«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСлова

Слово 12

Промовлене батькові, який доручив йому піклування про Назіанзьку церкву

Святитель Григорій Богослов Архієпископ Константинопольський

1. «Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе Дух» (Пс. 118, 131). Духу віддаю все своє і себе самого, і діла, і слово, і бездіяльність, і мовчання, тільки нехай Він володіє мною, нехай водить мене, нехай спрямовує руку, розум і язик до чого треба і до чого хоче; а також нехай відводить, від чого треба віддалятися і для мене краще. Я орга́н Божий, орга́н словесний, який настроїв і в який ударяє добрий Художник — Дух. Вчора Він налаштував на мовчання, і моїм любомудрієм було не говорити. Нині приходить на ум, і я виголошу слово, моїм любомудрієм буде говорити. Я не такий просторікуватий, щоб побажав говорити, коли змушують мовчати, і не такий мовчазний і малознаючий, щоб у час, гідний для слова, закривати свої вуста, навпаки, і закриваю, і відкриваю мої двері (див.: Пс. 140, 3) Розуму, Слову і Духові, єдиному єству й Божеству. 2. Отже, буду говорити, тому що маю на це наказ. Говорити ж буду цьому доброму пастиреві і вам, священна паство, те, що, на мою думку, краще і мені нині сказати, і вам почути.

Для чого став потрібний тобі співпастир? Тому що з тебе почнеться слово, люб’язна і поважна для мене голово, рівночесна голові Аарона, з якої стікає духовне і священне миро навіть на бороду й одяг (див.: Пс. 132, 2). Для чого ти, коли сам ще в стані підтримувати й управляти багатьма, і дійсно управляєш силою Духа, у духовних ділах вимагаєш для себе жезла й підпори? Чи тому, що й з великим Аароном, як знаємо й чуємо, були помазані Елеазар і Іфамар, сини Ааронові? Тому що про Надава й Авіуда охоче промовчу, щоб не сказати неприязного слова. Чи тому, що й Мойсей ще за життя призначає Ісуса замість себе законодавцем і вождем тих, що поспішають у землю обітовану? Про Аарона ж і Ора, які підтримували руки Мойсеєві на горі, щоб Амалик був переможений Христом, здалеку накресленим і прообразованим, вважаю для себе зручним і не говорити, як про приклад для мене доволі невластивий і негідний; тому що Мойсей обрав їх не учасниками в законодавстві, а помічниками в молитві й підпорою для стомлених рук. 3. Але в тебе, страждальцю, що стомлене? Чи тіло? Я готовий підтримувати, навіть підтримував; і сам підтриманий, як Яков, батьківськими благословеннями. Чи дух? Але в кому він міцніший і полум’яніший, особливо тепер, коли більш і більш підкоряється і уступає йому плотське, як речовина, протилежна світлу, що перегорожує його і перешкоджає сяйву? Тому що плоть і дух найчастіше ворогують між собою і протидіють один одному? І як тіло буває в доброму стані, коли уболіває душа, так душа квітне і піднімає погляди вгору, коли бажання задоволень ущухає і в’яне разом з тілом. Але в тобі я здивувався простоті й сміливості; як ти не убоявся (чого дуже треба побоюватися в теперішні часи), щоб твою духовну ревність не вважали тільки приводом, і не здалося багатьом, нібито це звання приймаємо для плотських цілей, хоча й представляємо на вид духовну користь. Тому що багато хто зробив те, що вважається великим, самовладним і приносить якусь дивовижну приємність, хоч би належало бути предстоятелем і правителем пастви, яка ще менша, ніж наша, і приносить більше неприємностей, ніж задоволення. Цього достатньо про твою простоту або твоє чадолюбіє, завдяки яким ти й сам не вживаєш нічого шкідливого й інших рідко в тому підозрюєш, бо хто із труднощами схиляється на зло, той повільний і в підозрі злого. А я маю ще запропонувати коротку бесіду цьому твоєму або і моєму народу.

