«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Ігор Шамо

Шамо Ігор Наумович (21.02.1925, Київ — 17.08.1982, Київ). Український композитор, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, премії імені М. Островського.

Ігор Наумович Шамо — один з найпопулярніших сучасних українських композиторів.

Життя та творча діяльність Ігоря Шамо пов’язані з містом Києвом, де він народився у 1925 році, куди повернувся після Великої Вітчизняної війни офіцером Радянської Армії, де здобув початкову загальну і музичну освіту у Київській спеціальній музичній школі-десятирічці імені М. В. Лисенка (закінчив у 1941, клас ф-но А. А. Янкелевича, відвідував заняття по композиції у М. А. Гозенпуда), а у 1951 році закінчив консерваторію за класом композиції професора Б. М. Лятошинського (1946–1951).

В евакуації в Уфі вчився у Першому Московському медичному інституті (1941–1942). З травня 1942 по травень 1946 — військовий фельдшер у діючій армії, у складі Першого Українського Фронту пройшов війну від Волги до Берліна, закінчив військову службу в Австрії (Відень).

З 1948 — член Спілки композиторів СРСР.

Ігор Шамо — композитор глибоко проникливого ліричного обдарування, видатний мелодист з яскравим образним мисленням. У своїх творах спирається на інтонацію української народної пісні та романсу, значна роль відводиться програмності.

Яскрава обдарованість та високий рівень професійної майстерності дозволили Ігорю Шамо однаково успішно виступати у цілком різних видах, формах і жанрах музичної творчості.

У галузі інструментальної музики композитор часто тяжів до жанрово-картинного, зображувального звукозапису. Такими є не лише «Молдавська поема-рапсодія», сюїта «Флуєраш», «Фестивальна сюїта» та інші твори для симфонічного оркестру, а також фортепіанні «Картини російських живописців», «Українська сюїта», сюїта «Пісні друзів», «Гуцульські акварелі», безліч п’єс для камерних ансамблів та навіть хори («Карпатська сюїта» тощо).

У творах такого роду найбільше значення має акцент на інтонаційно-ладові особливості народної музики. Ця пристрасть композитора знайшла своє яскраве відображення в хоровій опері (вперше в укр. музиці у творчості Ігоря Шамо з’явився жанр хорової опери) «Ятранські ігри» (у 2-х діях для квартету солістів та мішаного хору a-capella на лібрето і вірші В. Юхимовича — 1978). Не використавши жодного аутентичного фольклорного зразка, композитор відтворив глибинну природу народного музикування.

Разом з тим, у таких творах, як Симфонія № 1 для струнного оркестру, Симфонієта-концерт для камерного оркестру, Симфонія № 3 «Пам’яті героїв» тощо, Ігор Шамо створює змістовні образи філософськи глибокого лірико-драматичного симфонізму. Зворушливий ліризм, притаманний багатьом, цілком різним творам Шамо, найповніше проявився у пісенній творчості. Розвиваючи в українській музиці лінію масової ліричної пісні, І. Шамо збагатив її пафосом високого громадянського обов’язку, створив своєрідний стиль сучасної комсомольсько-молодіжної пісенності. Твори Ігоря Шамо користуються величезною популярністю в музичному світі, педагогічній практиці музичних навчальних закладів, на концертній естраді, в програмах радіо та телебачення.

Ним створено три симфонії (1964, 1967, 1975) у традиціях драматичного та лірико-драматичного симфонізму (найбільш відома Третя, присвячена Пам’яті героїв Великої Вітчизняної війни); ряд концертів для різних інструментів з орк. (для ф-но — 1951, флейти — 1977, баяна — 1981); симфонічні поеми («Молдавська поема-рапсодія» — 1956), картини («Флуєраш» — 1963), сюїти («Фестивальна» — 1954, «Театральний калейдоскоп» — 1969, «Вечірня музика» — 1971, «Ранкова музика» — 1975); шість струнних квартетів (1955, 1957, 1960, 1962, 1980 — «Болгарський», 1982), ціла антологія ф-ної музики для дітей та молоді («Українська сюїта» — 1951, «Класична сюїта» — 1958, «Картини російських живописців» — 1959, «Тарасові думи» — 1965, «12 прелюдій» — 1962, «Гуцульські акварелі» — 1972, «Мальчиш-Кибальчиш» — 1981). Велику увагу композитор приділяв вокальній, вокально-симфонічній, хоровій музиці, звертаючись до кращих зразків української класичної та сучасної поезії (зокрема, кантата «Співає Україна» на вірші Д. Луценка — 1961, Десять романсів на вірші Тараса Шевченка — 1959, вок. цикл «Медоцвіти» на вірші А. Малишка — 1950, Чотири хори на вірші І. Франка — 1958).

Найбільш широкої популярності у творчому доробку Шамо набули пісні — їх понад 300. Головні напрямки пісенної творчості — громадянсько-патріотична романтична лірика з превалюванням жанру пісні-балади (зокрема, «Ничего нет священнее Родины», «Балада про братерство», «Балада про сурмачів», «Міста-герої», «Фронтовики», «Стоїть над Волгою курган», «Пісня миру», «Романтики», «Ровесник», «Невідкриті острови», «Товариш Пісня») та лірична або інтимно-лірична пісня, що розвиває народно-романсову традицію, традицію укрїнського солоспіву, на новому образно-стильовому рівні (серед найбільш відомих — «Пісня про щастя», «Не шуми, калинонько», «Зачарована Десна», «Три поради», «Проводжала мати», «Осіннє золото»). Серед українських поетів, з якими плідно співпрацював Ігор Шамо, слід виділити Дмитра Луценка, на чиї слова написані найпопулярніші пісні композитора, і серед них — «Києве мій», що багато років є незмінною музичною емблемою столиці України. Серед кращих інтерпретаторів пісенної творчості І. Шамо — відомі співаки Георг Отс, Муслим Магомаєв, Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Діана Петриненко, Юрій Богатіков тощо.

Українське радіо неодноразово отримувало заявки від слухачів, особливо сільських, з проханням передати українські народні пісні «Не шуми, калинонько», «Карпати, Карпати», «Ой, вербиченько». Автори цих листів навіть не підозрювали, що ці твори не «народні», а належать композитору Ігорю Шамо. Ця «помилка», по суті, свідчить про головне — народне визнання.

З 1951 по 1981 р. Ігор Шамо взяв участь у створенні 43 художніх стрічок. Його музика до кінофільмів «Максимка», «Командир корабля», «Матрос Чижик», «Мальва», «Гори, моя звезда», «Чрезвычайное происшествие», «Вдали от Родины», «Їх знали тільки в обличчя», «Ніч перед світанком», «Як гартувалася сталь», «Карпати-Карпати», «Від Буга до Вісли», як правило, включала і пісенні зразки, які після виходу фільмів широко виконувалися.

За свою пісенну творчість Ігор Шамо був відзначений Державною премією України імені Т. Г. Шевченка (1976), Республ. премією імені М. Островського(1972), нагороджений медаллю імені А. Александрова.

Більшість творів Шамо видана київським вид-вом «Музична Україна», окремі — московським вид-вом «Музыка».

На будинку по вул. Костьольній, 8, де жив композитор з 1973 по 1982 р., встановлено меморіальну дошку (2000), на Байковому кладовищі — надгробок (1983). У Києві ім’я композитора носить ДМШ № 7.

Як саме склалося життя композитора?

Батько та мати Ігоря любили пісні, хоча музикою ніколи не займалися. А хлопчик, здавалося, народився разом з нею. Вже у шкільні роки у Ігоря виявилися музичні здібності. Він пройшов початкову музичну школу у відомого викладача Д. Писаревського, який потім рекомендував свого учня до спеціальної музичної школи, де викладали такі відомі педагоги, як К. М. Михайлов, А. А. Янкелевич, А. М. Луфер, М. А. Гозенпуд.

З дитячих років кумиром Ігоря був Бах. Хлопчик також захоплювався «вибуховим», імпульсивним Шуманом, любив Мусоргського та Рахманінова. Усі ці композитори вплинули на подальший музичний розвиток Ігоря. Як учень з яскраво вираженими творчими здібностями, Ігор Шамо, разом з іншими, був переведений до щойно відкритого композиторського класу. Заняття там дали хлопчику необхідні знання та навички, привчили до самостійності. Світ захоплень Ігоря був достатньо широким. Окрім музики, його цікавила історія та література, любив він та вмів малювати. Але музика безсумнівно була на першому місці. Він твердо вирішив, що після школи обов’язково вчитиметься на композиторському факультеті Київської консерваторії. Але цим планам завадила війна з фашистською Німеччиною. Ігор тоді закінчував десятий клас.

