Прощання з нашою Людою
Рано-вранці 30 квітня 2020 року відійшла до Бога Людмила Позніхіренко — людина, з якої у тисяч і тисяч людей почалося знайомство з нашим унікальним Михайлівським храмом і парафією.
У неї купували свічки, щось питали, записувалися на хрещення та вінчання, і кожен відчував її глибокий мир і бачив світло незмінної доброти з її очей. Навіть обурення її було щиро-дитячим, добрим… Саме такою, незмінно доброю і справедливою, — якою була і її незабутня мама Євдокія Іванівна, ми запам’ятали нашу Люду.
26 років служби в церкві, сповнених працею і клопотами: прибрати, випрати силу-силенну великих рушників, посадити й доглянути квіти навколо храму, принести, подати, показати… Та з усім поралася тихо, непомітно, з усмішкою. Виходила на церковний ґанок, дивилася навкруги й казала: «Це ж рай у нас!..»
Останні роки було все важче добиратися до рідної церкви. Ледве кульгала з паличкою — але незмінно йшла, долаючи біль і хвороби.
Що сильніше душа, то тяжче довіряє їй Господь випробування. Можливо, саме тому остання недуга тривала довго і була украй важкою. Але віримо, що хресний шлях нашої дорогої Людмили Вікторівни сягнув рідного усім християнам небесного Храму, де квітне справжній рай, де вже нема ні недуги, ні смутку й зітхання, але сяє вічне радісне життя з усіма нашими праведними парафіянами, що відійшли раніше і тепер зустріли її, з усіма святими і Самим Господом, Очільником цього вічного Храму!
