Пам’яті Ганусі — Ганни Куземської
Зайдіть також на сайт Памʼяті Ганни Куземської.
У день земного прощання з Ганусею не було відчуття смерті. Не було навіть відчуття мертвого тіла у домовині, щільно обгорнутого квітковим килимом… Натомість був спокій за її безсмертну душу, обгорнуту щирими молитвами тисяч і тисяч духовних дітей праведної Ганни набагато щільніше, ніж тіло квітами. Так, праведної. Адже як можна сумніватися у святості людини, що втілила у життя усі Христові заповіді Блаженств? Як можна плакати через відчай?
…І все ж проливалися на похороні рясні сльози, сльози жалю до самих себе, слабких і осиротілих — тому що, як співається на заупокійній службі, «ось розлучаємося»…
…Хто ж вона, Ганна Куземська?
Видима частина її духовного «спектра» — це сотні ікон, статей, художніх і наукових книжок, досконало точних перекладів священних і богословських текстів, а також унікальний сайт «Наша парафія» з мільйонами відвідувачів та з найбільшою у світі збіркою української духовної музики. Одначе невидима частина Ганусиного доробку — з неймовірною кількістю добрих справ у підтримці хворих, знедолених, воїнів, науковців — незміримо більша. Що ж до її молитов, то вони воістину незлічимі.
Господь щедро обдарував найрізноманітнішими талантами рабу Божу Ганну. Але дав їй і тяжке випробування — слабке, хворобливе тіло. Та незважаючи на немочі (рідкісні й важкі вроджені патології серця, більше десяти різних операцій), її янгольська натура проявилася змалку і вчувалася завжди. Тож іще дитиною вона підводила, термосила, спонукала активно й цікаво жити хворих ровесників, що змушені були вчитися вдома.
До Української Церкви Ганусю привело іконописання. Одного чудового сонячного дня вона показала свої ікони о. Андрію Власенку, настоятелю Михайлівського храму УАПЦ в Київському музеї просто неба, і отримала благословення на подальші духовно-мистецькі звершення. Відтоді й стала найвідданішою парафіянкою пирогівської громади УАПЦ — УПЦ КП — ПЦУ…
Згодом Гануся створила при церкві чудовий хор і розпочала титанічну працю зі збирання й популяризації української музичної спадщини, переважно церковно-хорової. Сама вона мала неймовірне чисте сопрано… Скільки дивовижних піснеспівів звучить по всьому світу завдяки Ганусиному натхненню! Скількох регентів і хористів вона сповнила любов’ю до українського духовного співу!
Заглиблення у священні тексти спонукало Ганусю до письменництва та створення при парафії цілого видавничо-просвітницького відділу. І в цій царині її доробок вражає — від молитовників до християнської прози, від перекладів акафістів до дитячих оповідань та сценаріїв…
…Тож спинімо сльози. Тим, хто отримав здобуток, не годиться говорити про «велику втрату». І отримали здобуток не лише ті, хто особисто знав Ганусю. Віднині вона молиться за всіх і за все не в пирогівських церквах, чудових, та все ж рукотворних, а в Храмі Небесному — незрівнянно кращому й досконалішому! І ті духовні піснеспіви, які ми під час прощання намагалися крізь стиснуте болем горло заспівати якнайкраще, сьогодні бездоганно співають всі янголи і архангели, що зустріли святу душу у Небесній оселі нашого Отця. Тож радіймо: ми всі нині отримали свою заступницю перед Престолом Божим. Заступницю, яка жила серед нас. І це є справжнім даром Божим!
Просімо ж щиро нашу Ганусю: люби, служи, допомагай, прославляй і скеровуй нашу парафію, наш народ, нашу Церкву і Україну, для яких ти жила у тимчасовому тілі і житимеш вічно у Царстві Божому!
Царство Небесне Божій дочці за благодаттю і нашій сестрі у Христі Ганні.
Царство Небесне та велика дяка пані Ганні за її вклад в українську церкву.
Цей сайт став для мене великим помічником у пошуку духовної літератури, молитов українською мовою. Низький уклін Вам за Вашу працю!
Дякуємо Вам дуже.
З глибоким сумом дізнався що відійшла від нас Ганна. Але не дивно що з таким великим запізненням я дізнався, бо продовжував користуватися її матеріалами наче нічого не відбулося. Наче Ганна жива. А воно так і є, бо у Бога всі живі!
Творча і працьовита дитина залишила по собі величезний наробок текстів, музики, ікон. Яскравий приклад як дух перемагає немочі тіла і людина творить на благо людям на Божу славу.
Лише один раз я бачив її коли заїхав їх дому взяти пакунок з молитовниками воїна бо їхав до АТО. Потім пам
Царство їй небесне! Пам’ять про її земні справи назавжди у серцях наших.
Який жаль…. ніби недавно спілкувалася з чоловіком Ганни з приводу книг… Ганна була хвора… я й не могла подумати що все так серйозно…
Дуже жаль…
Хоч і пізно ..
Прийміть співчуття
Велика людина, яка залишила для нас плоди своєї праці…
Дякую
Дякую Вам!
Царство Небесне.
Не знала цю панночку, але з відгуків, бачу, що світла душа жила серед нас грішних.
Бажаю всім нам, нині живим в цьому матеріальному світі, зробити, трохи більше добрих справ, як для себе, своїх ближніх, так і для своєї землі, для навколишнього суспільства.
Царство небесне.
Не знала.. щойно лише прочитала.. Але у мене в серці її зерна теплоти слів тієї читанки «Дороги до храму»! Ви казали, що там і її іллюстрації.. А я диву-дивувалась, що так гарно, у повноті краси та величі слова можна створити служіння в Ім‘я Бога!!! Навправду істинно Ангельські! Співчуваю усім рідним і близьким і співчуваю усім нам за втратою.. І радіють Небеса, бо мають таке Доповнення!
Тільки світла памʼять і відгуки про Ганну. Дуже віддана і світла людина. Колись співала в Храмі в Пирогові: просто огорнула увагою і професіоналізмом.
Дякую Богові за Ганнусю! Царство Небесне! Я читала її книги і купувала для церкви мого міста. «Похвала Любові» — це найкраща книга, яку я читала про християнські, Божі відносини між людьми в реальному житті.
Я 25 років пропрацювала в інтернаті для дітей сиріт, це був найкращий період у моєму житті, бо я побачила як любов до цих дітей і тепіння у їх вихованні робили чудеса в їхніх душах, поведінці і майбутньому житті.
Я спілкувалася з її мамою, купуючи книги. Болить душа за нане сирітство. Але і радіє зазаступництво Ганнусі за всіх нас перед Божим Престолом.
Царство Небесне!
Царство Небесне.