Його батько та брат пішли на фронт. Хлопчик залишився вдвох з матір’ю, з якою евакуювався до Уфи. Там він вступив до медичного інституту. Провчившись один навчальний рік, він у травні 1942 року пішов добровольцем у діючу армію. З 1 Українським фронтом у складі санітарного батальйону військовий фельдшер Ігор Шамо пройшов усю війну — від Волги до Берліна.

Весною 1946 року з Києва на адресу командування прийшов лист, підписаний професорами консерваторії. Він містив прохання направити колишнього випускника музичної школи лейтенанта медичної служби Ігоря Шамо до консерваторії для подальшого навчання. Незабаром після цього лейтенант Ігор Шамо разом з лейтенантом Людмилою Шамо (вони одружилися незадовго до цього у Відні) вирушили до Києва.

На вступному іспиті вимагалося представити хоча б один власний твір, але у Ігоря його просто не було. П’єса народилася останньої миті, напередодні іспиту — часу на її запис просто не вистачило. Так, без нот, він зіграв комісії свій «Фантастичний марш», який всупереч його очікуванням справив добре враження.

В результаті Ігорю Шамо запропонували вчитися одразу на другому курсі. Однак він оцінив свої знання об’єктивніше: вступив на 1-й курс до свого довоєнного викладача М. А. Гозенпуда. На кафедрі композиції його викладачами буди такі видатні особи, як Лев Миколайович Ревуцький та Борис Миколайович Лятошинський.

У 1948 році, ще студентом, Ігор Шамо став членом Спілки композиторів. На щорічних конкурсах на кращу студентську роботу він протягом п’яти років займав перше місце. Настав 1951 рік. На дипломному концерті Ігор Шамо виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свій твір «Концерт-балада». Твір одразу увійшов до концертного життя, прозвучав у Києві, а потім у авторському виконанні і в Москві. Саме з дипломного концерту розпочався творчий шлях молодого композитора. По закінченні консерваторії перед ним відкрилися широкі музичні горизонти.

Він працював багато та завзято, ані на хвилину не зупиняючись у своєму прагненні до професійного удосконалення.

Ігор Наумович Шамо помер 17 серпня 1982 року у Києві. Похований у Києві на Байковому меморіальному кладовищі.

Джерела:
Тамара Невінчана, НСКУ
IgorShamo.de

Основні твори І. Н. Шамо

Твори для музичного театру

1978 «Ятранські ігри». Хор-опера у 2-х діях для квартету солістів та мішаного хору a capella. Лібретто і вірші В. Юхимовича К., 1981

Симфонічні твори

1951 Концерт-балада для фортепіано з оркестром, Рукопис
1954 «Фестивальна сюїта» Партитура. К., 1963
1956 «Молдавська поема-рапсодія» Партитура. К., 1961
1963 «Флуєраш». Симфонічна картина, Рукопис
1964 Симфонія № 1 для струнного оркестру Партитура. М., 1968
1967 «Симфонієта-концерт» для камерного оркестру Партитура. М., 1972
1967 Увертюра «Комсомолія» Партитура. К., 1970
1968 «Камерна сюїта» Партитура. К., 1973
1969 «Театральний калейдоскоп», сюїта для струнного оркестру Партитура. М., 1976
1971 «Вечірня музика» Партитура. К., 1976
1972 «Сюїта-варіації», Рукопис
1975 Симфонія № 3 «Пам’яті героїв Великої вітчизняної війни» для струнного оркестру Партитура. К., 1978
1975 «Ранкова музика», Рукопис
1977 Концерт для флейти і струнного оркестру Партитура. К., 1980
1981 Концерт для баяна і струнного оркестру, Рукопис

Вокально-симфонічні твори

1948 «Дума про три вітри». Кантата на вірші П. Тичини, Рукопис
1961 «Співає Україна». Кантата на вірші Д. Луценка К., 1961
1980 «Ленін». Кантата-ораторія на вірші В. Маяковського, Рукопис
1981 «В каждом сердце голос Родины». Кантата на вірші А. Демиденка, Рукопис
1981 «Весна Родины». Кантата на вірші А. Демиденка, Рукопис
1982 «Скоморошины». Ораторія на вірші В. Куринського, Рукопис

Камерно-інструментальні твори

1946 «Прелюдії», «Юмореска» для фортепіано К., 1955
1947 Фортепіанне тріо, «Дві токкати», «Варіації-фантазія», Рукопис
1948 «Українська сюїта» для фортепіано М., 1951
1949 «П’ять мініатюр» для фортепіано, Рукопис
1950 Соната для скрипки та фортепіано, Рукопис
1954 «Пісні друзів». Сюїта для фортепіано К., 1954
1955–1962 Чотири струнних квартети: Квартет № 1 «Український», Квартет № 2 «Дружба», Квартет № 3, Квартет № 4 К., 1958 М., Рукопис
1958 Фортепінний квінтет, «Класична сюїта» для фортепіано М., 1958
1959 «Картины русских живописцев». Сюїта для фортепіано К., 1973
1960 «Тарасові думи». Сюїта для фортепіано К., 1965
1961 «Український квартет» для дерев’яних духових інструментів К., 1961
1962 «12 прелюдій» для фортепіано К., 1964
1972 «Гуцульські акварелі». Сюїта для фортепіано К., 1972
1973 «Танцювальна сюхта» для фортепіано К., 1974
1977 10 концертних п’єс для бандури К., 1979
1980 «Болгарський квартет» (№ 5), Рукопис
1981 «Мальчиш-Кибальчиш». Фортепіанний цикл, Рукопис
1981 «Меридіани» (сім п’єс для струнного квартету), Рукопис

Камерно-вокальні твори

1950 «Медоцвіти». Вокальний цикл на вірші А. Малишка К., 1972
1958 «Любовь». Вокальний цикл на вірші Р. Бернса К., 1969
1959 10 романсів на вірші Т. Шевченка К., 1961
1960 «Поэмы о Ленине». Цикл романсів на вірші Р. Рзи К., 1960
1966–1967 «Десять балад про любов» на вірші А. Слісаренка К., 1974

Хори без супроводу

1958 Чотири хори на вірші І. Франка М., 1958
1964 «Карпатська сюїта» К., 1964
1980 10 хорів a capella на вірші українських поетів, Рукопис

Пісні (цикли та збірники)

1950–1982 «Вибрані пісні» К., 1966
«Країна Комсомолія» К., 1967
«Пісні рідного краю» («Барвінки») для народного хору К., 1967
«Пісні про юність, дружбу та любов» К., 1970
«Лирические песни» М., 1973
«Ровесник» М., 1975
«Пісні з кінофільмів» К., 1976
«Товариш Пісня» К., 1974
«Комсомольське серце», Рукопис
«Песни полум’яних літ», Рукопис
«Незабутнє» К., 1978
«Першопрохідці», Рукопис

Музика до художніх фільмів

1952 «Максимка», Київська кіностудія ім. О. Довженка
1954 «Андрієш», «Командир корабля»
1955 «Матрос Чижик»
1956 «Море зовет», «Мальва»
1957 «Гори, моя звезда»
1958 «Чрезвычайное происшествие»
1960 «Вдали от Родины»
1961 «Лісова пісня»
1962 «Квітка на камені»
1963 «Бухта Елена»
1966 «Их знали только в лицо»
1967 «Западня»
1969 «Познай себя», студія «Укртелефільм»
1971 «Ніч на світанку» (6 серій)
1972 «Черный капитан», Київська кіностудія ім. О. Довженка
1973 «Как закалялась сталь» (6 серій)
1977 «Тачанка з півдня»
1979 «Карпати-Карпати» (2 серії)
1980 «Від Буга до Вісли» (2 серії)
1981 «Танкодром»

Музика до театральних вистав

1947–1979 О. Кобилянська. «У неділю рано зілля копала», Чернівецький музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської
А. Сафронов. «Кар“єра Бекетова», Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка
П. Карпенко-Карий. «Безталанна»
О. Коломієць. «Горлиця»
«Планета Сперанта»
«Перший гріх»
«Голубі олені»
«Кравцов»
О. Корнійчук. «Сторінка щоденника»
«Правда»
В. Зарудний. «Пора жовтого листя»
«Тил»
В. Шекспір. «Макбет»
К. Гольдони. «Брак по конкурсу», Киевский академический русский драматический театр им. Л. Украинки
Б. Лавренев. «Разлом»
В. Панова. «Встречи поздние, встречи ранние»

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору