Заповіт Святителя Григорія Богослова
ЗАПОВІТ
святителя Григорія Богослова
в якому зберігся його власноручний підпис,
а також підписи тих, хто це [заповіт разом з ним] засвідчив
У консульство світлих Флавія Євхерія і Флавія Евагрія перед січневими календами.
[Я,] Григорій, єпископ Кафоличної Церкви в Константинополі, живий, при здоровому глузді і здоровій пам’яті, з твердими думками, склав наступний мій заповіт, про який я повеліваю і бажаю, щоб він мав силу і твердість перед усякою владою і судом. Бо [раніше] я вже зробив відомою свою волю і все своє майно заповів Кафоличній церкві в Назіанзі — на допомогу бідним вищезгаданої церкви. Тому я в цьому своєму рішенні і призначив трьох людей, які будуть годувати бідних: Маркелла — диякона з ченців, Григорія-диякона, який походить з мого дому, і Євстафія — із ченців, який також походить з мого дому. І тепер, зберігаючи своє таке рішення щодо святої церкви [Назіанзької в силі, я повеліваю]: коли мені доведеться прийти до кінця свого життя, тоді нехай спадкоємцем усього мого дому — рухомого і нерухомого, всюди, де воно є, буде вищезгаданий Григорій — диякон і чернець, який походить з мого маєтку і якого я вже давно звільнив [з рабства]. Усі ж інші не є моїми спадкоємцями. Отже, усе моє майно — рухоме і нерухоме — віддати Кафоличній церкві в Назіанзі, абсолютно нічого не вилучаючи, крім того, що я визначив у цьому заповіті дати в приватному порядку як вдячність [моїм] помічникам і вірним [мені] людям, але усе точно, як я сказав раніше, зберегти для Церкви, що має перед очима страх Божий і що знає, що я віддав усе своє майно [віддати] на служіння бідним і для цього утвердив і його (Григорія) своїм спадкоємцем, так що через нього усе неодмінно має бути збережене для Церкви. Домашні ж слуги, яких я звільнив або зі своєї волі, або за велінням моїх блаженніших батьків, хочу, щоб залишалися і тепер у вільному стані і своїми господарствами володіли твердо і спокійно. Ще бажаю, щоб мій спадкоємець Григорій-диякон разом з ченцем Євстафієм, які колись були моїми домочадцями, володіли б маєтком в Аріанзі, який дістався нам колись від тих, що з Регіни. Щодо пасовищ і овець, яких я раніше наказав їм віддати і піклування і володіння над якими їм передав, бажаю і розпоряджаюсь, щоб вони спокійно перебували в цьому праведному володінні. Особливо ж бажаю, щоб Григорій, диякон і мій спадкоємець, який щиро служив мені, отримав би у своє праведне володіння золотих монет числом п’ятдесят. Поважній діві Руссіані, моїй родичці, [я ще раніше] усно велів давати щороку [кошти для життя], щоб вона могла вільно жити; і тепер я [також] бажаю і наказую, щоб усе, що я наказав [за тим же самим] зразком, давати їй щороку без зволікання. Стосовно її житла я раніше нічого не ухвалив, ще не знаючи про те, який спосіб життя буде для неї кращим, тепер бажаю таке: щоб вона відправилася в рідні місця і щоб там їй було влаштовано вільне і гідне житло, благопристойне для дівственного життя, і щоб вона володіла цим будинком спокійно і для всякої користі і доходу, поки жива, після ж того віддати будинок Церкві. Бажаю також додати до неї ще двох дівиць, яких вона [сама] вибере, щоб ці дівиці жили разом з нею весь час її життя. І якщо вона побажає їх віддячити, то нехай обдарує їх свободою, якщо ж ні, то віддати їх тій же церкві.
Хлопчика Феофіла, який жив разом зі мною, я вже звільнив. Бажаю і тепер дати йому за заповітом п’ять срібних монет. Його брата Євпраксія бажаю звільнити і [також] дати йому за заповітом п’ять золотих монет. Ще бажаю дати свободу моєму нотарію Феодосію і [крім того] дати йому п’ять золотих монет.
Найсолодшій моїй дочці Аліпіані (бо про інших — Євгенію і Нонну — мені мало є що сказати через їхнє життя, гідне осуду) бажаю пробачити мене, якщо я, будучи її господарем, нічого їй не залишив, перед цим заповів віддати усе бідним, але передусім [я вчинив так], слідуючи блаженнішим батькам, які переконували мене, чию волю відкинути негідно. Тому [наказую їй] залишити [собі] з майна мого блаженного брата Кесарія одяг шовковий, або лляний, або вовняний, або колісниці і бажаю цим відрізнити її від її дітей; і ні в чому ні моєму спадкоємцеві, ні Церкві не турбувати ні її, ні її братів. Мелетій — чоловік сестри, який поріднився зі мною, нехай знає, що він погано володів маєтком в Апензінсі, який [дістався] від Євфимія. Про це і раніше я часто писав Євфимію, знаючи його легкодухість, що він не повертає своє. І тепер свідчу перед усіма начальниками і підлеглими, що я стосовно Євфимія був не правий. Тому маєток варто повернути Євфимію. Ціну за маєток Каноталон бажаю залишити моєму поважному синові єпископові Амфілохію. Бо ще в [попередніх] наших записах зазначено, і усі це знають, що продаж відбувся, ціну отримано, а управління і володарювання маєтком я давно вже передав.
Евагрію-диякону, який мені багато сприяв і був моїм однодумцем, багато в чому виказавши мені прихильність, я вдячний і перед Богом, і перед людьми. І нехай ще більше віддасть йому Бог, і, щоб немалий знак дружби отримав би він від нас, бажаю дати йому один одяг, одну туніку, два плащі і тридцять золотих монет. Так само і найсолодшому нашому співслужителю Феодулу — нашому братові — бажаю дати один одяг, дві туніки, з тих, що на батьківщині, і золотих монет, з тих, що на батьківщині, двадцять. Елафію-нотарю, що вирізняється доброю вдачею, який нас прекрасно заспокоїв і деякий час [нам] служив, бажаю дати один одяг, дві туніки, три плащі, сигиліон і на батьківщині двадцять золотих монет.
Бажаю, щоб це мій заповіт був основним і твердим у всякому суді і перед усякою владою. І якщо він не матиме сил як виявлення волі, то бажаю, щоб він мав силу як письмовий документ. Якщо ж хто спробує його відкинути, дасть відповідь у день Суду і понесе покарання.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Григорій, єпископ Кафоличної церкви, що в Константинополі, прочитав заповіт і усе написане підтвердив і підписав власноручно, і бажаю, і повеліваю, щоб він мав силу.
Амфілохій, єпископ Кафоличної церкви в Іконії, був при складанні заповіту вельмишановного єпископа Григорія і на його прохання підписав власноручно.
Онтим, єпископ Кафоличної церкви в Антіохії, був присутнім при складанні заповіту вельмишановного єпископа Григорія і на його прохання підписав власноручно.
Феодосій, єпископ Кафоличної церкви в Іді, був при складанні заповіту вельмишановного єпископа Григорія і на його прохання підписав власноручно.
Феодул, єпископ Кафоличної церкви в Апамеї, був присутній і інше.
Фемістій, єпископ Кафоличної церкви з Адріанополя, був присутній і інше.
Кледоній, пресвітер Кафоличної церкви в Іконії, був присутній і інше.
Іоан, читець і нотар святійшої церкви в Назіанзі, зробивши однаковий екземпляр цього божественного заповіту святого і славного Григорія Богослова, покладеного у святійшій церкві в Назіанзі, видав його.