4. Мене примушують, друзі і брати, — до вас тепер буду волати, якщо не волав тоді, — старість батька і (висловлюся скромно) прихильність друга1; допоможіть мені, хто скільки може, і подайте руку гнобленому і захопленому то власним бажанням, то Духом! Одне пропонує мені втечу, гори і пустелю, безмовність душевну і тілесну, радить ввійти розумом у самого себе і відвернутися від почуттів, аби неоскверненим розмовляти з Богом і чистим осяюватися променями Духа, без усякої домішки дольнього і затьмареного, без усяких перешкод божественному світлу, поки не прийду до Джерела тутешніх осяянь і не буду зупинений у бажанні і прагненні тим, що дзеркало зміниться дійсністю, А дух вимагає, аби я виступив в середовищі, приніс плід суспільству, шукав для себе користі в користі інших, поширював освіту, приводив до «Бога людей обраних» (Тит. 2, 14), «царствене священство, народ святий» (1 Пет. 2, 9), і зробив, щоб у більшому числі людей очищався образ. Тому що як у порівнянні з однією рослиною кращий і більший сад, у порівнянні з однієї зіркою — ціле небо й усі його прикраси, і в порівнянні з членом — тіло, так і перед Богом ціла і благовлаштована Церква важливіша однієї людини. І потрібно мати на увазі не тільки себе, але й інших, бо й Христос, Якому можна було перебувати у Своїй честі й Божестві, не тільки виснажив Себе до «образа раба» (Флп. 2, 7), але й «витерпів хрест, зневаживши посоромлення» (Євр. 12, 2), щоб Своїми стражданнями знищити гріх і смертю умертвити смерть. Такі накреслення мого бажання і такі веління Духа! Стоячи між бажанням і Духом і дивуючись, чому в більшій мірі віддатися, ось що вважаю, як думаю, краще і найбезпечніше; повідомлю і вам, щоб ви разом зі мною досліджували і затвердили і мій намір. 5. Я розсудив, що найкраще й найбезпечніше триматися середини між бажанням і страхом, і в одному поступитися бажанню, в іншому — Духові. А це я вважаю можливим, якщо не зовсім буду втікати від служіння, аби не відкинути благодаті, що було б небезпечно; і не візьму на себе тягаря над свою силу, що було б важко. Для першого потрібна інша голова, для останнього — інші сили; правильніше ж сказати, те й інше високоумне. Навпаки, благочестиво й водночас безпечно розміряти служіння із силами й, як чинимо при споживанні їжі, що під силу, приймаємо, а що понад силу, залишаємо. Бо так помірністю в тому й іншому здобувається і тілесне здоров’я, і душевний спокій. Тому погоджуюся тепер розділяти піклування з добрим батьком, як з великим високоширяючим орлом, літаючи поблизу нього не зовсім недосвідченим пташеням. А потім віддам крила свої Духові — нести, куди завгодно і як завгодно; і під Його керівництвом ніхто не примусить і не поведе мене в інше місце. Тому що, хоча приємно успадковувати батькові труди і знайома паства приємніша за незнайому і чужу (додав би ще, і цінніша перед Богом, якщо тільки не обманює любов і теперішніх почуттів не закриває звичка); однак корисніше і безпечніше начальствувати бажаючим і над бажаючими. Та і за нашим законом потрібно водити не насильно «і не змушено, але охоче» (1 Пет. 5, 2). І інше начальство не може утвердитися примусом; те, що керується насильством, при всякому зручному випадку намагається звільнитися, тим більше наше, не стільки начальство, скільки дітоводження, найбільше дотримується свободи. Тому що таємниця спасіння — для бажаючих, а не для тих, що примушуються.

6. Таке моє вам, браття, слово, сказане просто, з прихильністю, така таємниця мого серця! Нехай переможе те, що для вас і для мене буде корисним, і нашими справами нехай управить Дух, бо знову моє слово повертається до Духа, Якому я віддав самого себе і голову, помазану єлеєм довершення у Вседержителі Отцю, у Єдинородному Синові й у Святому Дусі і Бозі. Доки нам приховувати світильник під спудом і ніби позбавляти інших довершеного Божества? Час поставити істину цю2 на свічник, нехай світить вона всім Церквам і душам, і всій повноті вселенної не догадково пропонована, не мислено тільки написана, але та, що проповідується явно, як найдосконаліше виявлення богослов’я в тих, що сподобилися цієї благодаті через самого Ісуса Христа, Господа нашого, Якому слава, честь і держава навіки. Амінь.

  1. Св. Василія Великого. []
  2.  Учення про Божество Духа Святого. []

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору