Слово про прийняття Северіана
Як голова1 повинна бути зв’язана з тілом, так Церква — зі священиком, а народ — із правителем. Як гілкам необхідно з’єднуватись із коренем і рікам із джерелами, так синам — з батьком і учням — із учителем. Це недаремно сказали ми вам, улюблені. Оскільки мені необхідно оголосити вам дещо, (тому я й хочу підготувати вас), щоб потім ніхто не бентежився і як-небудь не перервав нашої бесіди, а щоб зростала у вас покірність учнів і видно було, яке ставлення ви маєте до отця. Прикрасьте мене, діти, і покладіть на мене вінець вашої покірності, зробіть так, щоб усі вважали мене блаженним, І прославте моє вчення своєю слухняністю, за умовлянням Апостола, який говорить: «Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вопи постіймо дбають про душі ваші» (Євр. 13,17). Це я попередньо говорю, щоб хто-небудь не зневажав нашого умовляння.
Я — отець, і мені необхідно давати поради дітям. Що в плотських батьках робить єство плоті, те в нас благодать Духа. Я — батько і так сильно турбуюся про дітей, що готовий пролити за вас свою кров. І це не моя заслуга, таким є апостольський закон і заповідь Господа, Який говорить: «Пастир добрий душу свою покладає за овець» (Ін. 10, 11). Те ж саме і ви виявляєте для нас, бо прив’язані до нас такою ж любов’ю. Так і Павло, чуєте, що говорить: «Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі, котрі голову свою поклали за мою душу» (Рим. 16, 3-4). Справді, як прекрасно для пастиря бути заколеним за овець, так само прекрасно і вівцям навіть у смерті не відокремлюватися від пастиря. Коли вони будуть з ним неподільними, тоді не стануть боятися вовка-диявола. Стіна любові міцніша за адамант. «Коли брат від брата отримує поміч, він, як місто, міцний і високий» (Притч. 18, 19)2.
Із цього я почав своє слово, щоб ви з любов’ю вислухали те, що ми скажемо, і щоб хто-небудь з вас не став обурюватися. Говоримо про таку справу, про яку годиться говорити в церкві і про яку годиться слухати з охотою. Говоримо з вами про мир. І що ще годиться для священика Божого, як не прихиляти народ до миру? Протиріччя не буває там, де і посольство священне, і посол люб’язний. Говоримо про мир, задля якого Син Божий зійшов на землю, щоб Своєю Кров’ю примирити не тільки те, що на землі, але й те, що на небі, і земне поєднати з небесним. Говоримо про мир, задля якого Син Божий постраждав, задля якого Він прицвяхований був до хреста і похований. Він залишив нам мир замість усякого спадкового майна і дав його Церкві замість стін, його поклав щитом проти диявола, ним озброїв нас, наче мечем проти бісів. У мирі Він указав вірним спокійну пристань і в ньому дарував нам засіб для умилостивления Бога і спосіб для очищення гріхів. Я прийшов до вас посередником щодо цього миру. Не покрийте мене соромом, не зганьбіть мого посольства, погодьтеся зі мною, прошу вас.
Багато вже було в Церкві с умних подій, сповідаюся перед Богом; але я не схвалюю неспокій, не люблю заколотів. Тож залишімо це. Перестаньте, заспокойтеся, упокорте дух, приборкайте гнів. Достатньо вже страждала Церква. Нехай буде цьому кінець, нехай припиняться смуги. Це і для Бога бажано, і для благочестивого царя приємно. Потрібно підкорятися і царям, особливо, коли вони самі підкоряються церковним законам. Якщо Апостол говорить: «Коритися начальству і властям» (Тит. 3, 1), то чи не тим більше цареві благочестивому, який піклується про Церкву?
Отже, якщо я приготував ваші душі до прийняття мого посольства, то прийміть брата нашого, єпископа Северіана. Дякую вам, що мої слова сприймаєте із похвалою. Ви даєте мені плоди покори. Тепер я радію, що посіяв добре насіння, бо ось уже і збираю снопи пшениці. Нехай нагородить вас Господь за вашу прихильність і слухняність! Тепер ви принесли Богові щиру жертву миру, бо, почувши це ім’я, ніхто не обурився, а приймаєте його з любов’ю, бо як тільки ми вимовили слово, ви тут же вигнали з душі весь гнів. Прийміть же його зі щирим серцем, з відкритими обіймами. Якщо було дещо сумне, то забудьте: під час миру не повинно бути спогадів про розбрат, щоб була радість на небі, радість на землі, радість і духовне піднесення у Церкві Божій. Тож будемо молитися, щоб Бог благоволив зберігати Церкву у спокої, дарував їй непохитний і безупинний мир у Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Богу-Отцю зі Святим Духом слава навіки-віків. Амінь.
- Єпископ Габальський Северіан був вигнаний із Константинополя народом за ворожість проти св. Іоана Золотоустого, а потім був повернутий до Константинополя. [↩]
- Переклад за церковнослов’янським текстом. [↩]
