Святий Афанасій Великий
Йому приписують написання Афанасієвського символу віри.
Св. Афанасій народився близько 296 року в м. Олександрія. Релігійне виховання і освіту він здобув у фіваїдській пустелі під керівництвом великого аскета Антонія Великого. Олександрійський єпископ Олександр висвятив його на диякона і призначив його своїм секретарем. В 325 році Афанасій в ролі секретаря разом з єпископом Олександром бере участь у в Першому Вселенському Соборі. За активною участю Афанасія Собор встановлює, що Ісус «єдиносущний» (омоусіус) з Отцем. Аскетичний спосіб життя Афанасія і активна підтримка Афанасія св. Антонієм Великим і єгипетськими монахами-аскетами перемогли аріанство і за це Афанасію дали назву Великий. В 328 році помирає єпископ Олександр і Афанасія одноголосно вибирають єпископом м. Олександрії.
Послідовники Арія змирились з рішенням Собору, але стали очорнювати Афанасія. Св. Антоній Великий пише лист на захист Афанасія до імператора Константа, проте це не допомогло і імператор в 335 році засилає Афанасія в Німеччину. В німецькому місті Трієрі Афанасій пише книгу «Про життя св. Антонія єгипетського». Цей твір священик Євагрій переклав в 370 році на латинську мову. Книга мала великий вплив на розбудження і поширення монаршого життя на Заході, між іншим причинилась до навернення св. Августина. В 337 році помирає Константин і Афанасій повертається в Олександрію.
2-е вигнання 339-361
3-е вигнання 356-361. Десять років Афанасій працював над об’єднанням Єгипецької Церкви і займався писанням творів. Імператор Констанцій в цьому побачив небезпеку для своєї влади і спонукав засудити Афанасія. Афанасій втік до єгипецьких монахів і повернувся до Олександрії після смерті Констанція.
4-е вигнання 362-363 р. За правління імператора Юліана-Відступника святитель змушений перебувати у Фіваїтській пустелі аж до смерті імператора.
5-е вигнання 365-366 р. І останнє вигнання Афанасія за імператора Валенса тривало дуже коротко. Афанасій переховувався в батьківському гробівці неподалік Олександрії — 4 місяці. Остерігаючись народних заворушень імператор відкликав свій наказ 366 р.
Останні 7 років життя Афанасій жив і невтомно працював на благо Церкви в місті Олександрії. В Олександрії він і помер в 373 р. Його мощі перевезли в Царгород а потім у Венецію де і зберігаються по цей день.
Головний здобуток святого Афанасія як богослова — захист єдиносущності Сина з Отцем, пояснення природи і походження Сина. Афанасій наголошує, що Син є Богом Сам Собою, а не з наділення. Він повинен мати всю природу Отця, перейняту відвічним народженням. Сам Божий Син стався на те чоловік, щоб обожнити нас. Коли б Син не був Богом Сам Собою, тоді він не то, що не міг би нас обожувати, але і сам потребував би для Себе обожнення. А що Бог є тільки один, то Син мусить мати цілу природу Отця, перейняту відвічним конечним родженням і бути єдиносущним Отцеві.
Афанасій уживає щодо Пресвятої Діви термін «Феотокос» (Богородиця). Він повсякчас наголошує, що Христос у вигляді людини заслуговує на шанування. Воплочення в богослов’ї святого Афанасія — єдиний засіб відкуплення роду людського.
Своїми працями в ділянці богослов’я, захистом православної віри Афанасій рано здобув собі ім’я Великий, стовпа Церкви, батька православ’я. День пам’яті св. Афанасія 2 травня за старим стилем, або 15 травня за новим.
