Що таке націоналізм, фашизм, нацизм, шовінізм… Без емоцій
Слова «фашизм», «нацизм», «шовінізм», «комунізм», «расизм» відображають певні суспільні явища, і їх потрібно розрізняти. Так, скажімо, як ми добре розрізняємо такі природні явища як сніг, дощ, град, туман.
Отже, що ж таке націоналізм? Слово «націоналізм» пов’язане з імперською державою. В імперській державі влада силою підкорює різні нації, і представники великодержавної нації зверхньо ставляться до підкорених націй. Для існування імперської держави потрібна уніфікація — спільна (державна) мова, якась об’єднуюча (інтернаціональна) культура тощо. В імперії без спільної мови представникам різних націй важко порозумітися. Але в кожної нації є свої традиції, своя культура, своя мова як основа культури. І люди тієї чи іншої нації не схильні зрікатися свого. Серед них знаходяться активні діячі, які беруться відстоювати інтереси нації. Це і є націоналісти. Звісно, націоналісти є патріотами своєї нації. Причому патріотами активними, дієвими. Ступінь активності залежить від суспільних і політичних умов. Націоналіст є ворогом імперії. Найбільшим ворогом, бо він, відстоюючи інтереси своєї нації, намагається зруйнувати імперську державу. Тому кожна імперія бореться з націоналістами і переслідує їх як найбільших своїх ворогів. Імперія має своїх захисників. Це шовіністи. Шовіністами є представники великодержавної нації. Вони пройняті ідеєю своєї винятковості. Добре це чи погано, але захисники імперії теж є патріотами своєї імперської держави. Щоправда, вони люблять не тільки свою національну батьківщину, але також підкорені землі. Слід, однак, розрізняти любов до імперської держави і любов до національної батьківщини. Бо імперії таки розпадаються — тобто для людської спільноти вони є небажаними. Термін «шовініст» виник, коли Франція вела завойовницькі війни в Африці, і можна зрозуміти, чому з’явилася ідея про винятковість великодержавних націй. Були ідеологи й прихильники цього виду патріотизму. У Франції войовничим патріотом був наполеонівський солдат Шовен, від якого й пішла ця назва. Тут доречно зауважити, що саме шовіністична імперська політика породжує націоналізм, а не навпаки. Отже, ототожнювати націоналізм з патріотизмом не слід. У незалежній неімперській мононаціональній державі нема грунту для націоналізму ні в доброму, ні в поганому його тлумаченні. Але за такою логікою виникає питання: чому ж тоді в теперішній суверенній Україні, яка вже не в імперії, є націоналісти? Причому, є законні націоналістичні партії. Більше того, Україна — унітарна держава, в якій біля 80% населення — етнічні українці. Мабуть, справа в тому, що Україна не стала ще справді незалежною державою. В ній існують постімперські синдроми і є сили, ноги яких зав’язли в імперському минулому. Є й колишні шовіністи — солдати вчорашньої імперії, які не визнають України як окремої держави. Отже, є й сили, які прагнуть утвердити національну державу. Вони й називають себе націоналістами. Якби Україна справді була незалежною державою, то в ній більшість громадян стояли б за українську націю, українську культуру, українську мову як основу культури і як засіб єднання всіх громадян. Як це є в Німеччині, Польщі, Чехії, Швеції та інших демократичних країнах. Але в Україні є політичні сили, які називають націоналістів фашистами. А що ж таке фашизм, який ідеологи і політики ототожнюють з нацизмом? Чому німецьких солдатів Другої світової війни в Радянському союзі називали, а тепер в Україні якось аж затято й далі називають і фашистами і нацистами одночасно? Слово «фашизм» італійського походження і формально означає «в’язка хмизу», а по суті символізує згуртованість людей певного типу. Як ідеологія фашизм означає, що нацією мають правити особливі люди. Може б, воно й нічого, бо ж і ми намагаємося вибрати у владу особливих, найкращих людей. Але біда в тому, що фашисти самі себе вважають особливими і самі себе вибирають. Вони створюють організацію орденського типу, а це призводить до диктатури і тоталітаризму з усіма негативними і страшними наслідками. Характерно, що фашизм властивий для будь-якої спільноти і може виникнути в будь-якій країні. Перед війною фашизм розвинувся в Італії. Правда, якось не доводилось чути чи читати про створення італійськими фашистами таборів смерті і фізичного знищення ними євреїв, як це робили німецькі нацисти. Хто ж такі нацисти? Якщо фашисти вважають, що спільнотою мають правити особливі люди, то нацисти пішли значно далі — вони були переконані, що світом мають керувати особливі нації. Звичайно ж, для них такою винятковою була їхня нація. Як бачимо, нацизм вже має расові особливості. Попри все це зауважимо, що і фашисти і нацисти теж були патріотами своїх держав. Так що ототожнювати націоналізм з патріотизмом не слід.
Отже, до відповіді на питання, що таке націоналізм — добро чи зло — кожен об’єктивно може підійти сам. Для цього треба відповісти самому собі на паралельне питання: чи потрібно нації відстоювати право на власний розвиток? Якщо таке право міжнародною спільнотою надається, то питання націоналізму взагалі відпадає. Сили, які не визнають права нації на свою національну державність, активізують націоналізм.
А як же ж бути у мононаціональній державі представникам інших етносів, які у меншості? У демократичних країнах представники інших націй є рівноправними громадянами і мають право вільного розвитку своєї культури, мови, звичаїв. У Конституції України також право вільного розвитку гарантується всім громадянам, якого б походження вони не були. Тобто держава у вибір способу життя громадян не втручається. Так само як і в справу віросповідання. У демократичній державі є лише одна вимога до всіх своїх громадян — жити за законом.
Таким чином, ми визначили поняття націоналізму як суспільного явища з поміж інших понять — шовінізму, фашизму, нацизму. Переважно це збігається з міркуваннями автора статті «Націоналізм — це добре чи погано?» Не можна тільки погодитися з твердженням, що шовінізм, фашизм і нацизм є хвороби націоналізму. Бо націоналізм є природною захисною реакцією нації на агресивні дії шовінізму, фашизму чи нацизму. Отже, для кого націоналізм добре, а для кого погано — читач сам може визначити.
Богдан СУСЬ,
професор Національного технічного університету України
«Київський політехнічний інститут», доктор педагогічних наук.
Газета «День»
Доброго дня! Я розумію що Ваш сайт спрямований направляти читачів на вивчення слова Божого. Але де є в писанії слова в підтримку демократичного устрою суспільства? Де є слова, які заохочують людей до захисту своїх національних інтересів? Це я на «природню реакцію нації». Вважаю Вашу статтю хорошою для захисту інтересів держави, але разом з тим такою, яка не збігається з вченням Церкви
Добрий день!
Будь ласка, що саме в статті заперечує який саме пункт із вчення Церкви? Дякую.
Дякую за цікавість до мого коменту. Як я розумію вчення — «немає іудея чи елліна». Відповідно називати «природньою захисною реакцією» не зовсім по християнськи. Звідси і зрозуміло що (по-християнськи) націоналізм це і є благодатний грунт для фашизму, нацизму і шовінізму.
Вибачте, але я уважно прочитавши статтю можу на кожне речення зробити ремарку. По духу звучить так — автор як вуж викручується щоб відбілити слово «націоналіст» і внести його в духовність Церкви, яке їй аж ніяк не притаманне.
«Чи потрібно нації відстоювати право на власний розвиток? Якщо таке право міжнародною спільнотою надається…» продовжу — « то при чому тут Бог? «Міжнародна спільнота» вирішила що нація як «держава в державі» має повне право вирішувати самостійно куди і як їй рухатися нехтуючи законами Бога і держави. Бо — «Сили, які не визнають права нації на свою національну державність, активізують націоналізм.» тобто — «Боже і ти державо бійся націоналіста, бо не здашся перед вимогами націоналіста — зробиш собі ще гірше!!!»
«Звісно націоналісти є патріотами своєї нації». Що таке «патріот» в цьому визначенні? Для мене це як «зуби крокодила є патріотами свого крокодила».
Чому націоналіст хоче руйнувати імперію???? У нас була Австро-Угорська імперія. Розмовляли по-українськи, цісар видав кошти на будівництво православної церкви, хоча сам не був православним. Імперія — це державний (а не духовний) устрій. І якщо на зміну такій імперії приходить «диктатура нації» (а реально диктатура групи людей, які використали «суспільне підсвідоме», зіграли на «шкурному національному» і на різних егоїстичних потребах особистості) то мало хто з часом не засудить ці зміни. Що в нас і відбувається.
На мою думку кожна людина хоче себе ідентифікувати до якоїсь національності. По-перше цей поділ абсолютно умовний. По-друге ніхто за іншу людину не може визначити для будь кого його національність. Значить — це питання особливо інтимне. Подібне до питань віросповідання чи то політичних поглядів.
І якщо повернутись до теми Іісуса Христа — то він скоріше «імперіаліст» чим «націоналіст»:). Адже «один Бог», «одна Церква», «одна віра».
Бажаю Вам в другорядному залишатись «націоналістом», а в головному «захисником Божої імперії».
Пробачте що використовую політичні терміни в аполітичному просторі релігії. Здалося що так буде красномовніше.
Взагалі зайшов на Ваш сайт з ціллю знайти аудіо прочитання Псалтирі на церковнослов’янській мові але якби з «старим українським акцентом». Буду дуже вдячний якщо щось подібне знайдете. І ще більше вдячний якщо той матеріал стане мудрим і об’єднуючим фактором. Любов — понад усе.
Здається, вся Ваша відповідь стоїть на фундаменті «націоналізм = відсутність любові».
А чому? Чому Ви скрізь бачите зуби крокодила?
Чому патріот не може руйнувати імперію? У контексті статті імперія — те, що гнобить нації, тож чому нація не може стати вільною, якщо вона може стати вільною?
«Можеш стати вільним — стань».
Звісно, коли нам зручно, ми згадуємо «не протився злому», а коли зручно інше — згадуємо, як Сергій Радонезький благословляв Олександра Невського. Якщо я Вас правильно зрозумів, Русь мала би досі радіти під Ордою?
А чому «Слава ж i честь i мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потiм i еллiну», якщо «немає іудея чи елліна»? До речі, так само немає чоловіка чи жінки, вільного чи раба, хоча Ви це пропустили. Василю, Ви чоловік чи жінка?)
Щодо Австро-Угорщини (цитую звідси те, що швидко знайшлося):
Ви виправдовуєте злочини імперії проти нації тільки тому, що скрізь — але не в імперії — бачите зуби крокодила?
Націоналізм — це любов. І не тільки до своєї нації, це любов до всього національного, до виразних рис усіх інших націй. І якщо серед націоналістів є радикали — то їх не менше серед православних.
Але, здається, Ви не відповіли на моє питання: який саме пункт вчення Церкви ця стаття заперечує. Який догмат, який канон, яке передання.
На мою думку термін «нація» щодо вчення як Нового так і Вітхого Заповіту є категорією доволі не першого по важливості порядку. Є багато важливіші поняття такі як «ближній», «сім’я», «рід», «держава». Ви уточнюєте «у контексті статті імперія це те що гнобить націю». Ага. А в контексті Вашої статті «держава» — це те що захищає «націю». Бо в контексті статті «нація» — це громадяни Держави незалежно від національності. Якщо так то тоді все стає на свої місця:).
Але якщо користуватися загальноприйнятими визначеннями, то по відношенню до християнина що держава, що імперія — одне і те ж.
«Можеш стати вільним. — стань». Це кому сказано? Державі? Нації? Чи рабу? Осудив Христос цим раба? Казав йому «брати вила»? Я з цієї історії зрозумів що можна отримати спасіння будучи рабом.
Сергій Радонежський захищав віру християнську а не якусь державу чи націю.
Держава чи імперія є апаратом гноблення. Тому виправдовувати чи відбілювати їхні дії це вибирати з двох бід меншу.
Шкода, що Ви не відповідаєте на питання. Це унеможливлює дискусію.
На все добре, пані Василю.
