«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Свящ. Микола Кумановський

Кумановський Микола Павлович (1846, с. Іванє, нині Іване-Золоте, Тернопільщина — 18.11.1924, с. Німшин, нині Івано-Франківщина). Український цитрист, композитор, священик.

Микола Кумановський закінчив 1880 року Львівську духовну семінарію і став священиком. Чудово грав на цитрі, виступав у концертах, керував хорами, писав музику. Творчість цього композитора-аматра яскраво віддзеркалює самобутню високу музичну культуру Галичини ХІХ–ХХ ст.

Найбільшого розвитку у творчості галицьких композиторів тієї доби отримали хорова та вокальна музика. Писали й інструментальні твори, але менше, ніж сольні та хорові. Причину слід вбачати не лише у відсутності інструментів, які коштували дуже дорого. Набагато складнішим було опанування гри на них. «Існує чимало доказів, які свідчать, що музика була улюбленим мистецтвом городян. В їх середовищі побутували (крім різноманітних форм співу) такі інструменти, як клавікорди, клавесини, регали, позитиви, а ще — лютні, те(о)рбани, цитри, рідше — скрипки, віоли, духові інструменти». Саме цитра, як інструмент для акомпанування, стала найбільш поширеною у музичному побуті тієї доби. У багатьох інтелігентних родинах цей негроміздкий і порівняно дешевий інструмент у з успіхом замінював фортепіано. Та протягом першої половини XIX ст. фортепіано — традиційний компонент домашнього музикування — серед українського населення Галичини було поодиноким явищем.

Серед любителів було чимало справжніх віртуозів та ентузіастів гри на цитрі. Справжньою віртуозністю вирізнявся саме М. Кумановський — постійний учасник-соліст концертів — а також Є. Купчинський та ін. П’єси для цитри писав І. Воробкевич, з творів для цитри починав свою творчу діяльність і Д. Січинський. Поширення цитри в побуті спричинило до появи відповідної літератури, нехай і створеної композиторами-дилетантами. Одним із найкращих збірок-посібників можна назвати «Два віночки русько-українських народних пісень» для однієї або двох цитр М. Кумановського.

Навіть побіжний огляд музичного побуту Західної України тієї доби дає підстави зробити висновок, що аматорське музикування на той час було досить багатим на форми і види, що охоплювало найширші верстви інтелігенції та городян. У ньому схрещувались, втілювалися різноманітні культурні впливи і тенденції. На аматорському музикуванні, зрештою, ґрунтувалося все концертне життя Галичини того часу. Саме музиканти-аматори творили основні кадри виконавців, які привносили на концертну естраду улюблений репертуар.

Микола Кумановський широко втілив свій композиторський талант. У його доробку багато духовних творів: Заупокійна служба Божа, Панахида (1911), чотири в’язанки народних пісень для хору (1880–1909), дві в’язанки народних пісень для цитри (1882), обробки народних пісень і коломийок, п’єси для фортепіано «Пе­р­во­ц­віт» (1874), «У на­шо­му га­ю» (1881).

Джерела: Сайт часопису Національної Спілки письменників України «Дзвін»;
Муха А. І. Композитори України та української діаспори: Довідник. — К.: Муз.Україна, 2004, с. 164

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору