниневітяни. — Благорозумний розбійник. — Покаяння як всеочищаюча сила. — Зусилля демона ввергнути нас у відчай. — Всяке покаяння знаходить собі винагороду. — Радощі раю. — Муки пекла. — Душа Феодора, хворіюча любов’ю до Герміони. — Зціленна хвороби. — Нетяжкість покаяння. — Приклад молодого Финикса. — Приклад старого ченця. — Уповання на милосердя Боже
Умовляння друге. Заперечення Феодора і відповідь на нього. — Недозволеність піклування про сімейні справи людині, яка присвятила себе на служіння Богові. — Втеча з воїнства Христового. — Необхідність заглаждення гріха. — Слабкість людської природи. — Падіння і вставання. — Приклад Давида. — Суєтність благ світу цього. — Незручності, пов’язані з царством, славою, багатством і шлюбом. — Шлюб, при всій його священності, є перелюбство в справі Феодора. — Турботи сімейного життя. — Свобода послідовників Христа. — Єдине нещастя для християнина. — ображати Бога. — Висновок
До ворогуючих проти тих, котрі залучають до чернечого життя
Слово перше. Покарання тих, що опираються Богові. Прилад в особі народів, що перешкоджали відновленню храма після полону вавилонського. — Теж і з супротивниками чернецтва. — Подробиці гоніння на ченців. — Жаль про нерозумність гонителів. — Вони більш шкодять собі, ніж гнаним. — Приклад Павла і Нерона. — Гріховність гонительства. — Порівняння гонителів чернецтва з гонителями апостолів. — Покарання, що осягнуло їх. — Свідоцтво І. Флавія. — Для спасіння недостатньо однієї віри; необхідні і добрі діла. — Число тих, що підлягають засудженню. — Приклад з історії всесвітнього потону. — Розбещеність світу
Слово друге невіруючому батькові. Істинно багатий: той, хто зневажає все. — Ми прославляємося більш чеснотою, ніж багатством. — Тому, хто все залишив, ніхто не розташований шкодити, та і не може, якби захотів. — Хто нехтує всім земним, той легше втішається в бідах. — Християни особливо процвітають, коли знаходяться в пригнобленні. — Короткочасність насолоди. — Історія пустельника, батько якого був язичником
Слово третє віруючому батькові. Необхідно піклуватися про спасіння ближнього. — Нехтування про дітей є злом. — Закони про виховання дітей дані від Бога. — Чеснота залежить від внутрішнього розташування. — Різні ступені спасіння. — Розбещення вдач. — Необхідність суворого любомудрія. — Необхідність законів і покарань в державі. — Життя ченців уподібнюється ангельському. — Зло нечестя в з’єднанні із красномовством. — Слова Сократа у Платона на початку його апології. — Святі мужі досягали успіху без жодного красномовства. — Історія юнака, якого наставляв чернець. — Перевага чернечого життя над мирським. Однаковість правил для ченця і мирян. — Мирянам важче спастися. — Істинний батько той, хто піклується про спасіння сина. — Хто роздає гроші, той більш дійсний володар їх, ніж той, хто накопичує їх. — Необхідність привчатися до звершення чесноти з юних років. — Користь тимчасового перебування юнаків в монастирі. — Історія Анни і Самуїла. — Умовляння до батьків про виховання синів у благочесті
Порівняння влади, багатства і царської величності з істинним і християнським подвижництвом чернечого життя
Привід для написання цього міркування. — Той, хто керує грошима і власними пристрастями є цар пагубніший, ніж той, хто керує народом і військом. — Боротьба ченця славніша за боротьбу царя. — Хто з них щасливіший вночі. — Добродійність ченця в порівнянні з добродійністю царя. Цар і чернець перед лицем смерті і після неї
Про скрушення
Слово перше до Димитрія ченця. Привід для написання слова. — Необхідність скрушення внаслідок панування гріховності на землі. — Необґрунтовані вибачення грішників. — Покарання тим, що лихословлять. — Обов’язок християнина любити своїх ворогів і чинити їм добро. — Тлумачення на прохання: «І прости нам провини наші, як і ми проїдаємо винуватцям нашим». — Пояснення слова: «Не давайте святині псам». Бажання істинного блага. — Дивна сила цього бажання. — Ап. Павло як зразок скрушення і любові до Бога
Слово друге до Стелехія. Скрушення окриляє душу. — Опис душі, вознесеної до неба на крилах скрушення. — Пояснення слів ап. Павла: «для мене світ розіп’явся і я для світу». — Надзвичайна любов ап. Павла до Ісуса Христа. — Любов Давида до Христа і його скрушення. — Міркування на псалом VI. — Благість і провидіння Боже про людей, як сильна спонука до скрушення. — Всесвіт і людина, як його цар
До Стагирія подвижника, одержимого демоном
Слово перше. Жахливе випробування, що спіткало Стагирія, і бажання утішити його хоча письмово. — Попущення нам випробувань і користь як їх, так і самого падіння. — Приклади — Адама в раю, Каїна, Ноя під час потопу, Аврама і Йосифа. — Випробування, як один із засобів, якими Господь збільшує нам заслуги і підпорядковує наш розум божественному. — Причина, чому Бог допускає благоденство злих і засмучення добрих. — Незбагненність шляхів Божих. — Вічність, як праведна винагорода добрим і злим. — Обов’язок істинного християнина бути покірним Промислу Божому. — Умовляння Стагирія зміцнюватися в такому переконанні
Слово друге про те, що смуток гірший за демона. Умовляння звільнитися від гнітучих думок про самогубство. — Такі думки не завжди приходять від демона, але іноді і від власного смутку. — Потрібно розганяти цей смуток, і кращий засіб для цього — ставати вище за думки натовпу і думати, що соромитися потрібно тільки одного гріха. — Нагороди уготовані в майбутньому, теперішнє є часом праць. — Ще показують приклади святих. — Приклад Авраама. — Про жертвопринесення Ісаака. — Сини Едіпа. — Засмучення Якова. — Приклад з життя Йосифа
Слово третє про смуток. Приклад Мойсея. — Засмучення Мойсея в пустелі. — Засмучення Ісуса Павина. — Пояснення предмету на прикладі Самуїла. — Засмучення Давида. — Засмучення Даниїла. — Лиха Ілії і Єлисея. — Засмучення ап. Павла. — Лиха, яким піддавалися друзі Стагирія. — Димофіл і Аристомен. — Видовище страждання людського в лікарнях і в’язницях. — Бог випробовує нас для спокутування наших гріхів і більш поблажливий до нас, ніж ми самі
Слово до тих, що живуть з дівами
Непристойне зловживання в житті духівництва. — Марні виправдання звичаю. — Пристрасть, як основа його. — Неминуче розпалювання пристрастей. — Спростування уявних виправдань незаконного звичаю. — Ніщо так не веселить як добра совість. — Великі вимоги Нового Завіту в порівнянні зі Старим
Слово до дів, що жили разом з чоловіками
Непристойно дівам жити разом з чоловіками. — Відсутність дів у греків або язичників. — Непристойно дівам надмірно піклуватися про тіло і наряди. — Заміжжя переважає дівування, якщо воно погано зберігається. — Хто спокушає інших, вже тим самим грішить, хоч би і не робив нічого поганого. — Прагнення жінок до марнославства. — Вдачі істинної діви
Книга про дівоцтво
У єретиків немає істинних дів, тому що їх діви не цнотливі і приймають дівство З огиди до шлюбу, як до злочину. — Вони не можуть розраховувати на нагороду, однакову з православними дівами. — Апостол, радячи стриманість, не робить з нього правила, а єретики, що віддаляються від його учення, ставлять своїх учнів в положення гірше за язичників. — Нарешті дівство єретиків образливе для Бога, тому що їх діви, відрікшись від віри, не мають чистого серця. — Крім того, стан дівство, щоб мати значення заслуги, вимагає повної свободи в справі вступу до шлюбу — чого не буває у єретиків, які ганьбили шлюб. — Церква навпаки схвалює шлюб і вважає його засобом приборкання пристрастей для тих, хто розумно користується ним. — Особам, які не потребують такого засобу, Церква радить не одружуватися, хоча і не забороняє цього. — Вона засуджує і виганяє зі своїх надр тільки тих, які оскверняють святість шлюбу. — Бо шлюб добра справа, але дівство ще краще, і воно настільки ж вище за шлюб, наскільки ангели вищі за людей, — Дівство корисне віруючому, і за первинним планом творіння тільки воно повинно б панувати на землі, тому що гріх, що був причиною смерті, був також і причиною шлюбу. — Можливість розмноження людей без шлюбу. — Безшлюбне походження перших людей і ангелів. — Таким же було б І розмноження людей, якби не згрішили праотці. — І тепер шлюб дозволяється тільки як лікування проти нестриманості. — Стриманість є дар Божий, але вона не виключає і сприяння самої людини. — Картина нещасних шлюбів. — Умовляння дівам, як і вдовам, що після проголошення обітниці цнотливості не можна одружуватися, не згрішаючи тяжко. — Шлюб є ланцюг, тому що своїми турботами і клопотом робить рабами подружжя. — їх взаємне підпорядкування є важким обов’язком, і від нього вони не можуть позбавитися інакше, як зі взаємної згоди. — Лицемірні діви, які уподібнюють себе нерозумним дівам. — Вони будуть позбавлені царства небесного. — Перевага дівства виявляється особливо в тому, що воно полегшує нам звершувати молитви і добрі діла. — Безпідставність посилання на Авраама як доказ переваги шлюбу над дівством. — Апостоли вищі за цього патріарха. — І багата людина, яка знаходиться в шлюбі і зайнята справами, також може вести життя праведне; але такі приклади рідкісні. — Новий Завіт вимагає більшої досконалості, ніж Старий, тому що в першому найповніше дані дари і благодать Духа Святого
До молодої вдови
Слово перше. Скорбота молодої вдови Фирасія і втіха їй. — Бог піклується про вдів. — Гідність вдівства шанувалася у християн і язичників. — Радість надії і упевненості в тому, що ми знов побачимо тих, кого ми любили. — Короткочасність земного життя, супроводжуючі його лиха і хиткість щастя. — Доказ цього останнього положення. — Приклад двох вдів багатих і високоповажних, які після смерті своїх чоловіків дійшли до крайньої бідності. — Приклад дев’яти імператорів, що царювали в Константинополі, з яких семеро загинули від насильницької смерті. — Зображення слави і блаженства, якими насолоджується Фирасій на небесах
До тієї ж вдови. Слово друге про утримання від другого шлюбу. Виклад і спростування трьох підстав, які звичайно змушують вдів знову одружуватися: саме, надії на кращий стан, прив’язаність до світу і неміч плоті, — Мета слова — не осуд другого шлюбу, що допускається. Павлом і узаконений Церквою. — Вдова, вступаюча в другий шлюб, виявляє в собі слабкість і чуттєвість, проявляє прив’язаність до землі і показує, як не дорога їй пам’ять про першого чоловіка. — Вона не може любити другого чоловіка, як любила першого, і цей новий союз повстає проти неї і її батьків, і її слуг, і особливо дітей від її першого чоловіка. — Тому з метою відхилити вдів від другого одруження законодавці знайшли потрібним позбавити звершення другого шлюбу всякої урочистості, показуючи цим, що вони допускають його тільки з жалем. Похвала вдівству, яке наближається до дівства, бо такому вдівству належить однакова з дівством слава і нагорода
- «Жития святых»святителя Димитрия Ростовского.Ноябрь. — М.,1905-с. 310. (Переклад наш). [↩]