Дух святий однаково закликає людей будь-якої національності. Перед Богом не важливо до якої нації себе людина ідентифікує. Ця категорія є лишньою і зовнішньою для Євангелія.
Це і є моя відповідь. На мою думку не повинно на розміщених сайтах вивчення фізики розповідати про кулінарію.
Наша сьогоднішня «свобода» іде помалу до того щоб дозволити людині самій а не по волі Божій встановлювати собі стать. Але ще ця «свобода» не докотилась до того щоб дозволити «вільно» встановлювати стать іншій людині. Мене звати Василь.
Якщо ж Ваш сайт присвячений національно-визвольній боротьбі, то прошу вибачення за дискусію. Простіть
Пане Василю, «немає ні чоловіка, ні жінки» — це частина тієї самої фрази, що й «немає ні юдея, ні елліна». Отже, ці дві частини однієї фрази треба сприймати в однаковому контексті, однаково їх розуміти, однаково приміряти на сучасне й вічне життя.
Тому я так само не бачу, чому Ви — чоловік, але я — не українець. Чому і в чому національна ідентифікація суперечить слову Божому.
Як ми можемо «однаково розуміти» ці дві частини однієї фрази? — власне, Ви відповіли: Дух Святий однаково закликає людей усіх національностей, однаково — чоловіків та жінок.
Але Ви — таки чоловік.
І якщо Ви — таки чоловік (а не жінка), то я точнісінько так само українець (а не, наприклад, мексиканець).
Іще раз — на все добре :)
Я дуже задоволений нашою дискусією. Ми нарешті зійшлись в думках — ніякої користі для пізнання Слова Божого немає від ідентифікації людей по роду, расі чи національній приналежності. Дякую за спілкування!
Агеж. Чи статі.
Бо «нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої».
Тому точнісінько так само, як Ви — чоловік (і це визначив для Вас Бог), так я — українець. Так само. І Ваша стать так само не має значення, як і моя національність.
Іще раз на все добре :)
Я відповім панові Василю на його основного «аргумента» котрйи звучить так:
«…термін «нація» щодо вчення як Нового так і Вітхого Заповіту є категорією доволі не першого по важливості порядку. Є багато важливіші поняття такі як «ближній», «сім’я», «рід», «держава».»
Моя відповідь:
Але ж і поняття «сім’я», «рід», «держава» «щодо вчення як Нового так і Вітхого Заповіту є категорією доволі не першого по важливості порядку» (слова пана Василя)! Тобто й вони не є, коли вже на те пішло, найважливішими!
Отже, і їх випадає тоді відректися і не казати про них як про пріоритети на євангельському сайті!
Гадаю, далі не слід продовжувати, куди заведе розвиток цієї фарисейської та відверто дукавої точки зору – правда ж?
Словом: якщо якась категорія є менш важливою від Найважливішого – то це зовсім не означає, що Найважливіше можливе без «менш важливого»!
Якщо Ви зрадите Націю, прикриваючисьб Ім’ям та Вченням Бога – то Ви станете не угоднішим Богові – а мало того, що зрадником, так ще й лицеміром і фарисеєм.
Хто важливіший: людина чи Бог? Звісно, що Бог!
АЛЕ!!!
Ось пряма відповідь на Вашу лукаву постановку питання (котра проходить усюди крізь Ваші аргументи червоною ниткою) словами Євангелії:
«Хто каже, що любить Бога, а сам ненавидить рата свого – той неправдомовець.»
Таким чином той, хто зневажає «другорядне», гадаючи, що «достатньо» виявляти увагу лише до Самого Бога, відкинувши решту – той бреше собі й іншим (Богові, гадаю – насамперед).
Доброго дня! А я якраз то, дуже зрозуміла, що мав на увазі автор.
І він зовсім не мав на увазі, ні віру в Господа Бога, ні, як пишуть зуби крокодила, чи мав якусь, на щось образливість.
Просто,кожна людина індівідум по своєму судженні та погляду на життя. Що людина бачила, переживши, своєобразні факти, доводи життя, а іще генетика опреділяє характер також.Тому, автор тільки объясню історичні факти складання цих назв, от і все!